Інновації як драйвер розвитку екосистеми в умовах цифрової економіки
Встановлення залежності розвитку інновацій від цифровізації економічного простору. Виокремлення моделей інновацій та встановлення їх впливу на зародження інноваційної екосистеми. Визначення факторів розвитку інновацій в умовах цифрової економіки.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.07.2023 |
| Размер файла | 137,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Державний торговельно-економічний університет
ІННОВАЦІЇ ЯК ДРАЙВЕР РОЗВИТКУ ЕКОСИСТЕМИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Гамова І.В., к.е.н., доцент
доцент кафедри журналістики та реклами
Суслова Т.О., к.е.н., доцент
доцент кафедри маркетингу
Анотація
Роль інновацій невпинно зростає за рахунок перманентного розвитку технологій. У статті розглянуто визначення терміну «інновація» та встановлено залежність розвитку інновацій від цифровізації економічного простору. Наведено статистику KPI цифровізації економіки в Україні та частку цифрової економіки у ВВП України (KPI).
Авторами запропоновано оцінку новизни інновацій в екосистемі в умовах цифрової економіки (цифрові інновації), впроваджуючи їх на структурному рівні та на рівні функцій управління. Виділено моделі інновацій та встановлено їх вплив на зародження інноваційної екосистеми. Визначено суб'єкти інноваційної діяльності та фактори розвитку інновацій в умовах цифрової економіки. цифровий економіка інновація екосистема
Ключові слова: інновації, інноваційна екосистема, цифрова економіка, моделі інновацій, інфраіндустрія, мережева система.
Annotation
The role of innovations is constantly growing due to the permanent development of technologies. Digital transformations should be carried out in the national digital infrastructure, combining digital competences and skills, e-commerce, e-governance, intercorporate electronic interaction, industry digital platforms, corporate digital infrastructures and management systems (ERP).
The authors proposed an assessment of the novelty of innovations in the ecosystem in the conditions of the digital economy (digital innovations), implementing them at the structural level and at the level of management functions. Innovation is the trigger for the emergence of an innovative ecosystem, therefore, for a better understanding of its place in the world of business networks, three evolutionary periods of the creation of ecosystems are distinguished: cooperative networks (ecosystems), networks for cooperation (innovation ecosystem) and networks for cooperation with a triple spiral (ecosystem for permanent innovations). A gradation of the innovation ecosystem has been formed: the venture ecosystem, the R&D ecosystem (research and development works), the business ecosystem (entrepreneurial ecosystem), the digital ecosystem, and the fintech ecosystem.
Models of innovation are identified and their influence on the birth of the innovation ecosystem is established. Subjects of innovative activity are identified: innovative structures, research institutions, egovernment, enterprises, information society and factors of innovation development in the conditions of the digital economy. The functioning of the innovation ecosystem is impossible without a network system and cooperative ecosystems, the development of which depends directly on the digital economy. All subjects of innovative activity are connected by a single interactive chain - the infrastructure industry.
Keywords: innovation, innovation ecosystem, digital economy, innovation models, infrastructure industry, network system.
Вступ
Сучасне економічне змагання за лідерство на світових ринках товарів і послуг пов'язується виключно з інноваціями. Більшість індустріально розвинутих країн будує свою стратегію довгострокового зростання, насамперед, на основі переходу на інноваційний шлях розвитку. Інноваційна діяльність є однією з визначальних складових науково-технічного прогресу і відповідно економічного зростання, тому дослідження у даній сфері є досить актуальними для сьогодення.
Успішна інноваційна діяльність підприємства продовж інноваційного циклу залежить від належного рівня інноваційного потенціалу підприємства та ефективності реалізації інноваційних проєктів в умовах цифрової економіки. Інноваційний потенціал передбачає реальну або ймовірну спроможність підприємства виконувати цілеспрямовану роботу у сфері розробки, виробництва й впровадження інноваційного продукту або процесу. Стабільність та успішність інноваційної діяльності підприємства, як свідчить світова практика, значною мірою залежить від його інноваційної активності, тобто постійного оновлення ідей, новацій, розробки, виробництва і просування на ринок ефективної у виробництві і споживанні інноваційної продукції.
Враховуючи ступінь неповноти дослідження питання впливу інновацій на розвиток екосистем в умовах цифрової економіки, варто акцентувати увагу на оцінці новизни інновацій в екосистемі в умовах цифрової економіки (цифрові інновації), розглянути моделі інновацій та визначити суб'єкти інноваційної діяльності між якими здійснюються економічні відносини в екосистемі.
Фундаментальні дослідження теоретико-методологічних та практичних аспектів інноваційної діяльності підприємств належить таким вітчизняним науковцям, як Боярська М. О. [1], Дудар Т. Г. [2], Ляшенко В. І. [3], Краснокутська Н. В. [4], Мельниченко В.В. [2], Сумець О. М. [8], Чухрай Н. І. [10], Школа І. М. [12] та інші. Серед дослідників у сфері вивчення екосистем можна виділити таких як: Підоричева І. Ю. [5], Русселл М. [15], Смородінська Н. [15] та інші. Слід зазначити, що на даний час відсутній комплексний цілісний підхід, використання якого дозволило б забезпечити розуміння зв'язку між інноваціями та екосистемою в умовах цифрової економіки.
Мета статті полягає у встановленні зв'язків між інноваціями та екосистемою в умовах цифрової економіки.
Результати
Інновації як домінуючий та основний фактор розвитку країн, економік та окремих галузей є важливою складовою інтеграційного процесу у світовий ринок та виграшу у конкурентній боротьбі. Інновації в більшості випадків є причиною створення нових потреб, пришвидшуючи глобалізаційні перетворення та підвищуючи вимоги до якості товарів. Інновації охоплюють весь спектр видів діяльності - від досліджень і розробок до маркетингу та входять до складу інноваційної діяльності.
Під інновацією слід розуміти деяке нововведення у сфері технологічних розробок, реалізації управлінських рішень, організації бізнес-процесів, яка базується на використанні передових досягнень в різних сферах науки. Важливий критерій визнання того чи іншого рішення інноваційним - принципове поліпшення технологічного або управлінського процесу при його впровадженні [14].
Теорія інновацій в сучасному розумінні слова виникла на початку XX століття, коли австрійський економіст Йозеф Шумпетер (1883-1950 рр.) у роботі "Теорія економічного розвитку" (1911 р.) уперше розглянув питання впливу інновацій на розвиток і дав визначення інноваційному процесу. Термін "інновація" Й. Шумпетер став використовувати в 30-і роки ХХ-го століття. При цьому під інновацією він мав на увазі зміну з метою впровадження й використання нових видів споживчих товарів, виробничих, транспортних засобів, ринків і форм організації в промисловості. Згідно Й. Шумпетеру, інновація є головним джерелом прибутку, а він є результатом впровадження новацій: без розвитку немає прибутку, без прибутку немає розвитку [13].
У вітчизняній економічній літературі термін «інновація» почав використовуватися тільки після проголошення незалежності України. Відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002 р. № 40-IV під інноваціями слід розуміти новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [6].
Термін "інновація" може використовуватись в двох змістах. По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи (статичний аспект). По-друге, для опису процесу, охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проєктування, розроблення, організація виробництва та комерціалізація нового продукту, процесу або системи (динамічний аспект) [8, С. 19].Екосистема націлена на проривні інновації за рахунок цифровізації, тобто зв'язок екосистем та цифрової економіки є невід'ємною частиною глобалізації.
Інноваційні технології є знаковим трендом цифровізації економічного простору та результатом глобалізації. Згідно даних Українського Інституту майбутнього технології знаходяться на перехідному етапі від 3.0 до 4.0. Сучасні технології характеризуються наявністю таких складових: роботів, ERP, MES/APS/APC, SCADA/HMI, автоматизації (АСУ ТП), облік/диспетчеризація, сховищем даних, мобільні технології, промислові мережі, хмарні обчислення. Технології майбутнього здійснюються за допомогою інтегрованих ланцюжків по вертикалі та горизонталі та складаються з: платформ IIoT, Digital Twins, коботів, коботів, 3D-друку, штучного інтелекту, кібербезпеки, VR/AR, Blockchain, Wearable, дронів [9].
Цифрові трансформації повинні здійснюватися на всіх рівнях: національна цифрова інфраструктура, цифрові компетентності та навички, є-комерція, є-урядування, міжкорпоративна електронна взаємодія, галузеві цифрові платформи, корпоративна цифрова інфраструктура та система управління (ERP). Останні десятиліття ознаменовані значними інвестиціями у виробництво та комерціалізацію цифрових та інтернет-технологій. Цифровізація є драйвером пошуку можливостей для нових зростаючих ринках і вкладення інвестицій в інформаційні та комунікаційні технології.
В Україні відсутня модель обрахування економічного впливу інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на ті чи інші індустрії та сфери життя. Чинна система цифрової статистики стосується лише кількості імпортованих у країну техніки й обладнання та обсягу експорту послуг ІТкомпаній. Також відсутні офіційні дані щодо покриття території країни цифровими інфраструктурами та рівня споживання відповідних послуг.
Проте розгляньмо лише сукупний обсяг ІКТ-обладнання та послуг, спожитих в Україні 2018 року, -- він становить орієнтовно 1 млрд 560 млн дол. (за оцінками International Data Corporation). Для прикладу, економіка Польщі 2018 року спожила ІТ-продукції на 6,5 млрд дол.
Це означає, що економіку України недофінансовано з погляду споживання нею технологій, тобто темпи та масштаб модернізації галузей економіки та сфер життя набагато нижчий, аніж у сусідів. Загалом за рівнем споживання ІКТ-продукції та послуг можна зробити висновок про рівень модернізації країни та рівень її продуктивності та ефективності, а отже - конкурентоздатності.
Для досягнення ВВП 1 трлн дол США у 2030 р. рівень споживання ІКТ-продукції має істотно піднятися протягом найближчих років, насамперед за рахунок упровадження масштабних національних проєктів цифрових трансформацій (див. табл. 1).
Таблиця 1
KPI цифровізації економіки в Україні
|
Показники |
Роки |
||||||||||
|
2021 |
2022 |
2023 |
2024 |
2025 |
2026 |
2027 |
2028 |
2029 |
2030 |
||
|
Внутрішній ринок (споживання ІКТ), млрд дол. |
2 |
2,5 |
3 |
4,5 |
6 |
8 |
10 |
12 |
14 |
16 |
|
|
Вплив на ВВП, відсоток зростання |
- 0,5 |
- 1 |
- 2 |
- 3,5 |
- 4,5 |
- 6 |
- 7,5 |
- 9 |
- 11 |
- 14 |
Джерело: оцінка експертів ініціативи «Цифрова адженда України», ГС «Хай-Тек Офіс Україна», ГС Digital Transformation Institute [11]
Вплив цифровізації визначається доданою вартістю, що її диджитал створює для кожної галузі економіки або сфери життя на макрорівні або для конкретного продукту чи послуги -- на мікрорівні. На макрорівні ця додана вартість складає відповідну частку зростання ВВП (% від загального ВВП). Саме ця кумулятивна частка і є цифровою економікою як частиною традиційно-аналогової економіки.
Саме тому цифрова економіка -- це не стільки ІКТ-індустрія, представлена ІКТ-компаніями, а всі інші індустрії та сфери життя, що є користувачами ІКТ-технологій: фінансова сфера, агросектор, промисловість, транспорт, медицина, страхування, туризм та десятки інших. Офіційна статистика не обраховує обсягу цифрової економіки в Україні (див. табл. 2).
Таблиця 2
Частка цифрової економіки у ВВП України (KPI)
|
Показники |
Роки |
||||||||||
|
2021 |
2022 |
2023 |
2024 |
2025 |
2026 |
2027 |
2028 |
2029 |
2030 |
||
|
Частка цифрової економіки у загальному ВВП, % |
3% |
5% |
8% |
11% |
15% |
20% |
28% |
40% |
52% |
65% |
Джерело: оцінки та розрахунки експертів ініціативи «Цифрова адженда України» на підставі даних World Economic Information technology Report (DEF) [11]
Цифрова економіка в контексті впровадження інновацій має пряму залежність від інноваційного середовища, інфраструктури та компетентностей, які в свою чергу формують інноваційну екосистему. Новизну інновацій в екосистему в умовах цифрової економіки (цифрові інновації) оцінюють згідно впровадження їх на двох рівнях:
1. Структурний:
- система постачання (закупівлі) та виробництво - впровадження цифрових інновацій в ланцюжки продажів і виробничий процес;
- фінансова система - імплементація цифрових технологій для скорочення операційного часу;
- людські ресурси - оволодіння навичками цифрової грамотності для отримання максимально вигідних конкурентних переваг;
- маркетингова сфера - застосування цифрових технологій в комплексі маркетингу (продукт, ціна, збут, просування) відповідно до складових макрота мікросередовищ.
2. Функції управління:
— інформаційне забезпечення діяльності/економічної активності суб'єкта;
— планування діяльності/економічної активності суб'єкта;
— організація діяльності/економічної активності суб'єкта;
— контроль діяльності/економічної активності суб'єкта.
Авторами запропоновано вищеперераховану оцінку визначення новизни інновацій в екосистему на світовому, національному, регіональному (секторному, кластерному) та локальному рівнях в умовах цифрової економіки. Щоб дослідити вплив інновацій на розвиток екосистеми потрібно розглянути їх особливості:
1. Інноваційна кастомізація. Враховуючи специфіку екосистеми, головним завданням якої є впровадити споживача у свою систему, пропонуючи унікальні послуги, продукти, компетентності та певний спосіб життя за рахунок використання інноваційних розробок.
2. Координація впровадження інновацій. Синергетичне поєднання інноваційних рішень, хаотичних та систематичних процесів в екосистемах здійснюється за рахунок централізовано управління та різноманітних інструментів координації.
3. Багатосторонні відносини. Унікальність екосистеми є в тому, що всі відносини базуються на обміні певними компетентностями за рахунок інноваційних доробок. Усі учасники системи відчувають паритетність та синергетичні економічні відносини.
4. Самоорганізація. Коли суб'єкт економічних відносин досягає певного розвитку і за рахунок накопичених компетентностей об'єднується з іншими для взаємодії.
5. Емерджентність. Кооперація між суб'єктами економічних відносин, результатами якої є досягнення певних цілей.
6. Коеволюція. Процес спільних змін у ході розвитку взаємопов'язаних суб'єктів економічної діяльності.
7. Адаптивність до інновацій. Акомодація до інновацій, що впроваджуються шляхом внутрішніх змін [5, C. 112].
Інновації є тригером появи інноваційної екосистеми, тому для кращого розуміння її місця у світі бізнес-мереж, ми згодні з Расселл М. та Смородінською Н., які виділили три еволюційні періоди зародження екосистем, а саме: коопераційні мережі (екосистеми), мережі для співпраці (інноваційна екосистема) та мережі для співпраці з потрійною спіраллю (екосистема для постійних інновацій) [15]. Взаємодія між суб'єктами економічної діяльності в екосистемах ведеться в мережевому типі для обміну інформацією та здійснення комунікацій. Компоненти екосистеми - вершини або вузли мережі, які з'єднані між собою за допомогою формальних чи неформальних домовленостей.
Динаміка впровадження інновацій в екосистему характеризується ступенем її зрілості, тобто. збільшенням «трофічних зв'язків» (пов'язаності учасників), швидкістю їхнього зростання, а також різноманітністю видів. Очевидно, що на більш ранніх стадіях кількість зв'язків та різноманітність видів знаходиться на низькому рівні. Потім ці характеристики починають зростати. По мірі розвитку, відбувається гальмування процесу зростання різноманітності та залишається приблизно на одному рівні, або починає скорочуватись. Таким чином, на наш погляд, необхідно виділити наступні укрупнені стадії зрілості екосистем: генезис, розвиток, зрілість, занепад.
Наразі сформовано чітку градацію інноваційної екосистеми, а саме: венчурна екосистема, екосистема сфери НДДКР (науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт), екосистема бізнесу (підприємницька екосистема), цифрова екосистема та екосистема фінтеху.
Для швидкої інтеграції інновацій на підприємстві застосовують різного роду моделі інновацій. Науковці Ставенко Ю. А., Громов А. І. узагальнили моделі інновацій та представили градацію наступним чином: «технічний поштовх», «виклик попиту», поєднана модель (1 - 2), ланцюгова модель Клайна-Розенберга, модель інтегрованих мереж та ланцюгів, модель Чесбро на основі «відкритих» інновацій [7]. Інновації впроваджуються лінійно та комплексно, оснований на принципі дедукції, тому інформаційна інфраструктуру та ІКТ є визначальними факторами у побудові інноваційної екосистеми.
Підоричева І. Ю. здійснила розподіл моделей інновацій на лінійні та нелінійні. До лінійних моделей відносяться: «технічний поштовх», «виклик попиту». В англомовній літературі лінійну модель інновацій позначають як «mode 1», яка передбачає послідовну зміну етапів інноваційного процесу та учасників, в них задіяних, і справляє хибне враження, що фундаментальні дослідження та вкладені в них інвестиції автоматично перетворюються в інноваційні продукти, для чого потрібно лише пройти ряд етапів і тому інновації є результатом природного функціонування ринку, що майже не вимагає державного втручання [5, С. 43-50].
Науковець стверджує, що лінійна модель інновацій недооцінює систему взаємозв'язків і комунікацій, що мають місце в інноваційному процесі. Тому багато відкриттів і гарних ідей так і не доходять до ринку, потрапляючи у «долину смерті», яка виникає внаслідок відсутності взаємодії між наукою і бізнесом на етапі впровадження науково-технічних розробок у виробництво.
Системний підхід заперечує виключно лінійну логіку інноваційного процесу і базується на нелінійній моделі інновацій («mode 2»), яка передбачає появу ідей для інновацій та зворотній зв'язок між учасниками на будь-якому етапі інноваційного ланцюга. До нелінійних моделей інновацій автор відносить: модель потрійної спіралі (Triple Helix Model) (модель адміністративно-командної економіки, модель ринкової економіки, модель безперервної інтерактивної взаємодії), модель чотириланкової спіралі (Quadruple Helix Model), модель відкритих інновацій (Open Innovation Model).
Для узагальнення інформації про різновиди моделей інновацій варто розглянути думку Краснокутської Н. В., яка виокремити дві основні моделі інноваційного процесу. Перша -- це модель дифузії нововведення на макро-рівні в межах всієї економіки. Друга модель поширення інновацій характеризує внутрішньоорганізаційний шлях нововведення в окремо взятій фірмі (підприємстві) чи організації [4, С. 87].
Боярська М.О. виділила кібернетичну модель та модель Клайна, які краще у порівнянні з іншими моделями характеризують сучасний етап розвитку економічних відносин та охоплюють усі етапи інноваційного процесу [1].
У навчальному посібнику «Управління інноваціями» узагальнено такі лінійні моделі інновацій: «технологічного поштовху», «ринкового витягування», взаємодії. Окремо виділено нелінійні моделі: інтегрована та мережева [10. С. 88].
Отже, ми вважаємо, що яка б модель інноваційного процесу не застосовувалась на підприємстві для впровадження нововведення, важливим критерієм залишається рівень цифровізації. Чим глибше підприємство занурюється у нові сфери діяльності, тим вище стає його стратегічний ризик, і чим вищий рівень новизни концепції та технології. В основу технології формування бізнес-моделі компанії покладено 9-ть структурних блоків: сегменти споживачів, цінність пропозиції споживачеві, канали збуту, взаємовідносини з клієнтами, потоки надходження доходу, ключові різновиди діяльності, ключові партнери, структура витрат і ключові ресурси.
Враховуючи вищенаведену інформацію можемо зробити висновки, що розвиток моделей інновацій має прямий зв'язок з появою екосистем, адже саме мережеві моделі інноваційній спричинили зародження екосистем і тому, вживання лінійних моделей інновацій некоректне, враховуючи специфіку функціонування екосистем.
Для подальшого дослідження потрібно чітко визначити суб' єкти інноваційної діяльності, а саме: державні органи управління інноваційною діяльністю, інноваційні підприємства (інноваційні центри, технопарки, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори та хаби), фінансово-кредитні інноваційні установи (венчурні компанії, інноваційні банки, фонди та інші) [12, C. 231-232]. Суб'єкти інноваційної діяльності визначаються статтями 5 та 16 Закону України «Про інноваційну діяльність». До них відносяться фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об' єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проєктів [6].
Науковці Т. Г. Дудар та В. В. Мельниченко з огляду на час залучення до інноваційного процесу та підхід до вибору інновацій ринкові суб'єкти поділяють на чотири категорії: експлеренти, патієнти, комутанти і віоленти. Інноваційна діяльність є основою конкурентоспроможності, тому кожен ринковий суб'єкт зацікавлений у створенні та використанні інновацій [2, с. 84-85].
Враховуючу специфіку впровадження інновацій, ми не можемо погодитись з даною класифікацією та пропонуємо виділити наступну класифікацію суб'єктів інноваційної діяльності: інноваційні структури, науково-дослідні установи, є-урядування, підприємства, інформаційне суспільство. Важливість виділення суб' єктів інноваційної діяльності є ключовою складовою у формуванні інноваційної екосистеми. Розширення кола потенційних учасників екосистеми дозволяє ширше бачити інноваційні можливості та швидше їх реалізовувати.
Функціонування інноваційної екосистеми неможливе без мережевої системи та коопераційних екосистем, розвиток яких залежить напряму від цифрової економіки. Усі суб'єкти інноваційної діяльності пов'язані між собою єдиним інтерактивним ланцюжком - інфраіндустрією. Ріст системної зв'язаності соціального та економічного просторів (технологічні, інформаційно-комп'ютерні, транспортні інфрасистеми, системно-екологічні взаємозалежності) протистоїть ринковій формі атомізації та фрагментації економічної реальності. У сучасних умовах розвиток виробництва відбувається головним чином саме через ріст інфрасистем, що підтверджується концентрацією та деконцентрацією виробництва [3, С. 17-19]. Фактори, які впливають на розвиток інновацій в умовах цифрової економіки розглянуто на рис. 1.
Рис. 1 Фактори розвитку інновацій в умовах цифрової економіки
Удосконалено авторами на основі [3, C. 18]
Отже, у центрі всіх економічних взаємовідносин є люди, результатами людської діяльності є розвиток технологій, впровадження інновацій і т. д. Суспільство у ході еволюції перейшло від індустріального до інформаційного типу. Тому саме суспільство є ключовою ланкою у розвитку інноваційних структур, підприємництва тощо. Складовими інформаційного суспільства є інформаційна інфраструктура, інформаційні ресурси та люди, що слугують основним елементом інформаційного забезпечення інноваційної екосистеми.
Висновки
Прагнення суб'єктів господарювання до економічного розвитку і забезпечення власної конкурентоспроможності завжди наштовхується на необхідність розв'язання інноваційних завдань. I цілком очевидно, що у найближчій і довгостроковій перспективі максимізація саме інноваційного чинника стане вирішальною умовою стійкого розвитку економіки України. Цим шляхом ідуть розвинуті країни і у нашої країни є всі передумови орієнтуватися на інноваційний потенціал, який можна представити у вигляді сукупності векторів, направлених на кінцевий результат. У проведеному дослідженні встановлено, що розвиток інновацій є причиною зародження екосистем, що напряму залежать від цифрової економіки. Авторами довелось виділити суб'єкти інноваційної діяльності та доцільність вживання лінійних моделей інновацій в контексті екосистеми.
Перспективним напрямком подальших досліджень є форсайт розвитку інноваційної екосистеми та оцінка її результативності.
Список використаних джерел
1. Боярська М.О. Обґрунтування моделей інноваційних процесів з урахуванням особливостей української економіки. URL: https://ena.lpnu.ua:8443/server/api/core/bitstreams/3125d76a-e97f-4920-b188be391e7d23cb/content. (дата звернення 12.10.2022).
2. Дудар Т. Г., Мельниченко В. В. Інноваційний менеджмент: навч. посіб. Тернопіль: Економічна думка, 2008. - 250 с.
3. Інституціональна модель інноваційної економіки: колективна монографія / за ред. В. І. Ляшенка, О. В. Прокопенка, В. А. Омельяненка. НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2019. 327 с.
4. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2003. 504 с.
5. Підоричева І. Ю. Розвиток інноваційих екосистем України в умовах глокалізації та європейської інтеграції: дис. д-ра екон. наук / Підоричева І. Ю.; 08.00.03 - економіка та управління нац. гос-вом. Київ: ІЕП, 2021. - 554 с.
6. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 р. № 40-IV.
7. Ставенко Ю. А., Громов А. І. Еволюція моделей управління інноваційними процесами в організації. Бізнес-інформатика, 2012, 4 (22), С. 3-9.
8. Сумець О. М. Товарна інноваційна політика: навчальний посібник / О. М. Сумець, Є. М. Ігнатова. К.: "Хай Тек Прес", 2010. 368 с. URL: https://library.krok.edu.ua/media/library/category/navchalni-posibniki/sumets_0009.pdf.
9. Український інститут майбутнього. Україна 203 0Е - країна з розвинутою цифровою економікою: цифрові тренди. Виклики та можливості для України. URL: https://strategy.uifuture.org/kraina-z-rozvinutoyu-cifrovoyu-ekonomikoyu. html#6-2-1. (дата звернення 12.10.2022).
10. Управління інноваціями: навч. посіб. / Н. І. Чухрай, Л. С. Лісовська ; Нац. ун-т «Львів. Політехніка». Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. - 277 с.
11. «Цифрова адженда України - 2020 («Цифровий порядок денний - 2020)», - ГС «ХАЙТЕК ОФІС УКРАЇНА», 2016.
12. Школа І. М. Інвестиційний менеджмент: навчальний посібник / І. М. Школа, А. А. Вдовічен, О. М. Верстяк, О. В. Соколюк. - Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ. - 368 с.
13. Шумпетер. Й. А. Теорія економічного розвитку: Дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу. Київ: Києво-Могилянська Академія, 2011. 244 с. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Shumpeter_Yozef_A/Teoriia_ ekonomichnoho _rozvytku_Doslidzhennia_prybutkiv_kapitalu_kredytu_vidsotka_ta_ ekonomichnoho_ts/.
14. Що таке інновації? Приклади, види інновацій. URL: http://radymo.pp.ua/12088-scho-takennovacyi-prikladi-vidi-nnovacy.html (дата звернення 12.10.2022).
15. Russell G. Martha, Smorodinskaya V. Nataliya. Leveraging complexity for ecosystemic innovation. Technological Forecasting and Social Change, Volume 136, 2018, Pages 114-131, ISSN 0040-1625, https://doi.org/10.1016/j.techfore.2017.11.024.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Основні напрями інноваційного розвитку у світі. Інноваційні ознаки сучасної економіки. Сутність економіки інновацій, їх класифікація та інноваційні пріоритети українських підприємств. Проблеми створення передумов для інноваційного розвитку в Україні.
реферат [706,2 K], добавлен 13.05.2012Оцінка технологічного розвитку української економіки в контексті світової еволюції технологічних парадигм. Зв’язок між впровадженням у виробництво науково-технологічних інновацій і довгостроковими коливаннями циклічного розвитку економічних процесів.
научная работа [35,9 K], добавлен 11.03.2013Становлення та розвиток теорії інновації. Загальна характеристика та структура інноваційного процесу. Місце та роль інновацій у системі господарювання. Основні терміни та поняття інноваційної діяльності. Система класифікації інновацій та її життєвий цикл.
лекция [32,6 K], добавлен 21.02.2010Встановлення нерозривності понять антикризового управління та стійкого розвитку. Розгляд принципів стійкого розвитку як важливої складової сучасного управління підприємством. Виокремлення прикладів успішних виходів з економічних криз окремих компаній.
статья [303,0 K], добавлен 31.08.2017Інституціональні аспекти інноваційної глобалізації. Розкриття можливостей інноваційної глокалізації економіки України через міжнародне співробітництво та взаємовідносини в межах Рамкової програми ЄС з наукових досліджень та інновацій "Горизонт-2020".
статья [311,8 K], добавлен 05.10.2017Поняття "модернізація" в сучасній економічній, політичній, соціологічній літературі. Дослідження сутності економічних процесів в Україні та їх модернізації. Пріоритетні напрямки державної політики у сфері економічного розвитку на основі інновацій і знань.
реферат [22,4 K], добавлен 14.07.2016Дослідження основних моделей формування та реалізації промислової політики в сучасній Україні. Визначення її першочергових завдань, а саме: розробки і впровадження інновацій та формування інвестиційного попиту на продукцію вітчизняного виробництва.
статья [24,3 K], добавлен 06.09.2017Негативні зміни в інноваційній діяльності підприємств України в період реформування економіки під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. Нормативна база стимулювання інновацій. Сучасні тенденції розвитку наукомісткої продукції на світовому ринку.
статья [14,3 K], добавлен 31.01.2011Досліджено основні проблеми інноваційного розвитку підприємств у сучасних умовах. Розглянуто важливу суть інновацій та інноваційних стратегій підприємств. Роз’яснено особливості фінансування інноваційних проектів за рахунок державних бюджетних коштів.
статья [19,8 K], добавлен 19.09.2017Окреслено основні проблеми інноваційної діяльності на сільських територіях. Визначено об'єктивну необхідність пріоритетності переводу аграрної економіки на інноваційні засади. Розроблено основні орієнтири інноваційного розвитку сільських територій.
статья [75,5 K], добавлен 11.09.2017
