Вплив психолого-правових факторів на сучасний розвиток аграрного страхування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральноукраїнський інститут ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом"

Вплив психолого-правових факторів на сучасний розвиток аграрного страхування в Україні

Калінін Андрій Миколайович кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри економіки та управління персоналом

Гора Альона Валеріївна кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та управління персоналом

Поярков Микола Вікторович викладач кафедри економіки та управління персоналом

Анотація

У статі визначено, що сільське господарство є важливою та одночасно і найбільш ризикованою галуззю економіки, і зокрема, його найперспективніший сегмент аграрне виробництво, оскільки його відтворювальний процес пов'язаний з природничо-кліматичними, біологічними та фінансовими чинниками. Встановлено, що виробництво аграрної продукції є вразливим до економічних та політичних чинників, погодних умов.

Стихійні лиха, війни та інші надзвичайні явища призводять до значних матеріальних збитків. Це спонукає до проведення оцінки та пошуку вирішення питань нейтралізації ризиків в агросекторі. З'ясовано, що психолого-правові фактори пронизують весь процес реалізації страхування, механізм правового регулювання, юридичну практику, бо все це втілюється в життя через вольову діяльність людей не тільки на основі їхніх поглядів, але й емоцій. Суб'єкти страхування -- живі люди, яким властиві всі без винятку психологічні стани.

Досліджено економічний зміст, об'єктів страхування та проведений порівняльний аналіз визначень наведених понять, що дало змогу визначити та структуровано, графічно представити місце аграрного страхування у загальній системі страхування та його підпорядкованість. З'ясована головна мета аграрного страхування, що є частковою або повною компенсацією власнику втрат врожаю, тваринництва, яке відбулася через несприятливі природні явища (повінь, град, посуха тощо). Встановлено, що важливою метою страхування є також покращення фінансового стану аграріїв з точки зору його кредитоспроможності. Розглянуто основні ознаки аграрного страхування, що визначають особливості страхування та спонукають до пошуку удосконалення агрострахування враховуючи вплив психолого- правових факторів на його процеси. Висвітлені фактори, що перешкоджають розвитку аграрному страхуванню та зроблений висновок про недостатньо розвинуту інфраструктуру страхового ринку.

Ключові слова: страхування, агрострахування, психолого-правові фактори, сільське господарство, аграрні ризики.

Abstract

Kalinin Andrii Mykolayovych Ph.D. (Рedagogical), Associate professor of the department of economics and personnel management, Central Ukrainian Institute of PJSC "Interregional Academy of Personnel Management"

Hora Alona Valeriivna Ph.D. (Economics), Associate professor of the department of economics and personnel management, Central Ukrainian Institute of PJSC "Interregional Academy of Personnel Management"

Poiarkov Mykola Viktorovych Lecturer of the department of economics and personnel management, Central Ukrainian Institute of PJSC "Interregional Academy of Personnel Management"

THE INFLUENCE OF PSYCHOLOGICAL AND LEGAL FACTORS ON THE CURRENT DEVELOPMENT OF AGRICULTURAL INSURANCE IN UKRAINE

It is determined in the article that agriculture is an important and at the same time the most risky branch of the economy, and in particular, its most promising segment is agricultural production, since its reproductive process is connected with natural-climatic, biological and financial factors. It was established that the production of agricultural products is vulnerable to economic and political factors, weather conditions. Natural disasters, wars and other extraordinary phenomena lead to significant material losses. This prompts an assessment and search for a solution to the issues of risk neutralization in the agricultural sector. It was found that psychological and legal factors permeate the entire process of insurance implementation, the mechanism of legal regulation, legal practice, because all this is implemented through the willful activity of people based not only on their views, but also on their emotions. Insurance subjects are living people who are characterized by all psychological states without exception. The economic content, objects of insurance were studied and a comparative analysis of the definitions of the above concepts was carried out, which made it possible to define and graphically present the place of agricultural insurance in the general insurance system and its subordination. The main purpose of agricultural insurance is clarified, which is partial or full compensation to the owner of losses of crops and livestock, which occurred due to adverse natural phenomena (floods, hail, drought, etc.). It was established that an important goal of insurance is also to improve the financial condition of farmers from the point of view of their creditworthiness. The main features of agrarian insurance, which determine the peculiarities of insurance and encourage the search for improvement of agrarian insurance, taking into account the influence of psychological and legal factors on its processes, are considered. Factors hindering the development of agricultural insurance are highlighted and a conclusion is made about the insufficiently developed infrastructure of the insurance market.

Keywords: insurance, agricultural insurance, psychological and legal factors, agriculture, agricultural risks.

Постановка проблеми. Вирощування сільськогосподарських культур вирізняється високим ступенем ризику, адже воно є діяльністю, на прибутковість якої значною мірою впливають різноманітні суб'єктивні та об'єктивні фактори, дію яких у багатьох випадках перебачити і контролювати дуже тяжко. Аграрії стикаються частіше за все з такими ризиками, як коливання цін, зміни врожайності, непослідовність державної політики, в нинішніх реаліях їм доводиться вирощувати врожай під час воєнних дій та окупації. Аграрне страхування є найважливішим засобом убезпечення ризикованості сільськогосподарського виробництва, оскільки аграрії не можуть самостійно утримувати ризики.

До найактуальнішого питання в аграрній сфері відноситься страховий захист виробництва аграрної продукції, за допомогою якого можна сприяти розвитку аграрних господарств та економіки держави в цілому, враховуючи, що на розвиток агрострахування і на формування державної політики в Україні впливають воєнний стан, міжнародні процеси глобалізації та інтеграції, які потрібно вивчати досліджувати і враховувати при запозичені позитивного досвіду.

Сучасна соціально-психологічна ситуація в українському суспільстві відображає негативний вплив на систему реформування економіки України загалом, так і на становлення її ефективної системи страхування. Ця ситуація вимагає від держави системних, спрямованих на довгострокову перспективу і, водночас, конкретних дій з відновлення довіри громадян шляхом подолання нагальних сучасних проблем.

Сучасний страховий ринок за своєю структурою (інституційною, фінансовою, функціональною, регіональною) не досконалий. Вищевикладене обумовлює актуальність обраної теми дослідження, її мету та завдання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні, методичні й прикладні аспекти страхування сільськогосподарських культур розглянуті у працях провідних вітчизняних учених, серед яких значну увагу страхуванню сільськогосподарських культур приділяли такі економісти М.М. Александрова, Ю.В Алексерова, Л.М. Васільєва, О.Є. Гудзь, Л.М. С.А. Навроцький, Н.В. Писаренко, С.С. Осадець, А.С Шолойко та ін. Проте, питання розвитку аграрного страхування є багатогранним процесом, що потребує здійснення подальшого дослідження, особливо у сегменті фінансово-економічних відносин, які виникають між суб'єктами ринку агрострахування та мають вплив на психолого-правові фактори розвитку аграрного страхування в Україні. Незважаючи на значні наукові напрацювання у сфері аграрного страхування, аналіз публікацій переконливо свідчить про необхідність поглибленого вивчення психолого-правових факторів на процес розвитку сучасного аграрного страхування в нашій країні у воєнний час. аграрний страхування кредитоспроможність фінансовий

Мета статті. Мета полягає у дослідженні психолого-правових факторів на сучасний розвиток аграрного страхування в Україні.

Виклад основного матеріалу. Повноцінне функціонування ринкової економіки не можливе без розвинутих інститутів страхування, які мінімізують неминуче властиві ринку ризики та протиріччя. Нестійкість соціально- економічного становища в Україні, робить проблему розвитку сфери страхових послуг ще актуальнішою. Аграрне страхування є важливим напрямком діяльності переважної більшості страхових ринків економічно розвинених країн світу та важливою складовою в системі страхового захисту інтересів громадян.

Психолого-правові фактори, у свою чергу, пронизують весь процес реалізації страхування, механізм правового регулювання, юридичну практику, бо все це втілюється в життя через вольову діяльність людей не тільки на основі їхніх поглядів, але й емоцій. Суб'єкти страхування -- живі люди, яким властиві всі без винятку психологічні стани.

Дослідження економічного змісту, об'єктів страхування та порівняння значень наведених понять дало змогу визначити та структуровано, графічно представити місце аграрного страхування у загальній системі страхування та його підпорядкованість (ієрархію) на рис. 1.

Як уточнює рис.1. поняття «сільськогосподарське страхування» зорієнтоване на об'єкти галузей майнового, особистого і страхування відповідальності. Іншими словами воно є комплексним (як автотранспортне страхування, автоцивільне, морське тощо), включає в себе страхування витрат, будівель, споруд, сільськогосподарської техніки, рослиництва і твариництва. Більш вужчим є зміст поняття «агрострахування», оскільки виникає в контексті рослиництва і тваринництва [4]. За твердженням Р. Шинкаренка «агрострахування - значно відрізняється від видів страхування, оскільки тут страхують біологічні об'єкти, що знаходяться в розвитку. Так, при страхуванні врожаю сільськогосподарських культур на страхування спочатку приймаються паростки рослин, які через певний період повинні сформувати урожай, тобто товарну продукцію. Ми маємо справу зовсім з іншим профілем ризику, бо здійснюється страхування об'єкта, якого на момент страхування ніби не існує» [7]. Застрахованими тут мають бути і всі агровитрати на вирощування сільськогосподарських культур (посадка насіння, їх щільність сходження, обробка землі добривом та рослин тощо) і ризики реалізації сільськогосподарської продукції.

До агрострахування доцільно віднести страхування сільськогосподарських культур (зернові, польові, овочеві, плодові, технічні, кормові, баштанні та аква культури, багаторічні насадження). Але тут страховий захист направлений на компенсацію витрат агровиробника через природно-кліматичні негаразди та можливу втрату сільськогосподарських культур.

Рис. 1. Місце аграрного страхування у загальній системі страхування Джерело: складено авторами

У страхуванні врожаю сільськогосподарських культур - об'єктом захисту є знищення повністю врожаю або його недобір.

Головною метою аграрного страхування є часткова або повна компенсація власнику втрат врожаю, твариництва, що відбулася через несприятливі природні явища (повінь, град, посуха тощо). Не менш важливою метою страхування є покращення фінансового стану аграріїв з точки зору його кредитоспроможності [3]. Кредитні організації, банки тощо віддають перевагу тому сільськогосподарському виробнику, який має гарантію збереження певного рівня свого доходу при настанні страхового випадку та втраті врожаю [1].

Аграрне страхування обумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання руйнівної події, лиха, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому вигляді та об'єктивною необхідністю попередження і подолання наслідків вказаної події та відшкодування матеріальних чи інших втрат. Основні ознаки аграрного страхування визначають особливості страхування та спонукають до пошуку удосконалення агрострахування враховуючи вплив психолого-правових факторів на його процеси.

На виробничий процес у сільському господарстві значно сильніше, ніж в інших галузях, впливають несприятливі природно-кліматичні фактори, що зумовлюють відхилення від умов розвитку сільськогосподарських культур. Нейтралізація впливу на сільськогосподарські результати цих факторів досягається за допомогою системи страхування. В сьогоднішніх умовах страховий захист сільськогосподарських товаровиробників ґрунтується на нормативно-правових засадах, що встановлені Цивільним та Господарським кодексами України , Законом України “Про страхування”, Законом України “Про державну підтримку сільського господарства України” [5].

Становлення національного аграрного страхового ринку обумовлює необхідність удосконалення правового регулювання страхової діяльності та спонукає до пошуку новітніх інноваційних підходів аграрного страхування. Але це неможливе без ґрунтовного історичного дослідження психолого- правових факторів виникнення операцій аграрного страхування та дослідження їх становлення і вдосконалення в історичному аспекті. З'ясування психолого-правових факторів виникнення, становлення і розвитку страхування ризиків сільськогосподарських товаровиробників в Україні дозволить правильно оцінити і зрозуміти сучасний стан правової регламентації страхової діяльності і визначити напрямки її подальшого розвитку.

Найдавнішим способом страхового захисту аграрної продукції в Україні, як і у всьому світі, було взаємне страхування. А ключові моменти української стародавньої історії вказують на існування прадавніх елементів страхування у наших пращурів ще задовго до появи страхування, як соціального явища [6]. Україна здобула незалежність у 1991 р. та розпочала побудову власного аграрного ринку, з'явилися економіко-правові підстави для формування аграрного страхування. Для удосконалення аграрного страхування протягом останніх ридцяти років приймалися законодавчі акти, спрямовані на формування та функціонування ринку аграрного страхування (рис. 2.).

Рис. 2. Система законодавства України, що регулює аграрне страхування Джерело: систематизовано авторами

В сьогоднішніх умовах страховий захист аграріїв ґрунтується на нормативно-правових засадах, що встановлені Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України “Про страхування”, Законом України “Про державну підтримку сільського господарства України” та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Початком нормативно-правового регулювання страхової діяльності у незалежній Україні вважається прийняття Декрету Кабінету Міністрів України “Про страхування” від 10 травня 1993 р. № 4793.

Декрет заклав основи системи правового регулювання страхової діяльності в Україні, визначив основні поняття, пов'язані з ринком страхових послуг, конкретизував принципи здійснення державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю. Він втратив чинність у 1996 р. у зв'язку з прийняттям Закону України “Про страхування”, який є й донині базовим Законом, що регламентує умови здійснення аграрного страхування сільськогосподарських культур в Україні. У жовтні 2001 р. були внесені зміни до Закону України “Про страхування”, впроваджено обов'язкову форму страхування для виробників сільськогосподарської продукції всіх форм власності, яких зобов'язували застрахувати свій врожай. аграрного страхування стало прийняття у 2004 р. Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України”, який узагальнював основні підходи до субсидування страхових платежів для товаровиробників. Протягом 2005- 2008 рр. з державного бюджету виділяли кошти на компенсацію частини страхових внесків під час страхування врожаю. Завдяки державній підтримці аграрного страхування за вказаний період утричі збільшилась застрахована площа та зросла кількість укладених договорів зі страхування сільськогосподарських культур [4].

Для координації дій учасників ринку аграрного страхування та захисту їх соціально-економічних інтересів у 2011 р. було створено аграрне страхове бюро України для забезпечення консолідації зусиль держави, виробників сільськогосподарської продукції та страховиків щодо побудови ефективної системи страхування аграрної продукції.

Компенсація виплачувалась страхувальникам, що застрахували ризики загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції (пшениці, жита, суміші пшениці та жита, ячменю, вівса, кукурудзи, соєвих бобів, льону, ріпаку, соняшнику, хмелю, цукрових буряків) згідно з правилами комплексного та індексного страхування у розмірі 50 відсотків вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених страхувальниками, у межах страхової премії (внеску), яка не перевищує 5 відсотків суми застрахованого ризику, розрахованого виходячи з розміру мінімальної закупівельної ціни зазначеної продукції [3].

Планувалося активізувати процес покриття страхуванням сільськогосподарських ризиків прийняттям у 2012 р. Закону України “Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою” № 4391-VI від 9 лютого 2012 р. та Постанов Кабінету Міністрів України: «Про затвердження порядку та умов надання сільськогосподарським товаровиробникам державної підтримки у страхуванні сільськогосподарських культур шляхом здешевлення страхових платежів (премій) і переліку сільськогосподарських культур та видів страхових ризиків (продуктів), на які у 2012 році надається компенсація вартості страхових платежів (премій)» від 15.08.2012 р. № 813, «Про затвердження Порядку визнання ризиків у сільському господарстві катастрофічними та надання і використання бюджетної позики (державної фінансової допомоги) у разі їх виникнення» від 15.08.2012 р. № 841 , але аграрії протягом 2012-2013 рр. очікуваних субсидій не отримували.

Також на виконання приписів Закону України “Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою” було прийнято низку підзаконних нормативно-правових актів.

Варто зробити висновок, що страхові аграрні правовідносини в Україні з'явилися у зв'язку із поширенням торгівлі та появою торгових шляхів з метою захисту майна сільськогосподарських товаровиробників. Перші правовідносини виникли на основі общинної взаємодопомоги із появою перших правових джерел, і як наслідок, спроби легітимізації звичаїв і прийняття законів, які закріпили розвиток законодавчого забезпечення аграрного страхування загальними нормативно-правовими актами та актами спеціального характеру.

В результаті дослідження історіографії та джерельної бази, ознайомлення із історичними особливостями формування страхових відносин у сільському господарстві та аналізу стану страхової справи на території України на основі хронологічної послідовності, не дивлячись на значний перелік наведених нормативно-правових актів, можна зробити висновок, що в Україні так і не склався дієвий та прозорий механізм аграрного страхування. Агрострахування в Україні, як підтверджує досвід функціонування, потребує постійного вдосконалення.

З прийняттям Закону України "Про страхування" на страховому ринку в агропромисловому виробництві намітився ряд позитивних тенденцій:

зростання обсягів страхових платежів;

збільшення розмірів статутних фондів страховиків;

збільшення величини страхових резервів;

випереджувальні темпи зростання страхових платежів щодо темпів зростання страхових виплат [2].

Однак, сучасний стан відносин страхування в сільському господарстві характеризується повільністю та складністю розвитку.

Згідно статті 10 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», особа зобов'язана попередньо застрахувати ризики загибелі сільськогосподарської продукції, якщо така особа:

- продає на організованому аграрному ринку будь-який вид товарного деривативу, базовим активом якого є сільськогосподарська продукція;

отримує бюджетну дотацію або субсидію, пов'язану з виробництвом сільськогосподарської продукції або здешевленням її ціни;

отримує банківський кредит на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів, якщо проценти за таким кредитом частково або повністю відшкодовуються за рахунок бюджету;

отримує бюджетний або банківський кредит під гарантію держави чи органу місцевого самоврядування на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів.

Законом також передбачена можливість комплексного страхування, що передбачає страхування ряду ризиків загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції або її частини (вимерзання; граду, землетрусу; посухи, пожежі та ін.)

У 2002 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1000, якою було затверджено Порядок і правила обов'язкового страхування врожаїв сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності. Постанова затверджена з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки. Відповідно до її положень, встановлено обов'язкове страхування для державних сільськогосподарських підприємств, а також для підприємств всіх форм власності щодо врожаю зернових культур і цукрових буряків.

Фахівці відзначають, що незважаючи на обов'язковість заходу, розроблений механізм містить також і елементи стимулювання. Зокрема, для підприємств, які застрахують свій врожай на умовах, визначених постановою протягом двох років і за цей період страховий випадок не настане, розмір страхових тарифів у наступному для них може бути зменшений на 10%. Однак досвід показав, що страхування за такими тарифами є занадто дорогим механізмом і не відповідає фінансовій спроможності сільськогосподарських підприємств, як і, відповідно, потужність багатьох страхових компаній не є достатньою для виплати відшкодування за усіма сільськогосподарськими ризиками [3].

Окрім того, у 2003 році була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 590 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків». Але ця постанова, як і попередня, також не зіграла тієї ролі для розвитку страхування сільськогосподарських ризиків, яку на неї покладали.

Урядом прийнято ряд державних програм фінансової підтримки аграріїв в плані страхування врожаїв. Так, зокрема суб'єкти аграрного ринку (сільгосппідприємства, фермери та ін.) - страхувальники, які здійснюють страхування сільськогосподарської продукції, мають право на отримання з державного бюджету часткової компенсації премій (внесків), фактично сплачених страховикам. Порядок використання цих коштів затверджено постановою КМУ від 06 травня 2005 р. № 325 [4].

Компенсація виплачується страхувальникам, що застрахували ризики загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції (пшениці, жита, суміші пшениці та жита, ячменю, вівса, кукурудзи, соєвих бобів, льону, ріпаку, соняшнику, хмелю, цукрових буряків) згідно з правилами комплексного та індексного страхування у розмірі 50 відсотків вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених страхувальниками, у межах страхової премії (внеску), яка не перевищує 5 відсотків суми застрахованого ризику, розрахованого виходячи з розміру мінімальної закупівельної ціни зазначеної продукції [4; 8; 9].

Фактори, що перешкоджають розвитку аграрному страхуванню, можуть бути поділені на зовнішні, стосовно страхового сектора, і внутрішні.

До числа зовнішніх факторів відносяться: військові дії, невисокі темпи структурних перетворень в економіці, низька ліквідність, недокапіталізація, недостатня вірогідність звітності багатьох вітчизняних підприємств і слабка прозорість більшості з них, низький рівень монетаризації економіки, відсутність законодавчої основи, недосконалість судової системи, недостатнє правове забезпечення можливостей страхового нагляду, низький рівень рейтингу України .

До числа внутрішніх факторів можна віднести низьку якість управління в багатьох страхових організаціях, у т. ч. недостатню ефективність систем управління ризиками та внутрішнім контролем, непрозора структура власності, недостатній розвиток сучасних страхових технологій.

Недостатньо розвинутою є інфраструктура страхового ринку. З одного боку, це відображає низький рівень обслуговування населення та, як наслідок, -- недостатній попит на посередницькі послуги, а з іншого, - є стримуючим чинником його поступального розвитку. Не досить активно на ринку працюють посередники, їх частка настільки слабка і незначна, що можна відзначити відсутність ринку посередників як такого.

Діюча нормативно-правова база страхування недостатньо сприяє розвитку страхової галузі. Аграрне страхування має вкрай низький рівень виплат і страхового захисту та, як правило, використовується для задоволення вузьковідомчих інтересів і не відповідає своїй суті та значенню. Водночас, аграрне страхування повинне стосуватися ризиків та об'єктів, що мають загальнодержавний характер.

Простежується недосконала система взаємовідносин між засновником страхової організації та страхувальниками. Практика показує, що основні засновники часто є основними клієнтами страхової компанії, що створює закритість їх діяльності. Поширюється перехресне володіння акціями страхових компаній, банків, виробничих підприємств, що ускладнює точну оцінку їх активів. Часом банки вимагають від клієнтів страхувати заставне майно в даній страховій компанії і на відповідних умовах. Непоодинокими є випадки встановлення виняткового права певних страховиків на здійснення певних видів страхування.

Названі фактори дозволяють монополізацію окремих сегментів аграрного страхового ринку, так званими, «відомчими» страховими компаніями, створюють нерівні можливості для функціонування страховиків, призводять до нерівномірного розвитку аграрного страхового ринку.

Висновки

Сільське господарство, як одна із головних складових національної економіки України, є одним з основних джерел доходів від експорту. В свою чергу, агрострахування є важливим інструментом в системі аграрної політики. Страхування сільськогосподарської продукції може допомогти мінімізувати наслідки несприятливих обставин та подій і всилити в людей впевненість у покриті ризиків. Але, навіть через стрімкий розвиток аграрного сектору, агрострахування займає низьку позначку у системі страхування в цілому. Аграрії передають перевагу страхуванню техніки, аніж самої продукції, тим паче у теперішній час.

Підводячи підсумки досліджуваних проблем, варто зазначити, що нормативна база, яка на сьогодні регулює питання аграрного страхування, не в повній мірі враховує особливості аграрного виробництва як пріоритетної галузі економіки України. Таким чином, робимо висновок, що сучасний стан упровадження аграрного страхування є незадовільним.

Література

1. Дідюк І. Л. Обєктивна сторона злочинів проти конституційних основ національної безпеки України: актуальні питання вдосконалення ознак. Право і суспільство, 2020. Вип. 4, С. 247-252.

2. Луценко О.А., Поливана Л.А. Сучасний стан таперспективи розвитку ринку аграрного страхування. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 191. -- 2018. -- С. 273--284.

3. Писаренко Н. В. Місце страхування сільськогосподарських культур у загальній системі страхування. Економіка, фінанси, облік, менеджмент і право : зб. тез доповідей Міжн. наук.-практ. конф., 22 червня 2019 р. Полтава, 2019. С.40-42

4. Писаренко Н. В. Страхування сільськогосподарських культур: становлення та шляхи розвитку в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.е.наук : спец. 08.00.08. Київ, 2019. 23 с.

5. Ринок агрострахування в Україні: проблеми і перспективи. Аgronews

6. Цумарєв М. І. Культура локальної демократії: структура й функції. Політикус, 2018. Вип. 1, С. 83 - 87.

7. Яцух О.О. Ринок агрострахування в Україні: перспективи та розвиток. Економіка та суспільство. 7. -- 2016. -- С. 866--872.

8. Подобний О.О., Слатвінська В.М. Діпфейк в контексті Декларації про майбутнє інтернету. Юридичний науковий електронний журнал. № 5. 2022. С. 594-596.

9. Василенко М.Д., Слатвінська В.М., Шевченко Т.В. Міжнародно-правове розуміння дефініцій та визначень в теорії ризиків (аналіз та управління ризиками): міждисциплінарне дослідження. Юридичний вісник. № 2. 2022. С. 7-15.

References

1. Didiuk I. L. (2020) Obiektyvna storona zlochyniv proty konstytutsiinykh osnov natsionalnoi bezpeky Ukrainy: aktualni pytannia vdoskonalennia oznak [The objective side of crimes against the constitutional foundations of the national security of Ukraine: urgent issues of improvement of signs] Pravo i suspilstvo, Vyp. 4, pp. 247-252 [in Ukrainian].

2. Lutsenko O.A. and Polyvana, L.A. (2018) Currentsituation and prospects of development of the market of agrarian insurance [The current state and prospects for the development of the agricultural insurance market], Visnyk Kharkivs'koho natsional'noho tekhnichnoho universytetu sil's'koho hospodarstva imeni Petra Vasylenka, vol. 191, pp. 273--284 [in Ukrainian].

3. Agronews (2022), Agro-insurance market inUkraine: problems and perspectives

4. Pysarenko N. V. (2019) Mistse strakhuvannia silskohospodarskykh kultur u zahalnii systemi strakhuvannia [The place of crop insurance in the general insurance system], Ekonomika, finansy, oblik, menedzhment i pravo : zb. tez dopovidei Mizhn. nauk.-prakt. konf., 22 chervnia 2019 r. Poltava, pp .40-42 р. [in Ukrainian].

5. Pysarenko N. V. (2019) Strakhuvannia silskohospodarskykh kultur: stanovlennia ta shliakhy rozvytku v Ukraini [Insurance of agricultural crops: formation and path of development in Ukraine] : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia k.e.nauk : spets. 08.00.08. Kyiv, 23 р. [in Ukrainian].

6. Tsumariev M. I. (2018) Kultura lokalnoi demokratii: struktura y funktsii [Culture of local democracy: structure and functions] Politykus, Vyp. 1. pp. 83 - 87 [in Ukrainian].

7. Yatsukh O.O. (2016) Agri-insurance market inUkraine: prospects and development, Ekonomika ta suspil'stvo [Agricultural insurance market in Ukraine: prospects and development. Economy and society], vol. 7, pp. 866--872 [in Ukrainian].

8. Podobnij O.O., Slatvms'ka V.M. Dіpfejk v konteksti Deklaracn pro majbutnc mternetu. Juridichnij naukovij elektronnij zhurnal. № 5. 2022. S. 594-596

9. Vasilenko M.D., Slatvms'ka V.M., Shevchenko T.V. Mіzhnarodno-pravove rozummnja defimcy ta viznachen' v teorii rizikw (anahz ta upravhnnja rizikami): mіzhdisciplіnarne doshdzhennja. Juridichnij visnik. № 2. 2022. S. 7-15.

Размещено на Allbest.ru