Соціальне визначення корупції та її вплив на суспільство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне визначення корупції та її вплив на суспільство

Анатолій Богданенко кандидат наук з державного управління, доктор економічних наук, доцент кафедри публічного адміністрування, Міжрегіональна Академія управління персоналом



Анотація

Актуальність теми зумовлена процесами становлення Української держави в умовах складної політичної, економічної та соціальної ситуації всередині країни. Корупція, як вважає більшість науковців, стала «раковою пухлиною», що впливає на діяльність і ефективність державних органів та інституцій, гальмує економічний розвиток, загострює соціальні конфлікти, підриває імідж України на світовій арені. Також, необхідно зазначити, що в період військового конфлікту на сході України, корупція у сфері оборони держави несе пряму загрозу національній безпеці та суверенітету України.

Головними деструктивними наслідками процвітання корупції в державі є такі негативні явища як: порушення принципу верховенства права; недовіра суспільства до влади. Корупція в інституціях публічної влади зводить на нуль економічні реформи, є причиною зменшення притоку іноземних інвестицій, а також порушує принципи рівності та соціальної справедливості. В Україні багато проблем стосовно такого явища як корупція, адже українське законодавство має більш декларативний характер і лиш нещодавно почало розробляти системний підхід до створення дієвих процедур у запобіганні і протидії корупції. Саме тому розробка та впровадження заходів антикорупційного спрямування має стати першочерговим завданням на шляху до становлення України як правової держави. корупція держава соціальна справедливість

Сьогоднішній стан цього антисоціального явища у державі є такий, що сфера корупції і організованої злочинності стає конкурентом держави у здійсненні управління суспільством, а сучасні організаційні норми і соціальний ефект корупції створюють загрозу національній безпеці країни. За умов відсутності ефективної системи контролю на різних рівнях, втрати результативного державного керівництва багатогранними сферами матеріального і духовного виробництва саме за умов переходу до ринкових відносин, корупція, особливо на рівні регіональних мафіозно корумпованих кланів, загрожує національному суверенітету і територіальній цілісності нашої держави.

За умов чітко невідпрацьованих економічних механізмів приватизації та роздержавлення, наявної бюрократичної формалізації цих процесів, лобісти, корумповані чиновники створюють умови для мафіозних структур, які близькі до того, щоб стати власниками основного обсягу, насамперед, матеріальних цінностей, створених сучасним і, особливо, минулими поколіннями трудівників нашої країни. Економіка держави все відчутніше набуває криміналізаційного характеру, видозмінюючи соціальну структуру суспільства, зокрема, середню верству, диференціюючи її на злиденну, традиційну і нову, що прислуговує «новим багатим». Корупція є живильним середовищем для організованої злочинної діяльності з її різнобічними методами і формами насильства, протекціонізму.

Світова практика свідчить, що найбільшого ефекту боротьби з корупційними діями дає поєднання ефективної системи протидії корупції на державному і міжнародному рівнях у поєднанні з нормативно -правовим забезпеченням.

Ключові слова: антикорупційна діяльність, запобігання корупції, антикорупційна політика.



Anatoliy Bogdanenko

Ph.D. in public administration, Doctor of Science in Economics, Associate Professor of Public Administration Department, Interregional Academy of Personnel Management

SOCIAL DEFINITION OF CORRUPTION AND ITS IMPACT ON SOCIETY

Abstract. The topic's urgency is due to the processes of formation of the Ukrainian state in a complex political, economic and social situation within the country. According to most scholars, corruption has become a "cancerous tumor" that affects the activities and efficiency of government agencies and institutions, inhibits economic development, exacerbates social conflicts, and undermines Ukraine's image on the world stage. It should also be noted that during the military conflict in eastern Ukraine, corruption in the field of national defence poses a direct threat to Ukraine's national security and sovereignty.

The main destructive consequences of the flourishing of corruption in the state are such negative phenomena as a violation of the rule of law; public distrust of power. In addition, corruption in public institutions nullifies economic reforms; it is the reason for the decrease in foreign investment inflows that violates the principles of equality and social justice. Unfortunately, Ukraine has many problems with corruption, as Ukrainian legislation is more declarative and has only recently begun to develop a systematic approach to creating effective procedures to prevent and combat corruption. That is why the development and implementation of anti - corruption measures should become a priority on the way to Ukraine's rule of law.

The current state of this anti-social phenomenon in Ukraine is such that the sphere of corruption and organized crime become a competitor of the state in the management of society, and modern organizational norms and the social effect of corruption pose a threat to national security. Moreover, in the absence of an effective control system at various levels, loss of effective state leadership in multifaceted areas of material and spiritual production in the transition to market relations, corruption, especially at the level of regional mafia-corrupt clans, threatens national sovereignty and territorial integrity of our state.

Given the clearly unfinished economic mechanisms of privatization, the existing bureaucratic formalization of these processes, lobbyists, corrupt officials create conditions for mafia structures that are close to becoming the owners of the bulk, primarily of material values created by modern and, especially, past generations of workers in our country. The state's economy is becoming more and more criminal in nature, changing the social structure of society, in particular, the middle class, differentiating it into the poor, traditional and new, which serves the "new rich". Corruption is a breeding ground for organized crime with its various methods and forms of violence and protectionism.

World practice shows that the most significant effect of the fight against corruption is given by the combination of an effective system of combating corruption at the state and international levels combined with regulatory and legal support.

Keywords: anti-corruption activities, prevention of corruption, anti-corruption policy.



Постановка проблеми

Корупція є однією з найбільш серйозних і небезпечних соціальних загроз, яка безпосередньо впливає на стабільність, безпеку, демократичну, політичну, економічну та соціальну систему країни. Наслідки корупції призводять до падіння моральних цінностей, до втрати довіри до державних інституцій, до загрози нормальному функціонуванню ринкової економіки та демократичних інститутів, до поглиблення соціальної нерівності та до порушення принципу рівних можливостей.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питання соціальних наслідків, а також аналіз корупції та її соціальних наслідків і впливу на суспільство розглядали у своїх наукових працях багато вітчизняних та міжнародних експертів.

Мета статті: проаналізувати корупцію як соціальне явище та розглянути організаційні та правові основи функціонування антикорупційної системи в Україні.

Виклад основного матеріалу

Теоретичні та методичні аспекти антикорупційної діяльності визначені Законом України «Про запобігання корупції». Законом встановлені організаційні та правові основи функціонування антикорупційної системи в Україні, сутність та методика превентивної антикорупційної діяльності, правила стосовно ліквідації наслідків корупційних дій.

Таким чином, антикорупційна діяльність здійснюється у трьох напрямках:

1) Запобігання корупційним правопорушенням;

2) Виявлення корупційних правопорушень;

3) Ліквідація наслідків корупційних правопорушень.

Тобто бачимо, що антикорупційна діяльність тісно пов'язана з поняттям «корупційне правопорушення».

Корупційним правопорушенням вважається діяння, яке містить ознаки корупції та вчинене суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», також за це діяння обов'язково має бути встановлена кримінальна, дисциплінарна чи/та цивільно -правова

відповідальність [1].

У зв'язку з цим важливим є визначити, що таке корупція.

Корупцію, відповідно до законодавства України, є використання суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», службових повноважень або можливостей, пов'язаних з ними, для отримання чи прийняття неправомірної вигоди, пропозиції/обіцянки цієї вигоди для себе або інших осіб чи здійснення пропозиції/обіцянки надати неправомірну вигоду суб'єкту, на якого поширюється дія відповідного закону, або на його вимогу іншим юридичним чи фізичним особам, щоб схилити суб'єкта до незаконного використання наданих йому службових повноважень чи можливостей, пов'язаних з ними.

Тобто чітко визначено, що для застосування терміну «корупція» хоча б одна з задіяних у діянні осіб повинна мати службові повноваження або можливості, що пов'язані з ними.

Закон «Про запобігання корупції» поширюється перш за все на уповноважених для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування осіб, в тому числі державні службовці, військові посадові особи, поліцейські тощо. Також закон поширюється на осіб, що прирівнюються до вищезазначених осіб, а саме:

— посадові особи державних чи комунальних підприємств, особи, що входять до складу наглядової ради державних комерційних підприємств;

— особи, що надають публічні послуги (нотаріуси, аудитори, оцінювачі, приватні виконавці, експерти, незалежні посередники, третейські судді, арбітражні керуючі, члени трудового арбітражу);

— представники наукових установ, навчальних закладів, громадських об'єднань, особи, що належать до складу конкурсних комісій, рад громадського контролю, громадських рад, утворених при державних органах;

— особи, що працюють на посадах, пов'язаних з виконанням адміністративно-господарських чи організаційно-розпорядчих обов'язків, або спеціально уповноважені для виконання цих обов'язків у юридичних особах приватного права, інші не службові особи, що виконують роботу чи надають послуги відповідно до договору (в окремих випадках, передбачених Законом);

— кандидати в народні депутати України, в депутати Верховної Ради АР Крим, на пост Президента України, обласних, міських, районних, районних у містах, селищних, сільських рад, на посади міських, селищних, сільських, голів та старост;

— фізичні особи, що отримують кошти чи майно в рамках реалізації в Україні антикорупційних програм, систематично виконують роботи чи надають послуги щодо виконання стандартів у сфері антикорупційної політики, якщо такі роботи, послуги фінансуються за рахунок допомоги в сфері запобігання й протидії корупції;

— фізичні особи, що керують чи входять до складу органів управління об'єднань, інших непідприємницьких товариств, які працюють у сфері запобігання, протидії корупції, виконання стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань реалізації та формування такої політики, чи/та беруть участь у заходах, пов'язаних із протидією та запобіганням корупції.

Отже, корупційне правопорушення пов'язане передусім із використанням повноважень з виконання функцій держави або повноважень щодо державних підприємств чи державного майна [2, c. 86].

Антикорупційну діяльність в Україні здійснюють такі спеціально уповноважені суб'єкти: органи прокуратури, Національної поліції, Національне агентство з питань запобігання корупції та Національне антикорупційне бюро України.

Але окрім спеціально уповноважених органів відповідно до Постанови КМУ «Питання запобігання та виявлення корупції» [3] в органах виконавчої влади, а також на підприємствах, установах, організаціях, які належать до сфери їх управління, мають бути створені та функціонувати підрозділи (чи особи, якщо немає можливості створити підрозділ) з питань запобігання та виявлення корупції. Органам місцевого самоврядування та підприємствам, установам, організаціям, які перебувають в комунальній власності, теж надана відповідна рекомендація щодо створення та функціонування підрозділів (осіб), які будуть проводити антикорупційну діяльність.

Також заходи із запобігання й протидії корупції мають проводити посадові та службові особи юридичних осіб, тобто навіть у господарських товариствах повинна проводитися антикорупційна діяльність.

Отже, основними суб'єктами, які повинні здійснювати антикорупційну діяльність є:

— органи виконавчої влади та суб'єкти, що належать до сфери їх управління;

— юридичні особи;

— органи місцевого самоврядування та підприємства, які перебувають в комунальній власності;

— прокуратура;

-- Національна Поліція;

-- Національне агентство з питань запобігання корупції;

-- Національне антикорупційне бюро України.

Як бачимо, до антикорупційної діяльності мають залучатися і комерційні підприємства, зокрема, вони мають проводити оцінку корупційних ризиків та розробляти відповідні антикорупційні заходи. На практиці, на жаль, цей механізм працює досить слабко.

Доцільно розглянути діяльність основних суб'єктів, що здійснюють антикорупційну діяльність.

Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) - це центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування і реалізує державну антикорупційну політику.

Національне агентство несе відповідальність перед Верховною Радою України і підконтрольне їй та підзвітне Кабінету Міністрів України.

Основною формою роботи НАЗК є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу.

До повноважень Національного агентства належать:

— проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні та діяльності державних органів й органів місцевого самоврядування у цій сфері, а також результатів досліджень, статистичної та іншої інформації щодо корупції;

— розроблення проектів Антикорупційної стратегії та державної програми з її виконання, здійснення моніторингу, координації та оцінки ефективності виконання Антикорупційної стратегії;

— підготовка та подання до Кабінету Міністрів України проекту національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики;

— формування та реалізація антикорупційної політики, розроблення проектів нормативно -правових актів з цих питань;

— організація проведення досліджень з питань вивчення ситуації щодо корупції;

— здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб;

— координація та надання методичної допомоги щодо виявлення державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування корупціогенних ризиків у своїй діяльності та реалізації ними заходів щодо їх усунення, у тому числі підготовки та виконання антикорупційних програм;

— здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; державного контролю за дотриманням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, звіту зовнішнього незалежного фінансового аудиту діяльності партій, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей; затвердження розподілу коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, відповідно до закону;

— забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення;

— координація в межах компетенції, методичне забезпечення та здійснення аналізу ефективності діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції;

— погодження антикорупційних програм державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, розробка типової антикорупційної програми юридичної особи;

— здійснення співпраці із особами, які добросовісно повідомляють про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень (викривачі), вжиття заходів щодо їх правового та іншого захисту, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їх прав;

— організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації з питань, пов'язаних із запобіганням корупції, працівників державних органів, посадових осіб місцевого самоврядування;

— надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб;

— інформування громадськості про здійснювані Національним агентством заходи щодо запобігання корупції, реалізація заходів, спрямованих на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції;

— залучення громадськості до формування, реалізації та моніторингу антикорупційної політики;

— координація виконання міжнародних зобов'язань у сфері формування та реалізації антикорупційної політики, співпраця з державними органами, неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями в межах своєї компетенції;

— обмін інформацією з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;

— інші повноваження, визначені законом.

Більш серйозні корупційні правопорушення розглядає Національне антикорупційне бюро.

Національне бюро [4]:

— здійснює оперативно-розшукові заходи з метою

попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно-розшукових справах, витребуваних від інших

правоохоронних органів;

— здійснює досудове розслідування кримінальних

правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень;

— вживає заходів щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації у кримінальних правопорушеннях, віднесених до підслідності Національного бюро, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт;

— взаємодіє з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами для виконання своїх обов'язків;

— здійснює інформаційно-аналітичну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро;

забезпечує особисту безпеку працівників Національного бюро та інших визначених законом осіб, захист від протиправних посягань на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

— забезпечує на умовах конфіденційності та добровільності співпрацю з особами, які повідомляють про корупційні правопорушення;

— інформує суспільство про результати своєї роботи;

— здійснює міжнародне співробітництво у межах своєї компетенції.

Також НАБУ проводить активну роботу щодо звернень громадян [5], [6].

Таким чином, діяльність НАЗК передусім пов'язана з виявленням і усуненням конфлікту інтересів, з перевіркою декларацій службових осіб, передусім посадовців вищого рівня. На жаль, робота НАЗК наразі носить декларативно-паперовий характер, не вирішуючи на практиці проблему корупції в таких галузях як охорона здоров'я, освіта тощо.

Діяльність НАБУ є досить результативною, НАБУ професійно організовує розслідування, успішно попереджує розкрадання державних коштів.

Багато представників великого бізнесу бачать рішення проблем боротьби з корупцією, в тому числі і для представників малого та середнього бізнесу, в реалізації комплексу юридичних, адміністративних і інформативно-соціальних заходів. Короткий перелік найбільш часто згадуваних заходів наведено нижче.

Юридичні та адміністративні заходи:

— заборона на залучення посередників для участі в державних тендерах. По оцінкам деяких представників великого бізнесу, найбільш високий рівень корупції спостерігається саме в сфері державних закупівель, коли необхідні товари і послуги купуються не безпосередньо у виробників, а з використанням посередницьких схем. Причому нерідкі випадки, коли багатомільйонний контракт виграє фірма, зареєстрована незадовго до проведення тендеру [7, c. 367];

- проведення незалежної перевірки контрагента і експертиза ціни кваліфікованим органом. Крім заборони на залучення посередників пропонується проводити перевірку контрагентів при державних закупівлях, в тому числі на предмет змови при проведенні тендеру, а також експертизу цін кваліфікованим органом [8, с. 70];

- внесення антикорупційних вимог в стандартну форму тендерного договору з державними структурами. Розроблена форма договору з державними і навколодержавними структурами часто не містить антикорупційних вимог, таким чином, для компанії, яка виграла тендер, не виникає додаткових умов і зобов'язань слідувати антикорупційним практикам;

— посилення трудового законодавства про звільнення. Поточне трудове законодавство робить складним процес звільнення співробітника, навіть якщо роботодавець має серйозні підозри щодо корупційних діянь цього співробітника. В силу цих складнощів компаніям доводиться «домовлятися» з такими співробітниками. Ці «домовленості» транслюють персоналу і контрагентам компанії, що фактично серйозного покарання за корупційні дії не буде [9, с. 275];

— спрощення державних процедур. На думку багатьох представників малого та середнього бізнесу, одні з основних корупційних ризиків - вимушені «платежі за прискорення формальних процедур» і прийняття позитивного рішення. Така ситуація виникає, зокрема, і тому, що відсутня чітка і прозора система вимог, що пред'являються до компаній, відсутня закріплена максимальна кількість перевірок одного підприємства в рік і т. д.

Відповідно, спрощення державних процедур, а також чіткий список вимог, опублікований в Інтернеті, і встановлену кількість перевірок підприємства в рік, на думку представників малого та середнього бізнесу (МСБ), допоможуть зменшити корупційну складову в цьому процесі [10, с. 141].

Інформаційні та соціальні заходи:

1) загальна інформаційна хвиля, що починаються корупційні скандали створюють інформаційне середовище, в якій корупція вважається «нормою життя». Це згубно для розвитку країни. Державна політика повинна бути спрямована на створення нетерпимості до корупції. Одним з інструментів досягнення цього ефекту представники бізнесу вважають широке поширення інформації про нетерпимість до корупції в країні і про успіхи боротьби з нею;

2) підвищення загального рівня юридичної і загальногромадянської грамотності серед представників малого та середнього бізнесу [11, с. 284];

3) розробка державних і недержавних безкоштовних освітніх програм, семінарів для представників МСБ, які висвітлюють питання юридичного характеру, важелі легітимного адміністративного регулювання виникаючих проблем і інші питання. Такого роду просвітницька робота просувала б відчуття невідворотності покарання за корупцію, фінансові, адміністративні і кримінальні наслідки для залучених осіб [12, c. 339];

4) за допомогою державних і громадських організацій, представників великого бізнесу створювати спільноти представників МСБ за індустріальною, територіальною або будь-якою іншою об'єднуючого ознакою [13, c. 184].

На регулярних зустрічах членів спільноти обговорюють хвилюючі їх проблеми, в тому числі і питання боротьби з корупцією.

Останнім часом набули широкого поширення відомості про різні корупційні скандали, проте майже немає інформації про те, яким чином ці корупційні справи доводяться до кінця, як вирішується питання з покаранням винних [14, c. 182]. Справи часто затягуються. Причини затягування розгляду справ різні - брак суддів, неможливість сформувати колегію, неявка учасників процесу з поважних причин тощо [15, с. 116].

За відсутності вироків у справах стосовно топ-корупції, посадовці можуть уникати справедливого покарання за вчинені корупційні правопорушення, а держава недоотримає кошти, арештовані в межах розслідувань.

