Теорія капіталізму - лібертаріанства в її методологічному контексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова

Вінницький національний аграрний університет

ЗВО "Львівськийунівеситет бізнесу та права"

Теорія капіталізму - лібертаріанства в її методологічному контексті

Мороз О.В. д.е.н, професор, фахівець із зв 'язків з громадськістю

Логоша Р.В. д.е.н., доцент,

Семцов В. М. д.е.н, доцент,

професор Кричковський В. Ю.

доктор філософії (201 Агрономія, директор ТОВ «Органік-Д»

Вакар Т.В. к.е.н., доцент кафедри філософії та суспільних наук

Анотація

У статті окреслено авторський підхід до опису концептів капіталізму та лібертаріанства як синтезованого інтелектуального комплексу, окремої, оригінальної наукової теорії, що історично володіє найбільшим потенціалом прогресу серед відомих альтернативних економічних теорій. Відповідно визначено факти, ідеї, закони, категорії, принципи та положення, які у сукупності формують дану теорію, де капіталістична версія відповідає класичному політекономічному трактуванню, тоді як лібертаріанство - її постіндустріальній версії, у т.ч. - згідно теорії інклюзивних інститутів Д. Аджемоглу та Д. Робінсона - як найбільш вигідного позитивного сценарію економічного розвитку.

Обґрунтовано універсальний алгоритм прикладного втілення теорії капіталізму- лібертаріанства як інженерної управлінської задачі. Уточнено принцип В. Парето щодо обгрунтованості змін економічної системи, де головна увага приділена балансу між можливими вигодами та втратами, а також наслідками змін щодо груп агентів, які визначають потенціал розвитку системи. Уточнено загальну методологію стовно процесу ідентифікації будь-якої теорії з акцентуванням уваги до догматичної складової теорії - ідеологій, моралі, філософії і парадигми, які є невідємними елементами будь-якої теорії.

Ключові слова: теорія, методологія, ефективність, капіталізм, лібертаріанство, прогрес, догмати.

Annotation

The world is comprised of a multitude of perceptions of ongoing processes. The realm of knowledge is objectively represented by corresponding theories. The domain of economic knowledge is depicted by a diverse set of often antagonistic economic theories. The significance of such theories lies in their role of shaping individual perspectives, societal conceptions, dogmas, ideologies, political development models, and, ultimately, a plethora of indicators influencing average livelihoods - affluence, optimism, as well as the presence of unemployment, destitution, wage levels, and more. The disparities in the development of different societies are inherently linked to the prevalence of specific economic theories.

This article outlines an original approach to describing the concepts of capitalism and libertarianism as a synthesized intellectual complex, an independent and innovative scientific theory that historically possesses the greatest potential for progress among known alternative economic theories. Accordingly, the facts, ideas, laws, categories, principles, and tenets that together shape this theory are defined, wherein the capitalist version aligns with classical political economic interpretation, while libertarianism corresponds to its post-industrial version, including the theory of inclusive institutions by D. Acemoglu and D. Robinson, as the most favorable positive scenario for economic development.

A universal algorithm for applying the theory of capitalism-libertarianism as an engineering management task is substantiated. V. Pareto's principle is refined regarding the justification for changes in the economic system, with emphasis on the balance between potential benefits and losses, along with the consequences of changes for agent groups that determine the system's development potential. A general methodology for identifying any theory is detailed, focusing on the doctrinal component of a theory - ideologies, morality, philosophy, and paradigms - integral elements of any theory.

Keywords: theory, methodology, efficiency, capitalism, libertarianism, progress, dogmas.

Вступ

Світ представлений множиною різних уявлень про наявні процеси. Світ знань об'єктивно представлений відповідними теоріями. Світ економічних знань представлено множиною різних, часто антагоністичних економічних теорій. Важливість таких теорій обумовлено тим, що такі визначають різні індивідуальні погляди, суспільні уявлення, догми, ідеології, політичні моделі розвитку, а також - в решті-решт - безліч індикаторів, від яких залежить пересічне життя - достаток, оптимізм, а також наявність безробіття, злиднів, рівень зарплат та багато ін. Все те, що становить різницю у розвитку різних соціумів, так чи інакше породжене пануванням тієї чи іншої економічної теорії. Звідси найпростіша, а, з іншого боку, найскладніша гіпотеза, що пояснює наявність у світі одночасно різних моделей та станів суспільного розвитку, полягає у тому, що у замкнутому регіональному просторі в якийсь момент була обрана та (або не та) теорія. Звідси в економічній науці правомірною є постановка питання про вірні і невірні теорії. Щоб обрати вірну теорію, слід мати та водночас сформувати коректне уявлення про її зміст, інтелектуально доступний для більшості агентів. І це є головним завданням економічної науки у космополітичному та національному вимірах, таким і залишатиметься завжди.

Однією із загадок, парадоксів сучасної цивілізації є факт невиправдано низької інформативності у соціумі про єдину, як вважаємо, вірну, “робочу” (за критерієм забезпечити прогрес) теорію - те, що означено нами як теорія капіталізму-лібертаріанства. Парадоксом епохи стало те, що теорія капіталізму отримала таку назву, використавши реліктовий (на сьогодні) предмет меркантилізму ХШ-ХУІІ ст. - вчення про роль капіталу; з іншого боку, вже у ХХІ ст. сформувався термін "лібертаріанство", який був покликаний більш точніше розкрити зміст вчення епохи індустріальної та постіндустріальної цивілізації. Сутність цієї спорідненої теорії як єдиного інтелектуального цілого надає підстави означити це як капіталізм-лібертаріанство.

Мабуть, якщо не враховувати теорію походження життя на Землі, не має іншої інтелектуальної сфери, де б існувало стільки міфів, що спотворюють ідею, зміст, філософію цього світогляду - і це про теорію капіталізму-лібертаріанства. Тому будь-які відповідні просвітницькі проекти зберігають актуальність, особливо у наш час, коли “ліві” доктрини заполонили весь світовий інтелектуальний і політичний простір, а ідея незамінності держави стала повсюдною.

Мета дослідження

Передбачає 2 завдання: 1) сформувати авторську гіпотезу про універсальний вміст наукового поняття «теорія»; 2) представити цілісний опис теорії капіталізму- лібертаріанства у науково систематизованому контексті, а саме: надати аналітичну інтерпретацію ідеї, ідеології, парадигми в сучасному трактуванні з врахуванням всього періоду генезису зазначеного феномену, а також традиційно відомих та сучасних проблем його становлення, у т. ч. і в Україні.

Актуальність дослідження

Відповідно до вищевикладеної дуальності мети, важливим представляється уточнення того що слід розуміти під економічною теорією (надалі - теорією) саме в силу методологічного значення цього поняття, а саме: від чого насправді залежить зміст, значення, потужність будь-якої теорії при формуванні суспільного світогляду і моделі розвитку. Подібна логіка формує алгоритм аналізування також і теорії капіталізму-лібертаріанства.

Як основну проблему сучасного соціуму слід вважати переважання негативних оцінювань сприйняття капіталізму. Слід особливо підкреслити, що проблема має загальносвітове поширення. Не зважаючи на успіхи постіндустралізації, які, власно кажучи, і породив капіталізм, останній все менш популярний у самих різних за рівнем ВВП країнах. Проблеми України аналогічні, проте мають зрозумілу і чітко пояснювальну специфіку, породжену особливостями трансформації - часової, ментальної, політичної. Капіталізм, очевидно, має більше прихильників у менш заможних країнах, в яких зберіглася суспільна пам'ять про тоталітаризм, аніж у тих, де ера масового добробуту і споживання стали світовими еталонами.

