Демографічна криза як ключова загроза соціальній безпеці регіону: сучасний стан, причини, тенденції та шляхи покращення ситуації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Факультет економіки та управління

Київський університет імені Бориса Грінченка

Демографічна криза, як ключова загроза соціальній безпеці регіону: сучасний стан, причини, тенденції та шляхи покращення ситуації

Руденко Валентина Сергіївна,

аспірантка, заступник декана із науково-педагогічної

та соціально-гуманітарної роботи

Вступ

У статті проаналізовано сучасні тенденції демографічної ситуації в Україні як в часи повномасштабного вторгнення, так і до нього. Визначено та описано основні причини, які призводять до зниження кількості людської популяції в Україні. Підкреслено, що такі ж тенденції відбуваються і в інших європейських країнах. Охарактеризовано вплив широкомасштабного вторгнення на демографічну ситуацію в Україні. Запропоновано можливі для воєнного та повоєнного часу рекомендації щодо збільшення економічно-активного населення на території України.

Матеріали і методи. Досягненню поставленої мети сприяло використання методів наукового аналізу, методу моделювання, припущення; також дослідження стало можливим завдяки опитуванню, анкетуванню та інтерв'ю, які проводили європейські та українські інформаційні агентства.

Результати і обговорення. В статті зазначено, що якісний склад населення будь-якої країни безпосередньо впливає на її економічний розвиток, та сприяє покращенню якості соціальної безпеки регіону. Проте, в Україні вже впродовж не одного десятиліття відбувається демографічний спад, при цьому частка людей літнього віку стає все більшою. Причинами такої ситуації стали висока смертність, низька народжуваність, та міграційні процеси назовні країни. До того ж повномасштабне вторгнення росії стало каталізатором цих факторів, що в своєму наслідку може призвести до катастрофічної ситуації. Тому злагоджена робота на всіх рівнях державного управління, грамотна політика економічного розвитку, створення м'яких умов для роботи та навчання молодих людей, підтримка інституту сім'ї - є надзвичайно необхідними задля забезпечення достатнього рівня соціальної складової економічної безпеки.

Висновки. Досягнення демографічного плато залежить прямим чином від якнайшвидшого закінчення бойових дій на території України. Зниження смертності, підвищення рівня народжуваності, просте відтворення популяції, та повернення близько 8 мільйонів українців додому - буде залежати від ефективної політики підтримки українців, створення умов для працевлаштування, навчання, доступ до медицини та державних послуг. Подальше дослідження цих явищ та пошук актуальних шляхів вирішення цих проблем наразі є одним із найактуальніших питань у повоєнній відбудові країни.

Ключові слова: соціальна безпека, демографія, популяція, сальдо, рівень смертності, рівень народжуваності, еміграція, біженство, міграційна політика, інститут сім'ї.

Rudenko Valentyna, postgraduate student, deputy dean for scientific-pedagogical and social-humanitarian work of the Faculty of Economics and Management, Borys Grinchenko Kyiv University

Demographic crisis as a key threat to social security of the region: current state, causes, trends and ways to improve the situation

Introduction. The article analyzes the current trends of the demographic situation in Ukraine both during the full-scale invasion and before it. The main reasons that lead to a decrease in the number of the human population in Ukraine are defined and described. It is emphasized that the same trends are taking place in other European countries. The impact of the large-scale invasion on the demographic situation in Ukraine is characterized. Possible recommendations for increasing the economically active population on the territory of Ukraine for wartime and postwar times are proposed.

Materials and methods. The achievement of the set goal was facilitated by the use of methods of scientific analysis, modeling methods, assumptions; Also, the research was made possible thanks to the survey, questionnaire and interviews conducted by European and Ukrainian news agencies.

Results and discussion. The article states that the qualitative composition of the population of any country directly affects its economic development and contributes to improving the quality of social security in the region. However, a demographic decline has been taking place in Ukraine for more than a decade, while the share of elderly people is increasing. The reasons for this situation were high mortality, low birth rate, and migration processes outside the country. In addition, the full- scale invasion of Russia became a catalyst for these factors, which in its consequence can lead to a catastrophic situation. Therefore, coordinated work at all levels of state administration, a competent policy of economic development, creation of soft conditions for the work and education of young people, support of the institution of the family are extremely necessary to ensure a sufficient level of the social component of economic security.

Conclusions. Achieving a demographic plateau depends directly on the speedy end of hostilities on the territory of Ukraine. Reducing mortality, increasing the birth rate, simple reproduction of the population, and the return of about 8 million Ukrainians to their homes will depend on an effective policy of supporting Ukrainians, creating conditions for employment, education, access to medicine and public services. Further research of these phenomena and the search for actual ways to solve these problems are currently one of the most pressing issues in the post-war reconstruction of the country.

Keywords: social security, demography, population, balance, death rate, birth rate, emigration, refugee, migration policy, family institution.

Вступ

Населення - є ядром, рушійною силою, та підґрунтям формування та продуктивного функціонування будь-якої держави. Якісний, освічений та економічно-активний стан населення країни є тим першочерговим фактором, який в тому числі визначає величину ВВП країни, додану вартість, кількість надходжень до державної казни у вигляді податків, розвиток науки і технологій, створення бізнесів, нових робочих місць, залучення іноземних інвестицій та ін. Так, у багатьох європейських країнах та у розвинутих країнах інших регіонів світу однією з найактуальніших демографічних проблем стає скорочення чисельності населення внаслідок депопуляції та супутнє прискорення процесу старіння. Депопуляційні тенденції у наш час притаманні багатьом країнам світу і, згідно з оцінками ООН, у наступні десятиріччя масштаби депопуляції та рівень охоплення нею держав світу зростатимуть, при цьому ХХ! ст. неминуче стане “століттям старіння” населення (Терець, 2010).

Повномасштабне вторгнення росії ще більше загострило питання демографічного відтворення населення та підсилило тенденцію до його старіння. Вплив демографічних процесів, як на політику, економіку так і розвиток науки та освіти регіонів - є досить суттєвим, проте часто недооціненим. Важливий фактор розвитку суспільства - демографічний, який відображає структуру і чисельність населення з одного боку, та з іншого є чинником матеріального виробництва (Панасюк, 2016).

Так, іще до початку повномасштабного вторгнення в Україні вже йшов тривалий процес старіння нації. В усьому світі, в достатньо економічно розвинених країнах відбувається процес старіння населення, і частка людей похилого віку зростає швидкими темпами, то Україна також не є виключенням.

Таким чином, коли в суспільстві загострюється тенденція до старіння нації, виникає потреба корекції соціальної політики та тих важелів підтримки, які могли б вирівняти ситуацію, а також зменшити навантаження на Пенсійний фонд, а також зміцнити соціальну складову економічної безпеки регіону.

Хоча ситуацію в демографії вивчали досить велика кількість науковців протягом багатьох десятиліть А. Морозова (Морозова, 2005) та інші, проте проблематика ще й досі є нерозв'язаною.

Матеріали і методи. Тему демографічної ситуації у воєнний та повоєнний період досліджували такі зарубіжні та вітчизняні дослідники, як С. Аксьонова (Аксьонова, 2018), Сидоренко О., А. Болукі і Ф. Зал (Boluki, 2019), Б. Кример (Кример, 2015, 2018), І. Курило (Курило, 2001), Позняк О. (Комплексний аналіз, 2009), О. Рогожин (Рогожин, 2004), А. Сидоренко і А. Волкер (Sidorenko, 2017),

Досягнення мети статті стало можливим завдяки методам наукового та системного аналізу, методам узагальнення, індукції та дедукції, системному методу, ретроспективна реконструкція. Теоретико-методологічну базу дослідження склали інформаційні та статистичні матеріали Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, Пенсійного фонду України, Державної служби статистика України, Національної академії наук України, державних інформаційних агенцій, національних програм розвитку України та ін.

Результати і обговорення

Ще до початку повномасштабного вторгнення відбувалася тенденція до зменшення кількості населення в Україні. Інтегральним показником суспільного розвитку країни, відображенням її соціально-економічного і морального стану, який, водночас, визначає її довгострокову соціальну, економічну і політичну структуру, є демографічна ситуація. (Біленко, 2022).

За даними експертів, тенденція до зменшення населення почала проявлятися ще задовго до 1991 року, коли Україна стала незалежною, і настали непрості часи: розірвалися десятиріччями набуті економічні та торгівельні зв'язки, спостерігався небачений дефіцит товарів, шалений рівень безробіття, інфляція, відсутність національної валюти та тотальне нерозуміння майбутнього. У зв'язку з такими подіями, більшість сімей обмежувалися в народжуванні дітей. До того ж, жінки на рівні з чоловіками почали шукати можливі шляхи заробітку.

Як повідомляє Інститут демографії та соціальних досліджень, наша країна входить у трійку європейських країн-лідерів за інтенсивністю депопуляції. Так, до прикладу в 1991 році - нас було 52 млн. українців. Тобто у 2022, ще до початку повномасштабної війни нас стало менше на 10 млн. осіб. Такі процеси є в усьому світі: на європейському континенті народжуваність не забезпечує навіть просте відтворення. Інша справа, що в Україні депопуляція масштабна, затяжна. Наші відмінності саме у смертності. Жінки у нас живуть на 6-7 років менше, ніж у країнах ЄС, а чоловіки на 10-14 років меншеhttps://www.volynnews.com/news/all/naselennia-ukrayiny-skorotytsia-na-45-holovni-prychyny/ (дата звернення 02.05.2023 р.). За таких умов варто проаналізувати причини ситуації, яка склалася ще задовго до часів Ковіду та повномасштабного вторгнення та продовжується зараз.

До того ж, перепис населення України проводився ще в 2001 році, і планувався в 2023. Тому для розуміння ситуації наразі науковці та демографи користуються наступною формулою: додаються народжені, віднімаються померлі, та додається сальдо міграції - на територіях, підконтрольних Україні. За даними, які публікуються у відкритому просторі, загальна приблизна кількість населення України складає приблизно 34-35 мільйонів осіб, без урахування окупованих територій. Тобто люди пенсійного віку сьогодні складають 30,5% від загального населення Україниhttps://www.radiosvoboda.org/a/news-ukrayina-demografichna-sutyatsiya/32194324.html(дата звернення 02.05.2023 р.). Назвати точні цифри науковцям сьогодні складно.

Серед причин зниження кількості населення, відмічають процес старіння нації. Так, ще декілька років тому за даними Мінсоцполітики - Україна вже входила в 30 “найстаріших” країн світу за часткою людей віком понад 60 років. Так, згідно з даними, які надає Пенсійний фонд України, станом на 1 січня 2023 року в Україні зареєстровано 10,7 млн пенсіонерів.

Хоча за даними “Опендатабот” - компанії, яка надає доступ до державних даних з основних публічних реєстрів для громадян та бізнесу, у 2022 році зареєстровано 541 739 смертей, що на 24% менше, ніж у 2021 (без урахування даних по тимчасово окупованих та свіжозвільнених областях). У порівнянні з доковідним 2019, то кількість смертей у рік великого вторгнення менша на 7%. Якщо ж не розглядати регіони, де ведуться активні бойові дії, та окуповані території, то, в середньому, кількість смертей за рік скоротилася на 16% до показників 2021https://opendatabot.ua/analytics/depopulation-2021(дата звернення 02.05.2023 р.). Проте реально, у часи повномасштабної війни, дослідники за причинно-наслідковими зв'язками роблять висновки, що ситуація зі смертністю насправді не така вже й помірна. Адже, наразі в Україні багато людей помирають як на фронті, так і в цивільному житті - під час ракетних та артилерійських обстрілів. До того ж, у таких умовах підвищився фактор хвороб - в результаті погіршення умов життя, стресів, зниження благополуччя, достатку та ін. На сайті Державної служби статистики вказано, що точні дані можуть бути оприлюднені лише через 4 місяці після завершення війни. Проте, демографічна криза - це історія не лише про високу смертність, але також - про низьку народжуваність.

У 2020 році - було “дно в народжуваності” - за останні 30 років - 293 457 немовлят. Тобто народилося майже вдвічі менше людей, ніж померло. Цьому явищу обов'язково має бути як пояснення, так і реакція з боку держави, адже це питання соціальної та національної безпеки. У наступному році статистика знову була невтішна, адже на 100 народжених припадало 263 померлих. Різниця в 2,5 рази - є катастрофічною для стану демографії країни.

Чому ж відбувається цей затяжний процес? Протягом останніх 30-40 років відбувалася дуже стрімка зміна репродуктивної поведінки українців, які унаслідували західну модель сім'ї - коли жінки народжують дітей пізніше, і в основному менше. Але, європейські країни перекривають цей створений дефіцит молодого населення імміграцією, створюючи соціально-економічні умови, які стимулюють як притік робочої сили з інших країн, так і притік тих же студентів/учнів. Адже чітке розуміння, що економічний розвиток можливий лише за присутності якісного людського капіталу. Тому у високорозвинених країнах відбувається боротьба не за територію, а за людей.

За словами заступника директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України члена-кореспондента НАН України Олександра Гладуна, зміни в поведінці народжуваності сімей вражають: лише 40% - мають дітей віком до 18 років. Ще більше вражає той факт, що 3 дітей до 18 років і більше мають лише 2-3 % українських сімей. Причини такої невтішної статистики, в основному - немедичні, а соціально-економічні. Низька заробітна плата, проблеми з житлом, недостатньо-розвинена соціальна сфера з обслуговування дітей - це основні проблеми, на які вказують опитані. Також змінилися життєві пріоритети - зміщення середнього віку матері при народженні - сьогодні жінки народжують першу дитину в 26 років - 28 років.

Для простого відтворення населення на 100 жінок має народитися 210-230 дітей. Зараз же на 100 жінок приходиться 110 живонароджених дітей. Так само було і в 2000-х роках. Сьогодні це покоління “демографічної впадини” досягло репродуктивного віку, і з цієї, а також інших об'єктивних причин - бачимо знову катастрофічний спад народжуваності. Отож через 25-30 років знову буде “демографічна впадина”. Такі коливання є важливими, адже вони надають напругу чи недозавантаженість для державних соціальних інституцій - шкіл, медичних закладів, дитячих садочків та ін. Це створює проблеми для якісного керування країною. До того ж, біля 8 мільйонів українців, які втікали від війни - переважно це жінки з дітьми, що спричиняє статеву диспропорція в країні, яка ще більше знизить народжуваність. Такий стан речей знову ж таки дасть негативні наслідки, про які поки що важко говорити в чисельному еквіваленті. Таким чином, зниження в популяції кількості людей репродуктивного віку - знову ж таки є очевидною, природньою причиною зменшення кількості населення на території України.

До 2022 - негативна зміна рівня народжуваності була найбільш значимим фактором у демографічній ситуації. Проте, з початком широкомасштабного вторгнення, масова еміграція населення та її перспективні наслідки набули нових негативних значень. Трудова міграція спостерігалася в Україні ще до початку повномасштабного вторгнення. Її “вибух” спричинив в тому числі Безвізовий режим між Україною та Європейським союзом -- статус, що дав можливість громадянам України вільно перетинати міждержавні кордони країн Європейського Союзу без попереднього звернення до посольства для отримання дозволу, починаючи з 11 червня 2017 року http://surl.li/hcqta (дата звернення 02.05.2023 р.). В багатьох містах тоді стало відкриватися безліч агентств по працевлаштуванню українців. За даними голови Національного банку України, У 2020 році було близько 3 млн. трудових мігрантів. Протягом року до України повернулися лише 400500 тисяч осіб. Але знову ж таки, таку кількість спровокувала переважно пандемія коронавірусу. Країни Євросоюзу закривалися на локдаун, люди втрачали роботу і змушені були повертатися. У іншому разі - цифра була би значно меншою https://www.slovoidilo.ua/2021/03/18/infografika/suspilstvo/trudova-mihracziya-skilky-ukrayincziv-pracyuvaly-kordonom-2019- 2021-rokax (дата звернення 02.05.2023 р.). У 2022 році, згідно даних Звіту про міжнародну міграцію (World Migration Report 2022), Україна посіла 8 місце у списку країн, громадяни яких виїжджають на роботу за кордон, із показником 5,5-6 мільйонів осіб. З них більше 1,5 млн українців працювало в Польщіhttps://www.un.org/development/desa/pd/sites/www.un.org.development.desa.pd/files/undesa_pd_2020_international_migration_hi ghlights.pdf (дата звернення 02.05.2023 р.). Загалом Польща залишається одним з найбільш популярних напрямків для трудової міграції українців. Причин кілька - по-перше, Польща країна-сусід, член Європейського союзу, країна з рівнем життя вищим, аніж в нашій державі, а також умови праці у Польщі відповідають європейським стандартам https://eba.com.ua/trudova-migratsiya-chy-pobilshaye-ukrayinskyh-zarobitchan-u-2022-rotsi/(дата звернення 02.05.2023 р.).

У лютому-березні 2022 року відбувся масовий виїзд українців. За кордон виїхали близько 20% населення. Здебільшого - жінки з дітьми. Важко оцінити, якою була їхня частка в сукупному споживанні до війни, але 20% населення - це досить високий рівень. Міграція є фактором, який спровокував значний відсоток падіння ВВП минулого року, який за результатами року знизився в цілому на 30%. За прогнозами НБУ, у 2023 році також спостерігатиметься відплив наших громадян за кордон; виїдуть на 400 тис. більше, ніж повернуться. Це пов'язано із ситуацією в енергетиці, яка ускладнює умови проживання в окремих регіонах, та з вищими безпековими ризиками https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3670053-u-nacbanku-poasnili-znacne-padinna-vvp-u-2022-roci-vinna-masova- migracia.html(дата звернення 02.05.2023 р.). Вищевказані дані стосуються країн Європи та інших цивілізованих країн (рис.1).

Рис.1. Перелік країн, які прихистили найбільше українців після 24.02.2022. Джерело: складено автором за даними⁹

демографічна криза соціальна безпека

Таке розташування було добровільним вибором українців, квот на прийом біженців країни не встановлювали. Але багато українців, точну цифру яких зараз важко усвідомити та дізнатися, були вивезені на територію росії. Орієнтовно 2 млн. українців знаходиться зараз знаходиться там. Терористична країна застосувала механізми депортації для розселення українців у малозаселені території. Точних цифр зараз ніхто не назве - усіх цих вивезених людей позбавляють засобів зв'язку, у них відбирають документи, їх залякують і намагаються розвезти по віддалених районах Росії, щоб їм було максимально складно повертатися додому https://zakordon.24tv.ua/yevropi-mayzhe-8-milyoniv-bizhentsiv-ukrayini-yaki-krayini-priynyali_n2231142 (дата звернення 02.05.2023 р.) https://www.pravda.com.ua/news/2022/07/13/7357898/(дата звернення 02.05.2023 р.). За іншими ж джерелами - від початку повномасштабного вторгнення росії майже 3 мільйони українців були депортовані на територію країни-агресора. https://www.slovoidilo.ua/2022/12/05/novyna/bezpeka/stalo-vidomo-skilky-ukrayrncziv-deportuvaly-

rf#:~:text=%D0%92%D1%96%D0%B4%20%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%BA%D1%83%20%D0%BF% D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1 %81 %D1 %88%D 1%82%D0%B0%D0%B 1%D0%BD%D0%BE% D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D 1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97,%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20 800%20%D1 %82%D0%B8%D1%81 %D1 %8F%D 1 %87%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1 %8F %D0%BD%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. (дата звернення 02.05.2023 р.)

Збалансована міграційна політика країн, які прийняли наших біженців - вирішення проблем розселення, організація робочих місць, запобігання чи розв'язання соціального напруження всередині країни - призведе до їхнього росту та розвитку. Адже це активні люди, які приїздять на нове місце. Вони є досить вмотивовані, освічені (близько 70% жінок, які виїхали - це жінки з великих міст та з вищою освітою). Цей капітал - є рушійною силою розвитку економіки країни. Так, загальновідомо, що, до прикладу, Канада (уряд цієї країни оголосив про план щодо прийому 500 000 іммігрантів щороку до 2025 року, тобто протягом наступних трьох років до країни має прибути майже 1,5 мільйона людей) https://www.bbc.com/ukrainian/features-63719625(дата звернення 02.05.2023 р.) та Австралія (влада впроваджує заходи, щоб інтегрувати до австралійського суспільства, зокрема було розроблено нове законодавство, виділено кошти на навчальні програми дітям іммігрантів. Ці програми були спрямовані на найбільш вразливі групи іммігрантів, які мали труднощі з адаптацією в країні протягом перших років перебування у ній (наприклад, тих, хто прибув на територію Австралії як біженці; коли відбувається возз'єднання сімей і вони не володіють в достатній мірі англійською мовою) (Романенко, 2020). Підтримка, яка надавалася даними групам іноземних громадян, передбачала курси вивчення англійської мови і перекладацькі послуги. У випадку біженців, державна допомога також включала надання житла і медичної ' допомоги - підтримують свій економічний стан та розвиток завдяки саме мігрантам. Потрібно зауважити, що зменшення кількості населення спричинить серйозні зміни у споживчому секторі економіки країни, а він є вагомим у формуванні внутрішнього валового продукту країни (Loiko, 2022).

Висновки

Аналіз сьогоденного стану демографічної складової країни, визначення тенденцій та пошук можливих шляхів задля відтворення та омолодження нації - мають стати одними з першочергових завдань країни вже сьогодні. Так, на жаль, науковці та демографи вже багато років поспіль спостерігають демографічну кризу в Україні, яка через “чорних лебедів” - ще більше загострилася.

У статті було визначено, що до одного з найнижчих показників народжуваності в світі, продовжує накладатися економічна нестабільність; відсутність достатньої підтримки сімей; недостатньо розвинені соціальні програми для підтримки молодих батьків; високий рівень смертності, як серед старшого так і серед молодого населення; незадовільний стан охорони здоров'я; недостатній доступ до якісних медичних послуг; висока поширеність хронічних захворювань; нездоровий спосіб життя.

До того ж, ще до початку повномасштабного вторгнення значна кількість українців мали практику емігрувати за кордон у пошуках кращих економічних умов і можливостей, а вже з приходом 2014 року, який призвів до значних людських втрат і змусив багатьох людей залишити свої домівки - їхня кількість почала значно збільшуватися. Всі ці фактори взаємодіють між собою і призводять до зменшення населення України та негативної демографічної структури.

Вивчення даної проблеми має нагальне значення, адже не лише теперішня, а й повоєнна відбудова України в значній мірі залежить від соціального капіталу. Тому створення умов для підвищення рівня народжуваності, зниження смертності, повернення емігрантів та припинення подальшого потоку економічно активних українців, які виїжджають - першочергове завдання для добробуту України, зокрема владних інститутів. Адже активне залучення до надання гуманітарної допомоги постраждалим регіонам та людям, забезпечення доступу до їжі, води, медичної допомоги, житла, розробка та оперативна реалізація соціальних програм підтримки.

Що ж до повернення українських біженців, то необхідно створювати умови для повернення емігрантів, які залишили країну через війну, шляхом надання фінансових та правових пільг, забезпечення робочих місць та підтримки для їхнього інтеграції в суспільство, яке вже ніколи не буде таким, як раніше. Дійсно, в нашій ситуації, за словами директорки Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України Елли Лібанової - варто вивчати досвід міграційної політики, який застосовують інші країни. Взірцем є канадська міграційна політика. Вони дуже чітко все регламентують, умови висувають при запрошенні на роботу тощо. Ми можемо те саме робити. Не треба думати, що до нас після цього ніхто не поїде. А враховуючи те, що проєкти будуть надзвичайно цікаві не тільки будівельникам, то сюди поїдуть і європейці. Дуже багато залежить від умов праці, можливостей самореалізації, зарплати. https://hromadske.radio/podcasts/my-ie-buly-y-budem-mformatsiynyy-maraton/ukramska-identychmst-formuietsia-znyzu-iak- reaktsiia-na-zhakh-viyny-ella-libanova (дата звернення 02.05.2023 р.)

Важливо розробити та впровадити економічні заходи, які сприятимуть економічному зростанню в країні. Це може включати створення нових робочих місць, підтримку підприємництва, привабливі умови для інвестицій та розвитку інфраструктури. Такі заходи за ефективного впровадження дадуть змогу запобігти подальшій демографічній кризі в Україні під час бойових дій та в часи повоєнного відродження.

Список використаних джерел

1. Терець В.М. Роль народжуваності у відтворенні населення України. Демографія та соціальна економіка. 2010. № 1. С. 131-138.

2. Панасюк В. М. Вплив демографічного фактору на розвиток соціальної інфраструктури в Україні. Ефективна економіка. 2016. № 10.

3. Морозова А. Демографія та міграційні процеси серед єврейського населення Північного Лівобережжя України (друга половина XIX - початок XX ст.). Сіверянський літопис. 2005. № 2-3. С. 55-59.

4. Аксьонова, С.Ю., Курило І.О. Відкладення пологів в Україні через призму когорти жінок. Демографія та соціальна економіка, 2018, №3 (34), 11

25. https://doi. org/10.15407/dse2018.03.011.

5. Andrews G., Sidorenko A. RAA-21 Regional Priorities for Asia, Europe, and Latin America, IAG Newsletter, 2004, 17(4), pp. 10-12.

6. Boluki A., Zal F.!mpact of War on Fertility and!nfertiHty. Arch Iran Med. 23 (4 Suppl 1), 2019, pp. 16-22. https://doi.org/10.34172/aim.2020.s4.

7. Кример Б. Вплив воєн останніх десятиліть на народжуваність у Європі. Демографія та соціальна економіка, 2015, №1, С. 126-136. https://doi.org/10.15407/dse2015.01.126.

8. Кример Б.О. Трансформація народжуваності в Україні на ранніх етапах демографічного переходу. Демографія та соціальна економіка, 2018. 2 (33), С. 6879. https://doi.org/10.15407/dse2018.02.067.

9. Курило І. Про чинники сучасного зниження народжуваності в Україні. Демографічні дослідження, 2001, №23, С. 7-22.

10. Комплексний аналіз та прогноз демографічного розвитку м. Києва до 2026 року / за ред. О.В. Позняка. Київ, 2009. 115 с.

11. Рогожин О. Г. Демографічні перспективи українського села: історичні передумови, регіональний аналіз та моделювання. Київ, 2004. 296 с.

12. Sidorenko A. and Walker A. Policy options for responding to population ageing. Oxford Textbook of Geriatric Medicine (3 edn), 2017. https://doi.org/10.1093/med/9780198701590.003.00

13. Біленко О. В., Горбань С. Ф. Демографічна ситуація в Україні: сучасний стан та основні проблеми. Ефективна економіка. 2022. № 1. URL:

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=9887 (дата звернення: 10.05.2023). DOI: 10.32702/2307-2105-2022.1.78

14. Романенко О.В. Стратегії міграційної політики Aвстралії: етапи становлення, нові виклики та відповіді на сучасні загрози. Проблеми всесвітньої історії. 2020. № 3. C. 152-167.

15. Loiko V., Teremetskyi V., Loiko D., Ivanova A., Pozdieieva, K. Innovative potential of the consumer sector of the economy: financial, economic and legal aspects. Amazonia Investiga, 2022. 11(52), 155-164

References

1. Terets, V.M. (2010), “The role of birth rate in reproduction of the population of Ukraine”, Demography and social economy, vol. 1, рр. 131-138.

2. Panasiuk, V. M. (2016), “The influence of the demographic factor on the development of social infrastructure in Ukraine”, Effective Economy, vol. 10.

3. Morozova, A. (2005), “Demography and migration processes among the Jewish population of the Northern Left Bank of Ukraine (second half of the 19th - beginning of the 20th century)”, Siverianskyi litopys, vol. 2-3, pp. 55-59.

4. Aksyonova, S.Yu., Kurylo, I.O. (2018), “Delaying childbirth in Ukraine through the lens of a cohort of women”, Demography and Social Economy, 3 (34), 11-25. https://doi. org/10.15407/dse2018.03.011.

5. Andrews, G. and Sidorenko, A. (2004), RAA-21 Regional Priorities for Asia, Europe, and Latin America, IAG Newsletter, 17(4), pp. 10-12.

6. Boluki A., Zal F. (2019). Impact of War on Fertility and Infertility. Arch Iran Med, 23 (4 Suppl 1), pp. 16-22. https://doi.org/10.34172/aim.2020.s4.

7. Krimer, B. (2015), “The impact of the wars of recent decades on the birth rate in Europe”. Demography and Social Economy, 1, 126-136. https://doi.org/10.15407/dse2015.01.126.

8. Krimer, B.O. (2018), “Transformation of the birth rate in Ukraine at the early stages of the demographic transition”, Demography and Social Economy, 2 (33), 68-79. https://doi.org/10.15407/dse2018.02.067.

9. Kurylo, I. (2001), “About the factors of modern birth rate decline in Ukraine”, Demographic studies, 23, 7 -22.

10. Comprehensive analysis andforecast of the population of Kyiv until 2026 (2009). NAS of Ukraine, Kyiv.

11. Rogozhyn, O. G. (2004), Demographic prospects of the Ukrainian countryside: historical background, regional analysis and modeling, Kyiv. 296 p.

12. Sidorenko, A. and Walker, A., Policy options for responding to population ageing. Oxford Textbook of Geriatric Medicine (3 edn), 2017. https://doi.org/10.1093/med/9780198701590.003.0013

13. Bilenko, О. and S.Gorban' (2022), “Demographic situation in Ukraine: current situation and main problems”, Efektyvna ekonomika, vol. 1, available at:

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=9887 (Accessed 10 May 2023). DOI: 10.32702/23072105-2022.1.78

14. Romanenko, O.V. (2020), “Australia's migration policy strategies: establishment stages, new challenges and responses to contemporary threats”, Problemy vsesvitnoi istorii, vol. 3. pp. 152167.

15. Loiko, V., Teremetskyi, V., Loiko, D., Ivanova, A. and Pozdieieva, K. (2022). Innovative potential of the consumer sector of the economy: financial, economic and legal aspects. Amazonia Investiga, 11(52), 155-164.

Размещено на Allbest.ru