"Смарт-спеціалізація" - концептуальна модель формування та розвитку регіональної інноваційної політики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України», м. Київ

«Смарт-спеціалізація» - концептуальна модель формування та розвитку регіональної інноваційної політики в Україні

Сенченко Василь Васильович

кандидат технічних наук

старший науковий співробітник

Анотація

планування регіональний смарт-спеціалізація інновація

Понад 180 регіонів Європи при плануванні напрямів соціально-економічного розвитку територій застосовують підходи, викладені в Рекомендаціях щодо вибору стратегії «смарт-спеціалізації» (RIS3). Ці рекомендації розроблені, удосконалюються та підтримуються Європейською комісією (ЄК), яка, пропагуючи політику згуртованості, намагається вживати заходів щодо зменшення економічних відмінностей та забезпечення збалансованого розвитку і пропорційного росту в усій Європі. Побудова регіональних стратегій у країнах ЄС за методологією, викладеною у RIS3, є однією з основних умов отримання фінансової допомоги для регіонального розвитку від Європейського фонду регіонального розвитку (ERDF), Фонду згуртування (CF) та Європейського соціального фонду (ESF).

Стратегування регіонального розвитку України на період до 2027 року, принципи якого представлені Міністерством розвитку громад та територій України в основному стратегічному документі - проекті Державної стратегії регіонального розвитку до 2027 року, опирається на технологію «смарт- спеціалізації». Саме технологія «смарт-спеціалізації» є ключовим елементом політики розвитку регіонів ЄС, яка на період до 2020 року спрямована на скорочення диспропорцій між регіонами Європи, створення економічної, соціальної та територіальної єдності, підвищення конкурентоспроможності та зеленого зростання в регіональних економіках, забезпечення населення якісними послугами.

Враховуючи той факт, що починаючи із 2015 року Україна впроваджує європейську модель управління регіональним розвитком, а також підписану Угоду про асоціацію з ЄС, яка зобов'язує нашу країну до кінця 2025 року максимально наблизити своє законодавство до законодавства ЄС, процес удосконалення стратегічного планування регіонального розвитку на засадах «смарт-спеціалізації» є неминучим. Вважається, що впровадження саме технології «смарт-спеціалізації» в процес стратегічного планування регіонального розвитку в Україні дасть змогу визначити на рівні регіонів пріоритетні сфери у певних галузях економіки для інвестування, що своєю чергою, сприятиме підвищенню ефективності використання власних та залучених фінансових ресурсів регіонів за рахунок їх зосередження на розвитку інновацій в потенційно перспективних видах економічної діяльності.

Ключові слова: Європейська комісія, Організація економічного співробітництва та розвитку, «смарт-спеціалізація», регіональна інноваційна політика України, концептуальна модель, концепція «потрійної спіралі».

Senchenko Vasyl Vasyliovych Candidate of Technical Sciences, Senior Researcher, Senior Researcher, State Institution “Institute for Research of Scientific and Technical Potential and History of Science named after G.M. Dobrov NAS of Ukraine", Kyiv

"Smart-specialization" - a conceptual model for the formation and development of regional innovation policy in Ukraine

Abstract

More than 180 regions of Europe apply the approaches outlined in the Recommendations on the selection of a "smart specialization" strategy (RIS3) when planning directions for the socio-economic development of territories. These recommendations are developed, improved and supported by the European Commission (EC), which, promoting cohesion policy, tries to take measures to reduce economic disparities and ensure balanced development and proportional growth throughout Europe. Building regional strategies in EU countries according to the methodology outlined in RIS3 is one of the main conditions for receiving financial assistance for regional development from the European Regional Development Fund (ERDF), the Cohesion Fund (CF) and the European Social Fund (ESF). Strategizing the regional development of Ukraine for the period until 2027, the principles of which are presented by the Ministry of Community and Territorial Development of Ukraine in the main strategic document - the draft State Strategy for Regional Development until 2027, is based on the technology of "smart specialization". The technology of "smart specialization" is a key element of the development policy of the EU regions, which for the period until 2020 is aimed at reducing disparities between the regions of Europe, creating economic, social and territorial unity, increasing competitiveness and green growth in regional economies, providing the population with quality services . Considering the fact that since 2015,

Ukraine has been implementing the European model of regional development management, as well as the signed Association Agreement with the EU, which obliges our country to bring its legislation as close as possible to EU legislation by the end of 2025, the process of improving the strategic planning of regional development on the basis of "smart specialization" is inevitable. It is believed that the introduction of the technology of "smart specialization" in the process of strategic planning of regional development in Ukraine will make it possible to determine at the regional level priority areas in certain sectors of the economy for investment, which, in turn, will contribute to increasing the efficiency of the use of the regions' own and attracted financial resources at the expense of their focus on the development of innovations in potentially promising types of economic activity.

Keywords: European Commission, Organization for Economic Cooperation and Development, "smart specialization", regional innovation policy of Ukraine, conceptual model, "triple spiral" concept.

Постановка проблеми

Впродовж останнього десятиліття ЄС активно використовує «смарт-спеціалізацію» в ролі методологічного підґрунтя стратегування регіонального розвитку. Документом, який слугує правовою основою побудови та імплементації стратегій «смарт-спеціалізації», є Регламент (ЄС) 1301/2013 Європейського Парламенту та Ради від 17 грудня 2013 року.

Згідно з ним, стратегія «смарт-спеціалізації» - це національна або регіональна інноваційна стратегія, яка визначає пріоритети з метою створення конкурентної переваги шляхом розробки та узгодження власних переваг у сфері наукових досліджень та інновацій з потребами бізнесу з метою узгодження нових можливостей та розвитку ринку, уникаючи при цьому дублювання і фрагментації зусиль. Стратегія «смарт-спеціалізації» може бути інтегрованою в систему національної або регіональної стратегічної політики у сфері досліджень та інновацій.

Методологія «смарт-спеціалізації» є інструментом пошуку та обґрунтування найбільш конкурентних, унікальних секторів певного регіону чи країни, підтримка яких може мати суттєвий позитивний соціально-економічний ефект на мезо- та (або) макрорівнях. У країнах ЄС до таких секторів відносять переважно ті, в яких використовується найбільше інноваційних технологій (зокрема індустрії 4.0) або ті, які мають найвищий інноваційний і науковий потенціал.

Узагальнюючи публікації з теоретичними положеннями стратегування «смарт-спеціалізації» чи прикладами розробки стратегій та їх реалізації, можна стверджувати, що концептуально «смарт-спеціалізація» передбачає усунення бар'єрів між продукуванням об'єктів інтелектуальної власності, їх впровадженням в формі інновацій, підготовкою людського капіталу із залученням держави, бізнесу, громадського середовища. Тобто, йдеться про вертикальну модель інвестування державою в науку і освіту з неодмінною оптимізацією інвестицій і врахуванням реальних можливостей і ресурсів.

Багато розроблених в Україні стратегій виявилися відірваними від глобального економічного і технологічного контексту та зводились до простого наслідування програмних документів успішних регіонів. Перераховані в них заходи спрямовані здебільшого на підтримку досліджень і розробок, а не на стимулювання попиту або полегшення доступу на ринок. Ці документи часто сфокусовані на модних темах або престижних проектах (в області інформаційних і комунікаційних технологій, а також біо- або нанотехнологій) за відсутності достатньої кількості підприємств відповідної спеціалізації. Разом з тим, традиційні галузі залишаються більш зрозумілими та привабливими перед більш складними міжгалузевими й міжкластерними проектами. Відсутність координації між відомствами різного рівня посилює перераховані проблеми, породжуючи дублювання заходів підтримки та розпорошення обмежених ресурсів, що в кінцевому підсумку знижує ефективність державного регулювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В українському науковому та експертному середовищі вже з перших місяців російської збройної агресії розпочалися дискусії щодо шляхів забезпечення стійкості економіки в умовах воєнного часу, прогнозів економічних наслідків війни, внутрішнього і зовнішнього потенціалів відбудови країни, вибору механізмів, інструментарію та сценаріїв повоєнного відновлення економіки.

Дослідженню першочергових заходів з «перезапуску» економіки у воєнних умовах та необхідності формування регіональних інноваційних стратегій післявоєнного розвитку України на основі технології «смарт-спеціалізації» присвячені праці вітчизняних вчених Бажал Ю.М., Богашко О.Л., Геєця В., Єгорова І.Ю., Лібанової Е., Соловйова В.П., Носирева О.О., Залуцького І.Р., Залознова Ю., Одотюк І.В., Федулової Л., Шульц С., Швець Н.В. Розвитку теоретичних та практичних аспектів смарт-спеціалізації в контексті політики регіонального розвитку у наукових дослідженнях приділяли увагу Снігова О., Божанова О., Левицька О. та інші дослідники.

Мета статті

Обґрунтування доцільності використання технології «смарт-спеціалізації» при формуванні та реалізації регіональних інноваційних стратегій в Україні у післявоєнний період.

Виклад основного матеріалу

Стратегії «смарт-спеціалізації» повинні розроблятися шляхом залучення національних чи регіональних органів управління та всіх зацікавлених сторін, таких як університети та дослідницькі інститути, промисловість та соціальні партнери у процесі вироблення спільної візії майбутнього розвитку.

Головними завданнями «смарт-спеціалізації», визначеними Європейською Комісією, є: реформа регіональних дослідницьких та інноваційних систем, посилення співпраці в інноваційних інвестиціях між регіонами; використання наукових досліджень та інновацій у менш розвинених та промислових перехідних регіонах; використання синергії та взаємодоповнення між політиками та інструментами ЄС, стимулювання міжрегіонального, транскордонного, міжсекторного співробітництва. Європейським регіонам та країнам вдалось отримати позитивні результати у цих напрямках, тож реалізація стратегій RIS3 продовжуватиметься і в наступному стратегічному періоді [1].

У 2010 році ЄС задекларував своє бачення розвитку регіонів зокрема та економіки загалом в стратегії «Європа 2020», пріоритетами якого було визначено: розумний розвиток, що базується на знаннях та інноваціях; сталий розвиток, що забезпечує більш ефективне використання ресурсів та конкурентоспроможність; всеохоплюючий розвиток, що веде до зростання рівня зайнятості економічно активного населення, соціальної та територіальної цілісності [2].

Аналіз документальних джерел засвідчує, що в європейській спільноті підтримка «смарт-спеціалізації» має послідовний та системний характер. У контексті висвітлення основних елементів політики ЄС на 2014-2020 рр. Європейською комісією в інформаційному листі (березень 2014 р.) «Національні / регіональні інноваційні стратегії для «смарт-спеціалізації» (RIS3)» акцентовано: «Смарт-спеціалізація» полягає у визначенні унікальних характеристик та цінностей кожної країни та регіону, підкреслюючи конкурентні переваги кожного регіону та об'єднуючи регіональні зацікавлені сторони та ресурси навколо бачення майбутнього, орієнтованого на досконалість». Це також означає зміцнення регіональних інноваційних систем, максимізацію потоків знань і поширення переваг інновацій у всій регіональній економіці. Підкреслено, що національні та регіональні органи влади в Європі повинні розробити стратегії «смарт-спеціалізації» в процесі відкриття підприємницької діяльності, щоб європейські структурні інвестиційні фонди були використані більш ефективно; збільшити синергію між різними політиками ЄС, національними та регіональними, а також державними та приватними інвестиціями [3].

Відповідно до цього документа Європейської комісії стратегія «смарт- спеціалізації» означає національну або регіональну інноваційну стратегію, яка встановлює пріоритети з метою створення конкурентної переваги шляхом розроблення та узгодження власних сил досліджень та інновацій з потребами бізнесу для узгодженого вирішення нових можливостей та розвитку ринку, уникаючи при цьому дублювання та фрагментації зусиль. Така стратегія «смарт-спеціалізації» може бути включеною в національну або регіональну стратегічну політику досліджень та інновацій. Стратегії мають розроблятися шляхом залучення національних або регіональних органів управління та зацікавлених сторін, таких як університети та інші заклади вищої освіти, галузі та соціальні партнери у процесі відкриття підприємницької діяльності.

Стимулювання інноваційної діяльності належить до пріоритетів державної політики та виступає важливим завданням в діяльності урядів багатьох країн світу. В останні роки все більше уваги приділяється інноваційному розвитку в межах регіонального рівня. Просторова близькість і локальні чинники відіграють істотну роль у продукуванні знань і їх перетворенні в інноваційний продукт: дослідження Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) свідчать про максимально інтенсивну взаємодію між учасниками інноваційної діяльності в радіусі приблизно 200 км. [4].

Однак інноваційні процеси відрізняються регіональною специфікою. Так, інноваційна активність регіонів характеризується значною нерівномірністю в розміщенні наукового потенціалу. Інноваційна активність характеризується виключним різноманіттям, а наукове лідерство служить далеко не єдиним її джерелом. Інновації, пов'язані з соціальними процесами, культурою і креативними індустріями, дизайном і розробкою нових бізнес-моделей, мають не менше значення для розвитку територій. Кожен регіон відрізняється власним шляхом розвитку, а універсальні підходи щодо підтримки інновацій далеко не завжди виявляються ефективними.

«Смарт-спеціалізація» набула поширення і за межами ЄС і сьогодні використовується в розробках ОЕСР і ООН. Ряд принципів цієї концепції отримали відображення в стратегіях інноваційного розвитку Австралії і Південної Кореї. Аргентина, Бразилія, Колумбія, Коста-Ріка, Мексика, Перу, Уругвай, Еквадор і Чилі в рамках проекту Polos de Competitividad створили банк даних 579 галузевих пріоритетів в 49 регіонах з використанням інструментів «смарт-спеціалізації».

В Європі концепція стратегії «смарт-спеціалізації» стала результатом роботи експертної групи з економічного зростання, яку було сформовано в рамках Європейського наукового простору (ERA). Ця група досліджувала, чому Європа відстає від США за конкурентоспроможністю, перш за все на теренах наукомісткості виробництва (R&D intensity) та поширення нових технологій. Висновки стосувалися необхідності підтримки інноваційних структурних змін та забезпечення появи нових секторів діяльності або галузей шляхом інвестування у дослідження і розробки у сферах стратегічного потенціалу в кожному з регіонів Європи, які за видами високих технологій повинні бути різними в результаті успішності власного інноваційного пошуку своєї стратегічної конкурентоспроможної спеціалізації.

На думку представників Європейської комісії, «смарт-спеціалізація» є прикладом плідної взаємодії науки і політики. Концепція була розроблена для сприяння регіональній економічній трансформації та включення «смарт-спеціалізації» в регіональну політику ЄС в якості елемента реалізації її ключового принципу - здійснення інвестицій в сферу наукових досліджень та інновацій. Концепція «смарт-спеціалізації» завдяки прийняттю та адаптації до регіонального розвитку стала в ЄС потужним інструментом сприяння зростанню на основі інновацій. Крім того, результати застосування згаданої концепції в регіонах засвідчили про те, що «смарт-спеціалізація» надалі може розвиватися в напрямку формування методології, яка вже виходить за рамки її застосування суто в регіональній політиці ЄС. Тож «смарт-спеціалізація» набуває інтересу як в науковій сфері, так і в сфері формування політичних рішень, зокрема тих, які визначають і промислову політику. Започаткувавши концепцію «смарт-спеціалізації» в якості інструменту реалізації регіональної політики, Європейська Комісія на сьогодні її застосовує як ключовий фактор стимулювання економічних перетворень шляхом досягнення розумного, стійкого та інклюзивного зростання [5].

«Смарт-спеціалізація» розглядається в розвинених країнах як концептуальна модель формування не тільки інноваційної, а й соціально-економічної політики в цілому. Вона передбачає виявлення і стимулювання розвитку унікальних галузей або видів економічної діяльності, що власне й становлять спеціалізацію тих чи інших регіонів у рамках національної економічної системи. «Смарт-спеціалізація» передбачає не стільки стимулювання інновацій, скільки активізацію довгострокових структурних змін в економіці регіону з орієнтацією на перспективу, тобто формування такої політики, яка дасть регіону змогу зайняти важливі ніші на глобальних ринках.

Для оцінювання регіону з метою запуску в ньому процесу формування «смарт-спеціалізації» в рамках концепції потрійної спіралі «бізнес, наука, держава» європейські експерти підготували Керівництво з розробки наукової та інноваційної стратегії на основі «смарт-спеціалізації» (Guide to Research and Innovation Strategies for Smart Specialisation (RIS3 Guide)). Відповідно до Керівництва розроблення стратегії «смарт-спеціалізації» (RIS3) базується на чотирьох принципах економічної трансформації (4 К):

Критична маса і строгий відбір: обмежена кількість пріоритетів на основі власних можливостей та міжнародної спеціалізації. Концентрація фінансових ресурсів і більш ефективне управління бюджетом.

Конкурентна перевага: адаптація інноваційного потенціалу до потреб бізнесу через підприємницький пошук.

Кластери та контакти: розвиток кластерів та створення платформ для міжгалузевих зв'язків у регіоні та поза його межами.

Колаборативне лідерство: створення ефективної інноваційної системи на основі державно-приватного партнерства.

Процес підприємницького пошуку допомагає державі/регіону припинити підтримку секторів, які вже себе вичерпали, але в них продовжують інвестувати, тобто безглуздо витрачають державні кошти. Отже, основними завданнями органів державного управління у сфері інноваційної політики стає постійний моніторинг, спостереження й оцінка впливу. Таким чином, застосування основних постулатів концепції «смарт-спеціалізації» спрямоване на поліпшення розподілу державних коштів у дослідження і розробки та в інновації в умовах бюджетних обмежень, з метою стимулювання конкурентоспроможності, продуктивності та економічного зростання за рахунок підприємницької діяльності.

Основними концептуальними положеннями «смарт-спеціалізації» є: 1) RIS3 - дослідницькі та інноваційні стратегії розумної спеціалізації через концентрацію державних ресурсів, а також ресурсів з інших джерел в інвестиції в сферу знань за окремими видами діяльності для зміцнення та використання конкурентних переваг; 2) вибір регіону як основного об'єкта спеціалізації; 3) використання науково-технологічної та економічної спеціалізації як головного напряму реалізації стратегії; 4) віднесення до основних критеріїв вибору предметних областей ключових активів і можливого потенціалу диверсифікації міжнародного становища регіону як локального вузла в глобальних ланцюгах.

Першим (і основним) етапом визначення «смарт-спеціалізації» є аналіз регіонального контексту та інноваційного потенціалу.

Цей аналіз передбачає проведення масштабних багатоаспектних досліджень, які включають: визначення економічної та науково-технологічної спеціалізації регіону; поглиблене дослідження кластерів та експертної думки; форсайт (прогнозно-аналітичне дослідження). Для оцінки економічної спеціалізації регіонів методологія RIS3 пропонує такі показники: кількість підприємств; зайнятість; обсяги реалізації (товарообіг); обсяг валової доданої вартості; заробітна плата; обсяг експорту.

На підставі цих показників визначається рівень спеціалізації регіону (коефіцієнт спеціалізації), який розраховується як співвідношення частки кожного з досліджуваних видів економічної діяльності (ВЕД) у регіоні до частки цього ВЕД у країні. Для оцінки науково-технічної спеціалізації пропонується розраховувати показники, які відображають кількість наукових публікацій, патентів, винаходів, дослідників за науковими напрямками чи ВЕД. Поглиблене дослідження кластерів та експертної думки передбачає оцінку існуючих регіональних кластерів, зокрема шляхом вивчення експертних думок (передусім із підприємницького середовища) стосовно результатів функціонування цих кластерів, їх взаємодії та впливу на економіку регіону.

Методичні вказівки щодо виконання аналізу регіонального контексту та інноваційного потенціалу, викладені у RIS3, є загальними, але не уніфікованими. Зрештою, єдиного підходу (навіть для країн ЄС) до вибору стратегії «смарт-спеціалізації» не може бути за визначенням, з огляду на різні типи економіки регіонів, підходи до оприлюднення і збору статистичної інформації, геополітичні та економічні пріоритети, культурно-ментальні особливості населення та ін. Проте, відсутність уніфікованого підходу, зокрема у розділі аналізу регіонального контексту та інноваційного потенціалу, часто створює труднощі для розробників регіональних стратегій. Окрім того, різноманітні доповіді та звіти про оцінку RIS3 наголошують на значних труднощах при реалізації цих стратегій. Суттєві розбіжності, які виникають між теоретичними підходами методології RIS3 та їх практичною реалізацією, значною мірою можна пояснити відсутністю чітких, нормативно затверджених показників індикаторів для згаданих напрямків аналізу, що відповідали б наявній статистичній інформації, специфіці та обґрунтованим пріоритетам розвитку певного регіону чи країни.

Ключова ідея «смарт-спеціалізації» зводиться до того, що інноваційні регіони повинні спеціалізуватися на наукових дослідженнях та впровадженні новітніх технологій загального призначення (цифрові, нано-, біологічних, сучасних матеріалів тощо), тоді як слабшим в інноваційному плані регіонам була відведена місія просування цих технологій. Пізніше дана концепція була дещо вдосконалена розробниками. На їх переконання, недоречно було пов'язувати «смарт-спеціалізацію» лише із стратегією простої промислової спеціалізації певного регіону, адже це процес, що вирішує проблему відсутності чи слабкості відносин між НДДКР та інноваційними ресурсами і діяльністю, з одного боку, і галузевою структурою з іншого. «Смарт-спеціалізація» передбачає відмову від принципу різкого розподілу праці між виробниками і споживачами знань. У будь якому регіоні виникають, як мінімум, проблеми поліпшення експлуатаційної ефективності та якості продукції «чогось», а це питання НДДКР, можливостей, інновацій тощо.

З огляду на існуючі законодавчі рамки в Україні, регіональні стратегії розвитку на період до 2027 року повинні бути розроблені на засадах «смарт-спеціалізації» та згідно з Наказом Мінрегіону від 31.03.2016 № 79 «Про затвердження Методики розроблення, проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації регіональних стратегій розвитку та планів заходів з їх реалізації» [6] та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 932 «Про затвердження Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації зазначених регіональних стратегій і планів заходів» [7].

Починаючи із 2019 року в Україні розпочато процеси розроблення обласних стратегій на період до 2027 року, в яких, принаймні, одна із стратегічних цілей розвитку повинна чітко узгоджуватися із «смарт-спеціалізацією» (передбачати інноваційний розвиток галузі чи видів економічної діяльності), що в перспективі сприятиме активізації довгострокових структурних змін в економіці регіону та підвищенню рівня його конкурентоспроможності. Відповідно до розробленої методології ці процеси розробки повинні бути максимально публічними із залученням місцевого бізнесу, ЗВО, громадськості, представників місцевого самоврядування. Критеріями для визначення «смарт-спеціалізації» регіону згідно з методикою є:

наявність ресурсів (активів) та спроможності регіону (включаючи фінансовий, природно-ресурсний, виробничий, науковий, інноваційний та кадровий потенціал);

потенційна здатність до диверсифікації галузей економіки за рахунок розробки конкурентоспроможних кластерів, розвитку міжгалузевих зв'язків або інших видів економічної діяльності;

наявність або прогнозована спроможність досягти високої концентрації підприємств у регіоні, у тому числі шляхом створення інноваційних систем колективних зусиль на основі державно-приватного партнерства;

місце та роль регіону на міжнародному та внутрішньому ринках.

Станом на травень 2020 року в Україні затверджено 18 стратегій розвитку регіонів (РСР), в яких визначено напрями їх спеціалізації. Для міста Києва чинна стратегія до 2025 року, разом з тим в кінці 2019 року визначено також напрями його спеціалізації, які ввійдуть до стратегії розвитку міста до 2035 року. Детальний аналіз затверджених обласними радами РСР засвідчив, що більшість з них розроблено у відповідності до чинного нормативного забезпечення, методичних вказівок Мінрегіону та рекомендацій JRC. Впадає у вічі і те, що при визначенні спеціалізації регіону більшість областей України орієнтувалася на «традиційну спеціалізацію», що в принципі і не дивує, позаяк і країни ЄС свої перші інноваційні стратегії планували аналогічно.

Дослідження «смарт-спеціалізації» нерідко опираються на широке уявлення про інновації як суворо науково орієнтованих, заснованих на дослідженнях і розробках, а також індукованих користувачами, соціальних і сервісних, що належать до середньо- і низькотехнологічних галузей. Таке розуміння дозволяє ініціювати структурні зміни в економіці регіону. Крім регіонів, які розробляють технології загального використання, виділяються території, драйвером розвитку інновацій в яких служить не інженерне знання як таке, але його поєднання з гуманітарною сферою.

Дослідники «смарт-спеціалізації» підкреслюють, що створення якісної стратегії починається з пошуку місця регіону в глобальному ланцюжку доданої вартості, аналізу структурно подібних територій і подальшого бенчмаркінгу. Стратегії повинні бути відкритими і пройти серію обов'язкового зовнішнього рецензування за участю «дружніх критиків» (critical friends) - експертів з інших регіонів, що володіють подібною спеціалізацією. При їх розробці оцінюється потенціал міжрегіонального співробітництва, що враховує природний взаємозв'язок «смарт-спеціалізацій» різних регіонів.

Використання різних форм колаборації між територіями визнається важливим елементом стратегічного планування на (над)національному рівні, зокрема при розподілі ресурсів і координації заходів підтримки інновацій. Синхронізація, а саме - багатоступінчате управління з налагодженою комунікацією і чітким поділом функцій між різними рівнями визнається ще однією ознакою стратегій «смарт-спеціалізації». На регіональному рівні всіх зацікавлених втягують в процес визначення пріоритетів, в розробку і реалізацію стратегії. На (над)національному рівні формулюються загальні правила стратегування, вимоги до пріоритетів інноваційного розвитку та їх верифікації, створюються єдині бази даних для аналітичних зіставлень. Нарешті, синхронізація передбачає баланс між висхідними (підприємницький пошук) і тих, що сходять (бюрократичне визначення пріоритетів і розробка стратегії) підходами.

Підприємницький пошук - одна з центральних ідей «смарт-спеціалізації» - часто породжує труднощі практичного характеру. Ймовірність того, що підприємці самостійно зможуть визначити перспективні області майбутньої переваги регіону, є вкрай низькою. Лінійний ріст областей спеціалізації видається більш вірогідним сценарієм, ніж ефективна пріоритезація силами широкого кола учасників. Ризики неефективної взаємодії на регіональному рівні полягають в можливій узурпації комунікацій з органами державної влади невеликих груп, що переслідують свої вузькі інтереси. Виходом із такої ситуації може стати багаторівнева координація.

Імплементація концепції «смарт-спеціалізації» вимагає лише рішення регіональних органів влади, тобто «поріг входження» для регіонів за межами ЄС відносно низький. Тому не дивно, що деякі території поза рамками ЄС вже почали розробку власних інноваційних стратегій за зразком «смарт-спеціалізації».

Практично у всіх регіонах України відсутні структури, відповідальні за розробку і реалізацію стратегій: як правило, такі обов'язки покладаються на посадову особу або орган виконавчої влади. Крім того, в документах, як правило, не фіксується участь в розробці й реалізації стратегій широкого кола учасників. Пріоритети інноваційних стратегій у кращому випадку визначаються за результатами опитувань підприємств, або на основі інноваційних проектів місцевих підприємців. З позицій «смарт-спеціалізації» регіональні інноваційні стратегії виглядають радше декларативними, ніж інструментальними. У всіх стратегіях відсутні дорожні карти, в більшості з них не передбачені механізми актуалізації пріоритетів і заходів підтримки. Лише в поодиноких документах зазначається, хто повинен здійснювати аналіз фактичного рівня розвитку інноваційної діяльності та коригувати її пріоритети. Показники ефективності в основному орієнтовані на моніторинг стану сектора досліджень і розробок. Інноваційні пріоритети, сформульовані без урахування принципів «смарт-спеціалізації», як правило просто передбачають поєднання традиційної економічної спеціалізації та нових галузей науки й технологій, а також орієнтації на структурні зміни в економіці та ринки майбутнього. Навіть регіони з високим інноваційним потенціалом, стратегії яких формально відповідають більшості вимог керівництва, не можуть забезпечити концептуальне втілення ідей «смарт-спеціалізації». Найбільш і найменш якісні (за критеріями «смарт-спеціалізації») інноваційні стратегії мають схожі недоліки і в цілому характеризуються фрагментарністю.

Якість підготовки документів ще не означає прискорену реалізацію інноваційного потенціалу регіонів. Для того щоб це відбулося, стратегія повинна не просто передбачати наявність окремих ознак, але і забезпечити повноту їх прояву. Сила підходу «смарт-спеціалізації» полягає саме в його комплексності, тобто в необхідності одночасно застосовувати всі інструменти, кожен з яких був «винайдений» до виникнення самої концепції. Без урахування всієї сукупності взаємопов'язаних критеріїв складно досягти системності, що є головною умовою впливу стратегії на інноваційний розвиток. Схожість сильних і слабких сторін у стратегічному плануванні в абсолютно різних регіонах вказує на наявність єдиного чинника, що визначає подібний загальний стиль розроблення стратегії, зокрема типові слабкі місця. Відсутня система вищого рівня, яка б забезпечила єдині правила вибору, перевірки й синхронізації пріоритетів, а також організаційну підтримку розробки та реалізації стратегій інноваційного розвитку регіонів.

Для забезпечення обґрунтованої порівнянності, вирішення проблем дублювання регіональних пріоритетів і фрагментації заходів підтримки потрібні організаційні рішення на більш високому (національному або наднаціональному) рівні управління. Подібні рішення можуть включати: - базу даних пріоритетів, проектів; - інтерактивні інструменти для порівняння регіонів за широким спектром параметрів; - єдині правила вибору пріоритетів за уніфікованою системою класифікаторів (при цьому повноваження з розробки стратегій логічно делегувати в регіони); - методичну та експертну підтримку регіональних команд (методичні рекомендації, збірники кращих практик, навчання і стажування); - механізми взаємного рецензування та обговорення науково-технологічних і галузевих пріоритетів регіонами з наступним централізованим узгодженням стратегій за допомогою відкритих експертиз і захистів. Подібні організаційні рішення логічно інтегрувати в зміст концепції «смарт-спеціалізації» поряд з чинними й детально опрацьованими методичними рекомендаціями. Виконання індивідуальних вимог «смарт-спеціалізації» робить стратегії по-справжньому розумними, і ніякий рівень державного управління не матиме пріоритету над іншими. Важливіше оцінити взаємодію між ними, а також між відомствами в межах одного рівня, включаючи напрямки, формати, регулярність і т. п. Національний (наднаціональний) рівень повинен бути необхідним учасником такого діалогу, в ряді випадків виступаючи ініціатором чи організатором, наприклад у сфері міжрегіонального співробітництва. З одного боку, чим більше регіонів в системі, тим ширші можливості для бенчмаркінгу, ідентифікації унікальних пріоритетів і побудови якісних стратегій.

Впровадження «смарт-спеціалізації» та формування регіональної інноваційної політики в України потребує удосконалення та виправлення проблемних моментів, що передбачає формування переліку інструментів регіональної політики, у т.ч.:

фіскальних, та внесення необхідних змін до законодавства України, які б уможливили їх використання, особливо щодо фіскального та податкового стимулювання; запровадження спеціальних конкурсів науково-дослідних робіт;

Національного фонду досліджень та проєктів регіонального розвитку, що фінансуються Державним фондом регіонального розвитку, орієнтованих на пріоритети смарт-спеціалізації регіонів України; підвищення інституційної спроможності органів регіональної влади [8].

Концепція «смарт-спеціалізації» припускає існування регіонів, які не є лідерами в будь-якій з пріоритетних науково-технічних сфер, при цьому ключовим завданням для регіонів є визначення тих видів діяльності або галузей, в яких нові науково-дослідні проекти та інновації створять внутрішній потенціал та матимуть конкурентні переваги.

Досвід країн ЄС свідчить, що концепція «смарт-спеціалізації» має спільні риси з кластерною політикою. Як і у кластерній політиці, так і в політиці «смарт-спеціалізації» акцент робиться на інновації як ключовому факторі конкурентоспроможності та стимулювання розвитку регіонів. Однак сутність «смарт-спеціалізації» полягає у трансформації регіональної економіки за рахунок створення нових доменів з діяльністю, що заснована на знаннях, тоді як кластерна політика більше спрямована на підвищення продуктивності компаній, що вже функціонують у кластері. Тим не менше, більшість країн розглядають кластерну політику як інструмент для впровадження «смарт-спеціалізації». Основи кластерної політики перебувають у центрі регіональних інноваційних стратегій на основі «смарт-спеціалізації» у більшості регіонів розвинених країн (Південна Корея, Німеччина, Бельгія), однак для досягнення цілей «смарт-спеціалізації» кластери повинні використовувати нові ринкові можливості та стимулювати обмін знань між різними науковими та промисловими галузями. Крім того, для розвинених країн, які застосовують «смарт-спеціалізацію», характерною є наявність розвиненої інфраструктури, вагомого наукового та інноваційного потенціалу, високої самоорганізації зацікавлених акторів; при цьому уряд лише виконує роль посередника.

Сучасний розвиток регіонів України характеризується домінуванням декількох галузей, в основному промислового виробництва, які виробляють товари з низьким рівнем доданої вартості, низьким рівнем інноваційності, високою енерго- і матеріалоємністю; слабкою участю приватного бізнесу, незначною кількістю смартапів; недостатнім стимулюванням інноваційного підприємництва та взаємодії між бізнесом і науковими спільнотами. Національне законодавство у сфері регіонального розвитку, яке було сформоване протягом двох десятиліть, передбачало створення цілісної системи, розробку стратегічних документів, визначення інституцій, що формують та реалізують державну політику та проекти регіонального розвитку. Однак закони та нормативно-правові акти України ґрунтуються на різних концепціях, спираються на різні пріоритети і не є гармонізованими між собою, що й не дало змоги створити систему формування та реалізації державної регіональної політики, яка б могла поступово забезпечувати збалансований розвиток регіонів на основі притаманних їм особливостях.

Особливістю реалізації політики «смарт-спеціалізації» є постійне застосування підприємницького пошуку. Водночас як для країн Центрально-Східної Європи, так і для України, що перебуває у процесі поступової децентралізації, його практичне використання є проблематичним. За цих обставин органи державного та регіонального управління повинні виступати ініціаторами та активними учасниками реалізації наукової та інноваційної політики на основі «смарт-спеціалізації».

Висновки

Обгрунтована необхідність впровадження концепції «смарт-спеціалізації» для ефективного синергетичного використання державних інвестицій, підтримки регіонів України у розбудові їхнього інноваційного потенціалу з одночасним фокусуванням обмежених людських та фінансових ресурсів на декількох конкурентоспроможних сферах з метою сприяння економічному зростанню.

Втілення в життя концепції «смарт-спеціалізації» не гарантує автоматичного вирішення складних питань прискорення соціально-економічного розвитку України у післявоєнний період, але може надати поштовх розвитку ініціативи у науково-технічній та інноваційній сфері на основі раціонального використання наявних ресурсів та розумного застосування закордонного досвіду.

Література

1. Територіальний розвиток і регіональна політика. Стратегування регіонального розвитку на засадах смарт-спеціалізації: наукова доповідь / наук. ред. д. е. н., проф. Сторонянська І.З. Львів, ІРД НАНУ. 2020. 141 с. (Серія «Проблеми регіонального розвитку»).

2. Проект Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2027 року”. URL: https://www.minregion.gov.ua/base-law/grom-convers/elektronni-konsultatsiyi-z-gromadskistyu/proekt-postanovi-kabinetu-ministrivukrayini-pro-zatverdzhennya-derzhavnoyi-strategiyi-regionalnogo-rozvitku-na-period- do-2027-roku/.

3. Залуцький І.Р. Інституційно-правові засади впровадження смарт-спеціалізації в Україні, Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України, 2019, вип. 5 (139), с. 3-14.

