Сучасний стан ринку землі України в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

Сучасний стан ринку землі України в умовах війни

Дугієнко Наталя Олександрівна

кандидат економічних наук

доцент кафедри міжнародної економіки,

природних ресурсів та економіки міжнародного туризму

Малиновська Єлизавета Юріївна

здобувачка ступеня вищої освіти

магістра ІІ курсу економічного факультету

Анотація

ринок земля воєнний стан

Земля є основним економічним ресурсом, що істотно впливає на політику та стратегію розвитку всіх держав і відіграє ключову роль у соціально-економічній та суспільно-політичній сферах життя людей. Це унікальний ресурс, що потребує особливої уваги.

Земля є унікальним природним ресурсом держави, який забезпечує своїм власникам стабільний прибуток залежно від розпорядження. Як свідчить досвід високорозвинених країн, забезпечення ефективного розвитку аграрного бізнесу залежить від використання землі як основного джерела ринкового обороту. Сільське господарство має важливе значення для економіки України, оскільки є одним із найважливіших секторів національної економіки.

У статті розкриваються особливості впровадження земельної реформи в умовах воєнного стану. Досліджується сучасний стан, умови та можливості сприяння вільному обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні. Висвітлюються основні проблеми розвитку ринку землі, пропонуються шляхи їх подолання та оптимізації в сучасних соціально-економічних умовах. Аналізується міжнародний досвід купівлі-продажу та оренди сільськогосподарської землі під час або у після воєнні роки на прикладі країн Азії («зелена реформа»). Розкрито стратегічні напрями у розвитку земельної реформи в Україні. Зроблено висновок, що на сучасному етапі реалізації політики, спрямованої на забезпечення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, держава має посилити свою регуляторну роль у процесі землекористування. Висуваються конкретні пропозиції щодо вдосконалення системи управління земельними відносинами сільськогосподарського призначення, які мають відігравати активну роль у майбутньому розвитку країни.

Ключові слова: ринок землі, земельна реформа, земельні відносини, землекористування, земельні ресурси, економічне регулювання, управління земельними ресурсами.

Dugienko Natalya Oleksandrivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor of the Department of International Economy, Natural Resources and Economics of International Tourism, Zaporizhia National University

Malinovska Yelyzaveta Yuriyvna Master's degree student of the 2nd year of the Faculty of Economics, Zaporizhia National University

The current state of the land market of ukraine in the conditions of war

Abstract

Land is the main economic resource that significantly affects the policy and development strategy of all states and plays a key role in the socioeconomic and socio-political spheres of people's lives. This is a unique resource that needs special attention.

Land is a unique natural resource of the state, which provides its owners with a stable income depending on the disposition. As the experience of highly developed countries shows, ensuring the effective development of agrarian business depends on the use of land as the main source of market turnover. Agriculture is important for the economy of Ukraine, as it is one of the most important sectors of the national economy.

The article reveals the peculiarities of the implementation of land reform under martial law. The current state, conditions and possibilities of promoting the free circulation of agricultural land in Ukraine are studied. The main problems of land market development are highlighted, ways to overcome them and optimize them in modern socio-economic conditions are suggested. The international experience of buying, selling and renting agricultural land during or after the war is analyzed using the example of Asian countries ("green reform"). The strategic directions in the development of land reform in Ukraine are revealed. It was concluded that at the current stage of policy implementation aimed at ensuring the efficiency of agricultural land use, the state should strengthen its regulatory role in the process of land use. Specific proposals are put forward to improve the system of management of agricultural land relations, which should play an active role in the future development of the country.

Keywords: land market, land reform, land relations, land use, land resources, economic regulation, land resources management.

Постановка проблеми

Проблема ринку землі в основному пов'язана з особливою роллю землі як основного виробничого ресурсу у сільському господарстві, найважливішого фактора виробництва продуктів харчування, кормів та сировини для різних галузей промисловості. Саме через такий великий вплив для земельних ділянок сільськогосподарського призначення має бути створений особливий правовий режим, що гарантує його особливу охорону, що підвищує родючість ґрунту і не допускає його вилучення з сільськогосподарського обороту. В іншому випадку відсутність такого правового режиму призведе до загрози національної безпеки.

Донедавна у незалежній Україні не було повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення, а з 2001 року діяла формальна заборона на продаж, тобто землю можна було лише здавати в оренду. Під заборону потрапляло 96% сільськогосподарських угідь. Мораторій вважався тимчасовим заходом із прийняттям Закону про землю, але щоразу продовжувався. Все змінилося 1 липня 2021 року, коли в Україні запрацював вільний ринок землі.

Ряд невирішених соціально-економічних проблем, пов'язаних із землекористуванням, зумовлений відсутністю виваженої державної політики. Загалом наша держава, яка має значний аграрний потенціал, не повною мірою використовує її для підвищення конкурентоспроможності економіки. Тому дана тема актуальна і потребує дослідження у контексті визначення змісту, проблем та перспективних завдань державного регулювання ринку землі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Міжнародний історичний досвід трансформації аграрних відносин розкрито в роботах Самуся Г.І. [1], Жулканича Н.М., Міщанина В.В. [2], Кузьменко Л.Г. [3], Клочко А.М. [4]. Сучасний стан та пріоритетні напрямки розвитку аграрних відносин в Україні розглянуті в роботах Коваль О., Десятник Н.[5], Русана В.М. [6], Дребота А.І., Тарнавського В.А. [7].

Проте, варто зазначити що навіть такої кількості наукових праць недостатньо для вивчення проблематики запровадження реформи особливо у воєнний період та потребує більш детального вивчення.

Мета статті - аналіз сучасного стану ринку землі в Україні та міжнародного досвіду введення земельних реформ, а також в обґрунтуванні стратегічних напрямів щодо підвищення результативності земельної реформи в період воєнного стану.

Виклад основного матеріалу

Запровадження земельної реформи в Україні стало суперечливим питанням, оскільки думки науковців-економістів розподілилися на дві кардинально різні групи. Де хто вважає, що це значно підвищить конкурентоспроможність економіки країни, а де хто вважає, що великі агрохолдинги захоплять ще більше сільськогосподарських ділянок і тим самим не дадуть змоги підвищити рівень продуктивності аграрної галузі. Думок багато, але реальність - одна. Реформа запроваджена і тепер лишилося лише робити висновки з приводу стану роботи реформи та визначити подальші стратегічні напрямки.

Реформа від свого початку, а саме від 1 липня 2021 року, розвивалася стрімко і цілеспрямовано. Уряд робив усе можливе для того, щоб земельні паї викупили фермери, - завдяки пільговим кредитам (під 3-5% річних) і погашенню їх частини державою, а тому угіддя дістаються передусім фермерам. Але головною перешкодою першого року впровадження ринку землі стала війна в Україні, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. Не зважаючи на ці обставини кількість угод з купівлі-продажу сільськогосподарських земельних ділянок тільки зростала. Урядом були внесені законодавчі зміни щодо земельної реформи після початку війни. Щоб підтримати бізнес, багато податків було скасовано під час воєнного стану та щонайменше на рік після його закінчення. У всіх зонах конфлікту передбачено звільнення від сплати земельного податку та орендної плати за комунальні та державні землі, а також обговорюється законопроект про скасування сплати земельного податку захисникам України [8].

За перший рік роботи реформи вдалося зробити земельні ділянки відчуженими площею в 252241 га. Серед областей лідерів можна відзначити Харківську (37116 га), Дніпропетровську - 21783 га, Херсонську - 21026 га, Кіровоградську - 19656 га та Полтавську - 19371 га (рис. 1).

Загальна вартість за перший рік впровадження реформи склала 4492 млн. грн. Лідерами серед областей за вартістю укладених угод є Львівська, Київська та Івано-Франківська області. Середня вартість відчужених земельних ділянок за 1 га - 37819 грн.

З початком війни темпи укладення угод значно зменшилися. Не зважаючи на це, завдяки сприянню уряду та податковим «канікулам» укладання угод все ж таки відновилося.

В період з 24 лютого 2022 р. і до сьогодення маємо такі показники:

Площа відчужених земельних ділянок складає 7 780 га (лідером є Кіровоградська область);

Кількість укладених правочинів щодо відчуження земельних ділянок - 4304 угоди;

Середня вартість відчужених земельних ділянок за 1 га - 31010 грн.

Рис. 1. Площа відчужених земельних ділянок у період 2021-2022 років, га

Джерело: складено автором на основі [9]

За оцінками економічних експертів з початку повномасштабного вторгнення 51 тис. угод купівлі-продажу не були укладені та вважаються недоотриманим економічним ефектом, а також недоотриманий дохід землевласників оцінили в 4.2 млрд. грн.

Відсутність застою земельної реформи в Україні під час війни це також заслуга уряду. Війна зупинила роботу майже всіх електронних державних реєстрів. Постало питання у відновленні реєстрів. Було прийнято рішення про спрощування отримання земельних ділянок та реєстрації прав на них в умовах воєнного стану [10], а саме:

Впровадження державної реєстрації договорів замість державної реєстрації прав (здійснюється районними військовими адміністраціями у Книзі державної реєстрації землеволодінь і землекористувань).

Поновлення договорів (договори, термін яких закінчився після введення воєнного стану автоматично поновлюються терміном на 1 рік).

Передача землі в оренду агровиробникам (органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть передавати в оренду для виробництва продовольчої продукції).

Землекористувачі та емфітевти мають змогу здавати в оренду с/г земельні ділянки державної і комунальної власності на строк 1 року для виробництва продовольчої продукції.

За перший рік виконано головне завдання - розвінчано всі міфи опонентів зняття мораторію. Власники земельних паїв не кинулися масово за безцінь розпродавати свої землі, і концентрації великих масивів у руках окремих земельних олігархів не сталося. Фактично за рік продано менш як 1% сільськогосподарських земель, що є в Україні [11].

Доопрацьовувати треба систему спрощення процесу оформлення купівлі- продажу землі, у якому велику роль відіграють нотаріуси. Це трохи пригальмовує ринок, оскільки переоформлення земельних ділянок відбувається протягом тривалого проміжку часу.

Подібні становища у міжнародній практиці вже відбувалися, і на їх практиці можна зробити певні висновки для спрямування стратегічних напрямків відновлення ринку землі в Україні. Найпоказовішим прикладом є країни Азії після Другої світової війни (Японія, Тайвань і Південна Корея). На території цих країн у складний післявоєнний кризовий період запровадили так звану «зелену революцію». Приклад країн Азії демонструє вдале застосування земельної реформи, яка стала рушієм для індустріального розвитку країн. До речі, головним ідеологом азійської аграрної революції був наш земляк, економіст і фахівець із сільського господарства Вольф Ладежінський. Головним інструментом земельної реформи у післявоєнні роки стала конфіскація земельних ділянок у великих власників, поділ її на маленькі ділянки (до 5 гектарів) і передача у власність селянам, які на ній працювали.

Отже, змінилася структура аграрної системи. Було створено цілий клас малих фермерів. Була виконана головна ціль - тепер землею володіли малі землевласники, що створило ідеальну конкуренцію. І там, де її було проведено, країни отримували потужне економічне зростання, водночас усуваючи тисячолітні проблеми, пов'язані з визискуванням безземельних селян. У Японії та на Тайвані перехід до дрібного землеробства призвів до збільшення продуктивності на 50-75% у перші 10-15 років. Вперше за сотні років зникла загроза голоду мешканцям цього краю. Селяни стали багатіти. Зрештою доходи селян зрівнялися з доходами міст.

Азіатські реформи досягли наступного:

Підняли життєвий рівень сільського населення, ліквідувавши неефективні та суттєво експлуататорські економічні відносини.

Підвищили продуктивність сільськогосподарського виробництва. Йдеться тут про показники продуктивності продукту та зниження видатків їх створення. Питання підвищення продуктивності аграрного сектору України є одним із найактуальніших.

Створили робочі місця, покінчили з прихованим безробіттям. В Україні існує проблема іншої форми, але по суті схоже - приховане безробіття.

Збільшення експортного потенціалу країни. Завдяки підвищенню продуктивності сільського господарства азіатські країни спочатку позбавилися необхідності імпортувати продовольство, а потім почали нарощувати його експорт. Державна підтримка була ключем до успіху цього компонента реформ. Експортні робітники отримували дешеві кредити, державні пільги, інформацію та адміністративну підтримку.

Створення сталого попиту сировини для міських виробництв - від сільськогосподарської техніки та енергетики до реалізації товарів народного споживання. В Японії Honda та Toyota почали з недорогих сільськогосподарських транспортних засобів для «нових фермерів», які створили цей сегмент попиту. Для України поява такого попиту може стати акселератором економіки, який давно шукали ініціатори реформ.

Соціальні ліфти. Завдяки земельній реформі селяни стали багатшими - це дозволило їм краще виховувати дітей, будувати кар'єру тощо.

Отже, в умовах війни забезпечення продовольчої безпеки держави має критично важливе значення.

Сподіваємося, що спрощений механізм набуття прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передбачений Законом, сприятиме оперативній передачі землі та інтенсивному веденню сільськогосподарського виробництва у подальших роках, а Україна і надалі утримуватиме свої позиції серед світових лідерів з аграрного виробництва.

Висновки

На основі аналізу досвіду країн, що найчастіше наводяться як приклади аграрних реформ для України, відомо, що у світі не існує універсальних стратегій та готових рецептів успіху. Натомість перехід до приватної власності та лібералізація земельних відносин не така лякаюча перспектива, як може здатися на перший погляд. Кожна з проаналізованих держав пройшла важкі етапи земельної реформи і нині показує різні результати. У кожній державі реалізація земельного ринку служила різним цілям і виконувала різні функції. Тому, перш ніж вживати будь-яких конкретних заходів, варто зрозуміти, що саме є ціллю. Для розвитку сільського господарства, виробництва та експорту мають бути розроблені чіткі правила як створення ефекту масштабу, а й консолідації земель, раціонального використання ресурсів, тобто всіх аспектів та складових власності на землю, щоб врахувати інтереси всіх сторін.

Досвід азіатських країн у проведенні успішних та невдалих земельних реформ дає Україні цінні уроки, а саме:

Розвинене сільське господарство є необхідною умовою промислового розвитку. Метою реформи має бути забезпечення права власності на землю для тих, хто зацікавлений у обробці землі.

Аграрна реформа має супроводжуватися державними інвестиціями у сільськогосподарську інфраструктуру, добрива, сільськогосподарську освіту та підтримку сільського господарства. Аграрна реформа має бути цілісною, а не оновленою.

Метою реформи має бути забезпечення права власності на землю для тих, хто зацікавлений у обробці землі.

Аграрна реформа має бути цілісною, а не оновленою.

Фермерів слід підтримувати до тих пір, поки вони не стануть конкурентоспроможними.

Кожна реформа має власний термін дії.

Слід наголосити, що, враховуючи культурно-історичні особливості України, вона має вирішити для себе, який формат ринку землі є найбільш оптимальним для реалізації аграрного потенціалу та захисту соціальних потреб, що дуже важливо для нашої країни. Ми не повинні копіювати будь-яку міжнародну практику, не адаптувавши її якісно до наших умов.

Аграрні реформи в Україні мають гарантувати найголовніший результат - процвітаюче українське село. Місце, де кожен може володіти землею та вирощувати прибуткові культури. Сільське господарство створює нові соціальні можливості та гарантує багатство. Досвід азіатської зеленої революції післявоєнних років свідчить, що це можливо.

Література

1. Самусь Г.І. Історичний досвід трансформації аграрних відносин. Науковий часопис НПУ імені МП Драгоманова. Серія 18: Економіка і право, 2010, c. 46.

2. Жулканич Н.М., Міщанин В.В. Історичні передумови та складнощі запровадження ринку землі в Україні. Український селянин, 2021, с. 24-29.

3. Кузьменко Л.Г. Міжнародний досвід регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення: наукові записки НаУКМА. Економічні науки, 6(1) 2021, с. 84-89.

4. Клочко А.М. Міжнародний досвід для оцінки переваг та ризиків відкриття ринку земельних ресурсів в України. Юридичний науковий електронний журнал: електронне наукове фахове видання юридичного факультету Запорізького національного університету, № 4 2021, с. 607-611. http://www.lsej.org.ua/4_2021/151.pdf.

5. Коваль, О., Десятник, Н. Перспективи розвитку аграрних відносин Україні. Міжнародна науково-практична конференція. 2020, с. 34-35. http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/38015/1/%D0%9A%D0%9E%D0%92%D0%90%D0%9B%D0%AC,%20%D0%94%D0%95%D0%A1%D0%AF%D0%A2%D0%9D%D0%98%D0%9A.pdf.

6. Русан, В.М. Напрями вдосконалення державної аграрної політики в Ураїні. Науковий журнал Інтелект ХХІ, № 2 2021, c. 61-65. http://www.intellect21.nuft.org.ua/journal/2021/2021_2/13.pdf.

7. Дребот О.І., Тарнавський В.А. Сучасний стан та тенденції розвитку сільськогосподарського землекористування в Україні. Агроекологічний журнал, № 2 2022, с. 46-54.

8. Офіційний сайт Верховної ради України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/index.

9. Офіційний сайт Міністерства аграрної політики та продовольства України. https://minagro.gov.ua/.

10. Земельні відносини в умовах воєнного стану: 5 ключових змін. https://minagro.gov.ua/news/zemelni-vidnosini-v-umovah-voyennogo-stanu-5-klyuchovih-zmin.

11. Громов О. Ринок землі успішно працює попри війну. Електронна газета кабінету Міністрів України, 2022. https://ukurier.gov.ua/uk/articles/rinok-zemli-uspishno-pracyuye-popri-vijnu/.

References

1. Samus, H.I. Istorychnyi dosvid transformatsii ahrarnykh vidnosyn [Historical experience of transformation of agrarian relations] Naukovyi chasopys NPU imeni MP Drahomanova. Seriia 18: Ekonomika i parvo - Scientific journal of MP Drahomanov NPU, 18, 46 [in Ukrainian].

2. Zhulkanych N.M., Mishchanyn V.V. Istorychni peredumovy ta skladnoshchi zaprovadzhennia rynku zemli v Ukraini [Historical prerequisites and difficulties of introducing the land market in Ukraine]. Ukrainskyi selianyn - Ukrainian peasant, 24-29 [in Ukrainian].

3. Kuzmenko L.H. Mizhnarodnyi dosvid rehuliuvannia rynkovoho obihu zemel silskohospodarskoho pryznachennia: naukovi zapysky NaUKMA [International experience of regulation of the market circulation of agricultural land: scientific notes of the NaUKMA] Ekonomichni nauky - Economic sciences, 84-89 [in Ukrainian].

4. Klochko A.M. Mizhnarodnyi dosvid dlia otsinky perevah ta ryzykiv vidkryttia rynku zemelnykh resursiv v Ukrainy. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal: elektronne naukove fakhove vydannia yurydychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu [International experience for assessing the benefits and risks of opening the land resources market in Ukraine. Legal scientific electronic journal: electronic scientific professional edition of the Faculty of Law of Zaporizhzhya National University, № 4, 607-611]. Retrieved from http://www.lsej.org.ua/4_2021/151.pdf [in Ukrainian].

5. Koval, O., Desiatnyk, N. Perspektyvy rozvytku ahrarnykh vidnosyn Ukraini. Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia [Prospects for the development of agrarian relations in Ukraine. International scientific and practical conference, 34-35]. Retrieved from http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/38015/1/%D0%9A%D0%9E%D0%92%D0%90%D0%9B%D0%AC,%20%D0%94%D0%95%D0%A1%D0%AF%D0%A2%D0%9D%D0%98%D0%9A.pdf [in Ukrainian].

6. Rusan, V.M. Napriamy vdoskonalennia derzhavnoi ahrarnoi polityky v Uraini. Naukovyi zhurnal Intelekt XXI [Directions for improving the state agrarian policy in Ukraine. Scientific journal Intellect XXI, № 2, 61-65]. Retrieved from http://www.intellect21.nuft.org.ua/ journal/2021/2021_2/13.pdf [in Ukrainian].

7. Drebot O.I., Tarnavskyi V.A. Suchasnyi stan ta tendentsii rozvytku silskohospodarskoho zemlekorystuvannia v Ukraini [The current state and trends in the development of agricultural land use in Ukraine] Ahroekolohichnyi zhurnal - Agroecological journal, № 2, 46-54 [in Ukrainian].

8. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi rady Ukrainy [Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/index [in Ukrainian].

9. Ofitsiinyi sait Ministerstva ahrarnoi polityky ta prodovolstva Ukrainy [Official website of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine]. Retrieved from https://minagro.gov.ua/ [in Ukrainian].

10. Zemelni vidnosyny v umovakh voiennoho stanu: 5 kliuchovykh zmin [Land relations under martial law: 5 key changes]. Retrieved from https://minagro.gov.ua/news/zemelni-vidnosini-v-umovah-voyennogo-stanu-5-klyuchovih-zmin [in Ukrainian].

11. Hromov O. Rynok zemli uspishno pratsiuie popry viinu. Elektronna hazeta kabinetu Ministriv Ukrainy [The land market works successfully despite the war. Electronic newspaper of the Cabinet of Ministers of Ukraine]. Retrieved from https://ukurier.gov.ua/uk/articles/rinok-zemli-uspishno-pracyuye-popri-vijnu/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru