Адаптація підприємств України до умов невизначеності як детермінант їх економічної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний університет інфраструктури та технологій

Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова

Адаптація підприємств України до умов невизначеності як детермінант їх економічної безпеки

Халіна Вероніка Юріївна кандидат економічних наук, доцент, заступник директора ННІ підготовки кадрів вищої кваліфікації,

Колмакова Олена Миколаївна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри економіки та маркетингу,

Устіловська Анастасія Сергіївна доктор філософії з економіки, доцент кафедри економіки, маркетингу та бізнес-адміністрування

м. Харків, м. Київ

Анотація

В сучасних реаліях повномасштабного ворожого вторгнення, Україні доводиться стикатися з супутніми викликами, пов'язаними з послабленням економіки, відтоком робочої сили, соціальною напруженістю, загрозами життю і здоров'ю населення, загальним посиленням невизначеності тощо. Події, які відбуваються в одній частині світу, тим чи іншим чином, впливають на рішення в іншій. Не виключенням є і воєнні дії в нашій державі, які на сьогоднішній день відгукуються та резонують скрізь. Невизначеність майбутнього для кожного в Україні, в тому числі, і для власників бізнесу, стає умовною нормою існування. Аналітика воєнного періоду показує доволі швидку адаптацію бізнесу до нових екстремальних умов, а іноді, навіть, нарощування обсягів деякими підприємствами. При цьому поглиблення внутрішніх проблем та поява нових, пов'язаних із регуляторним законодавством, податковими нормами, демографічними змінами, дефіцитом енергоресурсів та їх вартістю, ринковими зрушеннями призводять до погіршення бізнес-клімату в країні, а як наслідок, призупинення роботи, закриття підприємств або їх релокації за кордон. Тому, весь час виникає потреба у нових підходах до адаптації.

Зрозумілою стає загроза для економічної безпеки підприємств та необхідності пошуку напрямів її забезпечення в умовах невизначеності. В цьому процесі визначну роль відіграє адаптація бізнесу. Її варто розглядати з точки зору реальних інструментів, які покликані повернути рівноважний стан бізнес-системі, а визначати рівень адаптації можливо через кількісні показники, які доступні для розрахунків та легкі у застосуванні.

В статті розглянуті підходи до кількісного вимірювання адаптації бізнесу до умов невизначеності як детермінанти економічної безпеки, а також реальні інструменти, які використовуються в цьому процесі.

Отже, дослідження феномену адаптації українського бізнесу до надскладних умов невизначеності є напрочуд актуальним і допоможе у прогнозуванні подальшого розвитку економіки в цілому і підприємництва, як її онови, зокрема.

Ключові слова: адаптація, підприємство, невизначеність, економічна безпека, аналіз, детермінант, коефіцієнт ділової активності, інструменти адаптації.

Abstract

Khalina Veronika Yuriyivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Deputy Head at the Education and Research Institute for Training of High Qualification Specialists, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv, , Kharkiv,

Kolmakova Olena Mykolaivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Economics and Marketing, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv, Kharkiv

Ustilovska Anastasiia Serhiivna PhD, Associate Professor at the Department of Economics, Marketing and Business Administration, State University of Infrastructure and Technologies, Kyiv,

ADAPTATION OF UKRAINIAN ENTERPRISES TO CONDITIONS OF UNCERTAINTY AS A DETERMINANT OF THEIR ECONOMIC SECURITY

In the modern realities of a full-scale enemy invasion, Ukraine has to face accompanying challenges related to the weakening of the economy, the outflow of labor, social tensions, threats to the health of the population, a general increase in uncertainty, etc. Events that occur in one part of the world, in one way or another, affect decisions in another. The military actions in our country are no exception, and today they echo and resonate everywhere. The uncertainty of the future for everyone in Ukraine, including business owners, is becoming a conditional norm of existence. Analysis of the wartime period shows a fairly quick adaptation of business to new extreme conditions, and sometimes even an increase in volumes by some enterprises. At the same time, the deepening of internal problems and the appearance of new ones related to regulatory legislation, tax norms, demographic changes, shortage of energy resources and their cost, market shifts lead to the deterioration of the business climate in the country, and as a result, suspension of work, closure of enterprises or their relocation abroad. Therefore, there is a need for new approaches to adaptation all the time.

It becomes clear the threat to the economic security of enterprises and the need to find ways to ensure it in conditions of uncertainty. Business adaptation plays an important role in this process. It should be considered from the point of view of real tools that are designed to return the equilibrium state to the business system, and the level of adaptation can be determined through quantitative indicators that are available for calculations and easy to apply.

The article discusses approaches to quantitative measurement of business adaptation to conditions of uncertainty as determinants of economic security, as well as real tools used in this process.

Therefore, the study of the phenomenon of adaptation of Ukrainian business to extremely complex conditions of uncertainty is surprisingly relevant and will help in forecasting the further development of the economy in general and entrepreneurship, as its innovation, in particular.

Keywords: adaptation, enterprise, uncertainty, economic security, analysis, determinant, coefficient of business activity, tools of adaptation.

Постановка проблеми

Українському бізнесу довелося застосовувати всі доступні інструменти адаптації в максимально екстремальних умовах, при цьому ситуація змінювалася весь час і дуже динамічно, частково бізнес функціонував під постійними обстрілами та за відсутності електроенергії, доводилося ухвалювати рішення про продовження, зупинення чи релокацію виробничих потужностей з абсолютно непрогнозованими наслідками. Саме тому дослідження цих реалій та показників діяльності у кризових умовах крізь призму адаптації задля збереження достатнього рівня економічної безпеки є актуальною проблемою і буде такою ще тривалий час після закінчення воєнних дій на території України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Адаптацію підприємств у різних аспектах досліджували такі науковці як В. Скурихін, Л. Растригін, А. Суботін, М. Буднік, Л. Донець, Ж. Крисько, Г. Козаченко, Р. Акофф, Ю. Капітанець, С. Мочерний, А. Мельник, Л. Соколова, Ю. Суховерха, М. Сіренко, І. Цисар, С. Ареф'єв, Т. Балановська, О. Гогуля, А. Троян, Д. Кіпа. Автори даного дослідження, під час попередніх розвідок [1-12], розглядали підходи до забезпечення економічної безпеки, а також адаптації підприємств у сфері будівництва, державних закупівель та їх транспарентності, шляхом застосування клієнтоорієнтованості підприємств, застосування інноваційних методів управління персоналом, а також нових підходів до реалізації підприємницької діяльності. На базі цього в даній статті зосереджено увагу на вивчені детермінантної позиції адаптації у забезпечені економічної безпеки бізнесу через реалізацію реальних інструментів та аналізу показників ділової активності як визначника адаптації.

Мета статті - дослідження адаптації бізнесу як детермінанти економічної безпеки через аналіз реальних інструментів та коефіцієнтів ділової активності.

Виклад основного матеріалу

Адаптація - це процес трансформації екосистеми під впливом екзогенних факторі задля збереження/досягнення стійкого стану і здійснення опору збуджуючим чинникам [1]. Адаптація бізнесу у кількісних показниках може бути представлена коефіцієнтом ділової активності і порівнянням його значень до, під час та після впливу збурюючих чинників, які змушують функціонувати в умовах невизначеності. Це пояснюється тим, що цей коефіцієнт вже є неупередженим підтвердженням того, що підприємство здійснює свою діяльність під негативним впливом зовнішнього середовища, а, отже, адаптувалося. Ділова активність підприємства відображає ступінь його життєздатності в умовах нестабільної економіки, який залежить від застосовуваних керівництвом управлінських принципів, що виявляються через спектр реальних дій, спрямованих на динамічність розвитку суб'єкта господарювання і досягнення ним поставлених цілей та заданих програм [13]. робочий бізнес соціальний

Додатково варто дослідити, якими інструментами користувалися підприємства для адаптації, а саме: чи продовжували застосовувати свої конкурентні переваги (наскільки вони підходять для трансформаційних умов невизначеності), чи користувалися державною підтримкою і якою саме, чи розробляли нові стратегії розвитку в умовах невизначеності.

Ділова активність підприємств, в свою чергу, формує бізнес- привабливість регіонів України. Під впливом повномасштабної війни 80% регіонів змінили свої позиції в умовному рейтингу (рис. 1).

Зрозуміло, що значне погіршення позицій бізнес-привабливості спостерігається в регіонах, де мали місце бойові дії, або продовжуються досі. В той же час, можна констатувати покращення позицій західних регіонів. При цьому, регіони, де війна почалася ще у 2014 році, із зрозумілих причин, свої позиції не змінили.

Якщо розбирати ці дані більш детально, то максимальна втрата позицій спостерігається у Сумській, Миколаївській та Херсонській областях, хоча попередньо вони і не входили у десятку лідерів. Західні регіони, які покращили свою ділову активність (Тернопільська, Черкаська, Івано-Франківська, Рівненська), досягли таких результатів, по-перше, на фоні надзвичайного спаду північно-східних та південних регіонів, а також за рахунок релокації бізнесу з цих регіонів та створення відповідних сприятливих умов для його розвитку.

Регіони, на які тепер припадає більшість підприємницької активності, - умовна десятка лідерів: 1 місце - м. Київ. Столиця зберігає своє лідерство в абсолютних цифрах. Але 3-річна динаміка розвитку підприємницької діяльності Києва та Львівщини наштовхує на думку, що столиця почала втрачати свою домінантну позицію, і з нею можуть успішно конкурувати інші регіони з більш привабливим бізнес-кліматом. Частка Києва в Україні щодо новозареєстрованого бізнесу зменшилася з 17,5 до 16%, а, наприклад, Львівської області виросла з 6,5% до 10,7%. 2 місце - Львівська (помітно зросла - з 5 на 2). 3 місце - Київська (впала з 2 позиції на 3). 4 місце - Хмельницька (впала з 2 позиції на 4). 5 місце - Чернівецька (зросла з 10 на 5). 6 місце - Полтавська (без змін). 7 місце - Івано-Франківська (потрапила вперше - із 16 позиції на 7). 8 місце - Тернопільська (потрапила вперше - з 20 позиції на 8). 9 місце - Черкаська (потрапила вперше - з 18 позиції на 9). 10 місце - Волинська (потрапила вперше - з 17 позиції на 10). З топ-10 вибули такі області: Запорізька (з 9 позиції на 19), Одеська (з 3 позиції на 15), Харківська (з 4 позиції на 12) [14].

Рис. 1. Коефіцієнт ділової активності на 10 тис. населення (побудовано авторами на основі [14])

Таким чином, глобальні зміни дали можливість вперше потрапити до десятки регіонів з найвищою бізнес-привабливістю та діловою активністю підприємств чотирьом регіонам, а три - покинути цей перелік.

Зрозумілим є вплив очевидних чинників на трансформацію географії бізнес-привабливості регіонів, а також історично складеної структурної будови та регіональних взаємозв'язків, але, в той же час, варто розглянути і ряд чинників, які впливали опосередковано, але в сукупності цей вплив є доволі відчутним. Крім релокації підприємств, відбулася масова внутрішня міграція населення і, як наслідок, його інтеграція, в якості внутрішньо переміщених осіб, в інші громади і залучення до економіки регіонів. Також варто зазначити про взаємодію військових адміністрацій та територіальних громад, спрямовану на підтримку бізнесу. Важливими елементами підтримки бізнесу під час війни є, по-перше, швидка адаптація до поточних умов місцевих програм та інструментів, спрямованих на розвиток бізнесу на місцевому ринку, ринках в межах країни, а особливо, такого складного питання, як розвитку експорту, а також розв'язання логістичних питань, пошуку працівників, фінансування, партнерів та інших ресурсів.

Євроінтеграційні процеси, що посилися останнім часом через підтримку України західними партнерами, також ставлять перед бізнесом ряд задач, які необхідно буде вирішувати вже найближчим часом. Близькість ЄС дає багато можливостей, але і підвищує ризики та знижує рівень економічної безпеки. І якщо з економічними та технологічними загрозами українські підприємства навчилися боротися, то геополітичні трансформаціє ще є неопрацьованою сферою економічної безпеки. Виникає нагальна необхідність розробки механізму протистояння саме загрозам геополітичних трансформацій [12].