Звідси актуалізується нове завдання економічної науки - представити коректну ідентифікацію теорії капіталізму-лібертаріанства, що дозволить ефективно пропагувати інформацію про зміст такої на масовому рівні сприйняття. капіталізм лібертаріанство економічний

Методологія та методи

Логіка пізнання (методологія) суті досліджуваного питання передбачала визнання ключової ролі фактору економічного лібералізму як основи не тільки теорії капіталізму-лібертаріанства, але й прогресу останніх 500 років становлення індустріалізму та постіндустріалізму. Саме на основі цього індикатора ідентифікувалися і альтернативні теорії. Формально ж використовувалися загальнонаукові принципи та методи проведення комплексних економічних досліджень, положення класичної та неокласичної економічної теорії зокрема за критики методології з боку альтернативних теорій.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

В сфері досліджень про методологію і теорію як універсальні наукові феномени розглядали єдиним прийнятним варіантом тлумачення цього блоку інформації позицію І. Лакатоса [1] та ін., де методологія чітко визначена як логіка пізнання будь-яких процесів і явищ з відповідним трактуванням змісту терміну «теорія»; дана позиція так чи інакше являє собою дискусію з школами Т. Куна, К. Поппера та ін. [1-3], що не може не бути врахованим. Більш пізніх робіт, у т. ч. вітчизняних вчених, в яких би досліджувалися проблеми методології і теорії і в яких би був присутній істотний контекст у порівнянні з вищевказаними джерелами, не виявлено. У даній статті були використанні окремі позиції авторів статті щодо тлумачення відповідних теорій - Р. Логоші («універсальної моделі ринку») [4], В. Семцова («неспостережуваної економіки») [5], Т. Вакар («територіального брендингу») [6].

З іншого боку, теорія капіталізму-лібертаріанства спирається на доволі чисельний і ретроспективно послідовний ряд фундаторів цієї думки та їхніх праць. Саме аналізування цієї теорії має історію і логіку становлення: 1) англійської та французької школи політекономії - А. Сміт [7], Д. Рікардо [8], Ж.-Б. Сей [9], Ф. Бастіа [10] та ін.; австрійської та інших школ маржиналізму - К. Менгер, Ф. Візер, О. Бем-Баверк, А. Маршал [11] та ін.; 3) неокласики ХХ ст. - Ф. Мізес, Ф. Хайек та ін. [11]. Інтерпретація теорії капіталізму (класики і неокласики) в ХХІ ст. була здійснена на основі робіт ідеологів лібертаріанства - Р. Мюррея [12] та ін., в українському просторі - [13] та ін.

Подібна класифікація і ретроспективність знайшли своє відображення у в цілому одностайній періодизації економічної думки, наприклад [11], чого загалом притримувалися автори статті.

Результати

Нижче викладені апріорні визначення ключових термінів за [1] в інтерпретації авторів цієї статті, а саме: 1) методологія - це логіка пізнання на основі визначення причинно-наслідкових ланцюгів стосовно якогось чітко визначеного детермінантного фактору, що пояснює сутність даного процесу (відповідно обрання іншого фактору в інших випадках визначає іншу методологію); 2) теорія - це чітко визначена сфера наукової проблематики, що передбачає авторство та інструментарій вирішення конкретної проблеми (звідси, наприклад, термін «економічна теорія» у традиційному загальному виразі без деталізації щодо того яка саме теорія розглядається вже є невірним за визначенням).

Констатація зазначеного не є зайвим з огляду на численні дивні визначення термінів «методологія» і «теорія» у більшості вітчизняних підручників з основ науково-дослідної роботи та інших споріднених дисциплін вищої школи (детальної дискусії в даній статті хотіли б поки що уникнути). З іншого боку, нижче викладене так чи інакше випливає з цих визначень, що становить, як нам здається, певну логіку.

Виходячи із традиційного явлення про зміст будь-якої репрезентативної теорії, остання складається з: 1) фактів (ефектів), які стали основою для постановки питання про необхідність перегляду традиційних поглядів (теорій); 2) ідей та гіпотез; 3) законів, що розглядалися як вихідний базис аналізування та концептуалізації досліджень; 4) постулатів і принципів, що були виділені при окресленні оригінального змісту теорії; 5) нових категорій, які було сформульовано і розглядалися як ключові; 6) положень, які було винесено як основні в межах представленої теорії і які, як вважається, відбивають її сукупність доказово обґрунтованих висловлювань.

Така схема, наголошуємо, є загальноприйнятою. Правомірно розглядати цей блок, складову будь-якої теорії як те, що належить до інформації наукового рівня, тобто тієї, що потенційно сформована як така, що потребує і дійсно може бути аргументована, підтверджена, доведена. Даний алгоритм дозволяє відповідно представити теорію капіталізму-лібертаріанства. При цьому є сенс розділити цей концепт. В табл. 1 наведено відображення цієї теорії у класичному контексті (означимо її як теорію капіталізму) - на етапі її становлення у ХУІІ ст. та до початку ХХ ст.

Можемо зробити висновок про те, що аналітичне тлумачення згаданої теорії у реаліях і концептах ХУІІ-ХІХ ст. доволі просте і логічне, а саме: 1) найважливішим для соціуму є матеріальна сфера виробництва товарів та послуг, це і є головним в економіці як науки і практики; 2) забезпечити матеріальні потреби суспільства можливо лише за умов економічного лібералізму (вільної торгівлі, вільного ціноутворення, вільної конкуренції та невтручання держави у справи економіки), де новий “клас” (група агентів) капіталістів-підприємців, що забезпечують виробництво цих благ, стає детермінантним, головним політично; 3) економіка функціонує в межах без обмеженого функціонування ринків, де останні саморегулюються і самовдосконалюються за умови невтручання ззовні; 4) гроші виконують технічну функцію, обслуговуючи ринки, економіку, запити споживачів і представників бізнесу; 5) за умов економічної (і політичної) свободи суспільство “приречене” на збагачення; 6) будь-яка порушення цих передумов породжують кризи, безробіття, депресію, смути. Ще раз слід підкреслити, що все вищевикладене було безпосередньою альтернативою до пануючої до цього часу теорії меркантилізму епохи пізнього феодалізму, тобто було новаторською ідеєю.

Таблиця 1 Структурне відображення теорії капіталізму (концепт ХУІІ-ХІХ ст.)

Джерело: авторські дослідження на основі праць фундаторів класичної політекономії [7-10].

Як можна замітити, ключову роль в теорії капіталізму, окрім інших, становила теза про “закони ринків” і фактор ринків загалом. Адже ринки існували завжди, і лише на рубежі ХУІІ ст. такі стали невід'ємним вмонтованим елементом нової - капіталістичної - економічної системи. Цікавою представляється інтерпретація з точки зору сьогоднішніх уявлень про різний стан ринків в контексті теорії «екстрактивних» (таких що зумовлюють вигоду від ринку тільки для еліти країни) та «інклюзивних» (таких що дозволяють отримувати вигоду від функціонування ринку якомога більшій кількості агентів) інститутів Д. Аджемоглу та Д. Робінсона [14], де роль ринку оцінюється за максимізацією участі різних груп агентів у функціонуванні ринку та отриманні можливої вигоди (рис. 1).

Відповідно відмінність ринків в епоху капіталізму на відміну від того самого меркантилізму полягала насамперед в їхній інклюзивності, що породило нову ідеологію розвитку, коли зростання економічної активності, її масовість надавали вигоду всім групам агентів. Такий ідеальний капіталістичний ринок виключає олігархізацію, захоплення політичною елітою влади та активів, натомість забезпечує виключно високий рівень соціалізації ринкових відносин. По великому рахунку лише у цьому варіанті ринку і можливий розвиток за сценарієм максимізації вигоди для максимально можливої кількості учасників ринку.

Чим же відрізняється класична версія теорії капіталізму від того, що сьогодні означене як лібертаріанська її варіація? Перш за все історичною потребою реагувати на теоретичні концепти періоду з 30-х рр. ХХ ст., або того етапу економічної думки, коли у світі почали панувати (і продовжують) доктрини державного регулювання.

Рис. 1. Класифікація ринків згідно теорії співвідношення екстрактивних та інклюзивних інститутів

Джерело: авторські дослідження [4] на основі роботи Д. Аджемоглу та Д. Робінсона [14].

Нагадаємо, саме у цей час виникли такі теоретичні версії регулятивної теорії як кейнсіанство [15], неолібералізм, інституціоналізм, чисельні ліві течії, які об'єднує насамперед визнання нездатності ринків до саморегуляції і самовдосконалення, а звідси - потреба у державному регулюванні; така потреба за різними теоріями продиктована величезною кількістю додаткових причин, чому наводяться ґрунтовні аргументації, що часто формально виглядають бездоганно наближеними до істини. Окрім політичного підтексту зазначеного, в економічній теорії набули апробації теорії монополістичної та недосконалої конкуренції, за якими ринки можуть набувати дисфункціональних станів без якогось відповідного регулювання. Науковою проблемою є те, що ці теорії загалом то вважаються аполітичними, науково доведеними, визнаними недемагогічною економічною наукою. Окрім цього, у світі відбувся стрімкий перехід до постіндустріального суспільства, економіка і філософія якого являли собою принципово новий етап еволюції, де змінилися дуже багато детермінуючих поведінку соціуму факторів. Так і відбулося, що історично лібертаріанська версія будувалася на формуванні аргументованих відповідей саме на вищезазначене.

Сучасне відображення теорії капіталізму-лібертаріанства може бути представлене наступним чином - табл. 2. Саме таким чином, як вважаємо, сучасне лібертаріанство відрізняється від класичної версії - насамперед адаптуванням до врахування ролі факторів постіндустріальної природи, що надає нові можливості управління і розуміння сутності економічних процесів, породжуючи при цьому як нові можливості, так і ризики.

Слід зупинитися на розгляді критеріїв прогресу та відображенні таких в традиційній економічній науці. По суті це питання детально не досліджувалося: мабуть, вважалося апріорним твердження про те, що прогрес - це покращення матеріального життя та всього що з цим пов'язано - такою була точка зору принаймні більшості фундаторів класичної політекономії. Як відомо у ХІХ ст. В економічній науці існує теза - принцип В. Парето [11], де позитивність змін в економічній системі (те що можна розуміти як реформи на їхні наслідки) пов'язана із правилом, коли має місце поліпшення стану щонайменше одного агента за умови не погіршення стану всіх інших. Тобто сам факт погіршення стану когось з агентів - навіть якщо це дуже мала кількість агентів - стає негативним критерієм.

Таблиця 2 Структурне відображення теорії лібертаріанства (концепт ХХІ ст.)

Така версія, як вважаємо, потребує уточнення. Якщо розглядати реальну можливу динаміку в процесі реформ (точніше модернізацій, адже тлумачення терміну “реформа” сьогодні найчастіше є невірним), то визнаємо факт того, що при будь-яких економічних змінах завжди буде група агентів, яка погіршує - хоча б тимчасово - свій стан. Так, свого часу становлення капіталізму привело до втрат з боку феодалів, служителів культу, чиновників і т. п. І подібне відбувається завжди. Найважливішим при цьому є, мабуть те, що покращується стан переважної більшості інших агентів, до того ж тих, від кого залежить економіка, наприклад підприємці, наймані працівники, власники капіталів і т. п.

Звідси критерій обґрунтованості повинен бути уточненим таким чином: зміни є позитивними у разі фіксації більшої вигоди у порівнянні із можливим погіршенням («принцип покращення, що повинно перевищувати погіршення»); при цьому погіршення (витрати) допустимі для групи агентів, що не визначають потенціал покращення стану системи. Наприклад, втрати для підприємців є неприйнятними, тоді як подібне стосовно бюрократії може бути допустимим.

Більше того, емпірика змін часто також може не бути безпосереднім критерієм прогресу в короткостроковій динаміці. Наприклад, зміни в системі, коли лібералізуються умови для підприємців, а заробітна плата, наприклад, чиновників, обмежується чи зменшується, може вважатися індикатором прогресу навіть за умови, коли на поточний період змін наприклад ВВП не зафіксовано. Адже зрозуміло, що позитив, фіксований чисельно, буде у подальшому, хоча причиною такого стали, умовно кажучи, якісні, структурні зміни сьогодні.

Загалом же прикладне застосування теорії капіталізму-лібертаріанства, на нашу думку, може бути реалізоване через формулювання відповідної управлінської задачі із метою досягти кращого стану системи. Авторський підхід до опису суті інженерної задачі із управління розвитком стосовно будь-якого об'єкту модернізації передбачає окремі рівні: аналітичний (І), ідеологічний (ІІ), безпосередньо управлінський (ІІІ) та результуючий (ГУ). Тобто, передує процес створення адекватної системи аналізування стану, дисфункцій та перспектив; надалі постає питання формування ідеології змін у короткостроковому та довгостроковому періодах, які б були схвалені суспільством (наприклад, важливішим є те, як оцінюється динаміка змін агентами, а не емпіричне тлумачення такої); надалі формується безпосередньо система управління, яка включає в себе традиційний перелік елементів (постановка мети, завдань, суб'єктів, об'єктів впливу, інструментарію, системи моніторингу змін, корегування відхилень і т. д.). Цей етап знову ж таки представлений завданням підвищеного аналітичного змісту, за результатами якого формується перелік нових чи уточнюючих завдань управління.

В даному разі підкреслюємо роль рівня ідеології: тобто, для реалізації будь-якої економічної теорії важливе формування певних догматів ідеологічного рівня. Роль цього фактору - фактору догматичного - представляється предметом актуальних досліджень. Досі ніхто не ідентифікував догмати як складову репрезентативної теорії.

Так, вважаємо, що будь-яка теорія містить інтелектуальні елементи того, що виходить за межі науково підтвердженої. Тобто теорія завжди містить те, що належить до сфери віри - це те, що визначально не передбачає доведення. Нами це означено як догматична складова теорії.

Чому догмат є обов'язковою складовою теорії? Може в силу того, що на певних етапах формулювання та розшифрування інтелектуалізації ключових положень якоїсь теорії прихильники такої закономірно використовують певні наративи, що можуть (тимчасово) не мати фактологічного підтвердження. Більше того, слід визнати, що більшість агентів - прихильників, наприклад капіталізму чи комунізму, не володіють і не можуть володіти доказовою базою, що підтверджує вірність цієї теорії (такою часто не володіють і науковці відповідних шкіл). Наприклад, в країні , що не має досвіду економічної свободи чи розвинутої ринкової економіки важко проводити експерименти, що доведуть емпірично доцільність таких. Натомість віра, догмат у те, що свобода економічної діяльності є найбільш прийнятною, вирішує питання можливих реформ. Ідея свободи історично використовувався і об' єктивно буде використовуватися завжди для просування ідеї про зміну суспільного устрою на користь лібералізму. На якомусь етапі ідея лібералізму (тобто про те, що це єдиний безпрограшний сценарій розвитку) об'єктивно стала догматом, що має тисячолітню історію. Аналогічними є процеси формування і просування догматів в межах інших теорій (згадаємо лише вчення про комунізм та багато інших). Слід, тим не менше, наголосити, що формування догматичного складової відповідної ідеології - доволі складний і витратний управлінський процес, який в якійсь період часу може належати до функцій регулятора.

Що може бути догматами економічної теорії? Все перераховане нижче об'єднує те, що такі, як вже наголошувалося, не мають раціонального (в традиційному розумінні) пояснення з точки зору наукових термінів, проте є реальністю завжди, і це демонструє їхню важливість, наприклад для того, щоб сприяти пануванню якоїсь теорії (або ж її дискредитації).

По-перше, це міфи і легенди, що формуються у якомусь соціумі (у даному разі ми розглядаємо їхні аналоги в економічному контексті); за своєю природою це є антиподом фактів; обоє елементи ріднить наявність потенціалу відображати якісь реалії у соціумі. Так, привабливість історій, казок, легенд на зразок Робіна Гуда завжди дуже позитивно сприймалися будь-де саме в силу того, що це відображало настрої мас у бажанні свободи, у т. ч. економічної (пригадаємо, що Робін Гуд здійснював власну господарську діяльність у повному відриві від традиційної тоді). Ідея не платити податки владі, яку ненавидять, знову ж таки має тисячолітню історію.

По-друге, це настрої як окремих груп агентів, так і масові настрої соціуму, які часто бувають мало контрольованими, дуже нераціональними, проте виконують функцію формування ідей, але не як (не тільки) наукових складових теорії, а джерел ідеологій. Знову ж таки історія переповнена фактами про те, що у самих різних соціумах домінували настрої свободи, протидії існуючій владі, боротьбі з заборонами і обмеженнями, примусами і т. п.

По-третє, це ідеологія, що формується на фоні цієї теорії. Ідеологія може бути предтечею, безпосереднім фоном чи наслідком теорії, проте головним є те, що ідеологія нераціональна у науковому сенсі, проте завжди супроводжує теорію. Ідеологія - це множина пануючих догматів у даному соціумі, що мають скоріше форму вірувань у якісь принципи, які, у свою чергу, збігаються з якоюсь теорією. Догмати мають безумовно теологічну природу, де головним є фактор віри у якісь принципи організації економічних процесів.

По-четверте, це мораль як на рівні окремих груп агентів, так і соціуму в цілому, яка має своїм корінням саме нераціональну частину теорії - міфологічну складову, суспільні настрої, ідеологію та відповідний догматизм. Економічна мораль відіграє не менш потужну роль у моделях розвитку аніж те що традиційно розуміємо як її культурний аналог. Історія переконує, що економічна мораль мас практично завжди протирічила моралі панівних еліт, і у цьому очевидно, полягав головний еволюційний конфлікт. Натомість цей конфлікт епізодично зникав в окремих країнах, де переміг капіталізм, і це став найбільш значимий цивілізаційний феномен. Натомість проблеми країн, де капіталізм мав чи має проблеми, полягають саме у збереженні конфлікту економічної моралі офіційної та масової.

Знову ж таки, економічна мораль не має (може не мати) традиційної раціональності, проте безпосередньо формує поведінку агентів - конструктивну чи деструктивну. І ось на цьому етапі наукова теорія і її догматична складова об'єднуються функціонально, формуючи нову філософію (систему ідей, раціонально обґрунтованих, у т. ч. економічних) і парадигму (система уявлень, що формують світогляд), що охоплює (поділяється) масами, більшістю, критичною масою агентів. Можна стверджувати, що будь-яка теорія формується в єдиному полі відповідної філософії і парадигми. Головне завдання філософії і парадигми полягає у формуванні поведінки агента і відповідних груп агентів. На цьому етапі формується та чи інакша модель розвитку якогось соціуму з відповідними наслідками - прогресом (якщо обрано вірну теорію) чи регресом (якщо обрано невірну теорію).

Висновки

Традиційно для всієї свої історії цивілізація перебуває у стані пошуку власної моделі розвитку з метою вирішення глобальних та фонових проблем, насамперед економічних. Цей тренд продовжує має чітку націоналістичну диференціацію у межах політичних кордонів, відбувається з різною інтенсивністю, проте є і залишається головним соціальним імпульсом. Історія і сьогодення надають певну палітру поглядів щодо альтернатив такої моделі, що відображається у певних економічних теоріях. Однією з таких є капіталізм-лібератріанство; є всі підстави розглядати останнє як головну економічну філософію, концепцію, догму, теорію сучасності.

Теорія капіталізму-лібертаріанства являє собою синтез двох концептів: «універсального економічного лібералізму варіації класичної політекономії» - капіталізму, а також «постіндустріальної версії економічного лібералізму». Обидва мають споріднене змістовне поле, складають водночас синтезований концепт, який є логічно узгодженим за принциповими положеннями загальної теорії.

Загальна методологія повинна бути доповнена положеннями про об'єктивну наявність догм в межах будь-якої теорії, навіть самої раціональної, як можуть вважати її прихильники. Такі догмати формують ідеологію, філософію, парадигму соціуму, де дана теорія набуває панівного статусу. Роль ідеології, філософії, парадигми щодо успіху поширення і реалізації теорії є виключно важливою; серед певних, часто самих чисельних груп реципієнтних до теорії агентів, це стає часто головним фактором успіху чи невдач модернізацій. Реформатори приречені приділяти не меншу увагу формуванню, просуванню, переважанню догматів аніж всьому іншому в процесі модернізацій економічних систем.

Список використаної літератури

1. l.LakatosI.The Methodology of Scientific Research Programmes. Cambridge University Pre ss. 1980. 260 p.

2. Popper K. The Logic of Scientific Discovery. Routledge. 2002. 544 p.

3. Кун Т. Структура наукових революцій. Київ: Port-Royal, 2001. 228 с.

4. Логоша Р.В. Формування постіндустріального ринку овочевої продукції в Україні: монографія. Вінниця: ПрАТ «Вінницька обласна друкарня». 2017. 515 с.

5. Семцов В. М. Інституціоналізація організаційно-поведінкових змін у діяльності підприємств аграрної сфери України: концепт неспостережуваних економічних процесів: монографія. Вінниця: ФОП Рогальська І. О., 2018. 480 с.

6. Karachyna N., Vakar T., Moroz Y., Semtsov V., Vitiuk A.

7. Territorial branding as an instrument for competitiveness of rural development. Applications of Management Science, 2020 Volume 20, P. 97-114.

8. Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй. Київ: Port-Royal, 2001. 594 с.

9. Ricardo D. On the principles of political economy and taxation. MJP Publishers. 2019. 286 p.

10. Say J.-B. A Treatise on Political Economy. CreateSpace Independent Publishing Platform. 2013.492 p.

11. Bastiat F. The Law. Martino Fine Books. 2011. 78 p.

12. Історія економічних вчень: підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко. А.М. Поручник та ін. за ред. Л.Я. Корнійчук. Київ: КНЕУ. 2001. 564 с.

13. Мюрей Р. До нової свободи. Лібертаріанський маніфест / пер. з англ.

14. Олександр Гросман, ред. Володимир Золотарьов, Київ: Інститут вільної економіки, Wellbooks, 2023. 420 c.

15. Башлаков С., Золоторьов В., Хохлов В. Лібертаріанська перспектива.

16. Від посткомунізму до вільного суспільства. Київ: Ніка-Центр, 2019. 335 с.

17. Аджемоглу Д., Робінсон Дж. Чому нації занепадають? Походження влади, багатства та бідності. Київ : Наш Формат, 2016. 440 с.

18. Keynes J. M. The General Theory of Employment, Interest, and Money. CreateSpace Independent Publishing Platform. 2009. 542 p.

Размещено на Allbest.ru