Планування інновацій підприємств в умовах ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Планування інновацій підприємств в умовах ринкової економіки

Кравченко Ольга

Кичигін Андрій

Анотація

В умовах ринкової економіки інновації є обов'язковою умовою розвитку підприємств, забезпечення їхньої конкурентоспроможності і фінансової успішності у короткостроковій і довгостроковій перспективах. Оскільки впровадження інновацій є дуже ризиковим, тому питання адекватного планування реалізації інноваційних проєктів набуває особливої актуальності в умовах ринкової економіки. Тому метою даної статті є дослідження науково- практичних аспектів планування інновацій на підприємствах в умовах високої невизначеності.

Виділено передумови планування інновацій у сучасних умовах, а саме необхідність розгляду будь-яких інновацій як унікальне явище, що не може розглядатися як статистичний випадок і відходу від постулатів неокласичної економічної теорії. Це дозволяє не розглядати інновації і їхню реалізацію через призму абсолютної раціональності, планованості та керованості. Показано, що рівень невизначеності майбутнього суттєво обмежує і можливості застосування існуючих методик планування і прогнозування майбутнього.

Показано, що планування інноваційної діяльності підприємства має здійснюватися у розрізі чотирьох базових видів управлінської діяльності, а саме розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої координації і стратегічного організаційного передбачення.

Запропоновано поділ функцій планування і прогнозування як складових системи управління розвитком підприємства на дві групи - управлінські (загальні) і дослідницькі (специфічні). До управлінських функцій віднесено організацію всіх учасників інноваційного процесу для досягнення генеральної цілі, координацію діяльності всіх учасників, мотивацію учасників інноваційного процесу та створення об'єктивної основи для ефективного контролю. До дослідницьких функцій віднесено інформаційне забезпечення учасників інноваційного процесу, дослідження і опис майбутнього, раннє розпізнавання проблем реалізації інновацій, підготовку управлінських рішень.

Розглянуто типи чотири типи оцінок реалізації інноваційного проєкту, а саме логічну, ресурсну, фінансову і виробничо-економічну. Обґрунтовано, що можливість застосування методів планування залежить від умов інноваційної діяльності, рівня невизначеності зовнішнього середовища і мети реалізації проєкту.

Ключові слова: інновації; інноваційна діяльність; інноваційний проєкт; управління інноваціями; планування інновацій; ефект; підприємство.

Annotation

Andrii M. Kychyhin,

INNOVATION PLANNING OF ENTERPRISES IN THE CONDITIONS OF A COMPETITIVE ECONOMY

In the conditions of a competitive economy, innovation is a mandatory condition for the development of enterprises, ensuring their competitiveness and financial success in the short and long term. Since the innovations is very risky, the issue of adequate planning of the implementation of innovative projects becomes especially relevant in the conditions of a competitive economy. Therefore, the purpose of this article is to study the scientific and practical aspects of innovation planning at enterprises in conditions of high uncertainty.

The prerequisites for innovation planning in modern conditions are highlighted, namely the need to consider any innovation as a unique phenomenon that cannot be considered as a statistical case and departure from the postulates of neoclassical economic theory. This allows not to consider innovations and their implementation through the prism of absolute rationality, planning and controllability. It is shown that the level of uncertainty of the future significantly limits the possibilities of applying existing methods of planning and forecasting the future.

It is shown that the planning of the enterprise's innovative activity should be considered in terms of four basic types of management activities, namely resource allocation, adaptation to the external environment, internal coordination, and strategic organizational foresight.

It is proposed to divide the functions of planning and forecasting as components of the enterprise development management system into two groups - managerial (general) and research (specific)functions.Management functions include the organization of all participants in the innovation process to achieve the general goal, coordination of the activities of all participants, motivation of participants, and the creation of an objective basis for effective control.The research functions include providing information to the participants of the innovation process, research and description of the future, early recognition of innovation implementation problems, and preparation of management decisions.

Four types of evaluations of the implementation of the innovative project are considered, namely logical, resource, financial and economic. It is substantiated that the possibility of applying planning methods depends on the conditions of innovative activity, the level of uncertainty of the external environment and the goal of project implementation.

Key words: innovation; innovative activity; innovative project; innovation management; innovation planning; effect; enterprise.

Вступ

Інноваційна діяльність завжди супроводжується високим рівнем невизначеності. Одним з дієвих інструментів зниження ризикованості, пов'язаної з управлінням реалізацією інновацій на будь -яких підприємствах, є планування і прогнозування основних параметрів інноваційних проєктів, а також динаміки основних процесів у зовнішньому середовищі . Саме планування дозволяє побудувати модель реалізації інноваційного проєкту, виявити потенційні його «слабкості» і розробити комплекс превентивних заходів, спрямованих на нівелювання негативних впливів зовнішнього середовища і забезпечення отримання позитивного ефекту від впровадження інновацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика управління інноваціями (інноваційний менеджмент), забезпечення можливості отримання необхідного фінансового, виробничого та інших ефектів знаходяться в центрі уваги провідних вчених як в Україні, так і за кордоном. Особливої уваги заслуговують праці Друкера П. (Drucker, P.) [1], Шумпетера Й. (Schumpeter, J.) [2], Ансофа І. (Ansoff, I.) [3], Гурвіца Л. (Hurwicz,L.) та Рейтера C.(Reiter, S.) [4], Твісса Б. (Twiss, B.) [5],Амоши О., Саломатіної Л. [6], Гейця В. [7], Ілляшенка Н. [8], Юринець З. [9]. Водночас сьогодні не можна констатуватифакт наявності © Українська інженерно-педагогічна академія завершеної інноваційної теорії, яка охоплювала б всі рівні та форми реалізації інновацій. З однією сторони, це пов'язано зі специфікою самих інновацій, що виражається в їхній складній структурованості, нелінійності, динамізмі, імовірнісному та ризиковому характері реалізації. З іншого боку, погано прогнозовані зміни в динаміці соціально-економічного середовища, в якому функціонують підприємства і реалізуються інновації також призводять до зниження передбачуваності їхнього результату. Це актуалізує проблему управління інноваціями в сучасних умовах, зростання передбачуваності процесу їхньої реалізації і величини очікуваного ефекту, що підвищує значення планування реалізації інноваційних проєктів.

Метою даної статті є дослідження науково-практичних аспектів планування інновацій на підприємствах в умовах високої невизначеності.

Виклад основного матеріалу

В умовах ринкової економіки обсяги і «успішність» інноваційної діяльності будь -якого підприємства мають прямий вплив на його вартість і конкурентоспроможність. Це обумовлює можливість розглядати планування інновацій як одну з основних рушійних сил розвитку виробничо-економічної діяльності підприємства і його системи управління. У той же час в умовах високої невизначеності планування стає дуже складною діяльністю. Так, ще у XVI ст. Макіавеллі Н. писав, що «немає нічого складнішого у плануванні, сумнівнішого в успіху, небезпечнішого в управлінні, ніж створення нового порядку речей...» [10]. Однак посилення непередбачуваності змін у зовнішньому середовищі і відповідно реалізації інноваційних проєктів і зростання їхньої ризикованості привели до зростання потреби в плануванні .

Аналізуючи можливості планування інновацій необхідно враховувати передумови, які визначаються особливостями як інновацій і інноваційної діяльності, так і процесів планування і прогнозування в умовах ринкової економіки. По-перше, такі атрибутивні риси як невизначеність, нелінійність, відкритість та альтернативність обумовлюють необхідність розгляду будь -яких інновацій як унікальне явище, що не може розглядатися як статистичний випадок або стереотип. Це призводить до ускладнення дослідження можливостей реалізації інновацій, їхнього проектування, оцінювання можливих ефектів і, відповідно, управління ними. По-друге, необхідно відходити від постулатів неокласичної економічної теорії і не розглядати інновації і їхню реаліз ацію через призму абсолютної раціональності, планованості та керованості. Планування інновацій ускладняються невизначеністю зовнішнього і внутрішнього середовища підприемства, невизначеністю впливу на інноваційні процеси групових та особистісних якостей учасників інноваційного процесу. По-трете, високий рівень невизначеності майбутнього суттево обмежуе і можливості застосування існуючих методик планування і прогнозування майбутнього. Це призводить до зміни підходів до розуміння понять планування і прогнозування інноваційної діяльності як науково обґрунтованих способів підтримки інноваційної активності підприемства, забезпечення розуміння цінності змін та адаптації до нових умов.

Планування інновацій на підприемствах завжди носить стратегічний характер. Це обумовлюеться тим, що впровадження інновацій завжди матиме довгостроковий позитивний або негативний вплив на діяльність підприемства, впливатиме до можливість досягнення ним стратегічних цілей, визначатиме конкурентоспроможність, стійкість до змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, а також рівень поточної і перспективної фінансової успішності.

Можна виділити 4 базові види управлінської діяльності щодо планування інноваційної діяльності підприемства, а саме:

1) розподіл ресурсів. Будь-які ресурси підприємства (у першу чергу, фінансові) е обмеженими і не можуть поповнюватися в момент виникнення потреби, тому завжди є актуальною необхідність їхнього раціонального витрачання, а у випадку інноваційної діяльності - ще й отримання максимального позитивного ефекту. При аналізі можливостей фінансування інновацій фахівці підприємства мають враховувати, як тимчасове виведення коштів вплине на рівень його фінансової стійкості;

2) адаптація до зовнішнього середовища. Підприємство повинно мати здатності до адаптації до будь-яких (позитивних чи негативних) змін у середовищі, в якому функціонує, мати можливість виявляти та забезпечувати ефективне реагування на зовнішні зміни, тобто мати можливість для створення нових відповідних умов реалізації інновацій для отримання очікуваного позитивного результату;

3) внутрішня координація. Інноваційна діяльність має здійснюватися в межах реалізації стратегії розвитку підприємства. Це обумовлює необхідність координації стратегічної діяльності і інновацій для врахування позитивних і нівелювання негативних сторін діяльності та для забезпечення високої фінансової успішності підприємства у короткостроковій і довгостроковій перспективі;

4) стратегічне організаційне передбачення. В процесі планування інновацій необхідно враховувати досвід і результативність ухвалених у минулому стратегічних рішень, рівень професіоналізму фахівців підприємства, їхню спроможність реалізовувати інвестиційні і інноваційні проєкти, готовність до корегувань системи планування діяльності підприємства в цілому.

Планування і прогнозування як складові системи управління розвитком підприємства, що передбачають здійснення системи розрахунків, спрямованих на підготовку, обґрунтування і вибір ефективних інноваційних проєктів, виконують функції, які можна поділити на 2 групи - управлінські (загальні) і дослідницькі (специфічні) (рис. 1).

Управлінські функції реалізують необхідність організації, координації, мотивації і інформаційного забезпечення всіх учасників інноваційного процесу.

Функція 1. Організація всіх учасників інноваційного процесу для досягнення генеральної цілі. Завдяки узгодженим планам часткові цілі окремих учасників та виконавців орієнтовані на досягнення генеральної цілі реалізації інноваційного проєкту чи підприємства в цілому.

Функція 2. Координація діяльності всіх учасників інноваційного процесу. У процесі планування інновацій використовуються чотири основні форми координації: розпорядча, ініціативна, програмна та бюджетна. Саме шляхом координації дій всіх учасників можна синхронізувати їхні зусилля в процесі реалізації інноваційного проєкту.

Рис. 1. Функції планування інновацій

Джерело: побудовано автором

Функція 3. Мотивація учасників інноваційного процесу. Успішне виконання планових завдань, як правило, є об'єктом особливого стимулювання та основою для взаємних розрахунків, що створює дієві мотиви для продуктивної та скоординованої діяльності всіх учасників.

Функція 4. Створення об'єктивної основи для ефективного контролю. Плани встановлюють бажаний або необхідний стан системи на певний період.

Їхня наявність дозволяє проводити об'єктивну оцінку діяльності підприємства шляхом порівняння фактичних значень параметрів із запланованими за принципом «факт-план».

Дослідницькі функції відображають специфіку планування інновацій.

Функція 5. Інформаційне забезпечення учасників інноваційного процесу. Плани містять важливу для всіх учасників інформацію про цілі інноваційної діяльності, прогнози, альтернативи щодо вкладення коштів, терміни, ресурсні та адміністративні умови впровадження інновацій.

Функція 6. Дослідження і опис майбутнього. Плани завжди орієнтовані у майбутнє і повинні базуватись на обґрунтованих прогнозах розвитку зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства .

Функція 7. Раннє розпізнавання проблем реалізації інновацій. У процесі прогнозування мають виявлятися потенційно небезпечні фактори і ситуації, що негативно впливатимуть на ефект від реалізації інноваційного проєкту. Це обумовлює необхідність розробки декількох планів реалізації проєкту, врахування в них коштів, необхідних для моніторингу змін у зовнішньому середовищі і нівелювання їхнього негативного впливу.

Функція 8. Підготовка управлінських рішень. Плани є найпоширенішими в інноваційному менеджменті управлінськими рішеннями. Планування вносить високий рівень економічної обґрунтованості та раціональності в систему управління підприємства.

Традиційно планування інновацій реалізується в чотири основні етапи:

етап 1 - фіксація завдань, вирішення яких забезпечить ефективну

реалізацію інноваційного проєкту;

етап 2 - складання плану (послідовності дій) реалізації інноваційного проєкту;

етап 3 - визначення способів реалізації завдань, визначених на етапі 1;

етап 4 -зазначення строків здійснення дій по реалізації інноваційного проекту та призначення відповідальних виконавців.

Результатом планування реалізації інноваційного проекту е множина календарних і ресурсних планів. Для забезпечення їхньої узгодженості необхідно розробляти часткові та загальні мережеві моделі комплексів робіт, в яких враховуеться потреба у ресурсах та аналізуеться ймовірність реалізації конкретного проекту.

Номенклатура показників та глибина розробки окремих планів змінюється залежно від масштабу та виду інноваційного проекту. Рішення, що приймаються в процесі планування, повинні забезпечити можливість реалізації проекту в задані терміни з мінімальними вартістю та витратами ресурсів за умови забезпечення високої якості виконання окремих робіт. Розрізняють чотири типи оцінок реалізації інноваційного проекту:

- логічна (врахування логічних обмежень на можливий порядок виконання робіт у часі);

- ресурсна (врахування обмеженості наявних чи доступних всіх видів ресурсів у кожен період реалізації проекту);

- фінансова (забезпечення позитивного балансу коштів як особливого виду обов'язкових ресурсів);

- виробничо-економічна (оптимізація комплексу робіт за часом, вартістю та якістю виконання).

Використання методів планування залежить від умов інноваційної діяльності, рівня невизначеності зовнішнього середовища і мети реалізації проекту (рис. 2).

Рис. 2. Взаємозалежність методів планування інновацій і рівня невизначеності, пов'язаної із реалізацією інноваційного проєкту

Джерело: побудовано автором

Метод консервативного планування. Він базується на постулаті, що у майбутніх періодах підприємство буде спроможне досягати виробничо - економічних і фінансових показників на рівнях не нижчих, ніж у попередніх. Цей метод передбачає збереження пропорцій (виробничо-збутових, фінансових тощо) діяльності підприємства, тобто він базується на припущенні, що інновації виступають одним із механізмів збереження позицій підприємства на існуючих ринках.

Метод адаптивного планування. Використання цього методу пер едбачає досягнення більш високих результатів з урахуванням раніше використовуваних засобів і методів діяльності шляхом адаптації їх до умов, що змінилися. При використанні методу адаптивного планування особливе значення має система моніторингу змін у зовнішньому і внутрішньому середовищах для своєчасного виявлення відхилень від тих, що враховані при розробці планів.

Програмно-цільовий метод планування використовується в проблемних і невизначених ситуаціях та передбачає орієнтацію на узгодження цілей, ресурсів та служить оптимізації координованої діяльності за рахунок можливості альтернативних шляхів вирішення наявних проблем за різними критеріями.

Є очевидним, що оцінювання рівня невизначеності фахівцями, які займаються плануванням і управлінням інновацій, буде суб'єктивним, що підвищує вимоги до їхнього професіоналізму і обізнаності стосовно методів планування, їхніх переваг і недоліків, умов застосування тощо.

Ще одним важливим аспектом планування інновацій є визначення напрямку планування, тобто «планування згори» чи «планування знизу». Як зазначають фахівці [11], стосовно інновацій не можна здійснювати таке протипоставлення, оскільки в процесі інноваційної діяльності необхідно прагнути до створення багатовимірних організацій, в яких за різними напрямами з високим ступенем паритетності діють топ-менеджери та менеджери більш низьких ланок системи управління підприємством з метою ефективної реалізації інноваційних планів і програм, або партисипативних організацій, в яких прийняття рішень щодо реалізації інноваційної діяльності, так само як і її планування, здійснюється за пропозицією «знизу» та «зверху», забезпечуючи формування найкращого єдиного рішення.

Висновки

інновація конкурентоспроможність підприємство

Отже, планування інновацій є обов'язковою умовою ефективного розвитку підприємства, збереження чи підвищення його конкурентоспроможності і фінансової успішності у короткостроковій і довгостроковій перспективах. В умовах ринкової економіки інновації є обов'язковою умовою розвитку підприємств, забезпечення їхньої конкурентоспроможності Оскільки впровадження інновацій є дуже ризиковим, тому питання адекватного планування реалізації інноваційних проєктів набуває особливої актуальності в умовах ринкової економіки. Тому метою даної статті є дослідження науково-практичних аспектів планування інновацій на підприємствах в умовах високої невизначеності. При цьому при плануванні інновацій слід враховувати, що (1) кожна інновація є унікальним явищем, яке не можна розглядати як статистичний випадок, (2) необхідний відхід від постулатів неокласичної економічної теорії, (3) рівень невизначеності майбутнього суттєво обмежує і можливості застосування існуючих методик планування і прогнозування майбутнього. Визначено, що в процесі інноваційної діяльності планування і прогнозування виконує 2 групи функцій, а саме управлінські (загальні) і дослідницькі (специфічні). Такий поділ функцій дозволяє підвищити ефективність планування інновацій за рахунок фокусування уваги фахівців з впровадження інновацій та фахівців з планування на різних аспектах інноваційної діяльності.

Використана література

1. Drucker P. Innovation and entrepreneurship: practice and principles. New York: Harper and Row, 1985, 277 р.

2. Schumpeter J. Theory of economic development: An inquiry into profits, capital, credit, interest, and the business cycle. New Brunswick (USA) and London (UK): Transaction Publishers, 2008. 255 р.

3. Ansoff I., Kipley D., Lewis A., Helm-Stevens R., Ansoff R. Implanting strategic management. New York: Palgrave Macmillan, 2019. 611 p.

4. Hurwicz L., Reiter S. Designing Economic Mechanisms, Publisher: Cambridge University Press, 2006. 334 р.

5. Twiss B. Managing Technological Innovation. London: Pitman Publishing, 1992. 758p.

6. Амоша О.І., Саломатіна Л.М. Інноваційний розвиток промислових підприємств у регіонах: проблеми та перспективи. Економіка України. 2017. № 3 (664). С. 20-34.

7. Геєць В.М. Інституційна обумовленість інноваційних процесів у промисловому розвитку України. Економіка України. 2014. № 12. С. 4-19.

8. Ілляшенко Н.С. Механізм управління стратегіями випереджаючого

науково-технологічного інноваційного розвитку промислового підприємства Ефективна економіка. 2020. № 2. [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/2_2020/59.pdf.

9. Юринець З.В. Формування інноваційних стратегій: теорія,

методологія, практика: монографія . Львів: СПОЛОМ, 2016. 412 с.

10. Machiavelli N. Il Principe. New York: G. A. Press, 1976. 164 p.

11. Віханьский О.С., Наумов О.І. Менеджмент.М., Магістр, 2014. 576 с.

References

2. Schumpeter J. Theory of economic development: An inquiry into profits, capital, credit, interest, and the business cycle. New Brunswick (USA) and London (UK): Transaction Publishers, 2008. 255 р.

3. Ansoff I., Kipley D., Lewis A., Helm-Stevens R., Ansoff R. Implanting strategic management. New York: Palgrave Macmillan, 2019. 611 p.

4. Hurwicz L., Reiter S. Designing Economic Mechanisms, Publisher: Cambridge University Press, 2006. 334 р.

5. Twiss B. Managing Technological Innovation. London: Pitman Publishing, 1992. 758p.

6. Amosha O.I., Salomatina L.M. Innovatsiynyy rozvytok promyslovykh pidpryyemstv u rehionakh: problemy ta perspektyvy. Ekonomika Ukrayiny. 2017. № 3 (664). S. 20-34.

7. Heyets'V.M. (2014). Instytutsiyna obumovlenist' innovatsiynykh protsesiv u promyslovomu rozvytku Ukrayiny. Ekonomika Ukrayiny. 2014. № 12. S. 4-19.

8. Illyashenko N.S. Mekhanizm upravlinnya stratehiyamy vyperedzhayuchoho

naukovo-tekhnolohichnoho innovatsiynoho rozvytku promyslovoho pidpryyemstva. Efektyvna ekonomika. 2020. № 2. URL:

http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/2_2020/59.pdf.

9. Yurynets' Z.V. Formuvannya innovatsiynykh stratehiy: teoriya,

metodolohiya, praktyka: monohrafiya. L'viv: SPOLOM, 2016. 412 s.

10. Machiavelli N. Il Principe. New York: G. A. Press, 1976. 164 p.

11. Vikhans'kyy O.S., Naumov OI. Menedzhment. M., Mahistr, 2014. 576 s.

Размещено на Allbest.ru