Поява в пресі і на телебаченні інформації про доведені до кінця корупційні справи дозволить змінити думку про непрозорість і упередженість судової системи України.



Висновки

Отже, для вдосконалення антикорупційної діяльності корисними можуть бути заборона на залучення посередників для участі в державних тендерах, проведення незалежної перевірки контрагента і експертиза ціни кваліфікованим органом, внесення антикорупційних вимог в стандартну форму тендерного договору з державними структурами, посилення трудового законодавства про звільнення, загальна інформаційна хвиля, що починаються корупційні скандали створюють інформаційне середовище, в якій корупція вважається «нормою життя», доведення корупційних скандалів до кінця з покаранням винних, запуск Антикорупційного суду та продовження судової реформи, посилення спроможності слідчих органів та припинення міжвідомчої боротьби, перезапуск НАЗК на умовах прозорого конкурсу тощо.

Задля покращення показників антикорупційної діяльності треба перезапустити НАЗК. Також необхідно ухвалити законодавство, яке дозволить перезапустити НАЗК на умовах прозорого та незалежного конкурсу. Для якісної співпраці та захисту викривачів корупції треба забезпечити законодавчу базу, а також повне та безперешкодне функціонування реєстру е-декларацій, впровадити автоматичну перевірку декларацій та активізувати перевірку декларацій топ-посадовців.



Література:

1. Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII - Режим

доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/print.

2. Мельник О.М., Руснак Ю.І., Шамрай О.В. Науково-практичний коментар Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». - К.: Професіонал, 2012. - 461 с.

3. Постанова КМУ від 4 вересня 2013 № 706 «Питання запобігання та виявлення корупції» - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/706-2013-%D0%BF.

4. Закон України від 14.10.2014 № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України» - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18.

5. Звіт НАБУ І півр. 2017 - Режим доступу: https://nabu.gov.ua/sites/default/files/reports/ zvit_07.08.2017_sayt.pdf.

6. Звіт НАБУ ІІ півр. 2017 - Режим доступу: https://nabu.gov.ua/sites/default/files/reports/ zvit_ii_pivrichchya.pdf.

7. Нерсесян А.С. Корпоративна корупція: кримінально-правовий аспект // Правова держава. - 2012. - Вип. 23. - С. 366-372.

8. Кушерець Д.В. Корупція: економічні, правові та соціальні проблеми захисту майнових прав. - К.: Знання України, 2012. - 123 с.

9. Задирака Н.Ю., Берднікова К.В. Шляхи становлення антикорупційного

законодавства в Україні // Форум права. - 2012. - № 2. - С. 274-277.

10. Гвоздецький В.Д. Корупція як соціальне, психологічне і моральне явище // Актуальні проблеми держави і права. - 2012. - Вип. 63. - С.139-145.

11. Киричко В.М. Кримінальна відповідальність за корупцію : наук. -практ. комент. - Х.: Право, 2013. - 423 с.

12. Кваша О.О. Корупція та організована злочинність: обгрунтування взаємозв'язку // Правова держава. - 2010. - Вип. 21. - С. 335-342.

13. Збірник законодавчих актів з питань протидії корупції / [упоряд.: В. В. Бєлєвцева та ін.]. -Х.: Право, 2012. - 307 с.

14. Координація прокурором діяльності правоохоронних органів із протидії злочинності та корупції: моногр. - К.: Правова єдність, 2013. - 320 с.

15. Шепітько В.Ю., Журавель В.А. Розслідування злочинів корупційної спрямованості: наук.-практ. Посіб. - Х.: Харків юридичний, 2013. - 219 с.

References:

1. Zakon Ukrainy «Pro zapobihannia koruptsii» vid 14.10.2014 № 1700-VII [Law of Ukraine «On Prevention of Corruption» dated 14.10.2014 № 1700-VII]. www.zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/print [in Ukrainian].

2. Melnyk, O.M., Rusnak, Yu.I., Shamrai, O.V. (2012). Naukovo-praktychnyi komentar Zakonu Ukrainy «Pro zasady zapobihannia i protydii koruptsii» [Scientific and practical commentary on the Law of Ukraine «On Principles of Prevention and Counteraction to Corruption»]. K.: Profesional - K.: Professional, 461 [in Ukrainian].

3. Postanova KMU vid 4 veresnia 2013 № 706 «Pytannia zapobihannia ta vyiavlennia koruptsii» [Resolution of the Cabinet of Ministers of September 4, 2013, № 706 «Issues of Prevention and Detection of Corruption»]. www.zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/706-2013-%D0%BF [in Ukrainian].

4. Zakon Ukrainy vid 14.10.2014 № 1698-VII «Pro Natsionalne antykoruptsiine biuro Ukrainy» [Law of Ukraine dated 14.10.2014 № 1698-VII «On the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine»]. www.zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698- 18 [in Ukrainian].

5. Zvit NABU I pivr. 2017 [NABU report I half of 2017]. www.nabu.gov.ua. Retrieved from: https://nabu.gov.ua/sites/default/files/reports/zvit_07.08.2017_sayt.pdf [in Ukrainian].

6. Zvit NABU II pivr. 2017 [NABU report II half of 2017]. www.nabu.gov.ua. Retrieved from: https://nabu.gov.ua/sites/default/files/reports/zvit_ii_pivrichchya.pdf [in Ukrainian].

7. Nersesian A.S. (2012). Korporatyvna koruptsiia: kryminalno-pravovyi aspekt [Corporate corruption: criminal law aspect]. Pravova derzhava - Rule of law, № 23, 366-372.

8. Kusherets D.V. (2012). Koruptsiia: ekonomichni, pravovi ta sotsialni problemy zakhystu mainovykh prav [Corruption: economic, legal and social problems of property rights protection]. K.: Znannia Ukrainy - K.: Knowledge of Ukraine, 123.

9. Zadyraka N.Iu., Berdnikova K.V. (2012). Shliakhy stanovlennia antykoruptsiinoho zakonodavstva v Ukraini [Ways of formation of anti-corruption legislation in Ukraine]. Forum prava - Forum of Law, № 2, 274-277 [in Ukrainian].

10. Hvozdetskyi V.D. (2012). Koruptsiia yak sotsialne, psykholohichne i moralne yavyshche [Corruption as a social, psychological and moral phenomenon]. Aktualniproblemy derzhavy iprava - Current issues of state and law, № 63, 139-145 [in Ukrainian].

11. Kyrychko V.M. (2013). Kryminalna vidpovidalnist za koruptsiiu : nauk.-prakt. koment. [Criminal liability for corruption: scientific-practical. comment.]. Kh.: Pravo - Kh .: Law, 423 [in Ukrainian].

12. Kvasha O.O. (2010). Koruptsiia ta orhanizovana zlochynnist: obgruntuvannia vzaiemozviazku [Corruption and organized crime: the rationale for the relationship]. Pravova derzhava - Rule of law, №21, 335-342 [in Ukrainian].

13. Zbirnyk zakonodavchykh aktiv z pytan protydii koruptsii [Collection of legislative acts on

combating corruption, edeted by.: V.V. Bielievtseva et al.]. (2012). Kh.: Pravo - Kh.:

Law, 307 [in Ukrainian].

14. Koordynatsiia prokurorom diialnosti pravookhoronnykh orhaniv iz protydii zlochynnosti ta koruptsii: monohr. [Coordination by the prosecutor of the activities of law enforcement agencies to combat crime and corruption: monograph]. (2013). K.: Pravova yednist - Kyiv: Legal Unity, 320 [in Ukrainian].

15. Shepitko V.Iu., Zhuravel V.A. (2013). Rozsliduvannia zlochyniv koruptsiinoi spriamovanosti: nauk.-prakt. posib. [Investigation of corruption-related crimes: scientific-practical textbook]. Kh.: Kharkiv yurydychnyi - Kh .: Legal Kharkiv, 219 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru