Зарубіжний досвід розвитку сільськогосподарської кооперації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТОВ «Харвест Центр»

Зарубіжний досвід розвитку сільськогосподарської кооперації

Федик Андрій Петрович директор

Вінниця

Анотація

У статті представлено дослідження зарубіжної практики розвитку сільськогосподарської кооперації, проливаючи світло на цінні ідеї та уроки, які можна застосувати в різних контекстах в Україні.

Встановлено, що організаційна структура кооперативів залежить від особливостей кожної країни та її сільськогосподарської системи. Основними елементами структури сільськогосподарських кооперативів у зарубіжних країнах світу є: фінансування та кредитування; технологічний прогрес та інновації; глобальні виклики та спільна діяльність та світа.

Розвиток сільськогосподарської кооперації є актуальною темою у світовому контексті, оскільки цей сектор визначає економічну стійкість та соціальний прогрес в сільських громадах.

Досліджуючи підходи (моделі) до розвитку кооперативів, які застосовуються за кордоном, це дослідження дало змогу визначити ключові фактори, що сприяють успіху та сталості сільськогосподарських кооперативів. Аналіз охоплює різні аспекти, включаючи організаційні структури, механізми підтримки та стратегії співпраці, які довели свою ефективність у сприянні зростанню сільськогосподарських кооперативів у всьому світі.

Новий напрямок розвитку сільськогосподарської кооперації за кордоном полягає в створенні асоціацій кооперативів, спрямованих на досягнення вищого рівня конкурентоспроможності на ринку продовольчої продукції та надійного захисту від впливу, що виникає від монополізованих структур у сфері агробізнесу. Один із ключових аспектів іноземного досвіду полягає в впровадженні сучасних управлінських підходів у кооперативну діяльність.

Висновки, наведені в цій статті, є основою для можливості імплементації зарубіжного досвіду для розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні та сприяють формуванню більш повного розуміння моделей кооперації в аграрному секторі.

Ключові слова: кооперація, сільськогосподарська кооперація, державна підтримка, фермерські господарства, сільська територія.

Abstract

Fedyk Andrii Petrovych director, Harvest Center LLC, Vinnytsia

FOREIGN EXPERIENCE OF AGRICULTURAL COOPERATION DEVELOPMENT

The article presents a study of foreign practices of agricultural cooperation development, shedding light on valuable ideas and lessons that can be applied in different contexts in Ukraine.

It was established that the organizational structure of cooperatives depends on the characteristics of each country and its agricultural system. The main elements of the structure of agricultural cooperatives in foreign countries of the world are: financing and lending; technological progress and innovation; global challenges and joint activities of the world.

The development of agricultural cooperation is a relevant topic in the global context, as this sector determines economic sustainability and social progress in rural communities.

By examining approaches (models) to the development of cooperatives that are used abroad, this study made it possible to identify key factors that contribute to the success and sustainability of agricultural cooperatives. The analysis covers various aspects, including organizational structures, support mechanisms and cooperation strategies that have proven effective in promoting the growth of agricultural cooperatives around the world.

The new direction of development of agricultural cooperation abroad consists in the creation of associations of cooperatives aimed at achieving a higher level of competitiveness in the food market and reliable protection from the influence arising from monopolized structures in the field of agribusiness. One of the key aspects of foreign experience is the implementation of modern management approaches in cooperative activities.

The conclusions presented in this article are the basis for the possibility of implementing foreign experience for the development of agricultural cooperation in Ukraine and contribute to the formation of a more complete understanding of cooperation models in the agricultural sector.

Keywords: cooperation, agricultural cooperation, state support, farms, rural area.

Вступ

Постановка проблеми. Однією з нових та унікальних форм кооперативного руху на селі є сільськотериторіальна кооперація, що являє собою об'єднання сільських територій, таких як села, сільські ради та райони, на принципах партнерства з метою кращої ідентифікації та підвищення конкурентоспроможності у наданні послуг та покращення їх якості. Сільськогосподарська кооперація є ключовим елементом розвитку сільських територій та підтримки аграрного сектору у багатьох країнах світу.

У світлі змін у глобальних тенденціях розвитку агросфери, аналіз зарубіжного досвіду розвитку сільськогосподарської кооперації, його основних напрямів та досягнень, стає важливим етапом для розробки стратегій та заходів, спрямованих на покращення сільськогосподарської кооперації в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання становлення і розвитку кооперації привертали увагу багатьох вчених, серед яких слід виділити М.Д. Кондратьєва, М.С. Туган-Барановського, О.В Чаянова та інших. Сучасними дослідженнями щодо становлення та розвитку кооперативних відносин на селі присвячені наукові праці М.М. Кропивка, М.Й. Маліка, Л.В. Молдаван, О.М. Могильного, П. Макаренка, В.Я. Месель-Веселяка, П.Т. Саблука, Скидан О.В. та ін. Однак наразі взаємовідносини держави та кооперативних організацій не є чітко визначеними, а зарубіжний досвід недостатньо вивченим та адаптованим до вітчизняних умов, що обумовлює необхідність проведення окремого дослідження у зазначеному напрямі.

Виклад основного матеріалу

Зарубіжний досвід свідчить про те, що сільськогосподарська кооперація має глибоке історичне коріння. Відзначається, що перші сільськогосподарські кооперативи з'явилися в Європі у XIX столітті і були спрямовані на поліпшення умов життя фермерів та сприяння їхньому економічному розвитку. Країни, де вдало вдало розвивається сільськогосподарська кооперація, акцентують свою увагу на принципи взаємодопомоги, співпраці та власності громади. Інституційна спроможність сільськогосподарських кооперативів грає визначальну роль у їхньому успіху.

У світовій практиці існує різноманітність форм сільськогосподарської кооперації - від об'єднань фермерів до великих агропромислових кооперативів. Зазвичай виділяють дві основні групи кооперації:

1) ті, що здійснюють заготівельні роботи, переробку і збут (оптовий і роздрібний) продукції сільськогосподарського виробництва;

2) ті, що займаються оптовою закупівлею виробничих засобів з подальшим їх постачанням до господарств-учасників кооперативу.

Організаційна структура кооперативів залежить від особливостей кожної країни та її сільськогосподарської системи. Основними елементами структури сільськогосподарських кооперативів у зарубіжних країнах світу є:

1). Фінансування та кредитування. Багато країн розвинули системи фінансової підтримки для сільськогосподарських кооперативів. Це включає в себе: державні субсидії, надання кредитів під сприятливі умови та інші механізми підтримки для забезпечення стабільності кооперативних об'єднань. У багатьох успішних кооперативах використовуються інструменти фінансування та кредитування для стимулювання сільськогосподарського виробництва. Зокрема, інноваційні фінансові моделі, такі як мікрокреди- тування та грошові кооперативи, допомагають розвивати сільські господарства та підприємства.

2). Технологічний прогрес та інновації. Ключовий аспект зарубіжного досвіду - використання сучасних технологій для оптимізації виробничих процесів. Системи моніторингу, цифрові технології та автоматизація відіграють важливу роль у забезпеченні високої ефективності сільськогосподарської кооперації.

3). Глобальні виклики та спільна діяльність. Зарубіжний досвід свідчить про те, що кооперація дозволяє галузям об'єднуватися для вирішення глобальних викликів, таких як зміни клімату, управління ресурсами та виробництво стійких продуктів. Спільна діяльність допомагає підвищити стійкість та конкурентоспроможність.

4). Освіта. В країнах, де сільське господарство грає важливу роль, освіта та залучення молоді у сільські кооперативи є пріоритетним завданням. Зарубіжний досвід показує, що інвестування в освіту та підтримка молоді створюють передумови для майбутнього розвитку.

Розвиток сільськогосподарської кооперації є актуальною темою у світовому контексті, оскільки цей сектор визначає економічну стійкість та соціальний прогрес в сільських громадах. Зарубіжний досвід у цій сфері надає важливі уроки та підходи, які можуть слугувати взірцем для вдосконалення власної сільськогосподарської кооперації.

В умовах глобалізації сільськогосподарська кооперація залишається надзвичайно важливою. Значний рівень розвитку кооперативного руху у світі ілюструється діяльністю близько 1 млн кооперативних організацій, які налічують понад 120 різновидів. Більшість з них є фермерськими об'єднаннями, які демонструють високу ефективність у країнах з розвиненою ринковою економікою, таких як США, Німеччина, Франція, Швеція, Італія, Данія та інші. Кожна з цих країн має свої особливості в прояві кооперативних відносин на селі. Так, наприклад, у Франції сільськогосподарські кооперативи мають спеціальний статус і не входять в сферу торгівлі чи цивільних виробничих відносин. Вони працюють відповідно до міжнародних принципів кооперації, здебільшого представляючи збутові споживчі кооперативи. Основною їхньою місією є захист інтересів фермерів у системі національного виробництва та сприяння реалізації сільськогосподарської продукції, зокрема тієї, яка не може конкурувати за ціною з імпортованою продукцією аналогічної якості [1, с. 98].

Зарубіжний досвід формування і розвитку сільськогосподарської кооперації є важливим джерелом навчання для України на шляху євроінтегра- ційного розвитку економіки. Ефективність кооперації сільському господарстві підтверджена багатолітнім досвідом. Проте кожна країна обирає власний підхід до організації кооперативних відносин. Яскравим прикладом цього є досвід США, Канади та Франції, в яких ініціатива щодо створення кооперативів виходить від самих фермерів. У Малайзії кооперативними об'єднаннями управляють чиновники, а в Китаї для вступу в кооператив необхідно придбати акції [2].

Прийнято виділяти декілька підходів (моделей) до розвитку сільськогосподарської кооперації в світі:

1. Європейський підхід (модель). Європейські країни відзначаються високим рівнем розвиненості сільськогосподарської кооперації. Кооперативи в країнах ЄС забезпечують сільгоспвиробникам не лише доступ до ринків, а й надають широкий спектр послуг, включаючи фінансову підтримку та технічні консультації.

2. Американський підхід (модель). У США велика увага приділяється кооперації на рівні фермерських об'єднань. Фермерські кооперативи дозволяють спільно закуповувати обладнання, мінімізувати витрати на збут продукції та отримувати доступ до кращих технологій.

3. Азійський підхід (модель). У країнах Азії, зокрема в Японії та Китаї, розвивається кооперативна модель управління рисовим виробництвом. Спільна обробка землі та спільний збут продукції дозволяють сільськогосподарським господарствам забезпечувати стабільний дохід та уникати конкурентних труднощів.

Нині в країнах Заходу, таких як США та Канада, сільськогосподарська кооперація охоплює практично всі ключові сфери діяльності фермерських господарств. Різноманітні види кооперативів, такі як обслуговуючі, збутові, фінансово-кредитні, страхові, а також кооперативи соціального обслуговування та менеджменту успішно функціонують. У країнах Скандинавії домінують молочні кооперативи, які становлять понад 90% від загальної кількості сільськогосподарських кооперативів. Зернові кооперативи є поширеними у Швеції, Нідерландах і Франції (60%). У Данії, Бельгії, Нідерландах, Франції та Німеччині кооперативи, спрямовані на вирощування овочів і фруктів, виробляють понад 50% аграрної продукції [3, с. 81]. Країни, такі як Нідерланди, славляться кооперативами з виробництва цукру, тоді як у Франції та Швеції розвинені кооперативи з виробництва спирту та штучного запліднення сільськогосподарських тварин. Вказані країни також вирізняються тим, що левова частка фермерів є членами кооперативів. Більшість сільськогосподарських кооперативів користуються податковими пільгами і звільненням від оподаткування прибутку [4, с. 139].

У США, 83% фермерів є учасниками кооперативів. Розподіл членства між постачальницькими та збутовими кооперативами є рівномірним - приблизно 50% від усього числа членів кооперативів належать постачальницьким, а 45% - сільськогосподарським збутовим кооперативам. Загалом понад 30% сільськогосподарської продукції реалізується через кооперативи. Фермери в США переробляють 80% загального обсягу молока на кооперативних заводах [5, с. 81]. Діюче в США кооперативне законодавство є ключовим інструментом державної політики для підтримки сільськогосподарської кооперації. Широко використовується кредитна підтримка для забезпечення стабільності доходів фермерів, зокрема шляхом зниження процентної ставки за позикою, відшкодування частини позики за рахунок держави, звільнення від сплати боргу у перші роки після отримання кредиту, подовження терміну повернення позики тощо. Держава активно забезпечує науковий та інформаційний супровід діяльності сільськогосподарських кооперативів, сприяє у навчанні кваліфікованих кадрів та впровадженні інновацій у фермерських кооперативах [6, с. 55].

Канада займає провідне місце серед аграрних держав і визначається як світовий лідер серед експортерів продовольчої продукції. Її сільське господарство відзначається фермерською моделлю виробництва, що включає високий рівень товарності, механізації та спеціалізації. Більше 98% фермерських господарств у Канаді є родинними. Сільськогосподарські кооперативи використовуються для консолідації діяльності у сфері постачання фермерам ресурсів і засобів виробництва, а також для обробки та збуту практично всієї сільськогосподарської продукції. У Канаді переважають переробно-збутові кооперативи, які відповідають за переробку та збут близько 50% продукції тваринництва. Постачальницькі кооперативи гарантують своїм членам постачання нафтопродуктів, насіння, кормів, засобів захисту рослин, добрив, сільськогосподарської техніки і т.д. [7]. Усі аспекти їхньої діяльності регламентовані федеральним законодавством, зокрема Кооперативним Актом, і підтримуються федеральними програмами, спрямованими на допомогу розвитку сільськогосподарських кооперативів.

Програма «Ініціатива з розвитку кооперативів» є прикладом урядової підтримки та спрямована на стимулювання інновацій у секторі кооперативної діяльності. Учасники цієї програми можуть отримати фінансову допомогу до 75 тис. дол. США, яку можна використовувати на різні заходи, такі як консультації для поліпшення практичних навичок та отримання технічних послуг, реалізацію інноваційних проектів, розвиток досліджень та освітні програми. Уряд Канади гарантує фінансовим установам 95% від суми наданих позик фермерам та сільськогосподарським кооперативам. Сімейним фермам гарантується позика до 500 тис. дол. США, в той час як сільськогосподарські кооперативи можуть отримати гарантію на суму до 3 млн. дол. США Ці фінансові ресурси можуть використовуватися фермерами для створення та розвитку своїх господарств, а кооперативами - для вдосконалення технологій переробки та збуту фермерської продукції.

Новий напрямок розвитку сільськогосподарської кооперації за кордоном полягає в створенні асоціацій кооперативів, спрямованих на досягнення вищого рівня конкурентоспроможності на ринку продовольчої продукції та надійного захисту від впливу, що виникає від монополізованих структур у сфері агробізнесу.

Уряди Бразилії та інших країн Латинської Америки реалізують політику націоналізації землі та сприяння у формуванні фермерських господарств на цих територіях. Застосування пільгового кредитування сприяє розвитку кооперації, переважно в сфері постачання фермерам добрив, насіння, техніки, а також у сегменті переробки та реалізації сільськогосподарської продукції [8, с. 19].

Щодо європейських країн, то така країна як Польща має багаторічний досвід у впровадженні сільськогосподарських кооперативних відносин. У цій країні, зміни в агросфері відзначалися швидкою динамікою, а іноді й революційністю, що в основному пов'язано з приєднанням до ЄС, створенням спільних підприємств та лібералізацією аграрного ринку. Іноземні інвестори активно розвивали інфраструктуру птахівництва в цій країні. сільськогосподарський кооператив фінансування

В Польщі сільськогосподарські кооперативи виступають як ринкові організації, що об'єднують фермерів у формі «груп сільськогосподарського виробництва» та вертикальних об'єднань, і є добровільними структурами. Основна мета цих об'єднань полягає в сприянні спільному продажу аграрної продукції своїх членів. Важливо відзначити, що членство в цих групах виробників не впливає на права володіння засобами та предметами праці фермерів, а колективною власністю є виключно прибуток, одержаний від спільної діяльності. В законодавстві Польщі передбачено державну підтримку в формі пільгових умов для отримання інвестиційного кредитування, гарантій кредиту від Агентства з реструктуризації та модернізації сільського господарства, податкових пільг для діяльності з модернізації основних засобів, які належать об'єднанню більше 5 років, та надання субсидій (відсотків від обороту товару). Групи виробників сільськогосподарської продукції в Польщі формуються за допомогою історичних чи територіально-виробничих принципів за сприянням держави [9, с. 18].

Сільськогосподарські кооперативи у Франції, забезпечують обіг близько 60% сільськогосподарської продукції, такої як зерно, молоко, яйця, м'ясо, овочі та фрукти, та є основним джерелом зайнятості для півмільйона селян. Річний товарообіг сільськогосподарської кооперації у цій країні становить приблизно 80 млрд. євро. Державна політика сприяє розвитку кооперації, шляхом компенсації вартості сучасного обладнання (до 35%), пільгового кредитування (до 1-2% річних), звільнення від оподаткування прибутку та компенсації адміністративних витрат [10, с. 315].

Система кооперації в Німеччині складається з трьох рівнів: федеральний, регіональний та місцевий. Основним завданням кооперації в Німеччині є досягнення економічних успіхів у різних галузях підприємницької діяльності та сприяння розвитку своїх членів. Приблизно 40% обладнання, техніки та пального постачається фермерам через кооперативи. Держава контролює рівень заготівельних цін, обмежує виробництво деяких видів агропродукції та надає фінансову допомогу законним сільськогосподарським кооперативам та їх об'єднанням протягом п'яти років. Державна підтримка поділяється на два напрямки, а її обсяги напряму залежать від обсягу виручки та адміністративно- управлінських витрат сільськогосподарського кооперативу. При цьому сільськогосподарські кооперативи можуть отримати цільову державну фінансову підтримку для капіталовкладень на етапі започаткування діяльності, проте не більше 25% від загальних інвестиційних витрат.

Аналіз досвіду Чехії вказує на те, що організаційна трансформація кооперативів у цій країні включала в себе низку взаємопов'язаних заходів, таких як: ідентифікація, підтвердження виділення та персоніфікація власності на землю, паювання і розподіл іншого майна, та формування альтернативних підприємницьких структур [11, с. 89].

Сільськогосподарська кооперація в ЄС забезпечує зайнятість понад 5 млн осіб та налічує понад 250 тис. кооперативних підприємств. Країни Європи, завдяки сільськогосподарським кооперативам, реалізують понад 60% усієї продукції, що вироблена фермерами, а скандинавські країни - понад 80% [12, с. 13].

Держави в країнах ЄС широко підтримують сільськогосподарські кооперативи. Більшість країн ЄС вжили заходів для створення спеціального законодавства для забезпечення ефективного функціонування кооперативів, що надає їм певну автономію. Зазвичай, законодавство не визначає стандартну процедуру управління кооперативом. В той же час досить часто виникають випадки, коли кооператори приділяють увагу принципу «один учасник - один голос». У зв'язку з цим вітчизняні вчені стверджують, що розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні повинен ґрунтуватися на європейських принципах демократії, прозорості та солідарності, з використанням всебічної державної підтримки.

У Швеції спостерігається високий рівень централізації в сфері кооперації, де діють 13 національних галузевих кооперативних об'єднань, включаючи ті, що спеціалізуються на зберіганні продукції та виробничому постачанні [8, с. 20]. У Данії кооперативи можуть формуватися як компанії або асоціації. Данія активно залучає кооперативи до сфер інформації, зв'язку, досліджень, інновацій, безпеки харчування та сільського розвитку, що дозволяє країні займати провідні позиції у світі за рівнем виробництва продуктів харчування на душу населення. У деяких випадках сільськогосподарські кооперативи виробляють мінеральні добра та корми самостійно. Наприклад, в Нідерландах кооперативи постачають до 55% комбікормів власного виробництва, а в Німеччині - до 40% [7].

Більшість кооперативів у Нідерландах спрямовані на маркетингову діяльність [13, с. 119]. Система сільськогосподарської кооперації у Норвегії побудована на основі територіально-галузевого принципу, і функціонує у формі Селянського союзу Норвегії [14, с. 276; 15, с.159]. Сільськогосподарська кооперація в цій країні активно впроваджує комп'ютеризацію та автоматизацію в аграрне виробництво.

Швейцарія є прикладом нестандартного розвитку споживчої кооперації, де кооперативні відносини реалізуються за допомогою системи самообслуговування та відкриття нових магазинів. Успіх швейцарської сільськогосподарської кооперації ґрунтується на укрупненні та злитті різних видів кооперативів з перспективою створення єдиних цільових організацій. У Італії близько половини супермаркетів належать кооперативам [14, с. 275]. Законодавчо встановлений мінімальний дохід для кооператорів у Італії звільнений від оподаткування [8, с. 19].

У країнах Скандинавії існує система сільгосподарської кооперації з різними рівнями, де сільськогосподарські кооперативи об'єднуються на відповідних галузевих принципах. Діяльність кооперативів регулюється їх статутами, надаючи їм гнучкість у виборі виду діяльності, форми внутрішнього управління та фінансового управління [16]. Тим не менше, державна політика цих країн не передбачає значних пільг для кооперативів. Основні інструменти державної політики включають: податкові пільги, субсидії, пільгові кредити, митні пільги та субсидування експорту.

Щодо впливу на організаційно-економічний розвиток сільськогосподарської кооперації в європейських країнах, важливим інструментом є стимулювання через застосування спеціальних податкових режимів, що стосуються діяльності сільськогосподарських кооперативів. З точки зору податкового впливу можна виділити три підсистеми оподаткування європейських сільськогосподарських кооперативів: загальні принципи оподаткування; пільгове оподаткування доходів членів кооперативів у формі дивідендів, які оподатковуються державою після розподілу прибутку від діяльності кооперативу; сплата кооперативного податку, що визначається спеціальним податковим режимом [17, с. 101]. Непряме оподаткування сільськогосподарських кооперативів здійснюється на загальних підставах.

У окремих країнах ЄС, кооперативам, які спеціалізуються на виробництві екологічно чистої продукції, надається податкове звільнення на обмежений термін. Так в Німеччині, кооперативи, які зосереджені на використанні альтернативних джерел енергії, можуть користуватися цією пільгою.

Сільськогосподарські кооперативи в Японії виступають як монополісти на ринку продовольства, контролюючи майже 90% усієї агропродукції в країні. Вони надають фінансові послуги, впливають на формування цін та об'єднують близько 91% фермерів. В Японії кооперація має статус культу та користується підтримкою держави. Державний контроль над сільськогосподарською кооперацією реалізується на регіональному рівні, хоча це завдання не завжди є простим. Незважаючи на монопольне положення, сільськогосподарські кооперативи в Японії продовжують користуватися додатковими пільгами від держави. Сфера діяльності японської кооперації охоплює практично всі аспекти сільського господарства - від вирощування рису до міжнародної торгівлі та будівництва потужних логістичних центрів. Загальний оборот сільськогосподарської кооперації становить близько 50 млрд. дол. США [18]. Ключовими факторами успіху є постійний розвиток, впровадження інновацій та дотримання високих технологічних стандартів.

Вивчення літературних джерел з зарубіжного досвіду функціонування сільськогосподарської кооперації вказує на те, що державне регулювання позитивно впливає на розвиток кооперативних процесів. Забезпечення прийнятних умов оподаткування, доступу до кредитів та компенсації витрат державою не лише сприяє зростанню виробництва та реалізації кооперативної продукції, а й гарантує соціальний захист працівників та процвітання сільських територій.

На сучасному етапі важливим є вдосконалення правового та інституційного забезпечення розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні, оптимізація ціноутворення, диференціація оподаткування, а також активний державний вплив та мотивація для сільськогосподарських кооперативів у забезпеченні соціальних гарантій.

Висновки. Зарубіжні країни протягом останніх десятиліть продемонстрували успішні підходи (моделі) та стратегії, які сприяли підвищенню ефективності сільськогосподарських об'єднань та сприяли стійкому розвитку аграрної галузі. Один із ключових аспектів іноземного досвіду полягає в впровадженні сучасних управлінських підходів у кооперативну діяльність. Нідерланди, Данія, та Швеція, відзначаються високим рівнем координації та партнерства між сільськими об'єднаннями та іншими галузевими структурами. Додатково, деякі країни активно використовують інноваційні технології та цифрові рішення для оптимізації сільськогосподарського виробництва та управління кооперативами. Такий підхід дозволяє не лише підвищити якість продукції, але й забезпечити більш ефективне використання ресурсів.

Зарубіжний досвід розвитку сільськогосподарської кооперації свідчить про ефективність цього підходу до організації сільського господарства. Впровадження передового досвіду може стати важливим кроком для покращення ефективності українського аграрного сектору та розвитку сільських територій.

Література

References

1. Mykytiuk V.M. (2014). Orhanizatsiia osobystykh selianskykh hospodarstv u kooperatyvy: svitovyi dosvid i mozhlyvosti dlia Ukrainy [Organization of personal peasant farms into cooperatives: world experience and opportunities for Ukraine]. EkonomikaAPK. № 5. 93-101 [in Ukrainian].

2. Yak pratsiuiut ahrarni kooperatyvy v riznykh krainakh [How agricultural cooperatives work in different countries]. URL: http://carefield.com.ua/blog/id/jak-pracjujut-agrarni-kooperativi-v-riznih-krajinah-136 (data zvernennia: 21 hrudnia 2023 roku) [in Ukrainian].

3. Lohosha R.V. (2017). Stan ta perspektyvy rozvytku silskohospodarskykh obsluhovuiuchykh kooperatyviv v ovochivnytstvi [State and prospects of development of agricultural service cooperatives in vegetable production]. Ekonomika, finansy, menedzhment: aktualni pytannia nauky ipraktyky. 2017. Vypusk 9. 74-86 [in Ukrainian].

4. Nikishyna O.V., Bibikova N.O. (2018). Instytutsiini osnovy formuvannia silskohospodarskykh kooperatyviv ta yikh rol u rozvytku ahrarnoi ekonomiky [Institutional foundations of the formation of agricultural cooperatives and their role in the development of the agrarian economy]. Ekonomichni innovatsii. Vyp. 66. 135-147 [in Ukrainian].

5. Bulavka L.V. (2013). Zarubizhnyi dosvid vedennia osobystykh selianskykh hospodarstv. Mozhlyvist i dotsilnist zastosuvannia yoho v Ukraini [Foreign experience of managing personal peasant farms. The possibility and expediency of its use in Ukraine]. Investytsii: praktyka ta dosvid. № 10. 79-83 [in Ukrainian].

6. Torosian H.A. (2015). Dosvid zarubizhnykh krain svitu u pytanni rozvytku ta derzhavnoi pidtrymky silskohospodarskoi obsluhovuiuchoi kooperatsii u konteksti rozvytku silskykh terytorii [The experience of foreign countries in the development and state support of agricultural service cooperatives in the context of the development of rural areas]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. 2015. № 14/4. C. 55-58 [in Ukrainian].

7. Dosvid Kanady ta krain YeS u sferi polityky pidtrymky rozvytku silskohospodarskoi obsluhovuiuchoi kooperatsii: analitychne doslidzhennia [Experience of Canada and EU countries in the field of policy support for the development of agricultural service cooperation: an analytical study]. URL: http://www.prism.orq.ua (data zvernennia: 15 hrudnia 2023 roku) [in Ukrainian].

8. Hryhorieva S.V. (2015). Spozhyvcha kooperatsiia krain svitu: zarubizhnyi dosvid i problemy yoho vprovadzhennia v Ukraini [Consumer cooperation of the countries of the world: foreign experience and problems of its implementation in Ukraine]. Naukovyi visnykPoltavskoho USK Ukrainy. № 3(42). 18-22 [in Ukrainian].

9. Manzhura O.V. (2015). Ahrarna kooperatsiia: dosvid Yevropeiskoho soiuzu dlia Ukrainy [Agrarian cooperation: experience of the European Union for Ukraine]. Upravlinnia rozvytkom. № 1(179). 15-20 [in Ukrainian].

10. Lohosha R.V., Kozumliak R.V., Fedyk A.P. (2023). Osoblyvosti upravlinnia marketynhovoiu diialnistiu fermerskykh hospodarstv [Peculiarities of management of marketing activity of farms]. Nauka i tekhnika sohodni (Seriia «Ekonomika»). Vypusk 11(25). 307-323. https://doi.org/10.52058/2786-6025-2023-11(25)-307-323 [in Ukrainian].

11. Hubeni Yu. (2000). Kontseptsiia transformatsii silskohospodarskykh kooperatyviv u Chekhii [The concept of transformation of agricultural cooperatives in the Czech Republic]. EkonomikaAPK. № 2. 87-91. [in Ukrainian].

12. Melnyk L.Iu., Vasyliev S.V., Oleksiuk V.O. (2016). Stan i perspektyvy transformatsii osobystykh selianskykh hospodarstv u ahrobiznesovi hospodarstva [The state and prospects of the transformation of personal peasant farms into agribusiness farms]. Ahrosvit. № 8. 9-14 [in Ukrainian].

13. Marketynhove doslidzhennia rynku ovochevoi produktsii v Ukraini (2021). [Marketing research of the market of vegetable products in Ukraine]: monohrafiia / R.V. Lohosha, K.V. Mazur, V.Iu. Krychkovskyi. Vinnytsia: TOV «TVORY», 344 [in Ukrainian].

14. Panevnyk T.M. (2013). Istorychnyi dosvid ta suchasni aspekty rozvytku kooperatsii v APK [Historical experience and modern aspects of the development of cooperation in agriculture]. VisnykKharkivskoho natsionalnoho universytetu. № 6. T. 1. 274-282 [in Ukrainian].

15. Lohosha R.V., Prylutskyi A.M., Pidlubnyi V.F. (2023). Silskyi zelenyi turyzm yak napriam rozvytku pidpryiemnytstva na seli [Rural green tourism as a direction of entrepreneurship development in the countryside]. Aktualnipytannia u suchasnii nautsi. Vypusk №11(17). 153-166. https://doi.org/10.52058/2786-6300-2023-11(17)-153-166 [in Ukrainian].

16. Shvets T.V., Bului O.H. (2016). Osoblyvosti formuvannia silskohospodarskykh obsluhovuiuchykh kooperatyviv pry silskykh hromadakh na zasadakh biznes-planuvannia [Peculiarities of formation of agricultural service cooperatives in rural communities on the basis of business planning]. Podilskyi visnyk: silske hospodarstvo, tekhnika, ekonomika. Vyp. 25. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ZnpPdatu_2016_25_23 (data zvernennia: 24 hrudnia 2023 roku) [in Ukrainian].

17. Medynska T.V. (2013). Podatkove stymuliuvannia diialnosti silskohospodarskykh kooperatyviv zarubizhnykh krain: dosvid dlia Ukrainy [Tax incentives for agricultural cooperatives of foreign countries: experience for Ukraine]. Visnyk Lvivskoi komertsiinoi akademii. Vyp. 40. 98-104 [in Ukrainian].

18. Hlotova I. Kooperatyvy - hihanty: yak obiednannia fermeriv staly natsionalnymy lideramy [Giant Cooperatives: How Farmers' Associations Became National Leaders]. URL: http://agravery.com/ uk/posts/show/kooperativi-giganti-ak-obednanna-fermeriv-stali-nacionalnimi-liderami (data zvernennia: 18 hrudnia 2023 roku) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru