Дослідження рівня концентрації потенціалу розвитку регіону

Размещено на http://allbest.ru

ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Володимир Гринів

аспірант, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ, Україна,

Анотація. В статті розглянуто методики виміру та прогноз концентрації потенціалу регіонального розвитку на регіональній основі. Дослідження охопило 14 характеристик, які вимірюють потенціал розвитку. Дослідження показує, що ключовими факторами, що визначають диверсифікацію розподілу потенціалу, є відношення великих агломерацій до їх регіонального оточення. Тому ми маємо справу з полюсами росту з різним рівнем впливу. У слаборозвинених регіонах спостерігаємо постійні значення розподілу. Більшість регіонів, особливо із середнім і високим рівнем економічного розвитку, характеризуються динамічним зростанням рівня концентрації на 56% щорічно. Це означає, що полюси росту «віддаляються» від свого оточення і зміцнюють свої позиції. Одночасно вони трохи скорочують відстань до найсильнішого розвиненого регіону. Найшвидше зростання спостерігатимуть регіони з помірно низьким рівнем розвитку. Дослідження рівня концентрації потенціалу розвитку регіону важливі як в необхідності адаптації до стандартів ЄС так і в прийнятті відповідних економічних рішень в країні та регіонах. Крім того, результати даного дослідження можуть бути прийняті до уваги при складанні стратегічних планів розвитку областей. Висновками аналізу соціально-економічного розвитку можуть скористатися особи, що спеціалізуються в регіональних питаннях і всіх тих, хто пов'язаний з економікою місцевого самоврядування та регіональним розвитком. Виявлення комплексу проблем і сильних сторін окремих регіонів за різними напрямами концентрації потенціалу регіонального розвитку може виступити надійним підґрунтям для формування і реалізації загальнодержавних програм і стратегій розвитку країни.

Ключові слова: Концентрація, конвергенція, потенціал розвитку, дивергенція, міра, регіональні диспропорції.

Volodymyr Gryniv

Postgraduate student, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivs 'k, Ukraine,

STUDY OF THE LEVEL OF CONCENTRATION OF THE DEVELOPMENT POTENTIAL OF THE REGION

Abstract. The article examines methods of measurement and forecasting the concentration of regional development potential on a regional basis. The study covered 14 characteristics that measure development potential. The study shows that the key factors determining the diversification of the distribution of potential are the relationship of large agglomerations to their regional surroundings. Therefore, we are dealing with growth poles with different levels of influence. In underdeveloped regions, we observe constant distribution values. Most regions, especially those with a medium and high level of economic development, are characterized by a dynamic increase in the level of concentration by 5-6% annually. This means that the poles of growth "move away" from their surroundings and strengthen their positions. At the same time, they slightly shorten the distance to the strongest developed region. Regions with a moderately low level of development will see the fastest growth. Researching the level of concentration of the development potential of the region is important both in the need for adaptation to EU standards and in making appropriate economic decisions in the country and regions. In addition, the results of this study can be taken into account when drawing up strategic plans for the development of regions. The conclusions of the analysis of socio-economic development can be used by persons specializing in regional issues and all those related to the economy of local self-government and regional development. Identifying a complex of problems and strengths of individual regions in different directions of concentration of regional development potential can serve as a reliable basis for the formation and implementation of national programs and strategies for the country's development.

Keywords. Concentration, convergence, development potential, divergence, measure, regional disparities.

регіональний розвиток прогноз концентрація потенціал

Постановка проблеми. Потенціал регіонального розвитку дозволяє виявити наступні зміни: підвищення конкурентоспроможності регіону, підвищення якості життя мешканців, зміна економічної структури, покращення управління та землекористування. Розвиток регіону, що розуміється як економічна система, залежить від соціально-економічних факторів. До ознак, що відрізняють окремі територіальні одиниці, належать: природні ресурси, щільність населення, економічна активність, оснащеність інфраструктури, трудові ресурси, проінноваційні настрої, сфера державних фінансів тощо.

Стан цих факторів нерівномірний, він залежить від рівня розвитку регіону, а також може змінюватися через зовнішні чинники. Це сприяє конкуренції регіонів, оптимізації використання ресурсів, переміщенню. Випадковий зазвичай веде до розвитку, але можливий сценарій стагнації та зубожіння.

Сучасні дослідження регіональних диспропорцій незмінно дотримуються двох конвергентних напрямків: визначення методів спостереження за явищами, їх вимірювання та аналізу та пошук причин, визначення закономірностей і моделей розвитку. Представлене дослідження є частиною першої тенденції: запропонованого вимірювання та аналізу явищ, які тут обговорюються.

Статистичні дані, які використовуються в наших дослідженнях відповідають певним критеріям, а саме: надійність, точність, достовірність, точність, повноту, порівнянність, послідовність, цілісність, своєчасність, точність, своєчасність. Дослідження також підкреслює такі аспекти, як узгодженість (несуперечність), що розуміємо як відповідність логічних, формальних і основних даних, зібраних і детально адаптованих до систематики потреб, треба звернути увагу на те, що надлишок і дефіцит інформації не приносить користі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз міжрегіональних диспропорцій в контексті економічного розвитку добре визнано в літературі. До класичних досліджень належать роботи [1-3] вони розробили теоретичні основи аналізу взаємозв'язку між регіональною диференціацією та розвитком, багатством та потенціалом економіки. Подальші дослідження дозволили використати існуючі та створити нові інструменти для вимірювання та аналізу цих процесів. Прикладами таких методів є вимірювання диспропорцій Джині [4] або індекс Герфіндаля-Гіршмана, які неодноразово змінювалися та розвивалися [5]. Методи вимірювання дисперсії ознак у просторовому відношенні набули особливого значення на початку 1990-х років, коли в створюваному Європейському Союзі одним з основних завдань було рівномірний розвиток регіонів, що реалізується шляхом усунення регіональних диспропорцій [6].

Мета статті. Метою дослідження є синтетична оцінка процесів розвитку областей України за 2016-2021 роки та вимірювання пов'язаного з цим явища концентрації факторів розвитку.

Виклад основного матеріалу. Індикатори для вимірювання регіональних диспропорцій виводяться з методів вимірювання мінливості розподілу випадкових величин. В основному ці методи засновані на використанні таких класичних мір, як середнє і дисперсія, рідше позиційних: діапазон, квартальне відхилення або коефіцієнт варіації. У дослідженні метод оцінки регіональних диспропорцій відноситься до використання позиційної статистики. Специфічні властивості явищ, які тут обговорюються, вимагають унікального підходу до вимірювання, і це підтверджується емпіричними спостереженнями та дослідженнями нестабільного середовища [7]. З точки зору вимірювання дисперсності особливостей розвитку регіону, спостереження, що відповідає мегаполісу, зазвичай є нетиповою і часто екстремальною величиною [8]. Водночас мегаполіс є тим «центром», в якому концентруються фактори розвитку даного регіону і в якому відбуваються процеси переміщення, посилення, синергії тощо [9]. Типові, середні та репрезентативні спостереження в даній географічній системі будуть називатися «оточенням».

Рівень концентрації спостерігали за допомогою власного методу вимірювання. Цей метод відрізняється методом вимірювання регіональної дисперсії. Типові показники регіональної диференціації оцінюють, наскільки одиниці «розпорошені» навколо типового значення, тоді як тут буде оцінюватися співвідношення між полюсами зростання та їх оточенням. Аналіз підтверджує тезу про те, що стійке економічне зростання регіонів сприяє концентрації факторів розвитку. Ці процеси стосуються більшості регіонів, хоча їх інтенсивність різна. В окремих регіонах концентраційні процеси стосуються інших сфер, тому ми спостерігаємо специфічну спеціалізацію в цій сфері.

Найбільш динамічно концентраційні процеси відбуваються в областях із середнім рівнем розвитку. У регіонах із відносно високим ВВП процеси концентрації відбувалися значно повільніше. Період економічного зростання в загалом сприяв посиленню полюсів зростання, хоча в перспективі 2022 р. спостерігається уповільнення процесів концентрації, а в окремих регіонах прогнозується дифузія потенціалу розвитку.

Потенціал розвитку - це сукупність факторів, що дають змогу економіці регіону розширюватися, примножувати ресурси та підвищувати інновації. Цей потенціал постійно змінюється в результаті міжрегіональних економічних, демографічних, структурних і технологічних впливів. Водночас це властивість, яку важко зрозуміти, оскільки вона є результатом багатьох різноманітних, універсальних факторів. Поступово змінюється як їхня інтенсивність, так і географічний розподіл.

Крім того, існують ефекти синергії, мультиплікаційні та кумулятивні ефекти, які зазвичай призводять до прискорення процесів розвитку у випадку полюсів зростання і часто стагнації чи регресії на їх периферії. Емпіричні дослідження показують, що характерною властивістю потенціалу розвитку є тенденція до просторової концентрації. Більше того при належному рівні насичення потенціалом виникають ефекти розливу, тобто переміщення ресурсів. Це, у свою чергу, призводить до процесів конвергенції [10]. Це підтверджує правильність прийнятого в дослідженні методологічного підходу: диференціацію слід вимірювати якомога меншим, оскільки процеси концентрації потенціалу відбуваються вже на регіональному рівні, навіть у разі слаборозвинених мегаполісів та їх оточення.

Такий підхід відрізняє це дослідження від типового аналізу такого типу, проведених на більш високому рівні агрегації [11]. Хоча потенціал розвитку важко спостерігати та вимірювати, існують статистичні змінні, які дозволяють ідентифікувати це явище. У дослідженні були використані дані Державної служби статистики України за 2016-2021 рр. Для розрахунку синтетичної міри використовувалися змінні, пов'язані з факторами, що впливають на процес потенційної концентрації. До них належать змінні, які описують деякі аспекти державних фінансів, які ілюструють процвітання, можливості фінансово- інвестиційні статистичні одиниці. Вони впливають на інфраструктурну та соціальну привабливість [12] територій, а отже й на потенціал розвитку регіонів [13]. Метод також включає дані, що стосуються міграції як міри концентрації людського капіталу [14], розміру винагороди та продуктивності. Їх можна віднести до основних показників привабливості місцевості з точки зору робітник і роботодавець [12]. Вимірювання також включало дані, що стосуються сфери підприємництва, інвестицій та їх наслідків. Вони мають вирішальне значення з точки зору економічного розвитку та концентрації ресурсів, що сприяють розвитку [14]. Також у публікаціях [15-16] досліджуються формування та аналіз пріоритетів економічного розвитку регіонів України в контексті їх ключових факторів успіху та концепції економічного розвитку регіонів і регіональна конкурентоспроможність.

Застосований у дослідженні метод вимірювання рівня концентрації потенціалу розвитку ґрунтується на виявленні розташування нетипових спостережень у розподілі статистичної змінної щодо типових спостережень [10]. Цей метод суттєво відрізняється від загальноприйнятих мір, заснованих на оцінці дисперсії, і заснований на емпіричному спостереженні розподілів обраних показників потенціалу розвитку.

Дуже рідко ознаки, пов'язані з розвитком потенціалу, мають симетричний розподіл. Зазвичай вони бувають правосторонніми, на що, серед іншого, впливає наявність кількох, часто одиничних, незвичайних або екстремальних спостережень. Ця специфічна властивість розподілів може зробити загальновживані показники регіональної варіації неадекватними.

Залежно від положення екстремального значення на фоні розподілу вимірювання може бути або завищеним, і, таким чином, типові одиниці не будуть належним чином представлені в моделі, або екстремальне спостереження недостатньо представлено значенням міри [8] .

У результаті його ключовий вплив на можливості розвитку всього регіону може бути недооцінений. Справді, якщо порівнювати синтетичні середні значення ознак, які визначають деякі економічні системи (наприклад, країни), такий підхід, як правило, є бажаним. Однак якщо, як це має місце у представленому дослідженні, висновок стосується структури та розподілу ознак, то слід запропонувати дещо інший підхід. Також вибір і метод агрегування даних у типовій методології вимірювання регіональних диспропорцій спричиняє уніфікацію менших територіальних одиниць.

Як наслідок, картина того, що можна спостерігати всередині регіонів і що суттєво впливає на їх розвиток, стає розмитою. Врахування нетипових спостережень і мінімально можливий рівень агрегації вхідних даних є основою методу, який використовується при розробці.

Мірою просторової диференціації регіону є різниця між значенням, що характеризує центр розвитку, а також типове значення змінної, що характеризує його середовище [14].

Нехай буде реалізацією k-ї

випадкової величини, яка описує регіон j. Цей регіон має статистичних одиниць, тобто

позначена сума наборів спостережень, а множина стандартизовані значення для області j, де:

За частковою оцінкою рівня концентрації ознаки Х^к в області j слід розуміти як міру різниці між найбільш винятковим спостереженням у вибірці Х^к і медіаною вибірки:

Тому це не міра «середньої» диференціації ознаки в даному регіоні, а відхилення «найсильнішої» статистичної одиниці від її середовища. Таким чином, запропонований тут метод оцінює «відстань» типової одиниці (представника середовища) від екстремального значення, тобто центру. Враховуючи K статистичних ознак, що описують ситуацію в області j, можна створити вектор часткових оцінок рівня концентрації:

Синтетичний індекс -- це евклідова відстань від нуля, тобто гіпотетична точка абсолютно рівного розподілу всіх ознак:

У світлі цієї концепції вимірювання два регіони є однаковими (з точки зору синтетичного індексу), якщо обидва мають однакові значення індексу.

Однак це не означає, що обидві області ідентичні, оскільки координати вектору часткових оцінок можуть бути різними. Тому при емпіричному аналізі варто спостерігати як довжини вектору, так і його координати. Звичайно, якщо a_s < a_t, то область t характеризується більшою концентрацією потенціалу розвитку, ніж область s.

Як зазначалося в описі методології дослідження, міра концентрації -- це міра диспропорції між територією з найвищим значенням ознаки та її околицями в даній географічній системі. Зазвичай це головний мегаполіс регіону [12], але це не завжди так. Незалежно від кількості потенційних центрів, з огляду на вибрані в аналізі змінні, значення розрахункових показників також можна описати як диспропорції, а їх зміни в часі шляхом дифузії або концентрації.

Міра концентрації потенціалу розвитку для кожної області визначається на основі вектору часткових оцінок. У аналізований період концентрація одних факторів розвитку припинялася, а інших посилювалася. Ці процеси проілюстровані в таблиці 1. Очікуваний напрямок змін відповідає знаку коефіцієнта спрямованості моделі лінійного прогнозу, де «без змін» означає, що параметр спрямованості не є значущим у моделі. Це значення порівнюється зі значенням міри інших змінних, щоб визначити його вагу в синтетичній мірі.

Якщо значення міри змінної A в регіоні менше 20% часткової міри з найвищим значенням, скажімо C, вплив цього значення на синтетичну оцінку слабкий. Якщо він становить більше 80% від найвищого значення, то він визначається як високий. Використано 5 класів, що відрізняються на 20%.

Найважливішим чинником диференціації регіону є розмір податків з фізичних осіб у частці в податках, що становлять доходи державного бюджету. Цей захід добре ілюструє властивість регіону, яку в розмовній мові можна визначити як «міську гегемонію» центру. Це особливість, тісно пов'язана з просторовим розподілом населення.

Таблиця 1

Коефіцієнт концентрації потенціалу регіонального розвитку

Якщо значення міри змінної A в регіоні менше 20% часткової міри з найвищим значенням, скажімо C, вплив цього значення на синтетичну оцінку слабкий. Якщо він становить більше 80% від найвищого значення, то він визначається як високий. Використано 5 класів, що відрізняються на 20%.

Найважливішим чинником диференціації регіону є розмір податків з фізичних осіб у частці в податках, що становлять доходи державного бюджету. Цей захід добре ілюструє властивість регіону, яку в розмовній мові можна визначити як «міську гегемонію» центру. Це особливість, тісно пов'язана з просторовим розподілом населення.

Слід зазначити, що в м. Київ ця ознака має дуже мало впливає в синтетичному вимірі, що, однак, не означає, що тут немає відмінностей. Є відмінності, але міське планування Києва означає, що поширення об'єкта набагато більш розсіяне, ніж в інших регіонах.

Небагато областей характеризуються тим, що потенціал розвитку значно зосереджений у багатьох сферах. Лише Харківська та Одеська характеризуються концентрацією на багатьох рівнях. В інших регіонах небагато, часто унікальних ознак, які свідчать про можливу концентрацію потенціалу розвитку. Наприклад, у Запорізькій та Львівській областях регіональні диспропорції найбільш чітко простежуються у розмірі середньої заробітної плати. Ймовірно, саме цей фактор визначає концентрацію потенціалу в цих регіонах.

У Миколаївській та Хмельницькій областях реалізована промислова продукція на душу населення, окрім вищезгаданого доходу від фізичних осіб, є основною складовою вектора часткових оцінок.

Цікавий випадок - Івано-Франківська область, де кількість пропозицій роботи на кожен мільйон інвестицій є унікальною особливістю, що сприяє концентрації. За динамікою інвестицій на душу населення Івано-Франківська область займає 6 місце в країні. Цілком можливо, що ці дані свідчать про важливі, структурні зміни в цьому регіоні, основним стимулом яких є попит на роботу серед інвесторів регіону.

Зміни в розподілі окремих ознак обумовлюють те, що в даному в регіоні відбуваються структурні зміни: посилення центрів області та збільшення регіональних диспропорцій. Такі процеси можна спостерігати стосовно деяких регіонів України. У 2016-2021 роках для більшості областей спостерігається чітка тенденція до підвищення загального рівня концентрації (див. рис. 1).

Це спостереження узгоджується з гіпотезою Вільямсона [2] про те, що процвітання залежить від рівня концентрації ресурсів регіону. Однак це не стосується Волинської, Рівненської та Тернопільської областей: концентрація потенціалу в цих регіонах не зросла. Це дуже цікавий результат, оскільки в контексті динаміки зростання концентрації потенціалу це може свідчити про поступове «вимивання» ресурсів із цих регіонів.

Перевірка цієї гіпотези в контексті потоку потенційних факторів є цікавою перспективою для подальших досліджень. Незважаючи на незначне зниження концентрації потенціалу в Дніпропетровській області, вона утримує третє місце в країні за значенням цього показника.

Крім аналізу поточного стану на рис. 1 також наведено прогноз, визначений на 2022 рік.

Рис 1. Прогноз концентрації потенціалу регіонального розвитку

У 2016-2021 рр. зафіксовано найбільше зростання концентрації у регіонах з помірно низьким рівнем (річні прирости становили від 5% -8,5%). У областях з дещо вищим рівнем концентрації річні зміни були не такими динамічними. Таким чином, у аналізований період можна говорити про специфічне вирівнювання регіонів у контексті розподілу ознак у національному масштабі з одночасним збільшенням відмінностей усередині областей. Прогноз значення міри концентрації свідчить про збереження цих тенденцій, хоча для більшості областей динаміка аналізованих процесів буде зменшуватися. У кожному з регіонів процеси концентрації піддаються різним змінам, і їх вплив на значення синтетичної міри неоднаковий, а саме реалізована промислова продукція буде мати найбільший вплив. У випадку змінних податків місцевого самоврядування з фізичних осіб диспропорції поглибляться у більшості областей. Регіональні диспропорції будуть посилюватися, особливо в цих регіонах, де загальний рівень концентрації високий або дуже високий. Аналіз цієї ситуації є цікавою перспективою для подальших досліджень.

В умовах, які склалися на сьогодні в практично усіх без винятку регіонах України, особливо актуальною є задача підвищення ефективності використання наявного ресурсного потенціалу. Завдання полягає в ідентифікації так званих точок зростання - секторів економічної, соціальної, екологічної сфери, рекреаційного комплексу, фінансового сектора тощо, інвестування і державна підтримка яких здатна забезпечити нарощення і випереджаюче зростання сукупного інвестиційного потенціалу як окремо взятих регіонів і їх територіальних систем, так і держави в цілому. Як показує практика передових розвинутих економік і суспільств, зростання інвестиційного потенціалу та закономірне покращення інвестиційного клімату призводять до зростання показників як капітальних, так і іноземних інвестицій в різні сектори економічного та суспільного життя регіону, покращуючи при цьому рівень забезпечення економічної, соціальної та екологічної складової безпеки розвитку регіону.

Висновки. Області України можна розділити на чотири основні групи: з відносно високою концентрацією потенціалу розвитку, помірно високою, помірно низькою та низькою. Як показують емпіричні дослідження, ця структура однозначно відповідає особливостям місцевої економіки, вираженому у ВВП на душу населення. З 2016 року концентрація потенціалу розвитку є основним фактом для більшості областей. Великі міські агломерації стають полюсами зростання. Цей процес особливо динамічний у випадку областей з помірно високою концентрацією, що значно нівелює диспропорції між регіонами. Однак ціною цього процесу є внутрішні розбіжності на регіональному рівні. У перспективі 2022 року ця тенденція збережеться, але в цей період найвищі темпи зростання будуть характерні для регіонів з помірно низькою дисперсністю.

Для більшості українських регіонів характерна модель розвитку, заснована на одному полюсі розвитку та одному або двох важливих факторах, що сприяють концентрації. Використання ефекту синергії, що характеризує феномен потенційної концентрації, може стати можливістю для регіону.

У деяких регіонах рівень концентрації не підвищується. Це стосується областей з сильними полюсами росту: Київська, Харківська, Одеська. У їхньому випадку можна спостерігати специфічний застій у процесі концентрації і навіть чіткі процеси відволікання.

Звісно, рівень розвитку цих регіонів не дозволяє робити ставку на гіпотезу, що ми маємо справу з бажаним ефектом переливу, можна швидше спостерігати тимчасовий ефект потенційного вимивання.

Метод вимірювання концентрації потенціалу розвитку, представлений у дослідженні, може стати корисним інструментом для моніторингу та оцінки регіональної політики. Візьмемо приклад Івано-Франківської області. Результати опитування свідчать, що сфера підприємництва, креативний сектор та інвестиції у 2016-2021 рр. були основним фактором концентрації потенціалу розвитку, і значення цих сфер, швидше за все, зростатиме. Обговорювані явища також супроводжуються чіткою концентрацією розподілу в демографічній сфері, доходів населення, розподілу доходів місцевого самоврядування і навіть видатків на культуру. Обґрунтованою видається теза про те, що сфери, що визначають посилення потенціалу розвитку, правильно діагностовано, а регіональні програми підтримують реальний потенціал.

Література:

1. Благун І.С. Модель циркулярної економіки як один із трендів сталого розвитку // Бізнес Інформ. 2021. №12. C.124-132.

2. Науменко Г.Ж. Методика оцінки міжрегіонального диспропорційного розвитку. Економіка: реалії часу. 2015. № 4 (20). С. 33-40.

3. Вахович І.М. Концептуальні засади визначення ролі підприємств у розвитку регіону / І.М. Вахович, І. В. Олександренко, О. В. Потьомкіна // Актуальні проблеми економіки. - 2015. - № 7. - С. 23-33.

4. Тищенко О.П. Регіональні диспропорції: сутність, методологія визначення та оцінка. Економічна теорія. 2011. № 4. С. 55-64.

5. Велентейчик Н. Ю. Аналітична оцінка стійкості місцевих бюджетів в системі регулювання міжбюджетних відносин / Н.Ю. Велентейчик // Інноваційна економіка. - 2012. - №8(34). - С. 305-311.

6. Людський розвиток в Україні. Модернізація соціальної політики: регіональний аспект : колективна монографія/ за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. Е.М. Лібанової. -К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2015. - 356с.

7. Благун І.С., М.Д. Романюк, Н.В. Судук, Є.М. Мендела Забезпечення сталого розвитку України та країн світу на основі коригування моделей лінійної економіки // Бізнес Інформ. 2022. №1. С. 95-101.

8. Опарін В.М. Домінанти та пріоритети фінансового вирівнювання в Україні /В.М. Опарін // Фінанси України. - 2015.- №6.- С.29-43.

9. Романюк М.Д. Міграційні загрози національній безпеці України: сучасні виклики, проблеми подолання. Демографія та соціальна економіка. 2015. № 3 (25). С. 99-111.

10. Гречана С.І., Харитонова О.С., Клюс І.В. Дослідження диспропорцій у розвитку економіки регіону. Ефективна економіка. 2012. URL:http://www.economy.myka.com.ua/?op=1&z=1700.

11. Сторонянська І.З., Беновська Л.Я. Просторові асиметрії економічного розвитку в умовах адміністративно-фінансової децентралізації. Економіка України. 2018. № 2 (675). С.50-65.

12. Шевченко О. В. Формулювання підходів до моделювання сценаріїв регулювання диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів України. Проблеми економіки. 2020. № 1. С. 123-131.

13. Ярошенко І. В., Семигулін П. К. Аналіз принципів стратегічного планування із упровадженням елементів розумних технологій у процес управління місцевим територіальним розвитком в Україні. Бізнес Інформ. 2019. № 12. C. 132-139

14. Чаговець Л. О., Чаговець В. В., Діденко А. С. Концептуальний базис оцінки та прогнозування нерівномірності соціально-економічного розвитку регіонів. Інструментальні засоби моделювання систем в інформаційній економіці: монографія / під ред. В. С. Пономаренко, Т. С. Клебанової. Харків : ВШЕМ - ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2019. C. 281-302.

15. Дмитришин Л.І., Зварич О.І. Формування та аналіз пріоритетів економічного розвитку регіонів України в контексті їх ключових факторів успіху. Проблеми економіки. 2020. № 2. С. 198-208. https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-2-198-208

16. Дмитришин Л.І., Зварич О.І. Формування концепції економічного розвитку регіонів і регіональна конкурентоспроможність. Вісник ПНУ. Серія Економіка. 2020. Випуск 15. С. 7-13.

Размещено на Allbest.ru