Формування стратегії економічного розвитку України: історичний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дунайський інститут Національного університету «Одеська морська академія»

Формування стратегії економічного розвитку України: історичний досвід

Гилка Уляна Леонідівна,

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри управління в транспортній галузі

м. Ізмаїл

Анотація

Після здобуття Україною незалежності у 1991 році в державі почалася економічна депресія, яку вже понад тридцять років подолати не вдається. На думку автора статті, однією з причин такого становища є відсутність науково-обґрунтованої стратегії економічного розвитку країни, прийнятої на законодавчому рівні. У статті запропоновано визначити головним підходом до формування стратегії зростання симбіоз двох добре вивчених та науково обґрунтованих шляхів економічного розвитку, універсальних для країн із будь-яким економічним укладом: стратегії попиту та стратегії пропозиції. Вважається, що їхнє одночасне застосування є суперечливим з низки причин, названих у матеріалах статті. Проте, на підставі проведених досліджень, підтверджених світовим досвідом, автор доводить, що в умовах сучасного економічного стану України такий симбіоз є не тільки можливим, але й необхідним. У статті розкривається, що стратегія попиту ефективна за умов високого рівня безробіття при еластичній пропозиції, а стратегія пропозиції ефективна за відносно повної зайнятості та невисокого рівня еластичності пропозиції. За підходом автора, можливість одночасного здійснення двох стратегій ґрунтується на тому, що в існуючій економічній ситуації вони можуть виконувати взаємодоповнюючі функції. На першій стадії процесу досягнення економічного зростання використання стратегії попиту може бути стартером економічного розвитку, забезпечивши досить високий рівень споживчого попиту, який є необхідним для здійснення стратегії пропозиції. На другій стадії основну роль виконуватиме стратегія пропозиції. Головна функція стратегії попиту буде у працевлаштуванні робочої сили, що вивільняється в ході реалізації стратегії пропозиції. На шляху створення симбіозу двох стратегій є певні труднощі, подолання яких розглянуто в статті. Також зазначено, що наявність стратегії є необхідною, але недостатньою умовою для досягнення економічного зростання України. Слід додатково виконати ряд зазначених в роботі умов, необхідних для успішної реалізації стратегії зростання.

Ключові слова: економіка України, стратегія попиту, стратегія пропозиції, історичний досвід економічного розвитку, кейнсіанська та класична стратегія зростання.

Abstract

Gylka Ulyana Leonidovna PhD in Economics, Docent, Associate Professor, Danube Institute of the National University «Odessa Maritime Academy», Izmail,

Strategy formation for economic development of Ukraine: historical experience

After Ukraine gained independence in 1991, an economic depression began in the country, which has not been overcome for more than thirty years. According to the author of the article, one of the reasons for this situation is the lack of a scientifically based strategy for the economic development of the country adopted at the legislative level. The article proposes to determine the main approach to forming a growth strategy is the symbiosis of two well-studied and scientifically based ways of economic development, universal for countries with any economic structure: the demand strategy and the supply strategy. It is believed that their simultaneous use is controversial for a number of reasons mentioned in the materials of the article. However, on the basis of conducted research, confirmed by world experience, the author proves that in the conditions of the modern economic state of Ukraine, such symbiosis is not only possible, but also necessary. The article reveals that the demand strategy is effective under conditions of high unemployment with elastic supply, and the supply strategy is effective under conditions of relatively full employment and a low level of elasticity of supply. According to the author's approach, the possibility of simultaneous implementation of two strategies is based on the fact that in the existing economic situation they can perform complementary functions. At the first stage of the process of achieving economic growth, the use of a demand strategy can be a starter for economic development, ensuring a sufficiently high level of consumer demand, which is necessary for the implementation of a supply strategy. In the second stage, the main role will be played by the supply strategy. The main function of the demand strategy will be the employment of the labor force released during the implementation of the supply strategy. There are certain difficulties on the way to creating a symbiosis of two strategies, the overcoming of which is discussed in the article. It is also noted that the presence of a strategy is a necessary but not sufficient condition for achieving economic growth in Ukraine. It is necessary to additionally fulfill a number of conditions specified in the work, which are necessary for the successful implementation of the growth strategy.

Keywords: economy of Ukraine, demand strategy, supply strategy, historical experience of economic development, Keynesian and classical growth strategy.

Основна частина

Постановка проблеми. Масштаби падіння обсягів громадського виробництва в Україні за роки здобутої незалежності точно підрахувати неможливо. Але за кількістю видимих зупинених промислових підприємств та за кількістю громадян України, які виїхали на пошуки заробітків за кордон, очевидно, що ця цифра більша за офіційну.

Проте, небезпеку для економіки України сьогодні становить не її нинішній стан, а напрям, у якому протікає процес її еволюції. Україна поступово перетворюється на сировинний придаток громадського виробництва розвинених країн, надовго закріплюючи за собою цей статус.

Однією з причин ситуації є відсутність у країні науково обґрунтованої та законодавчо прийнятої стратегії економічного розвитку. При чому, у процесі її формування доцільно ретельно дослідити позитивний досвід економічного відродження інших держав. Зокрема, значний інтерес представляє досвід використання кейнсіанського методу досягнення економічного зростання в Сполучених Штатах Америки, Німеччині та Японії.

Мета статті - проаналізувати досвід США, Німеччини та Японії щодо використання кейнсіанського способу досягнення економічного зростання та можливості його використання в економічному зростанні України.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає в обґрунтуванні доцільності формування стратегії відродження економіки України на основі симбіозу кейнсіанського та класичного способів розвитку.

Виклад основного матеріалу. Економічна наука надає кілька стратегій (моделей) досягнення економічного зростання. При цьому їх можна поділити на дві основні групи. До першої групи відносять стратегії, що ефективні у країнах із надлишком робочої сили. До другої групи - стратегії ефективні у країнах із повною зайнятістю.

Економіки, що належать до першої групи, зазвичай отримують економічне зростання за рахунок залучення додаткової робочої сили незайнятого населення. Цей прийом є основою стратегії зростання, яку називають стратегією попиту чи економікою попиту. Вона має ще одну назву, що пов'язана з ім'ям Джона Мейнарда Кейнса, який був засновником цілого напряму в економічній науці - кейнсіанства.

У другій групі економік, тобто економік із повною зайнятістю, використовується прийом, що полягає у підвищенні продуктивності праці. Така стратегія одержала назву стратегії пропозиції або економіки пропозиції. Згідно цієї стратегії, економічне зростання в країні відбувається за рахунок підвищення продуктивності праці шляхом впровадження найдосконаліших технологій і устаткування. Свою назву стратегія пропозиції отримала швидше задля протиставлення назві стратегії попиту, ніж для відображення механізму її здійснення. Адже, просте збільшення пропозиції за інших рівних умов, здатне призвести до надвиробництва.

Прихильниками стратегії пропозиції є практично всі прибічники класичної та неокласичної економічної теорії, тобто - класики, тому її ще називають класичною теорією зростання.

Приступаючи до вироблення підходів до формування стратегії зростання, слід мати на увазі, що існує лише три інструменти, що використовуються для реалізації обох стратегій: державні замовлення, відсоток та податки. Але у кожній стратегії вони використовуються по-різному.

При здійсненні стратегії попиту акцент робиться на збільшення державних замовлень для бізнесу на неспоживчі товари. Їх реалізація силами залучених безробітних, породжує споживчий попит та реакцію бізнесу, що полягає у збільшенні обсягів виробництва споживчих товарів.

У стратегії пропозиції ставка робиться на зниження відсотка та податків для бізнесу, що дозволяє проводити реконструкцію приватних підприємств та удосконалювати технології виробництва.

В Україні, як і в більшості країн, що перебувають у депресії, діє схема, яка полягає в наступному. Підприємства не працюють, оскільки немає споживчого попиту. Відсутність попиту логічно пов'язана з тим, що у населення відсутні гроши, а їх не має тому, що підприємства не працюють і нікого не беруть на роботу. В свою чергу, підприємства закриті, бо немає попиту, коло замкнулося.

У період світової кризи тридцятих років таке коло не вдавалося розірвати протягом п'яти років. Першим, хто зміг це зробити на практиці, став Президент США Франклін Рузвельт. Він проігнорував закон про санкції на постачання обладнання для Радянського Союзу. Американські робітники отримали роботу, металургійна промисловість уникла краху. Падіння промислового виробництва було зупинене до 1938 року.

Сьогодні на цей факт не звертають увагу, чомусь уникають його дослідження і наголошують на діяльності Рузвельта тільки після 1938 року, коли вона стала позбавленою наукової основи. Але у той період його політичне рішення і вирішило успіх. Це був прецедент використання кейнсіанського методу задля досягнення економічного розвитку країни. Приклад Рузвельта наслідувала більшість країн, економіку яких охопила криза.

Цей історичний випадок визначний ще й тим, що практика випередила теорію. Книга Дж. Кейнса дала теоретичне підтвердження цього лише в 1939 році [1]. І зроблено це було побіжно, не спеціально, оскільки книга була присвячена іншим проблемам.

Слід звернути увагу на ще один вартий уваги момент, який став результатом досвіду Рузвельта, а саме, що кейнсіанський спосіб досягнення зростання може виконувати функцію стартера для запуску в дію стратегії пропозиції, здатної дати результат тільки за наявності споживчого попиту. Говорячи про перемогу над Великою американською депресією, варто зауважити, що це був один із яскравих прикладів постановки пріоритету економічних проблем над політичними.

Кейнсіанський шлях розвитку, як правило, пов'язують із громадськими роботами, але такий підхід не зовсім вірний, справа не у них, а у роботах, не пов'язаних із виробництвом кінцевого товару. Ними може бути, наприклад, виробництво зброї. Недаремно кейнсіанський метод називають економікою війни. Німеччина в період з 1933 по 1938 рр., завдяки економіці війни, з розграбованої за підсумками Першої світової війни держави, перетворилася у наймогутнішу державу, що розпочала Другу світову війну.

Після закінчення світової економічної кризи про кейнсіанство, як спосіб досягнення економічного зростання, стали поступово забувати. У світі стала панувати класична економічна теорія. Практичних керівників економіки, кейнсіанців з економічного світогляду, замінили класики.

В останні роки на зміну тези неспроможності кейнсіанського методу прийшла теза його несумісності з класичним методом. Але ця теза, як і перша, не узгоджується зі світовою практикою.

Яскравим прикладом одночасного застосування двох стратегій було економічне диво у Японії. У 1960-1973 рр., коли там почала відбуватися модернізація промислового виробництва, темпи зростання продуктивності праці досягли 7,865% в рік, що втричі вище, ніж в США в той же період (2,29%) [2]. Однак, підкреслимо, що робоча сила, яка вивільнилася, зростання безробіття не породила і весь час воно становило 1% [3]. Країна почала підніматися за умов дефіциту робочої сили. Виникає питання: в чому секрет та де поділися працівники, що звільнилися в результаті підвищення продуктивності праці?

«Вікіпедія» надає пояснення такому явищу: «Японія - світовий лідер із виробництва та використання бетону. Тут бетонують усе, що можна. Це метафора - значна частина (близько 40%) берегової лінії…» [4]. Так бетонування виступає у ролі суспільних робіт, передбачених кейнсіанською стратегією, що застосовується в союзі з класичним способом економічного зростання.

Однак, не все так просто. При єднанні двох стратегій проблеми виникають постійно. Найяскравішим доказом цього стала практична діяльність вже іншого Президента США - Рональда Рейгана, стратегія якого отримала назву Рейганоміки.

За своїми поглядами Р. Рейган є прихильником класичної економічної теорії. Будучи в статусі президента США, він досяг зниження відсотка і податків, що, в рамках стратегії пропозиції, дало очікуваний ефект. Крім цього, враховуючи велику кількість незайнятого населення, він забезпечив, за рахунок державних замовлень, розширення оборонного комплексу, що відбулося вже в рамках кейнсіанської теорії.

Але, несподівано, на цьому етапі реформ, виникла дуже неординарна ситуація: при надлишку в країні робочої сили, на нових підприємствах з'явилося безліч вакансій, тобто люди не мали бажання влаштовуватися на роботу. Ситуація знайшла своє вирішення незвичним образом: в Америці були скорочені розміри різноманітної соціальної допомоги, що дають людям можливість існування без участі в суспільному виробництві. Сукупність цих скорочень назвали «податком на бідність». Проблема була вирішена, вакансії стали заповнюватися, а Америка отримала довгоочікуване економічне зростання. При цьому стратегії попиту та пропозиції спрацювали одночасно.

Існують й інші складності. Найчастіше критика одночасного застосування двох стратегій полягає в тому, що на їх втілення не вистачить фінансових ресурсів. Це викликає інфляцію, зростання відсотка і, зрештою, витіснення бізнесу із громадського виробництва, що буде означати зрив здійснення стратегії пропозиції.

Вирішення цієї проблеми теж існує. Стратегія попиту має здійснюватися із позабюджетних коштів, а точніше - з джерел, що формуються не з податкових надходжень. Це мають бути державні позики у Державному банку, простіше кажучи - за рахунок емісії.

Використання емісійних коштів не провокуватиме інфляцію, оскільки зарплата безробітних, що приймаються на роботу, не повинна бути вищою за середній рівень по країні. Виробництво споживчих товарів на момент здійснення цієї стратегії має бути досить еластичним, щоб «погасити» зростання споживчого попиту, що виникає за рахунок збільшення кількості зарплат. Теорія контролю цього процесу докладно вивчена і викладена нами раніше [5].

Крім того, необхідно враховувати, що інфляція неминуча за будь-якого способу досягнення зростання і, отже, вона є платою за успіхи в економіці.

У справі досягнення економічного зростання позичковий відсоток є одним із трьох згаданих важелів. Його зниження є благом для бізнесу, але призводить до зростання цін на споживчому ринку, тому відсоток для бізнесу та для споживача слід розділити. Крім того, держава повинна взяти на себе витрати на фінансування особливо прибуткових інноваційних проектів бізнесу на безоплатній основі, що є найвідомішою економічною практикою.

В Україні специфічною складністю здійснення кейнсіанської частини симбіозу двох стратегій може стати повернення робочої сили з-за кордону. За допомогою додаткової зарплати цього не зробити, тому що є ризик виникнення інфляції. Але є інші способи, наприклад, пропозиція не надто важкої праці. Не слід забувати, що тут ми розглядаємо залучення робочої сили не стільки для збільшення обсягів виробництва, скільки для підвищення споживчого попиту.

З урахуванням вищезазначеного, стає очевидним, що єдність стратегій попиту та пропозиції є можливою та здатна забезпечити повоєнне економічне зростання в Україні.

На завершення слід зазначити, що симбіоз двох стратегій є необхідною, але не єдиною умовою досягнення економічного розвитку України, однак їх аналіз не є об єктом дослідження, результати якого наведені у даній статті.

Висновки. Головний результат проведеного дослідження полягає в тому, що симбіоз стратегій попиту та пропозиції можливий та має стати основою формування стратегії економічного розвитку України у післявоєнний період.

При здійсненні стратегії зростання з урахуванням симбіозу двох стратегій, необхідно враховувати здатність кейнсіанського способу досягнення зростання виконувати функцію стартера для стратегії пропозиції.

Недооцінка можливостей кейнсіанського способу досягнення зростання може дати негативний ефект у вигляді безробіття при здійсненні стратегії пропозиції.

Говорячи про перемогу кейнсіанства в боротьбі з економічною депресією, важливо зазначити, що вона дала приклад, що не стосується безпосередньо теорії Дж. Кейнса, але має надзвичайно велике значення для досягнення економічного зростання будь-якими способами. Головне полягає в тому, що це був один із яскравих прикладів постановки пріоритету економічних проблем вище за політичні.

Література

1. Keynes John Maynard. The General Theory of Employment, Interest and Money Publisher: Macmillan Cambridge University Press, for Royal Economic Society. 1936, p. 190.

2. Продуктивність праці в Японії: веб-сайт. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Продуктивність_праці (дата звернення: 15.04.2023).

3. Гзнда Юдзи. Серьезнне переменн на рннке труда в Японии: веб-сайт. URL: https://www.nippon.com/ru/currents/d00151/ (дата звернення: 20.04.2023).

4. Міфи про Японію: веб-сайт. URL:https://d-pankratov.livejournal.com/439039.html (дата звернення: 10.05.2023).

5. Криворак А.Д., Гилка У.Л. Що не так в кейнсіанській моделі зростання. Український журнал «Економіст». 2021. №28. С. 33-40.

References

1. Keynes John Maynard. (1936). The General Theory of Employment, Interest and Money Publisher: Macmillan Cambridge University Press, for Royal Economic Society. p. 190 [in English].

2. Produktyvnist pratsi v Yaponii [Labor productivity in Japan]. wikipedia.org/wiki Retrieved from: https:«uk.wikipedia.org/wiki/npЃZayKrnBHicTb-npaui [in Ukrainian].

3. Handa Yudzy. Sereznwe peremenw na rwnke truda v Yaponyy [Genda Yuuji. Major changes in the labor market in Japan]. nippon.com/ru/ Retrieved from: https://www.nippon.com/ ru/currents/d00151/ [in Russian].

4. Mify pro Yaponiiu [Myths about Japan], d-pankratov./ive/ourna/.com Retrieved from: https://d-pankratov.livejournal.com/439039.html [in Ukrainian].

5. Kryvorak A.D., Gylka U.L. (2021). Shcho ne tak v keinsianskii modeli zrostannia [What is wrong with the Keynesian growth model]. Ekonomist - Economist, 8, 33-40 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru