Релокація бізнесу в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Релокація бізнесу в умовах війни

Мангушев Д.В., к.е.н., доцент, доцент кафедри маркетингу, менеджменту та підприємництва, Будріс Т.І., студентка, Калініченко В.В., студент, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

У статті розкрито сутність релокації та її основні види. Проаналізовано динаміку релокації вітчизняного бізнесу всередині країну, структуру релокованого бізнесу за регіонами релокації та галузями. Встановлено, що на релокацію підприємств суттєво впливають розмір та галузь. Повна релокація характерна переважно для малих підприємств, тоді як середні та великі можуть здійснити, як правило, лише часткову. Так великі підприємства, зокрема, важкої промисловості потребують доступ до джерел сировини, великих виробничих площ, перевезення дуже великого та складного обладнання. Саме на такі підприємства повинні орієнтуватись державні програми підтримки релокаціі. Оцінено наскільки швидко релокованим підприємствам вдається відновити свою господарську діяльність. На прикладі ІТ-сектору проаналізовано більш детально фактори, які впливають на релокаціі, та причини які її обмежують.

Ключові слова: релокація, повна релокація, часткова релокація, змішана релокація, ІТ сектор.

Business relocation in the conditions of war

Mangushev Dmitry, Budris Tetyana, Kalinichenko Vladyslav, V.N. Karazin Kharkiv National University

In the conditions of martial law, relocation is one of the main ways to ensure business continuity. In order to help domestic businesses move their economic activities to relatively safer territories, the Enterprise Relocation Program was developed, which provides for the provision of informational, logistical, and financial support. The article reveals the essence of relocation and its main types. The dynamics of domestic business relocation within the country, the structure of relocated business by relocation regions and industries are analyzed. It was established that the size and industry significantly influence the relocation of enterprises. Full relocation is characteristic mainly for small enterprises, while medium and large ones can usually carry out only a partial relocation. Thus, large enterprises, in particular, heavy industry, need access to sources of raw materials, large production areas, transportation of very large and complex equipment. State relocation support programs should focus on such enterprises.

It is estimated how quickly relocated enterprises manage to resume their economic activity. Among those enterprises that have resumed their activities, trade enterprises and enterprises of the processing industry predominate, which together make up 71% of all relocated. Using the example of the IT sector, the factors that influence relocation and the reasons that limit it are analyzed in more detail. Relocation of enterprises is accompanied by a number of risks, including the high and often unpredictable actual amount of relocation costs, organizational and technical complexity of relocation, especially of property, limited opportunities to export all necessary assets, difficulties with areas for locating production; the likely high cost of renting production premises at the new location and with the selection of qualified personnel at the new location after the move, therefore it is especially important to retain the key composition of employees, ensuring their relocation to the new location and providing comfortable living and working conditions; loss of counterparties, suppliers of raw materials, etc., the need to find new ones, which requires additional financial costs and some time, which can lead to the failure of the enterprise.

Key words: relocation, full relocation, partial relocation, mixed relocation, IT sector.

Постановка проблеми

В умовах воєнного стану релокація є одним з основних шляхів забезпечення безперервності діяльності бізнесу. З метою допомоги вітчизняному бізнесу перемістити господарську діяльність на відносно більш безпечні території було розроблено Програму релокації підприємств, яка передбачає надання інформаційної, логістичної, фінансової підтримки. Процес релокації досі триває, ряд підприємств продовжують шукати місце для переміщення, і, водночас, уже намічається процес повернення підприємств на деокуповані території. Тому дослідження є актуальною і малодослідженою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні аспекти релокації бізнесу в умовах воєнного стану досліджують у своїх наукових публікаціях такі вчені як Алілуйко А.М., Бабій С.В., Васильців Т.Г., Грищенко І.М., Іванов Ю.Б., Князевич А.О., Ковальчук Л.В., Коробка С.В., Лазаренко Д.О., Мекшун Л.М., Мельник М.І., Мельник Т.Ю., Мережко В.М., Мірошніченко Р.В., Олійничук О.І., Сошников А.О., Цюприк В.І., Яковенко О.І. та інші. Незважаючи на широке коло досліджень, проблематика релокації залишається актуальною проблемою і потребує досліджень щодо напрямів її оптимізації.

Постановка завдання є узагальнення теоретичних, методичних та практичних аспектів релокації підприємств в умовах воєнного стану та розробка рекомендацій щодо удосконалення її процесу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Поняття релокація походить від латинських слів «locus» - місце, «re» - знову та суфікса «ion», який позначає дію, тобто воно означає дію з розташування знову. Слід зазначити, що досліджуване поняття може вживатися як до зміни місця розміщення підприємства, так і його працівників. Під релокацією підприємства, на нашу думку, слід розуміти процес зміни місця розташування підприємства задля забезпечення його збереження та можливості продовження реалізації господарської діяльності.

Дослідники Сошников А.О., Єршова Ю.О., Юдін Ю.О. акцентують увагу на різниці понять евакуація та релокація, вказуючи на те, що перша є примусовою, а друга - передбачає створення механізму релокації, але рішення щодо її реалізації приймає власник підприємства [1]. На нашу думку, ці поняття є ідентичними, а наведена різниця у тлумаченнях зумовлена різними політичними та економічними устроями, в яких вони реалізовувались.

За об'єктом релокації розрізняють релокацію людини, працівника, громади та підприємства, за масштабом - повна, часткова та змішана, за напрямом - всередині країни, за межі країни (офшоринг), повернення в країну (бекшоринг), за джерелами фінансування - за власні кошти, у межах державних програм підтримки, змішана. Слід зупинитися на розкритті різниці між частковою та змішаною релокацією. Так часткова передбачає, що лише частина виробничих або інших потужностей може бути переміщена, а частина залишається на попередньому місці дислокації. Змішана передбачає розширення господарської діяльності підприємства та переміщення до нового підрозділу частину обладнання.

Повна релокація є більш притаманною підприємствам малого та мікро бізнесу, а також сфери послуг, обладнання яких можна легко або відносно легко транспортувати. Часткова релокація характерна для виробничих, сервісних та сільськогосподарських підприємств, частина активів яких не може бути переміщена, як наприклад, земля, великогабаритне обладнання, природні джерела сировини тощо. Змішана релокація застосовується підприємствами, які активно розширюють свою господарську діяльність на нові ринки збуту і потребують наявності виробничих потужностей ближче до кінцевих точок продажу.

Початок повномасштабного вторгнення призвів не лише до переміщення мільйонів українців, але й змусив бізнес або припиняти свою діяльність або шукати нові локації, ринки збуту тощо. За даними Gradus Research у перший місяць повномасштабного вторгнення 86% підприємств зупинили свою діяльність або скоротили її, а за даними аналогічного опитування влітку частка таких підприємств склала 78% [2]. За даними опитування Американської торговельної палати в Україні 12-18 квітня 2022 року серед компаній представників палати 50% частково функціонували, 15% закрили офіси в деяких регіонах. Слід вказати також на те, що 14% респондентів вказали одним з основних викликів саме релока- цію [3]. Але за даними аналогічного опитування Американської торговельної палати в Україні у червні 2023 року уже 84% підприємств повністю функціонували [4].

У березні 2022 року розпочала своє функціонування державна програма з релокації. Програма релокації підприємств Міністерства економіки України передбачає державну підтримку підприємствам, що становить такі опції: підбір місця розташування для потужностей підприємства; допомога з перевезенням на нову локацію; сприяння в розселенні працівників та пошуку нових співробітників; підтримка у відновленні логістики, закупівлі сировини та пошуку ринків збуту [5]. Найбільший приріст релокованих підприємств відбувся протягом 2 кварталу 2022 року. Так станом на липень 2022 року кількість релокованих підприємств зросла у 3 рази у порівняні з квітнем 2022 року. В подальшому темпи зростання кількості релокованих підприємств скорочується. Зокрема, за даними опитування Американської торговельної палати в Україні 12-18 квітня 2022 року серед компаній представників палати уже на той момент було релоковано в межах України 20% підприємств, а за межі України - 19% [3]. Слід зазначити, що станом на березень 2023 року із загальної кількості заявок на релокацію: 239 підприємств продовжує шукати локацію для релокації, 650 - відмовились від релокації у зв'язку з деокупацією територій, а 44 підприємства, які попередньо були релоковані, повернулись на попередні місця роботи після деокупації [5].

Основним географічним напрямом релокації є західні області України. На рис. 1 наведено структуру релокованих підприємств у розрізі областей станом на березень 2023 року. Слід зазначити, що така структура зберігалась протягом всього періоду релокації. За даними рис. 1 можемо зробити висновок, що Львівська область лідирує за кількістю та часткою релокованих підприємств.

Слід вказати, що підприємства досить швидко почали відновлювати свою господарську діяльність після релокації (рис. 2).

За даними рис. 2 можемо зробити висновок, що налагодження тенденції до відновлення активної діяльності релокованих підприємств вже у середині 2022 року і частка таких підприємств продовжує зростати.

На релокацію підприємств суттєво впливають розмір та галузь. Як було вже зазначено при узагальненні видів релокації повна релокація характерна переважно для малих підприємств, тоді як середні та великі можуть здійснити, як правило, лише часткову. Так великі підприємства, зокрема, важкої промисловості потребують доступ до джерел сировини, великих виробничих площ, перевезення дуже великого та складного обладнання. Саме на такі підприємства повинні орієнтуватись державні програми підтримки релокації.

Водночас на початкових етапах серед релокованих вагому частку займали підприємства малого бізнесу. Так, за даними Адвантер груп станом на початок травня 2022 року, частка малого бізнесу серед релокованих підприємств складала 24%, в т.ч. 20% - переїхали в межах України і 4% релокувались закордон. Переїзд за кордон переважно характерний для малих компаній, що надають ІТ, професійні послуги (маркетинг, консалтинг і дизайн), а також медичну та соціальну допомогу. Це стосується жінок-працівниць, враховуючи обмеження на виїзд чоловіків з країни відповідно до чинного в країні воєнного стану, а також переміщення ІТ-інфраструктури та створення юридичних осіб за кордоном для зменшення комерційних ризиків едення бізнесу (наприклад, банківських операцій) [6].

Рис. 1. Регіональна структура релокації підприємств, % [5]