Зміна концепції мотивації праці та її вплив на ефективність діяльності підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміна концепції мотивації праці та її вплив на ефективність діяльності підприємств

Писаренко С. В.

кандидат економічних наук, доцент, Полтавський державний аграрний університет

Опанасенко О. С.

здобувач ступеня вищої освіти «Магістр», Полтавський державний аграрний університет

Божко К. В.

здобувач ступеня вищої освіти «Магістр», Полтавський державний аграрний університет

У статті доведено, що для розвитку економіки трудові ресурси відіграють вирішальну роль. Сучасний ринок праці перебуває під дією низки деструктивних чинників, які виникали у всьому світі в останні роки, а саме пандемія коронавірусу та війна в Україні. Ці чинники зумовили зростання рівня безробіття у всьому світі. Виявлено, що головними трендами на ринку праці є: посилення глобалізації, інтеграції, та міжнародного поділу праці; набуття популярності віддаленої та онлайн роботи; посилення значимості концепції сталого розвитку, перехід від гіперспоживання до ощадності, розвиток шерингової та циркулярної економіки; підвищення значимості унікальності та ексклюзивності товарів та додаткових сервісів. Наслідком цих трендів є виникнення нових професій, зміна підходів до організації та мотивації праці. Виявлено впливи нових мотиваційних концепцій, обумовлених сучасними трендами на ринку праці, на показники ефективності діяльності підприємств.

Ключові слова: мотивація праці, глобальні тренди, деструктивні чинники, ринок праці, ефективність діяльності підприємства.

Pysarenko Svitlana

PhD in Economics, Associate Professor, Poltava State Agrarian University Opanasenko Olena Masters' degree, Poltava State Agrarian University

Bozhko Kateryna Masters' degree, Poltava State Agrarian University

CHANGING THE CONCEPT OF WORK MOTIVATION AND ITS IMPACT ON THE ENTERPRISES EFFICIENCY

The article proves that labor resources play a important role in the development of the economy. Labor resources are the main driving force that ensures the dynamic development of business entities, their flexibility and adaptability to globalization challenges, renewal and innovation. The modern labor market is under the influence of a number of destructive factors that have arisen all over the world in recent years. The COVID-19 pandemic has had a negative impact on employment in all areas. In 2020, 8.8% of working hours were cut worldwide, equivalent to 255 million full-time jobs, which is four times more than the figures of the financial crisis of2008-2009. In addition, the war in Ukraine has had a devastating effect far beyond state. The destruction of the economy, enterprises, institutions, idle production and the service sector, mass migration negatively affected the employment sphere in various countries. These factors led to an increase in the level of unemployment throughout the world. It was revealed that the main trends in the labor market are: strengthening of globalization, integration, and international division of labor; gaining popularity of remote and online work; increasing the significance of the concept ofsustainable development, transition from hyperconsumption to frugality, development of sharing and circular economy; increasing the importance of the uniqueness and exclusivity of goods and additional services. The consequence of these trends is the emergence of new professions, changes in approaches to organization and work motivation. The effects of new motivational concepts, determined by modern trends in the labor market, on the performance indicators of enterprises and labor resources management strategies in new economic conditions have been revealed. It has been proven that in the conditions of deepening income inequality and rising unemployment, competition increases. At the same time, the demands of employers and potential employees are growing. On the one hand, employers are looking for a specialist who is multitasking, speaks several foreign languages, knows how to work in a team, knows digital technologies, is ready to work overtime, travel on business trips or change the city or country as needed, is non-conflict, etc. For their part, employees demand high wages for such qualifications, which creates an imbalance in the labor market, and therefore requires a rethinking of the concept of work motivation.

Keywords: work motivation, global trends, destructive factors, labor market, efficiency of the enterprise.

Постановка проблеми

Сучасні світові тенденції та глобалізаційні тренди впливають на всі сфери життєдіяльності, особливо на ринок праці, трудові відносини, організацію праці та її мотивацію. Трудові ресурси є головною рушійною силою, що забезпечує динамічний розвиток суб'єктів господарювання, їх гнучкість та адаптивність до глобалізаційних викликів, оновлення та інноваційність. мотивація праці глобальний тренд

ХХІ століття виявилось особливо деструктивним як для економіки в цілому, так і для ринку праці. Пандемія COVID-19 негативно вплинула на зайнятість у всіх сферах. Згідно даних Міжнародної організації праці (МОП), яка оцінила збитки від пандемії COVID-19, у 2020 р. у світі було скорочено 8,8% робочого часу, що еквівалентно 255 млн повних робочих місць, що в чотири рази більше порівняно із показниками фінансової кризи 2008-2009 рр. [10]. Така ситуація стала викликом для ринку праці у всьому світі і зумовила переосмислення традиційних концепцій працевлаштування, мотивації та організації праці. Починаючи із 2021 р. спостерігається певна стабілізація на ринку праці, виникли нові професії, соціально-економічні системи адаптувались до роботи онлайн. Однак, війна в Україні здійснила руйнівну дію далеко за межами держави. Знищення економіки, підприємств, установ, простої виробництва та сфери послуг, масова міграція негативно вплинула на сферу зайнятості в Європі та інших країнах. За таких умов спостерігається зміна концепції управління розвитком трудових ресурсів, збалансування кон'юнктури на ринку праці, формування системи мотивації працівників, що позначається на показниках ефективності діяльності підприємства. Отже, цей напрямок наукових досліджень є актуальним та своєчасним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика мотивації праці у взаємозв'язку із ефективністю діяльності підприємства широко досліджена науковцями. Зокрема заслуговують на увагу праці таких учених, як: Гук Л. П. [1], Згалат-Лозинська Л. О. [3], Ільїч Л. М. [4], Колот А. М., Герасименко О. О. [5], Рудь Н. Т. [6], Семикіна М. В., Волчкова Г. К. [7], Чумак О. [8], Деслер Дж. [9], Самойлик Ю., Зось-Кіор М., Кукса І., Стороська М. [11] та ін. Науковці розглядають як класичні, так і сучасні теорії мотивації праці, аналізують світові та локальні тренди на ринку праці, формують прогнози щодо зайнятості та кон'юнктури цього сегменту. Найбільше увагу вчених наразі привертають наслідки пандемії коронавірусу для економіки в цілому та для ринку праці зокрема. Однак, незважаючи на значну кількість праць, присвячених цим питанням, проблематика формування нової концепції мотивації праці у її взаємозв'язку із ефективністю діяльності підприємств залишається нерозкритою, що підкреслює необхідність проведення досліджень у цьому напрямі.

Формулювання цілей статті

Метою дослідження є виявлення нових трендів на ринку праці у світі та в Україні, що виникли під впливом пандемії COVID-19 та війни, обґрунтування нових концепцій мотивації праці, обумовлених цими трендами та виявлення впливу системи мотивації праці та ефективність діяльності підприємств.

Виклад основного матеріалу

Головним чинником, що визначає кон'юнктуру ринку праці, є кількість робочих місць та зацікавленість в них з боку трудових ресурсів. Не зважаючи на кризові явища, пов'язані з пандемією COVID-19, загальні показники добробуту населення у світі зростають, при цьому, соціальна стратифікація суспільства постійно поглиблюється - різниця між високими та низькими доходами все більша, так само, як і частка людей, що проживають за межею бідності. Такі тенденції відображені у показниках зайнятості. Одним із найбільш ілюстративним індикатором розвитку ринку праці та економіки в цілому є рівень безробіття. Насамперед він характеризує надлишок пропозиції робочої сили, тобто неспроможність держави щодо створення достатньої кількості робочих місць, які б задовольнили запити активної частини трудових ресурсів, зокрема за рівнем заробітної плати, умовами праці та іншими складовими мотивації (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка показників рівня безробіття у світі, 2012-2021 рр., 2022-2023 рр. (прогноз), %

Джерело: узагальнено автором за [10]

У середньому у світі рівень безробіття був найнижчим у 2019 р. - 5,4%, таке значення є не на багато вищими за природний рівень безробіття, що в цілому позитивно характеризувало сферу зайнятості. Однак, у 2020 р. можна простежити зростання цього показника до 6,6%, що наглядно демонструє негативний вплив пандемії на ринок праці. У 2021 р. відбулось зниження цього показника до 6,2%. Згідно прогнозів Міжнародної організації праці у 2023 р. рівень безробіття становитиме 5,7%, зокрема для чоловіків цей показник становить 5,5%, для жінок - 5,9%. У розрізі регіонів світу рівень безробіття суттєво відрізняється (рис. 2).

Рис. 2. Частка показників рівня безробіття у регіонах світу, 2020 р., %

Джерело: узагальнено автором за [10]

У період пандемії коронавірусу в країнах Африки рівень безробіття чоловіків становив 7,4%, жінок - 8,3%, суттєво зріз цей показник серед жінок Америки і становив 10,4%. Високим є рівень безробіття жінок в Арабських країнах - 19,8%, це насамперед пов'язано з особливостями культури цього регіону, де праця жінок є не досить популярною. Найнижчий рівень безробіття зафіксовано в Азії та Тихоокеанському регіоні, відповідно 6,0% - чоловіки, 4,4% - жінки. У Європі та Центральній Азії рівень безробіття в гендерному розрізі становив відповідно 7,1% і 7,2%. У цілому можна відмітити, що вищий відсоток безробіття спостерігається серед жінок, це пояснюється зокрема тим, що найбільше постраждали від пандемії саме ті галузі, у яких була працевлаштована жіноча частина населення. Крім того, у період ізоляції жінки більше уваги приділяли домашнім обов'язкам, як наслідок, після виходу з пандемічної кризи ці гендерні тенденції зайнятості можуть зберегтись.

Отже, можна зробити висновок, що пандемія суттєво вплинула на ринок праці, зокрема зайнятість населення у всьому світі. У 2021-2022 рр. спостерігається покращення ситуації, а саме: урівноваження кон'юнктури, збільшення пропозиції робочих місць, посилення мотивації працівників до підвищення кваліфікації, опанування нових професій, створення нових товарів та послуг. Разом з тим, наслідки пандемії ще будуть відчутні тривалий час, особливо в деяких галузях, які передбачають постійний контакт із споживачем - готельно-ресторанний бізнес, туризм, креативні індустрії, деякі галузі промисловості, медицина, освіта тощо.

На думку експертів Міжнародної організації праці, до 2023 р. позитивні тенденції зростання зайнятості у всьому світі не забезпечать повне повернення до показників, які передували пандемії. Таким чином, соціальна стратифікація, рівень бідності будуть зростати.

У звіті «Перспективи зайнятості та соціального захисту в світі: тенденції, 2021 рік» (World Employment and Social Outlook: Trends 2021), зазначається, що дефіцит у сфері зайнятості у зв'язку з глобальною кризою у 2021 році складатиме 75 мільйонів робочих місць, а у 2022 р. - скоротиться до 23 мільйонів. Відповідне скорочення загального обсягу робочого часу, яке утворюється в результаті як дефіциту робочих місць, так і переходу на неповний робочий час, рівнозначне 100 мільйонам робочих місць на умовах повної зайнятості в 2021 році і 26 мільйонам в 2022 році. Відповідно у 2022 р. загальна кількість безробітних в світі складе 205 млн осіб, що значно більше, ніж в 2019 році (187 млн). У порівнянні з 2019 роком, ще 108 мільйонів працівників у всьому світі перейшли до категорії бідних або вкрай бідних (що означає, що вони і їхні родини живуть на суму, що не перевищує 3,20 долара США в місцевій валюті на людину в день) [10]. Такі тенденції унеможливлюють своєчасне досягнення цілі сталого розвитку - ліквідація бідності 2030 р. Отже, сьогодні питання збалансування співвідношення попиту і пропозиції виходить далеко за рамки проблематики ринку праці, воно є основою сучасної глобальної стратегії соціально-економічного розвитку та важливою складовою концепції сталого розвитку.

Значний деструктивний вплив на світову економіку та зокрема ринок праці здійснила війна в Україні з росією. З початком війни значна частина населення України змушені були переїжджати в інші регіони та країни, низка підприємств, які створювали робочі місця зруйновані або припинили свою діяльність, деякі з них збанкрутіли, суттєво зменшили обсяги випуску продукції, перейшли на неповний робочий день, фінансування організацій бюджетної сфери зменшилось. Крім того, падіння економіки, стрімке зростання рівня інфляції, паливно-енергетична криза посилила нестабільність на ринку праці, що спричинило значне зростання рівня безробіття в Україні. Разом з тим, ця проблема вплинула на ринок праці низки країн світу, зокрема Європи, оскільки значна частка вимушено переміщених осіб з України змушені від'їжджати до інших держав і цим самим створювати надлишок пропозиції на ринку праці, ці тенденції вплинули на рівень заробітних плат та створили конкуренцію.

Війна в Україні спричинила погіршення економічного стану у всьому світі у зв'язку з війною це зумовлено такими факторами: загострення паливно-енергетичної кризи, оскільки більшість країн світу відмовляються від російський енергоносіїв; значна частина країн надають фінансову допомогу Україні для підтримання Збройних сил, соціальну сферу, виплачують допомогу тимчасово переміщеним особам, фінансують їх проживання, що позначається на видатках з бюджету цих країн; відбувається зростання цін на продовольство та дефіцит на деякі товари у світі через блокування портів в Україні, зменшення пропозиції аграрної продукції на світовому ринку; логістичні проблеми ускладнюють та уповільнюють товарорух.

За даними Міжнародної організації праці [10] через війну в Україні було втрачено майже 5 млн робочих місць, при цьому, за даними Державної служби зайнятості, чисельність зареєстрованих безробітних є меншою у порівнянні з 2021 р. Можна визначити кілька причин, що пояснюють таку статистику: по-перше, після початку війни значна чисельність безробітних виїхали закордон і не реєструвались в Державній службі зайнятості; по-друге, вплив пандемії на ринок зайнятості в Україні був вкрай негативний, що позначилось на значному рівні безробіття в період пандемії, що передував війні; по-третє, під час війни умови подання звітності для підприємств щодо наявних вакансій були змінені і не все суб'єкти господарювання звітували вчасно; по-четверте, тимчасово непідконтрольні Україні території наразі не ведуть точного обліку безробітних; по-п'яте, менталітет українців свідчить, що далеко не всі безробітні стають на облік до Державної служби зайнятості.

За даними Державної служби зайнятості протягом січня-квітня 2022 р. до Служби звернулось 559,9 тис. осіб, з яких 495 тис. зареєстрованих безробітних - це на 34% менше, ніж за аналогічний період 2021 р. З 1 березня працевлаштовано 53,8 тис. осіб, з яких 47,9 тис. осіб - безробітних. За даними Державної служби зайнятості, середня тривалість пошуку роботи скоротилася з 112 днів до 91 дня. У розрізі видів діяльності, найбільше було працевлаштовано людей у таких сферах: сільське господарство (39%), переробна промисловість (12%), торгівля (12%), державне управління та оборона (11%). Станом на 1 травня 2022 р. 283,4 тис. осіб мали статус безробітного, що на 30 % менше, ніж минулого року [2]. За період війни пропозиція вакансій в Україні зменшилась майже у два рази порівняно з аналогічним періодом 2021 р. (табл. 1).

Таблиця 1

Кількість вакансій, зареєстрованих в Державній службі зайнятості (за видами економічної діяльності)

Джерело: [2]

Станом на 1 вересня 2022 р. кількість вакансій, зареєстрованих у Державній службі зайнятості становила 30785 одиниць, що майже в три рази менше аналогічного періоду 2021 р. На цей період найбільше пропозицій вакансій у сфері освіти - 6646 та переробній промисловості - 5785; оптовій та роздрібній торгівлі; сфері ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів - 4313 вакансій. Найменшою є пропозиція вакансій у сферах фінансової та страхової діяльності - 100, інформація та телекомунікація - 192, операцій з нерухомим майном - 255, мистецтво, спорт, розваги, відпочинок - 255 вакансій. Кількість вакансій у сфері будівництва становила 701, це у 5 разів менше, ніж на 1 вересня 2021 р. Існуючі тенденції на ринку праці стали викликом для роботодавців та працівників, виникли нові тренди, професії, підходи до організації та мотивації праці. Все це відображається на ефективності діяльності сучасних підприємств (табл. 2).

Таблиця 2

Взаємозв'язок мотивації та ефективності праці під впливом сучасних тенденцій

Джерело: узагальнено автором

Таким чином, кризові явища на світовому ринку праці, зумовлені пандемією COVID- 19 та війною в Україні, змінили концепцію організації та мотивації праці. В умовах поглиблення нерівності в доходах, зростання безробіття посилюється конкуренція. Разом з тим, зростають вимоги як роботодавців так і потенційних працівників. З одного боку, роботодавці прагнуть отримати фахівця, що є мультизадачним, володіє кількома іноземними мовами, уміє працювати в команді, знає діджитал-технології, готовий працювати понаднормово, їздити у відрядження або змінити місто чи країну за потреби, є некон- фліктним тощо. Зі свого боку, працівники вимагають високої заробітної плати за таку кваліфікацію, що створює дисбаланс на ринку праці, а отже потребує переосмислення концепції мотивації праці.

Висновки

Стратегічне значення для розвитку економіки відіграють трудові ресурси. Низка деструктивних чинників, які виникали у всьому світі в останні роки, а саме пандемія коронавірусу та війна в Україні, зумовили зростання рівня безробіття у всьому світі. До головних трендів на ринку праці можна віднести: посилення глобалізації, інтеграції, та міжнародного поділу праці; набуття популярності віддаленої та онлайн роботи; посилення значимості концепції сталого розвитку, перехід від гіперспоживання до ощадності, розвиток шерингової та циркулярної економіки; підвищення значимості унікальності та ексклюзивності товарів та додаткових сервісів. Наслідком цих трендів є виникнення нових професій, зміна підходів до організації та мотивації праці, що відображається на показниках ефективності діяльності підприємств.

Перспективи досліджень у даному напрямі полягають в обґрунтуванні стратегії управління трудовими ресурсами в нових економічних умовах.

Список використаних джерел:

1. Гук Л. П. Стандартні та нові форми зайнятості: диверсифікація можливостей в умовах цифровізації та глобалізації. Бізнес Інформ. 2021. № 1. C. 224-231. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2021-1-224-231.

2. Демографічна та соціальна статистика / Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 15.09.2022).

3. Згалат-Лозинська Л. О. Особливості процесу розвитку управлінського персоналу промислових підприємств. Наукові праці МАУП. Серія Економічні науки. 2018. Вип. 56(2). С. 56-65.

4. Ільїч Л. М. Структурні трансформації транзитивного ринку праці України : монографія. Київ : Алерта, 2017. 608 с.

5. Колот А. М., Герасименко О. О. Новітні глобальні тенденції у сфері зайнятості і доходів та їх вплив на соціальну нерівність. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2018. № 1. С. 8-35. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/stvttp_2018_1_3 (дата звернення: 15.09.2022).

6. Рудь Н. Т. Організація праці: значення в умовах інноваційної діяльності. Актуальні проблеми управління соціально-економічними системами : матеріали міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. (Луцьк, 11 груд. 2020р.). Луцьк : РВВ Луцького НТУ, 2020. С. 266-268.

7. Семикіна М. В., Волчкова Г. К. Соціальний капітал в умовах трансформації зайнятості. Кропив- ницький : В-во ТОВ «КОД», 2018. 296 с.

8. Чумак О. Мистецтво постановки задач - запорука досягнення цілей компанії. Управління персоналом. Щомісячний практичний журнал. Видавництво ТОВ «МЕДІА-ПРО». 2020. № 3. С. 34-50.

9. Dessler G. Human Resource Management 15th ed. Pearson, 2016. 720 p.

10. International Labor Organization. Web-site. URL: https://ilostat.ilo.org (accessed 12 September 2022).

11. Samoilyk Iu., Zos-Kior М., Kuksa I., & Storoska M. Methodology for assessing globalisation development of countries. Economic Annals-XXI. 2017. Volume 168, Issue 11-12. pp. 4-8. (accessed 12 September 2022).

References:

1. Huk L. P. (2021) Standartni ta novi formy zajnjatosti: dyversyfikacija mozhlyvostej v umovakh cyfrovizaciji ta ghlobalizaciji [Standard and new forms of employment Diversifying opportunities in a digitalised and globalised world]. Business Inform, no. 1, pp. 224-231. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2021-1- 224-231 (in Ukrainian)

2. Demoghrafichna ta socialjna statystyka [Demographic and social statistics] Derzhavna sluzhba stat- ystyky Ukrajiny [State Statistics Service of Ukraine]. Available at: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/ menu_u/rp.htm (accessed 15 September 2022). (in Ukrainian)

3. Zghalat-Lozynsjka L. O. (2018). Osoblyvosti procesu rozvytku upravlinsjkogho personalu promys- lovykh pidpryjemstv [Features of the process of development of management staff of industrial enterprises]. Scientific works of IAPM. Economic Sciences Series, vol. 56, no. 2, pр. 56-65.

4. Iljjich L. M. (2017) Strukturni transformaciji tranzytyvnogho rynku praci Ukrajiny [Structural Transformations of Ukraine's Transition Labour Market]. Kyiv: Alerta, 608 p. (in Ukrainian)

5. Kolot A. M., Gherasymenko O. O. (2018) Novitni ghlobaljni tendenciji u sferi zajnjatosti i dokhodiv ta jikh vplyv na socialjnu nerivnistj [Recent global employment and income trends and their impact on social inequalities]. Social labour relations: theory and practice, no. 1, pp. 8-35. Available at: http://nbuv.gov.ua/ UjRN/stvttp_2018_1_3 (accessed 15 September 2022). (in Ukrainian)

6. Rudj N. T. (2020). Orghanizacija praci: znachennja v umovakh innovacijnoji dijaljnosti [Organization of work: importance in terms of innovation]. Proceedings of the Aktualjni problemy upravlinnja socialjno-eko- nomichnymy systemamy: materialy mizhnar. nauk.-prakt. internet-konf. (Lucjk, 11 ghrud. 2020). Lucjk: RVV Lucjkogho NTU.

7. Semykina M. V., Volchkova Gh. K. (2018) Socialjnyj kapital v umovakh transformaciji zajnjatosti [Social capital in the context of employment transformation]. Kropivnitskiy: KOD Ltd., 296 p. (in Ukrainian)

8. Chumak O. (2020). Mystectvo postanovky zadach - zaporuka dosjaghnennja cilej kompaniji [The art of setting goals is the key to achieving the company's goals]. Personnel management. Monthly practical journal. MEDIA-PRO Publishing House, vol. 3, рр. 34-50.

9. Dessler G. (2016). Human Resource Management 15th ed. Pearson, 720 p.

10. International Labor Organization. Web-site. Available at: https://ilostat.ilo.org (accessed 12 September 2022).

11. Samoilyk Iu., Zos-Kior М., Kuksa I., & Storoska M. (2017) Methodology for assessing globalisation development of countries. Economic Annals-XXI. Volume 168, Issue 11-12, pp. 4-8. (accessed 12 September 2022).

Размещено на Allbest.ru