Вплив корупції на економічну безпеку країни та напрями протидії їй

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЮБ «Смирний та партнери»

Вплив корупції на економічну безпеку країни та напрями протидії їй

Смирна Катерина Вадимівна фінансовий директор

м. Дніпро

Анотація

В статті визначено вплив корупції на економічну безпеку країни та напрями протидії їй. З'ясовано, що серед загроз національній економічній безпеці, які формуються в глобалізаційних обставинах, на нашу думку, є реальні або ймовірні явища та події, що становлять небезпеку для того, як розвиватимуться економічна, соціальна та політична системи, та для їхнього функціонування, а також для життєво необхідних потреб та інтересів особистості, соціуму й держави. Розкрито сутність поняття «економічна безпека держави» та «корупція», її головні ознаки та види. Встановлено, що обсяги корупції в країні залежать від того, наскільки відкрита й розвинена її економіка. Відтак, низьким рівнем корумпованості характеризуються країни, де діє розвинута, відкрита економічна система, базисом для діяльності якої виступають демократичні принципи та ефективна інституційна основа, відсутність яких призводить до виникнення зручного для корупційної діяльності середовища, яке сприяє перманентним кризам та загрозам економічній безпеці.

Наведено загрози корупції економічній безпеці країни, які виявляються у наступному: збільшуються обсяги тіньової економіки; кримінал зростається з легальним економічним сегментом через доступ до політичної влади та можливість «відмивати брудні гроші»; порушуються конкурентні ринкові умови; довго не з'являються ефективні приватні власники, неефективно використовуються бюджетні кошти; зростають ціни у зв'язку з тим, що до них включають витрати на «послуги» корумпованих чиновників, знижується довіра до держави та її можливостей у процесах регулювання економічними процесами, відчутне схиляння до соціальної нерівності, збільшується розрив у доходах різних верств населення. Визначено головні фактори, які зумовлюють появу корупції в державі. Наведено заходи протидії корупції, які мають на меті забезпечити рівноправність суспільства загалом у сфері дії закону та дотримання положень нормативно-правових актів у цій галузі; покращити судовий досвід у гарантуванні того, що неможливо уникнути відповідальності за корупційне правопорушення; поєднати дії органів публічної влади та громадських об'єднань, адже знизити корупційність у наших умовах можливо, тільки скоординувавши дії кожного суб'єкта правових відносин, що сприятиме формуванню негативного суспільного ставлення до цього явища.

Ключові слова: корупція, економічна безпека країни, загрози економічній безпеці, протидія корупції, державна антикорупційна політика.

Abstract

Smyrna Kateryna Vadymivna a chief financial officer, law office "Smimy and partners", Dnipro

THE EFFECT OF CORRUPTION ON THE ECONOMIC SECURITY OF THE COUNTRY AND DIRECTIONS OF COMBATING IT

The article defines the impact of corruption on the economic security of the country and the ways of countering it. It was found that among the threats to national economic security that are formed in the circumstances of globalization, in our opinion, there are real or probable phenomena and events that pose a danger to the way economic, social and political systems will develop and to their functioning, and also for the vital needs and interests of the individual, society and the state. The essence of the concept of "economic security of the state" and "corruption", its main features and types are revealed. It has been established that the extent of corruption in a country depends on how open and developed its economy is. Therefore, a low level of corruption is characterized by countries with a developed, open economic system, the basis of which is democratic principles and an effective institutional basis, the absence of which leads to the emergence of an environment convenient for corrupt activities, which contributes to permanent crises and threats to economic security.

Threats of corruption to the economic security of the country are indicated, which are manifested in the following: the volume of the shadow economy is increasing; crime grows with the legal economic segment due to access to political power and the opportunity to "launder dirty money"; competitive market conditions are violated; effective private owners do not appear for a long time, budget funds are used inefficiently; prices are rising due to the fact that they include expenses for the "services" of corrupt officials, trust in the state and its capabilities in the processes of regulating economic processes is decreasing, there is a noticeable tendency towards social inequality, and the gap in the incomes of different segments of the population is increasing. The main factors that lead to the appearance of corruption in the state have been identified. Anti-corruption measures aimed at ensuring the equality of society in general in the sphere of the law and compliance with the provisions of normative legal acts in this field are given; improve judicial experience in ensuring that it is impossible to avoid responsibility for a corruption offence; combine the actions of public authorities and public associations, because it is possible to reduce corruption in our conditions only by coordinating the actions of each subject of legal relations, which will contribute to the formation of a negative public attitude towards this phenomenon.

Keywords: corruption, economic security of the country, threats to economic security, anti-corruption, state anti-corruption policy.

Постановка проблеми

Мінливі умови, які існують у сучасних реаліях, спричиняють чималу кількість викликів для економічної безпеки країни. Загрозою, що нависла над національною безпекою в цілому та економічною зокрема, на думку науковців, є корупція як окрема внутрішня загроза. Розповсюдження та обсяги, яких сягнула корупція в Україні, мають загрозливий характер. Корупційні процеси не тільки підривають основи певних сторін суспільного життя, а й загрожують існуванню Української держави.

Корупція в Україні заполонила всі царини суспільних відносин та виявилася чи не найвагомішою причиною, через яку виникла криза української державності. Через те, що корупція проникла в більшість державних інституцій, руйнується соціально-економічна галузь, деградують правоохоронні й судові структури, система охорони здоров'я та національна наука й освіта. Всеохопна корумпованість врешті завдала руйнівного удару по життєздатності країни та виявилась перешкодою на шляху реалізації конче потрібних соціально-економічних реформ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дану проблематику досліджували чимало науковців, зокрема З. Варналій, М. Верескля, З. Гбур, К. Говоруха, Н. Іванова, О. Ілляшенко, Ю. Лагодіна, М. Мельник, Н. Михаліцька, В. Пацкан, О. Попело, Г. Самійленко, М. Скорик та інші.

Метою статті є визначення впливу корупції на економічну безпеку країни та напрямів протидії їй.

Виклад основного матеріалу

Загальновідомо, що економічну безпеку держави становить низка таких факторів та умов, що гарантують незалежність національній економіці, її стійкість і стабільність, можливість постійно оновлюватися та вдосконалюватися. Зважаючи на те, якими є глобалізаційні виклики, та прагнучи ефективно забезпечити економічну безпеку України, потрібно вдатися до чіткого визначення кола загроз, які виникли перед економічною безпекою. Серед загроз національній економічній безпеці, які формуються в глобалізаційних обставинах, на нашу думку, є реальні або ймовірні явища та події, що становлять небезпеку для того, як розвиватимуться економічна, соціальна та політична системи, та для їхнього функціонування, а також для життєво необхідних потреб та інтересів особистості, соціуму й держави.

Економічна безпека держави - це сукупність умов і чинників, що гарантують незалежність національної економіки, її стабільність і стійкість, здатність до постійного оновлення та удосконалення. Основною метою забезпечення економічної безпеки є реалізація національних інтересів через розвиток національної економічної системи як матеріальної основи життєдіяльності. Економічна безпека держави є надсистемою, до якої входять системи різних галузей життєдіяльності й розвитку людини, суспільства, держави і довкілля: сировинно-ресурсна, енергетична, фінансова, інвестиційна, воєнно-економічна, інформаційна, екологічна, демографічна, соціальна, продовольча тощо. Іншими словами, загрозами економічній безпеці держави слід вважати фактори, що безпосередньо чи у перспективі унеможливлюють або ускладнюють реалізацію національних економічних інтересів, створюючи перешкоди на шляху нормального розвитку економіки і небезпеку незалежному державному існуванню та добробуту народу [1].

При цьому загрози економічній безпеці прийнято поділяти на зовнішні та внутрішні. До внутрішніх загроз економічній безпеці України слід віднести: низький технологічний рівень більшості галузей, високі витрати виробництва, низьку якість продукції і, як наслідок, низьку конкурентоспроможність національної економіки; втрату значної частини науково-технічного потенціалу, позицій на важливих напрямах науково-технічного прогресу; деформовану структуру виробництва; зруйнування системи відтворення виробничого потенціалу; неефективність державного управління соціально- економічними процесами та інші. До головних зовнішніх загроз належать: імпортна залежність України з багатьох видів продукції, включаючи стратегічні товари, енергоносії, комплектуючі вироби для машинобудування, продовольчі товари; нераціональна структура експорту; перебування в зародковому стані фінансової, організаційної та інформаційної інфраструктури підтримки конкурентоспроможності українського експорту; некерований відтік за кордон інтелектуальних і трудових ресурсів; недостатній експортний та валютний контроль і недосконалість митної політики; слабка розвиненість транспортної інфраструктури зовнішньоекономічних стосунків [2].

Одночасно з позитивними змінами у господарському та суспільному житті держави, пов'язаними з реформуванням економіки України, її інтеграцією у світову економічну систему, відбувається різке зубожіння середнього класу, продовжує ускладнюватись криміногенна ситуація. Прагнення забезпечити прийнятні умови життя спонукає багатьох громадян нестійкої поведінки реалізувати цю мету антисуспільними методами - участю у кримінальній приватизації, розкраданням державної та колективної власності шляхом привласнення та зловживання довірою, приховування прибутків від оподаткування, хабарництва, тіньового накопичення капіталу. Корупційні явища охоплюють дедалі ширші сфери суспільного життя. Чи не головним внутрішнім чинником, який негативно впливає на незалежну Україну, маючи потужну руйнівну силу, стала корупція, що пронизує всі рівні влади. Саме вона сприяє тінізації економіки, підриву довіри громадян до влади, зниженню міжнародного авторитету нашої держави, зменшенню іноземних інвестицій в економіку тощо. Корупція, на жаль, стала нормою суспільно-політичного й економічного життя в Україні, ціннісною життєвою орієнтацією. Реєстраційні, дозвільні і контрольні функції службовців місцевих і центральних органів влади перетворилися на інструмент здирництва з громадян, підприємств і підприємців [3].

Корупція - це складне та стійке соціальне явище, яке має межі того, що можна досягти за допомогою лише антикорупційних втручань. Важко підтримувати навіть поступові покращення. На питання, чи працюють зусилля щодо подолання корупції, ніколи не буває однозначної відповіді «так» чи «ні». Процес трансформації від суспільства з високим рівнем корупції до суспільства з низьким його рівнем є тривалим та складним. Поняття корупція, яке походить з латинської мови й означає псування - це незаконні дії, які являють собою використання посадовими особами своїх можливостей з метою вла-сного збагачення. Залежно від масштабності цього явища є різні його трактування та розу-міння. Одні дослідники вважають корупцію абсолютно негативним явищем, яке руйнує економічну систему, знижує добробут населення та загрожує національній безпеці країни, інші - вважають її допоміжним механізмом у бізнес-середовищі, необхідним для покра-щення роботи бюрократичного апарату. Поняття корупції сьогодні немає єдиного визна-чення та його сутність залежить від сфери застосування: політичної, правової, соціально-економічної. Відповідно до цього виділяють і різні підходи до розуміння цього явища [4].

Корупція - це протизаконний, асоціальний феномен, який виникає при здійсненні службовцями своїх авторитарних повноважень для забезпечення своїх інтересів, власного збагачення, виконання, сприяння чи прикривання корупційних дій. Корупція є загрозою економічній безпеці держави, оскільки його спустошлива дія полягає в падінні міжнародного статусу й престижу держави, знищення морально-духовних баз суспільства, політизації й підкупності публічних чиновників та підвищення ступеня злочинності. Розгляд сукупності визначень терміну «корупція» надає можливість визначити загальні ознаки даного феномену:

усвідомлене підпорядкування суспільних інтересів для особистої зручності;

спроба обох сторін приховувати свої дії; - взаємна вигода;

взаємні зобов'язання;

отримання деяких пільг для обох сторін;

схвалення рішень, які не відповідають моральним законам або порушують чинне законодавство [5].

Залежно від напряму економічної сфери прояву та розповсюдження корупції, сучасні вітчизняні дослідники виокремлюють:

побутову корупцію - вимагання чиновником (державним чи муніципальним службовцем) грошей або матеріальних цінностей з населення;

ділову корупцію - тобто плату підприємцями грошових коштів або матеріальних цінностей чиновникам (державним чи муніципальним службовцям) у справах своєї фірми;

адміністративну корупцію - вимагання грошей чи майна чиновниками (державними або муніципальними службовцями) з підприємців за різні види послуг, пов'язаних із займаною посадою;

«захоплення держави» - купівлю у посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування бізнесменами владних рішень у своїх інтересах або інтересах своїх підприємств;

«захоплення бізнесу» - протиправне корисливе встановлення чиновниками контролю над комерційними підприємствами (фірмами) чи їхніми структурними підрозділами (філіями) з метою отримання основного або додаткового джерела доходу;

«захоплення економічної номенклатури» - формування корупційних кланів для монополізації сфери корупційних послуг у різних галузях економічного та соціального управління [6].

Джерела корупції містяться в зависокому рівні втручання держави у галузь економіки, бюрократичних традиціях, соціально-історичних аспектах та ін. Вважають, що витоки вітчизняної корупції - в об'єднанні влади з бізнесом, коли наша держава тільки отримала незалежність і перебувала у процесі її становлення, та в інших суспільно-психологічних факторах. Процес, коли відбувається ідентифікація та вивчаються передумови корупційної діяльності, важливий тим, що корупція як системний феномен залежить від того, якими є соціально-історичний розвиток, закономірності та тренди. Тож необхідність визначити причини, через які виникають корупційні дії, - надзвичайно важлива для того, щоб могти їй протидіяти. Всі причини, які породжують корупцію, належать до відповідних груп: політичних, економічних, соціальних, правових та організаційних. Нині виявлено та встановлено, що обсяги корупції в країні залежать від того, наскільки відкрита й розвинена її економіка. Отже, низьким рівнем корумпованості характеризуються країни, де діє розвинута, відкрита економічна система, базисом для діяльності якої виступають демократичні принципи та ефективна інституційна основа, відсутність яких призводить до виникнення зручного для корупційної діяльності середовища, яке сприяє перманентним кризам та загрозам економічній безпеці. Це виступає доказом негативного впливу, якого завдає корупція економіці країни, що підтверджують і теоретичні, й емпіричні дослідження.

Корупція в економіці досягла такого рівня, що є реальною загрозою національній безпеці. Це один із наслідків утрати контролю над виконанням економічних реформ. Саме вона сприяє „тінізації” економіки, підриву довіри громадян до влади, зниженню міжнародного авторитету нашої держави, зменшенню іноземних інвестицій в економіку, тощо. Протягом останніх років корупція в Україні набуває дедалі небезпечнішого характеру, стрімко зростають масштаби її поширення. Корупція намагається охопити не тільки економіку, але і політику. В результаті країна і суспільство потерпають від гігантських збитків. Ефективність ринкової економіки різко знижується, а існуючі демократичні інститути руйнуються. Збільшується економічна і політична нерівність населення, бідність, зростає соціальне напруження. Під загрозу ставиться цілісність країни і збереження її конституційного устрою (підтвердженням являється розв'язання військового конфлікту на сході країни олігархічними міжнаціональними кланами). Корупція стала невід'ємною частиною сучасного державного і суспільного механізму щодо відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом. Так, для України проблеми боротьби із відмиванням «брудних» грошей та капіталів, протидії офшорному бізнесу є надзвичайно актуальними, оскільки значна частина вітчизняного капіталу втікає з країни саме через офшорні зони використовуючи корупційні банківські схеми. У багатьох випадках ці капітали, а особливо при зміні політичних олігархічних еліт в Україні, повертаються на батьківщину вже у формі іноземних інвестицій із відповідними «пільговими» умовами і вливаються в національну економіку [7]. корупція економічний безпека тіньовий

М.І. Мельник розглядає корупцію як украй небезпечне явище, суспільна небезпека якого полягає в тому, що вона:

підриває авторитет держави, завдає шкоди утвердженню демократичних основ управління суспільством, побудові та функціонуванню державного апарату;

призводить до гальмування та спотворення соціально-економічних реформ, перешкоджає розвиткові ринкових відносин, передусім малого і середнього підприємництва, особливо «не прикритого» владними структурами, а також надходженню інвестицій, кредитів;

надає незаконних привілеїв корумпованим чиновникам і олігархічним кланам у незаконній приватизації економічних ресурсів;

сприяє криміналізації та тінізації економічних відносин, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;

ускладнює відносини з іншими державами і всією міжнародною спільнотою, унеможливлює надходження іноземних інвестицій та ін. [8].

Під час вивчення корупції передусім варто зосередитися на тих аспектах цього явища, що реально загрожують економічній безпеці країни. Такі загрози виявляються у наступному: збільшуються обсяги тіньової економіки;

кримінал зростається з легальним економічним сегментом через доступ до політичної влади та можливість «відмивати брудні гроші»; порушуються конкурентні ринкові умови; довго не з'являються ефективні приватні власники, неефективно використовуються бюджетні кошти; зростають ціни у зв'язку з тим, що до них включають витрати на «послуги» корумпованих чиновників, знижується довіра до держави та її можливостей у процесах регулювання економічними процесами, відчутне схиляння до соціальної нерівності, збільшується розрив у доходах різних верств населення.

До основних факторів, що спричиняють корупційні ризики, належать:

Політичні - пов'язані безпосередньо з владними повноваженнями, безініціативність та низьким рівнем ефективності діяльності громадських формувань, недосконалістю антикорупційної політики.

Економічні - корупційні прояви відображаються шляхом зловживання владних повноважень для використання державних коштів у напрямку отримання власної вигоди. Економічний бік корупційних діянь викликаний низьким рівнем суспільного добро-буту та недостатнім рівнем прозорості більшості економічних процесів.

Соціальні - у цьому напрямі корупційні ризики спричинений низьким рівнем громадської активності, професійною та моральною деформацією представників публічного сектору управління.

Юридично-правові - спричинені недосконалістю антикорупційного законодавства.

Інституційно-управлінські заходи - виявляються в недосконалості регулятивних важелів діяльності посадових осіб [9].

Окремі науковці вважають, що цілі антикорупційної політики в Україні мають полягати в тому, щоб знизити рівень корупції та захистити права і законні громадянські, суспільні й державні інтереси від загроз, з якими пов'язана корупція, виконавши завдання, які покликані:

запобігти корупційним правопорушенням;

створити правовий механізм, який унеможливить підкуп осіб, наділених публічним статусом;

забезпечити відповідальність за корупційні правопорушення у випадках, які прямо передбачають нормативно-правові акти;

відшкодувати збитки, завдані внаслідок корупційних правопорушень;

моніторити корупційні фактори та ефективність заходів, передбачених антикорупційною політикою;

формувати антикорупційну суспільну свідомість;

сприяти тому, щоб громадяни й організації могли реалізувати своє право на доступну інформацію з фактами про корупцію та корупціогенні чинники, а також могли їх вільно висвітлювати через засоби масової інформації;

створювати стимули у заміщенні на державних посадах, посадах у державних і муніципальних службах особами, не схильними до підкупу.

Погоджуємося з вітчизняним науковцем З.В. Гбур, який зазнає, що політика боротьби з корупцією повинна реалізовуватися на основі таких принципів:

об'єктивності, що передбачає врахування попереднього досвіду та інформації;

ефективності, що передбачає визначення ефективності реалізації заходів щодо боротьби з корупцією, шляхом співвідношення потрачених сил на їх реалізацію та отриманих результатів;

пріоритетності, що передбачає включення до числа основних напрямків боротьби з корупцією важливих завдань, реалізація яких дозволить досягти бажаних результатів;

компетентності, що означає залучення до процесу боротьби з корупцією широкого кола експертів, що володіють знаннями у сіх сферах соціально-економічного життя країни;

прозорості, що передбачає відкритість та прозорість дій всіх суб'єктів під час реалізації політики боротьби з корупцією;

ситуаційності, що передбачає виявлення, оцінку, врахування впливу внутрішніх та зовнішніх чинників, а також сценаріїв дій, у результаті виникнення можливих варіантів розвитку залежно від їх комбінації [10].

Отже, ми вважаємо, що державну антикорупційну політику варто спрямувати на те, щоб розробити й виконати систематичні державно-суспільні заходи, завдяки яким відбудеться поліпшення умов, за яких прояви корупційних явищ у різних царинах знизяться. Зважаючи на те, що корупція, якій постійно не запобігають, здатна значно збільшувати свої масштаби, можна зробити висновок, що одним із ключових державних завдань є якраз антикорупційне. Щоб виконати це завдання, потрібно створити відповідні механізми, завдяки яким розповсюдження корупції знизиться упродовж незначного відрізку часу, та сформувати й реалізувати антикорупційну політику як систематичну державну функцію.

Реальні результати від проведення антикорупційної політики значно нижчі за очікувані, що викликано комплексом системних проблем, насамперед щодо недосконалості системи показників оцінки ефективності антикорупційних заходів. До основних характеристик цієї проблеми відносять:

ефективність реалізації державної антикорупційної політики не може здійснюватись лише шляхом аналізу результатів діяльності суб'єктів її реалізації. При визначенні рівня ефективності необхідно враховувати кількісні і якісні показники, які показують реальний стан динамічності суспільних відносинах, опосередковано із застосуванням певних програмованих та інших антикорупційних заходів;

одним із вирішальних чинників ефективності антикорупційної політики держави виступає нормативно-правове забезпечення, що є досить різноманітним. Відповідно, це досягнення функціонування загальновизнаних державно-правових принципів верховенства права;

ефективність державної антикорупційної політики, залежить не лише від політичної волі, а й від законодавчо-нормативного забезпечення, рівня ефективності діяльності дієвої системи органів державної влади, заходів щодо належної координації процесів формування та реалізації політики протидії корупційним ризикам, наявності превентивних заходів щодо запобігання та протидії корупції;

багатоаспектність та недосконалість теоретико-методологічної бази у сфері анти-корупційної політики утруднює оцінювання ефективності її реалізації. Це викликано непереконливістю сучасних антикорупційних ризиків, недосконалістю критеріїв оцінки ефективності антикорупційних заходів, недостатністю вивчення закордонного досвіду щодо здійснення заходів щодо боротьби з антикорупційними ризиками [11].

На даному етапі розвитку економіки корупція є однією з головних загроз економічній безпеці, оскільки уповільнюється соціально-економічний прогрес, лімітується втілення свобод і прав людини і громадянина. Корупція позначається негативно і на статусі держави на міжнародному рівні, що призводить до зменшення обсягів іноземних інвестицій в економіку України. З метою супротиву корупції та гарантування економічної безпеки держави слід, передусім, забезпечити діяльність автономних антикорупційних органів, нормалізувати механізм електронного декларування й відновити роботу Національного Агентства з питань Запобігання Корупції в області вчасного та повноцінного визнання інформації в деклараціях. Необхідно також забезпечити втілення в життя засади невідворотності покарання для осіб, які здійснили корупційний злочин або надали фіктивну інформацію в декларації, у тому числі виключити можливість внесення застав за таких осіб [12].

Для зменшення дестабілізуючого впливу корупційних проявів на економічну безпеку держави необхідно розробити систему заходів боротьби з нею, яка мала би такі ознаки, як системність та гнучкість. Одним з головних способів протидії корупції може стати прийняття дієвого законодавством в даній сфері, розроблення ефективної антикорупційної програми країни. Ще одними з методів зниження рівня корупції можуть бути посилення кримінальної та адміністративної відповідальності за корупційні дії, а саме: неминуче покарання за вчинення корумпованих дій, формування прозорих систем державного управління, підвищення обізнаності населення в цій сфері, забезпечення прозорості прийняття державних рішень за допомогою тендерів та конкурсів. Але для більшої ефективності необхідно подолати причини виникнення корупційних проявів[13].

Запорукою успіху у боротьбі з корупцією в Україні повинні стати фаховість, системність та послідовність дій державних органів. Такі дії будуть ефективними із справжнім політичним керівництвом. Без цього керівництва багато правил, інститутів та механізмів боротьби з корупцією будуть знехтувані. Між органами виконавчої влади має бути тісна співпраця. Перш за все науковцям слід чітко окреслити (а уряду врахувати) національний характер своєї країни. Пропагувати культуру яка унеможливлює корупцію і почати таку пропаганду з виховання майбутніх поколінь. Інвестиції в освіту піднімуть її рівень, дадуть новий клас професіоналів які підуть працювати у приватний бізнес та уряд. Достойна заробітна плата змусить замислитись перед бажанням легкої наживи [14].

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, можна зробити висновок, що в умовах сучасної України, аби протидіяти корупції, потрібно вдатися до заходів, які мають на меті:

забезпечити рівноправність суспільства загалом у сфері дії закону та дотримання положень нормативно-правових актів у цій галузі;

покращити судовий досвід у гарантуванні того, що неможливо уникнути відповідальності за корупційне правопорушення;

поєднати дії органів публічної влади та громадських об'єднань, адже знизити корупційність у наших умовах можливо, тільки скоординувавши дії кожного суб'єкта правових відносин, що сприятиме формуванню негативного суспільного ставлення до цього явища.

Потрібно наголосити на довгостроковості та систематичності всіх вищезгаданих заходів у царині запобігання корупції. Поділяємо думку більшості вчених, що на сьогодні доцільно здійснювати аналіз проблеми в галузі протидії корупції у вітчизняних умовах, не тільки беручи до уваги її масштаби, а й із врахуванням того, що, як стверджує громадська думка, корупцію можна розглядати як досить буденне явище та загальний інструмент, який застосовують, щоб досягти відповідної мети.

Висновки

Таким чином, на основі вище наведеного можна дійти висновку, що економічний державний розвиток сприймає корупцію як загрозливу перепону. Ганебні прояви корупції прослідковуються в усіх суспільних царинах: психологічній, соціальній, політичній, моральній.

Розповсюдженість корупції та її обсяги є реальною загрозою для економічного розвитку держави та її економічної безпеки. Основні загрози економічній безпеці, які породила корупція, знаходять свій вияв у наступному: зростає рівень тіньової економіки, «відмиваються» «корупційні» доходи, після чого вони проникають до легальної економіки, неефективно використовуються бюджетні кошти, зростають ціни внаслідок «корупційних» витрат, збільшується соціальна нерівність. Українська держава не може пройти шлях становлення, не подолавши корупцію. Тож у нинішній період варто акцентувати на створенні ефективної та дієвої антикорупційної системи правосуддя, пропонувати бізнесу брати активну участь у процесі, покликаному встановити нові прозорі правила взаємин між суспільством, владою та бізнесом. Однак винятково силові методи не здатні здолати корупцію. Потрібно, аби суспільство почало надавати перевагу нульовій толерантності до корупції.

Література

1. Михаліцька Н. Я., Верескля М. Корупція як загроза економічній безпеці держави. Соціально-гуманітарний вісник. 2018. Вип. 22. С. 59-60

2. Варналій З.С. Економічна безпека: навч. посіб. К. : Знання, 2009. 647 с.

3. Верескля М.Р. Протидія корупції як неодмінна умова забезпечення економічної безпеки України. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2016. Випуск 2. С. 3-11.

4. Самійленко Г. М. Теоретичні засади дослідження сутності корупції, її проявів та наслідків в сучасних умовах. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2019. № 4. С. 230-235.

5. Лагодіна Ю.А. Корупція як чинник дестабілізації економіки та загроза економічній безпеці України.

6. Верескля М.Р. Протидія корупції як неодмінна умова забезпечення економічної безпеки України. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2016. Випуск 2. С. 3-11.

7. Михаліцька Н. Я., Верескля М. Корупція як загроза економічній безпеці держави. Соціально-гуманітарний вісник. 2018. Вип. 22. С. 59-60

8. Мельник М.І. Науково-практичний коментар Закону України «Про боротьбу з корупцією». К.: Атіка, 2003. 320 с.

9. Попело О., Іванова Н. Формування та реалізація антикорупційної політики в контексті забезпечення економічної безпеки держави. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2021. № 3 (27). С. 29-36.

10. Гбур З.В. Фактори впливу корупції на економічну безпеку та шляхи їх вирішення. Державне управління. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 21. С. 77-81.

11. Пацкан В.В. Інституціональні основи антикорупційної політики як складової детінізації економіки. Економіка та держава. 2021. № 3. С. 4-13.

12. Ілляшенко О.В., Говоруха К.В. Корупційні прояви як дестабілізуючий фактор забезпечення економічної безпеки держави.

13. Лагодіна Ю.А. Корупція як чинник дестабілізації економіки та загроза економічній безпеці України.

14. Скорик М.О. Інституційна сутність корупції. Економіка, фінанси, управління та права : теоретичні підходи та практичні аспекти розвитку: зб. тез доповідей Міжн. наук.- практ конференції, м. Полтава, 23 липня. 2018 р. Полтава, 2018. С. 7-8

References

1. Mykhalitska, N.Ya., & Veresklia M. (2018). Koruptsiia yak zahroza ekonomichnii bezpetsi derzhavy [Corruption as a threat to the economic security of the state]. Sotsialno- humanitarnyi visnyk - Social and humanitarian bulletin, 22, 59-60 [in Ukrainian].

2. Varnalii, Z.S. (2009). Ekonomichna bezpeka [Economic security]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

3. Veresklia, M.R. (2016). Protydiia koruptsii yak neodminna umova zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky Ukrainy [Anti-corruption as an indispensable condition for ensuring the economic security of Ukraine]. Naukovyi visnykLvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of the Lviv State University of Internal Affairs, 2, 3-11 [in Ukrainian].

4. Samiilenko, H.M. (2019). Teoretychni zasady doslidzhennia sutnosti koruptsii, yii proiaviv ta naslidkiv v suchasnykh umovakh. [Theoretical foundations of the study of the essence of corruption, its manifestations and consequences in modern conditions] Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu. Ekonomichni nauky - Bulletin of the Khmelnytskyi National University. Economic sciences, 4, 230-235 [in Ukrainian].

5. Lahodina, Yu.A. Koruptsiia yak chynnyk destabilizatsii ekonomiky ta zahroza ekonomichnii bezpetsi Ukrainy [Corruption as a factor of destabilization of the economy and a threat to the economic security of Ukraine].

6. Veresklia, M.R. (2016). Protydiia koruptsii yak neodminna umova zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky Ukrainy [Anti-corruption as an indispensable condition for ensuring the economic security of Ukraine]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of the Lviv State University of Internal Affairs, 2, 3-11 [in Ukrainian].

7. Mykhalitska, N.Ya., & Veresklia M. (2018). Koruptsiia yak zahroza ekonomichnii bezpetsi derzhavy [Corruption as a threat to the economic security of the state]. Sotsialno- humanitarnyi visnyk - Social and humanitarian bulletin, 22, 59-60 [in Ukrainian].

8. Melnyk, M.I. (2003). Naukovo-praktychnyi komentar Zakonu Ukrainy «Pro borotbu z koruptsiieiu» [Scientific and practical commentary on the Law of Ukraine "On Combating Corruption"]. Kyiv: Atika [in Ukrainian].

9. Popelo, O., & Ivanova, N. (2021). Formuvannia ta realizatsiia antykoruptsiinoi polityky v konteksti zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky derzhavy [Formation and implementation of anti-corruption policy in the context of ensuring the economic security of the state]. Problemy i perspektyvy ekonomiky ta upravlinnia - Problems and prospects of economics and management, 3 (27), 29-36 [in Ukrainian].

10. Hbur, Z.V. (2017). Faktory vplyvu koruptsii na ekonomichnu bezpeku ta shliakhy yikh vyrishennia [Factors of influence of corruption on economic security and ways to solve them]. Derzhavne upravlinnia. Investytsii: praktyka ta dosvid - Governance. Investments: practice and experience, 21, 77-81 [in Ukrainian].

11. Patskan, V.V. (2021). Instytutsionalni osnovy antykoruptsiinoi polityky yak skladovoi detinizatsii ekonomiky [Institutional foundations of anti-corruption policy as a component of detinization of the economy]. Ekonomika ta derzhava - Economy and the state, 3, 4-13 [in Ukrainian].

12. Illiashenko, O.V., & Hovorukha, K.V. Koruptsiini proiavy yak destabilizuiuchyi faktor zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky derzhavy [Manifestations of corruption as a destabilizing factor in ensuring the economic security of the state].

13. Lahodina, Yu.A. Koruptsiia yak chynnyk destabilizatsii ekonomiky ta zahroza ekonomichnii bezpetsi Ukrainy [Corruption as a factor of destabilization of the economy and a threat to the economic security of Ukraine].

14. Skoryk, M.O. (2018). Instytutsiina sutnist koruptsii [Institutional essence of corruption]. Ekonomika, finansy, upravlinnia ta prava : teoretychni pidkhody ta praktychni aspekty rozvytku - Economy, finance, management and rights: theoretical approaches and practical aspects of development: Proceedings of the International Scientific and Practical Conference, (pp. 7-8). Poltava [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru