Діджиталізація регуляторної діяльності в Україні у повоєнний період

Аспекти регуляторної діяльності досліджувалися у наукових працях О.Літвінова, І.Колупаєвої, С.Кулика, Т.Мельник, М.Погрібняка, М.Юдіна, О.Юлдашева та ін.

Тому проблематика, пов'язана з діджиталізацією регуляторної діяльності, охоплює широке коло питань, які мають ключове значення для реалізації та ефективності процесів цифровізації української економіки. Зокрема, у даній статі розглядаються особливості та труднощі, які виникають у процесі здійснення в Україні регуляторної діяльності, а також шляхи їх оптимізації у повоєнний період, концептуальні засади яких доцільно розробляти зараз, не зважаючи на військові дії, які тривають.

Постановка завдання. Завдання дослідження полягає в огляді процесу здійснення в Україні регуляторної діяльності та виявленні тенденцій його трансформації через формат діджиталізації.

В зв'язку з цим об'єктом нашого дослідження є процес здійснення регуляторної діяльності як інструмент розвитку економіки та управління національним господарством України, а предметом дослідження - теоретичні та методично-прикладні засади впровадження діджиталізації у сфері регуляторної діяльності органів публічного управління економікою України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Перш ніж перейти до розгляду необхідності впровадження діджіталізації у процесі здійснення в Україні регуляторної діяльності, а у подальшому показати її вплив на відтворювальні процеси у суспільстві, визначимо пов'язані з цим терміни, розуміння сутності яких дозволить відобразити логіку розгляду даного питання в процесі проведення наукового дослідження.

Процес - від появи самої ідеї про необхідність розробки, керуючись вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» [1], регуляторного акту до його впровадження і оцінки впливу - називатимемо регуляторним процесом, а діяльність усіх суб'єктів, задіяних в ньому, - регуляторною діяльністю.

Регуляторну діяльність в Україні можна розглядати з різних аспектів:

1. Економічний аспект дозволяє охарактеризувати регуляторну діяльність через вплив свого результату, яким є регуляторний акт (РА), на об'єкт державного регулювання - економічну систему з позиції досягнення цілі регулювання і отримання прогнозованого результату впровадження РА через покращення економічних і соціальних показників господарської діяльності підприємницького та споживацького секторів економіки і відображає дієвість регуляторного механізму на економічну систему з боку держави.

1. З правового аспекту регуляторна діяльність характеризується у вигляді сукупності принципів, форм, методів, механізмів реалізації та інструментів регламентованої взаємодії суб'єктів у регуляторному процесі, що забезпечують розробку РА і досягнення цілей регулювання, вибір найкращого з альтернативних варіантів і забезпечення його виконання.

2. Інформаційний аспект відображає засоби та інструменти забезпечення взаємодії суб'єктів у регуляторному процесі, який пов'язаний зі збором, аналізом, обміном документованою і не документованою інформацією, забезпеченням доступу до процесу прийняття РА шляхом використання можливостей інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) і створених на їх основі відповідних реєстрів та інформаційної системи регуляторної діяльності.

3. Організаційний аспект регуляторної діяльності сприяє застосуванню регуляторних механізмів та проявляється через систему організації взаємодії суб'єктів у регуляторному процесі і показує, через які форми здійснюється їх взаємодія.

За таких умов важливим моментом регуляторної діяльності є визначення цілі державного регулювання, яка у подальшому конкретизується у цілях розробки РА і саме може бути доведена у ході розкриття інформаційного аспекту регуляторної діяльності або, як на сьогодні все частіше зазначається, застосування тренду «діджиталізація». В різних джерелах використовуються декілька варіантів цього терміну: «цифровізація», «діджитилізація/дигіталізація» та «інформатизація». Ми у цьому дослідженні будемо застосовувати поняття «діджиталізація», точний переклад якого з англійської означає «оцифрування» або ж «приведення в цифрову форму», а отже, на наше переконання, радикально не змінює сутності існуючого процесу здійснення регуляторної діяльності в Україні, який базується на підставі застосування позитивного досвіду європейських країн та має певні переваги.

Відповідно до німецького економічного словника дефініція «діджиталізація» має кілька значень: цифрова трансформація будь-якої інформації або комп'ютеризація будь-яких процесів [2].

Сучасні німецькі вчені Thomas Ochs та Ute Anna Riemann вбачають у діджиталізації впровадження цифрових технологій у повсякденне життя шляхом оцифрування всього того, що може бути діджиталізовано [3].

Veronica Scuotto, Francesca Serravahe, Alan Murray та Milena Viassone вважають, що діджиталізація - це впровадження цифрових технологій для зміни бізнес-моделі організації з метою створення додаткової цінності від використання нових, передових технологій та гігантського цифрового потоку інформації [4].

Турецький вчений Huseyin Kazan розглядає діджиталізацію не тільки в економічному, а й у соціальному контексті. На його думку, діджитальна трансформація в процесі впровадження використання ІКТ не тільки впливає на уподобання споживачів, а й змінює їх [5].

Ще один сучасний турецький вчений Nilufer Serenikli вважає, що саме диджиталізація є каталізатором змін та перетворень, що відбуваються у світі внаслідок використання ІКТ [6].

Таким чином, діджиталізація сьогодні виступає глобальним процесом, який охоплює всі сфери людської діяльності та може проявлятися як на мікрорівні (внутрішнє середовище об'єкту нашого дослідження), так і на макрорівні (зовнішнє середовище об'єкту дослідження). Головні результати регуляторної діяльності, що обумовлені діджиталізацією, представлено на рис. 1.

Рис. 1. Головні результати діджиталізації регуляторної діяльності Джерело: створено автором.

Як відомо, «традиційним є твердження про існування трьох секторів, що формують сучасне суспільство і між якими має бути налагоджена взаємодія, а саме:

- держава, що включає органи публічного управління, у тому числі органи місцевого самоврядування, бюджетні установи та організації, засновані на законі чи в межах повноважень органів публічного управління;

- бізнес, до якого належить система юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які займаються діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку;

- громадянське суспільство, що включає такі інститути, як громадяни (фізичні особи),

- громадські організації та рухи (юридичні особи), створені за власною ініціативою засновників незалежно від волі органів публічного управління без мети одержання прибутку» [7, с. 25].

З розвитком інформаційного суспільства виникла нова форма взаємодії - інформаційна (цифрова), як діяльність, спрямована на збір, обробку, застосування та передачу інформації, яка здійснюється колом суб'єктів такої взаємодії.

Регуляторна діяльність в Україні являє собою складний процес, який налічує такі етапи як: 1) визначення проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом прийняття певного РА, збір, узагальнення, систематизація та аналіз наявної інформації щодо цієї проблеми; 2) планування діяльності із підготовки проєкту РА; 3) обґрунтування проєкту РА, підготовка аналізу регуляторного впливу та тесту малого підприємництва (М-Тест) РА; 4) розробка проєкту РА та проведення його базового відстеження; 5) оприлюднення повідомлення, проєкту, аналізу регуляторного впливу та М-Тесту РА; 6) робота із зацікавленими суб'єктами; 7) процедура погодження проєкту РА; 8) прийняття та офіційне оприлюднення РА; 9) проведення повторного і періодичного відстеження результативності РА та у разі необхідності його перегляд [1; 8].

Як бачимо, у регуляторному процесі може бути задіяне значне коло суб'єктів з різними правовими повноваженнями, до того ж суб'єктів, які були з тих чи інших причин не залученими до процесу здійснення регуляторної діяльності.

Отже, на нашу думку, саме діджиталізація регуляторної діяльності - це процес трансформації такої діяльності, що передбачає використання цифрових технологій для оптимізації вказаних вище етапів регуляторної діяльності, прийняття актуальних, з визначенням конкретних наслідків, у тому числі й економічного характеру, РА та покращення досвіду роботи органів публічного управління з підприємницьким та споживацьким секторами економіки. Серед першочергових цілей діджиталізації регуляторної діяльності можна виділити такі складові, а саме: доступність та зручність (оцифрування регуляторного процесу); покращення комунікаційних зв'язків (спрощення внутрішніх та зовнішніх комунікацій); нульова толерантність до корупції; доцільність запровадженого РА (його якість, простота використання та результативність).

Такі думки, початок яким було покладено автором у 2015 році, збіглися на часі з ідеєю Державної регуляторної служби України: «Всю регуляторну діяльність, яку тільки можна перевести в діджитал, необхідно перевести в онлайн. Не варто витрачати зайвого ресурсу держави та особистого часу бізнесу. Ініціатива команди Державної регуляторної служби України на 2023 рік: створення регуляторного порталу - сервісу планування регуляторної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, а також оцінки фінансового навантаження на бізнес» [9].

В процесі діджіталізації регуляторної діяльності рекомендуємо дотримуватись принципів, зазначених у табл. 1.

Так, дійсно цифрова взаємодія держави та суспільства економить час, знижує навантаження на органи публічного управління, посилює контроль й це доведено досвідом країн-лідерів цифрової економіки: США, Сінгапуром, Швейцарією, країнами Скандинавії.

Таблиця 1

Принципи діджіталізації регуляторної діяльності