4. Богашко О.Л. Перспективи впровадження принципів розумної спеціалізації Європейського Союзу в українську практику державного регулювання інноваційного розвитку, Економічні горизонти, № 3(6), 2018, с. 4-17. Режим доступу: http://eh.udpu.edu.ua11.

5. Одотюк І.В. Розумна спеціалізація в сучасних українських реаліях: прискорення чи консервація темпів інноваційного розвитку промисловості, Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/6_2020/7.pdf.

6. Наказ Мінрегіону від 31.03.2016 № 79. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0632-16.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 932 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/932-2015-%D0%BF.

8. Формування «розумної спеціалізації» в економіці України, колективна монографія / [Єгоров І.Ю., Бажал Ю.М., Хаустов В.К., Черненко С.М. та ін.]; за ред.: чл.-кор. НАНУ І.Ю. Єгорова; - К., 2020. - 278 с. - Режим доступу: http://ief.org.ua/docs/mg/331.pdf.

References

1. Bryukhovetska N.Yu., Buleev I.P. and others (2022). Intelektualizatsiya pidpryyemstv: kontseptual'ni pidkhody ta mekhanizmy stymulyuvannya [Intellectualization of enterprises: conceptual approaches and mechanisms of stimulation]:/ monohrafiya. NAN Ukrayiny, In-t ekonomiky promyslovosti. Kyyiv, 2022. 424 s. URL: https://iie.org.ua/wp-content/uploads/application/pdf'monohrafyia_2022_maket_compressed.pdf (access date: 09/25/2022). / monograph. National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Industrial Economics. Kyiv, 2022. 424 p. URL: https://iie.org.ua/wp-content/uploads/application/pdf'monohrafyia_2022_maket_compressed.pdf (access date: 09/25/2022). [in Ukrainian].

2. Proekt Postanovy Kabinetu Ministriv Ukrayiny “Pro zatverdzhennya Derzhavnoyi stratehiyi rehional'noho rozvytku na period do 2027 roku”. [Draft Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On Approval of the State Strategy for Regional Development for the Period Until 2027"]. / URL: https://www.minregion.gov.ua/base-law/grom-convers/elektronni-konsultatsiyi-z-gromadskistyu/proekt-postanovi-kabinetu-ministrivukrayini-pro-zatverdzhennya-derzhavnoyi-strategiyi-regionalnogo-rozvitku-na-period-do-2027-roku./ [in Ukrainian]

3. Zalutsky I.R. (2019). Instytutsiyno-pravovi zasady vprovadzhennya smart-spetsializatsiyi v Ukrayini, [Institutional and legal foundations of the introduction of smart specialization in Ukraine]./ Sotsial'no-ekonomichni problemy suchasnoho periodu Ukrayiny, 2019, vyp. 5 (139), s. 3-14./ Socio-economic problems of the modern period of Ukraine, 2019, vol. 5 (139), p. 3-14. [in Ukrainian]

4. Bogashko O.L. (2018). Perspektyvy vprovadzhennya pryntsypiv rozumnoyi spetsializatsiyi Yevropeys'koho Soyuzu v ukrayins'ku praktyku derzhavnoho rehulyuvannya innovatsiynoho rozvytku, [Prospects for implementing the principles of smart specialization of the European Union into the Ukrainian practice of state regulation of innovative development]. /Ekonomichni horyzonty, № 3(6), 2018, s. 4-17. Rezhym dostupu: http://eh.udpu.edu.ua 11./ Economic Horizons, No. 3(6), 2018, p. 4-17. Access mode: http://eh.udpu.edu.ua 11. [in Ukrainian].

5. Odotiuk I.V. (2020). Rozumna spetsializatsiya v suchasnykh ukrayins'kykh realiyakh: pryskorennya chy konservatsiya tempiv innovatsiynoho rozvytku promyslovosti, [Smart specialization in modern Ukrainian realities: acceleration or preservation of the pace of innovative development of industry./ Rezhym dostupu: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/6_2020/7.pdfJ Access mode: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/6_2020/7.pdf. [in Ukrainian].

6. Nakaz Minrehionu vid 31.03.2016 № 79, [Order of the Ministry of Regions dated 31.03.2016 No. 79]. /URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0632-16. [in Ukrainian].

7. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 11.11.2015 № 932, [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated November 11, 2015 No. 932] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/932-2015-%D0%BF. [in Ukrainian].

8. Yehorov I.Yu. (2020). Formuvannya «rozumnoyi spetsializatsiyi» v ekonomitsi Ukrayiny, [Formation of "smart specialization" in the economy of Ukraine]./ kolektyvna monohrafiya / [Yehorov I.YU., Bazhal YU.M., Khaustov V.K., Chernenko S.M. ta in.]; za red.: chl.-kor. NANU I.YU. Yehorova; - K., 2020. - 278 s. - Rezhym dostupu: http://ief.org.ua/docs/mg/331.pdf./collective monograph/[Yehorov I.Yu., Bazhal Yu.M., Haustov V.K., Chernenko S.M. etc.]; edited by: chl.-cor. NANU I.Yu. Egorov; - K., 2020. - 278 p. - Access mode: http://ief.org.ua/docs/mg/331.pdf. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru