Теоретичні засади розуміння категорії креативного підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Теоретичні засади розуміння категорії креативного підприємництва

Кука Х.Р.,

здобувачка вищої освіти ОС «Магістр»

Чала Н.Д.,

доктор наук з державного управління, професор

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретичних засад розуміння категорії креативного підприємництва. Зроблено аналіз та розглянуто еволюцію формування наукових поглядів на розуміння такої категорії, оскільки розбіжності в трактуванні різних науковців можуть зумовлювати різноманітність тлумачень та визначень поняття, які можуть змінювати його сутність. Аналізується поняття «креативності», його етимологія та смислове навантаження. У роботі наведено різні трактування й визначення терміну «креативність», що були запропоновані науковцями, розглянуто взаємозв'язок між креативністю та творчістю, роль креативності в підприємництві, а також її важливість з точки зору розвитку підприємницької діяльності. В роботі були застосовані такі методи дослідження, як емпіричне дослідження, аналіз наявної літератури, порівняльний аналіз, спостереження, узагальнення та порівняння. Автором сформулювано ключові передумови й етапи формування креативності як економічного терміну, що використовується для характеристики підприємництва та індустрій економіки. Визначення креативного підприємництва сформульовано як процес створення та розвитку підприємства в креативних індустріях, яке передбачає виявлення та використання можливостей для інновацій, а також використання творчих та інтелектуальних ресурсів для створення економічної цінності. Цей тип підприємництва поєднує базові принципи підприємництва з творчістю та інноваціями, що веде до створення нових продуктів, послуг і бізнес-моделей. В результаті дослідження також було виявлено, що для розуміння різновидів креативного підприємництва необхідно визначити види креативних індустрій. В статті наведено декілька найпоширеніших трактувань класифікації креативних індустрій, зокрема запропонованих такими науковцями як Девід Тросбі, Джон Хокінс та Девід Хезмондалш. Автором статті зазначено, що у науковій літературі рідко представлено окремо перелік видів економічної діяльності, що належать до креативного підприємництва, однак такий перелік нормативно затверджений на основі видів креативних індустрій і опублікований на сайті Верховної Ради України.

Ключові слова: креативне підприємництво, креативність, підприємництво, креативні індустрії, теоретичні засади.

Abstract

Student of the Master's Degree National University of Kyiv-Mohyla Academy

Nina Chala

Doctor of Public Administration Sciences, Professor National University of Kyiv-Mohyla Academy

Theoretical basis of understanding the category of creative entrepreneurship

Objective. The article is dedicated to exploring the theoretical foundations of understanding the category of creative entrepreneurship. An analysis is conducted, and the evolution of the formation of scientific views on the understanding of such a category is considered, as discrepancies in the interpretation by different scholars can lead to various interpretations and definitions that can alter its essence. The concept of "creativity", its etymology and semantic load are analyzed. Various interpretations and definitions of the term "creativity" proposed by scholars are presented, the relationship between creativity and creation, the role of creativity in entrepreneurship, as well as its importance from the perspective of entrepreneurial activity, development are examined. Methods. Research methods employed in this work include empirical research, analysis of available literature, comparative analysis, observation, generalization, and comparison. The author formulates the key prerequisites and stages of forming creativity as an economic term used to characterize entrepreneurship and some industries of the economy. The definition of creative entrepreneurship is formulated as the process of creating and developing an enterprise in creative industries, which involves identifying and utilizing opportunities for innovation, as well as utilizing creative and intellectual resources to create economic value. This type of entrepreneurship combines basic principles of entrepreneurship with creativity and innovation, leading to the creation of new products, services, and business models. Results. As a result of the research, it was found that in order to understand the various types of creative entrepreneurship, it is necessary to define the types of creative industries. Several of the most common interpretations of the classification of creative industries, proposed by scholars such as David Throsby, John Howkins, and David Hesmondhalgh, are presented in the article. The author of the article notes that a separate list of economic activities belonging to creative entrepreneurship is rarely presented in scientific literature. However, such a list has been officially approved based on creative industries and published on the website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Scientific novelty. The article contributes to the exploration and clarification of the theoretical foundations of creative entrepreneurship. It analyzes the evolution of scientific views on the understanding of this category, highlighting discrepancies in interpretation by different scholars. By addressing these discrepancies, the article provides a comprehensive overview of the subject matter, enhancing the understanding of the essence of creative entrepreneurship. Practical significance. The article's findings on the formation and characteristics of creative entrepreneurship have practical implications for entrepreneurs and policymakers. By identifying the key prerequisites and stages of creativity formation as an economic term, the article offers insights into how individuals and organizations can foster and leverage creativity in their entrepreneurial endeavors. This understanding can guide entrepreneurs in identifying and utilizing opportunities for innovation, as well as utilizing creative and intellectual resources to create economic value.

Keywords: creative entrepreneurship, creativity, entrepreneurship, creative industries, theoretical foundations.

Основна частина

Постановка проблеми. Протягом останніх десятиліть сучасна школа теорії менеджменту та управління бізнесом приділяє досить багато уваги дослідженню і вивченню поняття креативності та її ролі у підприємницькій діяльності. З плином часу ми все частіше зустрічаємо в наукових роботах терміни «креативність», «креативні індустрії» та «креативне підприємництво». Однак, для достовірного розуміння цих понять не вистачає детального аналізу та розгляду етапів їх формування й становлення в економічних науках. Оскільки, наукова спільнота не пропонує єдиного формулювання та визначення креативного підприємництва, цей термін має досить широкий спектр трактувань та визначень залежно від автора, наукової школи та дисципліни.

Недостатнє розуміння терміну «креативне підприємництво» призводить до ряду проблем. Оскільки, креативне підприємництво не є чіткою і однозначною концепцією, це зумовлює різноманітність тлумачень та визначень поняття, що можуть змінювати його сутність.

Відсутність усвідомлення теоретичних засад формування і розуміння такого явища також може зумовлювати неправильне сприйняття діяльності креативних підприємців, що призводить до втрати конкурентоспроможності таких підприємств та викривлення підходу до них з боку соціального середовища та владних структур.

Також, внаслідок відсутності чітких окреслених характеристик креативного підприємництва, виникає ризик обмеження використання його потенціалу для впровадження інновацій та вдосконалення бізнес-практик.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання становлення й розвитку підприємництва, в тому числі з урахуванням креативних підходів, активно вивчались зарубіжними науковцями, серед яких можна виокремити Вільяма Гартнера [12], Пітера Друкера [10] та Вільяма Баумола [3]. Окремі аспекти підприємництва в цілому, й креативного підприємництва зокрема, досліджувались також такими українськими науковцями як Соломніков І. [25], Власова В. [20], Олійник Л. [22], Ситницький М. [24] та Бука- целі А. [18]. Переважно, зазначені науковці досліджували здебільшого роль креативного підприємництва у розрізі різноманітних окремих питань розвитку бізнесу й економіки, а також вивчали окремі фактори, що тим чи іншим чином впливають на креативне підприємництво. Проте, вбачається необхідність глибшого аналізу власне сутності креативного підприємництва та його теоретичного трактування й розуміння.

Метою дослідження й визначення теоретичних засад формування і розуміння категорії креативного підприємництва, окреслення процесу формування й становлення даного поняття в сучасній теорії менеджменту та розвитку бізнесу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для ґрунтовного розуміння категорії креативного підприємництва, передусім необхідно дослідити саме поняття «креатив- ність». Первісним буквальним перекладом з англійської «creativity» є творчість, оскільки «create» - означає «творити, створювати». Довгий час в літературі «creativity» трактувалась в значенні «творчість, творчі здібності», і лише пізніше термін витіснився мовним запозиченням у значенні «креативність».

В українській мові слово «креативність» пояснюється як творча, новаторська діяльність, а у визначенні слова «креативний» автори Великого тлумачного словника сучасної української мови [19, с. 583] посилаються на визначення слова «творчий». Таким чином, підтверджується теза про запозичення слова «креативність» з англійської мови, яке в українській первісно мало значення «творчість». З огляду на це, термін «креативність» та його сучасне трактування варто розглядати в контексті англомовного тлумачення.

В зарубіжній літературі креативність як термін може набувати різного смислового навантаження, залежно від сфери його застосування. На відміну від інших усталених понять в науковій термінології, не існує єдиного загальноприйнятого визначення креативності. Проте, різні зарубіжні науковці пропонують свої трактування, з яких можемо зробити висновок щодо загального тлумачення. New World Encyclopedia [9] визначає креативність як процес, що передбачає генерацію нових ідей чи концепцій, або нових асоціацій між існуючими ідеями чи концепціями, та їх конвертування у продукт, що має новизну та оригінальність.

Знаукової точки зору, продукти креативної думки, як правило, вирізняються як оригінальністю, так і доречністю. Джон Гоукінс [15], яким у серпні 2000 року вперше було сформульовано концепцію «креативної економіки», визначає креативність як здатність створювати нові корисні форми для існуючих проблем чи завдань. Американський соціолог і економіст Річард Флорида у своїй книзі «Homo creativus. Як новий клас завойовує світ» [26, с. 39-43], описуючи своє дослідження креативного класу суспільства зазначає, що креативність - це вміння синтезувати, комбінувати та поєднувати існуючі знання, підходи та різного роду надбання, тим самим створюючи змістовно нові форми. Креативність, за словами Флориди, є багатовимірною та спирається на людський досвід. Він також зазначає різноманітні види креативності, а саме: технологічна креативність (винахідливість), економічна креативність (підприємливість), а також мистецька й культурна креативність. Українські науковці визначають креативність як реалізацію творчої думки в традиційних сферах життєдіяльності, але нетрадиційними способами і в незвичайній формі. Секрет креативності полягає в самій методології творчості - діяльності, яка створює якісно нове, що відрізняється неповторністю та оригінальністю [21, с. 20].

Вивчаючи етимологію слова «creativity» із зарубіжних джерел, також спостерігається посилання на древніх грецьких філософів, на еволюцію розуміння цього поняття через призму віри у Бога та божественного творіння до акту людського творіння епохи Просвітництва. Проте, етимологічно креативність походить від латинського терміну «creare, creatio» [9], що в перекладі означає «творити, творіння». Сучасне «creation» (творіння) в англійській мові з'явилося у XIV ст. і сприймалось як явище, пов'язане суто з мистецтвом. Лише на рубежі XIX-XX ст. почали розрізняти поняття «мистецтво» та «креативність» як такі, які не обов'язково нероздільні. Саме на початку XX ст. такі науковці як Ян Лукасевич (польський філософ) та Анрі Бергсон (французький філософ) [9] почали обговорювати присутність креативності в науці та природі, хоча все одно така присутність пояснювалась скоріше перенесенням на науку та природу рис, властивих мистецтву. Формально відправною точкою наукового дослідження креативності в сучасному її розумінні іноді вважають публікацію статті «Creativity» американського психолога Джо Гілфорда до журналу «American Psychologist» у 1950 році [13], в якій він розглядає креативність як здатність людини до творчого (дивергентного) мислення, тобто такого, яке породжує багато різних варіантів розв'язання задачі. Отже, протягом XIX-XX ст, і по сьогодні, дослідники вивчають природу та сутність креативності з наукової точки зору. Як вже було зазначено вище, єдиного визначення терміну креативності не існує, оскільки в різних сферах вона набуває різного забарвлення. Таким чином, кожний науковець, який робить свій внесок у дослідження цього явища, пропонує своє пояснення. Мабуть, най- популярнішою концепцією креативності в науковій літературі є те, що креативність виявляється у створенні або реалізації чогось нового, унікальної комбінації, креативного продукту, а отже такого, який несе прикладну цінність. Найбільш поширеним висновком є такий, що креативність, так само, як і творчість, вроджена здатність кожної людини. Це здатність людини мислити, змінювати, відкривати та створювати; її безмежний ресурс, який вона може розвинути до рівня його прикладного, ефективного та результативного використання [1; 2].

Креативність - це вид продукту творчості, який може комерціалізуватись та нести практичну цінність. Творчість сама по собі необов'язково має нести користь у практичному використанні та конвертуватись в продукт, а от креативність якраз, в сучасному її трактуванні, передбачає створення ціннісного продукту, нового рішення, генерації доданої вартості. Саме в такому розумінні креатив- ність знайшла своє місце в підприємництві та зацікавила сучасних дослідників теорії менеджменту та управління бізнесу.

Щодо сутності поняття підприємництва, в загальних рисах його можна визначити як процес створення або виявлення можливостей і прагнення до них із пристрастю та наполегливістю, з метою створення цінності та досягнення зростання. Це визначення ґрунтується на роботі Вільяма Б. Гартнера, провідного дослідника підприємництва, який ретельно досліджував його природу [11]. Таке визначення наголошує на важливості визнання можливостей і пошуку, а також на особистих характеристиках пристрасті та наполегливості у підприємницькому процесі. Воно також підкреслює мету в такому виді діяльності, а саме - створення вартості та зростання, які є ключовими результатами успішного підприємництва.

Хоча Вільям Б. Гартнер у своїй основоположній статті «A Conceptual Framework for Describing the Phenomenon of New Venture Creation» (1985) [11] не обговорює прямо креативність у підприємництві, її роль проглядається у концептуальній основі для розуміння ключових елементів підприємницького процесу. Наголос Гартнера на пристрасті та наполегливості у підприємницькому процесі можна розглядати як пов'язаний із поняттям творчої пристрасті та здатності наполегливо впроваджувати інноваційні ідеї. Таким чином, хоча науковець безпосередньо не згадує поняття креативності у підприємництві, вона забезпечує фундаментальну основу для розуміння природи підприємницького процесу та ролі ключових факторів, таких як визнання можливостей і пристрасть. Згодом, у 1989 році Гартнер все ж опублікував декілька наукових робіт, де відзначив креативність у підприємництві. Однією з них є ««Who Is an Entrepreneur?» Is the Wrong Question» (1989), у якій автор стверджує, що креативність є визначальною характеристикою підприємництва. У цій статті він наголошує на важливості креативності у виявленні та пошуку можливостей, а також зазначає, що творчі люди частіше беруть участь у підприємницькій діяльності [12].

Українські науковці також відзначають важливість креативності в підприємництві. У навчальному посібнику «Інноваційне підприємництво: креативність, комерціалізація, екосистема» за редакцією Бажала Ю.М. визначено, що «Креативність стає основним джерелом економічної цінності. Це приводить до необхідності застосування і розвитку креативного мислення та менеджменту для підвищення ефективності підприємницького сектора». У свою чергу, «Підприємництво як різновид діяльності є різновидом господарської (економічної) творчості, в якому розкривається його сутність. Процес творчості в сфері підприємництва пов'язаний із постійною динамікою та коректуванням цілей, пошуком оптимальних варіантів їх досягнення, оцінкою співвідношення цілей, засобів і результатів творчої діяльності» [21, с. 13].

Креативне підприємництво - це термін, який використовується для опису підприємницької діяльності організацій, які функціонують у творчих галузях та креативних індустріях. Креативні підприємці зосереджені на створенні та використанні творчого й інтелектуального капіталу і особливо інвестують у власні таланти, а також у таланти інших [18]. Креа- тивне підприємництво можна визначити як процес створення та розвитку підприємства в кре- ативних індустріях, яке передбачає виявлення та використання можливостей для інновацій, а також використання творчих та інтелектуальних ресурсів для створення економічної цінності. Цей тип підприємництва поєднує базові принципи підприємництва з творчістю та інноваціями, що веде до створення нових продуктів, послуг і бізнес-моделей.

На сьогоднішній день існують щонайменше три найпоширеніші варіанти визначення креативних індустрій за офіційними, якими переважно користуються в дискусіях та наукових роботах. Перше з них було запропоноване Департаментом культури, медіа та спорту Уряду Великої Британії. За цим визначенням, «креативні індустрії - це ті галузі промисловості, які ґрунтуються на індивідуальній творчості, майстерності і таланті, маючи потенціал до реалізації продуктів інтелектуальної власності, створення багатства та забезпечення робочих місць через покоління [19, с. 5]». Наступне запропонувала Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), яка визначає креа- тивні індустрії як такі галузі, що «поєднують у собі створення, виробництво і комерціалізацію товарів і послуг нематеріального і культурного характеру» [20]. В свою чергу, третім найпоширенішим визначенням стало визначення Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), яке визначає креативні індустрії як: цикли створення, виробництва, обміну і розподілу товарів і послуг, які ґрунтуються на творчому та інтелектуальному капіталі; діяльність на основі знань, що сфокусована, але не обмежується мистецтвом, потенційно орієнтовану на отримання прибутку від торгівлі та прав інтелектуальної власності; матеріальні продукти та нематеріальні інтелектуальні або мистецькі послуги з творчим змістом та економічною цінністю, і в той же час такі продукти і послуги, що орієнтовані на досягнення та ринкових цілей [21, с. 6]. Окрім різних найпоширеніших визначень, існують також різні підходи до класифікації креативних індустрій та визначень їхніх базових структурних характеристик. Загалом, розрізняють два різних підходи до такої класифікації: організаційний та особистіс- ний. Щодо організаційного підходу, виокремлюють моделі класифікації Міністерства культури, медіа та спорту Великої Британії (2001 р.) [21, с. 6-7; 22, с. 21-22], Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) (2003 р.) [21, с. 6-7; 22, с. 21-22], та Інституту статистики ЮНЕСКО (2005 р.) [23, с. 13-15]. Натомість, розглядаючи особистісний (авторський) підхід до класифікації креативних індустрій, найбільш поширеними є класифікації наступних науковців: австралійського економіста Девіда Тросбі (2001 р.) [21, с. 6-7; 22, с. 21-22; 24, 110-133], британського економіста Джона Хокінса (2001 р.) [21, с. 6-7; 22, с. 21-22; 25] та британського соціолога Девіда Хезмондалша (2002 р.) [21, с. 6-7; 22, с. 21-22; 26, с. 97] (таблиця 1).

Як вже було зазначено вище, креативне підприємництво визначається як процес створення та розвитку підприємства в креативних індустріях. Таким чином, визначивши перелік креативних креативних індустрій, можливо дійти висновку, які види економічної діяльності належать до них. У науковій літературі дослідники рідко визначають окремо перелік видів економічної діяльності, що належать до креативного підприємництва, а зазначають лише класифікацію безпосередньо креативних індустрій. Однак, такий перелік нормативно затверджений і опублікований на сайті Верховної Ради України, (таблиця 2).

Висновки. Дослідження походження терміну «креативність» дає нам можливість зрозуміти глибинну сутність поняття «креативне підприємництво». В зарубіжній літературі креативність як термін може набувати різного смислового навантаження, залежно від сфери його застосування. Кожний науковець, який робить свій внесок у дослідження цього явища, пропонує своє пояснення. Мабуть, найпопулярнішою концепцією креативності в науковій літературі є те, що креативність виявляється у створенні або реалізації чогось нового, унікальної комбінації, креативного продукту, а отже такого, який несе прикладну цінність. Креативність - це вид продукту творчості, який може комерціалізуватись та нести практичну цінність. Творчість сама по собі необов'язково має нести користь у практичному використанні та конвертуватись в продукт, а от креативність якраз, в сучасному її трактуванні, передбачає створення ціннісного продукту, нового рішення, генерації доданої вартості. Саме в такому розумінні креативність знайшла своє місце в підприємництві та зацікавила сучасних дослідників теорії менеджменту та управління бізнесу.

Креативне підприємництво можна визначити як процес створення та розвитку підприємства в креативних індустріях, яке передбачає виявлення та використання можливостей для інновацій, а також використання творчих та інтелектуальних ресурсів для створення економічної цінності. Цей тип підприємництва поєднує базові принципи підприємництва з творчістю та інноваціями, що веде до створення нових продуктів, послуг і бізнес-моделей.

Дослідження теоретичних засад розуміння категорії креативного підприємництва відкриває можливості для подальшого аналізу теми розвитку креативного підприємництва. Вбачається необхідність дослідження ключових факторів зростання ефективності та досягнення цілей креативного підприємництва із урахуванням креативних підходів та методів ведення бізнесу.

Таблиця 1. Особистісний підхід до класифікації креативних індустрій

Таблиця 2. Перелік видів економічної діяльності, які належать до креативних індустрій

1. Anjum T., Amoozegar A., Nazar N., Kanwal N. (2020) Intervening effect of attitudes towards entrepreneurship: Correlation between passion and entrepreneurial intention. International Journal of Advanced Science and Technology, no. 29, pp. 1327-1340.

2. Batchelor J., Burch G. (2012) Creative individuals and entrepreneurship: Is there an inherent attraction? Small Bus. Inst. J, no. 8, pp. 1-11.

3. Baumol, W. (1987) Entrepreneurship: Creative, Unproductive and Destructive. Swiss Journal of Economics and Statistics (SJES), vol. 123 (III), pp. 415-423. Available at: http://www.sjes.ch/papers/1987-III-10.pdf

4. Bujor A., Avasilcai S. (2016) The Creative Entrepreneur: A Framework of Analysis. Procedia - Social and Behavioral Sciences, no. 221, pp. 21-28. Available at: https://www.researchgate.net/publication/ 304105996_The_Creative_Entrepreneur_A_Framework_of_Analysis

5. Creative Industries. Available at: http://www.unesco.org/new/en/culture/themes/creativity/creative-industries/

6. Creative Industries Mapping Documents, Foreword (2001) Department for Digital, Culture, Media & Sport (UK). Available at: https://assets.publishing.service.gov.uk/government/uploads/system/uploads/ attachment_data/file/183544/2001part1-foreword2001.pdf

7. Creative economy report. Special edition (2013). Available at: http://www.unesco.org/culture/pdf/creative- economy-report-2013.pdf

8. Creative economy: a feasible development opinion (2010). Available at: https://unctad.org/system/files/ official-document/ditctab20103_en.pdf

9. Creativity. Available at: https://www.newworldencyclopedia.org/entry/Creativity#Definitions_of_Creativity

10. Drucker P. (1999) Innovation and Entrepreneurship. New York: Elsevier Butterworth-Heinemann, 258 p. Available at: https://www.nibmehub.com/opac-service/pdf/read/%5BDrucker-%201985%5D%20 Innovation%20and%20E....pdf

11. Gartner W. (1985) A conceptual framework for describing the phenomenon of new venture creation. Academy of Management Review, no. 10 (4), pp. 696-706. DOI: https://doi.org/10.5465/amr.1985.4279094

12. Gartner W. (1989) "Who Is an Entrepreneur?" Is the Wrong Question. American Journal of Small Business, no. 13 (2), pp. 47-87. Available at: https://www.researchgate.net/publication/237360637_'_Who_Is_an_ Entrepreneur_Is_the_Wrong_Question

13. Guilford J. (1950) Creativity. American Psychologist, no. 5, pp. 444-454.

14. Hesmondhalgh D. (2002) The Cultural Industries. London: Sage Publications, 290 р.

15. Howkins J. (2001) The Creative Economy: How People Make Money from Ideas. New York: Allen Lane, Penguin Press, 263 р.

16.International Flows of Selected Cultural Goods and Services, 1994-2003 (2005) Defining and capturing the flows of global cultural trade. Available at: http://uis.unesco.org/sites/default/files/documents/international- flows-of-selected-cultural-goods-and-services-1994-2003-en_1.pdf

17.Throsby D. (2001) Economics and Culture. Cambridge: Cambridge University Press. xiv + 208 pp. Available at: https://www.researchgate.net/publication/263485522_Economics_and_Culture_By_David_ Throsby_Cambridge_University_Press_Cambridge_2001_xiv_208_pp_3750_Paperback_1395

18. Bukatseli A.V (2018) Creative entrepreneurship as a resource of the economy. Efficient economy, no. 6.

Available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6426

19. Large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language (with additions and additions) (2005) / Compilation. and heads ed. Busel V.T. Kyiv; Irpin: VTF "Perun", 1728 p.

20. Vlasova V.P. (2022) Strategic vector of creative entrepreneurship development. Economy and society, Issue 46. Available at: http://www.economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/2015/1944

21. Bazhal Yu.M., Bakushevych I.V., Venesaar U. (ed) (2015) Innovative entrepreneurship: creativity, commercialization, ecosystem: education. manual for higher education institutions / edited by Dr. Econ. Sciences Prof. Bazhal Yu.M. Kyiv: Univ. edition of PULSARS, 278 p.

22. Oleinyk L.V. (2021) Innovative components of creative entrepreneurship in modern realities. Social economy, issue 62, pp. 98-106. Available at: https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/18248/16851

23. Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On approval of types of economic activity belonging to creative industries" dated April 24, 2019 No. 265-r. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2019-p#Text

24.Sytnytskyi M.V (2021) Development of creative entrepreneurship in the university environment of Ukraine. Modern Scientific Research: Achievements, Innovations and Development Prospects, pp. 638-642. Available at: http://eprints.zu.edu.ua/35485/1/MODERN-SCIENTIFIC-RESEARCH-ACHIEVEMENTS- INNOVATIONS...-24-26.10.21.pdf#page=638

25.Solomnikov V.I., Ostroverkh G.E., Nesterenko D.S. (2020) Creative entrepreneurship in the context of the formation of a creative economy. Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, issue 33, pp. 52-55.

26.Florida R. (2018) Homo creativus. How a new class conquers the world / trans. with. English Maxim Yakovlev. Kyiv: Nash format, 432 p.

Размещено на Allbest.ru