Дослідження і розробки як фактор впливу на сукупну факторну продуктивність

Дослідження і розробки як фактор впливу на сукупну факторну продуктивність

Кваша Тетяна Костянтинівна,

науковий співробітник

Анотація

Проаналізовано основні чинники впливу на сукупну факторну продуктивність основних показників науково-технічної та інноваційної діяльності. Визначено основні з них. Це - брак фінансових та людських ресурсів у науково-інноваційній сфері України, низькі інвестиції у нематеріальні активи, виробництво та експорт товарів з використанням у виробництві технологій високого та середньовисокого рівня, у загальному обсязі виробництва та експорту товарів. Україна може отримати вигоду від різноманітного і різнопланового підходу до державної підтримки ДіР, не тільки фінансової.

Ключові слова: емпіричний аналіз, наука, інновації, політика НТІ.

References

Основна частина

Економічному зростанню можна сприяти або шляхом збільшення затрат праці та капіталу, що використовуються у виробництві, або шляхом підвищення ефективності використання ресурсів, тобто приросту сукупної факторної продуктивності (СФП), яка на сьогодні одним з найбільш розповсюджених показників впливу науково-технічного прогресу на економічний розвиток країн.

Необхідною умовою для активізації механізму підвищення внеску СФП є розуміння її ролі в економічному зростанні, а також основоположних сил, що обумовлюють її потенціал. СФП є складною, багатогранною концепцією, на розвиток якої може впливати широкий спектр показників, політичних заходів та установ. Чинники СФП можна розбити на три категорії [1]:

1. Ті, що стимулюють інновації та експерименти з новими знаннями та технологіями: дослідження та розробки (ДіР), цифровізація та інвестиції у нематеріальні активи.

2. Ті, що сприяють поширенню існуючих знань і технологій: навички та кваліфікація і громадська інфраструктура.

3. Ті, що сприяють розподілу ресурсів усередині чи між секторами та фірмами: конкуренція та глобалізація.

Також важливим є ефективне управління та інституції, які постають як наскрізний фактор, що впливає на всі три виміри [2].

В даній роботі проаналізовані чинники, пов'язані із ДіР, які є основним джерелом інновацій і накопичення знань в економіці [3].

Система національних рахунків 2008 (СНР 2008) віднесла витрати на ДіР до інвестицій, тому ДіР розглядаються так само, як і всі інші основні засоби, що сприяють накопиченню капіталу в країні та забезпечують виробничі послуги разом з усіма іншими основними засобами. У результаті прямий внесок ДіР у зростання ВВП включається у загальний внесок капітальних інвестицій і виключається із СФП.

Тим не менш, ДіР можуть мати опосередкований вплив на зростання СФП, наприклад через їх взаємодію з іншими виробничими факторами: через розширення діапазону доступних вхідних даних і збільшення запасу знань, що зменшує майбутні витрати на ДіР; через покращення якості проміжних вхідних ресурсів або скорочення витрат на вхідні ресурси певної якості, що дозволяє майбутнім інноваторам починати вдосконалення з вищого рівня якості [3, 4, 5].

Вплив ДіР залежить від джерел інвестицій - за рахунок бізнесу, держави (виконувані ДіР у державних лабораторіях та університетах) та іноземних джерел. Виявлена наявність відносно помірної довгострокової еластичності СФП по відношенню до ДіР вітчизняного бізнесу, дещо більшої довгострокової еластичності СФП до державних ДіР та високої еластичності СФП до іноземних ДіР, яка приблизно у три рази більша, ніж до вітчизняних ДіР [6].

Вищий вплив державних ДіР пояснюється тим, що останні, як правило, зосереджуються на фундаментальних дослідженнях, які мають вищу соціальну віддачу (часто проводяться університетами для розширення запасу знань, доступних для суспільства в цілому), ніж прикладні дослідження. Виявилося також, що вплив державних ДіР на СФП є більшим, коли вищою є інтенсивність ДіР бізнесу. Це означає, що частина впливу державних досліджень є непрямою, а деякі переваги реалізуються через використання їх результатів у бізнес-секторі. Багато урядів і міжнародних організацій вже намагаються посилити цей ефект шляхом створення міцніших зв'язків між державними та приватними дослідженнями [7].

Було також виявлено, що на вплив державних ДіР на СФП позитивно впливає частка університетів у державних дослідженнях, на відміну від державних інститутів [6]. Це можна частково пояснити тим фактом, що державні дослідження часто спрямовані на державні завдання, які не мають прямого впливу на продуктивність, тоді як університети виконують фундаментальні дослідження, які згодом можуть бути використані промисловістю для технологічних інновацій.

Позитивний вплив іноземних досліджень і розробок на СФП може означати наявність достатньої кількості та якості внутрішніх ДіР, що важливо для поглинання результатів зовнішніх ДіР [8]. Крім того, витрати на поглинання іноземних технологій за сприятливих внутрішніх умов, імовірно, будуть значно нижчими, ніж витрати на їх винахід.

Більші країни та країни, які знаходяться ближче до передових технологій, мають набагато більше переваг від збільшення інвестицій у внутрішні дослідження та розробки, тоді як менші країни - від іноземних ДіР [3, 8], оскільки менші країни мають менше дослідників, що робить співпрацю з іноземними дослідниками більш важливою. Потенційні пояснення цієї різниці включають також нижчий рівень людського капіталу, менш розвинені фінансові ринки, політичну та економічну нестабільність та бідність, неналежний захист фізичних та інтелектуальних прав у країнах з низьким рівнем доходу.

Соціальна віддача від ДіР включає прибуток від зовнішньоекономічної діяльності, особливо від ключових торговельних партнерів. Канали, через які ці переливи можуть вплинути на продуктивність, різноманітні, наприклад, через впровадження нових технологій, машин і обладнання, матеріалів або виробничих процесів, кожен з яких сприяє більш ефективному використанню наявних ресурсів і, отже, призводить до зростання продуктивності [9].

В економіках азійських країн (Китай, Індія, Японія, Корея, Сінгапур) внутрішнє фінансування ДіР і міжнародне поширення знань відіграють практично однаково важливу роль для СФП [10] через ряд каналів: імпорт, експорт, прямі іноземні інвестиції (ПІІ), патенти, географічна близькість і загальний канал (за допомогою якого знання можуть поширюватися автоматично, не проходячи через будь-який конкретний канал).

Результати досліджень показали, що внутрішній і зовнішній капітали ДіР є коінтегрованими, темпи зростання як внутрішнього, так і міжнародного запасу знань є потенційно важливими визначальними факторами зростання продуктивності.

Існує взаємодоповнюваність між людським капіталом і ДіР, адже частина ролі ДіР у зростанні СФП фактично пов'язана з людським капіталом, задіяним у впровадженні результуючого потоку інновацій. Непрямі ефекти результатів наукових досліджень частково залежать від кваліфікованих працівників, які можуть розуміти існуючі інновації та розвивати їх, прискорюючи поширення нових технологій; від інституцій, які відіграють ключову роль в ефективності ДіР та державної наукової політики, окрема щодо патентного захисту. Країни, де відносно легко вести бізнес або де якість вищої освіти є відносно вищою, мають більше користі від власних ДіР та від власних інвестицій у формування людського капіталу, ніж в інших країнах. Використання ІКТ відіграє певну роль у визначенні інноваційності та продуктивності праці і СФП [11]. Інвестиції у дослідження та розробки та ІКТ діють як «інноваційні засоби» [12], але не всі збільшення цих витрат перетворюється на еквівалентне збільшення спроможності фірми до інновацій.

Тому, існують причини для урядів заохочувати науково-дослідні розробки у різний спосіб. Різним країнам може знадобитися визначити пріоритетність різних типів інвестицій у науково-дослідні розробки. Наприклад, менші країни мають відносно більший прибуток від засвоєння нових технологій із міжнародного фонду знань. Для цих країн створення належних внутрішніх умов для міжнародної торгівлі та розвитку висококваліфікованого людського капіталу має важливе значення, щоб максимально використати міжнародний запас знань.

В Україні до основних чинників впливу ДіР на СФП відносяться:

- низька наукоємність ВВП. Витрати на науково - технічну діяльність в Україні у% до ВВП мають спадаючу динаміку протягом останніх 10 років та становили у 2020 р. 0,41% ВВП, а у 2022 р. - лише 0,33%;

- низька інноваційна активність промислових підприємств та незначна частка реалізації інноваційної продукції. У 2021 р. частка промислових підприємств, що впроваджували інновації (продукцію та/або технологічні процеси), у загальній кількості промислових підприємств становила 6,8% проти 14,9% у 2020 році;

- втрата наукового потенціалу, а саме зниження кількості працівників, що займаються науково-технічною діяльністю, що створює підґрунтя для значного технологічного відставання країни. У 2022 р. наукові дослідження і розробки (ДіР) в Україні здійснювали 557 організацій порівняно з 769 організаціями у 2020 р. (1303 у 2010 р.), що є наслідком тенденції останніх років щодо поступового скорочення кількості наукових організацій, передусім за рахунок організацій підприємницького сектору, у відповідь на зменшення попиту на ДіР з боку промисловості. Відповідно, продовжується і тенденція скорочення кількості дослідників (із 133,7 тис осіб у 2010 р. до 35,7 тис. у 2022 р. - майже у 4 рази), що призводить до поступової деградації наукового потенціалу;

- частка виробництва та експорту товарів з використанням у виробництві технологій високого та середньовисокого рівня в загальному обсязі виробництва та експорту товарів. За даними Державної служби статистики України, у 2022 році промислове виробництво в країні зосереджувалося переважно на товарах проміжного споживання (39,4% або 750,6 млрд грн) та споживчих товарах короткостроковоговикористання (33,6% або 639,1 млрд грн) - разом 73%;

- порушення співпраці українських дослідників з дослідниками з інших країн, зокрема з ЄС через війну з російською федерацією [13, 14];

- руйнація науково-дослідної інфраструктури через війну з російською федерацією;

- низькі обсяги інвестицій у нематеріальні активи [13];

- зменшення кількості випускників ЗВО технічних спеціальностей.

Аналіз близько 50 урядових стратегічних/програмних документів виявив більше 100 заходів політики із науково-інноваційної підтримки, що направлені і на мінімізацію вищеозначених негативних чинників впливу ДіР на СФП. Найбільша кількість завдань та конкретних індикаторів для сфери науки, технологій, інновацій охоплена Планом заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України. На другому місці - Національна економічна стратегія на період до 2030 р., Стратегія державної екологічної політики України на період до 2030 року, Стратегія розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року, Стратегія кібербезпеки та Стратегія людського розвитку.

З якісної точки зору частина стратегій містять лише загальні заходи для НТІ, напр., підвищити рівень фінансування ДіР. Лише половина з стратегій визначає конкретні заходи і цифрові індикатори до 2030 р. Найбільш актуальні заходи із підтримки науки та інновацій містяться в Плані заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України та Національній економічній стратегії на період до 2030 року.

Політика України у сфері науки, технологій, інновацій не приділяє достатньо уваги розвитку нового експортно-орієнтованого технологічного бізнесу, співпраці науки, університетів та виробництва у «трикутнику знань», розвитку інноваційної екосистеми. За оцінкою Європейської економічної комісії ООН, в державній політиці Україні існує вузький погляд на інновації, за якого вони обмежуються науковими дослідженнями та високотехнологічними стартапамиі не розглядаються як рушій сталого розвитку [15]. Відсутнє чітке розуміння життєвого циклу інновацій, є багато прогалин в їх підтримці на різних етапах інноваційного циклу.

Ключовий висновок полягає в тому, що замість того, щоб розглядати витрати на ДіР як єдину мету, Україна може отримати вигоду від більш різноманітного і цілеспрямованого підходу до державної підтримки ДіР. Така політика починає впроваджуватися в нашій країні.

Так, у галузі інтелектуальної власності Україна майже виконала вимоги, необхідні для початку переговорів про членство в Євросоюзі, імплементувавши 98% нормативних актів, передбачених Угодою про асоціацію. Зокрема, Верховна Рада ухвалила Закон України «Про авторське право і суміжні права», посилила кримінальну й адміністративну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності. А уряд уже затвердив необхідні для втілення цих законодавчих ініціатив нормативні акти. Зараз ця реформа на стадії завершення.

Ще одним важливим кроком стало нещодавнє оновлення Кабінетом Міністрів складу Ради з питань інтелектуальної власності при Кабінеті Міністрів та внесення змін до Положення про Раду.

Список використаних джерел

[1] OECD (2015). The Future of Productivity, OECD Publishing, Paris. URL: https://doi.org/10.1787/9789264248533-en.

[2] OECD (2022). Identifying the Main Drivers of Productivity Growth. URL: https://www.oecd-ilibrary.org/economics/identifying-the-main-drivers-of-productivity-growth_00435b80-en

[3] Coe, D.T. and Helpman, E. (1995). International R&D spillovers. European Economic Review, 39 (5): 859-887.

[4] Barro, R.J. and Sala-i-Martin, X. (2004). Economic Growth. Second Edition, The MIT Press. 673 р. URL: https://www.academia.edu/32742701/ECONOMIC_GROWTH_Second_Edition

[5] Aghion, P. and Howitt, P. (1992). A model of growth through creative destruction. Econometrica, Vol. 60, No. 2 323-351.

[6] Guellec, D. and Van Pottelsberghe De La Potterie, B. (2004). From R&D to productivity growth: Do the institutional settings and the source of funds of R&D matter? Oxford Bulletin of Economic and Statistics, 66 (3): 353-378.

[7] Asian Development Bank (2022). Value for money in public-private partnerships: An infrastructure governance approach. URL: http://dx.doi.org/10.22617/TCS220103.

[8] Coe, D.T., Helpman, E., Hoffmaister, A.W. (2009). International R&D spillovers and institutions. European Economic Review 53 (7): 723-741.

[9] Herzer, D. (2022). The impact of domestic and foreign R&D on TFP in developing countries. World Development. URL: https://doi.org/10.1016/j.worlddev.2021.105754.

[10] Ang, J.B., Madsen, J.B. (2013). International R&D Spillovers and Productivity Trends in the Asian Miracle Economies. Economic Inquiry, Vol. 51, No. 2: 1523-1541.

[11] Martin, L. and Nguyen-Thi, T.U. (2015). The relationship between innovation and productivity based on R&D and ICT use: An empirical analysis of firms in Luxembourg. SciencesPo Les Presses, №6. Vol. 66: 1105-1130. URL: https://www.cairn.info/revue-economique-2015-6-page-1105.htm.

[12] Кваша, Т.К. (2019). Чинники зростання сукупної факторної продуктивності / Т. Кваша // Статистика України, 2019. №2: 12-20.

URL:https://doi.org/10.31767/su.2 (85) 2019.02.02

[13] Кваша, Т.К. (2022). Визначення ризиків інвестиційно-інноваційної безпеки в Україні. Статистика України, 2022. №3-4:35-44.

[14] Андрощук, Г.О. (2022). Технологічна безпека: прогнозні оцінки трендів у розвитку науки і технологій. Наука, технології, інновації. №1: 69-80. URL: http://doi.org/10.35668/2520-6524-2022-1 -10

[15] ЕЄК ООН (2021). Перспективы инновационной политики 2020: Восточная Европа и Южный Кавказ. Женева. ECE/CECI/26. ISBN: 978-92-1 -117261 -4: 341 -386.

Размещено на Allbest.ru