Формування ділової активності є складним процесом, який реалізується на багатьох етапах функціонування підприємства. В цей процес залучаються не тільки кількісні показники, але і якісні. Аналізуючи проблеми формування ділової активності підприємства, можна виділити декілька основних груп факторів впливу:

економічні (події, які впливають на національну економіку, економічний потенціал підприємств);

соціальні (кадрові проблеми підприємства, формування попиту на продукцію, зниження купівельної спроможності населення та психологічні фактори);

організаційні (раціональна побудова організаційної та управлінської структури підприємств, ефективність прийняття управлінських рішень);

методичні (актуальність сучасної методики оцінювання ділової активності підприємства);

нормативно-правові (відсутність законодавства, яке б регулювало ділову активність підприємства) [15].

З 24.02.2022 р. підприємства України (малий та середній бізнес) використовували реальні інструменти адаптації і збереження або покращення свої позицій, а також забезпечення хоча б мінімального рівня економічної безпеки (рис. 2).

Ряд підприємств використовували свої конкурентні переваги, серед яких найбільшу питому вагу займають: унікальні ділові зв'язки та партнери (39,1%), технологічні інновації (36,5%), бізнес-інновації (19,5%), масштаб бізнесу та швидкість обороту коштів (19,5%), унікальні маркетингові ідеї (17,3%) та бренд «Made in UA» (13,9%). Державною допомогою скористалася невелика частка підприємств, найбільше застосовували податкові пільги (21,3%), при цьому допомогу у релокації бізнесу використали 1,7%. Варто окремо виділити такий аспект як розробка адаптивної стратегії розвитку. Таким інструментом скористалися 33,8% підприємств. Все це, безумовно, мало ефект і вплинуло на виникнення феномену адаптації вітчизняного бізнесу, що дає можливість сподіватися на подальший позитивний прогноз його розвитку.

Неможливо розглядати адаптацію бізнесу без урахування чинників, які заважають відновленню і розвитку. Дослідження стану та потреб МСБ в Україні за оцінкою територіальних громад та ОВА [17], проведене в межах Ініціативи для відновлення економіки України, дає можливість поглянути на існуючі проблеми під різними кутами.

На думку опитаних представників обласних військовіх адміністрацій (ОВА) та територіальних громад (ТГ), до основних перешкод, які заважають бізнесу відновлюватися та розвиватися, наразі належать: зруйнованість ланцюгів постачання (на думку 87,5% представників ОВА та 51,6% - ТГ), відсутність достатньої кількості платоспроможних клієнтів на внутрішньому ринку (68,8% та 57,9%, відповідно), непрогнозованість розвитку ситуації в Україні та на внутрішньому ринку (56,3% та 57,9%), відсутність достатньої кількості кваліфікованих працівників (68,8% та 34,1%), відсутність достатнього капіталу (власні та/або оборотні фонди, заощадження) (56,3% та 44,4%) [17].

Перешкоди, зумовлені діями або бездіяльністю влади, не потрапили в ТОП-перешкод для відновлення та розвитку бізнесу, при цьому представники ОВА більш критично оцінюють чинники, які залежать від повноважень органів місцевого самоврядування ТГ, а представники останніх - навпаки,

критичніше оцінюють діяльність органів державної влади. Так, непередба- чувані дії держави, що можуть погіршити стан бізнесу (зміна законодавства, податкової політики тощо) як перешкоду для бізнесу оцінюють тільки 6,3% представників ОВА, але 31,0% - ТГ, високі податки та збори - 6,3% та 12,7%, відповідно, відсутність необхідної підтримки бізнесу на рівні громади в межах повноважень органів місцевого самоврядування - 12,5% та 2,4% [17].

Таблиця 1 Чинники, які заважають відновлювати, адаптувати і розвивати бізнес за оцінками представників бізнесу, ОВА, територіальних громад (%)

Джерело: [17]

При цьому представники бізнесу виділяють такі основні чинники, які заважають адаптації та розвитку: відсутність достатньої кількості платоспроможності клієнтів на внутрішньому ринку (49,7%), непрогнозованість розвитку ситуації в Україні та на внутрішньому ринку (46,1%), непередбачувані дії держави, що можуть погіршити стан бізнесу (34,0%), відсутність достатнього капіталу (32,4%) та високі податки та збори (23,2%). В той же час, таким важливим, з точки зору представників ОВА чинникам, бізнес надає меншої значущості: зруйнованість ланцюгів постачання (13,5% бізнесу проти 87,5% ОВА), відсутність достатньої кількості кваліфікованих працівників (19,9% проти 68,9%, відповідно), неефективна, довга, дорога логістика (11,4% проти 50,0%).

Результати даного дослідження підкреслюють різновекторну спрямованість діяльності бізнесу та органів державної влади, а також неузгодженість думок між ними та небажання брати відповідальність за свої дії і належне виконання функцій. Даний висновок можна вважати квінтесенцією всіх перешкод і інтегральним вираження проблем, які реально існують та створюють блоки для відновлення, адаптації та розвитку бізнесу.

Між тим, опитування підприємств Європейською Бізнес Асоціацією [18], підтверджує необхідність державних заходів для швидкого відновлення роботи підприємств саме за переліком проблем, які формулює бізнес: зменшення податкового навантаження, введення стимулюючої податкової політики; фінансова допомога банків; фінансова допомога міжнародних фондів; перезавантаження системи вищої освіти, актуалізація профілів, за якими держава навчає студентів; викорінення корупції; програми підтримки малого та середнього бізнесу.

На основі матеріалів [16], заходи, які застосовують підприємства для виходу з криза, розподілені на позитивно спрямовані (пошук нових клієнтів/каналів продажів - 69,8% підприємств, скорочення витрат - 46,7%, запуск нових напрямів бізнесу - 39,5%, пошук фінансування - 35,9%, антикризове управління - 30,8%, розвиток експорту - 25,1%, залучення нового персоналу - 17,0%, запровадження технологічних інновацій - 13,8%, долучення до кластерів, бізнес-спільнот, асоціацій тощо - 12,9%) та вимушені дії (поставити бізнес на паузу - 18,1%, скорочення персоналу - 16,2%, продаж частки або повністю бізнесу - 7,0%, релокація потужностей - 6,5%). Варто зазначити, що значно більша частка підприємств налаштовані на використання позитивно спрямованих заходів.

Висновки

Проведений у статті аналіз, заснований на дослідженнях стану бізнесу, ділової активності та бізнес-привабливості регіонів, дає можливість зробити певні висновки і намітити перспективи подальших розвідок:

Адаптація бізнесу у кількісних показниках може бути представлена коефіцієнтом ділової активності і порівнянням його значень до, під час та після впливу збурюючих чинників, які змушують функціонувати в умовах невизначеності. Це пояснюється тим, що цей коефіцієнт вже є неупередженим підтвердженням того, що підприємство здійснює свою діяльність під негативним впливом зовнішнього середовища, а, отже, адаптувалося.

Глобальні зміни дали можливість вперше потрапити до десятки регіонів з найвищою бізнес-привабливістю та діловою активністю підприємств чотирьом регіонам (Івано-Франківська, Тернопільська, Черкаська, Волинська області), а три - покинути цей перелік (Запорізька, Одеська та Харківська області). Зрозуміло, що регіони, які покращили свою ділову активність, досягли таких результатів, по-перше, на фоні надзвичайного спаду північно- східних та південних регіонів, а також за рахунок релокації бізнесу з цих регіонів та створення відповідних сприятливих умов для нього.

Визначено реальні інструменти адаптації бізнесу, які використовували підприємства після початку повномасштабного вторгнення.

Досліджено оцінки чинників, які заважають відновленню, адаптації і розвитку бізнесу та неузгодженість думок з цього приводу між представниками бізнесу, ОВА та територіальних громад.

В подальшому автори планують продовжити дослідження в цьому напрямі та розробити механізми адаптації, які підприємства зможуть застосовувати відповідно до реальних умов невизначеності.

Література

1. Халіна В.Ю. Концептуальний базис адаптивного розвитку екосистем. Збірник наукових праць Державного університету інфраструктури та технологій. 2019. Вип. 46. С. 118-124.

2. Smachylo V., Khalina V., Kolmakova O., Ustilovska A. Adaptation of Enterprises to Continuous Socio-Economic Changes in a Region. SHS Web of Conferences 67, 06047 (2019)

3. Халіна В.Ю., Васильєва Т.С. Клієнтоорієнтованість як нова парадигма ведення бізнесу. Економіка та держава. 2018. № 9. С. 75-78.

4. Смачило В.В., Халіна В.Ю. Соціальне підприємництво як інтегративний інструмент сталого розвитку України: європейський досвід. Інфраструктура ринку. 2017. № 6. С. 76-82.

5. Халіна В.Ю., Буцький В.О., Крицька К.С. Публічні екозакупівлі: організаційно- економічні засади впровадження та здійснення. Економічний простір: Збірник наукових праць. № 154. 2020. С. 56-60.

6. Khalina V., Butskyi V., Ustilovska A. Ecoprocurement in road construction as a tool for sustainable development. Сучасні проблеми розвитку права та економіки в інноваційному суспільстві. 20 березня 2020 р. Болгарія. Вид-во: ACCESS PRESS, 2020. С. 82-89.

7. Халіна В.Ю., Васильєва Т.С. Теоретичні аспекти формування клієнтоорієнтованої стратегії розвитку підприємства. Ефективна економіка. 2019. №9.

8. Халіна В.Ю., Сироватський О.А. Транспарентність діяльноісті будівельного підприємства як детермінант довіри стейкхолдерів. Економічний простір: Збірник наукових праць. 2020. № 155. С. 74-80.

9. Ustilovska A., Khalina V., Smachylo V., Kolmakova O., Chumak E. Analysis of the transport industri's personnel. Sciences of Europe. 2021. 78-2. Р. 61-68.

10. Устіловська А.С. Аналітичні дослідження сучасного рівня застосування інноваційних методів управління персоналом на підприємствах транспортної галузі. Економіка та держава. 2020. Вип. 4. С. 221-231.

11. Колмакова О.М. Основні принципи побудування економічного механізму прогнозування та швидкого реагування на подію настання кризи. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2011. Вип. 34. С. 399-402.

12. Колмакова О.М. Управління економічною безпекою підприємства в умовах геополітичних трансформацій. Управління розвитком соціально-економічних систем: матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 20-21 квітня 2023 року). Харків: ДБТУ, 2023. С. 368

13. Кащена Н.Б., Горошанська О.О., Польова Т.В. Ділова активність підприємства: сутність та методика аналізу : монографія. Харків, 2016. 196 с.

14. Війна та регіони України: як змінюється привабливість для підприємців.

15. Ясіновська, І., Фелісєєв, В. Ділова активність промислових підприємств України: оцінка, проблеми та напрями забезпечення. Економіка та суспільство. 44. 2022.

16. Стан та потреби бізнесу для екологічного післявоєнного відновлення: результати опитування.

17. Дослідження стану та потреб МСБ в Україні за оцінкою територіальних громад та ОВА.

18. Майбутнє українських компаній після війни: Європейська Бізнес Асоціація.

References

1. Khalina V. (2019) Kontseptualnyi bazys adaptyvnoho rozvytku ekosystem. [Conceptual basis of adaptive development of ecosystems]. ZbirnyknaukovykhpratsDerzhavnoho universytetu infrastruktury ta tekhnolohii. Vyp. 46, рp. 118-124 [in Ukrainian].

2. Smachylo V., Khalina V., Kolmakova O., Ustilovska A. (2019). Adaptation of Enterprises to Continuous Socio-Economic Changes in a Region. SHS Web of Conferences 67, 06047. NTI-UkrSURT.

3. Khalina V., Vasileva T. (2018) Kliientooriientovanist yak nova paradyhma vedennia biznesu [Customer orien-tation as a new paradigm of doing business]. Ekonomika ta derzhava. 9, рр. 75-78 [in Ukrainian].

4. Smachylo V., Khalina V. (2017) Sotsialne pidpryiemnytstvo yak intehratyvnyi instrument staloho rozvytku Ukrainy: yevropeiskyi dosvid [Social entrepreneurship as an integrative tool for sustainable development of Ukraine: European experience]. Infrastruktura rynku, 6, pp. 76-82 [in Ukrainian].

5. Khalina V, Butskyi V., Krytska K. (2020). Publichni ekozakupivli: orhanizatsiino- ekonomichni zasady vprovadzhennia ta zdiisnennia [Public eco-procurement: organizational and economic principles of implementation and implementation]. Ekonomichnyi prostir: Zbirnyk naukovykh prats. 154. pp. 56-60 [in Ukrainian].

6. Khalina V., Butskyi V., Ustilovska A. (2020). Ecoprocurement in road construction as a tool for sustainable development. Suchasni problemy rozvytku prava ta ekonomiky v innovatsiinomu suspilstvi. 20 bereznia 2020 r. Bolhariia. Vyd-vo: ACCESS PRESS. pp. 82-89.

7. Khalina V., Vasylieva T. (2019). Teoretychni aspekty formuvannia kliientooriientovanoi stratehii rozvytku pidpryiemstva [Theoretical aspects of forming a client-oriented strategy for enterprise development]. Efektyvna ekonomika. 9.

8. Khalina V., Syrovatskyi O. (2020). Transparentnist diialnoisti budivelnoho pidpryiemstva yak determinant doviry steikkholderiv [Transparency of construction enterprise activity as a determinant of stakeholder trust]. Ekonomichnyi prostir: Zbirnyk naukovykh prats. 155. pp. 74-80 [in Ukrainian].

9. Ustilovska A., Khalina V., Smachylo V., Kolmakova O., Chumak E. (2021). Analysis of the transport industri's personnel. Sciences of Europe. 78-2. Рр. 61-68.

10. Ustilovska A.S. (2020). Analitychni doslidzhennia suchasnoho rivnia zastosuvannia innovatsiinykh metodiv upravlinnia personalom na pidpryiemstvakh transportnoi haluzi [Analytical studies of the modern level of application of innovative personnel management methods at transport industry enterprises]. Ekonomika ta derzhava. Vyp. 4. Рр. 221-231 [in Ukrainian].

11. Kolmakova O.M. (2011). Osnovni pryntsypy pobuduvannia ekonomichnoho mekhanizmu prohnozuvannia ta shvydkoho reahuvannia na podiiu nastannia kryzy [The main principles of building an economic mechanism for forecasting and rapid response to the event of a crisis]. Visnyk ekonomiky transportu ipromyslovosti. Vyp. 34. Рр. 399-402 [in Ukrainian].

12. Kolmakova O.M. (2023). Upravlinnia ekonomichnoiu bezpekoiu pidpryiemstva v umovakh heopolitychnykh transformatsii [Management of the economic security of the enterprise in the conditions of geopolitical transformations]. Upravlinnia rozvytkom sotsialno-ekonomichnykh system: materialy VIIMizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (m. Kharkiv, 20-21 kvitnia 2023 roku). Kharkiv: DBTU. Рр. 368-370 [in Ukrainian].

13. Kashchena N.B., Horoshanska O.O., Polova T.V. (2016). Dilova aktyvnist pidpryiemstva: sutnist ta metodyka analizu [Business activity of the enterprise: essence and method of analysis]: monohrafiia. Kharkiv. 196 р. [in Ukrainian].

14. Viina ta rehiony Ukrainy: yak zminiuietsia pryvablyvist dlia pidpryiemtsiv [War and the regions of Ukraine: how attractiveness for entrepreneurs is changing]

15. Yasinovska, I., Felisieiev, V. (2022). Dilova aktyvnist promyslovykh pidpryiemstv Ukrainy: otsinka, problemy ta napriamy zabezpechennia [Business activity of industrial enterprises of Ukraine: assessment, problems and areas of support]. Ekonomika tasuspilstvo. 44.

16. Stan ta potreby biznesu dlia ekolohichnoho pisliavoiennoho vidnovlennia: rezultaty opytuvannia [The state and needs of business for environmental post-war recovery: survey results]

17. Doslidzhennia stanu ta potreb MSB v Ukraini za otsinkoiu terytorialnykh hromad ta OVA [Study of the state and needs of SMEs in Ukraine according to the assessment of territorial communities and OVA].

18. Maibutnie ukrainskykh kompanii pislia viiny: Yevropeiska Biznes Asotsiatsiia [The future of Ukrainian companies after the war: European Business Association].

Размещено на Allbest.ru