Модернізація торговельної політики України в контексті ефективної реалізації інтеграційного потенціалу держави

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна академія управління, Україна

Модернізація торговельної політики України в контексті ефективної реалізації інтеграційного потенціалу держави

Радзієвська Світлана Олександрівна

канд. екон. наук, доцент

Анотація

У статті проаналізовано покраїнову динаміку експорту товарів України в контексті важливості модернізації торговельної політики з метою ефективної реалізації' інтеграційного потенціалу національної економіки як в умовах євроінтеграції держави, так і з огляду на формування багатополярної глобальної економіки.

Ключові слова: покраїнова динаміка експорту, торговельна політика, інтеграційний потенціал національної економіки, державне регулювання, глобалізаційні та євроінтеграційні процеси.

Постановка проблеми. В сучасих умовах трансформації глобальної економіки Україна опинилася у надзвичайно складній ситуації, яка вимагає прийняття важливих рішень, від яких залежатиме економічне зростання держави. Одним із ключових питань є модернізація торговельної політики з метою ефективної реалізації інтеграційного потенціалу України як у контексті євроінтеграції України, так і в умовах формування багатополярної глобальної економіки. національна економіка інтеграційний торговельний

Впливу зовнішньої торгівлі України на розвиток національної економіки присвячено чимало досліджень українських вчених, серед яких роботи О.М.Алимова, О.М.Бородіної, В.В.Галасюка, В.М.Гейця, А.А.Гриценка, І.Ю.Гужви, І.І.Дахна, М.А.Дудченка, С.А.Єрохіна, П.С.Єщенка, М.І.Звєрякова, Є.І.Іванова, Ю.В.Кіндзерського, Л.Л.Кістерського, Т.Т.Ковальчука, С.О.Корабліна, І.І.Лукінова, А.Мазаракі, В.Є.Новицького, Ю.М.Пахомова, С.І.Пирожкова, А.П.Румянцева, Р.Сіденка, С.В.Сіденко, В.М.Тарасевича, В.М.Трегобчука, А.А.Чухна та багатьох інших.

Мета статті полягає у висвітленні покраїнової динаміки товарного експорту України в контексті важливості модернізації торговельної політики з метою ефективної реалізації інтеграційного потенціалу як в умовах євроінтеграції національної економіки, так і в умовах формування багатополярної глобальної економіки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відзначимо, що становлення та розбудова України як самостійної суверенної держави розпочалася у 90 -ті рр.

XX ст., коли домінуючою ідеологією у провідних розвинутих країнах світу вже став неолібералізм, що поступово розповсюджувався і на решту розвинених країн. Філософія неолібералізму побудована на тезі, що двигуном розвитку є вільна торгівля, вільний рух фінансових потоків через кордони тощо. Однак аналіз розвитку різних груп країн, проведений сучасними як вітчизняними, так і іноземними фахівцями, підкреслив хибність неоліберальної моделі, оскільки ті країни, які залишили за державою право втручатися у регулювання як попиту, так і пропозиції, досягли більшого успіху порівняно із державами, що слідували неоліберальній політиці [1, с.251]. За умов продовження неоліберальної

політики, нав'язаної міжнародними кредиторами, експертами прогнозується вкрай незначні темпи економічного зростання, за яких Україні знадобляться кілька десятків років, щоб досягти рівня розвитку, наявного в країн-сусідів на сучасному етапі [2, с.23].

При цьому варто підкреслити, що протягом останніх десятиріч низка країн здійснили структурну перебудову своїх економік і забезпечили випереджаюче зростання національного добробуту, проводивши цілеспрямовану політику вертикальної диверсифікації виробництва та зовнішньої торгівлі. Зокрема, Південна Корея і Тайвань протягом 70-90-х рр. XX ст. втілили стратегію експортно- орієнтованої індустріалізації, забезпечивши становлення національного промислового комплексу через тимчасовий захист "галузей-початківців" від іноземної конкуренції на внутрішньому ринку, значну фінансову підтримку для пріоритетних виробництв та стимулювання експортної експансії [3, с.232].

Українські науковці дійшли висновку, що на внутрішньому ринку конкурентоспроможність споживчої та інвестиційної продукції зменшується і її поступово заміщують імпортні аналоги. Ці тенденції свідчать про те, що Україна на міжнародних ринках продає все більше сировинної продукції і все менше виробляє товари підвищеної технологічної складності [4, с.295].

Тобто, спеціалізація України в світовому господарстві є соціально небажаною в довгостроковій перспективі, тому що стримує розвиток вітчизняної економіки та виштовхує її на узбіччя технологічного прогресу. Незважаючи на інституційні перетворення, Україна продовжує рухатися по зачарованому колу і не наблизилася до реалізації мети щодо збільшення рівня міжнародної конкурентоспроможності продукції підвищеної технологічної складності, яка має відносно більшу частку доданої вартості. На думку вітчизняних вчених, вийти із зазначеного кола національна економіка зможе лише за умови, якщо підприємці почнуть активно шукати та набувати додаткові порівняльні переваги на зовнішніх ринках щодо виробництва та продажу технологічно складних товарів та послуг. Тобто, додатковим джерелами порівняльних переваг країн можуть слугувати кваліфікована робоча сила та інститути [4, с.295].

З огляду на вищезазначене, особливої актуальності набуває ефективне державне регулювання розвитку інтеграційного потенціалу України в частині модернізації торговельної політики, що вимагає перегляду інтеграційних зв'язків з державами та регіональними об'єднаннями, їх як якісного, так і кількісного покращення.

Констатуємо, що питома вага експорту послуг у всьому експорті товарів та послуг України характеризується тенденцією до зменшення. Так, наведемо результати попереднього дослідження [5], в якому розраховано тренди динаміки питомої ваги експорту послуг в експорті товарів та послуг України протягом 2016-2021 рр. як до всіх країн у цілому, так і окремо до ЄС, Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірланідії, Канади та Держави Ізраїль - тобто, держав, із якими вже укладено угоди про ЗВТ (табл.1).

Таблиця 1

Джерело: розраховано автором за даними Державної' служби статистики України. URL: https://www. ukrstat.gov. ua/.

Беручи до уваги, що як відновлення обсягів експорту, так і його збільшення вважаються стратегічними завдяннями держави, сфокусуємо увагу на аналізі динаміки експорту товарів до 50 країн, які споживають понад 80% усього українського товарного експорту, охоплюють Америку, Європу, Азію та Африку. Серед обраних держав країни G-7: США, Японія, Велика Британія, Канада, Німеччина, Франція, Італія, а також такі економіки, як Китай, Індія, Індонезія, Бразилія, Туреччина, Республіка Корея, Іспанія, Саудівська Аравія, Ізраїль, Єгипет тощо (табл. 2 та табл.3).

Проаналізуємо два періоди 2010-2015 рр. (табл. 2) та 2016-2021 рр. (табл. 3). Вибір таких двох відрізків часу зумовлено особливостями розгортання геополітичних процесів на глобальному та регіональному рівнях світової економіки, які здійснюють безпосередній вплив на трансформацію напрямів та інтенсивності торговельних потоків як нашої держави, так і всіх інших країн, регіональних об'єднань тощо. Прикладом може слугувати і глобальний конфлікт, локалізований в Україні, наслідки якого виявляються у транформаціях світової торгівлі на регіональному та глобальному рівнях: напр., харчова та енергетична безпека країн та регіонів світу.

Перший період дослідження охоплює 2010-2015 роки. У 2010 р., після першої глобальної кризи 2008-2009 рр., як світова економіка, так і національна, почали стабілізуватися. Економіка України виявилася, на жаль, особливо вразливою до глобальної кризи порівняно із багатьма державами, що спричинено неефективною зовнішньоекономічною політикою, внаслідок якої Україна перетворилася із країни із розвиненою промислово-аграрною економікою на країну з аграрно-промисловою економікою, потрапивши до “аграрної пастки”, виконуючи роль сировинного придатка у торговельних відносинах із зарубіжними партнерами.

Важливо відзначити, що кожна держава світу (як і регіональне об'єднання ЄС) в рамках участі у зовнішньоекономічних відносинах провадить торговельну політику (наприклад, EU trade policy) при цьому цілком логічним є той факт, що ефективне використання інструментів державного регулювання посідає у відповідних державних політиках значне місце. Експортно-імпортні показники зовнішньої торгівлі будь-якої держави зумовлені ефективністю зовніншьоторговельної політики, яка є однією із складових зовішньоекономічної політики держави (поряд із валютною, інвестиційною тощо) й тісно пов'язана із внутрішньою економічною політикою держави, оскільки у стратегічному плані зовнішньоторговельна політика має впроваджуватися з метою прискорення зростання національної економіки, сприяти підвищенню її технологічності, а відповідно і конкурентоспроможності на світових ринках та покращенню добробуту громадян.

Отже, в умовах глобалізації національні інтереси країни мають бути пріоритетом порівняно із інтересами інших держав та регіональних об'єднань, адже в сучасних умовах глобалізаційних викликів, загострення боротьби за ресурси та ринки збуту, роль міжнародної торгівлі збільшується. Слушно зауважує Є.М.Білоусов, що зміст зовнішньоекономічної політики має бути обумовлений тими завданнями розширеного відтворення, які країна вирішує в рамках свого національного господарства, в той час як головним завданням впровадження зовнішньоекономічної політики держави є створення сприятливих зовнішніх економічних умов для розширеного відтворення всередині країни [7, с.72]. Саме після першої глобальної кризи уряди найвпливовіших держав посилили захист своїх національних ринків, не лише шляхом модернізації своїх тарифних політик, але й використовуючи більш широко нетарифні заходи регулювання зовнішньої торівлі.

Другий період аналізу охоплює 2016-2021 роки. Пригадаємо, що протягом тривалого проміжку часу основними торговельними партнерами нашої держави були країни, з одного боку, СНД, з іншого - ЄС. Однак, у 2014 р. було підписано Угоду про асоціацію із ЄС (ПВЗВТ). Україна мала в короткий термін переорієнтуватися щодо зовнішньоторговельних пріоритетів на регіональному рівні, оскільки підписання Угоди між Україною та ЄС відбувалося у два етапи: 21 березня 2014 р. було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт саміту; 27 червня 2014 р. було підписано економічну частину Угоди. Необхідно звернути увагу, що після досить тривалого процесу ратифікації усіма країнами-учасницями ЄС 1 вересня 2017 року ПВЗВТ між Україною та ЄС набула чинності у повному обсязі. Тобто, у 2014 р. розпочалася трансформація, яку було значно прискорено через введення ембарго РФ на торгівлю з Україною. На початку 2016 р. пріоритетною стала проблема швидкої переорієнтації вітчизняного експорту через часткову втрату ринків країн СНД - фактично з 1 січня 2016 р. було припинено дію Угоди про ЗВТміж Україною та РФ у зв'язку зі вступом в силу економічної частини Угоди про асоціацію України із ЄС.

У контексті розгляду покраїнової динаміки експорту товарів України зазначимо, що зовнішньоекономічна політика держави - це діяльність держави, спрямована на розвиток та регулювання економічних відносин з іншими країнами, а її впровадження передбачає визначення стратегічних цілей держави у зовнішньоекономічних відносинах загалом та з окремими країнами і групами країн, а також вироблення методів й засобів, що забезпечують досягнення поставлених цілей і збереження згодом досягнутих результатів [7, с.72].

Державна служба статистики України надає дані про обсяги зовнішньої торгівлі товарами та послугами за 2010-2021 рр. без урахування території АР Крим і м. Севастополя; при цьому по Донецькій та Луганській областях за 20142021 рр. наведено дані по підприємствах, установах та організаціях, які подали звітність до органів державної статистики. Період дослідження обрано, зокрема, виходячи із наявних статистичних даних, поділено на шестирічні періоди для зручності співставлення даних. Надамо пояснення: динаміка обсягів експорту товарів у млн. дол. США (табл. 2, 3) відображає рівень споживання української продукції різними країнами протягом 2010-2021 років.

Отже, наприклад, застосувавши методи економетрики, зокрема програму Excel, побудуємо рівняння лінійної регресії. Як видно з даних табл. 2, протягом 2010-2015 рр. найвищий рівень демонструє саме Єгипет з-поміж всіх країн, оскільки рівняння лінійної регресії y= 234,87x+1377,4 вказує, що перед комою маємо тризначне число й знак «плюс» поряд із змінною x, засвідчуючи позитивну тенденцію протягом аналізованого періоду. Аналіз трендових моделей табл. 2 вказує, що протягом 2010-2015 рр. слідом за Єгиптом на другому місці Китай (y= 225.68x+1375); на третьому - Іспанія (y= 93.52x+686.11); на четвертому - Нідерланди (y= 85.88x+568.85); на п'ятому - Саудівська Аравія (y= 31.469x+715.96).

Стостовно періоду 2016-2021рр. (табл. 3) найвпливовішим покупцем українських товарів є Китай, оскільки рівняння лінійної регресії y= 1355,2x- 614,95 вказує, що перед комою маємо чотиризначне число й знак «плюс» поряд із змінною x.

Аналіз трендових моделей табл. 3 вказує, що протягом 2010-2021 рр. КНР утримує знову першість серед 50 країн, оскільки обсяги експорту українських товарів до КНР характеризуються рівнянням лінійної регресії y= 440,58x+282,68. На другому місці Польща (y= 179.31x+1692.3); на третьому - Нідерланди (y= 139.14x+379.32); на четвертому - Німеччина (y= 97.626x+1 195.7); на п'ятому - Іспанія (y= 65.142x+755.19).

Таблиця 2

Експорт товарів України, 2010-2015 рр., млн. дол. США

Джерело: розраховано автором за даними Державної служби статистики України. URL: https://www. ukrstat.gov. ua/.

Тренд питомої ваги експорту товарів до 50 обраних країн протягом 20102015 рр. (y= 0.0426x+83.803) має тенденцію до зростання, однак протягом 20162021 рр. (y= - 0.2023x+82.025) та протягом 201 0-2021 рр. (y= - 0.351 2x+84.91 7) - до зниження, в той час як сумарний обсяг експорту до 50 країн протягом 2010 - 2021 рр. - до зменшення (тренд y= - 806.47x+48973).

При цьому сумарний обсяг експорту до 50 країн протягом 2010-2015 рр. характеризується негативним трендом (y= -2609x+56768), який протягом 20162021 рр. змінюється на позитивний (y= 4054.4x+25634). Таке співвідношення тенденцій динаміки товарного експорту України підтверджує, що у цілому динаміка має негативний характер, однак спостерігається деяке покращення протягом 2016-2021 років.

Динаміка товарного експорту України на відрізку часу 2010-2015 рр. характеризується негативною тенденцією (тренд y= -3132.5x+67706), яка у 2016-2021 рр. змінюється на позитивну (тренд y= 5115.8x+31141).

Протягом 2010-2021 рр. тренд має такий вигляд y=2339.4x+27930, що загалом можна оцінити позитивно. У 2010 р. обсяг товарного експорту України становив 50744.3 млн. дол. США, у 2021 р. - 68072.3 млн. дол. США, тобто збільшився у 1,34 раза.

Протягом 2010-2021 рр. із 50 країн, експорт товарів України до яких становив від 83,76% (2010 р.), 84,07% (2015 р.) до 80,24% (2021 р.) усього

товарного експорту України, негативні тренди товарного експорту спостерігаються до країн, серед яких держави, розташовані як у Європі (Швейцарія, тренд y= -1 1.183x+243.6); так і в Азії (Іран, тренд y=-73.022x+1152); (Республіка Корея, y=-16.253x+505.49); (Ліван, y=-80.638x+1109.1); (Саудівська Аравія, y=-9.1339x+813.35); (Таїланд, y=-9.4647x+337.26); (Туреччина,

y=-57.697x+3417.5); в Африці (Єгипет, y=-12.881x+2139.4); (Нігерія,

y= -15.749x+287.3) і навіть у Латинській Америці (Бразилія, y=-29.164x+346.57); очевидно, що серед них і колишні республіки СРСР: Азербайджан

(y=-39.386x+750.69); Білорусь y= -64.562x+1929.3; Вірменія

(y= - 8.6168x+202.96); Казахстан (y= - 168.3x+2069); Молдова

(y=-4.2308x+760.42); Грузія (y= -17.229x+579.5); Узбекистан (y=-1.207x+287.1); РФ (y= - 1514.4x+18187).

Необхідно констатувати, що серед 50 досліджуваних держав є і такі, товарний експорт України до яких характеризується тенденцією до зменшення протягом всіх трьох аналізовних проміжків часу: 2010-2015; 2016-2021; 20102021. Серед 50 обраних країн, до вищезазначених належать 5 країн Азії та 1 - Євразії:

Грузія (y= -30.954x+628.91; y= - 0.6971 x+41 6.91; y= - 17.229x+579.5);

Іран (y= -11 6.69x+1 298.3; y= - 42.894x+61 5.01; y= - 73.022x+11 52);

Республіка Корея (y= -11.203x+492.73; y= - 11.194x+385.35;

y= - 16.253x+505.49);

Ліван (y= -227.76x+1590.6; y= - 2.2514x+384.35; y= - 80.638x+11 09.1);

РФ (y= -2113.8x+20660; y= -142.72x+3923.7; y= - 1514.4x+18187);

Таїланд (y= -28.074x+382.63; y= - 31.523x+377.45 ; y= - 9.4647x+337.26).

Таблиця 3 Експорт товарів України, 2010-2021 рр., млн. дол. США

Джерело: розраховано автором за даними Державної' служби статистики України. URL:

https://www. ukrstat.gov. ua/.

