ESG-критерії в системі оцінювання сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

ESG-критерії в системі оцінювання сталого розвитку

Шкварчук Людмила Олександрівна,

доктор економічних наук, професор, професор кафедри фінансів

Гайдін Олександр Дмитрович,

студент кафедри фінансів

м. Львів

Анотація

Стаття присвячена дослідженню критеріїв екологічної, соціальної та управлінської сталості (ESG-критерії'в) у контексті їх визначення та оцінки на рівні суб'єкта господарської діяльності. Категорія «ESG» з'явилася у науковому та бізнес-середовищі відносно недавно. Уперше це поняття було вжите у 2004 року в рамках ініціативи Глобального договору ООН, що мала на меті привернути увагу найбільших гравців фінансового ринку до світових проблем, що є наслідком господарської діяльності людини. Однак ідея відповідального ведення бізнесу та концепція «етичних інвестицій», а також практики зі сталого розвитку вже давно були відомі і поступово займали важливе місце в порядку денному підприємців та інвесторів. Станом на сьогодні якість практик ESG в компанії є одним із найважливіших факторів, що впливає на її репутацію серед різного роду стейкголдерів: від акціонерів та інвесторів до клієнтів і працівників.

Зрозуміло, що запит на сталий розвиток неодмінно стикається із необхідністю оцінки поточного стану та прогресу у впровадженні його практик для організацій. У роботі розглянуто різні підходи для здійснення оцінки позицій компанії щодо сталого розвитку з точки зору зовнішніх користувачів на прикладі рейтингових агенцій та їх основних продуктів - рейтингів та ренкінгів. Виявлено їх основні переваги та недоліки, основним із яких є значні відхилення у результатах рейтингових оцінок різних провайдерів.

Визначено, що однією із причин неоднозначних результатів оцінок компаній щодо сталого розвитку є відсутність надійного інформаційного забезпечення для здійснення такого роду аналізу. Саме тому було приділено увагу дослідження сучасних тенденцій щодо ESG-звітування, оскільки саме стандартизовані звіти зі сталого розвитку можуть бути джерелом порівнюваних та валідних даних оцінювання ESG-критеріїв. Надано характеристику найбільш поширеним на сьогоднішній стандартам - Global Reporting Initiative, описано їх методологію та структуру, відмінності між різними серіями. Проте незважаючи на те, що Стандарти GRI є разючим кроком у розвитку ESG-звітування, вони все ж мають і ряд недоліків, що стримують їх розвиток та масове впровадження, особливо для невеликих компаній. Також актуальною залишається проблема пов'язана із довірою до звітів зі сталого розвитку в умовах слабкого розвитку ринку послуг із ESG-аудиту. У висновках до статті проведено паралелі розвитку ESG-звітування та фінансової звітності, сформовано очікування та прогнози щодо майбутнього оцінки ESG-критеріїв.

Ключові слова: сталий розвиток, ESG-критерії, рейтинги, розкриття інформації, Global Reporting Initiative, аудит.

Abstract

ESG-criteria in the system of sustainability evaluation

Shkvarchuk Liudmyla Oleksandrivna, Doctor of Economic Sciences, Professor, Professor of the Department of Finance, Lviv Polytechnic National University, Lviv

Haidin Oleksandr Dmytrovych, Student of the Department of Finance, Lviv Polytechnic National University, Lviv

This article provides an overview of the criteria of environmental, social, and governance sustainability (ESG-criteria) in the context of their definition and evaluation at the business entity level. The ESG category has emerged in the scientific and business community relatively recently. It was first adopted in 2004 within the framework of the UN Global Compact initiative, which aimed to draw the attention of major financial market players to global problems resulting from human economic activity. However, the idea of responsible business and the concept of «ethical investment» as well as sustainability practices have been known for a long time, and gradually took an important place on the agenda of entrepreneurs and investors. Today, the quality of ESG practices in the company is one of the most important factors influencing its reputation among various stakeholders: from founders and investors to customers and employees.

Interest in sustainable development is faced with the need to assess the organization's sustainability level and progress in implementing ESG practices. The paper considers various approaches to assess the company's position on sustainable development in terms of external users on the example of rating agencies and their main products - ratings and rankings. Despite the undeniable advantages like availability and wide range of entities coverage, some weakness has been identified, the main of which are significant deviations in the results of rating assessments of different providers.

One of the reasons for the controversial results of companies' assessments of sustainable development is the lack of reliable information support for this type of analysis. That is why attention was paid to the study of current trends in ESG reporting, as standardized sustainable development reports may be a source of comparable and valid data for the evaluation of ESG criteria. The article sketches out the most common standards of today - the Global Reporting Initiative, as well as their methodology and structure. However, although the GRI Standards are a huge step in the development of ESG reporting, they still have several shortcomings that hinder their development and widespread implementation, especially for small companies. The issue of trusting the reports on sustainable development in the context of weak development of the ESG audit services market is also relevant. The conclusions of the article draw parallels between the development of ESG-reporting and financial reporting, formed expectations, and forecasts for the future evaluation of ESG-criteria.

Keywords: sustainable development, ESG-criteria, ratings, disclosure of information, Global Reporting Initiative, assurance

Основна частина

Постановка проблеми. Активний промисловий розвиток світового господарства упродовж останніх десятиліть не пройшов безслідно для навколишнього середовища та суспільства. Покращивши добробут, збільшивши тривалість життя та обмеживши використання негуманних моделей взаємодії між індивідами на більшій частині Землі, людство стикнулося з новими викликами: забрудненням навколишнього середовища, негативним впливом урбанізації, змінами в соціальній поведінці та структурі населення тощо. У зв'язку із все більшим впливом негативних наслідків економічного росту та ризиків, що потенційно можуть мати місце у найближчому майбутньому поняття сталого розвитку набуває все більшого значення, зокрема і в корпоративній площині. Основні уявлення щодо сталого розвитку були узагальнені у критерії ESG - екологічної, соціальної та управлінської сталості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концепція відповідального ведення бізнесу має тривалу історію розвитку. Її прототипом стали етичні інвестиції, пов'язані з релігійними рухами. Зокрема, ще у XVII ст. громада протестантів забороняла своїм членам проводити фінансові операції, пов'язані з рабовласництвом. А в ісламському світі й дотепер забороняється інвестувати у компанії або проєкти, що займаються виробництвом алкоголю чи гральним бізнесом. У міру ускладнення економічних відносин, еволюціонували й уявлення і способи етичного підприємництва та інвестування.

У 1950-1960 рр. профспілки електротехніків і шахтарів США почали вкладати пенсійний капітал у доступне житло та медичні заклади. Пізніше на фоні протестів проти війни у В'єтнамі почали виникати фонди, що орієнтувались на вкладення у підприємства, пов'язані із військово - промисловим комплексом. Піонером у цьому напрямку вважається Pax World Funds [12]. Такі інвестиції кваліфікувались як надійні та низькоризикові, хоча достатньої теоретичної бази для підтвердження цього факту ще не було. Проте вже у 1970 р. - М. Фрідман представив теорію акціонерної вартості. У цей же час було вперше опубліковане есе «Соціальна відповідальність бізнесу - це збільшення його прибутків» [3]. За останні 50 мета максимізації прибутків перестала бути превалюючою для бізнесу, оскільки теза щодо взаємозв'язку принципів корпоративної відповідальності та стійкого зростання міцно закріпилися в думках бізнесменів та інвесторів.

У 90-х роках ХХ ст. окремі аспекти сталого розвитку почали знаходити практичне відображення у формі міжнародних ініціатив та угод. Основний акцент був зосереджений на екологічній складовій. Одним із перших важливих документів цього контексту вважається Рамкова конвенція ООН про зміни клімату, підписана в ході «Саміта Землі» у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Пізніше напрацювання Конвенції були втілені у Кіотському протоколі, що вступив у силу у 2005 р. Його підписантами станом на зараз є 192 країни, які взяли на себе зобов'язання, в тому числі, й щодо поступового скорочення викидів в атмосферу. Очевидно, що досягнення цієї мети неможливе без залучення до цієї ініціативи найбільших забруднювачів, зокрема, - промислових підприємств.

Новий виток у впровадженні практик сталого розвитку розпочався у січні 2004 р., коли колишній Генеральний секретар ООН Кофі Аннан написав понад 50 керівникам великих фінансових установ листа із запрошенням взяти участь у спільній ініціативі під егідою Глобального договору ООН та за підтримки Міжнародної фінансової корпорації (IFC) та уряду Швейцарії. У рамках цієї ініціативи було опубліковано доповідь «Who Cares Wins - Connecting Financial Markets to a Changing World» [14]. У цьому документі вперше було вжито поняття «ESG» та надано рекомендації для компаній щодо включення критеріїв сталого розвитку у свою діяльність. Затверджено десять принципів, що мали б сприяти досягнення сталого розвитку та подано найкращі практики для різних учасників інвестиційного процесу щодо забезпечення сталого розвитку.

У 2013-2014 рр. з'явилися перші емпіричні дослідження, що підтверджували зв'язок між впровадженням ESG-практик та фінансовими результатами компанії. Особливої уваги заслуговує дослідження «From stockholder to stakeholder», проведене у співпраці англо - німецької компанії з управління інвестиціями Arabesque Partners та Школи підприємництва та навколишнього середовища Сміта (міждисциплінарний центр Оксфордського університету) [1]. У дослідженні доведено економічну актуальність параметрів сталого розвитку для компаній з управління активами та для інвесторів, зокрема, встановлено, що:

- надійні стандарти ESG знижують вартість капіталу у 90% випадків;

- впровадження принципів ESG призводить до кращих операційних показників у 88% випадків;

- хороша практика сталого розвитку суттєво впливає на показники курсу акцій у 80% випадків.

Пандемія COVID-19 також продемонструвала важливість сталого розвитку, дещо змістивши акцент із екологічного фактора та соціальний. Показовим є звіт Л. Фінкса, генерального директора СЕО BlackRock, однієї з найбільших інвестиційних компанії у світі, опублікований у 2021 р., у якому ESG є чи не найпомітнішою темою. Фінкс сформував концепцію того, як бізнес-спільнота повинна діяти під впливом прогнозованих та неочікуваних викликів для побудови «кращого» світу: «Капіталізм має силу формувати суспільство і діяти як потужний каталізатор змін. Саме партнерство між урядом і приватним сектором призвело до розробки вакцин проти COVID -19 у рекордно короткий термін. Коли ми використовуємо силу як державного, так і приватного секторів, ми можемо досягти справді неймовірних речей» [5].

Важливість корпоративної соціальної відповідальності також проявила себе у момент відкритого вторгнення РФ в Україну. За даними Єльського університету, близько 600 компаній заявили про свій вихід із російського ринку, близько 174 компанії залишили його безповоротно у перший місяць війни [6]. Корпорації та бренди, які продовжили працювати на російському ринку стикнулися із шквалом критики та незадоволенням певної частини їх споживачів та інвесторів, проте про довгострокові наслідки такої поведінки говорити зарано. У всякому разі це свідчить про те, що більшість компанії оцінюють репутаційні ризики від продовження роботи на ринку агресора вище ніж можливі втрати від обмеження чи навіть повного виходу з цього ринку.

Стає зрозуміло, що нині забезпечення позитивного впливу на середовище, де компанії провадять свою діяльність, поступово стає не менш важливим аспектом, ніж їх ринкова вартість чи фінансовий результат. Проте більшість інвесторів, які намагаються включити вивчення ESG критеріїв компанії в аналіз інвестиційної привабливості об'єкту майбутніх вкладень стикаються із проблемою відсутності чи недоступності даних для їх адекватної оцінки. Г. Кларк та А. Фейнер (2014) були одними з перших, хто зміг науково обґрунтувати економічні вигоди від впровадження ESG критеріїв [1]. Роботи таких науковців, як Дж. Серафейм, Б. Еклз та І. Іоанну, показують важливість інформації ESG для оцінки корпоративних ризиків, стратегій та операційної ефективності [2]. Велику цінність становлять також праці, створені авторитетними консалтинговими компаніями та компаніям, що займаються управлінням інвестиціями. Серед них «Putting sustainability to the test: ESG outperformance amid volatility», 2020 в^МеІїу International. Серія досліджень «Institutional Investor Contents Trust Report» під управлінням Edelman, «The time has come» від KPMG [11] тощо.

Варто зазначити, що за роки функціонування фондового ринку було створено солідне як теоретичне так і практичне підґрунтя для проведення фінансового аналізу компанії, усталено та прийнято універсальні підходи щодо бухгалтерського обліку та звітування, створено інфраструктуру для підтвердження інформації, що виходить на ринок - все це є результатом більш ніж двохсотрічної еволюції через який пройшло корпоративне управління. Сьогодні подібні практики поступово поширюються і у сфері ESG аналізу компаній.

Мета статті - вивчення еволюції ESG-практик, їх передумов та наукових засад, а також дослідження особливостей сучасного етапу розвитку світової економіки у контексті використання інструментів та стандартів, що дозволяють оцінити позиції компаній в контексті забезпечення сталого розвитку. Завданням роботи є опис основних етапів та подій, що сформували сучасні уявлення сталого розвитку; дослідження доступних інструментів та джерел даних для аналізу ESG практик компанії, їх переваг та недоліків; вивчення принципів та стандартів звітування компаній щодо сталого розвитку, а також підтвердження їх результатів.

Виклад основного матеріалу. Найбільш універсальним і доступним індикатором позиції компанії щодо сталого розвитку є її рейтингова оцінка (індекс) або місце у тому чи іншому рейтинговому списку (ренкінг). Особливого значення ці інструменти набувають для невеликих інвесторів, які не мають достатньо ресурсів для проведення власного аналізу відповідності критеріям сталого розвитку. При чому ESG рейтинги користуються значно вищою популярністю серед інвесторів ніж ESG ренкінги [15].

Одним із перших індексів, за яким можна було оцінити рівень соціальної відповідальності бізнесу був Domini 400 Social Index, запущений ще у 1990 році. Індекс розроблено для інвесторів, які прагнуть сформувати диверсифікований портфель із сильним профілем стійкості, уникаючи компаній, які несумісні із загальноприйнятими цінностями (тютюнові та алкогольні компанії, гемблінг, ГМО тощо). Із певними змінами він функціонує і понині під назвою MSCI KLD 400.

Сьогодні на міжнародному ринку ESG рейтингів не сформувалося явних лідерів, як, наприклад, у сфері фінансових рейтингів. Свої варіанти оцінки пропонують як давно відомі агенції - Moody's чи S&P -, так і нові гравці, зокрема і вищезгаданий MSCI. SustainAbility Institute в рамках дослідження Rate the Raters 2020 [15] опитало близько 500 інвесторів та 13 інвестиційних компаній з метою визначення найбільш авторитетних ESG рейтингів. За результатами інтерв'ю та опитування в ТОП 5 найбільш корисних для інвесторів рейтингів увійшли: Sustainalytics' ESG Risk Ratings, CDP Climate, Water & Forest Scores, MSCI ESG Ratings, RobecoSAM Corporate Sustainability Assessment та ISS Quality Score. Інвестори найб'ільше віддавали перевагу рейтингам MSCI та Sustainalytics, насамперед через їх широке охоплення. CDP і ISS відзначили за високу якість і корисність. RobecoSAM CSA також вважається високоякісним, проте, водночас, менш корисним для інвестиційних досліджень, оскільки інвестори мають обмежений доступ до основних даних та аналізу [15].

Методології різних постачальників можуть разюче відрізнятися одна від одної. Так, CDP зосереджений на екологічному аспекті сталого розвитку, а інформаційною базою для нього є анкети, які заповнюють компанії, що вирішили пройти оцінку. У той час як MSCI, Sustainalytics та ISS - це комплексні рейтинги ESG. Вони покривають всі три аспекти сталого розвитку: екологічна, соціальна та управлінська сталість. Ці рейтингові агенції формують набори даних здебільшого із відкритих джерел та медіа, проте чинники, які складають рейтингову оцінку, відрізняються. У результаті чого їх результати доволі слабко співвідносяться між собою. Кореляція MSCI і Sustainalytics складає 35,1%, ISS і Sustainalytics - 21,7% [7]. Зважаючи на це більшість інвесторів використовують декілька рейтингів одночасно та часто керуються не скільки самою рейтинговою оцінкою, як інформацією, яка згадується у звітах. Досліджуючи погляди та очікування інвестора на майбутнє Sustain Ability Institute також виявили, що інвестори шукають компанії із ESG інформацією, що є інтегрованою у фінансову звітність і вважають, що це допоможе покращити якість ESG рейтингів. Отже, питання стандартизації ESG звітності займає важливу роль у процесі аналізу позиції компанії щодо сталого розвитку.

За результатами огляду KPMG «Сталий розвиток. Час настав», 80% опитаних компаній в усьому світі повідомляють про результати своїх зусиль у сфері сталого розвитку. Цей показник стрімко зростає щороку. У 2020 році звітують 96% з 250 найбільших компаній світу (G250), що входять до рейтингу Fortune, та 80% серед компаній, що належать до топ-100 у різних країнах (N100) [11].

Нині існує дві найбільш помітні організації, які займають розробкою, вдосконаленням та впровадженням стандартів щодо звітності зі сталого розвитку: Global Reporting Initiative (GRI) та Value Reporting Foundation. GRI лишається головним світовим стандартом підготовки звітності в галузі сталого розвитку. Його використовують дві третини компаній N100 і три чверті компаній G250 [11].

Стандарти GRI - це модульна система, що складається з трьох серій стандартів: Універсальних стандартів (GRI Universal Standards), Галузевих стандартів (GRI Sector Standards) та Тематичних стандартів (GRI Topic Standards). Кожен стандарт починається з детального пояснення того, як його використовувати. Стандарти містять розкриття інформації, що надає організації структурований спосіб повідомити інформацію про себе та її вплив. Розкриття інформації може містити вимоги, а також рекомендації. Вимоги перераховують інформацію, яку організація має повідомити, або інструкції, яких вона повинна дотримуватися, і звітувати відповідно до Стандартів GRI. Рекомендації вказують на те, що певна інформація або певний курс дій заохочуються, але не є обов'язковими. Інструкції для полегшення розуміння можуть включати довідкову інформацію, пояснення та приклади [10].

Універсальні стандарти GRI застосовуються до всіх організацій і складаються з трьох основних блоків:

• GRI 1: Foundation 2021 (GRI 1) окреслює мету стандартів GRI, роз'яснює критичні концепції та пояснює, як використовувати стандарти. У ньому перераховані вимоги, яким організація повинна відповідати, щоб звітувати відповідно до стандартів GRI та принципи, на основі яких відбувається звітування.

• GRI 2: General Disclosures 2021 (GRI 2) містить розкриття інформації, що стосується деталей структури організації та практики звітності; діяльності та працівників; управління; стратегія; політики; практики; та залучення зацікавлених сторін. Цей блок дає уявлення про профіль і масштаб організації, а також допомагає оцінити ступінь впливу бізнесу на зовнішнє середовище.

• GRI 3: Material Topics 2021 (GRI 3) пояснює кроки, за допомогою яких організація може визначити теми, найбільш релевантні для її впливу, її суттєві теми, а також описує, як галузеві стандарти використовуються в цьому процесі. Він також містить розкриття інформації про перелік суттєвих тем; процес, за допомогою якого організація визначила свої матеріальні теми; і як він керує кожною темою.

Секторальні стандарти GRI розроблені для 40 секторів, починаючи з найбільш впливових, таких як нафта і газ, сільське господарство, рибне господарство та рибальство тощо. У Стандартах перераховано теми, які, ймовірно, будуть суттєвими для більшості організацій у певному секторі, і вказано відповідну інформацію, яку необхідно розкривати для звітування на ці теми.

Тематичні стандарти GRI регламентують розкриття інформації для звітування з конкретних аспектів діяльності бізнесу. Наприклад, стандарти щодо відходів, гігієни та безпеки праці, податків тощо.

Впровадження зрозумілих та прозорих стандартів ESG звітності безумовно є великим кроком до більшої прозорості компаній та доступності даних для оцінки їх позиції щодо сталого розвитку. Консолідація звітності організацій із різних секторів, створених за єдиними підходами та принципами також відкриває нові можливості для аналізу на мезо - і макрорівні. Проте варто зазначити, що стандарти GRI також часто зазнають критики як збоку самих компаній, так і зовнішніх користувачів.

Організації часто піддають критиці систему індикаторів, які пропонують Стандарти GRI, зокрема через її громіздкість, наявність великої кількості малозначущих індикаторів та негнучкість для бізнесів у різних країнах. До того ж, вказані стандарти більше заточені для великих компаній у зв'язку з чим менші бізнеси мають деякі труднощі у їх адаптації для звітування своєї діяльності. Зовнішні користувачі часто незадоволені відірваністю Стандартів GRI від фінансових показників підприємств. Також існують застереження, що організації, приймаючи GRI зосереджуються більше на звітуванні, ніж на реальних кроках до покращення ESG позиції, а самі звіти використовуються як маркетингові інструменти [13]. Частину із вищенаведених проблем може допомогти вирішити перевірка ESG третьою стороною.

Подібно до аудиту фінансової звітності, перевірка звітності зі сталого розвитку має на меті схожі завдання. Зокрема, незалежний аудитор має переконатися у тому, що дані, які організація подає у свої звітності, є:

1) комплексними, тобто розкривають усі важливі аспекти позиції бізнесу сталого розвитку;

2) достовірними, що означає, що компанія надала докази стосовно інформації, яка була розрита в ESG звітності, а отже у зовнішнього користувача не має виникнути необхідності її додатково перевіряти;

3) своєчасними, звіт має бути актуальним, а дані відповідати звітному періоду.

Все більше інвесторів та партнерів вимагають від компаній не лише звітності щодо сталого розвитку, а й свідчення її достовірності від незалежної сторони. Незалежне завірення корпоративної звітності про сталий розвиток є провідною практикою у світі. KPMG зазначає, що 51% компаній зі списку N100 та 71% серед компаній G250 проходять незалежний аудит ESG звітності [11].

Згідно з аналізом Центру якості аудиту (CAQ), 264 (52,8%) компанії з індексу S&P 500 мали певну форму впевненості щодо показників ESG. Лише близько 6% компаній - або 31 - отримали запевнення від аудитора, в основному це відомі компанії, такі як Google LLC, Netflix, Inc., The Coca-Cola Company, Verizon Communications Inc., Johnson & Johnson Services, Inc. Однак решта - або 235 компаній - скористалися послугами консалтингової фірми. Дві компанії отримали запевнення як від бухгалтерської, так і від небухгалтерської фірм [9].

Отже, можемо констатувати, що ринок послуг з перевірки ESG звітності наразі перебуває на початкових стадіях розвитку. Ні серед бізнесу, ні серед зацікавлених сторін немає чіткого бачення стосовно того, які організації мають надавати такого роду послуги. До того ж, легітимність аудитора базується виключно на його довірі та репутації. Наразі у більшості країн не існує органу щодо нагляду та ліцензування компаній, які проводять незалежну оцінку ESG звітності. Все це зменшує довіру до висновків, які отримують організації щодо їх звітності.

Висновки. З проведеного дослідження бачимо, що практики сталого розвитку за останні десятиліття пройшли величезний шлях від етичних інвестицій, обмежених певними інтуїтивними уявленнями тих чи інших бізнес - спільнот до стійкого, науково обґрунтованого і загальноприйнятого концепту.

Так чи інакше переважна більшість організацій, як великих так і малих, як мінімум зважають на ESG у прийнятті управлінських рішень, а деякі успішно імпелементували їх у свої місію, цілі та бізнес - процеси.

У міру поширення практик сталого розвитку важливого значення набувають дані стосовно ESG-практик. У дослідженні було визначено, що найпершими індикаторами сталого розвитку були рейтинги, підкреслено їх важливість, зокрема для неінституційних інвесторів та невеликих гравців. Водночас виявлено й ряд недоліків, що, в основному, пов'язані із різними методологіями та джерелами даних, що використовують провайдери для формування оцінок. Як можливе рішення вказаних проблеми розглядалися стандарти, щодо ESG звітування, зокрема найбільш поширені з них Global Reporting Initiative (GRI). Відзначено їх беззаперечну цінність у справі поширення прозорості та підзвітності організацій стосовно сталого розвитку, водночас, зважаючи на останні наукові дослідження, виявлено, що і GRI ще далекі від досконалості. У роботі також частково розглянуто питання підтвердження достовірності звітів щодо сталого розвитку та виявлено, що ринок таких послуг перебуває на початковому етапі розвитку. У більшості учасників процесу ESG звітування ще не виробилось остаточного рішення щодо підтвердження його результатів.

Загалом варто відзначити надзвичайно динамічний розвитку як ESG практик так і ESG звітування. Особливістю цього процесу є те, що його драйверами є не скільки регуляторні чи наглядові органи, скільки сама бізнес - спільнота. У роботі попередньо відзначався солідний внесок консалтингових агентств та компаній з управління інвестиціями у справу наукового обґрунтування та поширення практик зі сталого розвитку. Майже 400 років пройшло з того моменту я Лука Пачоллі видав свої найзнаменитішу працю «Про рахунки та записи» до створення перших стандартів щодо бухгалтерського обліку та фінансової звітності, ще 100 років знадобилося на усвідомлення необхідності та масове впровадження її аудиту. Від знаменитого ж есе Мілтона Фрідмана до створення стандартів звітування зі сталого розвитку та оформлення його в повноцінний концепт - менше 40 років, очевидно і на прийняття єдиних підходів та побудову повноцінної інфраструктури ESG звітування й аудиту знадобиться значно менше часу. Скоріше за все це питання двох найближчих десятиліть.

Література

1. Clark G., Feiner A., Viehs M. (2014). From the stockholder to the stakeholder. How sustainability can drive financial outperformance. SSRN Electronic Journal. DOI: 10.2139/ssrn.2508281

2. Eccles, Robert G., Ioannou I., and Serafeim G. (2014). The Impact of Corporate Sustainability on Organizational Processes and Performance. Management science. Vol. 60, Iss. 11: 2835-2857.

3. Friedman M. (1970). The Social Responsibility Of Business Is to Increase Its Profits. The New York Times. Sept. 13, 1970

4. Ho, Soyoung (2021). Who Should Provide ESG Assurance? US SECURITIES AND EXCHANGE COMMISSION. August 20.

5. Larry Fink's 2022 letter to CEOS: The Power of the Capitalism. BlackRock.

6. Over 600 companies have withdrawn Russia some remain. Yale School of Management. April 9, 2022.

7. Prall K. (2021). ESG Ratings: Navigating Through the Haze. CFA. August, 10.

8. Quilice, Th. F., Luciana Oranges Cezarino, Marlon Fernandes Rodrigues Alves, Adriana Cristina Ferreira Caldana (2018). Positive and negative aspects of GRI reporting as perceived by Brazilian organizations. Environmental Quality Management. No. 27 (3):19-30. DOI: 10.1002/tqem.21543

9. S&P 500 and ESG Reporting. August 9, 2021

10. Short Introduction to the GRI Standards (2022). Globalreporting. Amsterdam. WWW.globalreporting.org

11. The time has come. The KPMG Survey of Sustainability. Reporting 2020. EXECUTIVE SUMMARY. KPMG IMPACT. December, 2020.

12. THE VALUE OF PARTNERING WITH PAX WORLD. Pax World Management LLC. PAX007112 (5/18).

13. What is Sustainability Report Assurance? ESG Report.

14. Who Cares Wins - Connecting Financial Markets to a Changing World. Recommendations by the financial industry to better integrate environmental, social and governance issues in analysis, asset management and securities brokerage.

15. Wong Ch., Petroy E. (2020). Rate the Raters 2020: Investor Survey and Interview Results. SustainAbility.

References

1. Clark G., Feiner A., Viehs M. (2014). From the stockholder to the stakeholder. How sustainability can drive financial outperformance. SSRN Electronic Journal. DOI: 10.2139/ssrn.2508281

2. Eccles, Robert G., Ioannou I., and Serafeim G. (2014). The Impact of Corporate Sustainability on Organizational Processes and Performance. Management science. Vol. 60, Iss. 11: 2835-2857.

3. Friedman M. (1970). The Social Responsibility Of Business Is to Increase Its Profits. The New York Times. Sept. 13, 1970

4. Ho, Soyoung (2021). Who Should Provide ESG Assurance? US SECURITIES AND EXCHANGE COMMISSION. August 20.

5. Larry Fink's 2022 letter to CEOS: The Power of the Capitalism. BlackRock.

6. Over 600 companies have withdrawn Russia some remain. Yale School of Management. April 9, 2022.

7. Prall K. (2021). ESG Ratings: Navigating Through the Haze. CFA. August, 10.

8. Quilice, Th. F., Luciana Oranges Cezarino, Marlon Fernandes Rodrigues Alves, Adriana Cristina Ferreira Caldana (2018). Positive and negative aspects of GRI reporting as perceived by Brazilian organizations. Environmental Quality Management. No. 27 (3):19-30. DOI: 10.1002/tqem.21543

9. S&P 500 and ESG Reporting. August 9, 2021

10. Short Introduction to the GRI Standards (2022). Globalreporting. Amsterdam. WWW.globalreporting.org

11. The time has come. The KPMG Survey of Sustainability. Reporting 2020. EXECUTIVE SUMMARY. KPMG IMPACT. December, 2020.

12. THE VALUE OF PARTNERING WITH PAX WORLD. Pax World Management LLC. PAX007112 (5/18).

13. What is Sustainability Report Assurance? ESG Report.

14. Who Cares Wins - Connecting Financial Markets to a Changing World. Recommendations by the financial industry to better integrate environmental, social and governance issues in analysis, asset management and securities brokerage.

15. Wong Ch., Petroy E. (2020). Rate the Raters 2020: Investor Survey and Interview Results. SustainAbility.

Размещено на Allbest.ru