Фінансовий механізм управління збалансованим розвитком регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка»

Фінансовий механізм управління збалансованим розвитком регіону

Красностанова Н.Е.

кандидат економічних наук, доцент

завідувачка кафедри менеджменту,

фінансів і бізнес-технологій

Анотація

регіональний фінансовий політика економічний

У статті досліджено особливості формування та розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону. Виявлено проблеми сучасних тенденцій формування та розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону в Україні на сучасному етапі. Обґрунтовано напрями вдосконалення сучасних тенденцій формування та розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону. Дослідження особливостей розвитку регіону, оцінка його загального фінансового потенціалу, а також його окремих складових можуть дозволити підвищити ефективність вибору інструментів формування достатньої фінансової бази для конкретного суб'єкта України, посилити результативність регіональної фінансової політики та ступінь її адаптованості до конкретних економічних реалій, скоротити розрив між сформованим та реалізованим фінансовим потенціалом регіонів, в умовах обмеженості державних можливостей сконцентрувати зусилля на підтримці тих суб'єктів, де залучення до економічних процесів приватного капіталу утруднене об'єктивними причинами. Наголошено, що бюджетні інструменти підвищення та реалізації регіонального фінансового потенціалу можуть диференційовано застосовуватися як для регіонів, для яких властивий низький рівень бюджетно-податкового потенціалу, так і для тих, що характеризуються значним рівнем бюджетного забезпечення, відсутністю дефіциту регіональних бюджетів, а також високим рівнем заповнення консолідованого бюджету регіону власними доходами. У першому випадку основним інструментом формування достатньої фінансової бази для забезпечення заданих темпів економічного розвитку мають стати трансферти, які виділяються з вищого рівня. Для регіонів із високим рівнем бюджетно-податкового потенціалу доцільно використовувати кредитні інструменти, зокрема, підвищення ліміту надання бюджетних кредитів.

Ключові слова: фінансовий механізм, управління збалансованим розвитком регіону, бюджет, фінансовий потенціал регіону.

Annotation

The article examines the peculiarities of the formation and development of the management mechanism for the balanced development of the region. The problems of modern trends in the formation and development of the management mechanism for the balanced development of the region in Ukraine at the current stage have been identified. The directions for improvement of modern trends in the formation and development of the management mechanism for the balanced development of the region are substantiated.

A study of the peculiarities of regional development, assessment of its overall financial potential, as well as its individual components, can improve the efficiency of the choice of instruments for forming a sufficient financial base for a particular entity of Ukraine, enhance the effectiveness of regional financial policy and the degree of its adaptation to specific economic realities, reduce the gap between the formed and realized financial potential of regions, and, given the limited State capacity, concentrate efforts on supporting those entities which have the lowest financial potential. It is emphasized that budgetary instruments for increasing and realizing the regional financial potential can be differentially applied both for regions characterized by a low level of fiscal potential and for those characterized by a significant level of budgetary provision, absence of regional budget deficits, and a high level of filling the consolidated budget of a region with its own revenues. In the first case, transfers from the higher level should be the main instrument for creating a sufficient financial base to ensure the set pace of economic development. For regions with a high level of fiscal potential, it is advisable to use credit instruments, in particular, to increase the limit for granting budgetary loans.

Keywords: financial mechanism, management of balanced development of the region, budget, financial potential of the region.

Вступ

Постановка проблеми. Функціонування української економіки з великою кількістю обмежень зумовлює необхідність її відновлення на основі якісного стратегічного розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону з урахуванням зарубіжного досвіду. Формування інструментів фінансового забезпечення розробки стратегії регіонального розвитку поставило питання про необхідність зміни фінансових стратегій для забезпечення умов сталого розвитку, що зумовило актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важлива роль у науковому доробку питань обґрунтування особливостей забезпечення формування та розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону належить таким відомим вченим, як: Албул С.В., Дахнова О.Є., Пухир С.Т., Скопенко Н.С., Скоробогатова Н.Є., Товкачова А.С., Федоренко К.В. та ін. Незважаючи на широке теоретико-прикладне опрацювання питань формування та розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону, доцільно відзначити про відсутність комплексного стратегічного розвитку України із позиції цілісного підходу. Тому тема забезпечення формування та розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону є актуальною та потребує подальшого дослідження.

Метою статті є теоретико-методологічний огляд сучасного фінансування регіональних проектів в Україні на субрегіональному рівні та надання пропозицій щодо їх концептуального вдосконалення з метою забезпечення сталого розвитку економіки на основі європейського досвіду регіонального розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:

виявити особливості формування та розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону;

позначити проблеми сучасних тенденцій формування та розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону в Україні на сучасному етапі;

обґрунтувати напрями вдосконалення сучасних тенденцій формування та розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону.

Об'єктом дослідження є методика обґрунтування особливостей теоретико-методологічних аспектів вдосконалення сучасних тенденцій формування та розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону.

Предметом дослідження є соціально-економічні процеси обґрунтування сутності теоретико-методологічних аспектів вдосконалення сучасних тенденцій формування та розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону.

Результати

Одним із стратегічних пріоритетів розвитку України є забезпечення сталого та збалансованого просторового розвитку, спрямованого на скорочення міжрегіональних відмінностей у рівні та якості життя населення. У сучасних умовах обов'язковою умовою реалізації розроблених стратегій розвитку окремих регіонів є формування достатньої фінансової бази, що забезпечує необхідний рівень інвестиційної активності. У свою чергу можливості залучення достатніх фінансових ресурсів для забезпечення заданих темпів економічного розвитку визначаються, з одного боку, наявним внутрішнім фінансовим потенціалом території, а з іншого боку, ефективністю формування та функціонування механізму реалізації такого фінансового потенціалу. При цьому в умовах асиметрії регіонального розвитку, існуючих диспропорцій у фінансовій забезпеченості окремих суб'єктів України при побудові такого механізму потрібен диференційований підхід з урахуванням оцінки як загального фінансового потенціалу конкретних регіонів, так і окремих елементів. Складність підходів до оцінки внутрішнього регіонального фінансового потенціалу, а також порівняно невисокі можливості адаптації окремих елементів загальної фінансової політики (бюджетної, податкової, кредитної та ін.) до специфіки економічного розвитку кожного конкретного суб'єкта України призводять до підвищення значущості та актуальності пошуку загальних напрямів формування регіонального фінансового механізму з урахуванням принципів системного підходу [7, с. 5].

Сучасний підхід до формування фінансового механізму управління збалансованим розвитком регіону полягає у визнанні та обґрунтуванні дворівневої моделі внутрішнього механізму відтворення капітальних цінностей, у тому числі продуктової та відтворювальної моделі. Концепція продуктової моделі заснована на розширеному відтворенні товарів, робіт та послуг як основа будь-якої економічної системи. Ця модель всебічно досліджена в рамках класичної фінансової теорії та заснована на механізмі реалізації розподільчої та контрольної функцій фінансів. Базовим критерієм продуктової моделі є зростання ВВП душу населення. Метою реалізації продуктової моделі є зростання виробництва товарів, робіт і послуг незалежно (чи слабкої залежності) від суспільних витрат виробництва та реалізації. Відтворення продуктової моделі ґрунтується на залученні прямих інвестицій та ефективно переважно в умовах слабкої конкуренції чи сильної політики протекціонізму з боку держави. Результатом експлуатації продуктової моделі поза її взаємозв'язку та залежність від результатів відтворення капітальних цінностей неминуче виступає неконкурентоспроможна промисловість як наслідок, - економічний спад [8, с. 345].

Війна в Україні призвела до дестабілізуючих процесів у всьому світі: гуманітарної кризи, фінансових коливань, прискорення інфляції та зростання цін. Це також зашкодило сталому розвитку України, оскільки стало очевидним, що відбудова України потребує величезних ресурсів і розробки нового плану Маршалла. Крім того, фінансова підтримка цього відновлення у вигляді кредитів передбачає значні зобов'язання, оскільки борги доведеться повертати з відсотками. Це буде важко, тому що державний борг був значним у порівнянні з ВВП ще до війни. Станом на 31 грудня 2021 року загальний державний борг України становив 2671,82 млрд. грн., а співвідношення державного боргу до ВВП - 48,9%. Проте станом на кінець жовтня 2022 року державний борг перетнув позначку в 3 770,95 млрд. гривень. Водночас, за розрахунками НБУ, співвідношення державного боргу до ВВП зросло до 73,91% з 67,7% на кінець II кварталу [14]. Тому тема обґрунтування особливостей мінімізації негативного впливу на формування обсягу державного боргу України в умовах війни є актуальною та потребує подальшого дослідження.

Використання фінансового механізму відтворювальної моделі економічного зростання починається, але не обмежується контролем за виведенням реально функціонуючого капіталу з господарського обороту [1-3]. Не менш важливий другий принциповий агрегат механізму, пов'язаний із встановленням балансу продуктової та відтворювальної моделей [12, с. 68]. Створення такого агрегату дозволить зробити достовірну оцінку інвестиційного потенціалу вітчизняної промисловості, створити ефективний механізм фінансового контролю за результатами суспільного відтворення та, таким чином, створити передумови для інвестиційного прориву на інноваційній основі.

Війна призвела до найбільшого економічного спаду в історії незалежної України. У 2022 р., порівняно з аналогічним періодом 2021 року ВВП України впав на 19,1% у першому кварталі 2022 року та на 37,2% у другому кварталі. З січня по вересень 2022 року він впав на 30%. Національний банк України (НБУ) прогнозує падіння ВВП України на 37,5% у четвертому кварталі року та на 33,4% за весь рік [13]. Незважаючи на те, що цей прогноз дещо кращий, ніж припускався в найпесимістичніших сценаріях перших місяців війни (у червні Світовий банк прогнозував, що ВВП України впаде на 45%), економічна ситуація в країні залишається вкрай складною. Хоча у 2023 році очікується зростання ВВП, важко сказати, що буде справді динамічне відновлення: за прогнозами українського уряду, економіка зросте на 4,6%, тоді як Світовий банк прогнозує зростання на 3,3%, а Європейський банк реконструкції & Development прогнозує зростання ВВП на 8% за найоптимістичнішим сценарієм [14].

Розглянемо загальний стан та найбільш суттєві зміни у структурі державному боргу в період війни (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка державного та гарантованого державою боргу України за 2018-2022 рр. (млн. грн.) [14]

У лютому 2022 року, порівнюючи з січнем 2022 року загальний борг зменшився на 0,6% - відповідно зовнішній борг збільшився, а внутрішній борг зменшився. В березні, порівнюючи з лютим загальний державний борг збільшився вже на 3,7%, в квітні - на 0,8%, в травні - на 3,9%, в червні - на 3,9%. На кінець липня 2022 року державний борг збільшився на 14,8%. Таке значне збільшення показників пов'язано із зростанням потреби у величезній кількості фінансових ресурсів для забезпечення обороноздатності нашої країни [14]. Зростаюча інфляція стає все більшою проблемою для України: у січні 2022 року вона становила 10%, у вересні - вже 24,6%, а до кінця року, за прогнозом НБУ, сягне 30% [16]. Найбільше українців вразило подорожчання основних продуктів харчування: хліб і хлібобулочні вироби подорожчали на 36,6%, риба - на 40,7%, овочі - аж на 84,8% через окупацію Херсонської області, яка є основним виробником овочі в Україні. Крім того, зросли ціни на пальне (на 66,2%), що призвело до зростання транспортних витрат (на 41,1%). Водночас на початку жовтня мінімальна заробітна плата трохи зросла з 6500 гривень (приблизно 178 доларів США) до 6700 (приблизно 183 долари США); бюджет на 2023 рік не передбачає їх подальшого перегляду. Згідно з прогнозом уряду, середня зарплата, яка в січні становила 14 600 гривень (приблизно 435 доларів США), у 2023 році має зрости до 18 500 (приблизно 550 доларів США); однак навіть це не вирішить проблему [15].

Незважаючи на те, що зростання зовнішнього державного боргу є не єдиним фактором зростання ВВП, все ж існує позитивний вплив досліджуваного показника на економічне зростання, що лише підкреслює важливість ефективного управління зовнішнім боргом. Міжнародний валютний фонд прогнозує зростання державного боргу України до 86,2% ВВП країни у 2022 році через війну в нашій країні. Дефіцит бюджету країни досягне 17,8%. У 2021 році державний борг України сягнув 49% ВВП країни, досягнувши максимуму в 181 мільярд доларів. Зокрема, до кінця 2023 року МВФ очікує державний борг України на рівні 78% ВВП, 2024 року - 78,7% ВВП, 2025 року - 82,9% ВВП, 2026 року - 88,7% ВВП і 2027 року - 92,3% ВВП. Фонд прогнозує падіння ВВП України на 35% у 2022 році і поки що утримується від оцінки його динаміки в наступні роки через велику невизначеність. Згідно з очікуваннями МВФ, дефіцит державного бюджету України цього року зросте до 17,8% ВВП з 4% ВВП у 2021 році. У наступні роки він також залишатиметься на дуже високому рівні: 2023 рік - 13,1% ВВП, 2024 рік - 11,9% ВВП, 2025-2026 роки - 10,9-10,8% ВВП і скоротиться до однозначного числа лише в 2027 році - 9,3% ВВП [15].

Станом на 22 серпня 2022 року банки-первинні дилери зазвичай тримають найбільший портфель військових облігацій. Другий за величиною портфель - українці та вітчизняний бізнес. Він містить 13339,7 млн. грн. (14,8% від загальної вартості викуплених гривневих облігацій війни); 176,2 млн. доларів США (20,4% від загальної вартості військових облігацій, номінованих у доларах США); 145,0 млн. євро (51,4% від загальної вартості військових облігацій, деномінованих у євро). Нерезиденти володіють цінними паперами внутрішнього державного боргу військового призначення на суму понад 1349,7 млн. грн. та 2 млн. доларів США [14]. У бюджеті України постійно бракує коштів. Основними причинами значного дисбалансу доходів і витрат у бюджеті є нераціональне використання бюджетних коштів, економічна нестабільність, військові дії на території країни, наявність певних недоліків у законодавчій базі, зростання державного боргу [11, с. 195].

Для подолання цієї проблеми використовуються різні методи. Найбільш підходящий метод кредитування. Україна активно залучає кредити, щоб збалансувати бюджет. Цей метод має такі позитивні риси, як уникнення видачі грошей на наповнення бюджету, що знижує інфляцію та знецінення валюти країни; державна позика може бути використана для регулювання грошового обігу. Але державна позика призводить до збільшення державного боргу і перешкоджає економічному розвитку; гроші, залучені від підприємств, юридичних та фізичних осіб, не потрапляють до сфери інвестицій реального сектору і не приносять ніякого доходу, який виступає негативною ознакою використання державного кредиту для забезпечення збалансованості бюджету країни. Тому Україні потрібно ввести інші різні заходи для подолання цієї проблеми з метою коригування фіскальної політики та зменшення державного боргу [10, с. 12].

Необхідно переглянути та вдосконалити законодавчу базу, вивчити та адаптувати приклади інших країн щодо регулювання надходжень та витрат грошових коштів з бюджету, розвивати фінансовий ринок країни та створити привабливий інвестиційний сектор, покращити податкову систему, розвивати виробництво та експортувати більше, ніж імпортувати [12, с. 98].

Як відомо, одним з основних показників економічної безпеки в умовах війни є внутрішній та зовнішній борг держави та її вплив на фінансову стабільність у державі. У розвинених країнах державні запозичення є одним з основних інструментів сталого економічного розвитку. Однак, як показує практика розвинених країн, чим більше обтяжує державний борг для економіки, тим більше її служба входить до складу економіки та її безпеки [9, с. 112].

При великому обсязі накопиченого державного боргу в умовах війни стає важке завдання: зміцнити довіру громадян до національної валюти, протидіяти інфляційним процесам, накопичити і забезпечити країну валютними резервами, конвертованості національної валюти. Все це може призвести до девальвації національної валюти та збільшення платежів за обслуговування державного боргу. Коли витрати державної служби досягають рівня доходів бюджету, держава втрачає контроль над управлінням державним боргом, що призводить до втрати економічної та політичної безпеки [8, с. 345].

Вплив державного боргу на економічну безпеку України в умовах війни визначається на основі показників макроекономічного розвитку. До таких показників відносяться: ВВП, промислове виробництво, валова продукція сільського господарства, інвестиції в основний капітал, роздрібний товарооборот, індекс інфляції, доходи, витрати, дефіцит або профіцит зведеного бюджету держави, експорт та імпорт товарів, зовнішньоторговельний баланс, товари, прямі іноземні інвестиції, заборгованість із заробітної плати, грошові доходи, середньомісячна заробітна плата та кількість безробітних у країні. Розмір державного боргу визначається як у абсолютному вираженні, так і у відносних показниках, а відносні показники розраховуються як відсоток від ВНП та ВВП [4]. Проте абсолютна сума державного боргу не є значною, оскільки борг зростає із зростанням ВВП, а на його вартість впливає інфляція [5]. Так, за методом розрахунку рівня економічної безпеки України визначені порогові коефіцієнти загального державного боргу та співвідношення загального зовнішнього боргу до ВВП у розмірі 55% та 25% відповідно [6].

Отже, основним викликом сьогодення у розвитку механізму управління збалансованим розвитком регіону є потреба у комплексному вдосконаленні державної боргової політики та розробка нової боргової стратегії в умовах воєнного стану. Внаслідок військової агресії пошкодження вітчизняної інфраструктури є колосальними і продовжують зростати. Операційні збої і втрата потужностей були особливо великими в металургійному секторі (5% довоєнного ВВП) та сільському господарстві (12% довоєнного ВВП), що обґрунтовується їх розташуванням близько до зон активних бойових дій. Логістичні проблеми, що виникли в результаті військових дій та пов'язані з роботою портів, транспортних мереж та енергетичної інфраструктури, продовжують негативно впливати на економіку та життя мирного населення. За умови більш тривалої війни перспективи на 2023 рік залишаються стриманими та дуже невизначеними. За базовим прогнозом МВФ, зростання у 2023 році очікується на рівні 3,5%, що відображатиме продовження державних видатків та помірне пожвавлення приватної активності за умови, що економіка продовжуватиме адаптуватися до динаміки війни після цьогорічного обвалу. Очікується, що інфляція знизиться, але залишиться високою - близько 22,5% у річному вимірі на кінець 2023 року [10, с. 17].

Слід зазначити, що бюджетні інструменти підвищення та реалізації регіонального фінансового потенціалу можуть диференційовано застосовуватися як для регіонів, для яких властивий низький рівень бюджетно-податкового потенціалу, так і для тих, що характеризуються значним рівнем бюджетного забезпечення, відсутністю дефіциту регіональних бюджетів, а також високим рівнем заповнення консолідованого бюджету регіону власними доходами. У першому випадку основним інструментом формування достатньої фінансової бази для забезпечення заданих темпів економічного розвитку мають стати трансферти, які виділяються з вищого рівня. Для регіонів із високим рівнем бюджетно-податкового потенціалу доцільно використовувати кредитні інструменти, зокрема, підвищення ліміту надання бюджетних кредитів.

Високий рівень бюджетно-податкового потенціалу в сукупності з наявністю на території регіону розвиненого виробничого сектору економіки, а також великих промислових підприємств (визначають значний потенціал суб'єктів господарювання) є передумовою більш активного використання для таких регіонів інструментів, пов'язаних із залученням коштів підприємств та організацій в інвестиційні процеси, і навіть підвищенням можливостей на формування власних бюджетних доходів. Реалізація цих груп інструментів можлива на основі розширення бюджетних та податкових повноважень, а також підвищення фінансової самостійності державних органів влади [7, с. 5].

Важливим і досі незатребуваним повною мірою джерелом поповнення фінансової бази регіонального розвитку залишаються заощадження домогосподарств. Для регіонів, що характеризуються високим фінансовим потенціалом населення, що визначається високим рівнем доходів, значними накопиченими заощадженнями, є доцільним використання різних інструментів трансформації фінансових коштів фізичних осіб в інвестиційні ресурси. Інструментами підвищення та реалізації фінансового потенціалу таких регіонів можуть стати створення інвестиційно-позикових механізмів на базі випуску державних облігацій, доступних для населення, формування спеціальних інвестиційних продуктів на базі взаємодії регіональних кредитних організацій та органів влади, організація пайових регіональних інвестиційних фондів.

Для деяких регіонів дієвими інструментами підвищення загального фінансового потенціалу є створення умов залучення зовнішнього стосовно регіону приватного капіталу. Як правило, використання таких інструментів виявляється ефективним у регіонах, що характеризуються значним інвестиційним потенціалом, що визначається, з одного боку, наявністю сировинної бази для створення великих галузевих комплексів, високим рівнем розвитку малого та середнього бізнесу, достатнім обсягом виробничих та трудових ресурсів, а з іншого сторони, значним кредитно-фінансовим потенціалом, що зумовлений високим рівнем розвитку фінансових інститутів у регіоні. Для таких регіонів є доцільними концентрація зусиль на розвитку державно-приватного партнерства на основі розробки системи пільг для суб'єктів, що реалізують проекти державно-приватного партнерства, створення умов для залучення приватних інвестицій та іноземного капіталу за рахунок формування особливих економічних зон, податкових преференцій. Окремо увагу в регіонах з високими рівнями фінансового потенціалу суб'єктів господарювання та кредитно-фінансового потенціалу слід приділяти створенню різних інвестиційних механізмів за участю державних органів влади, у тому числі створенню регіональних інвестиційних банків, венчурних та інвестиційних фондів, формуванню банків даних потенційних інвестиційних проектів та майданчиків [11, с. 295].

Висновки

Отже, дослідження особливостей розвитку регіону, оцінка його загального фінансового потенціалу, а також його окремих складових можуть дозволити підвищити ефективність вибору інструментів формування достатньої фінансової бази для конкретного суб'єкта України, посилити результативність регіональної фінансової політики та ступінь її адаптованості до конкретних економічних реалій, скоротити розрив між сформованим та реалізованим фінансовим потенціалом регіонів, в умовах обмеженості державних можливостей сконцентрувати зусилля на підтримці тих суб'єктів, де залучення до економічних процесів приватного капіталу утруднене об'єктивними причинами.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України: від 01.01.2018 р. № 2456-УІ (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради. 2018. № 50-51. Ст. 572. URL: Ийр:/А\л\л\'.гайа.доу.иа (дата звернення: 02.02.2023).

2. Господарський кодекс України № 436-15, поточна редакція - Редакція від 06.01.2019. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15 (дата звернення: 02.02.2023).

3. Цивільний кодекс України № 435-15, поточна редакція - Редакція від 06.01.2019. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15?test=dCCMfOm7xBWMr0oEZif2k8PiHI4pws80msh8Ie6 (дата звернення: 02.02.2023).

4. Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/64/2022#n2 (дата звернення: 02.02.2023).

5. Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»: закон України від 24.02.2022 № 2102-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20 (дата звернення: 02.02.2023).

6. Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України: закон України від 03.03.2022 № 2114-IX. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2114-20#Text (дата звернення: 02.02.2023).

7. Албул С.В., Єгоров С.О. Правові аспекти участі цивільних осіб у захисті України в умовах воєнного стану. Наукові проблеми запровадження правового режиму воєнного стану в Україні: сучасний вимір: матеріали науково-практичного онлайн-заходу. 29 квітня 2022 р. Одеса: ОДУВС, 2022. с. 313. С. 4-5.

8. Дахнова О.Є. Оцінка стану бюджетної безпеки України. Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. 2018. Вип. 1. С. 345-352.

9. Пухир С.Т. Фінансові механізми реалізації державної регіональної політики: сучасний стан та пріоритети вдосконалення: монографія. Київ: Державний вищий навчальний заклад «Університет банківської справи», 2017. 374 с.

10. Скопенко Н.С., Євсєєва-Северина І.В., Кириченко О.М., Ніколаєнко С.М. Оцінка втрат українського бізнесу внаслідок війни та ключові напрямки відновлення вітчизняної економіки у післявоєнний час. Інвестиції: практика та досвід. 2023. № 4. С. 11-18.

11. Скоробогатова Н.Є., Товкачова А.С., Федоренко К.В. Методи управління економічними ризиками в умовах військового стану. 2022: ІІІ міжнародна науково-практична конференція «Бізнес, інновації, менеджмент: проблеми та перспективи». 2022.С. 195-296.

12. Фінансові механізми сталого розвитку України в умовах сучасних викликів: тези доповідей ІУ Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (м. Київ, 3 червня 2022 року). Науково-редакційна колегія: д. е. н., проф. Давиденко Н.М., к. е. н., доц. Скрипник Г.О. К.: Редакційно-видавничий відділ НУБіП України, 2022. 304 с.

13. Офіційний сайт Національного банку України. URL: https://bank.gоv.ua/соntrоl/uk/publish/ (дата звернення: 02.02.2023).

14. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. URL: https://mof.gov.ua/uk/derzhavnij-borg-ta-garantovanij-derzhavju-borg (дата звернення: 02.02.2023).

15. Офіційний сайт Державного казначейства України. URL: https://www.treasury.gov.ua/ua (дата звернення: 02.02.2023).

16. Офіційний сайт Міжнародного валютного фонду. URL: https://www.imf.org/en (дата звернення: 02.02.2023).

Размещено на Allbest.ru