Інституційні аспекти реалізації концептів сталого розвитку у функціонуванні суб'єктів агробізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний біотехнологічний університет

Інституційні аспекти реалізації концептів сталого розвитку у функціонуванні суб'єктів агробізнесу

Сергій Віталійович Степаненко,

кандидат економічних наук, докторант кафедри менеджменту, бізнесу і адміністрування, старший викладач кафедри фінансів, банківської справи та страхування,

Анотація

Результати проведених досліджень показали, що на сучасному етапі інституційного урегулювання аграрного сектору та сільських територій України у національній практиці існує багато проблемних аспектів, які стосуються завершеності земельної реформи та реалізації права власності на земельну ділянку, зокрема диспаритет цінових відносин, інфраструктура аграрного ринку, низький рівень соціально - економічного розвитку сільських територій, відсутність системності інституційних перетворень галузі та обмежений обсяг їх фінансово-інвестиційного та інформаційного забезпечення. У європейській практиці інституційна підтримка імплементації стратегії сталого розвитку реалізується через наступні основні принципи: зобов'язання, координація, участь (партнерство), фінансова підтримка, знання, постійний моніторинг, безперервність. Значними обсягами нарощування також характеризуються й фактичні та перспективні обсяги фінансування трансформацій у напрямі сталого розвитку. З урахуванням вітчизняного та європейського досвіду у якості компонентів інституційної підтримки імплементації концептів сталого розвитку для вітчизняного агробізнесу було визначено наступні: політико-правове забезпечення, інтелектуально-кадровий актив, інвестиційний, техніко-технологічний та інноваційний потенціал, стале та повне фінансове забезпечення, екологічна складова, механізм адміністрування та формування умов розвитку сталого агробізнесу, державна та приватно-партнерська підтримка, інформаційно-консультативне забезпечення та система стандартів і звітності зі сталого розвитку. Система компонентів інституційної підтримки імплементації концептів сталого розвитку має бути доповнена компонентами внутрішньокорпоративної інституційної підтримки, реалізація яких має гуртуватись, в першу чергу, на розумінні, сприйнятті та впровадженні у практичну діяльність цінностей, мотиваторів і цілей сталого розвитку, спільних для всіх учасників агробізнесу. Наукова новизна результатів дослідження полягає у систематизації та доповненні набору компонентів інституційної підтримки реалізації концептів сталого розвитку бізнес суб'єктів аграрного сектору.

Ключові слова: агробізнес, сталий розвиток, бізнес суб'єкти, інституційна підтримка, сільських територій, цілі сталого розвитку, європейський досвід.

Abstract

Sergii Stepanenko

PhD in Economics, Doctoral Student of Management, Business and Administration Department, Senior Lecturer of the Department of Finance, Banking and Insurance,

State Biotechnological University

Institutional aspects of the implementation of sustainable development concepts in the functioning of agribusiness subjects

The modern state of institutional regulation of the agricultural sector and rural areas of Ukraine, there are many problematic aspects in national practice. These are land reform and the realization of the right to own land, the existing disparity in price relations, the infrastructure of the agricultural market, the low level of socio-economic development of rural areas, the lack of systematic institutional transformations of the industry and the limited scope of their financial, investment and information support. In European practice, institutional support for the implementation of the sustainable development strategy is realized through the following main principles: commitment, coordination, participation (partnership), financial support, knowledge, constant monitoring, continuity. The actual and prospective volumes of financing transformations in the direction of sustainable development are also characterized by large sizes. In accordance with domestic and European experience, the main components of institutional support for the implementation of sustainable development concepts for domestic agribusiness have been determined: policy-legal support, intellectual and personnel assets, investment, technical, technological and innovative potential, permanent and full financial support, environmental component, the mechanism of administration and formation of conditions for the development ofsustainable agribusiness, state and private-partner support, information and advisory support and a system of standards reporting on sustainable development. The system of components of institutional support for the implementation of sustainable development concepts should be supplemented with components of intra-corporate institutional support, the implementation of which should be based, first of all, on the understanding, perception and implementation in practical activities of the values, motivators and goals ofsustainable development common to all agribusiness participants. The scientific novelty of the research results is the systematization and addition of a set of components of institutional support for the implementation ofsustainable development concepts of business entities in the agrarian sector.

Keywords: agribusiness, sustainable development, business entities, institutional support, rural areas, sustainable development goals, European experience.

Основна частина

Успішний розвиток аграрного бізнесу в Україні за сучасних умов неможливий без врахування ключових тенденціи, пов'язаних із вирішенням наиважливіших для суспільства екологічних, соціальних, економічних питань. Сукупність цих напрямів діяльності компаніи, розвитку галузеи та національних економік у світовіи практиці систематизувалася у рамках концепції сталого розвитку, яка сьогодні постає базовою для всіх розвинутих країн та постає економічним фундаментом існування маибутніх поколінь. Україна прагне до підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки на європеиському та світовому ринках, долучення до провідних економічних спільнот світу, намагається забезпечити високіи рівень якості життя населення та продовольчу безпеку. Розв'язання цих наиважливіших для національної економіки завдань за сучасних умов неможливе без імплементації у практику агроменеджменту ключових стратегічних засад сталого розвитку, які вже стали домінантними для більшості країн Європи та світу. Вирішення актуальних поточних та стратегічних питань забезпечення гідного рівня добробуту сучасних та маибутніх поколінь вимагає реалізації концептів сталого розвитку у господарську діяльність суб'єктів агробізнесу України вже сьогодні.

Актуальність та значимість аспектів сталого розвитку у світі сформували передумови виключного інтересу до цієї площини з боку значної кількості відомих вітчизняних та зарубіжних вчених. Питання сталого розвитку суспільства, економіки, окремих галузеи і територіи, зокрема у аграрніи сфері, останніми роками постають ключовим трендом у дослідженнях і публікаціях авторів, серед яких слід зазначити наступних: М. Дем'яненко, Ю. Коваленко, Ю. Лупенко, П. Макаренко, О. Могильнии, В. Месель-Веселяк, М. Пугачов, П. Саблук, В. Юрчишин. Питання інституцшного забезпечення розвитку аграрного сектору і сільських територіи активно досліджують: М. Бутко, В. Геєць, З. Герасимчук, В. Голіков, М. Жук, Б. Кваснюк, С. Кірєєв, І. Лукінов, Н. Новицькии, Ю. Пахомов, А. Чухно, О. Шпикуляк та ін. Разом з тим складність та важливість реалізації завдань сталого розвитку агробізнесу потребує розробки та обґрунтування дієвих заходів інституціиної підтримки та опрацювання ефективних механізмів поставлених завдань, що вимагає проведення подальших наукових досліджень у даному напрямі.

Формулювання цілей статті

Метою статті є обґрунтування системи компонентів інституціиної підтримки реалізації концептів сталого розвитку вітчизняних бізнес-суб'єктів аграрного сектору з урахуванням провідних трендів сучасної європеиської практики.

Ускладнення сучасних бізнес-процесів, умов ведення підприємницької діяльності та виникнення нових викликів і загроз у сфері макро - та мікробізнес-середовища потребують від власників компаніи і менеджерів об'єктивних підходів до оцінки бізнесу, розуміння сучасних напрямів та можливостей підвищення ефективності Його розвитку. Визначення ключових пріоритетів подальшого функціонування аграрних бізнес - одиниць та агросфери і сільських територіи в цілому сьогодні нерозривно пов'язано з економічними, соціальними, екологічними, етичними аспектами, які формують потенціал створення цінності та нарощування вартості бізнесу, розв'язання наиважливіших завдань існування теперішніх та маибутніх поколінь.

Досвід розвитку вітчизняного агросектору за останні сорок років свідчить про наявність значних диспропорціи та відсутності збалансованої системи інституцшного регулювання агровиробництва і сільських територіи. Провідні вчені-аграрники та практики сьогодні зазначають проблему відсутності системності та стратегічного підходу до управління розвитком сільського господарства на всіх рівнях агроменеджменту [1, 2].

Складними та дискусшними сьогодні залишаються питання законодавчо - нормативного забезпечення земельної реформи в Україні, формування дієвої вертикалі функціонування інституціиного механізму адміністрування та побудови ефективної системи горизонтальних економіко-технологічних зав'язків АПК, нерозв'язаними залишаються проблеми цінового диспаритету та монополізованої інфраструктури аграрного ринку, створення ефективного фінансово-інвестиціиного механізму та захисту інтелектуальних активів. Традиціино гостро для сільського господарства постає питання низького рівня якості життя сільського населення та розбудови соціальної інфраструктури сільських територіи.

Імплементація концептів сталого розвитку вітчизняного агробізнесу потребує створення і реалізації відповідної політики та інститутів, які зможуть забезпечити дію мотиваторів для впровадження у практику агроменеджменту сталих методів та інструментів. Необхідною є система стимулів, стандартів і конкретних форм відповідальності за дію механізмів сталого розвитку в агробізнесі. Потужним супроводом має також стати система обліково-аналітичної підтримки управління сталим агробізнесом, яка буде уніфікованою з прогресивною світовою практикою, звітністю та досвідом.

Забезпечити функціонування механізму інституцшної підтримки сталого розвитку сільського господарства і сільських територіи необхідно за умов інтеграції та одновекторного спрямування дії інструментів на всіх рівнях господарського управління. Стратегічні засади сталого розвитку мають бути окреслені і визначені пріоритетними у державних і регіональних програмах розвитку, на рівні Міністерства аграрної політики та продовольства України. Активну участь у реалізації концептів сталого розвитку мають брати відомства и органи управління природними ресурсами, захисту навколишнього середовища, спеціалізовані агенції, фінансово-кредитні та наукові установи, які створені за прикладом європеиського досвіду імплементації засад сталого розвитку у практичну діяльність бізнес-суб'єктів. На регіональному рівні мають формуватися моніторинго-консультативні центри, асоціації виробників та суспільних груп, на рівні бізнесу - приватно-партнерські об'єднання.

Не менш важливим є вибір інструментів і важелів механізму імплементації концептів сталого розвитку агробізнесу. Н. Veisi, Н. Liaghati, F. Hashmi та КК Edizadehi сукупність таких інструментів поділяють на три групи: соціальні (навчання, участь, системи соціального захисту); економічні (ціни, стандарти, преференції, відповідальність, інформація); екологічні (зелені технології, ековиробництво, екоспоживання) [3]. На думку М. Жука, формування інституцшного механізму подальшого розвитку аграрного сектору економіки Украї ни має бути сформовано у розрізі стратегічних компонент, до яких входять: реалізація права власності на землю, раціональне природо - та ресурсокористування, розвиток соціальної відповідальності, органічне виробництво, трудові відносини, ціноутворення та інфраструктурні інституції, наукове забезпечення та інноваціина діяльність [4].

Іванченко В.О. серед складових інституцшного забезпечення сталого розвитку вітчизняного сільського господарства виділяє органи екологічного контролю, фінансові установи, органи влади, освітні заклади, соціальну рівність, власність і ринкову інфраструктуру [5].

Глобальна мета забезпечення сталого розвитку у країнах ЄС в інституціиному форматі сьогодні реалізується на засадах поєднання вертикального та горизонтального підходів до практики інституціиного управління. Горизонтальна координація передбачає цілісний погляд та погодження механізмів і спільної аграрної, соціальної та екологічної політики. Центральнии орган Комісії ЄС затверджує політичні зобов'язання і спільну стратегію сталого розвитку. На робочому рівні формуються міжвідомчі групи під керівництвом Генерального секретаріату. У 2017 р. була створена спеціальна робоча група - «Рада зі сталого розвитку на період до 2030 р.» («Council WP 2030»). Системою партнерських організаціи і платформ виступають такі, як Обсерваторія сталого розвитку (SDO), інформаціино-аналітичні асоціації, цифрові платформи (MSP), експертні групи тощо. Поширеним інструментом горизонтального інституціиного впливу постають кон - сультаціині онлаин-платформи, які об'єднують уряд, суспільство, аналітичні центри та бізнес [6].

Вертикальнии підхід долучає до інституціиного механізму управління сталим розвитком спеціалізовані відомства та міністерства європеиських країн, які є відповідальними за реалізацію цілеи і програм сталого розвитку. В цілому, інституціинии механізм реалізації цілеи сталого розвитку в межах ЄС працює у рамках трьох функціональних вимірів: зобов'язання - стратегії - моніторинг. Ключовими інструментами механізму є: 1) лідерство; 2) горизонтальна та вертикальна координація; 3) активна участь зацікавлених сторін; 4) трансформація та удосконалення системи знань; 5) бюджетування; 6) оцінка впливу факторів і результатів; 7) система соціальної відповідальності та стандартів.

Реалізація всіх завдань та досягнення цілеи сталого розвитку у європеиському просторі відбувається за умови збільшення обсягів фінансового забезпечення сільського господарства та сільських територій У межах САП ЄС підтримка цілеи забезпечується Європеиським аграрним фондом розвитку сільських раионів (EAFRD). Бюджет EAFRD на 2022-2027 роки становить понад 95,5 млрд євро та передбачає поступовии перехід на нову загальну сільськогосподарську політику Європеиського Союзу у період 2023-2027 років, яка орієнтована на ключові цілі сталого розвитку та прииняту концепцію подальшого розвитку агросфери Green Deal. Нова єдина аграрна політика країн ЄС передбачає досягнення десяти цілеи сталого розвитку сільських територіи: і) забезпечення справедливого доходу фермерів; 2) підвищення рівня конкурентоспроможності ферм і продукції; 3) нарощування частки участі аграріїв у харчовому ланцюгу вартості; 4) попередження негативних змін клімату; 5) збереження навколишнього середовища; 6) збереження ландшафтів та біорізноманіття; 7) підтримка зміни поколінь; 8) пожвавлення та розбудова сільських раионів; 9) підвищення якості продуктів харчування та захист здоров'я населення; 10) стимулювання знань та інноваціи. З огляду на ці довгострокові глобальні цілі, завдання і пріоритети, сьогодні кожна країна - член ЄС розробляє нову стратегію розвитку агросектору та сільських територіи. Крім спільного бюджетного фінансування з боку EAFRD у рамках нової аграрної політики кожна країна бере на себе зобов'язання щодо інституціиної фінансової підтримки сталого розвитку сільських територій 10% всіх витрат бюджетів країн мають бути спрямовані на перерозподіл доходів на користь малих і середніх фермерських господарств; не менше 3% платежів мають бути спрямовані на інвестицшну підтримку молодих фермерів; 10% коштів бюджетів країн спрямовуються на підтримку біорізноманіття; 15% всіх операцшних витрат мають бути спрямовані на охорону навколишнього середовища [7]. Фінансова складова механізму інституцшної підтримки сталого розвитку сільського господарства в ЄС доповнюється коштами фондів Horizon Europe у розмірі додаткових 10 млрд євро. [8]

Інституцшнии механізм державної підтримки реалізації засад сталого розвитку у практичніи діяльності ґрунтується на поєднанні дотримання ключових принципів: зобов'язання, координація, участь (партнерство), фінансова підтримка, знання, постіи - нии моніторинг, безперервність [9]. Організація економічного співробітництва та

розвитку (ОЕСР) серед основних інституціиних факторів досягнення сталого розвитку визначає наступні: 1) підвищення рівня обізнаності про проблеми сталого розвитку серед населення, бізнесу, урядів країн; 2) забезпечення прихильності ідеям сталого розвитку на всіх рівнях управління суспільно-економічними процесами; 3) досягнення лідерства центрів управління та урядів у процесі визначення стратегічних пріоритетів розвитку і підтримки; 4) активна мотивація досягнення цілеи, завдань і показників сталого розвитку; 5) тіснии зв'язок між цілями рішеннями і діями; 6) використання бюджетних процесів у розв'язанні поставлених завдань; 7) розвиток адміністративної культури міжсекторального співробітництва та діалогу.

Враховуючи сучасну вітчизняну та європеиську практику, а також досвід інституціиного забезпечення сталого розвитку економіки та суспільства у світі, вважаємо доцільним визначити у складі системи компонентів підтримки концептів сталого розвитку у вітчизняному агробізнесі наступні (рис.).

сталий фінансування координація партнерство

Компоненти інституційної підтримки реалізації концепції сталого розвитку суб'єктів агробізнесу

Джерело: складено автором

Виходячи з набору компонентів системи інституційної підтримки реалізації концептів сталого розвитку агробізнесу та з огляду на механізм їх формування і дії, можна визначити площину зовнішньоінституційної та внутрішньокорпоративної підтримки на рівні агроменеджменту. Всі важелі, які мають характер зовнішнього управління (у розрізі національної, регіональної або галузевої ознак), формуватимуть передумови імплементації стратегії сталого розвитку бізнес-суб'єктів аграрного сектору. Перш за все, це нормативно - правове забезпечення, фінансово-кредитна підтримка, консультативно-дорадча, моніторингова та обліково-аналітична. Принципово важливими є система взаємозв'язку між рівнями управління та бюджетна політика сталого розвитку. Сьогодні глобальні цілі сталого розвитку, зокрема у частині сільського господарства і сільських територіи, мають надзвичаино широкии масштаб завдань та показників. ООН для відстеження прогресу у питаннях практичного досягнення поставлених завдань використовує понад 230 показників та індикаторів. Відповідальними агентами рівня виконання цілеи сталого розвитку є FAO, Зелении кліматичнии фонд, міжурядові організації, Європеиська Комісія, партнерські організації, приватні об'єднання та бізнес.

Ключовими орієнтирами внутрішньокорпоративної інституціиної підтримки імплементації концептів сталого роз-витку вітчизняних бізнес-суб'єктів агросфери у наиближчіи перспективі мають стати: 1) зміна парадигми мислення та сприиняття концепту сталого розвитку бізнесом, персоналом, споживачами продукції агрокомпанії; 2) формування системи спільних цілеи, пріоритетів і завдань розвитку агробізнесу, сільських територіи та соціуму; 3) створення та нарощування цінності та її частини у галузевому агропродуктовому ланцюгу; 4) задоволення економічних інтересів власників та інвесторів з урахуванням інтересів суспільства, персоналу, населення сільських територіи, теперішніх та маибутніх поколінь; 5) активізація процесів виконання програм соціальної відповідальності перед суспільством та персоналом компанії; 6) прозорість, високии рівень довіри, відповідальності та суспільнии характер ведення агробізнесу; 7) здобуття довгострокових конкурентних переваг на основі принципово нових цінностеи сталого розвитку агробізнесу і сільських територіи; 8) корпоративна соціальна звітність.

Проте, така практика реалізації програм сталого розвитку на даний час притаманна лише крупним агрокомппаніям, які працюють на спільному капіталі, задовольняють інтереси як вітчизняних, так и іноземних інвесторів, представлені на світових ринках агропродукції та фінансових інструментів. Проблемним аспектом для малих аграрних формувань постає система імплементації у практичну діяльність розуміння, мотивів і стимулів довгострокового сталого розвитку. Залучення малих підприємств України до добровільної реалізації програм сталого розвитку за рахунок власного фінансування сьогодні в Україні постає складним питанням і потребує подальшого опрацювання як на рівні менеджменту компаніи, так і на рівні інституціиного управління сільським господарством країни.

Формування дієвого механізму інституцшної підтримки сталого розвитку агросектору та сільських територіи неможливе без визначення єдиного глобального вектору цілеи і напрямів їх досягнення. Сьогодні сільське господарство України потребує затвердження комплексної стратегії розвитку на довгостроковии період (до 2030 року), яка має враховувати національні пріоритети розвитку галузі та міжнароднии досвід забезпечення и інституціональної підтримки сталого розвитку сільського господарства і сільських територіи. У своїи концептуальніи основі вітчизняними вченими ННЦ ІАЕ УААН [10] обґрунтовано комплекс заходів економічного, соціального и екологічного характеру, які могли б становили основу такої стратегії, які мають багато спільних ознак із Європеиською стратегією «Green Deal». Важливим аспектом у даному документі має стати механізм участі аграрних компаніи України, зокрема середніх та малих, у реалізації програм сталого розвитку та дієва мотивація агровиробників у розкритті нефінансової корпоративної звітності зі сталого розвитку вітчизняного сільського господарства і сільських територіи. Ці положення сьогодні відповідають кращіи європеиськіи практиці та відображають пріоритетні національні інтереси аграрного сектору України як провідної галузі національної економіки. Поєднання спільних зусиль та підходів до регулювання господарської діяльності на засадах сталого розвитку на рівні національної економіки, вітчизняного АПК, сільського господарства и агрокомпаніи має стати передумовою формування сучасної корпоративної культури агроменеджменту та вирішення актуальних завдань забезпечення гідного існування теперішніх і маибутніх поколінь у контексті кращої світової практики.

Проведені дослідження показали, що формування механізму інституціиного забезпечення імплементації домінантів сталого розвитку аграрних бізнес-суб'єктів потребує системного та комплексного опрацювання на всіх рівнях господарського управління. Європеиськии досвід свідчить, що ключовою передумовою до переходу на модель сталого розвитку є глибоке розуміння та сприиняття домінантів сталого розвитку суспільством, урядом, бізнес-суб'єктами, персоналом. На рівнях макро - та мезорегулювання аграрною сферою основними компонентами інституціиного забезпечення мають стати політико-правове, фінансове, інформацшно-наукове, кадрове та техніко-технологічне забезпечення. Принципово важлива увага з боку механізму інституціиної підтримки сталого розвитку аграрного виробництва і сільських територіи України має приділятися створенню дієвого механізму адміністрування діяльності у напрямах підтримки екорозвитку, стимулювання приватно-партнерських форм організації співробітництва, консультативного забезпечення, розробки та імплементації стандартів і звітності зі сталого розвитку бізнес-структур. При цьому головним завданням системи інституціиної підтримки реалізації концептів сталого розвитку в агросфері має стати формування дієвого мотиваціиного механізму добровільного залучення до процесу досягнення цілеи сталого розвитку всіх суб'єктів аграрного сектору і сільських територіи, що виступає в якості предмету подальших наукових досліджень.

Список літератури