Інституціональна парадигма дослідження публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституціональна парадигма дослідження публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки України

Іванова Вікторія Миколаївна, кандидат економічних наук, докторант кафедри глобальної та національної безпеки Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

Анотація

Зовнішньоекономічна безпека є важливою складовою економічної і національної безпеки, суттєво впливає на функціонування економічної системи, визначає можливості та загрози функціонування національного господарства України. публічне управління зовнішньоекономічна безпека

Встановлено, що дослідження публічно-управлінської проблематики забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України базується на низці наукових парадигм публічного управління, зокрема нормативно-правовій, інституціональній, практичній, інноваційній, патерналістській, інструментальній, ліберальній та інших.

Визначено, що поняття «інститут публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки» є похідним від понять «інститут публічного управління» та «зовнішньоекономічна безпека». Сутність зовнішньоекономічної безпеки як соціального інституту полягає у презентації ціннісно-нормативних засад гарантування зовнішньоекономічної безпеки держави. Річ у тім, що зовнішньоекономічна безпека як соціальний інститут містить систему цінностей і норм, що забезпечують ціннісно-нормативний супровід реалізації і відстоювання національних інтересів в економічній сфері на міжнародній арені.

Сформульовано авторське визначення поняття «інституціональна матриця публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки» як сукупність базових інститутів, які склались історично й регулюють взаємовідносини наднаціональних та національних суб'єктів міжнародних економічних відносин у сфері забезпечення зовнішньоекономічної безпеки конкретної національної держави.

Зроблено висновок про те, що під поняттям «інституціоналізація публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки» можна розуміти комплекс заходів, спрямованих на забезпечення системи зовнішньоекономічної безпеки нормативними та структурними межами, а також інструментами, необхідними для ефективної діяльності в умовах економічної глобалізації, відкритої економіки та демократії, прозорості та відповідальності в управлінській сфері.

Ключові слова:зовнішньоекономічна безпека, інститут, інституціоналізація, інституціональна парадигма, публічне управління, інститут публічного управління.

Ivanova Victoria Nikolaevna, PhD in Economics, doctoral student of Global and National Security Department Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

INSTITUTIONAL PARADIGM OF RESEARCH OF PUBLIC ADMINISTRATION IN THE FIELD OF FOREIGN ECONOMIC

SECURITY OF UKRAINE

Abstract. Foreign economic security is an important component of economic and national security, significantly affects the functioning of the economic system, determines the opportunities and threats to the functioning of the national economy of Ukraine.

It is established that the study of public administration issues of foreign economic security of Ukraine is based on a number of scientific paradigms of public administration, including legal, institutional, practical, innovative, paternalistic, instrumental, liberal and others.

It is determined that the concept of "institution of public administration in the field of foreign economic security" is derived from the concepts of "institution of public administration" and "foreign economic security". The essence of foreign economic security as a social institution is to present the values and regulations of guaranteeing the foreign economic security of the state. The fact is that foreign economic security as a social institution contains a system of values and norms that provide value and regulatory support for the implementation and defense of national interests in the economic sphere in the international arena.

The author's definition of the concept of "institutional matrix of public administration in the field of foreign economic security" as a set of basic institutions that have developed historically and regulate relations between supranational and national actors of international economic relations in foreign economic security of a particular nation state.

It is concluded that the concept of "institutionalization of public administration in the field of foreign economic security" can be understood as a set of measures aimed at ensuring the system of foreign economic security regulatory and structural boundaries, as well as tools necessary for effective economic globalization, open economy and democracy, transparency and accountability in management.

Keywords:foreign economic security, institute, institutionalization, institutional paradigm, public administration, institute of public administration.

Постановка проблеми

Дослідженняпублічно-управлінської проблематики забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України базується на низці наукових парадигм публічного управління, зокрема нормативно-правовій, інституціональній, практичній, інноваційній, патерналістській, інструментальній, ліберальній та інших. Використовуючи інституціональних підхід можна аналізувати публічне управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки як соціальний інститут; інституціональне середовище публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки, розглянути інституціоналізацію публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки, тобто умови та етапи розвитку публічного управління у досліджуваній сфері, а також механізмів нормативно-правового врегулювання компетенцій міжнародних та національних суб'єктів мережевої взаємодії з питань забезпечення зовнішньоекономічної безпеки конкретної держави. Тому, досить актуальним є дослідження інституціональних засад публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зовнішньоекономічна безпека держави є предметом наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних учених протягом декількох десятків років. Зокрема, окремі її аспекти в різні часи досліджували наступні вітчизняні науковці: Бінько І., Мунтіян В., Пастернак- Таранушенко Г., Шлемко В., Власюк О., Геєць В., Жаліло Я., Ліпкан В., Сухоруков А. Серед новітніх публікацій, можна викокремити праці Аранчій В., Голодюка Г., Коковського Л., Марцевої Т., Матвієць О., Обухової В., Яременко О. та інші. В той же час, вважаємо, що наявні дослідження не в повній мірі розкривають сутність інституціонального підходу до дослідження публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки.

Мета статті

Метою статті є розгляд інституціональної парадигми дослідження публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки в умовах глобальних трансформацій.

Виклад основного матеріалу

Розпочати дослідження варто з осмислення категорії «зовнішньоекономічна безпека України». На нашу думку, це має відбуватися через призму інших категорій:«безпека», «діяльність»,

«національна безпека», «публічне управління». Головними концептами дослідження, що проводиться, є поняття «зовнішньоекономічна безпека», «публічне управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки», «механізми публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки».

Насамперед зауважимо, що при розгляді термінології публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки виникає потреба у групуванні за певними критеріями наявної сукупності термінів. У категорійній сітці теорії публічного управління у сфері зовнішньоекономічною безпекою пропонуємо розрізняти кілька рівнів.

До першого належать поняття і категорії щодо концептуальних засад дисципліни - публічне управління: «діяльність», «інститут», «організація», «безпека», «публічність», «публічна сфера», «мережа», «публічне управління», «мета публічного управління», «публічна політика», «інститути публічної політики», «національна безпека», «громадянське суспільство», «інститути громадянського суспільства», «електронний уряд», «публічне управління національною безпекою», «система забезпечення національної безпеки».

До другого рівня входять поняття і категорії, що відображають процеси формування механізмів публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки:«взаємодія», «комунікація», «інституціоналізація», «інституційні практики», «інституційний розвиток», «інституціональна матриця», «інституціональне середовище», «інституційна пастка», «механізми публічного управління», «механізми публічної політики», «механізми публічного адміністрування», «механізм публічного управління системою забезпечення національної безпеки», «механізм забезпечення національної безпеки», «реформа», «військова реформа», «реформа системи національної безпеки», «механізм реалізації адміністративної реформи», «публічне управління національною безпекою», «мережева архітектура публічного управління в контексті забезпечення національної безпеки», «інституціональне середовище мережевої архітектури публічного управління національною безпекою», «модель інституціонального середовища формування мережевої архітектури публічного управління національною безпекою», «інституціональна матриця мережевої архітектури публічного управління національною безпекою», «формування мережевої архітектури публічного управління національною безпекою».

Третій рівень охоплює поняття, що відтворюють організацію розробки та реалізації політики забезпечення економічної безпеки, організацію розбудови системи та механізмів публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки: «проєктування в державному управлінні», «проєкт», «програма», «управління проєктом». На нашу думку, така піраміда найпридатніша для концептуального розроблення та визначення понять проблематики формування механізмів публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки.

Розглянемо поняття і категорії, що становлять концептуальні засади публічного управління як науки з точки зору інституціонального підходу.

В сучасних дослідженнях поняття «інститут», що трактується як:

1) «сукупність правил, норм, переконань, цінностей і звичок, які міцно встановились серед членів соціальної організації, таких як уряд, державний сектор або урядова організація» [1, с. 7];

2) розроблені людьми формальні (закони) і неформальні (договори і добровільно прийняті кодекси поведінки) обмеження, а також чинники примушування що визначають їхню поведінку [2, с. 162].

Зауважимо, що соціальний інститут являє собою систему двох взаємопов'язаних рівнів:

перший рівень - ціннісно-нормативна модель поведінки, що включає в себе сукупність вірувань, символів, приписів, уявлень, які належать до широкого кола явищ і предметів;

другий рівень - це модель поведінки, яка задана політико-ідеологічними нормами і регулюється за допомогою управлінських і політичних організацій [2, с. 165-166]. Зокрема, система публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки, як соціальний інститут забезпечує відтворення і стійке збереження ідеології національної безпеки, економічного суверенітету національної держави та політичних цінностей публічно-управлінської діяльності.

Поняття «інститути публічної політики» має декілька трактувань [3, с. 61]: зафіксовані та документально закріплені норми й процедури публічної політики (формальні інститути); стійкий тип політичної поведінки, що виявляється в певній системі колективних дій, процедурі, механізмі публічної політики (неформальні інститути); установи, здатні приймати політичні рішення та втілювати їх у відповідні правові норми та практику державно-політичного й громадянського життя.

«Інститут публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки» є похідним від понять «інститут публічного управління» та «зовнішньоекономічна безпека».

Сутність зовнішньоекономічної безпеки як соціального інституту полягає у презентації ціннісно-нормативних засад гарантування зовнішньоекономічної безпеки держави. Річ у тім, що зовнішньоекономічна безпека як соціальний інститут містить систему цінностей і норм, що забезпечують ціннісно- нормативний супровід реалізації і відстоювання національних інтересів в економічній сфері на міжнародній арені. Отже, національні цінності є базовими для формування національних інтересів та визначення національних цілей у сфері зовнішньоекономічної безпеки, які наведено в концептуально- доктринальних документах у галузі національної економічної безпеки.

Сутність публічного управління зовнішньоекономічною безпекою як соціального інституту можливо розкрити за ціннісно-нормативним аспектом партисипаторної взаємодії:

органів державного управління, органів місцевого самоврядування, представників приватного сектору та інститутів громадянського суспільства в межах визначених законом повноважень і функціональних обов'язків щодо розв'язання проблем забезпечення зовнішньоекономічної безпеки;

органів державної влади із міжнародними організаціями, транснаціональними компаніями з питань гарантування власної зовнішньоекономічної безпеки.

Власне публічне управління національною безпекою забезпечує реалізацію низки законів безпечного та сталого розвитку держави [4, с. 42-43]:

• перший закон соціального розвитку - закон безперервного прискорення соціального розвитку людини і суспільства як систем, що розвиваються. При цьому рівень соціального розвитку визначається рівнем розвитку потреб та інтересів людини й суспільства;

• другий закон - рівень розвитку потреб та інтересів людини і суспільства визначається станом культури, освіти та науки;

• третій закон - стабільність і безпека соціального розвитку визначаються рівнем гармонічної збалансованості інтересів особистості, суспільства і держави.

Із зазначених законів випливає, що соціальний діалог у суспільстві та партисипаторна взаємодія у сфері зовнішньоекономічної безпеки є базою публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки, мета якого полягає в гармонійній збалансованості інтересів особистості, суспільства і держави та міжнародних партнерів.

Отже, організація публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки об'єктивно прискорює економічний розвиток країни та гарантує зовнішньоекономічну безпеку.

У межах інституціонального підходу поняття «інститут безпеки» трактується як стійкі типи і форми діяльності, а також відповідні їм структурні елементи із забезпечення безпеки особи, суспільства і держави, що зумовлені історичним розвитком і комплексом сформованих під їх впливом об'єктивних та суб'єктивних чинників та умов, що інтегровані в різні сфери життєдіяльності й життєорганізації, при цьому вони різняться за проявами і динамічним розвитком виконуваних функцій [5, с. 236]. Водночас, інституціональне середовище сфери безпеки трактується як основа формування структури системи безпеки, а компоненти інституціонального середовища відображають найважливіші напрями процесів інституціалізації у цій специфічній сфері [5, с. 237].

З урахуванням наукової розробки щодо визначення основних компонентів інституціонального середовища безпеки [5, с. 237-242] уточнимо структуру та проаналізуємо стан інституціонального середовища публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки України на сучасному етапі державного будівництва.

До інституціонального середовища публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки України входять п'ять компонентів:

1) нормативно-правовий, основні функції якого - це правове регулювання відносин і взаємодій у системі публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки України, визначення пріоритетів, цілей і напрямів політики забезпечення зовнішньоекономічної безпеки, а також структуризація інституціонального середовища згаданого виду національної безпеки;

2) організаційний, що визначається нормативно-правовими вимогами забезпечення зовнішньоекономічної безпеки і має форму органів публічної влади і управління, що безпосередньо та опосередковано опікуються питаннями забезпечення зовнішньоекономічної безпеки; виконує такі функції:

• законодавче регулювання відносин між суб'єктами забезпечення зовнішньоекономічної безпеки;

• управлінська діяльність органів публічної влади із забезпечення зовнішньоекономічної безпеки;

• діяльність органів судової влади з виконання норм національної безпеки;

3) реалізація цих функцій створює базу для організації інституційної структури системи публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки, а також формування необхідних елементів, зв'язків та принципів їх взаємодії;

4) самоорганізаційний, що дістав розвиток у контексті еволюції інститутів громадянського суспільства в Україні;

5) соціально-культурний, що структурно охоплює:

• культуру безпеки, функціональне призначення якої полягає у створенні та розвитку базових цінностей та цілей у сфері зовнішньоекономічної безпеки;

• інформаційну культуру, функціональне призначення якої полягає у створенні та розвитку інструментальних цінностей інформаційної діяльності у сфері публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки;

• організаційну культуру в публічному управлінні, функціональне призначення якої полягає у створенні та розвитку цінностей партисипаторного управління;

• когнітивний компонент у вигляді системи наукових знань у сфері філософії, політології та соціології безпеки, безпекознавства та публічного управління;

• соціально-технологічний компонент інституціонального середовища публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки у вигляді системи заходів інформатизації у цій сфері та забезпечення функціонування єдиного інформаційно-технологічного простору публічного управління.

На нашу думку, потребує окремої уваги питання удосконалення понятійного апарату інституалізації публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки.

В «Енциклопедії державного управління» А. Васіна під інституалізацією у державному управлінні (англ. institualization in state management) пропонує розуміти процес формування, розвитку і засвоєння всіма елементами системи державного управління норм, правил, ролей, цінностей і еталонів, необхідних для здійснення державно-управлінської діяльності, способів контролю за їх поведінкою, а також результат процесу, в межах якого досягаються об'єктивізація державного управління і його ефективне функціонування [6, с. 202-204].

Процес інституалізації у державному управлінні включає кілька послідовних етапів:

виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних організаційних дій за участю державних інституцій;

формування загальних цілей;

встановлення процедур розробки й прийняття норм і правил;

розробка, прийняття, запровадження норм і правил;

встановлення системи санкцій для підтримки норм і правил, диференціація їх застосування в окремих випадках;

формування статусів і ролей, які б охоплювали всіх учасників певної державно-управлінської діяльності;

легітимізація, суспільне визнання встановлених правил і норм;

закріплення цього визнання в неформальних правилах, традиціях поведінки та взаємодії всіх учасників державно-управлінської діяльності [6, с. 203].

Під поняттям «інституціональне середовище» в науці публічне управління розуміють «сукупність найважливіших фундаментальних соціальних, правових, політичних, економічних, культурних, морально-етичних правил і норм (інститутів), що визначають поведінку та взаємовідносини в суспільстві» [3, с. 63].

Вважаємо, що в межах даної статті варто сформулювати визначення поняття «інституціональне середовище публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки». Під останнім можна розуміти сукупність нормативно-правових, організаційних, самоорганізаційних, технологічних, соціально-культурних, когнітивних правил і норм, що визначають поведінку наднаціональних та національних суб'єктів міжнародних економічних відносин у сфері забезпечення зовнішньоекономічної безпеки конкретної національної держави.

Під поняттям «модель інституціонального середовища публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки» вважаємо формалізоване відображення впливу сукупності найважливіших нормативно-правових, організаційних, самоорганізаційних, соціально-культурних, когнітивних правил і норм на поведінку наднаціональних та національних суб'єктів міжнародних економічних відносин у сфері забезпечення зовнішньоекономічної безпеки конкретної національної держави.

Крім того, в науці публічне управління під поняттям «інституційна практика» розуміють процес впровадження публічної політики у практику діяльності органів влади, пов'язаних з розробленням дієвих механізмів публічного управління з огляду на розуміння держави як великої соціальної системи, спрямованої на досягнення суспільної злагоди, що формує власні функції відповідно до суспільних потреб [3, с. 62].

Під поняттям «інституційний розвиток» будемо розуміти «процес змін, спрямований на генерування, імпорт нових або трансформацію існуючих політичних, соціальних, економічних, правових, фінансових та інших інститутів, що передбачає їх свідоме створення на основі виявлення реальної потреби в них» [3 с. 63].

Інституціональна матриця в науці публічне управління зазвичай трактується як «сукупність базових економічних, політичних та ідеологічних інститутів, які історично склались, регулюють економічні відносини між людьми й визначають місце економіки в суспільстві; форму суспільної інтеграції в основних сферах життєдіяльності соціуму - економіці, політиці й ідеології» [3, с. 63].

Виходячи з вищезазначеного, для потреб дослідження сформулюємо авторське визначення поняття «інституціональна матриця публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки». Отже, інституціональна матриця публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки - це сукупність базових інститутів, які склались історично й регулюють взаємовідносини наднаціональних та національних суб'єктів міжнародних економічних відносин у сфері забезпечення зовнішньоекономічної безпеки конкретної національної держави.

Під поняттям «інституційна пастка» зазвичай розуміють неефективну і стійку норму (неефективний інститут), що має самопідтримуючий характер [3, с. 62].

З огляду на відсутність визначення поняття «публічне управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки» в статті пропонуємо його авторське визначення: цілеспрямований вплив з боку держави, міжнародних та суспільних інституцій на процеси, зорієнтовані на горизонтальну, мережеву взаємодію (міжнародних організацій, уряду національної держави, бізнесу, громадянського суспільства), завдяки якій діяльність суспільних суб'єктів спрямовуються на досягнення цілей міжнародної економічної безпеки та зовнішньоекономічної безпеки держави.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Отже, дане дослідження дало можливість визначити, що під поняттям «інституціоналізація публічного управління у сфері зовнішньоекономічної безпеки» можна розуміти комплекс заходів, спрямованих на забезпечення системи зовнішньоекономічної безпеки нормативними та структурними межами, а також інструментами, необхідними для ефективної діяльності в умовах економічної глобалізації, відкритої економіки та демократії, прозорості та відповідальності в управлінській сфері.

Є сенс зауважити, що в офіційному дискурсі забезпечення зовнішньоекономічної безпеки поняття «зовнішньоекономічної безпеки» трактується в суто етатичному розумінні захисту національних інтересів у зовнішньоекономічній сфері. Водночас, у науковому дискурсі намітилася тенденція трактування зовнішньоекономічної безпеки з врахуванням інститутів нової економіки і суспільства, а також сучасні форми їх взаємодії та розвитку в контексті забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України.

Література:

1. Букур-Марку Г. Розвиток оборонних інститутів: посібник із самооцінки. Діагностичний інструментарій для країн, що ставлять завдання розвитку оборонних установ. Женева; Брюссель: Женевський центр демократичного контролю над збройними силами, 2011. 57 с.

2. Теоретико-методологічні засади формування кадрової безпеки в системі публічного управління: кол. монографія / С. О. Борисевич, В. І. Абрамов, В. Ф. Смолянюк, М. М. Шевченко; за ред. С.О. Борисевича. Київ: НАДУ, 2018. 304 с.

3. Публічне управління: термінологічний слов. / уклад.: В. С. Куйбіда, М.М. Білинська,

О.М. Петроє та ін.; за заг. ред. В. С. Куйбіди, М. М. Білинської, О.М. Петроє. Київ: НАДУ, 2018. 224 с.

4. Інформаційна складова державної політики та управління:монографія /

С. Г. Соловйов та ін.; за заг. ред. Н. В. Грицяк; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, каф. інформ. політики та електрон. урядування. Київ: К.І.С., 2015. 320 с.

5. Гонюкова Л. В. Політичні партії як інститут державної політики та управління: теоретико-методологічний аналіз: монографія. Київ: НАДУ, 2009. 392 с.

6. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін. К.: НАДУ, 2011. Т.2: Методологія державного управління / наук.-ред. колегія: Ю. П. Сурмін (співголова), П. І. Надолішній (співголова) та ін. 2011. 692 с.

References:

1. Bukur-Marku H. (2011) Rozvytok oboronnykh instytutiv: posibnyk iz samootsinky. Diahnostychnyi instrumentarii dlia krain, shcho stavliat zavdannia rozvytku oboronnykh ustanov. [Development of Defense Institutions: A Handbook of Self-Assessment. Diagnostic tools for countries that set tasks for the development of defense institutions]. Zheneva; Briussel: Zhenevskyi tsentr demokratychnoho kontroliu nad zbroinymy sylamy, 57 s.

2. Teoretyko-metodolohichni zasady formuvannia kadrovoi bezpeky v systemi publichnoho upravlinnia [Theoretical and methodological principles of personnel security formation in the system of public administration] (2018): kol. monohrafiia / S. O. Borysevych, V. I. Abramov, V. F. Smolianiuk, M. M. Shevchenko; za red. S.O. Borysevycha. Kyiv: NADU, 304 s.

3. Publichne upravlinnia: terminolohichnyi slov. [Public administration: terminological words] (2018) / uklad.: V. S. Kuibida, M.M. Bilynska, O. M. Petroie ta in.; za zah. red. V. S. Kuibidy, M. M. Bilynskoi, O.M. Petroie. Kyiv: NADU, 224 s.

4. Informatsiina skladova derzhavnoi polityky ta upravlinnia: monohrafiia. [Information component of state policy and management] (2015) / S. H. Soloviov ta in.; za zah. red. N. V. Hrytsiak; Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy, kaf. inform. polityky ta elektron. uriaduvannia. Kyiv: K.I.S., 320 s.

5. Honiukova L. V. (2009) Politychni partii yak instytut derzhavnoi polityky ta upravlinnia: teoretyko-metodolohichnyi analiz [Political parties as an institute of state policy and management: theoretical and methodological analysis]: monohrafiia. Kyiv: NADU, 392 s.

6. Entsyklopediia derzhavnoho upravlinnia [Encyclopedia of public administration] (2011): u 8 t. / Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy; nauk.-red. kolehiia: Yu.V. Kovbasiuk (holova) ta in. K.: NADU, T.2: Metodolohiia derzhavnoho upravlinnia / nauk.-red. kolehiia: Yu. P. Surmin (spivholova), P. I. Nadolishnii (spivholova) ta in. 692 s.

Размещено на Allbest.ru