Основні елементи структури професіоналізму військовослужбовця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні елементи структури професіоналізму військовослужбовця

Бублій Максим Петрович кандидат наук з державного управління, доцент, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Навчально-науковий інститут «Інститут державного управління»

Мазуренко Людмила Іванівна кандидат політичних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних та фундаментальних дисциплін, Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія»

Анотація

У статті розглянуто основні елементи структури професіоналізму військовослужбовця. Міждисциплінарний аналіз наукової літератури дозволив визначити професіоналізм військовослужбовця як акмеологічну інтегральну професійно-особистісну характеристику, що обумовлює просування військовослужбовця до власної вершини у військовій праці, що формується у процесі його військово-професійної діяльності в умовах військового соціуму, що призводить до цілісного розвитку особистості військовослужбовця, професіонала, який постійно самовдосконалюється у своїй військово-професійній діяльності, в будь-яких умовах і ситуаціях.

З'ясовано, що основними функціями професіоналізму в структурі особистості військовослужбовця є: ціннісно-смислова, що визначає роль цінностей і смислів професіоналізму військовослужбовця; комунікативна, що забезпечує повсякденні відносини військового професіонала у військовому колективі і поза ним, створення необхідних інформаційних потоків в процесі військово-професійної діяльності; нормативна, орієнтована на рішення військово-професійної задачі щодо застосування нормативно схвалюваного способу військово-професійної діяльності, її розвитку за рахунок індивідуального її збагачення; перетворювальна, що характеризує процесуальну сторону зовнішнього прояву професіоналізму військовослужбовців в даній системі відносин і відповідає за процес перетворення суб'єкта військової праці; результативна, що характеризує результативність зовнішнього прояву професіоналізму військовослужбовців в даній системі відносин.

Доведено, що функції професіоналізму в своїй сукупності відображають процес просування військовослужбовця до власної вершини у військовій праці в умовах військового соціуму, що призводить до цілісного розвитку особистості військовослужбовця, його самовдосконалення. Представлені структурні компоненти взаємопов'язані і в цілісній єдності покликані виконувати функції професіоналізму. Їх знання дозволяє представити поліфункціональну характеристику професіоналізму військовослужбовця. військова праця особистість професіоналізм

Ключові слова: військовослужбовці, військова праця, особистість військовослужбовця, професіоналізм, функції професіоналізму.

Bublii Maksym Petrovych PhD in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of Department of Personnel management and entrepreneurship, VN Kharkiv National University Karazina, Educational and Scientific Institute "Institute of Public Administration"

Mazurenko Liudmyla Ivanivna PhD in Political Sciences, associate professor at the Department of social, humanitarian and fundamental disciplines, Naval Institute of National University “Odessa Maritime Academy”

THE MAIN ELEMENTS OF THE STRUCTURE OF PROFESSIONALISM OF A SERVICEMAN

Постановка проблеми

Під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України умови, в яких військовослужбовцям доводиться виконувати обов'язки за призначенням, вимагають високої відповідальності, відрізняються складністю, напруженістю, екстремальністю. Захист України вимагає наявності у військовослужбовця будь-якої категорії спеціальних знань і відповідної кваліфікації, розвинених професійно- особистісних якостей, необхідних для військової праці, усвідомлення її сенсу, специфічних ціннісних орієнтацій, ідеалів.

У зв'язку з цим актуалізується питання про структуру професіоналізму військовослужбовців, критерії та показники його сформованості. Дані знання мають стати цінною підмогою для командирів і начальників всіх ланок управління в правильному і ефективному вибудовуванні цілісного педагогічного процесу формування професіоналізму у військовослужбовців в умовах військової праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні і практичні аспекти професіоналізму військовослужбовців розглянуті в працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Серед них слід виділити праці таких вчених, Автушенко І. Б. [1], Афонін Е.А. [2], Бліхар В.С. [3], Воробйова В.І. [8], Григоренко Є.І. [4], Курись В.З. [3], Колосович О.С. [5], Малиняк Б. С. [6], Мацегора Я.В. [8], Полякова О.С. [7], Приходько І.І. [8], Слюсар А. М. [6], Яковлєв О. А. [6], Ярошенко О. М. [6], та ін. Однак, незважаючи на численні дослідження, слід зазначити наявність низки невивчених питань у структурі професіоналізму військовослужбовця, що свідчить про актуальність обраної тематики цієї статті.

Мета статті

Метою статті є дослідження основних елементів структури професіоналізму військовослужбовця та надання пропозицій з його удосконалення.

Виклад основного матеріалу

Військова праця визначається як усвідомлене цілеспрямоване виконання військовослужбовцем свого військового обов'язку, в процесі якого він реалізує себе як суб'єкт військово-професійної діяльності, повсякденних відносин і особистісно-професійного розвитку і, оптимально використовуючи предмети і засоби цієї праці (озброєння і військову техніку), забезпечує ефективне отримання сукупних результатів військової служби [2, с. 46].

Військова праця є окремим випадком професійної трудової діяльності. Це підтверджує наявність в ньому всіх елементів, що визначають останню: людей, зайнятих працею; предмета праці; засобів праці; продукту праці, що володіє специфічною споживчою вартістю, яка робить існування армії необхідним суспільству; вартості праці; змісту і характеру праці [7, С. 161].

Військова праця, будучи одним з різновидів праці, виконується у специфічних умовах. Вона становить основу військової служби в Збройних Силах України. Ця праця здійснюється окремими військовослужбовцями і військовими колективами на матеріальній основі, створюваної зусиллями всього суспільства, і відрізняється яскраво вираженою військово-професійною спрямованістю [5, с. 90].

На думку Є.І. Григоренко, військова праця, як доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних та інших благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому. Безсумнівно, що він відіграє вирішальну роль у досягненні певного рівня результативності суспільної праці. При цьому значення її визначається кінцевим результатом (продуктом), який виступає у формі послуги. Отже, військові є виробниками специфічної послуги, що полягає у збройному захисті держави [4, с.130].

Особливості військової праці солдата, сержанта, прапорщика, офіцера або генерала багато в чому визначаються не тільки реальними умовами, а й системою регламентації. Серед них важливе місце займають професійні принципи і норми. Вони базуються на гуманістичних загальнолюдських цінностях, нормативних державних вимогах, цілях і завданнях військової служби, особистісних потребах та інтересах конкретного військовослужбовця [1, с. 13].

Таким чином у військовій праці військовослужбовець формує і відстоює власну позицію як професійний захисник вітчизни, самобутня індивідуальність, компетентний виконавець військової служби. При цьому він домагається високих результатів на основі сформованої практики та інваріантних можливостей.

Міждисциплінарний аналіз наукової літератури дозволив визначити професіоналізм військовослужбовця як акмеологічну інтегральну професійно- особистісну характеристику, що обумовлює просування військовослужбовця до власної вершини у військовій праці, що формується у процесі його військово-професійної діяльності в умовах військового соціуму, що призводить до цілісного розвитку особистості військовослужбовця, професіонала, який постійно самовдосконалюється у своїй військово-професійній діяльності, в будь-яких умовах і ситуаціях.

Професіоналізм військовослужбовця, будучи властивістю конкретного військовослужбовця-професіонала і повністю відображаючи його індивідуальність, суб'єктність, одночасно реалізується як якість «надіндивідуальне», оскільки формується під впливом військового соціуму, його педагогічного потенціалу, з урахуванням професійних вимог всієї системи військової служби і забезпечує її відтворення, збереження і розвиток у військовому соціумі. В цьому випадку можна говорити про індивідуальний і груповий розвиток військового професіоналізму.

Індивідуальний розвиток військовослужбовця-професіонала - це процес набуття індивідуальної військово-професійної кваліфікації та індивідуального військово-професійного досвіду за відповідною військово-обліковою спеціальністю, розвиток особистості військовослужбовця, військового професіонала. Розвиток військово-професійної групи - це набуття військовослужбовцями професійної згуртованості, спрацьованості, колективного стилю військово-професійної діяльності [3, с. 91]. Таким чином, професіоналізм військовослужбовця виступає основним гарантом успіху його військової праці і критерієм розвитку військового соціуму.

Основними функціями професіоналізму в структурі особистості військовослужбовця є: ціннісно-смислова, що визначає роль цінностей і смислів професіоналізму військовослужбовця; комунікативна, що забезпечує повсякденні відносини військового професіонала у військовому колективі і поза ним, створення необхідних інформаційних потоків в процесі військово- професійної діяльності; нормативна, орієнтована на рішення військово- професійної задачі щодо застосування нормативно схвалюваного способу військово-професійної діяльності, її розвитку за рахунок індивідуального її збагачення; перетворювальна, що характеризує процесуальну сторону зовнішнього прояву професіоналізму військовослужбовців в даній системі відносин і відповідає за процес перетворення суб'єкта військової праці; результативна, що характеризує результативність зовнішнього прояву професіоналізму військовослужбовців в даній системі відносин.

Функції професіоналізму в своїй сукупності відображають процес просування військовослужбовця до власної вершини у військовій праці в умовах військового соціуму, що призводить до цілісного розвитку особистості військовослужбовця, його самовдосконалення.

Функції дозволяють визначити структурні компоненти професіоналізму військовослужбовця. Так, результативна і нормативна функції дозволяють виявити діяльнісний компонент - володіння власне військово-професійною діяльністю на досить високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток.

Даний компонент розцінюється нами в якості провідної сторони військової праці і виражається в синтезі цілеспрямованих взаємопов'язаних запропонованих дій конкретного військовослужбовця, тобто в процесі реалізації ним конкретних професійних знань, умінь, навичок, функцій і посадових обов'язків, відповідних його військово-обліковій спеціальності, виконання службово-професійних розпоряджень, раціональної організації своєї військово-професійної діяльності.

Збіг висунутих військово-професійних цілей і завдань військової праці з особистісними інтересами, позиціями і якостями військовослужбовця виступає принципом і умовою продуктивності їх реалізації. Цим досягається збіг мотивації професійних досягнень, самовдосконалення і потреб у військово-професійній діяльності, а також чітке визначення перспективних і поточних цілей своєї військово-професійної діяльності.

Професіоналізм військово-професійної діяльності складається зі ступеня усвідомлення соціальної значущості своєї професії, розуміння її призначення, місії, обрання діяльності по захисту батьківщини постійним заняттям, звернення цього заняття в професію; професійних знань, професійних умінь, навичок і ступеня їх реалізації у військово-професійній діяльності; високої ефективності, досягнення високих і стабільних результатів; володіння декількома видами військово-професійної діяльності (військово-обліковими спеціальностями) в рамках професії; професійної свідомості (усвідомлення максимального числа ознак військово-професійної діяльності - предмета, засобів, результату військової праці); професійного мислення, інтуїції, самостійності у вирішенні завдань військової діяльності; оптимальної психологічної ціни результату, відсутності втоми і перевантаження при виконанні навчально-бойових завдань; психологічних якостей; професійної позиції військовослужбовця. Все це служить важливою оціночною підставою для визначення рівня професіоналізму військово- професійної діяльності.

Зміст даного компонента професіоналізму не є «застиглим» утворенням. Про професіоналізм діяльності військовослужбовців можна говорити тільки тоді, коли їх система знань, умінь і навичок постійно поповнюється і збагачується, коли розширюється діапазон розв'язуваних учбових завдань, коли постійно зростає ефективність військово-професійної діяльності, а сама вона набуває все більш творчий характер [9, с. 61]. Розвиток даного компонента може здійснюватися різним чином - у вигляді самостійної роботи військовослужбовців, шляхом їх перепідготовки або підготовки, освоєння суміжних військово-облікових спеціальностей та ін.

Функції перетворювальна, ціннісно-смислова і комунікативна дозволяють виявити особистісний компонент - системоутворюючий для всіх компонентів професіоналізму військовослужбовця. Даний компонент виражається в особистісно-професійному розвитку суб'єкта військової праці до рівня професіонала, що можливо тільки при наявності продуктивної «Я- концепції», основу якої складають уявлення про самого себе, що відрізняються різним ступенем адекватності: Я реалістичне в теперішньому часі; Я ідеальне (тобто яким суб'єкт прагне бути, орієнтуючись на моральні норми); Я динамічне (яким маю намір стати в майбутньому в процесі свого розвитку); Я фантастичне (яким бажав би стати, якщо це виявилося б можливим) [8, с. 126]; в наявності у військовослужбовця, військового професіонала сукупності особистісних якостей (загальних соціальних якостей; індивідуальних, що характеризують його професіонала, як людину; специфічних, безпосередньо детермінованих його професійною підготовкою і діяльністю, що відображають характерні особливості військової професії і військово- облікової спеціальності); у сукупності загальних і військово-спеціальних знань (загального рівня інтелекту, компетентності у своїй професії і військово- облікової спеціальності, знання нормативних документів, що регламентують професійну діяльність військовослужбовця в різних видах службово-бойової діяльності); в схильності до військово-професійної діяльності; в мотивації просування військовослужбовця до вершин професіоналізму в ратній праці; в соціально-ціннісної «Я-концепції», яку військовослужбовець успішно реалізовує і оцінює; в інтересі до військової праці і його результатами (знанні про власний розвиток, умови і фактори продуктивності військової служби і досягнення вершин досконалості в своїй військово-облікової спеціальності).

Професіоналізм особистості військовослужбовця складається із сукупності психологічних ресурсів, основа яких - творчий потенціал, ціннісні та мотиваційно-діяльнісні особливості (військово-професійна самосвідомість, спрямованість, стиль військової праці); умінь в будь-яких умовах слідувати своїй позиції, обумовленої значимістю військової праці, розвивати і реалізовувати здібності і творчий потенціал, домагатися оптимальності всіх сторін військової праці; активності в самовдосконаленні (яскраво виражений усвідомлений характер, критичність ставлення до себе, адекватність самооцінки рівня свого розвитку, цілеспрямованої роботи в самовдосконаленні, активно-діяльнісній поведінці, самоствердженні, військово-професійної спрямованості на самовдосконалення); прагнення до професійного зростання.

Функції комунікативна і нормативна дозволяють визначити комунікативний компонент - пізнання, обмін інформацією або задоволення своїх професійно-життєвих потреб, засновані на прийнятому у військовому соціумі нормативній взаємодії військовослужбовців в процесі виконання службово-бойових завдань військово-професійної діяльності і забезпечують йому взаємозв'язки у військовому колективі. Даний компонент виражається в системі нормативної регуляції, що спонукає як в індивідуальному плані, так і в груповому постійно дотримуватися еталонів і стандартів поведінки, взаємин (формальних і неформальних), прийнятих у військовому соціумі; в знаннях про повсякденні відносини в сучасному військовому колективі; в уміннях і навичках спілкування (здатність слухати, розуміти, приймати військовослужбовців і переконливо діяти на них, забезпечувати свою психологічну безпеку, умови для самореалізації особистості, володіння оптимальним стилем; у якостях особистості (емпатія, комунікабельність, доступність, толерантність, мистецтво переконувати, здатність підтримувати відкритий зворотний зв'язок, авторитетність, відповідність посадовому статусу); у професійній позиції (гуманізм, соціально-ціннісна орієнтація, службова етика, психолого-педагогічна компетентність).

Професіоналізм спілкування військовослужбовця, військового професіонала складається з реалізації «Я-концепції», адекватність якої дозволяє йому сформувати реалістичні особистісно-професійні стандарти, програму професійного розвитку і саморозвитку, вибудувати гармонійну і продуктивну систему професійних взаємодій і відносин у військовому колективі; морально-психологічної готовності до дій в будь-яких умовах і ситуаціях як у складі військового підрозділу, так і одноосібно; з його особистої і колективної військової дисципліни; його досягнень у військовій службі і власному розвитку як особистості, як суб'єкта військової праці, як індивідуальності [5, с. 53].

Представлені структурні компоненти взаємопов'язані і в цілісній єдності покликані виконувати функції професіоналізму. Їх знання дозволяє представити поліфункціональну характеристику професіоналізму військовослужбовця. Розуміння військовослужбовцем всіх компонентів допомагає йому визначити перелік знань, затребуваний на практиці для продуктивного вирішення проблеми просування до вершини у військовій праці.

Аналіз наукової літератури, керівних документів органів військового управління, практика виховної роботи дозволяють виділити наступні критерії професіоналізму військовослужбовців: Військово-професійна діяльність; повсякденні відносини, особистісно-професійний розвиток; оптимізація всіх сторін військової праці; сукупні результати військової праці. Виділені критерії свідчать, що професіоналізм можна розглядати як системну якість діяльності, що характеризує необхідний і реалізований індивідом рівень її продуктивності, успішності, і як системну якість її суб'єкта, що відображає його можливості реалізувати задані нормативи діяльності.

Показники ефективності військової праці військовослужбовця об'єднують безліч характеристик вирішуваних ним військово-професійних завдань, етапів і всіх сторін військової праці відповідно до його військово- облікової спеціальністю. До їх складу включаються і ті вимоги, які дають можливість всебічно оцінити і самого суб'єкта, і його перспективні стани: військово-професійні знання, професійні навички та вміння, специфічні психологічні якості, військово-професійні позиції, акмеологічні інваріанти.

Так, військово-професійні знання являють собою об'єктивно необхідні загальні і військово-професійні відомості, засвоєні і затребувані в практичній діяльності військовослужбовців. Вони складають основу для подальшого формування професійних умінь, навичок, специфічних психологічних якостей, професійних позицій при залученні обраної моделі, алгоритму і технологій досягнення результатів військової праці. Знання вищих рівнів лежать в основі високої професійної компетентності. Наявність твердих і глибоких знань робить військовослужбовця готовим до оволодіння високим рівнем професіоналізму [4, с. 87].

Професійні навички та вміння припускають дії військовослужбовця, що застосовуються ним для реалізації обов'язків і функцій в процесі військової служби. Вони виступають вихідними елементами цілісної системи технології військової праці і включають великий арсенал дій військовослужбовця з виконання завдань військової служби [2, с. 44].

Специфічні психологічні якості виражають сформованість всіх компонентів психіки військовослужбовців-процесів, властивостей, утворень, станів, необхідних для успішного здійснення військової діяльності. Вони дозволяють військовослужбовцю реалізувати знання, вміння, позиції у військовій праці і досягати намічених цілей. Їх характер визначається особливостями умов і дією факторів військової служби [3, с. 25].

Акмеологічні інваріанти військовослужбовця являють собою такі компоненти структури професіоналізму, які обумовлюють його активність, ініціативу і творчість в досягненні можливо більш високих результатів у військовій праці, але які, як правило, раніше не були затребувані. У їх числі-детермінанти, що визначають просування військовослужбовця до власних вершин у військовій праці: розвинена здатність до прогнозування, передбачення, проникливість, особистісні домагання, постійна включеність в процес прийняття рішення, мотивація досягнення, розвинена саморегуляція, самооцінка та ін. [7, с. С. 162].

Професійні позиції військовослужбовця - це його стійкі установки і орієнтації, система відносин і оцінок внутрішнього і соціального досвіду, реальності і перспектив, а також власні домагання, що реалізуються (нереалізуються, частково реалізуються) у військовій праці. Вони включають загальносоціальний, військовий та військово-професійний аспекти [9, с. 36].

Кожен із зазначених показників професіоналізму має свою окрему специфіку по кожному з оцінюваних критеріїв. Наприклад, по відношенню до військово-професійної діяльності професійна позиція визначає орієнтації військовослужбовця, його місце і роль в ній. Позиція виступає свого роду мірою усвідомлення даної діяльності як соціально значущої цінності, прийняття військової служби в якості життєво важливого пріоритету. І якщо практичні дії виступають показником ступеня прийняття військовослужбовцями військово-професійної культури, то в професійній позиції фокусуються основні особисті інтереси та інтереси служби, визначається ступінь їх інтеграції з особистісними і колективними орієнтирами.

По відношенню до повсякденних відносин професійна позиція

військовослужбовця виступає базою і головним вектором, визначаючи характер і результати спілкування. Такі характеристики професійної позиції, як гуманізм, соціально-ціннісна орієнтація, військово-професійна самосвідомість і спрямованість, психолого-педагогічна компетентність, стиль керівництва і спілкування, Службова етика, забезпечують успіх у праці і дають можливість творчо вирішувати протиріччя, що виникають при реалізації принципів єдиноначальності і суб'єкт-суб'єктних відносин.

Висновки

Військово-професійні знання, вміння, навички, військово- професійні позиції, специфічні психологічні якості та акмеологічні інваріанти формуються і проявляються неоднаково за значимістю, питомою вагою, застосування та іншими параметрами. Всі вони знаходяться в діалектичній взаємодії та розвитку. Тому закономірно, що військовослужбовець- професіонал успішно служить Батьківщині, продуктивно здійснює військову діяльність, будує відносини у військовому колективі відповідно до статутів і моральними принципами, нарощує і реалізує свій творчий потенціал, а також досягає результатів, відповідних цілям і завданням військової служби і власним потребам.

Такий принцип класифікації критеріїв і показників професіоналізму характеризує, перш за все, відповідність індивідуального розвитку військовослужбовця-професіонала і військово-професійної групи завданням військово-професійної діяльності і вимогам військового соціуму і дає можливість об'єктивно і всебічно оцінювати готовність і здатність військовослужбовця виконувати свої обов'язки.

Обґрунтовані в даній статті структурні компоненти, критерії та показники професіоналізму військовослужбовців допоможуть командирам і начальникам всіх управлінських ланок правильно і ефективно вибудовувати процес формування професіоналізму у військовослужбовців.

Література:

1. Автушенко І.Б. Державна політика України щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей (1991-2014 рр.): монографія. Київ: Фірма «ІНКОС», 2019. 415 с.

2. Афонін Е.А. Становлення збройних сил України: соціальні та соціально- психологічні проблеми: монографія; відп. ред. А.О. Ручка, Ю.І. Саєнко; НАН України, Ін-т соціології. Київ: Інтерграфік, 1994. 304 с.

3. Бліхар В.С., Курись В.З. Ціннісний універсум військовослужбовця: філософсько- правовий дискурс: монографія. Хмельницький: ХУУП ім. Л. Юзькова, 2020. 291 с.

4. Григоренко Є.І. Конституційні засади проходження військової служби громадянами України: проблеми теорії та практики: монографія. Xарків: Право, 2010. 280 с.

5. Колосович О.С. Психологія взаємодії у військово-професійному середовищі: монографія. Львів: ЛьвДУВС, 2018. 232 с.

6. Правове забезпечення оплати праці державних службовців: актуальні проблеми теорії та практики: монографія / О.М. Ярошенко, А.М. Слюсар, О.А. Яковлєв, Г.О. Яковлєва та ін.; за заг. ред. проф. О. М. Ярошенка. Харків: Юрайт, 2018. 260 с.

7. Полякова О.С. Професіоналізм армії як принцип воєнної політики України. Юридичний науковий електронний журнал. 2014. №14. С. 161-163.

8. Психологічні засади ефективності службово-бойової діяльності військовослужбовців військової служби за контрактом внутрішніх військ МВС України: монографія / Я.В. Мацегора, В.І. Воробйова, І.І. Приходько та ін. Харків: Акад. ВВ МВС України, 2013. 326 с.

9. Психологічні особливості проходження військової служби військовослужбовцями- жінками в Національній гвардії України: монографія / І.І. Приходько, Н.В. Юр'єва, Я.В. Мацегора, О.С. Колесніченко ; за заг. ред. проф. І. І. Приходька. Харків: НА НГУ, 2021. 246 с.

References:

1. Avtushenko, I.B. (2019). Derzhavna polityka Ukrainy shchodo sotsialnoho zakhystu viiskovosluzhbovtsiv ta chleniv yikh simei (1991-2014 rr.). [State policy of Ukraine on social protection of military personnel and members of their families (1991-2014)]. Kyiv: Firma «INKOS». [in Ukrainian].

2. Afonin, E.A. (1994). Stanovlennia zbroinykh syl Ukrainy: sotsialni ta sotsialno- psykholohichni problemy. [Formation of the Armed Forces of Ukraine: social and socio-psychological problems]. Kyiv: Interhrafik. [in Ukrainian].

3. Blikhar, V.S., Kurys, V.Z. (2020). Tsinnisnyi universum viiskovosluzhbovtsia: filosofsko-pravovyi dyskurs. [Value universe of a serviceman: philosophical and legal discourse]. Khmelnytskyi: KhUUP im. L. Yuzkova. [in Ukrainian].

4. Hryhorenko, Ye.I. (2010). Konstytutsiini zasady prokhodzhennia viiskovoi sluzhby hromadianamy Ukrainy: problemy teorii ta praktyky. [Constitutional bases of military service by citizens of Ukraine: problems of theory and practice]. Kharkiv: Pravo. [in Ukrainian].

5. Kolosovych, O.S. (2018). Psykholohiia vzaiemodii u viiskovo-profesiinomu seredovyshchi. [Psychology of interaction in the military-professional environment]. Lviv: LvDUVS. [in Ukrainian].

6. Yaroshenko, O. M., Sliusar, A. M., Yakovliev, O. A., Yakovlieva, H. O. (2018). Pravove zabezpechennia oplaty pratsi derzhavnykh sluzhbovtsiv: aktualni problemy teorii ta praktyky. [Legal support of remuneration of civil servants: actual problems of theory and practice]. Kharkiv: Yurait. [in Ukrainian].

7. Poliakova, O.S. (2014). Profesionalizm armii yak pryntsyp voiennoi polityky Ukrainy. [Professionalism of the Army as a principle of military policy of Ukraine]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal. - Legal scientific electronic journal. 4. 161- 163. [in Ukrainian].

8. Matsehora, Ya.V., Vorobiova, V.I., Prykhodko I.I. (2013). Psykholohichni zasady efektyvnosti sluzhbovo-boiovoi diialnosti viiskovosluzhbovtsiv viiskovoi sluzhby za kontraktom vnutrishnikh viisk MVS Ukrainy. [Psychological bases of efficiency of Service and combat activity of military personnel of military service under the contract of Internal Troops of the Ministry of internal affairs of Ukraine]. Kharkiv: Akad. VV MVS Ukrainy. [in Ukrainian].

9. Prykhodko, 1.1., Yurieva, N.V., Matsehora, Ya. V., Kolesnichenko, O. S. (2021). Psykholohichni osoblyvosti prokhodzhennia viiskovoi sluzhby viiskovosluzhbovtsiamy- zhinkamy v Natsionalnii hvardii Ukrainy. [Psychological features of military service by female military personnel in the National Guard]. Kharkiv: NA NHU. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru