Концептуальні аспекти використання інформаційно-комунікаційних технологій як основи зміцнення продовольчої безпеки держави

Вступ

Постановка проблеми

У сучасному світі продовольча забезпеченість значної частини населення є однією з головних програмних цілей кожної держави та предметом обговорення світової спільноти. В умовах всесвітньої перманентної фінансово-економічної кризи та політико-воєнної нестабільності, коли рівень розвитку економіки багатьох країн досяг критичного стану, проблема продовольчої безпеки населення загострилася і потребує негайного вирішення. Це пов'язано з тим, що наявність продовольчих ресурсів є основною умовою існування та відтворення сучасного світу, а їх якісні та кількісні характеристики визначають стан здоров'я та задоволеності громадянського інформаційного орієнтованого суспільства.

Тому для вирішення проблеми забезпечення національної продовольчої незалежності у воєнний та післявоєнний час, необхідно, насамперед, створювати умови для інноваційного розвитку аграрного сектору економіки на основі прискореної удосконалення його техніко-технологічної бази, формування універсальної системи державного регулювання та широкого впровадження Інформаційно-комунікаційних технологій для контролювання усіх процесів виробництва та відтворення.

Все це зумовило актуальність вибору даного напряму дослідження, спрямованого на с, з одного боку, та нових можливостей на інвестиційному полі держави, та іншого.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема впровадження ефективних механізмів зміцнення продовольчої безпеки України наразі стає все більш актуальнішою серед вітчизняних та іноземних науковців, таких як Алєксєєва Я. [1, 6], Бабич М.М. [2], Гладій М.В., Лузан Ю.Я. [3], Горняк О.В., Салюк-Кравченко О.О. [4], Гринишин В.Є. [5], Башир М., Шіліцці С. [7], Урба С.І. [9], Ревенко С.О. [10], Мостова А.Д. [11], Калетнік Г.М., Дармограй О.В. [12] та інших. Однак, незважаючи на численні науково-публіцистичні праці вищепредставлених вчених, в яких були розроблені комплексні методичні підходи до впровадження та функціонування системи продовольчої безпеки залишаються ще невирішеними питання щодо обгрунтування на теоретичному та практичному рівні необхідності застосування інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій при побудові організаційно-економічного механізму зміцнення продовольчої безпеки в мінливих реаліях українського сьогодення.

Мета та завдання дослідження

Метою статті є комплексне багатогранне дослідження аспектів використання інформаційно-комунікаційних технологій при побудові механізму зміцнення продовольчої безпеки держави у сучасних мінливих умовах внутрішнього та зовнішнього середовища. Для досягнення мети у статті поставлені наступні завдання, а саме:

= уточнити визначення категорії "продовольча безпека" з обов'язковою вказівкою місця інформаційно-комунікаційних технологій та інновацій;

= систематизувати внутрішні та зовнішні загрози національній безпеці у продовольчій сфері;

= узагальнити основні якості, які характерні для світового продовольчого ринку;

= побудувати організаційно-економічний механізм зміцнення продовольчої безпеки України із використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Виклад основного матеріалу

На сьогоднішній день в умовах війни в Україні, однією із головних глобальних проблем у світовій економіці становиться продовольча. Отже, й проблема продовольчої безпеки є однією з найбільш значущих у сучасному соціально-економічному розвитку держави. Вона зачіпає інтереси різних груп країн, суспільно-політичних сил, набуваючи все більшої актуальності в міру поглиблення міжнародної політичної та економічної кризи, розвитку світової торгівлі сільськогосподарською продукцією та продовольством, прискорення глобалізаційних процесів. При цьому, на сьогоднішньому етапі розвитку неможливо створити міцну продовольчу безпеку країни без комплексного використання інформаційно-комунікаційних технологій на всіх етапах створення на реалізації сільськогосподарського продукту.

Для більш глибинного розуміння та пошуку шляхів розв'язання поставленої у статті проблематики, необхідно провести дослідження щодо уточнення категорії "продовольчої безпеки" на сучасному кризовому етапі розвитку інформаційно орієнтованого суспільства України та світу.

Багатоаспектність категорії "продовольча безпека" передбачає різні підходи до її визначення та розкриття її сутності різними авторами, які зведені у табл. 1.

Таблиця 1. Дослідження наукових джерел щодо тлумачення категорії "продовольча безпека"

Джерело: узагальнено та систематизовано авторами на основі [1--7].

Дослідження трактування категорії "продовольча безпека", які проведені у табл. 1 дозволили зробити наступні висновки:

= забезпечення продовольчої безпеки є не лише ключовою умовою соціально-економічної стабільності в суспільстві, а й чинником суверенітету країни, що дозволяє їй позиціонувати себе як економічно незалежну державу;

= продовольча безпека є структурною складовою національної безпеки держави; продовольчий безпека держава

= у визначеннях науковців практично відсутній взаємозв'язок досліджуваної категорії з впровадженням і використанням інформаційно-комунікаційних технологій як основи ефективного функціонування механізму забезпечення талого рівня продовольчої безпеки.

Виходячи з вище дослідженого, можна сформувати авторське визначення категорії "продовольча безпека", де будуть враховані як вже існуючи методологічні аспекти, так й виклики, які зараз постають перед світовою спільнотою. Отже, "продовольча безпека" у нашому дослідженні буде розумітися як здатність держави, з одного боку, задовольняти комплексні потреби населення у якісних і безпечних, з екологічної точки зору, продовольчих продуктах у межах раціональних, міжнародно прийнятих та медично обгрунтованих стандартів харчування, а з іншого, = протистояти різноплановим викликами, загрозам ризикам та небезпекам за допомогою сучасних інноваційних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечить сталу впевненість широких верств інформаційного суспільства в спроможності держави гарантувати рівень продовольчого забезпечення в умовах мінливості внутрішнього та зовнішнього середовища.

З авторського уточненого вищеприведеного визначення можна стверджувати, що досягнення продовольчої безпеки держави залежить від її здатності долати виклики, загрози, ризики та небезпеки різного характеру. Узагальнення теоретико-методологічних підходів до оцінки загроз продовольчій безпеці країни дозволило систематизувати їх у табл. 2.

Таблиця 2. Система внутрішніх та зовнішніх загроз національній безпеці у продовольчій сфері за джерелами виникнення

Джерело: систематизовано авторами на основі [8--10].

Систематизація внутрішніх та зовнішніх загроз національній безпеці у продовольчій сфері за джерелами виникнення (табл. 2) дозволило з'ясувати її основні ознаки, які є базою для створення універсального та дієвого механізму дії усієї системи продовольчої безпеки країни у сучасному мінливому середовищі, зокрема:

= задоволення внутрішніх продовольчих потреб населення переважно за рахунок внутрішніх джерел;

= можливість усіх груп суспільства мати як фізичний, так й економічний доступ до продовольства;

= ефективізація та зростання конкурентоспроможне аграрної сфери за рахунок інформаційно-комунікаційних технологій;

= здоров'я населення залежать від забезпеченості продовольством у будь-який момент часу;

= екологічна безпека як запорука високого рівня якості продовольства;

= здатність протистояти загрозам, які непідвладні людині (напр., стихійні лиха тощо);

= підвищення потреб у якості і кількості продовольчих ресурсів у інформаційного суспільства.

Треба зазначити, що зараз продовольча безпека України тісно пов'язана з міжнародними західними ринками збуту. В той же час, світовий ринок продовольства та сировини має ряд атрибутів, найважливіші з яких обумовлені нерівномірним розподілом земельних та інших ресурсів (виробництво, інвестиції, інновації, клімат) між різними державами. Основні якості, характерні для світового продовольчого ринку наступні, зокрема:

= стабільний попит на продукцію з сезонним виробництвом і пропозицією, які практично повністю прив'язані до інформаційно-комунікаційних технологій (виробництво, контроль якості, логістика, збут тощо);

= нерівномірна доступність продукції з року в рік через кліматичні коливання;

= дефіцит продовольства в одних країнах і надлишок в інших;

= необхідність накопичувати їжу та транспортувати її на великі відстані;

= використання механізмів продовольчого ринку як інструменту тиску на інші країни в політичних та воєнних конфліктах [11].

Кожна держава прагне забезпечити власну національну продовольчу безпеку, використовуючи різноманітні інструменти, що дозволяють у міжнародно-правовій базі застосовувати різноманітні заходи підтримки внутрішнього агропродовольчого ринку -- економічні, ринкові, адміністративні тощо. Механізмами забезпечення сталості системи національної продовольчої безпеки є підтримка вітчизняного агропромислового виробництва, що є основоположною базою для формування продовольчої незалежності країни у мінливому сьогоденні.

Узагальнюючи наукові дослідження можна зробити висновок, що висока ефективність сільськогосподарського виробництва в розвинутих країнах обумовлена рядом факторів, зокрема:

= впровадження інноваційних та сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на всіх етапах виробництва та збуту продукції;

= державна підтримка вітчизняних сільгоспвиробників, в тому числі з наданням їм інформаційних платформ для просування своєї продукції на міжнародних ринках;

= ефективне поєднання великих господарств із фермерською системою виробництва;

= налагоджена система державного регулювання [12].

Слід також зауважити, що розвинені світові держави приділяють велику увагу якості харчування населення як передумові національної системи продовольчої безпеки. Як наслідок, забезпечення "фізіологічної" чи екологічної безпеки дієт стало пріоритетом і важливим завданням державної продовольчої політики. Щоб вирішити цю проблему, проводяться заходи щодо підсилення контролю якості харчових продуктів за рахунок залучення значної кількості ресурсів на дослідження та розробки з використанням можливостей сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Разом з цим, вживаються всі можливі додаткові заходи для унеможливлювання кібератак на сервери та інші ресурси агропромислових та інших суміжних підприємств.

Таким чином, взаємозв'язок між харчуванням та рівнем захворюваності та смертності, отримана дослідницькими центрами, доводиться до населення та є критично важливою інформацією, яка знаходиться під захистом держави.

Ще одним аспектом розвитку агропродовольчого ринку останніх років багато дослідників пов'язують із зростанням ролі держави в його регулюванні. Пряма та непряма підтримка аграрного сектору розглядається як компенсація можливих втрат в умовах ринкової нестабільності, а аграрний сектор економіки розглядається як система, де саморегулювання неможливе [12]. Такий стан справ особливо актуальний підчас воєнного положення країні, а також пост воєнного відновлення соціально-економічного розвитку.

Але визначальним аспектом сучасного етапу розвитку світового сільського господарства є розвиток нових біотехнологій, як базуються на сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях, що підвищує продуктивність і конкурентоспроможність галузі за рахунок скорочення часу, необхідного для традиційної селекції. Біотехнологія дозволила сільському господарству швидко розробляти нові сорти сільськогосподарських культур і породи тварин з ознаками, які важко простежити до традиційної селекції [10--12].

Тому, можна зробити висновок, що аграрна політика держави повинна забезпечити ефективність національної системи продовольчої безпеки в умовах глобалізованої економіки та політичної кризи та включати модернізацію техніко-технологічної бази аграрного сектору, запровадження гнучкої системи державного регулювання аграрного та продовольчого ринку.

Отже, спираючись на проведені дослідження та узагальнення наукових джерел інформації можна приступити до формування організаційно-економічного механізму забезпечення продовольчої безпеки України із використання інформаційно-комунікаційних технологій в умовах воєнної та післявоєнної кризи (рис. 1).

Рис. 1. Організаційно-економічний механізм зміцнення продовольчої безпеки України із використання інформаційно-комунікаційних технологій

Таким чином, можна зробити висновок, що адаптація організаційно-економічного механізму зміцнення продовольчої безпеки України до нових економічних реалій, що передбачають активний розвиток інноваційного середовища, запровадження прогресивних інформаційно-комунікаційних технологій, прискорену реалізацію політики імпортозаміщення, пов'язану з збільшенням обсягу виробництва та зростанням конкурентоспроможності аграрної продукції, що бере участь у забезпеченні реалізації програми продовольчої безпеки країни, включає в себе наступні аспекти, зокрема:

= система задоволення першочергових потреб країни та її регіонів;

= консолідація зусиль органів державної влади та сільгосптоваровиробників для досягнення намічених індикаторів;

= розробка вітчизняних та залучення інвестицій щодо придбання передових інформаційно-комунікаційних технологій та інновацій, які будуть використовуватися на усіх етапах виконання стратегії зміцнення продовольчої безпеки України.

Висновки та перспективи подальших досліджень

У статті було проведено комплексне обгрунтоване дослідження концептуальних аспектів використання інформаційно-комунікаційних технологій при побудові механізму впровадження та зміцнення продовольчої безпеки держави у сучасних мінливих умовах внутрішнього та зовнішнього середовища. Отримані наступні висновки, узагальнення та результати.

1. Узагальнивши наукові думки з приводу визначення глибинної сутності категорії "продовольча безпека" було наведено його уточнене трактування, = здатність держави, з одного боку, задовольняти комплексні потреби населення у якісних і безпечних, з екологічної точки зору, продовольчих продуктах у межах раціональних, міжнародно прийнятих та медично обгрунтованих стандартів харчування, а з іншого, = протистояти різноплановим викликами, загрозам ризикам та небезпекам за допомогою сучасних інноваційних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечить сталу впевненість широких верств інформаційного суспільства в спроможності держави гарантувати рівень продовольчого забезпечення в умовах мінливості внутрішнього та зовнішнього середовища.

2. Систематизовані внутрішні та зовнішні загрози національній безпеці у продовольчій сфері за наступними групами, зокрема: техніко-технологічні, фінансово-економічні, організаційно-правові, соціальні, екологічні та природно-кліматичні, макроекономічні, кон'юнктурні. Наведено коротку характеристику кожної з груп загроз, що дозволило з'ясувати її основні признаки, які є базою для створення універсального та дієвого механізму дії усієї системи продовольчої безпеки країни у сучасному мінливому середовищі.

3. Узагальнені основні якості, які характерні для світового продовольчого ринку та з'ясовано, що механізмами забезпечення сталості системи національної продовольчої безпеки є підтримка вітчизняного агропромислового виробництва, що є основоположною базою для формування продовольчої незалежності країни у мінливому сьогоденні.

4. Побудовано організаційно-економічний механізм зміцнення продовольчої безпеки України із використання інформаційно-комунікаційних технологій та зроблено висновок, що адаптація цього механізму до нових економічних реалій включає в себе комплекс наступних концептуальних аспектів і заходів: систему задоволення першочергових потреб країни та її регіонів; консолідацію зусиль органів державної влади та сільгоспробників для досягнення намічених індикаторів; розробку вітчизняних та залучення інвестицій щодо придбання передових інформаційно-комунікаційних технологій та інновацій, які будуть використовуватися на усіх етапах виконання стратегії зміцнення продовольчої безпеки України.

Література

1. Алєксєєва Я. Наукові засади визначення продовольчої безпеки. Ефективність державного управління. 2015. Вип. 42. С. 100--107.

2. Бабич М.М. Понятійно-категоріальна сутність продовольчої безпеки. Економіка та держава. 2017. № 6. С. 39--45.

3. Гладій М.В., Лузан Ю.Я. Аграрні трансформації та селянські господарства в системі продовольчої безпеки України. Економіка АПК. 2020 № 5. С. 6--21.

4. Горняк О.В., Салюк-Кравченко О.О. Оцінка продовольчої безпеки держави на основі регіональних показників. Вісник Одеського національного університету. Серія: Економіка. 2016. Т. 21, Вип. 10. С. 17--21.

5. Гринишин В.Є. Методологічні основи дослідження продовольчої безпеки країни. Економіка та держава. 2020. № 2. С. 141--146.

6. Alekseeva Ya. Problems of public administration of food security in Ukraine. Nauka i studia: Poland, Przemysl, 2015. № 6 (137). P. 51--56.

7. Bashir M., Schilizzi S. Measuring food security: Definitional sensitivity and implications. Contributed paper prepared for presentation at the 56th AARES annual conference, Fremantle, Western Australia. February 7--10. 2012. URL: https://www.researchgate.net/publication/ 227842803 (дата звернення: 20.04.2022).

8. Бабич М.М. Формування системи продовольчої безпеки: теорія, методологія, практика: монографія. Миколаїв: вид. відділ МНАУ. 2018. 360 с.

9. Урба С. І. Теоретико-методичні засади оцінки продовольчої безпеки держави. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2017. Вип. 25. Ч. 1. С. 106--111.

10. Ревенко С. О. Методологічні підходи до оцінки рівня загроз продовольчій безпеці. Агроінком. 2013. № 10. С. 61--64.

11. Мостова А. Д. Зовнішньоекономічні аспекти продовольчої безпеки держави. Українськии журнал прикладної економіки. 2019. Том 4. № 3. С. 86--96.

12. Калетнік Г. М., Дармограй О. В. Методичні підходи до оцінки та аналіз індикаторів продовольчої безпеки України. Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2016. № 6. С. 7--20.

References

1. Alieksieieva, Ya. (2015), "Scientific principles of determining food security", Efektyvnist' derzhavnoho upravlinnia, vol. 42, pp. 100--107.

2. Babych, M.M. (2017), "Conceptual and categorical essence of food security", Ekonomika ta derzhava, vol. 6, pp. 39--45.

3. Hladij, M.V. and Luzan, Yu.Ya. (2020), "Conceptual and categorical essence of food security", Ekonomika APK, vol. 5, pp. 6--21.

4. Horniak, O.V. and Saliuk-Kravchenko, O.O. (2016), "Assessment of food security of the state on the basis of regional indicators", Visnyk Odes'koho natsional'noho universytetu. Seriia: Ekonomika, vol. 21 (10), pp. 17--21.

5. Hrynyshyn, V.Ye. (2020), "Methodological bases of food security research of the country", Ekonomika ta der- zhava, vol. 2, pp. 141--146.

6. Alekseeva Ya. (2015), "Problems of public administration of food security in Ukraine", Nauka i studia, vol. 6 (137), pp. 51--56.

7. Bashir, M. and Schilizzi, S. (2012), "Measuring food security: Definitional sensitivity and implications", Contributed paper prepared for presentation at the 56th AARES annual conference, Fremantle, Western Australia, February 7--10, available at: https://www.resear- chgate.net/publication/227842803 (Accessed 20 April 2022).

8. Babych, M.M. (2018), Formuvannia systemy pro- dovol'choi bezpeky: teoriia, metodolohiia, praktyka [Formation of food security system: theory, methodology, practice], MNAU, Mykolaiv, Ukraine.

9. Urba, S.I. (2017), "Theoretical and methodological principles of assessing food security of the state", Naukovyj visnyk Khersons'koho derzhavnoho universytetu, vol. 25 (1), pp. 106--111.

10. Revenko, S.O. (2013), "Methodological approaches to assessing the level of threats to food security", Ahro- inkom, vol. 10, pp. 61--64.

11. Mostova, A.D. (2019), "Foreign economic aspects of food security of the state", Ukrains'kyy zhurnal pryklad- noi ekonomiky, vol. 4 (3), pp. 86--96.

12. Kaletnik, H. M. and Darmohraj, O.V. (2016), "Methodical approaches to the assessment and analysis of food security indicators of Ukraine". Ekonomika. Finansy. Menedzhment: aktual'ni pytannia nauky i praktyky, vol. 6, pp. 7--20.

Размещено на Allbest.ru