Механізми ефективного державного стимулювання і пріоритети при інвестуванні в економіку України

Размещено на http://allbest.ru

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

Механізми ефективного державного стимулювання і пріоритети при інвестуванні в економіку України

Є.В. Редзюк, канд. екон. наук, доц., с. н. с.,

с. н. с. сектору міжнародних фінансових досліджень

Київ

Анотація

Проаналізовано сучасні підходи щодо державного стимулювання інвестицій у світі. Показано, що Україна недостатньо ефективно використовує механізми залучення капіталів та інвестицій у вітчизняну економіку. Запропоновано впровадження оновленого інституційного механізму залучення продуктивних інвестицій з урахуванням сучасних тенденцій і підходів у країнах-сусідах.

Ключові слова: інвестиції; інвестиційна діяльність; державне регулювання інвестицій; стимулювання інвестицій; міжнародні інвестиції.

Сучасна глобалізована світова економіка вимагає від прогресивних держав системної націленості на підвищення власної конкурентоспроможності, яка значною мірою формується завдяки впровадженню відповідних механізмів ефективного державного стимулювання інвестицій. У цьому аспекті правильно вибудувані пріоритети при інвестуванні значно впливають на ефективність економіки певної країни -- реципієнта інвестиційних ресурсів і на якість її соціального та інфраструктурного середовища.

У світі існують різні підходи і механізми щодо залучення інвестицій, але більшість успішних прикладів державні органи влади, на жаль, не враховують при реформуванні економіки України. У вітчизняному соціально-економічному середовищі домінує характер адміністративно-формальних відносин з податково-митним тиском, а також з низкою підвищених ризиків, а саме: несформованою системою захисту власності й безпечності ведення бізнесу в Україні; неякісною інфраструктурою; зарегульованим законодавством; тощо. Усе це в комплексі зумовлює фокусування на даній темі, щоб виправити існуючі проблеми.

Аналізом впливу інвестицій на соціально-економічне середовище країн світу, ефективним залученням інвестиційних ресурсів, пріоритетами при інвестуванні в економіку займалися такі вчені, як: І. Бланк, Т. Богдан, О. Борзенко, В. Геєць, Дж. Кейнс, Т. Майорова, А. Пересада, О. Рогач, О. Шаров та інші. Їхні досягнення є вагомими, але сучасні виклики глобалізації та наднизькі темпи залучення інвестицій в українську економіку актуалізують продовження дослідження цього питання.

Отже, мета статті -- обґрунтувати існуючі проблеми залучення продуктивних інвестицій у вітчизняну економіку, розкрити механізми ефективного державного стимулювання інвестицій в провідних економічно розвинутих країнах світу, оцінити потенціал таких заходів в Україні та на основі цього сформувати пріоритети і перелік заходів із стимулювання інвестицій.

Продуктивні інвестиції відіграють ключову роль в економічному зростанні держави. Багато країн світу завдяки залученню інвестицій освоїли нові виробництва, ринки, технології, патенти, ліцензії, ноу-хау тощо. Усе це сприяє тому, що збільшується випуск і асортимент товарів та послуг, зростають заробітні плати, пожвавлюється підприємницьке середовище, а при відповідних державних стимулах і зовнішньоекономічній політиці -- зростає й експортний потенціал.

Таким чином, відбувається істотне оновлення структури економіки на більш якісній основі, посилюється конкурентоспроможність підприємницького сектору і зростає заможність населення.

З посиленням економічної, фінансової та інвестиційної глобалізації у світі більшість країн активно залучають капітали для розвитку власних економік. бізнес економіка україна інвестиція

Завдяки цьому за останні 30--50 років значно зросла міжнародна торгівля, а країни з ринками, що формуються, і ринками, що розвиваються, суттєво підвищили свій ВВП, розвинули власні економіки та зменшили рівень бідності серед населення.

Україна є однією з небагатьох найбідніших країн Європи, яка також могла б долучитися до держав, які завдяки раціональному і прагматичному залученню капіталу у власну економіку покращили свій стан. Але аналіз розбудови української державності показує, що, на відміну від інших країн світу, у нас не було створено чітких пріоритетів, не відбулося стимулювання інвестицій, не побудовано якісного середовища для інвесторів.

Основними причинами цього на початку незалежності України була недооцінка складності побудови справжніх ефективних ринкових інститутів, потім мала місце недалекоглядна, а іноді відверто егоїстична політика вищого керівництва держави, яке не було зацікавлене в інвестиціях і розбудові економіки, а націлене на монопольне володіння активами в Україні (що проявилося в гіперінфляції, криміналізації суспільних відносин, тіньовій приватизації тощо).

Таким чином, відсутність стратегічно орієнтованих, згуртованих політичних еліт спричинила незадовільний стан інвестицій в економіку України і, як наслідок, призвела до відставання від інших країн Європи і більшості країн світу.

Так, вітчизняні політичні еліти й олігархічні клани вибудували в соціально-економічній системі України інститути, що не забезпечують повною мірою певних свобод і прогресивних змін для економічних суб'єктів, імітуючи демократичні процеси і нав'язуючи свою волю суспільству.

Ефективних громадянсько-суспільних інститутів і законодавчих обмежень недостатньо, щоб проводити активну антимонопольну, приватизаційну, інвестиційну політику в нашій країні.

До того ж, починаючи з 2014 р., анексія Криму і збройний конфлікт на Донбасі суттєво знизили привабливість України як об'єкта для інвестицій.

У 2020--2021 рр. до цих проблем додалася пандемія COVID-19, яка також ускладнила інвестиційну діяльність і у світі, і в Україні, що супроводжується кризовими явищами і значним недофінансуванням інфраструктури й бізнесу.

Все це підтверджують показники рівня інвестицій -- ПІІ в країнах-сусідах є на порядок вищими порівняно з Україною (табл. 1).

З табл. 1 видно, що порівняно з Польщею, Угорщиною, Туреччиною, Російською Федерацією Україна поступається залученням ПІІ в 3--5 разів, а з набагато меншими за територією та кількістю населення Словаччиною, Чехією, Румунією або перебуває на рівні, або в 1,5--2 рази відстає від них за цим показником.

У цілому має місце істотна невідповідність стосовно ПІІ за привабливістю в отриманні інвестицій вітчизняною економікою на тлі інших країн регіону. Крім того, у глобальному індексі країнової привабливості (Global Foreign Direct Investment Country Attractiveness Index -- GFICA) за залученням ПІІ Україна посідає лише 58-му позицію з 44,8 балу. Всього в рейтингу із 109 країн світу в десятці лідерів у 2020 р. були: США (75,9), Швейцарія (72,7), Швеція (70,4), Сполучене Королівство (70,1), Німеччина (69,9), Нідерланди (69,3), Сінгапур (68,2), Франція (67,2), Данія (67,1), Гонконг (66,8).

Індекс GFICA охоплює понад 60 показників, за якими нараховуються відповідні бали. По кожній країні в даному рейтингу враховуються такі групи показників:

Таблиця 1. Прямі інвестиції в країни Центрально-Східної Європи у 2015--2019 рр. (млн дол.)

Джерело: складено автором за: Foreign Direct Investment 2015--2019 / The World Bank [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : https://data.worldbank.org/indicator/BX.KLT. DINV.CD.WD (дата звернення: 01.07.2021).

1) невизначеність (волатильність зростання ВВП, рівень інфляції, волатильність реального обмінного курсу національної валюти до провідних світових валют, кількість валютних криз) і макроекономічна стабільність (відношення дефіциту поточного рахунку до ВВП, відношення фіскального балансу до ВВП, відношення валового державного боргу до ВВП);

2) фінансова інфраструктура та її розвинутість (відношення широкої грошової маси до ВВП (М2 до ВВП), внутрішній кредит приватному сектору (% до ВВП), відношення ринкової капіталізації лістингових компаній до ВВП);

3) рівень державного управління (виборність і відповідальність, професійність дій влади, політична стабільність і відсутність насилля, ефективність уряду, нормативна якість, верховенство законів, боротьба з корупцією);

4) оцінка бізнес-середовища (кількість процедур і час на відкриття бізнесу; дозволи на будівництво, реєстрація власності, підключення електрики -- кількість процедур і час на їх отримання; можливість отримання кредиту; рівень захисту інвесторів; забезпечення виконання контрактів);

5) доступність до ринку, його розмір і потенціал; людські та природні ресурси; компоненти витрат (рівень податкових і митних ставок, затрати на робочу силу, час на сплату податків, середня вартість експорту-імпорту за контейнер);

6) ефективність логістики (ефективність митного і прикордонного оформлення, показники торговельної та транспортної інфраструктур, виконання міжнародних перевезень, якість і компетентність логістики, можливість контролю ланцюгів поставок та їх продуктивність, своєчасність, насиченість дорогами, індекс повітряного транспорту);

7) телекомунікації та інформаційно-комунікаційні технології (кількість і якість широкосмугового Інтернету, кількість абонентів фіксованого зв'язку, кількість абонентів мобільного зв'язку, процент фізичних осіб, що користуються Інтернетом);

8) наявність транснаціональних корпорацій (кількість ТНК з 24 країн ОЕСР; частка ПІІ від ТНК, які надходять, по відношенню до загальних ПІІ; загальна кількість двосторонніх інвестиційних договорів, накопичених до розглянутого року);

9) інновації та диференціація (індекс складності ринку, індекс складності бізнесу, індекс знань, частка в загальній кількості заявок на дизайн, частка в загальній кількості заявок на реєстрацію торгових марок, частка загальної кількості патентів країни до світового обсягу, індекс електронного урядування) h

Ідентифікація, моніторинг і вдосконалення за цими дев'ятьма напрямами суттєво покращують внутрішній стан соціально-економічного середовища країни, а також посилюють зовнішню конкурентоспроможну позицію серед інших країн світу. Тому провідні економічно розвинуті країни світу системно покращують ці показники, постійно вдосконалюючи власне законодавство і регулюючи середовище для бізнес-структур. Вищим органам влади України необхідно впроваджувати покращення за наведеними показниками і долучатися до інших країн світу, що сприятиме поступовому підвищенню країни в даному рейтингу, а головне -- залучить довгострокові ПІІ на міцній інституціональній основі.

Зазначимо, що за джерелами фінансування Україна також має істотно занижені показники іноземного інвестування та депресивні незбалансовані показники внутрішнього інвестування в економіку. Дані щодо капітальних інвестицій за джерелами фінансування показують, що іноземні інвестори майже не цікавляться інвестиціями в українську економіку, банківська сфера також дуже слабо фінансує капітальні інвестиції, а переважна більшість коштів акумулюється з власних джерел підприємств (табл. 2).

Аналіз капітальних інвестицій (табл. 2) показує, що у 2014--2020 рр. провідними джерелами залишалися власні кошти підприємств та організацій (65--78%), а кошти іноземних інвесторів складали лише жалюгідні 0,5--3%. До того ж, починаючи з 2016 р. вони поступово знижуються, що свідчить про не зацікавленість в інвестуванні та непривабливість української юрисдикції для започаткування бізнес-структур. У цілому за джерелами фінансування системного збільшення крім як за кошти центрального і місцевих бюджетів не спостерігається. Винятком став тільки 2020 р., що зумовлено поширенням пандемії СОУГО-19 в Україні та введенням локдауна, який відчутно призупинив ділову активність.

Таблиця 2.

Капітальні інвестиції за джерелами фінансування у 2014--2020 рр. (млн грн)

Джерело: розраховано автором за: дані Державної служби статистики України / Економічна статистика / Економічна діяльність / Капітальні інвестиції [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/

Зростання стандартів життєвого рівня в Україні значною мірою є результатом підвищення продуктивності праці, інтенсифікації та ефективності виробництва, активного продажу на світових ринках виготовлених в Україні товарів і послуг з більш високою доданою вартістю. Усе це можливе в основному тільки в разі залучення певних нових технологій, ноу-хау, інновацій, а головне -- інвестицій для побудови сприятливого інфраструктурного середовища. З огляду на це, у світі для залучення інвестицій і технологій спочатку фокусуються на розбудові відповідної інфраструктури і впровадженні найкращих світових стандартів у верховенстві права, державному регулюванні, освіті, науці, медицині тощо.

Для України цікавим є успішний приклад ОАЕ щодо створення промислової зони Халіфа Абу Дабі -- KIZAD Free Zone. На сьогоднішній день там уже працюють понад 200 компаній із загальним обсягом інвестицій понад 17,7 млрд дол. Якщо говорити про економічний ефект, то ця зона створює 29% загального ВВП емірату і 44% ненафтового ВВП. При підписанні меморандуму про наміри одразу виділяють вільну ділянку промислової зони, підключають електрику і підводять залізничні колії. Також одразу надають офіси, складські приміщення, виробничі цехи з усіма підведеними комунікаціями (електрика, газ, вода). При цьому відстань до порту не перевищує 4 км по зручних комунікаціях. Податки в промисловій зоні KIZAD Free Zone ОАЕ складають: корпоративний податок -- 0%; податки на зарплату -- 0%; податки на ввезення обладнання -- 0%. Вигоду вони бачать у непрямих податках: коли відкривається нове виробництво, то навколо нього починає формуватися мережа постачальників товарів і послуг, які й сплачуватимуть податки, на зарплату купуватимуть товари, розваги та їжу в місцевих виробників. На цьому ОАЕ зароблятиме 5% ПДВ та інші податки і платежі. В Україні ж інвестор має сплатити податок на прибуток у розмірі 18%, сумарні податки на зарплату -- 40% (18% податок на доходи фізичних осіб і 22% ЄСВ), а також різні платежі й ренти за землю, ліцензії, ввезення обладнання тощо. Додатковою перевагою в промисловій зоні KIZAD Free Zone ОАЕ є і можливість місцевого фінансування (кредити або частка в капіталі). Тому навіть деякі українські підприємства вже почали успішно функціонувати в цій промисловій зоні KIZAD Free Zone. Khalifa industrial zone [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : https:// www.kizad.ae/ (дата звернення: 01.07.2021)..

Ураховуючи існуючі підходи до залучення інвестицій в ОАЕ, українському уряду необхідно терміново переосмислити сучасну політику залучення інвестицій і сформувати пріоритети для розвитку, в першу чергу, промислово орієнтованої та інноваційної економіки.

На наш погляд, найбільш доцільним для розвитку цих двох найпріоритетніших напрямів є створення двох видів інфраструктурно підготовлених парків: індустріальні парки та інноваційні парки для розвитку ІТ-технологій, медіапродуктів і високотехнологічних сервісів. У такий спосіб Україна зможе суттєво посилити свої конкурентні позиції на ринках товарів з високою доданою вартістю, оновити і покращити вітчизняну промислову інфраструктуру, запустити вітчизняне виробництво складної промислової техніки, забезпечити своє більш впевнене майбутнє у ХХІ ст.

Зазначимо, що в сучасних умовах тільки мобілізація внутрішнього інвестиційного ресурсу і широке залучення зовнішніх інвестицій здатні забезпечити модернізаційні перетворення, які суттєво підвищать конкурентоспроможність економіки. У цьому аспекті важливість інвестицій для будь-якої країни сучасного світу є беззаперечною, особливо для країн, що розвиваються, які потребують значних інвестиційних ресурсів на розбудову більш досконалого соціально-економічного середовища і підвищення добробуту своїх громадян.

До таких держав відноситься і Україна, тому, на наш погляд, необхідно виявити, в чому саме проявляється критична недоінвестованість вітчизняної економіки, які канали інвестицій не функціонують або є малоефективними, що потрібно виправити для покращення стану інвестиційної діяльності.

Україна на сучасному етапі розвитку своєї економіки вважається сировинноорієнтованою країною з недосконалою структурою економіки, застарілою інфраструктурою та істотно недоінвестованим людським капіталом. При цьому кошти, отримувані експортними галузями завдяки періодично високим світовим цінам на руду, метали і аграрну продукцію, використовуються недостатньо ефективно -- процесу 'їх перетікання в більш високоінтелектуальні та високопродуктивні виробництва майже не спостерігається.

У вітчизняній економіці вже понад 20--25 років переважають низькотехнологічні виробництва, тому рівень продуктивності праці є в рази нижчим від переважної більшості країн пострадянського простору (в 1,8--3 рази), Східної (у 3--10 разів) та Західної (у 10--20 разів) Європи. Такий стан справ призвів до того, що в Україні спостерігаються критичний знос основних засобів, висока ресурсо- та енергомісткість виробництва; низький технологічний рівень і низька інноваційна спроможність економіки. Крім того, триває погіршення матеріальної бази основних галузей соціальної сфери, що створює суттєві перешкоди для якісного розвитку людського потенціалу World Development Indicators: Decent work and productive employment / The World Bank [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://wdi.worldbank.org/table/2.4# (дата звер-нення: 01.07.2021). [1; 2].

У ХХІ ст. на підвищення продуктивності праці впливають такі фактори, як фондоозброєність і підвищення кваліфікації кадрів, процес і ефект реалокації, тобто активізація міжсекторного і міжгалузевого перетікання робочої сили до сфер діяльності, що найбільш активно і високопродуктивно розвиваються. Запуском цього процесу є наявність інвестиційних та інтелектуальних ресурсів з відповідним сприятливим інституційно-інфраструктурним забезпеченням.

В Україні ці процеси, на жаль, відбуваються епізодично і несистемно, а результат, за даними міжнародних індексів і макроекономічної статистики, в основному незадовільний. Тому визначальним фактором системного розвитку для економіки України є формування сприятливої нормативно-правової бази, інфраструктурного та інституційного забезпечення, що залучатимуть і збільшуватимуть потоки інвестиційних та інтелектуальних ресурсів у вітчизняну економіку [3].

Частково інвестиційна політика в Україні впроваджується, але її заходи ще не мають системних успіхів. З позитивного у цій сфері можна відзначити те, що депутати Верховної Ради України ухвалили відповідний Закон Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями : Закон Украї-ни № 1116-ІХ від 17.12.2020 р. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1116-20#Text, який виокремлює новий вид інвестора -- такого, що має значні інвестиції, і передбачає для нього низку преференцій. Відтепер цих інвесторів під час здійснення їхніх проєктів супроводжуватимуть персональні радники, уповноважені Кабінетом Міністрів України -- державні інвестиційні менеджери. Закон містить вимоги до інвестиційного проєкту, який претендує на державну підтримку. Зазначається, зокрема, що розмір капіталовкладень має перевищувати 20 млн євро і передбачати створення не менш як 80 робочих місць.

У Законі наведено також обмежений перелік сфер промисловості, в яких такі проєкти можуть реалізуватися. Так, визначено можливість отримання податкових пільг, забезпечення інвестиційних проєктів об'єктами суміжної інфраструктури, надання переважного права користування земельними ділянками державної чи комунальної власності для реалізації інвестиційних проєктів, закріплення гарантій інвестора через укладання прямого договору з Урядом України. При цьому загальний обсяг державної підтримки не повинен перевищувати 30% від суми інвестицій у проєкт. Згідно з документом, підтримка надаватиметься підприємствам, які працюватимуть у переробній промисловості, транспортній галузі, освіті, науковій та науково-технічній сферах; охороні здоров'я, мистецтві, культурі, спорті, туризмі та курортно- рекреаційній галузі. Також передбачено створення спеціальної урядової уповноваженої установи, яка займатиметься супроводом інвестиційного проєк- ту, допомогою інвесторам від його початку і протягом усього часу реалізації. Що ж до суті пільг, то йдеться про звільнення від певних видів податків і мит, забезпечення переважного права землекористування тощо Президент підписав закон щодо державної підтримки інвестиційних проектів зі значними інвестиціями / Офіс Президента України. -- 2021. -- 10 лют. [Електронний ресурс]. -- Ре-жим доступу : https://www.president.gov.ua/news/prezident-pidpisav-zakon-shodo-derzhavnoyi- рЫШткМтгай-66453.

Крім того, Україна проводить імплементацію українського законодавства в контексті «промислового безвізу» з країнами ЄС. Для цього необхідно 80 нормативних актів ЄС гармонізувати із законодавством України. Так, щодо 67 документів експерти дійшли висновку, що законодавчі акти ЄС належним чином транспоновані. Ще щодо 13 документів робота триває. За шістьма з них були надані проєкти відповідних нормативних актів ЄС «Промисловий безвіз»: перший звіт експертів місії ЄС дає позитивну оцінку щодо високого ступеню імплементації українського законодавства до європейського / Прес-служба Мінеко-номіки. -- 2021. -- 17 трав. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : https://www.me.gov.ua/ News/Detail?lang=uk-UA&id=404d856e-7fa2-4cb0-882a-1274f3b21c0d&title=PromisloviiBezviz- PershiiZvitEkspertivMisiisDaPozitivnuOtsinkuSchodoVisokogoStupeniuImplementatsiiUkrainsko goZakonodavstvaDovropeiskogo. Також 11 травня 2021 р. затверджено положення про «Офіс з розвитку підприємництва та експорту», метою діяльності якого є сприяння розвитку і підтримка малого та середнього підприємництва, підтримка і просування експорту товарів, робіт та послуг українських виробників відповідно до програмних документів Кабінету Міністрів України, інших документів державного планування Уряд ухвалив рішення щодо створення «Офіс з розвитку підприємництва та експор-ту» / Урядовий портал. -- 2021. -- 18 трав. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-uhvaliv-rishennya-shchodo-stvorennya-ofisu-z-rozvitku- pidpriyemnictva-ta-eksp ortu.

Окреслені заходи та інститути мають покращити стан інвестиційної політики в нашій країні, але поки що не спостерігається суттєвого збільшення інвестицій, підвищення продуктивності праці, а ступінь зносу основних фондів на підприємствах зростає. При цьому ІТ-сектор України розвивається більш потужно і системно, ніж інші сфери економіки, працюючи в основному в тіні. З огляду на це, ефективне державне стимулювання має більше уваги приділяти розвитку освіти, науки, молодіжній політиці, формуванню сприятливого інноваційно-цифрового середовища. Отже, пропоновані інноваційні парки в Україні здатні більш системно активізувати і скоординувати це зростання.

Ефективні реформи державного стимулювання інвестування в економіку України, на наш погляд, повинні включати такі заходи:

1) держава має відчутніше стимулювати саме інклюзивний економічний розвиток і забезпечувати відповідні європейські соціальні стандарти для населення країни;

2) необхідними є вдосконалення механізмів та інструментів державної політики, спрямованих на забезпечення титулів власності в українські активи; формування прозорих, стійких інститутів правоохоронної та судової гілок влади, які чітко функціонуватимуть і будуть зосереджені на інтересах громадянського суспільства;

3) стратегічно виважена інвестиційна політика держави має базуватися на прорахованих і ретельно розроблених тактичних заходах, а також забезпечуватися відповідними інститутами, інфраструктурою та іншими ресурсами, що сприятиме розширенню довгострокового інвестиційного потенціалу держави і активізації інвестиційної діяльності підприємств;

4) обмеженість державних інвестиційних ресурсів зумовлює їх зосередження у максимально продуктивних каналах формування критичної інфраструктури для економіки України та у виробленні товарів з найвищими показниками доданої вартості. На державному рівні мають бути озвучені чіткі пріоритети, ресурси і заходи із зазначенням часу їх реалізації;

5) державно-приватне партнерство повинне націлюватися на мультиплікаційний ефект, коли 1 грн державних коштів створює 3, 5 або навіть 10 грн у товарах, послугах, перспективних патентах, що збільшуватиме місцеві та державний бюджети і при цьому активно стимулюватиме приватні вкладення. На наш погляд, найбільш ефективними методами є створення сучасних інноваційних та індустріальних парків біля великих українських міст з максимальним інфраструктурним забезпеченням для підприємців (електро- і водопостачання, Інтернет і зв'язок, логістичні шляхи і комунікації, складські приміщення, каналізація та утилізація промислових відходів; послуги з правового оформлення, ІТ-забезпечення, охорони, клінінгу, ведення бухгалтерського обліку; консалтинг з управлінських, маркетингових та ін. питань);

6) удосконалення податкового, земельного, корпоративного, митного і спеціального інвестиційного законодавства, підвищення рівня захисту інтересів приватних інвесторів, дерегуляція і посилення заходів боротьби з корупцією і забюрократизованістю у сфері інвестиційної діяльності;

7) покращення фінансово-інвестиційного механізму забезпечення інвесторів з формуванням більш дієвого, прозорого і ефективного фондового ринку і поступовим зниженням облікової ставки НБУ, що в цілому здешевить залучення кредитних ресурсів для підприємницьких структур;

8) упровадження сприятливої та стимулюючої політики амортизаційних відрахувань, спрямованої на збільшення фондів амортизації, а також пришвидшення темпів оновлення активів на підприємстві. У цьому контексті, на нашу думку, малим і середнім підприємствам машинобудівної галузі, переробної промисловості, інноваційного сектору та ІТ-сфери можна запропонувати замінити податок на прибуток податком на виведений капітал, а сировинним підприємствам, навпаки, запровадити сплату ренти, яка б обмежувала дохідність від різких цінових коливань на світових ринках;

9) розробка і впровадження оновленого законодавства щодо фокусування великого вітчизняного корпоративного сектору на вертикально інтегрованій диверсифікації. Кожна велика корпорація має займатися своїм чітко визначеним профільним напрямом і вдосконалювати його, системно інвестуючи в нього. У цьому контексті є сенс переосмислити і перезавантажити антимонопольне законодавство України;

10) надання більше можливостей для опосередкованої підтримки малого і середнього бізнесу машинобудівної сфери, переробної промисловості, інноваційного сектору та ІТ-сфери, особливо при експортних поставках готової продукції (страхування і кредитування продукції, надання гарантій; логістичне, маркетингове і консультаційне забезпечення; тощо).

Раціональне і стратегічно виважене стимулювання інвестиційної діяльності передбачає комплекс інституціональних передумов, фіскальних і фінансово-кредитних важелів стосовно підвищення зацікавленості інвесторів-резидентів та інвесторів-нерезидентів у нарощуванні фінансування проєктів з розширення виробничих потужностей пріоритетних галузей і сфер діяльності, інфраструктури, а також у розвиток людського капіталу. Завдяки запуску цього механізму формуватиметься стійке економічне зростання за рахунок системної технологічної модернізації та якісної структурної перебудови економіки. Україні як аутсайдеру в залученні інвестицій і розбудові інноваційно орієнтованої економіки необхідно в першу чергу перезапусти- ти цей процес на привабливій для потенційних інвесторів основі. Тому, на наш погляд, головними пріоритетами мають бути впровадження індустріальних парків за типом ОАЕ та інноваційних парків для посилення вітчизняної ІТ-сфери (створення на 'їх основі привабливих вітчизняних силіконових долин поруч із столицею, обласними центрами і великими містами України, такими, наприклад, як Кривий Ріг, Маріуполь, Каменське, Мелітополь, Краматорськ); а також виконання 10 пунктів з оновленого державного стимулювання інвестиційної діяльності [4].

Станом на ІІ півріччя 2021 р. Україна має в реєстрі 49 індустріальних парків, але з них реально працюють тільки сім. Їх вплив на економіку України абсолютно невідчутний у зв'язку з відсутністю стимулів. При цьому біля наших кордонів сусіди в Угорщині сформували 210 індустріальних парків, які генерують 30% ВВП країни. Там парки отримують до 80% податкової знижки на п'ять років, 50-процентну знижку на сплату соціальних внесків і 1300 євро субсидії на створення одного робочого місця. Туреччина також створила 400 дуже успішних парків.

Там немає ПДВ при купівлі землі, скасовано податок на нерухомість строком на п'ять років, податок на прибуток, половина внеску роботодавця на соціальне страхування сплачується урядом. У Польщі діє 83 індустріальних парки і в них компенсується від 15 до 50% інвестицій через податкові знижки. Парки звільняються від сплати податку на землю, у них зменшено ставку оренди, відсутні ПДВ та ввізне мито на обладнання й сировину Дмитро Кисилевський: як розвивати українську промисловість за допомогою індустрі-альних парків / За матеріалами Finance.UA. -- 2021. -- 2 лип. [Електронний ресурс]. -- Ре-жим доступу : https://news.finance.ua/ua/news/-M95962/dmytro-kysylevskyj-yak-rozvyvaty- ukrayinsku-promyslovist-za-dopomogoyu-industrialnyh-parkiv (дата звернення: 02.07.2021).. Ці країни створили умови для успішного промислово-економічного розвитку і, по суті, є конкурентами України за інвестиції та технології, тому вітчизняна економіка потребує аналогічних кроків. Автори бестселера Тью Блуммарт, Стефан ван ден Брук у своїй книзі «Четверта промислова революція і бізнес» зазначили, що лінійне мислення марне в нелінійному світі! Майбутнє не є продовженням минулого. Воно -- низка стрибкоподібних змін. Тільки прийнявши ці зміни і навчившись з ними справлятися, ми отримаємо шанс вижити і добитись успіху у XXI ст. Отже, Україні необхідно прийняти існуючі виклики і, незважаючи на певні труднощі з інституційним становленням, євроінтеграційними зусиллями та конкурентами в регіоні, поетапно сформувати пріоритети при запровадженні індустріальних та інноваційних парків, законодавчо їх оформити і, використовуючи природні конкурентні переваги (дешеву і кваліфіковану робочу сила, дешеві ресурси та електроенергію, розвинутий ІТ-сектор, помірний клімат, зручне розташування поруч з Європою, Азією та країнами пострадянського простору), максимізувати для економіки України ефект від їх упровадження [5; 6].

Висновки

У підсумку зазначимо, що сучасний розвиток світової економіки значною мірою посилив виклики і невизначеність, які пов'язані з пандемією, деглобалізаційними процесами або захистом своїх ринків між країнами і бізнес-структурами у світі. Незважаючи на це, Україна все ж таки має можливість сформувати і розвинути сучасну економіку за рахунок певних пріоритетів. На наш погляд, такими є: машинобудівна галузь, переробна експортоорієн- тована промисловість, ІТ-сектор та інноваційний сектор. Саме ці чотири надважливі сфери наша держава повинна законодавчо, інституційно та інфраструктурно підтримувати, ефективно стимулювати приватних вітчизняних і закордонних підприємців інвестувати в них. Для цього в Україні необхідно запровадити функціонально спроможні індустріальні (машинобудівна галузь, переробна експортоорієнтована промисловість) та інноваційні (ІТ-сфера та інноваційний сектор) парки. Крім того, запровадження в цих парках податково-фіскальних заходів на рівні Угорщини, Туреччини і Польщі буде недостатньо, а тому потрібно використовувати ще більш сприятливий для інвесторів досвід ОАЕ, при цьому суттєво покращивши інституціональне та інфраструктурне забезпечення для впровадження ефективно діючих індустріальних та інноваційних парків. Для заможного і впевненого майбутнього Україні потрібно врахувати свої помилки і шукати можливості та ресурси, реалізовувати власні плани розвитку, щоб у подальшому завойовувати своє місце в новій динамічній та глобалізованій світовій економіці. Це складне, але реальне завдання для українського суспільства, а особливо для державних і місцевих органів влади.

Список використаної літератури

1. Павлюк А.П., Покришка Д.С., Молдован О.О. та ін. Пріоритети інвестиційної політики в контексті модернізації економіки України ; [за ред. Я.А. Жаліла]. -- К. : НІСД, 2013. -- 80 с.

2. Інноваційна Україна 2020 : нац. доповідь ; [за заг. ред. В.М. Гейця та ін.] / НАН України. -- К., 2015. -- 336 с.

3. Касич А.О. Продуктивність праці як індикатор ефективної економічної політики держави // Формування ринкових відносин в Україні. -- 2019. -- № 7-8 (218-219). -- С. 119--129.

4. Редзюк Є.В. Деолігархізація України -- місія можлива? // Дзеркало тижня. -- 2021. -- 09 черв. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : https://zn.ua/ukr/macrolevel/ deoliharkhizatsija-ukrajini-misija-mozhliva.html (дата звернення: 01.07.2021).

5. Блуммарт Т., ван ден Брук С. Четвертая промышленная революция и бизнес: как конкурировать и развиваться в эпоху сингулярности ; [при участии Э. Колтофа] ; [пер. с англ.]. -- М. : Альпина Паблишер. -- 2019. -- 204 с.

6. Редзюк Є.В. Економічна євроінтеграція: оцінка й моделювання поверхневих та прихованих чинників дивергенції між Україною та ЄС // Міжнародна економічна політика. -- 2021. -- № 1 (34). -- С. 95--118.

References

1. Pavliuk A., Pokryshka D., Moldovan O. et al. Priorities of Investment Policy in the Context of Modernization of Ukraine's Economy. Ya.A. Zhalilo (Ed.). Kyiv, NISS, 2013 [in Ukrainian].

2. Innovative Ukraine 2020. V.M. Heyets (Ed.). NAS of Ukraine, Kyiv, 2015 [in Ukrainian].

3. Kasych A. Labor productivity as an indicator of effective economic policy of the state. Market Relations Development in Ukraine, 2019, No. 7-8 (218-219), pp. 119-129 [in Ukrainian].

4. Deoligarhization of Ukraine -- mission possible? Mirror Weekly, June 9, 2021, available at: https://zn.ua/ukr/macrolevel/deoliharkhizatsija-ukrajini-misija-mozhliva.html (accessed on: 01.07.2021) [in Ukrainian].

5. Blommaert T., Van den Broek S. Management in Singularity: From Linear to Exponential Management. Moscow, Alpina Publisher, 2019 [in Russian].

6. Redziuk Ye. Economic European Integration: Assessment and Modelling of Superficial and Hidden Factors of Divergence between Ukraine and the EU. International Economic Policy, 2021, No. 1 (34), pp. 95-118 [in Ukrainian].

Abstract

Mechanisms of effective state incentives and priorities for investing in the economy of Ukraine

Yevhenii Redziuk, PhD (Econ.), Associate Professor, Senior Researcher, Senior Researcher of the Sector of International Financial Research Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine Kyiv

Due to the weak reform of Ukraine's economy and low level of investment attraction, its potential has significantly decreased, and the structure of the economy has acquired the features of agricultural and raw materials orientation. This approach makes it impossible to raise the living standards of Ukrainians. To change the situation, it is necessary to rethink the approaches of state regulation of economic processes, increase productivity, intensification and growth of production efficiency, active sale on world markets of goods and services made in Ukraine with higher added value.

All this can be possible by attracting certain new technologies, know-how, innovations, and most importantly, investments, through which a favorable environment can be built. With this in mind, in order to attract investment and technology, the world practice is to initially focus on building institutions, infrastructure and implementing the best world standards in the rule of law, government regulation, education, science, medicine, etc.

Only effective reforms to stimulate investment in the domestic economy can shift the process of renewal and qualitative growth of Ukraine's economy. To improve the investment climate and create a competitive Ukrainian economy, the priority measures should be the revision of domestic investment programs and similar measures in neighboring countries, the formation on this basis of an updated institutional mechanism to attract productive investment, establishing the rule of law by EU standards, cleansing law enforcement and government of corruption, optimization of the fiscal and tax mechanism for investors, renewal of infrastructure and introduction of system technological re-equipment. Implementation of the 10 proposed items, which relate to state incentives for investment activities, will help to systematically attract investment resources on a long-term basis. Another priority for public authorities should be the introduction of UAE-type industrial parks and innovation parks to strengthen the development of the domestic IT sector in major cities of Ukraine. This will allow Ukraine to develop the socio-economic environment faster and more efficiently and gradually, on a pragmatic basis, integrate into the EU.

Keywords: investments; investment activity; state regulation of investments; investment incentives; international investment.

Размещено на Allbest.ru