Реструктуризація та розвиток: державна політика для стабілізації української економіки під час воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

НУ «Львівська політехніка»

НТУ КПІ ім. Сікорського

Реструктуризація та розвиток: державна політика для стабілізації української економіки під час воєнного стану

Злепко Назар Іванович аспірант, кафедра господарського права,

Донець Дмитро Михайлович старший викладач, кафедра маркетингу і логістики,

Антипенко Надія Василівна доктор економічних наук, професор, кафедра економічної кібернетики ФММ

м. Харків, м. Київ, м. Львів

Анотація

У статті розглядаються покрокові інструкції, необхідні інструменти та механізми для адаптації вітчизняної економіки, зокрема бізнесу, до змін, які відбуваються в період російської-української війни. Актуальність підтверджується тим, що в умовах глибокої світової фінансової кризи вплив зовнішніх загроз на українську економіку збільшується. Зростає кількість неефективних і збиткових підприємств, які потребують докорінної реструктуризації відповідно до ринкових умов, збереження життєздатності та підвищення ефективності діяльності. Ключовими чинниками успішного управління промисловими підприємствами є їхня здатність адаптуватися до мінливих ринкових умов в обмежені терміни. Доведено, що реструктуризація є ефективним напрямом подолання кризових явищ і розвитку підприємств в Україні. Виділено основні проблеми, які перешкоджають процесу реструктуризації. Надано рекомендації щодо подолання наявних проблем на макроекономічному мікроекономічному рівнях із метою створення умов для якісної стратегії трансформації та розвитку підприємств. Проаналізовано заходи Уряду щодо забезпечення фінансово-економічної стабільності, яка є однією з ключових складників загальної економічної та національної безпеки України. До них належать проактивні заходи щодо мінімізації негативних наслідків інфляційного процесу та негативної ділової активності, оптимальне використання наявних ресурсів у найбільш пріоритетних сферах та можливі шляхи вирішення нагальних потреб. Зокрема, у сферах безпеки й оборони та соціальної підтримки населення. Варто зазначити, що досвід відновлення економіки після втрат і збитків, завданих бойовими діями, показав, що на національному рівні традиційні концепції національної економічної безпеки та національної безпеки взагалі були переглянуті для включення енергетичної сталості до числа пріоритетів.

Ключові слова: економічні втрати, економічна адаптація, звітність про інфляцію, податкова політика, фінансова та економічна стабільність, оборона та безпека, екстраординарний період функціонування економічного життя.

Abstract

Zlepko Nazar Ivanovych Postgraduate, Department of Economic Law, Yaroslav Mudryi National law university, Kharkiv

Donets Dmytro Mykhailovych Senior Lecturer, Lviv Politechnic National university, Lviv

Antypenko Nadiia Vasylievna Doctor of Economic Sciences, Professor, Department of Economic Cybernetics, National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”, Kyiv

RESTRUCTURING AND DEVELOPMENT: STATE POLICY FOR THE STABILIZATION OF THE UKRAINIAN ECONOMY DURING MARITAL STATE

The article examines step-by-step instructions, necessary tools, and mechanisms for adapting the domestic economy, in particular business, to the changes occurring during the Russian-Ukrainian war. The relevance is confirmed by the fact that in the conditions of a deep global financial crisis, the influence of external threats on the Ukrainian economy is increasing. The number of inefficient and unprofitable enterprises that require radical restructuring following market conditions, maintaining viability, and increasing operational efficiency is growing. Key factors in the successful management of industrial enterprises are their ability to adapt to changing market conditions in a limited time. It has been proven that restructuring is an effective way to overcome crisis phenomena and develop enterprises in Ukraine. The main problems that hinder the restructuring process are highlighted. Recommendations are provided for overcoming existing problems at the macroeconomic and microeconomic levels to create conditions for a qualitative strategy of transformation and development of enterprises. The Government's measures to ensure financial and economic stability, which is one of the key components of the general economic and national security of Ukraine, are analyzed. These include proactive measures to minimize the negative consequences of the inflationary process and negative business activity, optimal use of available resources in the most priority areas, and possible ways of solving urgent needs. In particular, in the areas of security defense and social support of the population. It is worth noting that the experience of economic recovery after the losses and damages caused by hostilities showed that at the national level, the traditional concepts of national economic security and national security were revised to include energy sustainability among the priorities.

Keywords: economic losses, economic adaptation, inflation reporting, tax policy, financial and economic stability, defense and security, extraordinary period of functioning of economic life.

Постановка проблеми

Українська економіка зазнала величезних втрат унаслідок російської агресії, які важко оцінити в умовах війни, що триває. Страждають підприємства, інвестори, банки й населення загалом. Світова економіка, яка все ще оговтується від наслідків пандемії, також відчуває на собі наслідки війни, зокрема загрозу продовольчої кризи.

З першого дня повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну українська економіка зазнала значних втрат. Воєнні події завдали потужного удару по всіх аспектах економічної системи країни. Після тривалого часу ведення війни, системний і комплексний підрахунок втрат України не був опублікований. Тому що кожен день приносить ще одну неминучу втрату. Аналітичні матеріали, що регулярно з'являлися в ЗМІ, свідчили про поступову стабілізацію економічної ситуації в країні, адаптацію економіки до умов війни та формування економічної стабільності. Проблемою постає питання економічної безпеки та стабільності, що є одним із пріоритетних сьогодні.

Швидкість відновлення та економічного розвитку української промисловості після кризи залежить від запланованих у рамках національного стратегічного плану та партнерських програм міжнародної технічної допомоги реформ і стимулюючих заходів щодо перебудови промислового сектору в бік середньо- та високотехнологічного виробництва, поглиблення перероблення та створення продукції з високою доданою вартістю, стратегічних кроках ефективного державного регулювання банківською діяльністю. У зв'язку із цим необхідно, щоб національна промислова політика включала інтеграційну програму, спрямовану на формування нових векторів промислового розвитку для підвищення конкурентоспроможності країни, а економічна політика в контексті регулювання банківської діяльності включала якісне законодавче регулювання та ефективні управлінські рішеня, а також глибокий економічний аналіз фактору своєчасності вжиття зазначених заходів. Отже, реструктуризація промислового сектору та конструювання спеціальних правових режимів банківської діяльності стає невідкладним механізмом подальшого розвитку національної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Науковим дослідженням питання ролі реструктуризації в забезпеченні стабілізації української економіки займалася велика кількість дослідників. Зокрема, О. Ципліцька аналізує важливі інтегровані програми з модернізації та реструктуризації промисловості [13]. До прикладу, І. Винокурова розглядає основні проблеми, які ускладнюють процес реструктуризації в умовах війни [1]. Важливість інституціоналізації, її глобальні прояви на економічну діяльність України розглядають Н. Правдик та М. Настенко [9].

М. Куницька-Іляш надає важливу інформацію про актуальність реалізації державної політики щодо управління розвитком пріоритетних напрямів економіки України [7]. З. Калініченко, О. Димитрієва виявляють особливості проведення реформ для збалансованого фінансового розвитку України [6]. Б. Дергалюк доцільно стверджує, що саме завдяки сталим змінам у економіці забезпечено сталий розвиток і зростання показників [2].

Важливим аспектом у розвитку економіки є визначення сучасного стану та перспектив розвитку державного сектору, зазначають А. Стасишин, А. Дубик, І. Барська [12]. Наукові підходи щодо впливових механізмів у економічному секторі України досліджує В. Смолянюк [11].

Мета статті проаналізувати ключові проблеми реструктуризації промислових підприємств України в умовах нестабільного економічного середовища та проблеми реалізації банківської діяльності в умовах воєнного стану. На основі аналізу тенденцій та економічних умов в Україні визначити напрями та методи їхнього вирішення.

Виклад основного матеріалу

Коли йдеться про реструктуризацію виробництва, необхідно проводити відмінність між тимчасовими та постійними змінами.

У динамічній економіці сили «творчого руйнування» забезпечують безперервну еволюцію продуктів і виробничих процесів. У рамках ділового циклу короткострокові коливання ділової активності зазвичай є наслідком стресів на фінансових ринках. Вони часто чинять негативний вплив на промислове виробництво й будівництво, спричиняючи зниження попиту на ті чи інші товари в цьому секторі. Зниження обсягів продажів призводить до тимчасового скорочення виробництва і зменшення зайнятості. Структурні зміни, як правило, накопичуються не за місяці чи квартали, а за роки. Це пояснюється тим, що здебільшого структурні зміни зумовлені технологічними інноваціями, наприклад, новими виробничими процесами або досягненнями в галузі знань і матеріалів, розроблення яких потребує часу [7]. бізнес війна реструктуризація кризовий

Структурні зміни можуть також набувати форми змін на ринку праці. Зміни в структурі також можуть виражатися в змінах на ринку праці, а також в інституціональних змінах під керівництвом держави, які спотворюють розподіл праці та капіталу на ринку. Як приклад можна навести інтенсивну індустріалізацію в азійських країнах, де роль держави є домінуючою, а уряд провів інтенсивну індустріалізацію під керівництвом держави в азіатських країнах, а також перерозподіл ресурсів із промислового сектору в сектор послуг у розвинених країнах, наприклад, у країнах Заходу.

Необхідність радикальної перебудови структури економіки, структурних змін, що її підтримують, і розвитку внутрішніх потенціалів.

У цьому дослідженні використовується поняття «реструктуризація» як довгостроковий процес реалізації організаційних, технічних і фінансових заходів щодо підвищення ефективності промислового сектора за активної участі держави. Інакше кажучи, реструктуризацію промислового сектору проводять для швидкого відновлення економіки, використання переваг світової та місцевої ринкової кон'юнктури для одержання конкурентних переваг національними виробниками й може слугувати платформою для подальшої реструктуризації національної економіки [6].

Нині стресовими чинниками реконструктивних змін у світовій і національній промисловості є COVID-19 і війна в Україні. Це супроводжується такими проблемами:

Зростання цін на сировину та енергоносії;

Скорочення пропонування;

Зростання транспортних тарифів;

Зростання витрат виробництва;

Невизначеність макроекономічного розвитку.

В умовах глибокої світової фінансової кризи вплив зовнішніх загроз на українські компанії значно зріс. Кількість неефективних і збиткових підприємств, які потребують докорінної реструктуризації для адаптації до ринкових умов, збереження життєздатності та підвищення ефективності діяльності, і далі зростає. Ключовим чинником успішного управління промисловими підприємствами є їхня здатність адаптуватися до мінливих ринкових умов протягом обмеженого періоду часу. Реструктуризація є одним із ключових елементів забезпечення змін у структурі підприємств із метою підвищення їхньої конкурентоспроможності та адаптації до національних і світових ринків. Тому питання реструктуризації як на макро-, так і на мікрорівні є одним із важливих у процесі реформування української економіки.

Незважаючи на те що реструктуризація не є новим процесом у теорії та практиці управління підприємствами, в Україні бракує регламентації науково- методичного обґрунтування процесу реструктуризації, нестача досвідчених спеціалістів із реформування та реструктуризації на підприємствах, ринкова вартісна основа. Успішній реструктуризації промислових підприємств перешкоджають такі ключові проблеми, як оцінювання вартості підприємств, що реструктуруються, нестача коштів на реструктуризацію та негативний вплив соціально-економічних змін на економіку України.

Процес реструктуризації в Україні має свої унікальні особливості, що характеризуються браком державного фінансування та державних замовлень. Ці обмеження негативно позначаються на здатності підприємств нарощувати виробництво, виходити на нові світові ринки, генерувати високий рівень інноваційної активності. З іншого боку, інноваційні зміни в економіці створюють умови для переходу на новий рівень управління, підвищуючи конкурентоспроможність промислових підприємств і удосконалюючи їхній розвиток.

Своєю чергою, вони підвищують конкурентоспроможність і покращують рівень розвитку регіону та національної економіки загалом.

Так, електронна версія 19.05.2023 економічної правди опублікувала інтерв'ю з міністром фінансів України Сергієм Марченком про заходи уряду для стабілізації фінансово-економічної ситуації в країні та внесок українського бізнесу в наближення до перемоги.

Міністр зупинився на фундаментальній форс-мажорній проблемі національної економіки, яка раптово виникла після вторгнення російської федерації в Україну, висвітливши активні заходи, які вживає уряд для мінімізації негативного впливу на економіку країни, можливі шляхи вирішення. У перші місяці війни українська торгівля була майже паралізована. Станом на травень 2022 року майже 79% МСП мають повністю або частково призупинені. Деякі компанії переїхали та відновили роботу. Збої в ланцюзі поставок істотно ускладнюють питання логістики, але не зупиняють роботу виробничих секторів економіки; Загальний економічний спад за підсумками 2022 року становив 29,1%.

Впровадження інновацій створює можливості для підвищення рівня технологій і вжиття заходів щодо поліпшення корпоративного середовища, стимулювання інновацій, підвищення конкурентоспроможності та здійснення реструктуризаційних перетворень. Інноваційна політика має здійснюватися на рівні державних органів, наприклад, шляхом створення національних інноваційних систем, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств, регіонів і країн загалом. Основною метою національної інноваційної системи має бути модернізація підприємства через зміни технології виробництва на основі впровадження основних інновацій та постійного оновлення продукції.

Для реструктуризації підприємств і створення найкращих умов для інвестиційної привабливості та економіки України загалом це необхідно:

Забезпечити чітку й добре скоординовану реструктуризацію державної інвестиційної політики;

Національні закони. Вітчизняні та іноземні інвестори зобов'язані забезпечувати правовий захист фондів і об'єктів інвестицій, а також економічні гарантії з боку уряду. Наявність великої кількості суперечливих законодавчих актів і рішень призводить до плутанини у вирішенні спірних питань, тобто до створення чіткого й передбачуваного правового поля;

Забезпечення правового фінансового захисту таких процесів, як кредитування та страхування ризиків, зміна податкової системи, надання пільг на початковому етапі нашої діяльності в пріоритетних галузях економіки та подальше підвищення якості наших послуг;

Стабілізація політичної ситуації в країні, скорочення корупції, лібералізація підприємництва, ослаблення регулювання, стимулювання розвитку фондового ринку, створення інвестиційних стимулів, скорочення нормативних актів і положень, що стосуються ліцензування, оподаткування та репатріації прибутку. Загалом, щоб створити інвестиційно привабливе середовище, Україна має якомога швидше провести всі необхідні реформи [9].

Зі свого боку на мікрорівні основними напрямами організаційно- економічної роботи мають бути:

впровадження ефективних методів управління;

призупинення виробництва застарілої продукції, продаж основних засобів і землі;

ділянка, на якій вони розташовані, не використовується;

відділення більш гнучких незалежних підприємств від великих підприємств і ліквідація неефективних галузей;

реструктуризація виробничої структури на основі принципу формування центру прибутку;

розширення розроблень, сертифікації та виробництва конкурентоспроможної продукції і продажі на внутрішньому й зовнішньому ринках;

участь у регіональному та міжрегіональному поділі праці, регіональний розвиток;

організація виробництва й поставки надійного «підключеного» комплектного обладнання, передача послуг, навчання персоналу, технічна документація;

відродження науково-технічної та експериментальної бази проведення інноваційних проєктів, за яких гарантований економічний ефект і оплата, залежно від обсягу;

передача промисловими підприємствами на баланс некомерційних міст (або районів);

об'єкти соціального призначення (будівлі, споруди (наприклад, дитячі садки, лікарні, спортивні комплекси тощо)) вимагають значних витрат на технічне обслуговування [2].

Повністю розділяючи актуальність і пріоритети певних стратегічних напрямів державної політики, такий підхід може одночасно сприяти зміцненню фінансової безпеки всієї держави, не тільки певних секторів та галузей. Завданням держави в рамках забезпечення фінансової стабільності є ефективне функціонування фінансового сектору країни, з огляду на національну економіку (це такий компонент, як галузева фінансова безпека).

Великомасштабне кредитування економіки розширення доступу до фінансових послуг (посилення елементів інвестицій, виробництва, економічної безпеки) -- підвищення доступності спектру фінансових послуг для населення; великомасштабне кредитування економіки розширення доступу до фінансових послуг (посилення елементів інвестицій, виробництва, економічної безпеки) - підвищення доступності фінансових послуг для населення.

Розвиток фінансових ринків -- нарощування потенціалу, підвищення якості функцій ринку капіталу (стабілізація показників запасів, податкових складників фінансів і безпеки), інноваційний розвиток -- забезпечення фінансової підтримання й супроводу створення.

Водночас в Україні немає документа стратегічного планування фінансової стабілізації галузей і секторів національної економіки, як на центральному, так і на регіональному рівнях [5].

Якщо стратегії і програми соціально-економічного розвитку не зачіпають повною мірою аспекти фінансової безпеки (мається на увазі системність і комплексність), то прикладні розроблення зі стратегізації національної політики забезпечення фінансової безпеки на галузевому й секторальному рівнях, а також документи стратегічного планування у фінансовому секторі не передбачають галузевої спеціалізації.

Важливою подією 2024 року у фінансово-економічній сфері має стати реструктуризація зовнішнього державного боргу перед комерційними кредиторами як один із засобів забезпечення макроекономічної стабільності, переходу до стійкого економічного зростання та уникнення боргових ускладнень.1 такі зобов'язання, взяті на себе українським урядом у рамках програми з Міжнародним валютним фондом. Реструктуризація боргу має забезпечити досягнення цільового рівня державного боргу та потреби у фінансуванні для забезпечення стійкості післявоєнного боргу.

У реструктуризації щодо заборгованості передбачено такі умови врегулювання зовнішнього боргу:

1) обговорення на початку 2024 року з власниками українських іноземних облігацій запланованої реструктуризації боргу буде завершено найпізніше до середини 2024 року й буде реалізовано в якості макроекономічної основи програми МВФ;

2) випуск 2026 року зустрічний крок Паризького клубу кредиторів щодо остаточного врегулювання боргу достатній для відновлення прийнятного рівня боргу в період з 2026 до 2027 року включно.

Можливо, під час такої реструктуризації уряд не тільки зосередиться на досить загальних інструкціях МВФ, але й уникне минулих помилок у плані реструктуризації боргу й уникне глобальної кризи.

В контексті висвітлення реалізації банківської діяльності в умовах дії правового режиму воєнного стану, слід зазначити, що він є екстраординарним періодом функціонування як економічного життя в цілому, так і банківського сектору зокрема. Отож, доцільним є також коротко зупинитися на темі кредитування під час війни та в післявоєнний період. Так Законом України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" було передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Що стосується споживчих кредитів забезпечених іпотекою, то у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону [15].

Зазначені вище законодавчі зміни без сумніву мають позитивні наміри та є більш ніж актуальним для позичальників у період воєнного стану. Проте, аналізуючи дані зміни та ті нищівні наслідки, які несе війна, зокрема, щодо пулу майна, яке перебуває у заставі в банках і яке залишилось на непідконтрольній Україні території (знищене, або пошкоджене), можна з легкістю спрогнозувати, що як в умовах війни, так і в післявоєнний період, банки стикнуться зі значною кількістю проблемних кредитів. Великий портфель проблемних кредитів для банку - це ситуація, яка однозначно дестабілізує його діяльність. І якщо системні банки легше знаходять інструменти боротьби з проблемними активами, то для дрібних банків це може закінчитись виходом з ринку. Таким чином законодавцю слід подумати не тільки за боржника (позичальника), але і за кредитора (банк).

Висновки

Реструктуризація є ефективним засобом подолання кризових явищ у діяльності підприємства та дієвим інструментом забезпечення високих показників діяльності суб'єкта господарювання. Системний підхід до процесу реструктуризації прискорює процес підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і міжнародному ринках і підвищує інвестиційну привабливість, ділову активність, прибутковість і ринкову вартість підприємства. Подолання сучасних проблем України на макро-і мікрорівні, які перешкод-жають якісному впровадженню структурних реформ, дасть змогу значно поліпшити функціонування вітчизняних підприємств і ефективність економіки України загалом, підвищити її життєдіяльність і конкурентоспроможність.

Перспективним способом вирішення наявних проблем реструктуризації в Україні є процес реструктуризаційної трансформації на промислових підприємствах з урахуванням особливостей і деталей їхньої діяльності.

Що стосується такої складової економічної системи України, як банківський сектор, то особливу роль необхідно приділити роботі з проблемними активами для нормалізації та стійкості банківської системи в умовах дії екстраординарних правових режимів, що сприятиме її спроможності протидіяти зовнішнім агресивним факторам.

Література

1. Винокурова О. Аналіз сучасних проблем реструктуризації підприємств в Україні. Вісник соціально-економічних досліджень. 2017. №1 (62). С. 71-76. URL:

2. Драголюк Б. В. Спрямування державної структурної політики в економіці України. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. 2019. Т. 30 (69). №2. С. 35-39.

3. Ємельяненко Л. М., Заболотна С. І. Систематизація механізмів та інструментів державної політики детінізації економіки України. Економічний простір. 2023. №185. С. 124-131.

4. Затишняк В. В. Інституціоналізація та регулювання національної економіки в контексті інвестиційної та промислової політики. Економічний вісник Донбасу. 2022. №3 (69). С. 4-14

5. Звєряков М. І. Формування моделі економічного розвитку в нових історичних реаліях. Економіка України. 2022. №8. С. 3-19.

6. Калініченко З. Д., Дмитрієва О. Д. Стратегічні напрями економічного зростання та зближення пріоритетів монетарно-фінансової сфери і реального сектора економіки України. Вісник Хмельницького національного університету. 2020. Т. 1. №4. С. 118-122.

7. Куницька-Іляш М. Державна політика забезпечення розвитку та безпеки пріоритетних галузей національної економіки України: аналіз стратегій і програм. Innovation and Sustainability. 2022. №3. C. 72-78.

8. Луцик Ю., Деменєв О., Пархоменко П., Телегін В. Збереження фінансово- економічної стійкості як запорука стабілізації економіки держави та надійного фінансового забезпечення потреб оборони і безпеки в умовах повномасштабної агресії РФ проти України. Повітряна міць України. 2023. №1 (4). С. 74-80.

9. Правдюк, Н. Л., М. М. Настенко.Інвестиції в людський капітал. Бухгалтерський аспект. Журнал фінансового менеджменту та бухгалтерського обліку. 2013. № 1 (2). C. 71-81.

10. Прилипко С. М., Казіліус Т. Ліберальні ідеї та державне регулювання на шляху соціально-економічного розвитку України. Financial and Credit Activity Problems of Theory and Practice. 2021. №4 (31). C. 536-546.

11. Смолянюк В. Ф. Системні засади національної безпеки України. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2018. № 2 (37). С. 107-126.

12. Стасишин А., Дубик В., Барська І. Державний сектор економіки України: проблеми та сучасний стан розвитку. Молодий вчений. 2018. №10 (62). С. 889-893.

13. Ципліцька О. Стратегічне планування реструктуризації промисловості України: основні підходи. Науковий вісник міжнародної асоціації науковців. 2021. №1 (3). С. 1-14.

14. Хмарська І., Кучерява К., Клімова І. Особливості післявоєнного відновлення економіки України. Економіка та суспільство. 2022. №42. С. 1-8.

15. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану : Закон України від 15.03.2022 р. № 2120-IX.

References

1. Vynokurova, O. (2017). Analiz suchasnykh problem restrukturyzatsiyi pidpryyemstv v Ukrayini [Analysis of modern problems of enterprise restructuring in Ukraine]. Visnyk sotsial'no- ekonomichnykh doslidzhen - Herald of socio-economic research, 1 (62), 71-76 [in Ukrainian].

2. Dragolyuk, B.V. (2019). Spryamuvannya derzhavnoyi strukturnoyi polityky v ekonomitsi Ukrayiny [Direction of state structural policy in the economy of Ukraine]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernads'koho - Scientific notes of TNU named after V. I. Vernadskyi, 30 (69), 35-39 [in Ukrainian].

3. Yemelyanenko, L.M. & Zabolotna, S.I. (2023). Systematyzatsiya mekhanizmiv ta instrumentiv derzhavnoyi polityky detinizatsiyi ekonomiky Ukrayiny [Systematization of mechanisms and instruments of the state policy of detinization of the economy of Ukraine]. Ekonomichnyyprostir - Economic space, 185, 124-131 [in Ukrainian].

4. Zatyshnyak, V.V. (2022). Instytutsionalizatsiya ta rehulyuvannya natsional'noyi ekonomiky v konteksti investytsiynoyi ta promyslovoyi polityky [Institutionalization and regulation of the national economy in the context of investment and industrial policy]. Ekonomichnyy visnyk Donbasu - Economic Herald of Donbass, 3 (69), 4-14 [in Ukrainian].

5. Zveryakov M. I. (2022). Formuvannya modeli ekonomichnoho rozvytku v novykh istorychnykh realiyakh [Formation of a model of economic development in new historical realities]. Ekonomika Ukrayiny - Ukraine economy, 8, 3-19 [in Ukrainian].

6. Kalinichenko, Z.D. & Dmytrieva, O.D. (2020). Stratehichni napryamy ekonomichnoho zrostannya ta zblyzhennya priorytetiv monetarno-finansovoyi sfery i real'noho sektora ekonomiky Ukrayiny [Strategic directions of economic growth and convergence of priorities of the monetary and financial sphere and the real sector of the economy of Ukraine]. Visnyk Khmel'nyts'koho natsional'noho universytetu - Bulletin ofthe Khmelnytskyi National University, 1 (4), 118-122 [in Ukrainian].

7. Kunytska-Ilyash, M. ( 2022). Derzhavna polityka zabezpechennya rozvytku ta bezpeky priorytetnykh haluzey natsional'noyi ekonomiky Ukrayiny: analiz stratehiy i prohram [State policy of ensuring the development and security of priority sectors of the national economy of Ukraine: analysis of strategies and programs]. Innovatsiyi ta stiykist - Innovation and Sustainability, 3, 72-78 [in Ukrainian].

8. Lutsik, Y., Demenev, O., Parkhomenko, P., Telegin, V. (2023). Zberezhennya finansovo-ekonomichnoyi stiykosti yak zaporuka stabilizatsiyi ekonomiky derzhavy ta nadiynoho finansovoho zabezpechennya potreb oborony i bezpeky v umovakh povnomasshtabnoyi ahresiyi RF proty Ukrayiny [Preservation of financial and economic stability as a guarantee of stabilization of the state's economy and reliable financial provision of defense and security needs in the conditions of full-scale aggression of the Russian Federation against Ukraine]. Povitryana mit' Ukrayiny - Air Force of Ukraine, 1 (4), 74-80 [in Ukrainian].

9. Pravdyuk, N. L. & Nastenko, M. M. (2013). Investytsiyi v lyuds'kyy kapital. Bukhhalters'kyy aspekt [Investments in human capital. Accounting aspect]. Zhurnal finansovoho menedzhmentu ta bukhhalters'koho obliku - Journal of financial management and accounting, 1 (2), 71-81 [in Ukrainian].

10. Prylypko, S. M. & Kazilius, T. (2021). Liberal'ni ideyi ta derzhavne rehulyuvannya na shlyakhu sotsial'no-ekonomichnoho rozvytku Ukrayiny [Liberal ideas and state regulation on the path of socio-economic development of Ukraine]. Problemy teoriyi ta praktyky finansovo- kredytnoyi diyal'nosti - Financial and Credit Activity Problems of Theory and Practice, 4 (31), 536-546 [in Ukrainian].

11. Smolyanyuk, V. F. (2018). Systemni zasady natsional'noyi bezpeky Ukrayiny [System principles of national security of Ukraine]. Visnyk Natsional'noho universytetu «Yurydychna akademiya Ukrayiny imeni Yaroslava Mudroho» - Bulletin of the National University "Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise", 2 (37), 107-126 [in Ukrainian].

12. Stasyshyn, A., Dubyk, V., Barska, I. (2018). Derzhavnyy sektor ekonomiky Ukrayiny: problemy ta suchasnyy stan rozvytku [State sector of the economy of Ukraine: problems and current state of development]. Molodyy vchenyy - A young scientist, 10 (62), 889-893 [in Ukrainian].

13. Tsyplitska, O. (2021). Stratehichne planuvannya restrukturyzatsiyi promyslovosti Ukrayiny: osnovni pidkhody [Strategic planning of the restructuring of Ukrainian industry: basic approaches]. Naukovyy visnyk mizhnarodnoyi asotsiatsiyi naukovtsiv - Scientific Bulletin of the International Association of Scientists,1 (3), 1-14 [in Ukrainian].

14. Khmarska, I., Kucheryava, K., Klimova, I. (2022). Osoblyvosti pislyavoyennoho vidnovlennya ekonomiky Ukrayiny [Peculiarities of post-war economic recovery of Ukraine]. Ekonomika ta suspil'stvo - Economy and society, 42, 1-8 [in Ukrainian].

15. Verkhovna Rada of Ukraine (2022). Pro vnesennia zmin do Podatkovoho kodeksu Ukrainy ta inshykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo dii norm na period dii voiennoho stanu: Zakon Ukrainy vid 15.03.2022 r. № 2120-IX [On Amendments to the Tax Code of Ukraine and Other Legislative Acts of Ukraine Regarding the Validity of Norms for the Period of Martial Law : Law of Ukraine dated 15.03.2022 No. 2120-IX].

Размещено на Allbest.ru