На особливу увагу заслуговують країни, товарний експорт України до яких характеризується тенденцією до збільшення протягом всіх трьох досліджуваних проміжків часу: 2010-2015; 2016-2021; 2010-2021.

Серед 50 досліджуваних країн, до вищезазначених надійних торговельних партнерів України належать 18 держав: 6 країн Європи, 3 - Африки та 9 - Азії.

До європейських держав належать:

Ірландія (y=14.066x+7.4867; y=13x+41.8; y=7.1619x+25.456);

Іспанія (y=93.52x+686.11; y=98.991x+997.31; y=65.142x+755.19);

Нідерланди (y=85.88x+568.85; y=198.83x+1 002.1; y=139.14x+379.32);

Польща (y= 14.046x+2336.8; y=480.57x+1 647.6; y=179.31 x+1 692.3);

Фінляндія (y= 3.2914x+38.68; y=3.8486x+58.747; y=3.6451x+37.51 5);

Франція (y= 5.9657x+524.69; y=79.794x+303.35; y=15.161x+465.55).

До африканських країн:

Лівія (y= 8.2543x+177.56; y= 41.56x+170.07; y=19.827x+132.12);

Марокко (y=19.2x+1 83.2; y=44.671 x+173.93; y=1 7.872x+174.1 8);

Туніс (y=19.406x+227.88; y=34.406x+229.95; y=13.454x+235.63).

Серед країн Азії наступні:

Бангладеш (y=25.249x+30.013; y=2.9343x+328.01; y= 31.1 29x+25.997);

Ємен (y=2.1 086x+19.1 53; y=47.077x-47.653; y=17.421 x-41.414);

Ізраїль (y=23.631 x+525.67; y=32.237x+485.1 2; y=5.5238x+567.26);

Ірак (y=23.951x+545.55; y=54.143x+372.83; y=1.1171x+588.6);

Китай (y=225.68x+1375; y=1355.2x-614.95; y=440.58x+282.68);

Малайзія (y=8.1257x+116.66; y=6.8057x+122.45; y=1.9741x+132.85);

Об'єднані Арабські Емірати (y=5.52x+350.65; y=41.986x+293.73;

y= 14.715x+309.68);

Пакистан (y= 21.754x+115.66; y= 90.08x-71.613; y= 20.215x+86.338);

Японія (y=28.577x+144.08; y=20.554x+163.69; y=4.9469x+207.71).

Висновки та перспективи

Трендові моделі надають можливість визначити факт зростання чи зменшення товарного експорту на розглядуваних часових відрізках вибірки, що аналізується, й отримати відповідь на запитання щодо посилення чи послаблення інтенсивності товарних торговельних потоків до обраних країн Америки, Європи, Азії, Африки, а відповідно й розглянути трансформації зовнішньоторговельних зв'язків України протягом 2010-2021 років. Подальший аналіз наведеної таблиці сприятиме у перспективі виявленню можливостей щодо диверсифікації зовнішньторговельного співробітництва України в контексті важливості модернізації торговельної політики з метою ефективної реалізації інтеграційного потенціалу національної економіки як в умовах євроінтеграції держави, так і з огляду на формування багатополярної глобальної економіки.

Список використаних джерел

Радзієвська С.О. (2018). Регіоналізація та глобалізація: взаємозв'язки та перспективи безконфронтаційного розвитку. Київ. 376 с.

Галасюк В.В. (2019). Концептуальні засади трансформації економіки України. Київ. 188 с.

Іванов Є.І. (2021). Диверсифікація зовнішньої торгівлі та економічне зростання. Київ. 280 с.

Розвиток національної торговельної політики для підвищення

конкурентоспрожності економіки України (2021). Колективна монографія. Ред. кол.: Т.О.Осташко (голова). Інститут економіки та прогнозування. Київ. 313 с. URL: http://ief.org.ua/docs/mg/353.pdf

Радзієвська С.О. (2023). Регулювання торгівлі послугами в контексті підвищення ефективності реалізації інтеграційного потенціалу України. Scientific method: reality and future trends of researching: collection of scientific papers «SCIENTIA» with Proceedings of the II International Scientific and Theoretical Conference, August 25, 2023. Zagreb, Republic of Croatia: European Scientific Platform. с.55-60.

Державна служба статистики України. URL: www.ukrstat.gov.ua

Білоусов Є.М. (2020) Зовнішньоторговельна діяльність (особливості

доктринального та правового забезпечення). Право та інноваційне суспільство. 2020. № 1 (14). С.72-77. URL: https://apir.org.ua/wp-

content/uploads/2020/06/Bilousov14.pdf

Размещено на Allbest.ru