Зайнятість та продуктивність праці як фундаментальні передумови інклюзивності регіонального розвитку

Аналіз рівня реального стану продуктивних сил в Україні як базового показника оцінки інклюзивності регіонального розвитку. Розрахунок композитного рівня інклюзивності регіонального розвитку на засадах сталості. Оцінка ресурсного потенціалу регіонів.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 18.09.2022
Размер файла 57,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Чернігівська політехніка»

ЗАЙНЯТІСТЬ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ІНКЛЮЗИВНОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Харченко Юлія Петрівна кандидат наук

з державного управління, доцент кафедри

менеджменту та державної служби

Чернігів

Анотація

В статті здійснено оцінку рівня зайнятості та продуктивності праці в Україні, як базового показника оцінки рівня регіонального розвитку та акцентовано увагу на збільшенні цих показників серед громадян усіх вікових груп. Наголошено, що суттєвим викликом на регіональному рівні є обмежені можливості зайнятості, а неефективна продуктивність праці сприяє появі багатьох проблем, які гальмують розвиток територіальних громад.

Такими проблемами є зростання безробіття та соціальної напруги, пасивність мешканців громад, зниження валового виробництва і сукупної продуктивності праці в громадах через нераціональне використання людських ресурсів. відсутність в територіальних громадах стратегічного планування розвитку, міграція за межі територіальної громади та збільшення загального демографічного, податкового навантаження на працездатне населення, адже мігрують зазвичай активні члени громади, а залишаються ті, які є пасивними та потребують захисту.

В статті наголошено на тому, що демографічна ситуація, що складається в громадах призводить до зменшення кількості економічно активного населення, а поряд з наявністю ще і інших несприятливих чинників впливає на посилення демографічного навантаження, та негативно впливає на поширення проблеми відтворення людських ресурсів, позбавляє перспективи зменшення трудової міграції, створення нових робочих місць.

Позитивним прикладом подолання зазначеної проблеми автор наводить досвід постсоціалістичних країн ЄС. Інституціональними передумовами для використання економічного потенціалу у нашій державі мали б стати мотивація до створення нових робочих місць у всіх сферах господарювання, реалізація програми імпортозаміщення та активізації функціонування внутрішнього ринку, формування інвестиційної привабливості окремих територій та налагодження ефективних міжрегіональних зв'язків

Ключові слова: регіональний розвиток, інклюзивний розвиток, зайнятість, децентралізація, територіальні громади.

Annotation

Kharchenko Yuliia Petrivna Candidate Sciences of the state, Department, Associate Professor of Management and Civil Service, National University "Chernihiv Polytechnic", Chernihiv

EMPLOYMENT AND LABOR PRODUCTIVITY AS FUNDAMENTAL PRECONDITIONS FOR INCLUSIVENESS OF REGIONAL DEVELOPMENT

The article assesses the level of employment and labor productivity in Ukraine as a basic indicator of assessing the level of regional development and focuses on increasing these indicators among citizens of all ages. It is emphasized that a significant challenge at the regional level is limited employment opportunities, and inefficient labor productivity contributes to the emergence of many problems that hinder the development of local communities.

Such problems are rising unemployment and social tensions, passivity of community residents, declining gross output and total productivity in communities due to irrational use of human resources. Lack of strategic development planning in territorial communities, migration outside the territorial community and increase in the general demographic and tax burden on the able-bodied population, as active community members usually migrate, while those who are passive and need protection remain.

The article emphasizes that the demographic situation in communities leads to a decrease in the number of economically active population, and along with the presence of other adverse factors affects the increasing demographic burden, and negatively affects the spread of human resources, deprives the prospect of reduction labor migration, creation of new jobs.

The author cites the experience of post-socialist EU countries as a positive example of overcoming this problem. Institutional preconditions for the use of economic potential in our country should be motivation to create new jobs in all sectors of the economy, implementation of import substitution and intensification of the internal market, the formation of investment attractiveness of individual territories and the establishment of effective interregional ties.

Keywords: regional development, inclusive development, employment, decentralization, territorial communities.

Постановка проблеми

Новостворена система адміністративно - територіального устрою, та власне завершення першого етапу реформи децентралізації в Україні є вкрай важливим кроком для формування та реалізації принципів державної регіональної політики, яка на сьогодні є одним із головних пріоритетів у порядку денному діяльності всіх гілок влади.

Зміни, які відбулися в умовах впровадження заходів з переформатування владних повноважень стосуються не лише регіональної складової, як об'єкта державної політики, власне зростання мобільності ресурсів, капіталів, товарів і послуг переоцінили значення донедавна важливих чинників регіонального розвитку, серед яких: географічне розташування та територіальна близькість, а такі традиційні як наявність природних, трудових, енергетичних ресурсів чи якість наявного матеріального капіталу наразі дещо, втрачають вагомість у оцінці рівня регіонального розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Безперечною повагою у науковій спільноті користуються праці вітчизняних учених, які присвятили свої дослідження різним аспектам регіонального розвитку. Серед них праці О.І. Амоші, І.О. Бистрякова, Б.В.Буркинського, М.П.Бутка, В.М.Геєця, С.Й.Вовканича, А.А.Грищенка, Б.М.Данилишина, М.І.Долішнього, С.І.Дорогунцова, В.С.Загорського, В.С.Кравціва, Е.М.Лібанової, М.І.Мельник, С.І.Пирожкова, С.А.Романюка, В.Р.Сіденка, І.З. Сторонянської, М.А.Хвесика, Л.Г.Чернюк, та інших.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми

Однак, не зважаючи на ґрунтовні дослідження науковців, які сформували прикладні проблеми та концептуальні положення реформи децентралізації, вбачаємо потребу зосередити власний науковий пошук на дослідженні рівня реального стану продуктивних сил, як одного з важливих чинників інклюзивного розвитку регіонів.

Метою статті є аналіз рівня реального стану продуктивних сил в Україні, як базового показника оцінки інклюзивності регіонального розвитку.

Виклад основного матеріалу

Враховуючи те, що в рамках нашого наукового дослідження, нами запропоновано, як оціночний фактор розраховувати композитний індекс інклюзивності регіонального розвитку на засадах сталості, який включає розрахунки трьох субіндексів, кожен з яких містить по 5 показників.

Зокрема, композитний рівень інклюзивності регіонального розвитку на засадах сталості (КРірр ) передбачає розрахунок:

КРіРР= РрСпсв i-го + РССіСПв i-го + РеБіСРв i-го, де здійснюється розрахунок:

I блоку - Рівень реального стану продуктивних сил за регіонами з урахуванням вагового коефіцієнту (Ррепсв i-го) визначаємо за формулою:

РрСпсв і-го= РрСпс і-го*кв -Іблоку

Іпс - індекс реального стану продуктивних сил

II блоку - Рівень соціальної стратифікації та спадкоємності покоління за регіонами з урахуванням вагового коефіцієнту (Рссіспв i-го) визначаємо за формулою:

Рссіспв і-го=Р ССіСП і-го*кв-ІІблоку

III блоку - Рівень соціальної стратифікації та спадкоємності покоління за регіонами з урахуванням вагового коефіцієнту (Ребісрв i-го) визначаємо за формулою:

Ребісрв і-го=РеБіСР ї-го*кв-ІПблоку

Однією з складових індексу інклюзивності є визначення рівня реального стану продуктивних сил (40 % - вагомість блоку у композитному індексі). Для цього проаналізуємо показники, які мають безпосередній вплив на регіональний розвиток та, на нашу думку, зможуть об'єктивно визначити реальний стан продуктивних сил за регіонами. Серед показників: пропонуємо:

- рівень зайнятості (приріст робочих місць) (х1);

- продуктивність праці (ВРП на 1 працівника) (х2);

- рівень ревіталізації засобів виробництва (зношеність основних засобів) (хЗ);

- інвестиції у основний капітал у розрахунку на одну особу (х4);

- обсяги реалізації інноваційної продукції за межі України (х5).

Для визначення рівня реального стану продуктивних сил за регіонами потрібно проаналізувати:

- Рівень (VРЗj = (РЗj -РЗmin)/(РЗmax-РЗmin)) ВРП на 1 працівника (VВРПj = (ВРПj-ВРПmin)/(ВРПmax-ВРПmin),

- інвестиції в основний капітал у розрахунку на 1 особу (VІокj =(ІОКj-ІОКmin)/(ІОКmax-ІОКmin)),

- обсяги реалізації інноваційної продукції за межі України (VІокj = (РІПj-РІПmin)/(РІПmax-РІПmin)),

- інтегральний показник індексу реального стану продуктивних сил і-го року ІРСПС і-го = (VРЗj +VВРПj +VЗВj +VІокj +VІокj )/п. Інтегральний показник середній за період ірспс середнє ІІРСПС і-го /Np. Рівень реального стану продуктивних сил за регіонами (Ррепсі-го = (Ірепсв і- го/ірспс середнє) *100%). Рівень реального стану продуктивних сил за регіонами з урахуванням вагового коефіціенту РРСпсв і-гоРСпс і-го*квблоку.

Одним з п'яти показників, що характеризує ресурсний потенціал регіонів України, є рівень зайнятості (у розрахунку у % до населення відповідного віку) (табл1).

регіон продуктивний інклюзивність сталість

Таблиця 1

Динаміка рівня зайнятості у % до населення відповідного віку за 2010-2019 рр.

Області

Роки

Ранг, 2019 р.

Зміна

2019-

2017рр.

Зміна

2019

2010

рр.

2010

2013

2015

2017

2019

Україна

65,6

67,4

64,7

64,5

67,6

14

АР Крим

67,9

70,7

Вінницька

63,7

65,4

65,9

63,9

67,8

12

3,9

4,1

Волинська

62,9

64,7

60,3

56,1

58,7

24

2,6

-4,2

Дніпропетровська

69,4

71,7

70,9

67,7

70,5

3

2,8

1,1

Донецька

67,3

69,5

59

58,2

61,1

23

2,9

-6,2

Житомирська

64,3

65,5

61,5

63,9

67,8

13

3,9

3,5

Закарпатська

63,6

64,7

62,6

60,6

62,9

19

2,3

-0,7

Запорізька

67,1

69,5

65

64,9

68,5

10

3,6

1,4

Івано-Франківська

57,6

60,4

60,3

60,3

62,9

20

2,6

5,3

Київська

65,9

67,8

67,7

67,9

69,9

7

2,0

4,0

Кіровоградська

65

66,9

62,5

62,4

65,4

17

3,0

0,4

Луганська

65,1

66,4

64,1

62,7

69,5

8

6,8

4,4

Львівська

64,1

65,3

63,9

64,8

67,0

14

2,2

2,9

Миколаївська

66,5

68,8

67,6

66,2

69,4

9

3,2

2,9

Одеська

65,3

66,8

65,8

65,3

68,1

11

2,8

2,8

Полтавська

65,9

67,7

63,6

63,8

66,8

15

3,0

0,9

Рівненська

60,8

62,7

60,4

57,8

64,0

18

6,2

3,2

Сумська

63,1

65,7

64

65,6

70,3

5

4,7

7,2

Тернопільська

59

60,4

58,9

58,4

62,3

21

3,9

3,3

Харківська

67,5

70,3

69,1

71,0

73,3

1

2,3

5,8

Херсонська

66,4

66,9

65,7

66,3

70,5

4

4,2

4,1

Хмельницька

65,3

66,2

61,3

63,2

66,1

16

2,9

0,8

Черкаська

67,4

68,7

66,7

67,5

71,3

2

3,8

3,9

Чернівецька

57,5

59,3

56,3

58,0

61,2

22

3,2

3,7

Чернігівська

64,3

66,2

64,7

65,6

70,3

6

4,7

6,0

Мінімальне

значення

57,5

59,3

56,3

56,1

58,7

Максимальне

значення

69,4

71,7

70,9

71,0

73,3

Джерело: розроблено автором на підставі[1]

Максимальне значення показника рівень зайнятості у 2019 р. характерне Харківській області (73,3%), а мінімальне - Волинській області (58,7%).

Регіонами - лідерами за зазначеним показником у 2019 р. були Харківська (73,3%), Черкаська (71,3%), Дніпропетровська (70,5%), Херсонська (70,5%), Сумська (70,3%) області, які посіли, відповідно, перші п'ять місць в рейтингу.

До групи провідних регіонів слід віднести Чернігівську (70,3%), Київську (69,9%), Луганську (69,5%), Миколаївську (69,4%) та Запорізьку (68,5%) області, які посіли з 6-о по 10-е місця в рейтингу.

Групу регіонів зі значенням показника рівня зайнятості нижче середнього характеризували такі області: Одеська (68,1%), Вінницька (67,8%), Житомирська (67,8%), Львівська (67,0%), Полтавська (66,8%), Хмельницька (66,1%), Кіровоградська (65,4%), Рівненська (64,0%), Закарпатська (62,9%), Івано- Франківська (62,9%), які посідали з 11-го по 20-е місця в рейтингу.

До групи регіонів-аутсайдерів потрапили Тернопільська (62,3%), Чернівецька (61,2%), Донецька (61,1%), Волинська (58,7%) області, посідаючи з 21-го по 24-е місця в рейтингу.

Якщо порівнювати значення досліджуваного показника у 2019 і 2010 рр., то серед областей, які суттєво покращили свої позиції в рейтингу, треба відзначити Сумську (+7,2%), Чернігівську (+6,0%) та Харківську (+5,8%) області, а серед областей, які мали негативну динаміку в рейтингу, - Донецька (-6,2%), Волинська (-4,2%) та Закарпатська (-0,7%).

Аналіз рівня зайнятості свідчить про збільшення цього показника серед громадян усіх вікових груп. Винятком є особи 40 -49 років, адже серед них, показник рівня зайнятості скоротився з 79,4% до 78,7%.

Серед осіб віком від 35 до 50 років (майже 80%) спостерігається найвищий рівень зайнятості, а найнижчий - серед осіб у віці 60-70 років (14%) та у віці 1524 роки (31%). Низький рівень зайнятості молоді пояснюється тим, що значна кількість осіб цього віку це учні, студенти, які навчаються тому не входять до складу робочої сили.

Аналіз обсягів та рівня зайнятості засвідчив зменшення кількості безробітних як у містах так і селах. При цьому, у міських поселеннях спостерігається збільшення кількості зайнятого населення віком 15 - 70 років на 143 тис. осіб (до 11,4 млн осіб), а рівень зайнятості зріс з 58,1% до 59,1%. Кількість зайнятого населення у сільській місцевості збільшилася на 74 тис. осіб, тобто до 5,2 млн осіб, а рівень зайнятості зріс з 55,0% до 56,2%.

Вато зазначити, що, останнім часом на ринку праці в Україні спостерігаються суттєві гендерні особливості пов'язані з тим, що серед чоловіків чисельність зайнятого населення віком 15-70 років збільшилася на 205 тис. осіб, а от серед жінок вказаний показник збільшився лише на 12 тис. осіб. До того ж серед чоловіків рівень зайнятості становить 64,0%, а серед жінок вказаний показник лише 52,9%.

В Україні спостерігається позитивна динаміка скорочення кількості громадян зайнятих у неформальному секторі економіки. Дефініція «неформальний сектор економіки» вперше зустрічаємо у доповіді, підготовленій Міжнародною організацією праці (МОП) з питань зайнятості, у Кенії, 1972 р. Ще тоді у доповіді наголошувалось, що найбільшою проблемою зайнятості є не кількісні показники безробіття, а існування значної кількості «трудящої бідноти», представники якої змушені працювати у нелюдських умовах, продукують товари та послуги, однак обсяг діяльності їх не фіксується та не регулюється державними органами влади. Це явище в доповіді назвали «неформальний сектор економіки». Наголошено і на тому, що окремі види діяльності неформального сектора при умові мінімального сприяння та підтримці державним управлінням змогли б забезпечити зайнятість ширшому колу осіб [2].

Заслуговує уваги і той факт, що неформальний сектор зменшує певну частку безробітних або частково зайнятих працівників, тим самим пом'якшуючи соціальну напругу - створює додаткові робочі місця, сприяє підвищенню реальних доходів населення та збільшує пропозицію на ринку товарів і послуг.

Кінцевим апогеєм діяльності неформального сектора є переважно товари і послуги, виготовленя і розподіл яких, не суперечить чинному законодавству. Крім того діяльність у неформальному секторі не завжди супроводжується навмисним ухиленням від сплати податків, зборів, внесків на соціальне страхування чи порушенням законодавства про працю. В науковій літературі її називають «економікою виживання», «економікою злиднів», «паралельною тіньовою економікою», «вимушеною економікою» тощо.

Нажаль, ще присутні випадки коли серед зайнятих громадян кожний п'ятий найманий працівник не був зареєстрований. Неформальна зайнятість була найбільш поширена у сільському, лісовому та рибному господарствах (42%), в торгівлі, ремонті автотранспортних засобів (17%), та у будівництві (17%).

Питома вага зайнятих у неформальному секторі економіки була найбільш поширена у Миколаївській, Івано-Франківській, Херсонській, Рівненській, Чернівецькій областях від 34% до 49% зайнятого населення, а найменшою - у Київській, Харківській та Полтавській областях (10%-11%).

Безробітне населення (за методологією МОП) у віці 15 -70 років у 2019 році, у порівнянні з 2018 роком, скоротилося на 91 тис. осіб та становило 1,5 млн осіб.

Дещо зменшився вцілому і рівень безробіття (за методологією МОП) з 8,8% до 8,2% робочої сили, при цьому вказане скорочення рівня безробіття відбулося в усіх регіонах. Найнижчим рівень безробіття був у Харківській області (5,0%), м. Києві (5,8%), Одеській та Київській областях (відповідно, по 5,9%), а найвищим - у Луганській (13,7%), Донецькій (13,6%), Кіровоградській (11,0%), Полтавській та Волинській областях (відповідно, по 10,6%).

Варто наголосити, що скорочення рівня безробіття спостерігалося серед громадян віком від 15 до 39 років, однак серед осіб віком 40 -49 років рівень безробіття зріс з 7,7% до 8,4%, серед осіб 50-59 років - з 7,4% до 8,0%. Серед осіб у віці 30-34 роки (7,3%) найнижчий рівень безробіття, в той же час серед молоді до 25 років цей показник становив 15,4% робочої сили відповідного віку (майже удвічі вище, ніж серед усього населення).

Рівень зайнятості населення України у 2019 році (67, 6%) у порівнянні з 2010 роком (65,6%) зростає, спад спостерігався у 2015 (64,7 %), у 2017 (64,5%).

Регіональна диференціація рівня економічної активності обумовлюється особливостями статево-вікової структури населення, загальною ситуацією на ринках праці, традиційно-культурною специфікою регіонів.

Таблиця 2

Динаміка рівня безробіття з 2000 по 2020

Рівень безробіття в Україні з 2000 по 2020 рр. (кільк. населення в тис.)

Роки

Всього

населення

Економічно

Активне

населення

Зайняте

населення

Безробітне

населення

Рівень

безробіття

Зареєстрованих

безробітних

2000

48923,2

21150,7

18520,7

2630,0

12,4%

1178,7

2001

48457,1

20893,6

18453,3

2440,3

11,7%

1063,2

2002

48003,5

20669,5

18540,9

2128,6

10,3%

1028,1

2003

47622,4

20618,1

18624,1

1994,0

9,7%

1024,2

2004

47280,8

20582,5

18694,3

1888,2

9,2%

975,5

2005

46929,5

20481,7

18886,5

1595,2

7,8%

891,9

2006

46646,0

20545,9

19032,2

1513,7

7,4%

784,5

2007

46372,7

20606,2

19189,5

1416,7

6,9%

673,1

2008

46143,7

20675,7

19251,7

1424,0

6,9%

596,0

2009

45962,9

20321,6

18365,0

1956,6

9,6%

693,1

2010

45778,5

20220,7

18436,5

1784,2

8,8%

452,1

2011

45633,6

20247,9

18516,2

1731,7

8,6%

505,3

2012

45553,0

20393,5

18736,9

1656,6

8,1%

467,7

2013

45426,2

20478,2

18901,8

1576,4

7,7%

487,6

2014

42928,9

19035,2

17188,1

1847,1

9,7%

458,6

2015

42760,5

17396,0

15742,0

1654,0

9,5%

461,1

2016

42584,5

17303,6

15626,1

1677,5

9,7%

407,2

2017

42386,4

17193,2

15495,9

1697,3

9,9%

352,5

2018

42153,2

17296,2

15718,6

1577,6

9,1%

341,7

2019

41902,4

17381,8

15894,9

1486,9

8,6%

338,2

2020

41588,4

16917,8

15244,5

1673,3

9,9%

459,2

з 2014 р. - без урахування окупованих територій (Криму, Севастополя, частини Донбасу)

Джерело: розроблено автором на підставі[3]

Одним із найважливіших питомих показників, що характеризує зміни обсягів суспільного виробництва в регіональному розрізі, є продуктивність праці у розрахунку тис. грн. на 1 особу.

У табл. 2 наведено дані, що характеризують зміни зазначено показника за період 2010-2019 рр.

У 2019 р. регіонами - лідерами за показником продуктивність праці у розрахунку тис. грн. на 1 особу були Полтавська (134449 грн.), Київська (123267 грн.), Дніпропетровська (122379 грн.), Харківська (92864 грн.) та Запорізька (91498 грн.) області, які посіли перші п'ять місць у рейтингу.

Таблиця 3

Динаміка продуктивності праці у розрахунку тис. грн. на 1 особу за 2010-2019 рр

Регіони

Продуктивність праці (ВРП на 1 працівника) тис. грн/особу

Ранг, 2019 р.

Зміна

2019-

2017рр.

Зміна

2019

2010

рр.

2010

2013

2015

2017

2019

Україна

23600

33473

46413

70233

94661

АР Крим

16507

23595

Вінницька

14332

22303

37270

58384

83175

8

24791

68843

Волинська

13916

19817

30387

49987

73215

13

23228

59299

Дніпропетровська

34709

46333

65897

97137

122379

3

25242

87670

Донецька

28986

37830

26864

39411

49422

21

10011

20436

Житомирська

14616

20286

30698

49737

70247

15

20510

55631

Закарпатська

12278

17044

22989

34202

48861

22

14659

36583

Запорізька

23657

30526

50609

75306

91498

5

16192

67841

Івано-

Франківська

14814

24022

33170

46312

63254

17

16942

48440

Київська

26140

39988

60109

90027

123267

2

33240

97127

Кіровоградська

15533

25533

39356

55183

77816

12

22633

62283

Луганська

19788

24514

10778

13883

18798

24

4915

-990

Львівська

16353

24937

37338

58221

85198

7

26977

68845

Миколаївська

20276

27355

41501

60549

82149

10

21600

61873

Одеська

22544

29118

41682

62701

82903

9

20202

60359

Полтавська

29652

39962

66390

106248

134449

1

28201

104797

Рівненська

13785

19003

30350

42038

58332

19

16294

44547

Сумська

15711

23517

37170

51419

70576

14

19157

54865

Тернопільська

11713

16819

24963

38593

54833

20

16240

43120

Харківська

23639

31128

45816

69489

92864

4

23375

69225

Херсонська

14346

19311

30246

45532

59987

18

14455

45641

Хмельницька

13602

20165

31660

49916

65916

16

16000

52314

Черкаська

17325

26168

40759

59697

86319

6

26622

68994

Чернівецька

10939

15154

20338

31509

46136

23

14627

35197

Чернігівська

15406

22603

35196

55198

78118

11

22920

62712

Джерело: розроблено автором на підставі[2]

До групи регіонів, що наближаються до середнього значення показника продуктивності праці в розрахунку на 1 особу по Україні (94661 грн.), увійшли Черкаська (86319 грн.), Львівська (85198 грн.), Вінницька (83175 грн), Одеська (82903 грн.) та Миколаївська (82149 грн.) області, які посіли з 6 по 10 місце в рейтингу.

Регіонами, які мали значення зазначеного показника значно нижче середнього по Україні, були: Чернігівська (78118 грн.), Кіровоградська (77816 грн.), Волинська (73215 грн.), Сумська (70576 грн.), Житомирська (70247 грн.), Хмельницька (65916 грн.), Івано-Франківська (63254 грн.), Херсонська (59987 грн.), Рівненська (58332 грн.) та Тернопільська (54833 грн.) області, які посідали з 11 по 20 місце в рейтингу.

Регіонами - аутсайдерами було визначено тимчасово окуповані території Донецької (49422 грн.) та Луганської (18798 грн.) областей, а також Закарпатська (48861 грн.) та Чернівецька (46136 грн.) області.

Висновки

Проведене дослідження довело, що зайнятість населення та продуктивність праці в Україні останніми роками значно змінюється, однак в цілому загальний їх рівень залишається досить високим.

Наразі спостерігаємо істотні структурні зрушення зайнятості, серед яких гнучкіший ринок праці, скорочення масштабів зайнятості у нелегальній сфері економіки, значного поширюється неформальна зайнятість, оскільки є найбільш доступною і не ставить високих професійно -кваліфікаційних вимог до працівників, серед яких діяльність в домогосподарствах та ін.; через пандемію значні контингенти трудових мігрантів, які здійснювали виїзди на більш тривалий термін на роботу в іншу місцевість або за кордон змушені залишитись в Україні.

Від ситуації на регіональному ринку праці суттєво залежним є рівень економічного розвитку регіону, його стабільність, ступінь довіри населення до керівництва громад, розвиток активного громадянського суспільства, наявність соціального діалогу, екологічна ситуація, формування зон розселення, залежно від розміщення підприємницьких об'єктів (насамперед, промислових), на яких концентрується значна кількість економічно активного населення, тобто інклюзивність регіонального розвитку на засадах сталості.

Аналітичні дослідження оголили основні проблеми розвитку зайнятості в територіальних громадах, і якщо порівнювати результати, то ці проблеми будуть спільними для всіх областей України. Зокрема такими проблемами будуть [3]:

1. Несприятливі умови працевлаштування і розвитку трудового потенціалу, що підтверджує низька стратегічна орієнтованість ОТГ у питаннях планування і прогнозування їхнього розвитку (серед областей Центральної України 65,4% ОТГ має загальну стратегію та 46,8% - програму/план зайнятості, для західних областей 47,1% ОТГ має загальну стратегію, 11,4% - програму/план зайнятості)

2. Низький рівень конкурентоспроможності місцевих роботодавців та неефективна зайнятість, тобто неофіційна зайнятість та тіньова.

3. Міграція населення з територіальних громад за внутрішнім і зовнішнім векторами.

4. Відсутність якісного обліку населення (серед центральних областей опис людських ресурсів наявний лише у 40,3% ОТГ, для західних ОТГ - 32,9%).

Суттєвим викликом на регіональному рівні є обмежені можливості зайнятості, а неефективна зайнятість населення сприяє появі багатьох проблем які гальмують розвиток територіальних громад.

Такими проблемами є:

- зростання безробіття та соціальної напруги внаслідок зниження економічної активності мешканців громад, у тому числі через пандемію COVID- 19 та обмеження діяльності, залежно від рівня епідемічної небезпеки;

- пасивність мешканців громад, небажання участі у вирішенні питань громади;

- зниження валового виробництва і сукупної продуктивності праці в громадах через нераціональне використання людських ресурсів;

- відсутність в територіальних громадах стратегічного планування розвитку пасивність в долученні до проектів розвитку;

- міграція за межі територіальної громади та збільшення загального демографічного, податкового навантаження на працездатне населення, адже мігрують зазвичай активні члени громади, а залишаються ті, які є пасивними та потребують захисту.

Варто наголосити, що наслідком демографічних втрат територіальних громад є послаблення можливостей капіталізації людського потенціалу як передумови зростання ринкової вартості людських ресурсів та, відповідно, перспектив економічного зростання громад [4, с. 48].

Крім того, демографічна ситуація, що складається в громадах значною мірою визначає кон'юнктуру ринків праці та рівень їх збалансованості. А тому, зменшення кількості економічно активного населення та наявність інших несприятливих чинників сприяє не лише посиленню демографічного навантаженню, а приводить до проблеми відтворення людських ресурсів, позбавляє перспективи зменшення трудової міграції, створення нових робочих місць.

Керуючись досвідом постсоціалістичних країн ЄС інституціональними передумовами для використання економічного потенціалу у нашій державі мали б стати мотивація до створення нових робочих місць у всіх сферах господарювання, реалізація програми імпортозаміщення та активізації функціонування внутрішнього ринку, формування інвестиційної привабливості окремих територій та налагодження ефективних міжрегіональних зв'язків [5].

Література

1. Офіційна веб-сторінка Державного центру зайнятості [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.dcz.gov.ua/analitics/67

2. Офіційна веб-сторінка Міжнародної організації праці [Електронний ресурс]. Режим доступу: ww.ilo.org

3. М. М. Біль, О. О. Левицька ПОТЕНЦІАЛ АКТИВІЗАЦІЇ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ ОБ'ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ЗАХІДНИХ ТА ЦЕНТРАЛЬНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ http://www.economy.nayka.com.ua/? op= 1&z=7518

4. Дерій Ж. В., Маргасова В. Г. Модель управління процесом капіталізації людського потенціалу на регіональному рівні. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2015. № 4. С. 46-54.

5. Інституціональні засади модернізації продуктивних сил регіонів України в умовах децентралізації управління [Текст] / М. П. Бутко, Ю. П. Харченко // Економіка України. 2020. № 8. С. 58-75.

References

1. Oficijna veb-storinka Derzhavnogo centru zajnjatosti [Official web-page of the State Employment Center]. Retrieved from: https://www.dcz.gov.ua/analitics/67 [in Ukrainian].

2. Ofidjna veb-storinka MUhnaradnoi' orgamzacn prad [Official web-page of the International Labor Organization]. Retrieved from: ww.ilo.org [in Ukrainian].

3. ВіГ, M. M. & Levic'ka, O. O. POTENaAL AKTmZACri ZATNJaTOST! NASELENNJa OB^DNANIH TERITOR!ALMNIH GROMAD ZAHffiNIH TA CENTRAU'NIH OBLASTEJ UKRAЬNI [POTENTIAL OF ACTIVATION OF EMPLOYMENT OF THE POPULATION OF THE UNITED TERRITORIAL COMMUNITIES OF THE WESTERN AND CENTRAL REGIONS OF UKRAINE]. Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=7518 [in Ukrainian].

4. Derij, Zh. V. & Margasova, V. G. (2015) Model' upravlmnja procesom kaphal^d'].' ljuds'kogo potendalu na regrnnafnomu rivm [Model of management of the process of capitalization of human potential at the regional level]. Problemi іperspektivi ekonomiki ta upravlmnja - Problems and prospects of economics and management, 4, 46-54 [in Ukrainian].

5. Butko, M. P. & Harchenko, Ju. P. (2020) Institucional'ni zasadi modemizacu produktivnih sil regioniv Ukraini v umovah decentralizacii upravlinnja [Institutional principles of modernization of productive forces of regions of Ukraine in terms of decentralization of management ]. Ekonomika Ukraini - Economy of Ukraine, 8, 58-75 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сутність регіонального розвитку, роль держави в його регулюванні в умовах перехідного періоду до ринку. Правове забезпечення державної регіональної політики в Україні. Аналіз економічних та соціальних показників, які характеризують сучасний стан регіонів.

    контрольная работа [3,1 M], добавлен 16.02.2012

  • Дослідження соціально-економічного становища Полтавської області. Аналіз природно-ресурсного і трудового потенціалів, ринку праці, оцінка інвестиційної привабливості Полтавщини. Формування аналітичних висновків щодо напрямків подальшого розвитку регіону.

    курсовая работа [204,9 K], добавлен 02.06.2011

  • Інновації як фактор випереджального розвитку економіки. залучення інвестицій до розвитку малого, середнього бізнесу під гарантії регіонального бюджету. Елементи стратегії залучення iнвестицiй у регіон. Розвиток інноваційної діяльності в Донецькій області.

    контрольная работа [36,1 K], добавлен 30.01.2013

  • Аналіз основних показників економічного і соціального розвитку регіонів України, розвиток господарських комплексів. Особливості сучасної програми регіонального розвитку. Класифікація регіональних програм: рівень значущості, територіальна приналежність.

    реферат [62,6 K], добавлен 21.05.2012

  • Визначення сутності регіонального розвитку. Загальна характеристика соціально-економічного стану Золочівського району та стратегічний аналіз можливостей його розвитку. Особливості регіональної політики в країнах Європейського Союзу та в Україні.

    магистерская работа [946,3 K], добавлен 15.07.2014

  • Генетичні корені регіональної економіки. Класичні теорії та концепції регіонального розвитку. Сучасні теорії та концепції регіонального розвитку. Теорії економічного районування. Принципи соціально-економічного районування. Компонентна структура.

    реферат [54,2 K], добавлен 07.11.2008

  • Розвиток продуктивних сил Придніпровського регіону. Депресивні регіони і механізми інвестування їхнього розвитку. Обмеження та негативні фактори в формуванні конкурентоспроможності регіону. Система і механізм розвитку регіонального управління в Україні.

    реферат [23,0 K], добавлен 22.10.2010

  • Зв'язок безпеки ринку праці з економічною безпекою держави. Співвіднесення підходів до розуміння ринку праці з семантичними ознаками поняття "економічна безпека". Диспропорції ринку праці як фактори-загрози для відтворення трудового потенціалу регіонів.

    статья [2,9 M], добавлен 11.09.2017

  • Сутність та роль біокластерів як інфраструктурних елементів підтримки розвитку біоекономіки. Аналіз регіонального потенціалу та визначення факторів сприяння створенню та розвитку біокластерів. Індикатори економічної ефективності функціонування кластерів.

    статья [193,4 K], добавлен 24.04.2018

  • Поняття кластеру як інструменту регіонального розвитку. Методологічна основа, сутність та будова кластерних утворень. Зарубіжний досвід і результати використання кластерної моделі в економіці. Кластерна організація розвитку агропромислового виробництва.

    курсовая работа [90,6 K], добавлен 30.04.2019

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.