Інвестиційний механізм забезпечення потенціалу розвитку регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інвестиційний механізм забезпечення потенціалу розвитку регіонів

Зварич Ігор Теодорович

доктор політичних наук, професор, професор кафедри менеджменту і маркетингу, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Зварич Олена Ігорівна

доктор економічних наук, доцент, професор кафедри обліку і оподаткування, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Дмитришин Леся Ігорівна

доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економічної кібернетики, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Анотація

Визначальним завданням регіональної інвестиційної політики є забезпечення комплексного розвитку кожної із територій. При цьому вихідними напрямками її формування є передовсім визначення її критеріальної основи та цільової спрямованості, розробка механізму і структури управління інвестиційною сферою та зміцнення економічної бази, формування і розвиток нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності. Метою статті є формування дієвого інвестиційного механізму забезпечення потенціалу розвитку різних територій на сучасному етапі формування ринкової економіки регіонів України. При цьому із використанням системного та синергетичного підходів, методів аналізу і синтезу, індукції та дедукції, історичного і компаративного аналізу встановлено, що інвестиційний клімат регіону складається із його об'єктивних можливостей - наявного потенціалу розвитку та умов діяльності інвестора і досягнутого рівня інвестиційного розвитку. До цього ж українське законодавство уможливлює інвестування у ті або ж інші сфери та доволі чітко визначає порядок використання у цьому різних чинників виробництва - складових потенціалу розвитку регіонів. Водночас їхня інвестиційна політика має реалізуватись насамперед шляхом розробки та реалізації інвестиційних програм, які групуються у систему інвестиційних проектів. Вони формуються на основі визначення пріоритетів розвитку регіону із врахуванням можливостей формування його фінансової бази та їх реалізації. Отже, дотримуючись таких ключових положень місцеві та регіональні органи управління мають постійно домагатись нарощення інвестиційних ресурсів, спрямованих на подальшу розбудову економіки України та її регіонів, активізуючи цим самим їх послідовну інтеграцію з Європейськими і світовими структурами. Та, що не менш важливо, забезпечувати підвищення життєвого рівня українських громадян.

Ключові слова: регіон, економіка і економічний розвиток, потенціал розвитку, інвестиції, інвестиційний процес, інвестиційний механізм.

Abstract

Zvarych Ihor Teodorovych Doctor of political sciences, professor, professor of the management and marketing department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Zvarych Olena Igorivna Doctor of economic sciences, associative professor, professor of the department of accounting and taxation, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Dmytryshyn Lesia Igorivna Doctor of economic sciences, professor, head of department of economic cybernetics, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

INVESTMENT MECHANISM FOR PROVIDING THE DEVELOPMENT POTENTIAL OF THE REGIONS

The defining task of the regional investment policy is to ensure the comprehensive development of each of the territories. At the same time, the initial directions of its formation are primarily the determination of its criterion basis and target orientation, development of the mechanism and structure of management of the investment sphere and strengthening of the economic base, formation and development of regulatory and legal support for investment activities. The purpose of the article is the formation of an effective investment mechanism for ensuring the development potential of various territories at the current stage of the formation of the market economy of the regions of Ukraine. At the same time, with the use of systemic and synergistic approaches, methods of analysis and synthesis, induction and deduction, historical and comparative analysis, it was established that the investment climate of the region consists of its objective opportunities - the existing development potential and conditions of the investor's activity and the achieved level of investment development. In addition, Ukrainian legislation makes it possible to invest in these or other areas and quite clearly defines the procedure for the use of various factors of production - components of the development potential of regions. At the same time, their investment policy should be implemented primarily through the development and implementation of investment programs grouped into a system of investment projects. They are formed on the basis of determining the development priorities of the region, taking into account the possibilities of forming its financial base and their implementation. Therefore, in compliance with such key provisions, local and regional management bodies must constantly seek to increase investment resources aimed at further development of the economy of Ukraine and its regions, thereby activating their consistent integration with European and world structures. But, which is no less important, to ensure an increase in the standard of living of Ukrainian citizens.

Keywords: region, economy and economic development, development potential, investment, investment process, investment mechanism.

Постановка проблеми

інвестиційний розвиток регіон україна

Відомо, що однією із найбільш характерних особливостей сучасного етапу розвитку економіки України є якісно нова роль регіонів, яка ґрунтується на перерозподілі найважливіших повноважень, особливо у сфері прав та компетенцій при вирішенні питань їх соціально- економічного і культурного розвитку. Тому визначальним завданням регіональної інвестиційної політики є забезпечення комплексного розвитку кожної із територій. При цьому вихідними напрямками її формування є передовсім визначення її критеріальної основи та цільової спрямованості, розробка механізму і структури управління інвестиційною сферою та зміцнення економічної бази, формування і розвиток нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності. Обґрунтування регіональної інвестиційної політики виходить саме із визначення її економічної сутності, структури та форм її здійснення і прогнозування можливостей ефективного інвестування згідно із поставленими цілями, що істотно актуалізує поліаспектні дослідження цієї надзвичайно важливої для України та її територій проблематики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Останнім часом стає все більше праць відносно теоретичних і прикладних аспектів інвестиційної діяльності в Україні та її регіонів, відтак наводити окремі із них, на наш погляд, справді нагальної необхідності немає. Водночас із цим варто звернути особливу увагу на праці таких науковців, як Додашев Б. А., Єпіфанов А. О., Мінченко М. В., Островський І. А., Решетило В. П., Стадник І. В. [1 - 2]. Проте, робіт у яких би системно аналізувались особливості відповідного механізму інвестиційної політики, на жаль, все ще обмаль.

Тому метою статті є формування дієвого інвестиційного механізму забезпечення потенціалу розвитку різних територій на сучасному етапі формування ринкової економіки регіонів України.

Виклад основного матеріалу

Відомо, що результативність інвестиційної стратегії кожного із регіонів визначається загальноекономічною ефективністю інвестування із врахуванням соціальної спрямованості інвестиційної діяльності [2]. Одночасно із цим підвищення її загальної економічної ефективності дає реальну можливість підняти значення соціального і економічного чинників у процесі реалізації інвестиційної політики. Забезпечення узгодженості економічного та соціального блоків при здійсненні інвестиційної діяльності також відноситься до її найважливіших завдань у рамках відповідних територій. До цього ж належні умови для залучення необхідних фінансових ресурсів у регіон визначаються головним чином рівнем його інвестиційної привабливості або ж, іншими словами, вже сформованим тут відповідним інвестиційно-інноваційним кліматом [1 - 4].

Інвестиційний клімат території складається із її об'єктивних можливостей - наявного інвестиційного потенціалу і різних умов діяльності інвестора та досягнутого рівня інвестиційного розвитку. Ці два показники є настільки взаємопов'язаними, що від'ємне значення одного із них автоматично перетворює територію у непривабливу із позицій інвестиційної діяльності.

Тож, інвестиційний потенціал регіону визначається саме сумою об'єктивних передумов стосовно інвестицій, які безпосередньо залежать як від наявності та різноманітності сфер та об'єктів інвестування, так і від їх основних економічних характеристик. Кількісно він складається із макроекономічних показників, якими характеризуються території, серед яких такі чинники виробництва: різні природні та трудові ресурси, основні виробничі засоби і потужності, соціальна, інженерна та інші важливі регіональні інфраструктури тощо [1 - 4].

Другою складовою - інвестиційним ризиком - характеризується ймовірність втрати інвестицій і доходу від них. А основне значення цього показника - рішення відносно вкладення коштів у певний проект, галузь, регіон чи державу. Водночас ризик є немаловажною умовою правил гри на інвестиційному ринку. Вони можуть змінюватись у залежності від економічної ситуації. По суті ризик - це характеристика якісна, яка залежить від політичної, соціальної, економічної, екологічної та криміногенної ситуацій. І однією із надважливих складових інвестиційного ризику є чинні законодавчі умови інвестування. До цього ж специфіка України визначається загальнодержавним законодавчим фоном, який незначно змінюється в окремих регіонах під безпосереднім впливом відповідних регіональних нормативно-правових актів, якими належно регулюється інвестиційно- інноваційна діяльність у регіоні [1; 4].

Українське законодавство визначає можливості інвестування у ті або ж інші сфери та встановлює відповідний порядок доцільного використання у цьому різних чинників виробництва - складових інвестиційного потенціалу території [3]. Його, як правило, оцінюють за такими основними параметрами:

- ресурсно-сировинний, що визначається як середньозважена забезпеченість збалансованими запасами основних видів різних природних ресурсів;

- виробничий - як узагальнений результат різних видів господарської діяльності різних категорій населення у межах конкретної території регіону;

- споживчий - сукупна купівельна спроможність усіх його мешканців;

- інфраструктурний - як економіко-географічне розташування території та її відповідне соціальне та інженерно-інфраструктурне облаштування;

- інтелектуальний - наявність різноманітних науково-дослідних і навчальних закладів та вже досягнутий стан їхньої матеріально-технічної бази;

- інноваційний - усталений рівень впровадження у проектну діяльність визначальних якісних результатів сучасного науково-технічного прогресу;

- комерційний - стан розвитку провідних структур ринкової економіки.

Інвестиційні ризики визначаються системою таких показників.

Економічний характеризує тенденції в економічному розвитку території. Він буває майновим (зводиться до загрози втрати прибутку і майна) та немайновим (у тому числі ризик недобросовісного партнерства). Окрім цього, майновий ризик поділяється на фінансово-фіксований і комерційний. Фінансово-фіксований ризик пов'язують із абсолютним переважанням кредитних угод з короткими термінами та фіксованою плаваючою відсотковою ставкою, яку фінансові інститути, діючі у певному регіоні, у відповідності із кредитною угодою можуть змінювати без узгодження із позичальником у зв'язку із низькою платіжною дисципліною і довготривалими розрахунками. Натомість, комерційний зазвичай визначають непередбачуваністю у застосуванні відповідного рівня закупівельних цін та непомірним зростанням витрат обігу і видатками при зберіганні та транспортуванні продукції. Політичний характеризується передовсім поляризацією політичних поглядів населення за результатами останніх виборів чи соціологічних опитувань. Він може проявитись саме у відповідних напрямках господарсько-адміністративної діяльності у випадку: націоналізації, експропріації без адекватної компенсації; відповідного трансферту, пов'язаного із можливим обмеженням конвертування валюти; розірвання контрактів через дії влади регіону, у якому і знаходиться компанія- контрагент; війни та громадські безпорядки. Соціальний, основною характеристикою якого вважаються саме умови соціальної напруженості у регіоні. Екологічний, який найбільш повно характеризує стан забруднення навколишнього природного середовища. Кримінальний, що детермінується рівнем злочинності у регіоні (із врахуванням тяжкості злочинів і ефективності роботи відповідних органів правопорядку у відношенні до її належного нормативно-правового, зокрема, й об'єктивного законодавчо-правового унормування) [1].

Основними інвесторами, які здійснюють вкладення власних та запозичених і залучених коштів у регіональну програму забезпечення комплексного соціально-економічного та культурного розвитку регіону, можуть бути: органи, що уповноважуються державними структурами здійснювати ефективне управління державним і комунальним майном, розпоряджатись належними державі та місцевим радам майновими правами; організації та підприємства і підприємницькі об'єднання, громадські організації та інші юридичні особи усіх форм власності; різноманітні міжнародні структури, як і іноземні юридичні особи; фізичні особи - громадяни України та різних іноземних держав.

Замовники - це інвестори або інші фізичні чи юридичні особи, уповноважені інвесторами здійснювати реалізацію інвестиційних проектів. У зв'язку з цим слід особливо зауважити, що капітальні вкладення, які потрібні із метою реалізації регіональних інвестиційних програм, можуть фінансуватись із таких основних джерел: власних фінансових (інвестиційних) ресурсів та внутрігосподарських резервів інвестора: прибутку, амортизаційних відрахувань, грошових накопичень і заощаджень юридичних осіб та окремих громадян; коштів, що виплачуються органами страхування у вигляді відшкодування понесених втрат від аварій, як і стихійних та інших нещасних випадків; залучених фінансових засобів інвесторів: коштів, одержаних від продажу акцій, пайових і деяких інших внесків працівників, громадян та юридичних осіб; фінансових засобів, які надходять шляхом відповідної централізації об'єднаннями (спілками) підприємств у встановленому законодавством порядку; різних, у тому числі громадських і небюджетних, фондів; коштів з державного бюджету, що надаються на безповоротній та поворотній основі з регіональних або з інших місцевих бюджетів; внесених у регіональну економіку обсягів іноземних інвестицій [1 - 2; 4].

Відповідні капітальні вкладення можуть здійснюватись як із одного, так і з декількох різних джерел. Фінансування ж державних централізованих капіталовкладень за кошти державного бюджету, які надаються безповоротно, здійснюється відповідно із затвердженим переліком будов та об'єктів для загальнодержавних потреб за відсутності інших джерел чи державною програмою пріоритетних об'єктів виробничого призначення за максимального залучення власних і запозичених та інших необхідних із цією метою обсягів інвестиційно-інноваційних коштів [4].

Отже, інвестиційна політика території повинна реалізовуватись насамперед шляхом розробки і здійснення регіональних інвестиційних програм, що групуються у відповідну систему інвестиційних продуктів та формуються на основі визначення пріоритетів соціально-економічного і культурного розвитку регіону із врахуванням можливостей формування фінансової бази та її реалізації. Одночасно і активність потенційних інвесторів значною мірою залежить від інвестиційної привабливості об'єктів, які входять у регіональну інвестиційну програму. Виходячи із цього, можна визначити основні сектори ринку капіталів та нерухомості території. У загальному ж плані об'єкти інвестиційної програми можуть бути розділені на таких дві основні групи: 1) якими надається реальна можливість одержати доволі високу норму прибутку у процесі їхньої відповідної експлуатації. Тут традиційними складовими є: рента (орендна плата від експлуатації), прибуток за самостійної експлуатації та від реалізації на вільному ринку нерухомості, відсоток за іпотечні кредити, які видаються і обслуговуються відповідною іпотечною компанією; 2) із низькою рентабельністю та навіть збиткові, але водночас мають велике соціальне значення і необхідні для відповідного життєзабезпечення регіону.

Для інвестора найважливішим є і визначення форми власності майбутніх об'єктів. А це означає, що фінансове забезпечення інвестиційних програм має враховувати аспект створення різних форм власності, які потребують залучення різних джерел покриття вкладених коштів. Відтак, основні проблеми і завдання у сфері інвестування соціально-економічної та культурної розбудови різних регіонів України спричинені їхнім економічним станом і динамікою розвитку за попередні роки, вибором ключових напрямків та пріоритетів на найближчу і на більш віддалену перспективи та здійсненими відповідними розрахунками усіх матеріальних і фінансових та інших важливих ресурсів [4].

Принципи і структура управління інвестиційною діяльністю у регіоні. Важливою умовою ринкових стосунків є активна інвестиційна та інноваційна діяльність у кожному регіоні. Це передбачає подальше удосконалення і кардинальну перебудову управління нею на макро-, мезо- та мікро-рівнях [2; 4]. Передовсім слід уточнити принципи управління інвестиційною діяльністю у межах території. Такими вважаються правила, положення і висновки, які випливають із об'єктивних законів розподілу суспільної праці та відображають усталені стосунки між об'єктом і суб'єктом менеджменту. Вони включають увесь цикл - від процесу капіталовкладень, їхньої концентрації у інвесторів (або ж замовників) і обґрунтування напрямків використання, процесу освоєння інвестицій (забудова різних об'єктів та їхнє освоєння), повернення інвесторам усіх вкладених ними коштів аж до одержання прибутку. При цьому таку діяльність розглядають як підприємницьку справу, тобто, таку, яка здійснюється заради прибутку. Треба зазначати, що інвестиційні кошти чи інвестиції є сукупністю витрат, які вкладені у розвиток господарства регіону або його окремих галузей. Відомо, що капітал є одним із елементів суспільного багатства і у сучасній економічній теорії визначається як ресурс, який створюється для виробництва все більшої кількості необхідних благ [4].

З метою утворення та подальшого збільшення капіталу потрібні вкладення грошових коштів - інвестицій. Інвестиційна діяльність закінчується, власне, створенням об'єктів і є циклічною системою, яка відтворюється у різних місцях із новими обсягами капіталу. Структуру такої системи складають нерівноцінні процеси, які своєю чергою можна розглядати як відносно самостійні підсистеми. Вони знаходяться у відповідних відносинах та взаємозв'язках. Кожна із них складається із цілої множини елементів, що мають внутрішні - між елементами підсистеми і системи в цілому та зовнішні зв'язки - із елементами інших систем, які своєю чергою зумовлюються особливостями кожної із таких підсистем. Їхнє функціонування можна зобразити так: 1) розрахунки, що пов'язані з вивченням попиту і пропозиції коштів; 2) аналітична та виконавська робота, яка спричинена багатоваріантними інженерними розрахунками та їхніми техніко-економічним обґрунтуванням і пошуком необхідних об'єктно-планових та конструкторських рішень і різних організаційних чи технологічних схем, економічних та інших розрахунків; 3) адміністративно-оформлювальна робота з укладання договорів; 4) здійснення підготовчих і основних робіт і робіт, які є пов'язаними із пуском та освоєнням об'єктів [4].

Таким чином, процес формування капіталовкладень включає у себе різні стадії - від їх формування до одержання прибутку (або соціального ефекту) у результаті введених у дію за рахунок таких капіталовкладень об'єктів. З врахуванням цього управління інвестиційною діяльністю у ринкових умовах доцільно здійснювати у відповідності із визначеними принципами, навколо яких тривають суперечки, а часом і досить гострі дискусії. А найважливішим принципом менеджменту інвестиційної діяльності є цільовий. Як відомо, серед її визначальних цілей - одержання прибутку та соціальний розвиток колективу, як і соціальний ефект для регіону, забезпечення населення необхідною продукцією чи послугами. Тож, інвестиційна діяльність спрямовується на задоволення не лише особистих, приватних, а і суспільних інтересів. Важливо підкреслити, що такий підхід є нетиповим для діяльності багатьох сучасних вітчизняних підприємців, хоча він щонайкраще відповідає довготерміновим, розрахованим і на перспективу, інтересам не тільки усього суспільства, а і окремого прошарку підприємців, інвесторів, замовників та акціонерів тощо. Відтак, цільовий принцип управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні відображається при формуванні інвестиційної програми із відокремленням у ній регіонального замовлення. Її розробку і реалізацію спрямовують на забезпечення комплексного соціально- економічного та культурного розвитку регіону і створення відповідних соціально-побутових, культурних та екологічно безпечних умов проживання населення.

У зв'язку із цим така пріоритетність є і одним із головних принципів управління інвестиційною діяльністю, який необхідно враховувати на усіх його стадіях, особливо при формуванні регіонального замовлення. На сучасному етапі менеджмент інвестиційної діяльності у регіоні визначається насамперед структурою акціонерного капіталу, яка показує, якою групою акціонерів контролюється підприємство (ними можуть бути трудовий колектив або ж адміністрація чи і консолідовані власники крупних пакетів акцій). У цьому зв'язку можна виділити три категорії контролю та три форми управління. Повний контроль над підприємством, коли контрольний пакет акцій належить певній групі акціонерів (50 % плюс одна акція), до цього ж консолідована блокуюча меншість (понад 25 % акцій) відсутня. Домінуючий контроль: контрольний пакет акцій теж знаходиться у відповідної групи акціонерів, однак, на відміну від першого варіанта, утворюється консолідована блокуюча меншість. Переважаючий контроль у акціонерному товаристві має місце за рівномірного розподілу акцій між різними групами акціонерів. Поряд із потребою документального закріплення розмежування прав власності одним із критеріїв розподілу об'єктів інвестиційної програми між її різними частинами може стати застосування соціальних норм і нормативів. Тож, при визначенні рівнів та етапів розвитку економіки територій таке їхнє функціональне призначення фактично складається щодо величини фінансових виплат і субсидій та компенсацій для задоволення соціальних потреб населення. Розрахований згідно з цим підходом обсяг ресурсів складатиме фонд гарантованих інвестицій у розвиток соціальної інфраструктури. Це означає, що частка фінансових внесків і визначає пропорції та розподіл об'єктів інвестиційних програми і розбудови соціальної інфраструктури регіону [1; 4; 8].

Закордонний досвід підтверджує, що постіндустріальне суспільство постійно прагне до зростання ефективності виробництва та більш ефективного використання коштів на потреби соціально-економічного розвитку територій. У зв'язку із цим у період їхнього переходу до ринкових відносин вдосконалення організаційних структур, стилю, рівно ж як і методів менеджменту - це нормальний постійний процес. Однак, він не може відбуватись методом проб та помилок, а повинен бути добре продуманим і науково обґрунтованим.

Важливою складовою формування фінансової основи територіального замовлення є залучення кредитів, позик та коштів населення. У цьому зв'язку розглянемо такі принципи управління інвестиційною діяльністю, як гарантованість своєчасного повернення інвестицій і кредитів та їхнє правове забезпечення. Із врахуванням зазначеного на Рис. наведено принципову схему управління інвестиційною діяльністю у регіоні. Її функціонування має створити можливість комплексного стимулювання інвестиційної діяльності у ньому. А активізації інвестиційних процесів сприятиме головним чином розвиток інституту спеціалізованих інвестиційних банків і становлення іпотечних установ, що здійснюють кредитування під заставу землі та нерухомості. Належне стимулювання інвестиційної діяльності, залучення приватних вітчизняних і закордонних інвестицій сприятиме становленню українського ринку цінних паперів у міру досягнення фінансової стабільності. На інвестиційну активність значно впливає і попит на акції приватизованих підприємств. Водночас процес залучення іноземного капіталу в умовах, коли значна частина вітчизняних товаровиробників приватизовані, відбуватиметься шляхом продажу їхніх акцій іноземному інвестору.

Рис. Схема управління інвестиціями у регіоні [1]

Сприятливіший інвестиційний клімат формується насамперед завдяки застосуванню національного режиму, у тому числі до іноземних інвесторів. Залучення іноземного капіталу в українську економіку потрібно здійснювати у формі комерційних організацій, які створені за участі іноземних інвестицій та кредитів. Цим не передбачається залежність вітчизняних підприємств від іноземних чи банківських вкладень для кредитування на засадах їхнього повернення продукцією (компенсаційні угоди) і створення вільних економічних зон. Одночасно принциповою особливістю сучасної інвестиційної політики є кардинальний перехід від розподілу бюджетних асигнувань в інвестиції між галузями та регіонами до вибіркового часткового фінансування конкретних об'єктів і формування їхнього складу тільки на основі відповідних конкурсів [8-9].

Тобто, тепер місцеві та регіональні органи державного управління отримали і можливість здійснювати такі форми прямого та опосередкованого впливу на сучасний стан вітчизняного ринку інвестиційних ресурсів: 1) збір статистичної інформації, аналіз даних про стан ринку інвестицій; 2) розробка перспективних рекомендацій і прогнозів та балансів; 3) відтворення і розвиток міжрегіональних економічних зв'язків; 4) фінансово-економічний вплив на усіх учасників інвестиційних процесів різних форм власності, у тому числі: надання пільгових кредитів; страхування комерційних ризиків; гарантування позик; пільгове оподаткування з податків до місцевого бюджету; звільнення від сплати податків у місцеві бюджети; кардинальне зменшення тарифів на оплату електро- і теплопостачання та інших послуг регіональної інфраструктури; зменшення ставок орендної плати; застосування системи премій (штрафів) за виконання (недодержання) контрактів, що укладаються з місцевою владою (контрактні премії); 5) належний адміністративний контроль учасників інвестиційного ринку із приводу додержання прав споживачів і норм чинного законодавства; 6) розробка різних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які сприяють стимулюванню інвестиційно- інноваційної діяльності [10]; 7) моральне стимулювання подальшого збільшення припливу інвестицій на підґрунті конкурсів і оглядів та присудження різних премій тощо.

Висновки

Отже, українське законодавство дає можливість інвестування у ті чи інші сфери і доволі чітко визначає порядок використання у цьому різних чинників виробництва - складових інвестиційного потенціалу території. Основними інвесторами, здійснюючими вкладення власних, запозичених та залучених коштів, що спрямовуються на реалізацію регіональної програми комплексного соціально-економічного і культурного розвитку регіону, можуть бути: організації, підприємства, підприємницькі об'єднання, громадські організації та інші юридичні особи усіх форм власності; міжнародні структури, іноземні юридичні особи; фізичні особи - громадяни України та іноземних держав. При цьому інвестиційна політика територій повинна реалізовуватись передовсім шляхом розробки і здійснення відповідних інвестиційних програм, які групуються у систему інвестиційних проектів, що формуються на підґрунті визначення пріоритетів соціально- економічного та культурного розвитку регіону із врахуванням можливостей формування його фінансової бази та її реалізації. Відтак, дотримуючись саме таких ключових положень, центральні та регіональні органи управління повинні настійно домагатись нарощення інвестиційних ресурсів, спрямованих на подальшу розбудову економіки України та її регіонів, активізуючи цим самим їхню послідовну інтеграцію із європейськими і світовими структурами та, що є не менш важливим, забезпечуючи підвищення життєвого рівня українських громадян.

Література:

1. Єпіфанов А. О., Мінченко М. В., Додашев Б. А. Управління регіоном: навч. посібн. За ред. А. О. Єпіфанова. Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. 361 с.

2. Решетило В. П., Стадник Г. В., Островський І. А. та ін. Інституційні фактори стійкого розвитку регіональних соціально-економічних систем: моногр. За заг. ред. В. П. Решетило; Харківська нац. акад. міськ. госп-ва. Харків: ХНАМГ, 2013. 241 с.

3. Зварич І. Т. Аналіз і оцінювання впливу на економічне зростання інвестиційної політики. Моделювання регіональної економіки. Зб. наук. праць. № 1(5), 2005. С. 65-74.

4. Зварич О. І. Інвестиційна діяльність у регіоні: управління інструментами грошово-кредитної політики: Моногр. Під ред. д. політ. н., проф., Заслуж. економ. України Зварича І. Т. Івано-Франківськ: Вид-во ЛІК, 2016. 208 с.

5. Закон України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» (зі змін. і доп.). URL: zakon2.rada.gov.ua.

6. Господарський Кодекс України (зі змін та доп.). Затверджений від 16 січня 2003 року № 436-IV. URL: zakon2.rada.gov.ua.

7. Закон України від 08 вересня 2009 року № 2850-IV «Про стимулювання розвитку регіонів» (зі змін. і доп.) URL: zakon2.rada.gov.ua.

8. Blahun I., Dmytryshyn L., Leshuk H. Simulative model for evaluation of investment processes in the regions of Ukraine. Investment Management and Financial Innovations. 2017. № 14(3), 322-329.

9. Blahun I., Dmytryshyn L., Leshuk H. Cognitive approach to analysis of investment attractiveness of the regions. Науковий вісник Полісся. ЧНТУ, 2017. № 4(12). Ч.1. С. 171-176.

10. Dmytryshyn L., Zvarych O. Innovations as a priority factor of the regional economic development. Baltic Journal of Economic Studies. 2018. Vol. 4. Issue. 2. P. 70-77.

References:

1. Jepifanov, A. O., Minchenko, М. V., Dodashev, В. А. (2008). Upravlinnia regionom [Management of the region]. Sumy: DVNZ «UABS NBU», 2008. 361 p. [in Ukrainian]

2. Reshetylo V. P., Stadnyk H. V., Ostrovs'kyj I. A. ta in (2013). Instytutsijni faktory stijkogo rozvytku regional'nykh sotsial'no-ekonomichnykh system: monograph. Za zah. red. V. P. Reshetylo [Institutional factors of sustainable development of regional socio-economic systems: monogr. For the general ed. V. P. Reshetylo]. Kharkiv nat. acad. city households], Kharkiv: KNACH, 2013. 241 p. [in Ukrainian]

3. Zvarych, I. T. (2009). Analiz i otsiniuvannia vplyvu na ekonomichne zrostannia investytsijnoji polityky [Analysis and evaluation of the impact on the investment policy economic growth]. Modeling of the regional economy. Coll. of science works. № 1(5), 2009. P. 65-74. [in Ukrainian]

4. Zvarych, O. I. (2016). Investytsijna dijal'nist u regioni: upravlinnia instrumentamy groshovo-kredytnoji polityky: Monograph. [Investment activity in the region: management of the monetary policy instruments: Monograph]. Ivano-Frankivs'k: LIK, 2016. 208 p. [in Ukrainian]

5. Zakon Ukrajiny vid 18 veresnia 1991 roku No 1560-XII «Pro investytsijnu dijal'nist'» (zi zmin. i dop.) [Law of Ukraine of September 18, 1991 No 1560-XII On the Investment Activity (amend. and add.)]. Retrieved from: zakon2.rada. gov.ua . [in Ukrainian]6. Gospodars'kyj Kodeks Ukrajiny (zi zmin. ta dop.). Zatverdzhenyj Zakonom Ukrajiny vid 16 sichnia 2003 roku No 436-IY [Economic Code of Ukraine. Approved by the Law of Ukraine of Januare 16, 2003 No 436-IY]. Retrieved from: zakon2.rada.gov.ua. [in Ukrainian]

7. Zakon Ukrajiny vid 8 veresnia 2009 roku No 2850-IV «Pro stymuliuvannia rozvytku regioniv» (zi zmin. i dop.) [Law of Ukraine dated September 8, 2009 No 2850-IV «On stimulating the development of regions» (amend. and add.)]. Retrieved from: zakon2.rada.gov.ua . [in Ukrainian]

8. Blahun I., Dmytryshyn L., Leshuk H. Simulative model for evaluation of investment processes in the regions of Ukraine. Investment Management and Financial Innovations. 2017. № 14(3), 322-329. [in English]

9. Blahun I., Dmytryshyn L., Leshuk H. Cognitive approach to analysis of investment attractiveness of the regions. Polissya scientific bulletin. ChNTU, 2017. № 4(12). P.1. P. 171-176. [in English]

10. Dmytryshyn L., Zvarych O. Innovations as a priority factor of the regional economic development. Baltic Journal of Economic Studies. 2018. Vol. 4. Issue. 2. P. 70-77. [in English]

Размещено на Allbest.ru