Людський потенціал в умовах євроінтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральноукраїнський національний технічний університет

ЛЮДСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Рябоволик Т.Ф. кандидат економічних наук, доцент, доцент

кафедри економіки, менеджменту та комерційної діяльності

Андрощук І.О. кандидат економічних наук, доцент кафедри

економіки, менеджменту та комерційної діяльності

Анотація

людський потенціал розвиток конкурентоспроможність

Стаття присвячена дослідженню ролі людини як основи людського потенціалу країни на основі розкриття сутності концепцій людського потенціалу та аналізу індексу людського розвитку, індексу людського капіталу і глобального індексу конкурентоспроможності України та країн Європейського Союзу. Охарактеризовано складові людського потенціалу та виділено інтелектуальну його складову. Виокремлено фактори впливу на людський потенціал. Динаміка досліджених індексів продемонструвала необхідність посилення процесів інтелектуалізації національної економіки. Обґрунтовано доцільність та необхідність діджиталізації державних процесів, впровадження електронного документообігу, електронної взаємодії з громадянами та електронних послуг. Сфокусовано увагу на актуалізації процесу оцифрування державного сектора економіки.

Ключові слова: людський потенціал, людський капітал, Індекс людського розвитку, Індекс людського капіталу, Глобальний індекс конкурентоспроможності, четверта промислова революція, діджиталізація.

Annotation

Riabovolyk Tetiana Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of Department of Economy, Management and Commercial Activities Central Ukrainian National Technical University

Androshchuk Ilona Candidate of Economic Sciences, Associate Professor of Department of Economy, Management and Commercial Activities Central Ukrainian National Technical University

HUMAN POTENTIAL IN THE CONDITIONS OF THE UKRAINE'S EUROPEAN INTEGRATION

The paper is devoted to the research of the role of human as the basis of human potential of the country on basis by the disclosuring of the concepts of human potential and analysis of the human development index, human capital index and the Global Competitiveness Index of Ukraine and the European Union. The expediency and necessity of digitalization of the state processes, the electronic document management system (EDMS), the electronic interaction with citizens and the electronic services are substantiated. Today in Ukraine the European integration acquires a qualitatively new meaning. This is due to the complex socio-economic and political processes, which are associated with the Ukraine's chosen European vector of development, which in the perspective will help improve the socio-economic situation of society. The human potential is the broadest socio-economic category which characterizes the human participation in social processes. Human potential determines not only the country's desire to ensure the future existence of creative, the qualified personnel, but also significantly affects on the expanded social renewal in terms of demographic, economic, social and spiritual life. Accordingly, in the digital economy, human resources should be given priority attention on the all levels of government. The development of human potential is influenced by the large number of factors (demographic, investment, natural, housing, social, technical and technological, labour, economic, educational and innovative). One of the most recognized and widespread indicators in the world practice that assess the state, problems and level of human potential are such key indicators as: human development index, human capital index, the global competitiveness index. These indicators allow reflecting the impact on human potential of all these factors and show Ukraine in the ranking of countries of the world. The economic crises have affected on the Human Development Index (HDI) not only on Ukraine, but also on the European countries. In fact, over the ten-year period, the HDI rate for the European countries has deteriorated significantly, but with given the negative economic phenomena of 2017 and 2018, it still had some positive changes as of early 2020. At the same time, the small post-Soviet and now the European countries have significantly improved this indicator by conducting the successful reforms of social sphere. The Human Capital Index (HCI) shows that 70% of the national wealth is formed by the developed countries and only 30% of the national wealth of Ukraine. What is even worse is that while the developed countries are increasing their human capital, Ukraine is losing it. The Global Competitiveness Index (GCI) should be used by the countries, which are striving to remove the existing barriers to the economic development and competitiveness as a tool for analyzing the problematic issues in their economic policy and develop anti-crisis strategies. According to the GCI, Ukraine has improved its state, but this improvement is extremely slow, while the EU's countries are among the TOP-fifty countries with a high level of competitiveness. Thus, during the research period, almost all indices (except HDI) have increased, however, such increasing did not provide the best position of Ukraine in the world rankings, which indicates about the need significantly much higher rates of intellectualization of the economy. The changes are quite slow. On the basis of conducted analysis, it can be stated that the level of using of human potential are not improving in the recent years. As the observations are shown, the using of human potential in Ukraine takes place in conditions of the crisis phenomena in the economy and socio-cultural contradictions in society. The reform of the economy as a whole and its individual sectors, in particular, the public sector of the economy, the electronic document management system (EDMS), the electronic interaction with citizens and services has a great influence on the improvement of the analyzed indices.

Key words: human potential, human capital, Human Development Index, Human Capital Index, the Global Competitiveness Index, the Fourth Industrial Revolution, digitalization.

Вступ та постановка проблеми

Сьогодні в Україні європейська інтеграція набуває якісно нового змісту. Якщо, донедавна, зовнішньополітичний курс був декларативного характеру, то нині він активно трансформується на комплексну внутрішню політику реформ. Це зумовлено складними соціально-економічними та політичними процеси, пов'язаними з обраним Україною європейським вектором розвитку, що у своїй перспективі сприятиме покращенню соціально-економічного становища суспільства. За останні десять років маємо змогу спостерігати за кардинальною трансформацією економічного та політичного устрою країни. Також відчутно змінилися і культурно-ціннісні переваги більшої частини населення України. У цій ситуації перед державою стоїть завдання пошуку нових орієнтирів соціальної еволюції, нових економічних і політичних моделей і інститутів, адекватних викликам сучасності.

Найширшою соціально-економічною категорією, що характеризує участь людини в суспільних процесах є людський потенціал. Людський потенціал визначає не лише бажання країни забезпечити у майбутньому існування творчих, кваліфікованих кадрів, але й суттєво впливає на розширене суспільне оновлення в плані демографічного, економічного, соціального та духовного буття. На перший план постає проблема формування людського потенціалу та визначення вектору його суспільного розвитку. Актуальним є розуміння тенденцій, які впливають на формування людського потенціалу, а також динаміку його росту та виявлення засобів його ефективного використання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанню розвитку людського потенціалу присвячені наукові дослідження як вітчизняних так і зарубіжних вчених. Зокрема, В.Д. Базилевичем закладено базові основи досліджень людини як працівника, як суб'єкта економічних відносин [1]. Д.П. Богиня та О.А. Грішнова досліджують питання людського капіталу та інвестування в нього [9]. А.В. Замараєв розкриває сутність поняття «людський потенціал» в контексті суспільного розвитку [11]. Розвиток інтелектуальних активів людського потенціалу відображені в працях А.В. Карпенка [13]. В той же час розвиток людських ресурсів в умовах трансформації економіки України досліджено в роботах Л.К. Семів [5], В.Ш. Сулейманова [8], М.І. Хромова [3]. Проте питання дослідження людського потенціалу завжди залишається актуальним та потребує постійних досліджень, в умовах, коли країна обрала чіткий напрямок на євроінтеграцію.

Метою дослідження є обґрунтування та дослідження людського потенціалу шляхом проведення аналізу індексів людського розвитку, людського капіталу і глобальної конкурентоспроможності в умовах євроінтеграції України.

Результати дослідження

Людина - надзвичайно складна істота, вона поєднує в собі біологічне і соціальне. Як біологічна істота людина - унікальний продукт природи, мисляча істота, наділена сукупністю фізичних і розумових здібностей, здатністю взаємодіяти з природою і жити за її законами. Людина як соціальна істота є частиною суспільства, тобто живе у соціумі, має багатогранні стосунки з іншими людьми (економічні, політичні, національні, сімейні), виконує і підкоряється юридичним законам, додержується певних моральних норм і правил соціальної поведінки, прийнятих в суспільстві.

Людину вивчають багато наук, у тому числі економічна наука, яка досліджує економічну сутність людини, її місце і роль в економічній системі, потреби, інтереси, господарську поведінку.

Людина економічна - головний творчий суб'єкт ринкової економіки, який володіє свободою вибору і приймає економічно раціональні та оптимальні рішення з урахуванням усіх наявних можливостей і умов, відповідно до своїх особистих інтересів, мети і пріоритетів.

На всіх етапах розвитку суспільства людина перебувала в центрі всіх економічних процесів і явищ. В економічній системі людина виступає як працівник, як суб'єкт економічних відносин, як споживач, як носій кінцевої мети суспільного виробництва [1].

Суспільство - це не просто сукупність людей, які проживають, наприклад, у певній країні. Сутність суспільства, його стан виявляється у соціальній взаємодії людей. Саме вступаючи в соціальні взаємодії, кожна людина є одночасно і «продуктом» суспільства, і його «творцем». Кожен із нас упродовж свого життя засвоює окремі переконання та моделі поведінки, які існують у суспільстві (є «продуктом» суспільства), але водночас своїми щоденними діями та взаємодіями долучається до творення поточного стану суспільства, пропонуючи щось нове або відтворюючи існуюче [2].

На нашу думку, соціальну поведінку людей визначають механізми «агентності» та «суб'єктності» які наведено на рис. 1.

Рис. 1 Механізми «агентності» та «суб'єктності» соціальної поведінки людей

Джерело: складено автором за матеріалами [2]

Місце та роль людини в суспільному розвитку надзвичойно важлива, зокрема вона є основою людського потенціалу країни, а також, виступає носієм творчості і креативу, здатна продукувати інновації.

Не менш важливими є й інші ролі людини, які наведені на рис. 2.

Рис. 2 Роль людини в суспільстві

Джерело: складено автором

Вид капіталу. Поняття «людський капітал» означає усвідомлення необхідності цілеспрямованого інвестування в людину. При цьому важливою особливістю досліджень є необхідність органічного поєднання двох взаємопов'язаних чинників погляду на людину - як на головний ресурс економічного розвитку нового типу, а також - як на мету цього зростання [3].

Ресурс країни. Людський ресурс визначається здатністю прийому на роботу й підготовкою кадрів. За М. Крозьє та Е. Фрідбергом, це один з чотирьох ресурсів, що є в розпорядженні організацій для забезпечення їхніх повноважень [4].

Суб'єкт діяльності, в т. ч. інноваційної. Розуміє сукупність якостей людей (соціально-демографічні, освітньо-професійні, мотиваційні, ментальні, інтелектуальні, духовно-інформаційні, інноваційні, креативні, культурні, етносоціальні, соціалізаційні тощо), які визначають здатність людини до праці, споживання матеріальних і духовних благ, саморозвитку, створення інновацій, примноження знання в усіх сферах людської діяльності [5, с. 11].

Джерело та частина національного скарбу. Відображає головне багатство будь-якого суспільства, процвітання якого є можливим при створенні умов для відтворення, використання і розвитку цього ресурсу з врахуванням інтересів кожної людини [6]. Людський капітал виступає як основний чинник нарощування національного багатства.

Частина продуктивних сил. Це люди, які здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво) та вдосконалюють їх.

Носій людського капіталу. Упродовж усієї історії людства одним із найважливіших інструментів впливу на окремих людей і суспільство в цілому була тотальна система та її головна складова - людський капітал. Людський капітал є «найціннішим ресурсом, набагато важливішим, ніж природні ресурси або накопичене багатство. Саме людський капітал, а не заводи, обладнання і виробничі запаси є наріжним каменем конкурентоспроможності, економічного зростання і ефективності» [7]. Людський капітал можна визначити як накопичений людиною запас здібностей, знань, навичок, умінь, які використовуються в тій чи іншій сфері суспільного відтворення, сприяють зростанню продуктивності праці і тим самим впливають на збільшення доходів цієї особи. Формування людського капіталу потребує додаткових інвестицій задля отримання додаткових прибутків у майбутньому. До найважливішого виду інвестицій у людський капітал належить освіта [8].

Об'єкт інвестування. Людський капітал - це сукупна вартість інвестицій у людину, спрямованих на формування, накопичення та реалізацію у продуктивній діяльності її знань, здібностей, навичок і вмінь, що забезпечує зростання вартості та отримання доходу. «Йдеться в широкому розумінні цього поняття про інвестиції у людину (освіту, перепідготовку кадрів, науку, здоров'я, екологію, духовний розвиток, фізичну культуру, мобільність формування інтелектуальної власності) та їх суспільно значущу (зокрема економічну) відтворювальну віддачу» [9, с. 441-442].

Поняття «людський потенціал» більш глибоке, ніж поняття «людські ресурси», та дозволяє характеризувати соціально-економічні, культурні, екологічні та інші аспекти умов життя людини. Розкриває способи реалізації можливостей у контексті суспільного розвитку. Але, разом з тим, існуючі на даний час підходи до визначення змісту поняття «людський потенціал» звужують його смислове навантаження. Часто під людським потенціалом розуміють накопичений запас здоров'я, загальнокультурної професійної компетентності, творчої, підприємницької, цивільної відповідальності, що реалізується в сфері діяльності та у сфері споживання на основі ринкових і неринкових механізмів [10].

Про те, що дане поняття є більш багатогранним, свідчить концептуальне середовище формування і розвитку концепції людського потенціалу, яке включає в себе такі концепції як:

- Концепція інтелектуального капіталу (формування знань є новою формою економічної вартості, унікальні можливості людини);

- Концепція і теорія людського капіталу (економічна необхідність удосконалення людини як фактора виробництва);

- Концепція соціального капіталу (мережа соціальних зв'язків побудованих на довірі);

- Концепція стійкого розвитку (забезпечення нормального (гідного) рівня життя людей, узгодженого з навколишнім середовищем);

- Концепція розвитку людського потенціалу (людського розвитку) (первинна самоцінність людського розвитку індивіда);

- Концепція поведінкової економіки (вплив психологічних чинників на рішення людей в різних економічних ситуаціях);

- Концепція нової (сучасної) економіки (перетворення інформаційних продуктів і послуг в об'єкт виробництва та споживання);

- Концепція економіки знань (економічне зростання і рушійні сили економічного розвитку на основі знань).

Отже, людський потенціал здатний до самовідтворення, є головним ресурсом суспільного розвитку, виступає об'єктом інвестування на різних соціальних рівнях, формується під впливом минулого досвіду, створює національний продукт та сукупний попит, а головне, є джерелом інноваційного розвитку.

Основними складовими людського потенціалу є: демографічна, природня (вроджена), громадянська, культурна, духовно-моральна, соціальна, освітня, трудова, інноваційна, інтелектуальна. Остання, інтелектуальна, є досить цінною для наукових досліджень. Зокрема інтелектуальну складову людського потенціалу формують когнітивні, емоційні та креативні компетентності.

При цьому виокремлюють такі фактори впливу на людський потенціал:

- економічні (обсяг ВВП, структура економіки, рівень зайнятості, темпи інфляції, вартість інвестиційних ресурсів та ін.);

- політичні (державна політика, регулювання та контроль, стабільність влади, рівень корупції та ін.);

- соціально-культурні (рівень розвитку освіти, демографічні тенденції, активність профспілок, державні програми та ін.);

- екологічні (природно-кліматичні умови, екологічна ситуація, наявність ресурсів та ін.);

- технологічні (рівень техніки і технологій, науковотехнічний рівень виробництва, кваліфікаційні умови та ін.).

Сучасний динамічний розвиток суспільства та глобальні економічні тренди сприяли підвищенню уваги вчених і практиків до людини та розвитку її потенціалу. Було визначено, що освітній, інтелектуальний, творчий потенціали людини є не тільки потужним чинником економічного зростання, а й джерелом доходів на всіх рівнях: особистості, підприємства, держави.

Ефекти людського потенціалу, для індивіда, включає самозабезпеченість, відтворення, розвиток, активний саморозвиток, виконання соціальної ролі, відповідь на виклики. Для роботодавця, включає продуктивну діяльність, здатність приносити дохід, створення і реалізація інновацій, успішну конкуренцію. Для держави, включає новації в розвитку громадських сфер, створення сукупного продукту, суспільно-необхідна діяльність.

Особливо загострився інтерес до людини та її знань в умовах формування цифрової економіки та пришвидшення процесів переходу до 4-ої промислової революції, яка за прогнозами Клауса Шваба повноцінно проявиться у 2025 р., коли будуть характерними численні масштабні зміни у всіх сферах людського життя завдяки безпрецедентним горизонтам у обробці й зберіганні інформації та доступу до знань [11, с. 7, 100].

Відповідно в умовах цифрової економіки людському потенціалу на всіх рівнях управління має надаватися пріоритетна увага, особливо його інтелектуальній складовій, яка здатна капіталізуватися й забезпечувати створення високої доданої вартості, що визначатиме у майбутньому рівень конкурентоспроможності як на мікро-, так і макрорівнях [12, с. 46].

Зростання ролі інтелектуальних активів та уваги до їх дослідження у період розвитку інформаційної епохи спричинюється зміщенням акцентів у теорії і практиці до «невідчутних» ресурсів організацій. Пріоритети управління матеріальними активами змінюються на використання відповідних інвестицій у розвиток нематеріальних й інтелектуальних активів і створення інновацій. Зокрема Карпенко А.В. вважає, що інтелектуальні активи можна визначити як економічну категорію, що відображає процес трансформації частини людського потенціалу, здатної до розвитку і змін, в інший капітал [12, с. 47-48].

Як зазначалось раніше, на розвиток людського потенціалу впливає досить велика кількість чинників (демографічні, інвестиційні, природні, житлові, соціальні, технікотехнологічні, трудові, економічні, освітні та інноваційні). Одними з найбільш визнаних і поширених у світовій практиці показників, що оцінюють стан, проблеми та рівень людського потенціалу є такі основні індикатори як: індекс людського розвитку, індекс людського капіталу, глобальний індекс конкурентоспроможності. Зазначені індикатори дають можливість відобразити вплив, на людський потенціал, всіх зазначених чинників та показати Україну в рейтингу країн світу.

Україна в 1993 році вперше приєдналася до програми людського розвитку та зробила оцінку Індексу людського розвитку за показниками станом на 1990 рік посівши 45 місце, де абсолютне значення зведеного індексу дорівнювало 0,809 серед 173 країн світу [13, с. 25]. Динаміка індексу людського розвитку в цілому з 1990 року по рік змінювалася. Показник кількісно збільшився, але в рейтингу ми значно змістилися поступившись іншим країнам, проте відносимося до країн з високим рівнем даного показника (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка індексу людського розвитку (HDI) України та деяких країн ЄС