Концепти збалансованого розвитку в управлінні адміністративно-територіальними одиницями
Становлення концепту збалансованого розвитку в управлінні адміністративно-територіальними одиницями. Ґрунтовно проаналізовано становлення наукові ідеї збалансованого розвитку країн, регіонів, територіальних утворень, зміну їх основних змістовних положень.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.10.2022 |
| Размер файла | 1,6 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Размещено на http://allbest.ru
КОНЦЕПТИ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ В УПРАВЛІННІ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ОДИНИЦЯМИ
Дем'янчук Ольга Іванівна,
кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту Національного університету «Острозька академія»
У статті розкрито еволюційне становлення наукової ідеї збалансованого розвитку згідно з міжнародними документами Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй (ООН) та Конференцій ООН. У дослідженні відображено становлення цих наукових ідей в Україні, проаналізовано нормативно-законодавчу базу, а також імплементацію міжнародних нормативних документів в українському законодавстві. Використовуючи методологічний аналіз, ґрунтовно дослідила трактування змісту концепту управління збалансованим розвитком територіального утворення. Визначено основні змістові аспекти трактування концептів цієї наукової ідеї. Результатом дослідження є трактування нового концепту збалансованого розвитку в управлінні адміністративно-територіальною одиницею, у якому авторка чітко визначила основні змістові положення.
Ключові слова: збалансований розвиток регіону, управління збалансованим розвиток, наукова ідея збалансованого розвитку в управлінні адміністративно-територіальними одиницями.
Демьянчук Ольга Ивановна,
кандидат экономических наук, доцент кафедры финансов, учета и аудита, Национальный университет «Острожская академия»
КОНЦЕПТЫ СБАЛАНСИРОВАННОГО РАЗВИТИЯ В УПРАВЛЕНИИ АДМИНИСТРАТИВНО-ТЕРРИТОРИАЛЬНЫМИ ЕДИНИЦАМИ
В статье раскрыто эволюционное становление научной идеи сбалансированного развития согласно международных документов Генеральной ассамблеи Организации Объединенных Наций (ООН) и Конференций ООН. В дальнейшем в исследовании отражено становление этих научных идей в Украине, проанализирована нормативно-законодательная база, а также имплементация международных нормативных документов в украинском законодательстве. Используя методологический анализ автором основательно исследованы трактовки содержания концепта управления сбалансированным развитием территориального образования. Определены основные содержательные аспекты трактовки концептов этой научной идеи.
Результатом исследования является трактовка нового концепта сбалансированного развития в управлении административно-территориальной единицей, в котором автором четко определены основные содержательные положения.
Ключевые слова: сбалансированное развитие региона, управление сбалансированным развитие, научная идея сбалансированного развития в управлении административно-территориальными единицами.
Olha Demianchuk,
PhD, associate professor of Finance, Accounting and Auditing Department, The National University of Ostroh Academy
CONCEPTS OF BALANCED DEVELOPMENT IN THE MANAGEMENT OF ADMINISTRATIVE AND TERRITORIAL UNITS
The article uncoveres the evolutionary formation of the scientific idea of balanced development and defines a new concept of this idea. The author points out that the scientific ideas of the balanced development of society in its evolutionary formation were mainly based on the need to establish a balance between satisfying the modern needs of society and protecting future generations. This process has continued over the past three decades of the twentieth century and throughout the years of the twenty-first century. At the initial stage of development of this scientific idea, developed and adopted in the form of international documents of the General Assembly of the United Nations (UN) and the UN Conferences, more attention was paid to the study of the relationship between economic development and environmental degradation, the peculiarities of the impact of anthropogenic changes.
The further research reflects the formation of these scientific ideas in Ukraine, analyzes the legal framework, as well as the implementation of international normative documents in the Ukrainian legislation. Having carried out a methodological analysis of scientific approaches to define the content of the concept of« sustainable development of the territory », a number of contradictions were identified. Also, on the basis of methodological analysis, the author thoroughly investigates the interpretation of the content of the concept of management of balanced development of territorial education. The main substantive aspects of the interpretation of the concepts of this scientific idea are defined. The author claims that the scientific idea of balanced development management is considered as a system of goals and objectives, and as a set of actions and decisions of local authorities, and as the impact of the subject of management on the object of management, and as a multidimensional process of ensuring a decent and quality life of the population of the territorial formation.
The result of the research is the interpretation of a new concept of balanced development in the management of administrative-territorial unit. The purpose of which is to meet the needs of the territorial-administrative unit to the maximum extent possible, considering its actual and potential capacities, which are formed within the territorial unit.
Key words: balanced development of the region, management of balanced development, scientific idea of balanced development in the management of administrative-territorial units.
збалансований розвиток адміністративний територіальний
Постановка проблеми. Дисбаланси в розвитку країн, регіонів, адміністративно-територіальних одиниць у ХХІ столітті потребують дослідження та створення нових наукових концептів у забезпеченні їх збалансованого розвитку та створенні в цих умовах ефективної системи управління різними територіальними системами. У сучасній вітчизняній і закордонній науковій літературі подано різні підходи до визначення змісту наукової ідеї збалансованого розвитку регіону, управління збалансованим розвитком та ін. Проте, нас цікавить нова ідея змістового трактування збалансованого розвитку в управлінні адміністративно-територіальними одиницями.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Останні три десятиріччя ХХ століття в міжнародних нормативних документах Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй (ООН) та декларативних, підсумкових документах Конференцій ООН, а також у наукових працях закордонних і вітчизняних науковців відбувалося становлення та обґрунтування наукової ідея збалансованого розвитку країн, регіонів, територіальних утворень [1, с. 5-18]. Проте, диспропорції в рівні економічного розвитку країн, регіонів, територіальних одиниць зумовлюють подальшу потребу досліджень змістового трактування цих ідей.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - методологічно дослідити становлення концепту збалансованого розвитку в управлінні адміністративно-територіальними одиницями. Для досягнення поставленої мети потрібно ґрунтовно проаналізувати становлення наукові ідеї збалансованого розвитку країн, регіонів, територіальних утворень, зміну їх основних змістовних положень.
Виклад основного матеріалу. Наукові ідеї збалансованого розвитку суспільства у своєму еволюційному становленні переважно спиралися на потребі встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб суспільства та захистом майбутніх поколінь, включаючи потребу в безпечному довкіллі, що відображено в таблиці 1. На початковому етапі становлення цієї наукової ідеї, розроблені й ухвалені міжнародні документи більше приділяли увагу вивченню питання про взаємозв'язок між економічним розвитком і погіршенням стану навколишнього середовища, особливостям впливу антропогенних змін [1]. Хоча, 1992 року в Декларації Ріо з навколишнього середовища та розвитку серед основних 6 принципів було задекларовано вже два соціальні принципи: всі держави й народи мають співпрацювати для ліквідації бідності і злиднів; проведення відповідної демографічної політики [1].
2000 року на Всесвітньому саміті тисячоліття Організації Об'єднаних Націй дослідження питання збалансованого розвитку території доповнюють соціальними проблемами. При цьому, акцентують на утвердженні принципів людської гідності, справедливості та рівності на глобальному рівні [1]. 2002 року, на черговому Всесвітньому саміті ООН було представлено огляд десятирічного досвіду просування до збалансованого розвитку. Зокрема, був наданий особливий інтерес у розгляді соціальних проблем розвитку, що підкреслювало поглиблення диспропорцій економічно-соціального розвитку країн і регіонів у світі. Основні питання, розглянуті на саміті, - це: подолання бідності, розвиток охорони здоров'я, особливо санітарії, забезпечення чистою питною водою та ін. Під час роботи саміту було ухвалено два основні документи: Йоганнесбурзьку декларацію зі збалансованого розвитку та План виконання рішень Порядку денного на ХХІ століття. У декларації сформульовано основні завдання для досягнення збалансованого розвитку: подолання бідності; зміна моделей споживання; охорона і раціональне використання природної ресурсної бази [1]. Продовження аналогічних ідей збалансованості між трьома основними складниками розвитку - економічним, соціальним і екологічним, отримали на ювілейній 70- ій сесії Генеральної Асамблеї ООН. Саміт зі сталого розвитку відбувся 25-27 вересня 2015 року. Основними темами для обговорення були Порядок денний «Період після 2015 року» і документ «Цілі сталого розвитку 2016-2030». У Порядку денному було представлено і схарактеризовано основні елементи: гідність, люди, процвітання, планета, справедливість і партнерство. Також було визначено п'ять рушійних елементів: універсальність, інтеграція, права людини, рівність та розвиток. Новий Порядок денний передбачає до 2030 року викорінити злиденність і повсюдно сприяти економічному процвітанню, соціальному розвитку, охоронні довкілля. Комплексні взаємопов'язані й неподільні 17 цілей сталого розвитку стали цілями людства і мають всесвітній характер [1].
Становлення й удосконалення концепту збалансованого розвитку тривало впродовж останніх років ХХ століття та останні два десятиріччя ХХІ століття. Провівши методологічний аналіз наукових підходів до визначення змісту поняття «збалансований розвиток території», ми визначили низку суперечностей. Так, погоджуючись із думкою Т. К. Гречко, С. А. Лісовського, С. А. Романюка, Л. Г. Руденка та ін., в вітчизняній науковій літературі поряд із категорією «збалансований розвиток» постійно використовують «сталий розвиток», часто ототожнюючи зміст цих понять [5, 6, 7]. Основною причиною такої неузгодженості вважають невдалий переклад з англійської мови поняття «sustainable development» спочатку на російську мову - «устойчивое развитие», а тоді на українську - «сталий розвиток», хоча відразу поряд уживають поняття як тотожні «збалансований», «самопідтримуючий», «стійкий», «комплексний» та ін. Цьому дискурсу, неузгодженості сутності трактування поняття «сталий розвиток» і «збалансований розвиток» присвячено не одну наукову працю [5, 6, 7, 8].
Таблиця 1.1 Етапи становлення концепту «збалансованого розвитку»
Проте, нас цікавить сутність концепту збалансований розвиток в управлінні адміністративно-територіальними одиницями в контексті проведення реформи децентралізації в бюджетній та податковій сферах, а також у царині адміністративно-територіального устрою.
Переважна більшість зазначених у таблиці 1 міжнародних документів була ратифікована українським законодавством, що підтверджувало імплементацію основних принципів та ідей збалансованого розвитку суспільства в Україні. Основні дії в упровадженні принципів та ідей збалансованого розвитку, поетапність ратифікації міжнародних документів та ухвалення нормативно-законодавчих документів в Україні щодо реалізації концепту збалансованого розвитку відображено в таблиці 2.
Одним із важливих заходів щодо практичного впровадження принципів збалансованого розвитку стала схвалена Постановою Верховної Ради України «Концепція сталого розвитку населених пунктів» (№ 1359-XIV від 24 грудня 1999 р.). Саме цей документ став базовим, на основі якого затверджено перелік нормативно-правових актів, які впроваджували концепти збалансованого розвитку в життя на регіональному рівні й указували на важливість в управлінні адміністративно-територіальними утвореннями, а також зазначено їх ключову роль у реалізації основних принципів та ідей збалансованого розвитку.
Одним із перших і ключових документів є Концепція державної регіональної політики, ухвалена 21 травня 2001 р. Основною цитатою концепту «збалансованого розвитку» в цьому документі є «створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів,.... на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищення дійовості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування» [9]. Таким чином, згідно із зазначеним документом основою ідеї збалансованого розвитку територіального утворення є ефективне використання потенціалу (фінансового, ресурсного, людського та ін.) цієї території за умови функціювання ефективної системи управління цією територією. Наступним документом, який регламентував ідею збалансованого розвитку, був Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції «Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку». У цьому документі зазначено, що «регіональна стратегія розвитку є стратегічним планом розвитку регіону, який визначає цілі, завдання, пріоритети, напрям сталого економічного і соціального розвитку .. з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, оцінки конкурентних переваг, обмежень, загроз і проблем розвитку кожного регіону .. скоординовані дії центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямовані на реалізацію визначених завдань.» [10]. У кожному із цих документів наявна нова ідея - «забезпечення збалансованого розвитку адміністративно-територіальної одиниці за умови створеної ефективної моделі управління цією територіальною одиницею».
Продовження цих ідей передбачено в Законі України «Про стимулювання розвитку регіонів», ухваленому 8 вересня 2005 р. Згідно з ним, «створення рівних умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів України» [11] аналогічно вимагає дієвої системи управління територіальною формою утворення, у нашому випадку адміністративно-територіальною одиницею, з чітко визначеними просторовими межами, органами місцевого самоврядування та їхніми повноваженнями. Наступними документами, які забезпечили інституційне становлення та практичне впровадження концептів збалансованого розвитку адміністративно-територіальних одиниць, є Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, а згодом було розроблено й ухвалено Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2020 року. У першому документі зазначено, що «нерівномірність регіонального розвитку і рівня життя населення створює передумови для соціальної напруги в суспільстві, загрожує територіальній цілісності країни, стримує динаміку соціально-економічних показників, уповільнює ринкові перетворення та знижує їх ефективність», тому «державна регіональна політика повинна бути спрямована на створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку та усунення значних міжрегіональних диспропорцій» [12].
Таблиця 2
Імплементація концепту «збалансованого розвитку» в Україні
|
Рік |
Які дії проведено та які документи ухвалено чи ратифіковано |
|
|
1992 |
Уперше Україна задекларувала своє бажання перейти на шлях збалансованого розвитку на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де Жанейро. Підписавши Декларацію Ріо і Програму дій «Порядок денний на ХХІ століття», керівництво країни тривалий час не спромоглися підготувати національну стратегію збалансованого розвитку, як це регламентував «Порядок денний». |
|
|
1996 |
Ратифіковано Конвенцію «Рамкова конвенція Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату» Законом N 435/96-ВР від 29.10.96. |
|
|
1997 |
У квітні ухвалено Постанову Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної комісії сталого розвитку України при Кабінеті Міністрів України», а в грудні ухвалено ще одну Постанову «Про Національну комісію сталого розвитку України при Кабінеті Міністрів України». |
|
|
1998 |
Ухвалено Постанову НАН України «Про участь вчених НАН України в розробці наукових засад концепції сталого розвитку агропромислового комплексу України». |
|
|
1999 |
Ухвалено Постанову Верховної Ради України «Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів». |
|
|
2000 |
На Саміті Тисячоліття ООН Україна приєдналася до Декларації Тисячоліття ООН. |
|
|
2001 |
Адаптація Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ) для України. |
|
|
2002 |
Розроблення національної системи завдань і показників ЦРТ. |
|
|
2003 |
Підготовка й узгодження першої базової Національної доповіді «ЦРТ. Україна. 2003». |
|
|
2004 |
Запровадження моніторингу ключових індикаторів ЦРТ. |
|
|
2005 |
Оцінка стану досягнення ЦРТ; підготовка доповіді «ЦРТ. Україна. 2005», яку було представлено на 60-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. |
|
|
2006 |
Локалізація ЦРТ у трьох пілотних областях. |
|
|
2007 |
Запровадження моніторингу стану виконання завдань ЦРТ, підготовка доповіді «ЦРТ. Україна. 2007», інформаційно-просвітницька кампанія з ЦРТ. |
|
|
2008 |
Установлення взаємозв'язків між ЦРТ, людським розвитком і європейським вибором України, підготовка Національної доповіді про людський розвиток «Людський розвиток та європейський вибір України». |
|
|
2009 |
Розбудова інституційної спроможності для моніторингу національного розвитку. |
|
|
2010 |
Перегляд завдань та індикаторів ЦРТ, підготовка Національної доповіді «ЦРТ. Україна. 2010». |
|
|
2011 |
Установлення взаємозв'язків ЦРТ з концепцією соціального залучення, підготовка Національної доповіді про людський розвиток «Україна: на шляху до соціального залучення». |
|
|
2012 |
Локалізація ЦРТ, Національна добровільна презентація України «Сприяння виробничим потужностям, зайнятості та гідній праці з метою викорінення бідності в контексті всеохопного, сталого і справедливого економічного зростання на всіх рівнях для досягнення ЦРТ» на сесії Економічної та соціальної ради ООН. |
|
|
2013 |
Національні консультації з питань формування Порядку денного розвитку після 2015 року, підготовка доповіді «Україна після 2015 року: майбутнє, якого ми прагнемо», оцінка прогресу на шляху досягнення ЦРТ, підготовка доповіді «ЦРТ. Україна. 2013». |
|
|
2014 |
Моніторингова щорічна оцінка прогресу на шляху досягнення ЦРТ, підготовка доповіді «ЦРТ. Україна. 2014». |
|
|
2015 |
Підсумкова оцінка досягнення ЦРТ, підготовка Національної доповіді «ЦРТ. Україна: 2000-2015». |
|
|
2017 |
Підготовка Національної доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна» на 2015-2030 рр. |
Складено автором на основі джерел [2, 3, 4].
Тобто, дисбаланс розвитку регіонів вимагає пошуку нових ідей у концепціях збалансованого розвитку, тому ми зосереджуємо подальшу свою увагу на сутності та змісті концепту збалансованого розвитку в управлінні адміністративно-територіальними одиницями. Зародження цих ідей уже відстежено в Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, у якій зазначено: «протягом тривалого періоду у Україні відбувалось формування неефективної системи державного управління регіональним розвитком та непрозорого фінансового механізму забезпечення розвитку регіонів, відсутністю чітко визначеної державної політики у сфері регіонального розвитку... недосконалістю системи територіальної організації влади та зволіканням з проведенням реформування місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою» [13]. Усі ці причини, плюс зовнішні загрози, анексія Криму та військова агресія в Донецькій і Луганській областях, поставили вимоги до ухвалення нових змін у Державній стратегії регіонального розвитку України. Зокрема, було визначено новий інтегрований підхід до формування і реалізації державної регіональної політики, який має передбачати поєднання трьох важливих частин:
- секторальної (галузевої), згідно з якою має забезпечуватися підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів шляхом оптимізації і диверсифікації структури економіки, визначення ефективної спеціалізації регіонів із пріоритетним використанням власного ресурсного потенціалу;
- територіальної (просторової), згідно з якою, має відбуватися досягнення рівномірного та збалансованого розвитку територій, запобігання поглибленню соціально-економічних диспропорцій шляхом формування «точок зростання», активізації місцевої економічної ініціативи;
- управлінської, в межах якої відбувається застосування єдиних підходів до формування і реалізації політики регіонального розвитку, створення єдиної системи стратегічного планування та прогнозування розвитку держави і регіонів, оптимізація організації влади [13].
Після підбиття підсумків за досягненими цілями та пріоритетними завданнями «Державної стратегії регіонального розвитку до 2015 року», а також у період проведення реформи децентралізації в Україні значно змінилися наукові ідеї збалансованого розвитку. Однією з пріоритетних цілей Державної стратегії регіонального розвитку до 2020 року визначено ефективне державне управління в галузі регіонального розвитку. Причиною виокремлення цієї цілі стала недосконалість системи врядування та відсутність відчутного прогресу в проведенні реформи адміністративно-територіального устрою. З метою удосконалення системи управління адміністративно-територіальними одиницями в контексті забезпечення їх збалансованого розвитку в документі передбачено досягнення децентралізації влади, реформування місцевого самоврядування й адміністративно-територіального устрою, шляхом реалізації таких завдань:
- запровадження триланкової системи адміністративно-територіального устрою;
- визначення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, здатної забезпечити доступність та якість публічних послуг, які надають такі органи;
- через передачу функцій виконавчої влади від місцевих адміністрацій органам місцевого самоврядування відповідного рівня з метою досягнення оптимального розподілу повноважень між місцевими радами та органами виконавчої влади;
- реалізація бюджетної та фіскальної децентралізації через перерозподіл загальнодержавних податків;
- з метою зміцнення економічної бази розвитку територіальних громад створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов;
- забезпечення нових якісних публічних послуг та їх доступність [13].
Отже, у концепті збалансованого розвитку будь-якого територіального утворення ключову роль починає відігравати управлінський аспект. Розглянувши в попередньому пункті сутнісні аспекти адміністративно-територіальної одиниці, ми звернули увагу на те, що це цілісна частина території України з законодавчо встановленими межами, або це система, яка має відповідну ресурсну базу, сукупність організаційних, адміністративно-управлінських і фінансово-економічних взаємовідносин. щоб забезпечити збалансований розвиток таких територіальних утворень, потрібно негайно створити ефективну систему управління адміністративно-територіальними одиницями.
Подальшою спробою створення відповідним умов для гарантування збалансованого розвитку територіальних утворень було винесення на обговорення «Проекту Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року». Основою для розроблення цього проекту були окреслені 17 глобальних Цілей сталого розвитку: Україна, зазначені в Національній доповіді 2017 року.
Зміни, передбачені у вищезазначеному документі, стосувалися забезпечення збалансованого розвитку територіальних утворень, визначали дії як центральної, так і місцевої влади за такими векторами: вектором розвитку, вектором безпеки, вектором відповідальності та вектором гордості.
Саме вектор відповідальності містить основні параметри, які стосуються вдосконалення системи управління в межах адміністративно-територіальних одиниць, указуючи на те, що територіальні громади самостійно вирішуватимуть питання місцевого значення, свого добробуту і відповідатимуть за розвиток адміністративно-територіальної одиниці як базової основи територіального устрою, так і всієї країни [14].
Значне коло вітчизняних науковців, починаючи з другого десятиріччя ХХІ століття, указує на важливість управлінського складника в концепті збалансованого розвитку адміністративно-територіальних одиниць. А.П. Садовенко, Л.Ц. Масловська, В.І. Середа, Т.В. Тимочко зазначають, що збалансований суспільний розвиток найбільш повно реалізується за умови використання такого ефективного інструмента, як ініціатива місцевих громад, їхня активна участь в ухваленні та реалізації управлінських рішень щодо проблем, які стосуються як спільноти, так і окремої людини [15, с. 259]. Т.К. Гречко, С.А. Лісовський, С.А. Романюк, Л.Г. Руденко, продовжуючи цю думку, указують на те, що одним із важливих аспектів системи збалансованого розвитку регіону є управлінський. У цьому контексті науковці стверджують, що важко переоцінити роль публічного управління, яке визначають як цілеспрямований вплив на соціальні процеси, які охоплює дії органів влади й неурядових учасників (громадянське суспільство, учені, дослідники та приватні організації) [5, с. 8]. М.І. Звєряков, А.І. Ковальов та Н.В. Сментина у своєму монографічному дослідженні, приділяючи увагу плануванню збалансованого розвитку територіальних соціально-економічних систем в умовах децентралізації, основну увагу зосереджують на можливостях цих територіальних соціально-економічних систем забезпечувати свій зба лансований розвиток [6, с. 33, 55]. Отже, зважаючи на ці твердження, у сучасних умовах наукова ідея збалансованого розвитку територіального утворення набуває нового змісту, передбачає не лише раціональне використання всіх складників економічного потенціалу, людських ресурсів та організаційно- управлінських відносин із центральними органами влади.
Проводячи методологічний аналіз змісту поняття «управління збалансованим розвитком регіонів», стверджуємо, що є різні за підходами та сутністю трактування. В.О. Лук'янихін, А.Ю. Безуська виділять три підходи до розуміння сутності управління збалансованим розвитком регіонів. За першим - управління розвитком регіонів автори розглядають, як сукупність економічних, правових, організаційно-управлінських рішень, спрямованих на забезпечення поєднання інтересів держави й окремих регіонів. Згідно з другим підходом - управління розвитком регіонів обґрунтовують як систему цілей і завдань органів державної влади та механізмів їх реалізації. За третім підходом - управління розкривають як комплекс законодавчих, адміністративних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів на основі взаємоузгодження загальнодержавних та регіональних інтересів [17, с. 37]. В умовах реформи децентралізації та формування нових адміністративно-територіальних одиниць не погоджуємося з другим підходом визначення сутності управління збалансованим розвитком регіону, автори, обмежуючись системою цілей і завдань органів державної влади та механізмів їх реалізації, суперечать процесу децентралізації. Управління збалансованим розвитком територіальних утворень на сьогодні частіше залежить від цілей і завдань органів місцевого самоврядування в процесі розроблення довгострокових стратегій розвитку їх населених пунктів, регіонів, беззаперечно з дотриманням стратегічних цілей збалансованого розвитку країни.
Дисбаланси рівня життя та якості надання громадських послуг у різних адміністративно-територіальних одиницях України породжують у науковій літературі ще один підхід до трактування сутності управління збалансованим розвитком регіону. Т.А. Приходченко, досліджуючи питання управління збалансованим розвитком регіону, розкриває це поняття як вплив суб'єкта управління з метою підвищення рівня життя населення регіону та створення умов для економічного розвитку регіону на об'єкт управління за допомогою правових, економічних, фінансових, організаційних та інформаційних важелів відповідно до Конституції, законів, інших законодавчих актів України, стратегій і програм розвитку регіону [16, с. 105]. Автор ширше розкриває цей термін, указуючи на взаємодію і взаємозалежність суб'єкта й об'єкта управління адміністративно-територіальної одиниці.
У науковій літературі є ще один підхід до трактування цієї категорії, - як процес змін економічних, соціальних, екологічних сфер регіональної системи, що призводять до якісних рівноважних перетворень у напрямі підвищення рівня і якості умов життєдіяльності людини. Збалансований розвиток та управління ним, указують автори, треба розглядати як багатовимірний і багатоаспектний процес, що відбувається для досягнення економічних, соціальних та екологічних цілей для забезпечення рівня та якості життя населення [18, с. 30].
Висновки. Отже, наукову ідею управління збалансованим розвитком розглядають і як систему цілей і завдань, і як сукупність дій і рішень органів місцевої влади, і як вплив суб'єкта управління на об'єкт управління, і як багатовимірний процес забезпечення гідного та якісного життя населення територіального утворення.
Усі ці твердження, підводять нас до визначення сутності концепту збалансованого розвитку в управлянні адміністративно-територіальними одиницями. На нашу думку, основним, аспектом розуміння змісту цієї наукової ідеї є максимальне задоволення потреб адміністративно-територіальної одиниці з урахуванням її фактичних і потенційних можливостей, які формуються в межах цього територіального утворення. Таким чином, для досягнення збалансованого розвитку в управлінні адміністративно-територіальною одиницею потрібно ефективно формувати та використовувати відповідну ресурсну базу, сукупність організаційних, адміністративно-управлінських і фінансово-економічних взаємовідносин, зосереджених у межах цієї територіальної одиниці, з метою уникнення дисбалансів у розвитку адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення гідного і якісного життя.
Зважаючи на це трактування, ми можемо виокремити ключові змістові положення:
- збалансований розвиток в управлінні адміністративно-територіальною одиницею відображає максимальне задоволення потреб цієї одиниці, ураховуючи фактичні та потенційні економічні, фінансові, соціальні можливості (в межах цього положення має бути сформований достатній фінансовий потенціал адміністративно-територіальної одиниці);
- створення ефективної системи фінансово-економічних взаємовідносин між суб'єктами господарювання адміністративно-територіальної одиниці й органами місцевого самоврядування (розвиток конкурентоспроможності адміністративно-територіальної одиниці шляхом активізації реформи децентралізації, покращення інвестиційного клімату та залучення додаткових фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх фондів під реалізацію різних соціально-економічних проектів);
- створення ефективної системи органів місцевої влади (шляхом чіткого розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування (ОМС) та державними органами влади, створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для діяльності ОМС, підвищення їх відповідальності під час ухвалення управлінських рішень і створення умов для тісної взаємодії органів влади, ділових лідерів та населення адміністративно-територіальної одиниці;
- формування соціальної та територіальної згуртованості (у межах соціальної згуртованості - формування високого рівня соціального капіталу громади, шляхом взаємної довіри й самодопомоги, формування в громади спільних значущих дій у розвитку адміністративно-територіальної одиниці, у межах територіальної згуртованості - досягнення мінімальних дисбалансів у соціально-економічному розвитку адміністративно-територіальних одиниць у межах країни).
Література:
1. Етапи виникнення та становлення концепції збалансованого розвитку. URL: http://www.sd4ua.org/shho- take-stalij-rozvitok/istoriya/ (дата звернення: 17.07.2018).
2. Національна доповідь «Цілі розвитку тисячоліття. Україна: 2000-2015». Київ - 2015. URL: http://un.org. ua/images/stories Ukraine_Report_ukr.pdf (дата звернення: 17.07.2018).
3. Національна доповідь «Цілі сталого розвитку. УКРАЇНА: 2015-2030». Київ - 2017. URL: http://un.org.ua/ images/SDGs_NationalReportUA_Web_1.pdf (дата звернення: 17.07.2018).
4. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/term/ru/33999:52098 (дата звернення: 17.07.2018).
5. Публічне управління в забезпеченні сталого (збалансованого) розвитку : [навч.посіб.] / Т.К. Гречко, С. А. Лісовський, С. А. Романюк, Л. Г. Руденко. Херсон: Грінь Д. С., 2015. 264 с.
6. Стратегічне планування збалансованого розвитку територіальних соціально-економічних систем в умовах децентралізації: монографія / [М.І. Звєряков, А.І.Ковальов, Н. В.Сментина]. Одеса: ОНЕУ, 2017. 175 с.
7. Непийвода В.П. Проблема відтворення англомовних термінів «sustainable development» та «sustainability» в українській правничій мові. Екологічний вісник. 2008. № 3. С. 24-26.
8. Руденко Л.Г. Сталий розвиток: пошуки моделей сталого розвитку України. Український географічний журнал. 1998. № 1. С. 5-12.
9. Концепція державної регіональної політики. Затверджено Указом Президента України від 25 травня 2001 року N 341/2001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/341/200152098 (дата звернення: 12.07.2018).
10. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо формування регіональних стратегій розвитку. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України N 224 від 29.07.2002. м. Київ URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0224569-02 (дата звернення: 15.07.2018).
11. Про стимулювання розвитку регіонів. Закон України N 2850-IV від 8 вересня 2005 року. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2850-15 (дата звернення: 11.07.2018).
12. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року Постанова КМУ від 21 липня 2006 р. N 1001. Київ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2006-%D0%BF (дата звернення: 13.07.2018).
13. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року Постанова КМУ від 6 серпня 2014 р. № 385. Київ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-%D0%BF (дата звернення: 13.07.2018).
14. Проект Закону про Стратегію сталого розвитку України до 2030 року. Зареєстровано № 9015 від 07.08.2018. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64508
15. Сталий розвиток суспільства: навчальний посібник / авт.: А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко. 2 вид. Київ, 2011. 392 с.
16. Приходченко Т.А. Управління збалансованим розвитком регіону. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. С. 102-106. URL: http://www.vestnikeconom. mgu.od.ua/journal/2016/22-2016/25. pdf. (дата звернення: 14.07.2018).
17. Лук'янихін В.О., Безуська А.Ю. Теоретико-методичні основи еколого-збалансованого управління соціально-економічним розвитком регіонів. Економіка розвитку. 2011. № 2(58). С. 36-40. URL: http://www. ed.ksue.edu.ua/ER/knt/ e112_58/u112lukj.pdf. (дата звернення: 11.07.2018).
18. Заблодська І.В., Куляк А.І., Носкова С.А. Теоретичні аспекти та нормативно-правове забезпечення збалансованого розвитку регіону. Економіка та держава. 2013. № 2. С. 28-30. URL: http://www.economy. in.ua/pdf/2_2013/9.pdf.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Розгляд основних напрямків вдосконалення розвитку місцевого самоврядування, аналіз сучасного стану територіальних громад Луганської області, причини здійснення адміністративно-територіальної реформи. Особливості взаємовідносин центру та регіонів.
контрольная работа [42,7 K], добавлен 29.11.2012Основоположна характеристика зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування. Центральні особливості становлення фіскальної самостійності адміністративно-територіальних одиниць. Дослідження ролі обласних бюджетів в економіці зарубіжних країн.
статья [23,1 K], добавлен 31.08.2017Аналіз основних показників економічного і соціального розвитку регіонів України, розвиток господарських комплексів. Особливості сучасної програми регіонального розвитку. Класифікація регіональних програм: рівень значущості, територіальна приналежність.
реферат [62,6 K], добавлен 21.05.2012Теоретичні аспекти становлення будівельної індустрії. Концесія як механізм державного регулювання економічного розвитку країни. Аналіз основних тенденцій розвитку будівельної галузі країн ЄС. Організація фінансово-економічної безпеки підприємства.
дипломная работа [429,2 K], добавлен 23.04.2013Характеристика та сутність політичної економії. Характеристика основних етапів та напрямків розвитку політичної економії. Значення українських вчених-економістів у розвитку теорії, методології та практики економічного аналізу, політичної економії.
автореферат [428,0 K], добавлен 28.01.2012Сутність та особливості національних економік країн, що розвиваються. Різні моделі економічного розвитку країн, що розвиваються. Аналіз основних економічних показників розвитку Бразилії. Проблеми розвитку національної економіки, удосконалення моделі ЕР.
курсовая работа [115,0 K], добавлен 20.04.2019Становлення, розвиток МП в Україні. Основні показники розвитку малих підприємств в Україні. Макроекономічні результати розвитку МСБ в Україні. Проблеми розвитку МСБ в Україні. Регуляторні бар’єри. Податкові та фінансові чинники. Стратегії підтримки МСБ.
доклад [140,9 K], добавлен 10.09.2008Принципи державної політики у сфері малого підприємництва, оцінка впливу регуляторних бар'єрів на його розвиток. Методика оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях.
автореферат [32,1 K], добавлен 25.09.2010Основне поняття ринку, умови його формування та розвитку. Особливості становлення ринкових інститутів та відносин в Україні. Сутність основних елементів ринку. Закони попиту та пропозиції. Ринкова ціна, кон'юнктура. Перспективи розвитку економіки України.
курсовая работа [30,1 K], добавлен 08.12.2008Еволюція суспільного виробництва, етапи його розвитку. Натуральне й товарне виробництво як форми суспільного. Товарна форма виробництва як умова становлення сучасних факторів виробництва. Проблеми та перспективи розвитку товарного виробництва в Україні.
курсовая работа [316,1 K], добавлен 16.05.2010
