Впровадження інноваційних проектів з енергозбереження для посилення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Впровадження інноваційних проектів з енергозбереження для посилення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств

Ольга Собко, Ігор Крисоватий, Світлана Смерека

Розглянуто особливості впровадження інноваційних проектів з енергозбереження на підприємствах України, обґрунтовано необхідність дослідження сутності і специфіки впровадження таких проектів щодо енергозбереження на підприємствах, вивчено їх місце в системі економічних відносин. Розглянуто зарубіжний досвід ринку впровадження інноваційних проектів з енергозбереження, яке є однією із основних складових елементів ефективної конкурентної боротьби, що сприяє інноваційній активності підприємств, тобто впровадження інноваційних розробок, нових технологій, знань, інформації. Наведені основні найбільш ефективні районування території України, де проходить реалізація інноваційних проектів впровадження енергоефективності та енергозбереження сонячних електростанцій та наземних вітряних електростанцій. Продемонстровано значний технічно-досяжний потенціал вироблення енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в Україні. Наведені основні бар'єри при впровадженні інноваційних проектів на ринку енергозбереження, зокрема: обмежений доступ до технологій та інновацій, висока вартість послуг з енергоефективності, нестача кваліфікованих фахівців, низька якість пропозиції послуг з енергое-фективності на ринку та інші. Акцентовано увагу на використанні проектного менеджменту при реалізації інноваційних проектів, як основного інструментарію управління, зокрема енерго- менеджменту та енергоаудиту, а також зазначено їх основні завдання на підприємстві.

Ключові слова: енергозбереження, інноваційний проект, конкурентоспроможність підприємства, альтернативні джерела палива чи енергії, проектний менеджмент, енергоменеджмент, енер-гоаудит.

Українська економіка нині є однією з найбільш енергоємних у світі, зокрема, у структурі витрат палива за напрямами використання у 2019 році припадає на природний газ -- 37,3 %, вугілля -- 89,8 % [1], левова частка витрат палива припадає на промисловість, особливо таких її галузях як металургія, хімічна і нафтопереробна промисловість. Частка енергії у вартості продукту тут складає від 30 до 50 %. На окремих підприємствах нашої країни цей показник сягає близько 60 %, а це в свою чергу відображається на виготовленій продукції, тобто товар матиме значно вищу собівартість порівняно з аналогічним товаром зарубіжного зразка.

Це суттєво знижує конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, обмежуючи можливості їхнього виходу на міжнародні ринки. Відтак, значні джерела підвищення конкурентоспроможності українських підприємств зосереджені власне у сфері енергозбереження, де високу ефективність нині мають саме інноваційні проекти.

Ось чому, проблеми розробки та реалізації інноваційних проектів у сфері енергозбереження усе частіше є як наукових розвідок, так і популярним напрямом проектного менеджменту конкурентних підприємств. Спонукають до такого стану речей, з одного боку, формування на світовому ринку тенденцій зростання цін енергоносії, а з іншого -- становлення і розвиток «зеленої економіки». За даними дослідженнями А. Фролова потреби в інвестиціях, тобто потенціал залучення зеленого фінансування в Україну до 2030 року становить 73 млрд $, тоді як тенденції розвитку ринку зелених облігацій в світі показують 1,273 трлн $ [2]. Так, серед країн, які найбільше уваги приділяють розвитку ринку зелених облігацій слід зазначити: США, КНР, Франція, Німеччина, Бельгія, Швеція, Канада, Японія, Ірландія, Норвегія.

Яскравим прикладом є Данія, яка ефективно формує свій паливно- енергетичний баланс, в якому нафта складає -- 43 %, газ -- 24 %, вугілля -- 21 %, поновлюючі джерела енергії -- 12 %. Із поновлюючих джерел енергії використання дерев'яної тирси складає -- 44 %, енергії вітру -- 27 %, спалювання соломи -- 27 %, вироблення біогазу -- 6 %. Окрім цього, використовуються геотермальні установки та енергія отримана від спалювання сміття [2].

Разом з вище зазначеним на рис. 1 можемо побачити, що Україна все ж таки має значний технічно-досяжний потенціал вироблення енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, який становить понад 98,0 млн т у. п. на рік.

Рис. 1. Технічно-досяжний потенціал вироблення енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива

Примітка: складено авторами на основі [2].

Таким чином, можемо констатувати, що активізація процесів розробки і впровадження інноваційних проектів у сфері енергозбереження чинитиме позитивний вплив не лише підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, а й покращення якості життя в країні, що дозволить побудувати соціально-орієнтовану економічну систему.

З огляду на існуючі тенденції зростання цін на енергоносії, підвищується попит на сталі енергозберігаючі рішення в усіх галузях економіки. Послуги з енергоефективності та енергозбереження поступово перетворюються на новий бізнес-сегмент, який має перспективу розвитку, однак потребує певної технічної підтримки та відповідного дослідження [2]. Трансформаційний розвиток окремих галузей економіки потребує досліджень інноваційних проектів стосовно енергозбереження та їх реалізацію, що в перспективі істотного збільшить частку наукомісткої інноваційної продукції у загальному обсязі ВВП країни.

Разом з тим потрібно наголосити на чинній Енергетичній стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» [3], в якій наголошено на основних стратегічних складових щодо розвитку паливно-енергетичного комплексу України та його конкурентоспроможності, а також використання альтернативних джерел енергії на період до 2035 року.

Водночас, змушені констатувати, що при впровадженні інноваційних проектів на ринку енергозбереження притаманні бар'єри: обмежений доступ до технологій, недосконалі національні стандарти, слабка організаційна та незадовільна правова база, висока вартість послуг з енергоефективності, нестача кваліфікованих фахівців, низька якість пропозиції послуг з енергоефективності на ринку, низький попит, недостатня підтримка з боку органів влади, відсутність доступу до капіталу у клієнта. Слабка ін-ституційно-правова база розглядається як сильна перешкода, однак більшість респондентів погодилися з тим, що ситуація покращилася протягом останніх кількох років, і вже відчутні позитивні зміни в законодавстві. Аспекти забезпечення інноваційного розвитку підприємств та дослідження інноваційних проектів посіли одне з провідних місць у дослідженнях багатьох науковців, зокрема Й. Шумпетера, П. Санто [4], Б. Твісса [5], Р. Фатхудинов [6]. Роль інноваційних проектів з енергозбереження у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств досліджені у роботах В. М. Геєця [7], С. Ф. Єрмілова [7], Ю. П. Ященка [7], В. В. Григоровського [7], Е. Ліра [7], Н. С. Кубишина [8], О. Ю. Цапук [8], А. Ю. Данілкової [9], І. Павлової [10], Д. С. Букреєва [11]. Стосовно обґрунтування необхідності впровадження інноваційних проектів енергозбереження на підприємствах України розгортаються дискусії щодо впровадження саме інновацій на підприємствах з впровадженням альтернативних джерел енергії для посилення їх конкурентоспроможності. А це в свою чергу потребує теоретичного й практичного вивчення та дослідження інноваційних проектів.

Метою статті є вивчення особливостей впровадження інноваційних проектів з енергозбереження на підприємствах України, а також дослідження тенденцій впровадження інноваційних проектів з енергозбереження та їхнього впливу на діяльність вітчизняних підприємств.

Так, на сьогодні дослідження інноваційних проектів енергозбереження перебуває на недостатньому рівні їх вивчення, хоча усім учасникам системи економічних відносин зрозуміло, що саме інновації є ключовим елементом ринку. Під час впровадження інновацій стосовно енергозберігаючих технологій на підприємствах на ринку відбуваються невдачі через вплив чинників, які потрібно шукати у нових знаннях, технологіях, потребах.

На світовому ринку впровадження інноваційних проектів енергозбереження є однією із основних складових елементів ефективної конкурентної боротьби, що сприяє інноваційній активності підприємств, тобто впровадження інноваційних розробок, нових технологій, знань, інформації. Таким чином, створення сприятливого інноваційного середовища сприяє розвитку окремих галузей національної економіки, які реалізовують інноваційні розробки з енергозбереження.

В основу розробки інноваційних проектів енергозбереження підприємствами України та відповідно і їх реалізації повинні включати основну складову відновлюваної енергетики, оскільки, це шлях до економічного розвитку та енергонезалежності нашої країни та для посилення конкурентоспроможності самих підприємств. В Україні працюють сонячні та вітроелектростанції, реалізуються інноваційні проекти з виробництва енергії з біомаси та біогазу, вирощування енергокультур.

Так, потужність і відпуск енергії за джерелами постачання енергії в 2019 році сонячної та вітроелектростанції становили 1 953 тис. кВт та 795 тис. кВт проти 2016 року, де сонячна та вітроелектростанція становили 387 тис. кВт та 387 тис. кВт [1].

З даних Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України районування території випливає, що реалізація інноваційних проектів впровадження:

а) сонячних електростанцій -- є найбільш ефективна в АР Крим, Одеській, Дніпропетровській, Херсонській, Харківській, Запорізькій, Чернігівській, Донецькій, Луганській, Житомирській, Київській, Миколаївській та Полтавській областях;

б) наземних вітряних електростанцій -- найбільш ефективна в АР Крим, Херсонській, Запорізькій, Івано-Франківській, Одеській, Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Чернівецькій, Закарпатській та Львівській областях.

Виникає необхідність, перш за все враховувати пріоритетність реалізації інноваційних проектів міжсекторальних проектів у Миколаївській, Дніпропетровській, Харківській, Одеській та Херсонській областях, які мають найбільш розвинений машинобудівний комплекс, а також найвищий вітроенергетичний потенціал в країні, що створює основи для ефективного будівництва вітрових електростанцій та виготовлення для них сучасних ві-тротурбінмультимеговатного класу. Крім того, вітроелектростанції займають порівняно невеликі земельні ділянки [2].

Залежно від способів досягнення енергоефективності С. І. Павлова пропонує розрізняти такі типи інноваційних енергоефективних проектів: проекти технологічні; ресурсозберігаючі проекти; соціальні та екологічні проекти; організаційні енергоефективні проекти [10]. Таким чином, слід наголосити на необхідності застосування інструментарію управління вище згаданими типами інноваційних енергоефективних проектів для ефективної їх реалізації.

Проектний менеджмент пропонуємо розглядати, як основну складову при реалізації інноваційних проектів енергозбереження на конкурентоспроможних підприємствах України, зокрема доцільно зосередити свою увагу саме на використанні енергоменеджменту та енергоаудиту, перш за все як інструменту управління ефективністю енерговикористання, енергозбереження та енергоефективності будь-якого конкурентоспроможного підприємства. Система енегроменеджменту та енергоаудиту може бути використана для виконання регуляції та для покращення відповідного середовища. Так, для посилення конкурентоспроможності на підприємстві енер-гоаудит передбачає вирішення таких завдань, як: фінансова оцінка енергозберігаючих заходів, визначання потенціалу енергозбереження, розробка організаційних і технічних заходів, які направлені на зменшення витрат енергії.

Основною метою впровадження енергоменеджменту на підприємстві є організація раціонального енергозбереження з мінімальним екологічним впливом за умови економного використання первинних енергоресурсів; впровадження системи енергоменеджменту відповідно до вимог міжнародного стандарту для досягнення економічної ефективності, яка полягає у зменшенні витрат сировинних та енергетичних ресурсів, покращення фінансових показників підприємства за рахунок економії всіх видів ресурсів.

Механізм стимулювання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел в Україні передбачає «Зелений» тариф для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з сонячної та вітряної енергії. Розмір «Зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання відображений в табл. 1.

Таблиця 1. Розмір «Зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання