Фіскальні інструменти впливу на економічний розвиток країн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фіскальні інструменти впливу на економічний розвиток країн

Вдовічен Анатолій,

д.е.н., професор, професор кафедри менеджменту, міжнародної економіки та туризму, директор Чернівецького торговельно-економічного інституту ДТЕУ, Центральна пл., 7, м. Чернівці, 58002, Україна

Табенська Юлія,

PhD (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management, International Economics and Tourism Chernivtsi Institute of Trade and Economics of SUTE Central Square, 7, Chernivtsi, 58002, Ukrainе

URSAKM Yulim,

PhD (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management, International Economics and Tourism Chernivtsi Institute of Trade and Economics of SUTE Central Square, 7, Chernivtsi, 58002, Ukrainе

Introduction. A common measure to combat the crisis is the provision of targeted tax benefits for businesses, a temporary reduction in the tax burden on wages. However, excessive redistribution of GDP through the public finance system can hold back economic growth.

Problem. It is important, depending on the socio-economic model and institutional features, to find the optimal configuration of fiscal policy to increase business activity, increase endogenous human potential.

The aim of the article is to assess the impact of fiscal instruments on economic development and substantiate proposals to increase the effectiveness of fiscal policy.

Methods. In the process of research the system approach, methods of analysis and synthesis, scientific abstraction are used. Economic and mathematical methods have also been used to quantify the impact of fiscal indicators on economic growth.

Results. The impact of tax burden, public expenditures, fiscal deficit on economic growth in 23 European countries during 2012-2021 has been assessed. The structure of taxation of the European Union member states has been studied. The peculiarities of the implementation of fiscal policy in the conditions of the COVID-19 pandemic are determined. Measures to increase the effectiveness of state fiscal policy in the medium term are justified.

Conclusions. Fiscal policy has a significant impact on the processes of economic and social development. In the context of the COVID-19 recession, EU countries actively used fiscal incentives to support the economy and household incomes. These measures simultaneously included increased expenditures and reduced taxes with the provision of targeted tax benefits. Over the last 10 years, the relationship between the main fiscal indicators for the 23 EU member states has been negatively correlated with economic growth indicators. This necessitates a gradual reduction in the share of public expenditure in GDP, the formation and implementation of a balanced budget that ensures macroeconomic stability. An important factor in ensuring economic development is the structure of taxation.

Keywords: fiscal policy, taxes, budget expenditures, fiscal deficit, economic development.

Вступ

Забезпечення стійкого економічного розвитку є пріоритетним завданням держави. Якість інституцій, транспарентність влади, дотримання верховенства права, відкритість і глобалізація економіки разом з виваженою державною політикою формують підвалини для інтенсивного економічного зростання. Серед важливих детермінант впливу на економічний розвиток варто виокремити фіскальну політику, інструменти якої можуть сприяти збільшенню обсягу інвестицій, зайнятості, людського капіталу.

У період рецесії роль державного регулювання економіки посилюється, що проявляється у нарощуванні бюджетного дефіциту внаслідок падіння доходів і збільшенні видатків бюджету для фінансування пріоритетних соціально-економічних програм. Поширеним заходом протидії кризовим явищам є надання цільових податкових пільг для бізнесу, тимчасове зниження податкового навантаження на оплату праці. Разом з тим у середньо- і довгостроковому вимірах, особливо для країн, що розвиваються, надмірний показник перерозподілу ВВП через систему публічних фінансів може стримувати зростання економіки.

Проблема

фіскальна політика пандемія європейський

Залежно від соціально-економічної моделі та інститу- ційних особливостей важливо знайти оптимальну конфігурацію фіскальної політики, щоб сприяти інтенсифікації ділової активності, нарощуванню ендогенного потенціалу людського потенціалу. Вважаємо за доцільне дослідити вплив фіскальних інструментів на економічний розвиток задля обґрунтування пропозицій щодо підвищення дієвості формування державної фіскальної політики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання впливу фіскальної політики на економічний розвиток викликають суттєвий інтерес серед іноземних і вітчизняних науковців. Так, Д. Байарді, П. Профета, Р. Пуглісі, С. Скебросетті у своєму дослідженні зосереджені на впливі податкової політики на економічне зростання [1]. Застосувавши методи економіко-математичного моделювання, вчені роблять висновок, що збільшення податкового навантаження призводить до уповільнення темпів зростання ВВП. Х. Хенуш, Л. Чекраборти, & С.Курана виокремили наявність суттєвого впливу публічних видатків на інновації, наукові дослідження й розробки на економічне зростання для вибірки країн G-20. Суттєвий потенціал для забезпечення стійких темпів зростання реального ВВП мають видатки бюджету на людський розвиток [2]. Д. Стойлова та Н. Патонов визначили вплив державних видатків і податкової політики на економічний підйом, обравши для аналізу Болгарію. Науковці з'ясували, що державні видатки не впливають позитивно на економічний розвиток, навіть державні інвестиції не стимулюють економічне зростання через їхню невисоку ефективність. Водночас податкова система Болгарії сконструйована так, щоб підтримувати зростання реального ВВП, насамперед через високу частку податку на додану вартість у загальній структурі податкових надходжень [3].

Оцінювання впливу інструментів бюджетно-податкової політики на соціально-економічний розвиток країни розглянуто у працях І. Чугунова. На основі аналізу дослідник визначає позитивний вплив бюджетних видатків на економіку, однак вказує на доцільність оптимізації їх структури та підвищення ефективності [4-6]. Т. Маршалок охарактеризував роль фіскальних інструментів у забезпеченні економічної рівноваги та економічного розвитку [7]. Деякі аспекти розвитку фіскальної політики, основні засади фіскального впливу на основні макроеко- номічні показники прописані в публікації М. Слатвінської [8].

Метою статті є оцінювання впливу фіскальних інструментів на економічний розвиток та обґрунтування пропозицій щодо підвищення дієвості формування фіскальної політики держави.

Методи

Методологічною основою статті стали розробки закордонних і вітчизняних науковців. У процесі дослідження використано системний підхід, аналіз і синтез, наукове абстрагування. Також застосовано економіко-математичні методи для оцінювання кількісного впливу фіскальних індикаторів на економічне зростання. Для проведення аналізу використані річні показники. Джерелом статистичної інформації є бази даних Світового банку та Євростату.

Результати дослідження. Податкові надходження є найбільшим джерелом формування бюджетних доходів. Рівень податкового навантаження (співвідношення податкових надходжень до ВВП) і структура податкової системи - це два важливі чинники впливу на динаміку економічного зростання. Теоретичні концепції ґрунтуються на припущеннях, що збільшення податкового надходження може стримувати розвиток економіки. З огляду на це державі важливо враховувати необхідність наповнення бюджету для виконання своїх функцій та створювати належні умови для розвитку економіки. Для аналізу впливу рівня оподаткування на зростання реального ВВП на одну особу взято вибірку з 23 країн - членів Європейського Союзу протягом 2012-2021 рр. Для багатьох країн (16 з 23) за досліджений період спостерігається збільшення податкового навантаження (рис. 1). За індикатор у дослідженні взято співвідношення суми податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та соціальних внесків до ВВП.

Водночас для Ірландії, Угорщини, Бельгії зафіксовано зменшувальний тренд цього індикатора, а для чотирьох країн (Італія, Словенія, Австрія, Фінляндія) значення податкового навантаження залишилось майже незмінним. Найнижчий рівень співвідношення податкових надходжень до ВВП спостерігаємо в Ірландії, а також у країнах Центральної і Східної Європи (найменший - у Румунії, найбільший - в Угорщині), натомість найвищого рівня оподаткування досягли скандинавські країни (max у Данії), та Західній Європі (max у Франції).

Рис 1. Середні значення частки податкових надходжень у ВВП (ліва ось) та темпи економічного зростання (права ось) за 2012-2021 рр., %

Джерело: складено авторами за даними World bank та Eurostat [9; 10].

Значення показника темпу росту реального ВВП на одну особу в дослідженій вибірці країн суттєво відрізняються. За період 2012-2021 рр. дві країни (Греція й Італія) продемонстрували щорічний економічний спад. Для дев'яти країн середні темпи економічного зростання не перевищували 1 %, натомість економіка п'яти країн Центральної і Східної Європи (країни Балтії, Румунія, Польща) зростала темпами, вищими за 3 %. Максимальний показник економічного збільшення зафіксовано в Ірландії.

Завдяки регресійному методу визначено, що для вибірки 23 країн ЄС у 2012-2021 рр. за збільшення співвідношення податкових надходжень до ВВП на 1 в. п. темпи зростання реального ВВП уповільнюються на 0.216 в. п. Зазначене свідчить про важливість пошуку оптимального рівня оподаткування, враховуючи сукупність соціально- економічних факторів та інституційний каркас економічної моделі держави. Підвищувати показник податкового навантаження шляхом збільшення ставок є гіршою опцією за розширення податкової бази, однак у будь-якому разі ці рішення впливатимуть на динаміку економічної активності. Д. Стойлова, Н. Патонов зауважують, що структура податкової системи має відчутне значення для економічного зростання в довгостроковій перспективі [3]. Одним з важливих критеріїв класифікації податків є база оподаткування: засоби виробництва або споживання. Європейська комісія у своїх аналітичних звітах розглядає податки на працю, капітал і споживання. Співвідношення цих складових системи оподаткування забезпечує відповідні умови для соціально-економічного розвитку. Вдається за раціональне розглянути структуру оподаткування й основні тенденції її зміни для наданої вибірки країн.

Здебільшого для досліджуваних країн найвищу частку у структурі оподаткування займають податки на працю. Середнє значення цього показника для вибірки становить 48.9 %. У вибірці присутня суттєва диференціація значень індикатора - від 34.8 % у Болгарії до 58.3 % у Швеції. Загалом у 13 країнах (зокрема у Швеції, Німеччині, Австрії, Нідерландах, Словаччині, Франції, Чехії, Бельгії, Данії, Естонії, Фінляндії, Словенії, Литві) питома вага податків на працю у загальній структурі оподаткування перевищує 50 %. Робоча сила є одним з наймобільніших засобів виробництва, водночас в ЄС існують серйозні міграційні хвилі трудових мігрантів. Адже значна різниця в розмірі заробітних плат впливає на рішення працівників щодо потенційного місця подальшої роботи. Так, середньомісячна заробітна плата у Данії у 5.9 раза вища, ніж у Болгарії [10]. Оподаткування оплати праці є механізмом вирівнювання таких диспропорцій. У деяких країнах - членах ЄС на сьогодні функціонує пропорційна шкала оподаткування для податку на доходи. Єдина ставка у 10 % діє в Болгарії та Румунії; 20 % у Естонії, до 2021 р. пропорційна шкала оподаткування була у Чехії з 15 %. Розглядаючи прогресивну шкалу оподаткування, зазначимо, що у країнах Центральної та Східної Європи значно нижчі граничні ставки податку на дохід порівняно з іншими країнами ЄС. До того ж в умовах пандемії застосовували цільові податкові пільги під час оподаткування доходів. Ефективне оподаткування праці має стимулювати рівень зайнятості в економіці та зменшувати кількість домо- господарств з найнижчим рівнем доходів.

Другою за фіскальною вагомістю групою податків є податки на споживання. Середнє значення частки податків на споживання у структурі оподаткування для зазначеної вибірки у 2012-2021 рр. - 33.56 %. Значення наведеного показника коливаються у межах від 24.1 % у Бельгії до 49.5 % у Болгарії. До того ж Болгарія є єдиною країною ЄС, де фіскальна результативність податків на споживання є вищою за податки на працю. Найвищі індикатори податків на споживання (понад 40 % у загальній структурі оподаткування) також спостерігаються в Естонії, Румунії, Латвії. До групи податків на споживання входять податок на додану вартість, акцизи та мито. Найбільшу питому вагу з перелічених податків має податок на додану вартість. Особливістю його справляння у країнах - членах ЄС є функціонування диференційованої шкали оподаткування, зокрема стандартної та знижувальної ставок. Єдина ставка розміром 25 % функціонує в Данії. Зменшувальна ставка застосовується для цільової групи товарів і послуг, що мають важливе соціальне значення (окремі харчові продукти, ліки та медичні обладнання, видавництво книг і журналів тощо). Розмір стандартної ставки серед країн вибірки коливається у межах від 19 % (Румунія й Німеччина) до 27 % в Угорщині. Акцизне оподаткування в ЄС регламентується Директивами, відповідно встановлене уніфіковане мінімальне акцизне оподаткування на основні групи підакцизних товарів - пальне, алкогольні й тютюнові вироби.

З метою пом'якшення негативного впливу оподаткування на економіку країни ЄС поступово заміщують оподаткування праці податками на споживання. Сучасним трендом є поетапна субституція податкового навантаження з оплати праці на екологічні податки. Ця категорія податків нейтральна до процесів економічного зростання. До того ж значна увага серед 17 Цілей Сталого Розвитку наразі приділяється екологічним питанням. Можливим пріоритетом для європейських країн є поступове підвищення ставок екологічних податків та одночасного зменшення оподаткування доходів фізичних осіб для найбільш малозабезпечених домогосподарств. Загалом через надходження від екологічних податків можливо фінансувати державні витрати на «зелені» інновації та інвестиції у критичну інфраструктуру. Пріоритетним є надання податкових стимулів для виробництва нових енергоощадних технологій і транспортних засобів, що відповідають високим екологічним стандартам [7].

Оподаткування капіталу значимо впливає на рівень його залучення у країну. Високий рівень конкуренції за нові інвестиції та потоки капіталу призводять до нарощування податкової конкуренції, яка загалом асоціюється зі зниженням рівня оподаткування. Загальним трендом для країн ЄС є поетапне зменшення ставок корпоративного податку й застосування цільових податкових преференцій для забезпечення притоку інвестицій, а також заохочення реінвестування. Середнє значення податків на капітал у структурі оподаткування для вибірки 23 країн - членів ЄС становить 17.5 %. Значення наданого показника коливається від 7.9 % у Естонії до 24.2 % в Ірландії. Естонія єдина країна з-поміж представленої вибірки, яка застосовує податок на виведений капітал, в інших країнах справляється класичний податок на прибуток. В Естонії ж оподаткування прибутку відкладається до тих пір, поки його не буде розподілено у вигляді дивідендів, коригування трансфертного ціноутворення тощо. Естонська модель створює можливості для реінвестування та накопичення капіталу шляхом використання інструментарію фіскальної політики. В Ірландії присутня диференційована шкала оподаткування податком на прибуток: так, розмір стандартної ставки становить 12.5 %, вища за розміром 25 % застосовується для прибутку підприємств-резидентів за межами Ірландії, а також прибутку від торгівлі землею, видобутку нафти тощо.

Роль публічних видатків у забезпеченні соціально-економічного розвитку є питанням глибокої й широкоохоплюючої дискусії ділових та експертних кіл. Р. Барро пропонує визначити категорії найбільш «дружніх» до економічного зростання видатків та сконцентруватись на їхньому фінансуванні податками, які мають найменш деструктивний економічний вплив [11]. І. Чугунов зазначає, що, окрім стимулюючого ефекту для економічного розвитку, видатки бюджету мають суттєве значення для забезпечення соціальної стабільності в суспільстві й розвитку людського потенціалу, що є важливим ендогенним чинником економічного зростання [6]. За останнє десятиліття середнє значення частки публічних видатків у ВВП у 23 країнах-членах становило 45.95 %. Діапазон значень цього показника досить широкий (таблиця).

Таблиця

Частка публічних видатків у ВВП у країнах - членах ЄС, %