Інноваційний інструментарій структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційний інструментарій структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки

Ковальова Олена Вікторівна,

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Національної академії аграрних наук України

Анотація

Статтю присвячено дослідженню питань інноваційного інструментарію структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки.

Метою статті є дослідження та застосування інноваційних інструментів структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки.

Наукова новизна. Визначено, що існує взаємозв'язок між типом економічних відносин та моделлю управління, періодичністю процесів ускладнення та спрощення систем управління, пов'язаних із базовим розподілом праці. При спрощені (скороченні) функцій державного управління на перший план виходять альтернативні організації. Тому актуалізуються принципи належного врядування як елемент організаційно-управлінської системи політики, притаманний сучасним системам державного управління. Визначено логічні підсистеми структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки. Розроблено та обґрунтовано напрями і стратегічні пріоритети модернізаційної структурної політики в аграрному секторі економіки України.

Висновки. Забезпечення сталого розвитку аграрного сектору - визначальний пріоритет, який повинна враховувати держава при розробці і здійсненні структурної політики. Реалізація концепції сталого розвитку за рахунок раціонального використання потенціалу сільського сектору, сільського господарства й суміжних галузей має стати головною компонентою національного соціально-економічного зростання. Без відповідної структурної політики розвитку аграрного сектору рух в заданому напрямі є проблематичним. На такому баченні перспективи сьогодні наполягає усе передове світове співтовариство тому, що до аграрного сектору сформовані принципи економічної, екологічної та соціальної сталості. Усі вони пов'язані з природою та діяльністю людини, а сільське господарство - частина природи, яка задіяна у формуванні системи забезпечення головною компонентою людського існування - продовольством. Сталий розвиток аграрного сектору економіки нерозривно пов'язаний із забезпеченням сталого розвитку сільських територій. І тут необхідним є врахування зарубіжного, зокрема Європейського досвіду вирішення цієї проблеми. Вирішення даного питання вважаємо стратегічним для забезпечення конкурентоспроможного розвитку агропродовольчого комплексу та сільських територій. Стратегічні пріоритети сталого розвитку аграрного сектору економіки мають узгоджуватися з глобальними рішеннями, які прийняті світовою спільнотою, зокрема Цілями сталого розвитку 2030.

Ключові слова: економічний механізм, інновації, аграрний сектор, структурна політика, державний механізм.

Abstract

управління аграрний сектор економіка

Kovalova Olena V.,

Doctor of Economics, Senior Research Fellow, National Science Center «Institute of Agricultural Economics», National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine

INNOVATIVE TOOLS FOR STRUCTURAL POLICY MANAGEMENT FOR AGRICULTURAL SECTOR DEVELOPMENT

The article is devoted to the research of innovative tools of structural policy of management of development of agrarian sector of economy.

The purpose of the article is to investigate and apply innovative instruments of structural policy for managing the development of the agricultural sector of the economy.

Scientific novelty. It is determined that there is an interrelation between the type of economic relations and the management model, the frequency of the processes of complication and the simplification of management systems related to the basic division of labor. With simplified (reduced) functions of public administration, alternative organizations come to the fore. Therefore, the principles of good governance are actualized as an element of the organizational and management system of politics inherent in modern systems of public administration. The logical subsystems of structural policy of management of development of agrarian sector of economy are defined. The directions and strategic priorities of the modernization structural policy in the agrarian sector of the Ukrainian economy have been elaborated and substantiated.

Conclusions. Ensuring the sustainable development of the agricultural sector is a decisive priority that the state must take into account when formulating and implementing structural policies. The implementation of the concept of sustainable development through the rational use of the potential of the agricultural sector, agriculture and related industries should be a major component of national socio-economic growth. Without a proper structural policy for the development of the agricultural sector, the movement in a given direction is problematic. In this vision, all the advanced world community is pushing for this perspective, so the principles of economic, environmental and social sustainability have been formed in the agricultural sector. All of these are related to nature and human activity, and agriculture is part of nature, which is involved in shaping the system of providing the main component of its survival - food. The sustainable development of the agricultural sector is inextricably linked to the sustainable development of rural areas. Here, too, the European experience of solving this problem is necessary for consideration. We consider this issue as strategic for the competitive development of the agro-food complex and rural areas. The strategic priorities for the sustainable development of the agrarian sector of the economy should be consistent with the global decisions taken by the world community, in particular the Sustainable Development Goals2030.

Key words: economic mechanism, innovations, agrarian sector, structural policy, state mechanism.

Постановка проблеми

Аграрний сектор, сільськогосподарська діяльність і, зокрема, результати їх функціонування набувають глобального значення, що створює для України, яка володіє значним агроекономічним потенціалом, передумови для підвищення рівня національного добробуту. Тому в галузевому представленні структурна політика, її економічний механізм організаційно мають забезпечувати структурні трансформації у напрямі інноватизації галузі та пов'язаних з нею секторів. Особливості структурної політики в аграрному секторі полягають, крім необхідності врахування впливу природно-кліматичного чинника на результативність проваджуваних заходів, у визнанні вирішальної ролі сільського господарства у забезпеченні значної частки соціальних аспектів сільського населення, а в цілому - потреби населення країни та закордонних споживачів у продовольстві різної якості та асортименту; економічних інтересів суб'єктів господарювання, місцевих та державних бюджетів, екологічних вимог та обмежень.

Модель проваджуваних заходів, які можна охарактеризувати як структурні, у вітчизняному аграрному секторі економіки за результатами проведеного аналізу та узагальнень можна віднести до базованої на моделі ситуативного регулювання економіки (вибірковий контроль з покладанням на закони ринку), як правило, з еволюційним впливом на об'єкти структурної політики, адаптивним типом модернізації та здебільшого пасивним типом структурної політики [1]. З урахуванням курсу на лібералізацію економічних та господарських відносин, зміни акцентів контрольної системи з безпосередньо тотального контролю до функцій нагляду, вибіркового контролю, перевірки відповідальності виробника, логічним виглядає необхідність трансформації організаційно-управлінського механізму відповідно до вимог часу.

Теоретико-методологічні узагальнення дозволили нам прийти до висновку про взаємозв'язок між типом економічних відносин та моделлю управління, періодичністю процесів ускладнення та спрощення систем управління, пов'язаних із базовим розподілом праці. При спрощенні (скороченні) функцій державного управління на перший план виходять альтернативні організації. Тому актуалізуються принципи належного вряду- вання як елемент організаційно-управлінської системи політики, притаманний сучасним системам державного управління.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження питань інноваційного інструментарію структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки завжди було актуальною темою для вітчизняних і зарубіжних вчених. На окрему увагу заслуговують праці таких вчених-економістів, як Собкевич О. В., Русан В. М., Юрченко А. Д., Ковальова О. В., Жураковська Л. А. [1; 3], Крюч- коваВ.І. [5], ШабатураТ. С. [6], ГришоваІ.Ю., КравчукА.О., ГнатьєваТ. М., ГалицькийО.М., ДяченкоО.П. [7-11] та ін. У згаданих публікаціях досліджуються проблеми розвитку аграрного сектору та окремі аспекти питань інноваційного інструментарію структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки, однак подальших досліджень потребує визначення ключових інсти- туційних проблем, що стримують розвиток сільського господарства та впливають на економічну безпеку держави.

Метою статті є дослідження питань інноваційного інструментарію структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки.

Виклад основного матеріалу

Реалізація структурних пріоритетів трансформації аграрного сектору економіки України може бути успішною за умови продовження структурної реформи, яка розпочалася вже досить давно, але й досі не завершена [2]. Процес формування і реалізації управлінських рішень в системі структурної політики є класичним управлінським процесом, циклічним за своїм характером. Він включає етапи аналізу, визначення цілей та напрямів діяльності, впровадження, оцінки результатів та відповідного коригування [3].

Характерною особливістю структурної політики управління в методологічного сенсі виступає багаторівневість етапів оцінки та формування рішень. У даному випадку ключовою системною необхідністю виступає логічне підпорядкування і координування трьох підсистем системи формування і реалізації структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки, а саме: структурних орієнтирів (в якості цільових пропорцій розвитку), стратегічних пріоритетів (як показників розвитку галузі динамічного та кількісного характеру), заходів щодо досягнення поставлених цілей, інституцій- ної системи (форм організації управління та нормативно-правового середовища) їх впровадження (див. Рис. 1).

Рис. 1. Логічні підсистеми структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки

Структуроутворюючі заходи з формування галузевої інноваційної моделі повинні стосуватися усіх рівнів господарсько-економічних відносин: мікро-, мезо-, макро- і ме- гарівня. Методично має бути врахований потенціал впливу ендогенних (внутрішніх), а також екзогенних (зовнішніх) факторів.

Процес формування цілей функціонально залежний від чинників аграрної політики в управлінні агарним сектором, таких як:

- макроекономічні очікування виробників і сільських жителів щодо можливих результатів діяльності в аграрному виробництві;

- інституційно-правові умови господарювання й регуляторна державна політика;

- довгострокові пріоритети соціально-економічного розвитку села і сільських територій;

- фінансово-кредитне забезпечення і бюджетна підтримка сільськогосподарського виробництва;

- ціноутворення на сільськогосподарську продукцію та оподаткування виробництва;

- ситуація на глобальному ринку і динаміка попиту на вітчизняну агропродовольчу продукцію;

- формування системи землекористування та регулювання земельних відносин;

- соціально-економічний стан сільських територій і очікування селян в плані соціальної політики;

- демографічна ситуація на селі.

Торгівлі ГАТТ/СОТ, підписання Угоди DCFTA, закріплених Цілей Сталого Розвитку 2030; тенденцій змін клімату; стану науково-технічного прогресу [4].

Дослідження стратегічних та програмних документів з питань розвитку сільського господарства дозволили виділити постійні завдання (цілі), які можна сприймати в якості базових функцій органів управління різного рівня розвитку аграрного сектору. Ці загальні цільові напрями діяльності деталізуються в кожному програмному чи стратегічному документі шляхом встановлення кількісних індикаторів досягнення. До них належать:

- забезпечення продовольчої безпеки;

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку продовольства;

- розвиток виробництв продукції з високою доданою вартістю, зміцнення інвестиційної привабливості аграрного сектору;

- зменшення впливу сезонності на зайнятість сільського населення та соціальні ефекти господарської діяльності;

- виконання природоохоронної функції при провадженні господарської діяльності в харчовій, переробний промисловості, а також у сільському господарстві.

Стратегічний контекст структурної політики у формуванні ідеології, реалізації практики регулювання слід поділити на економічну (підтримувальну) й організаційно-управлінську (забезпечувально-координаційну) складові. Тому виходячи з цієї концептуальної конструкції й результатів попередніх досліджень, виділяємо для розробки стратегічні напрями інституційного забезпечення як основу формування основних пріоритетів структурної політики розвитку аграрного сектору економіки. Обидва ці напрями вважаємо забезпечувальними в питаннях реалізації стратегії конкурентоспроможності галузі на внутрішньому й зовнішньому агропродовольчому ринку [5].

Стратегічні пріоритети інституційного забезпечення реалізації структурної політики розвитку аграрного сектору економіки, за нашими концептуальними оцінками, полягають у формуванні необхідних для забезпечення конкурентоспроможності інституцій- них умов. Певні дослідження з цієї проблематики, в плані визначення стратегічних пріоритетів інституційного забезпечення розвитку аграрного сектору в Україні, нами вже проводилися, зокрема у складі авторського колективу з підготовки аналітичної довідки Національним інститутом стратегічних досліджень [1].

У розробці й пропозиціях до реалізації структурної політики в частині інституцій- ного забезпечення ми спираємося на такий важливий чинник як підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також створення в рамках цієї Угоди Зони вільної торгівлі з країнами ЄС. Тут потрібно сконцентрувати увагу на обґрунтуванні бачення щодо визначення засад аграрної політики з підвищення конкурентоспроможності агропродовольчого сектору, ефективного використання його сильних сторін [6].

Передусім в рамках стратегії структурної політики необхідно створити передумови для інституційного забезпечення розвитку аграрної галузі в частині реалізації визначених пріоритетів (див. Рис. 2).

Рис.?2. Пріоритети структурної політики інституційного контексту у розвитку аграрного сектору в Україні

Вважаємо їх реалізацію об'єктивною необхідністю для забезпечення конкурентоспроможності агропродовольчого сектору економіки. Інституційні засади цього процесу закріплено у низці законодавчих та програмних документів, на які потрібно спиратися практично. Сьогодні це перш за усе: Угода про асоціацію між Україною та країнами ЄС; кодекси та закони України; програми і концепції, а також стратегії розвитку аграрного сектору: Концепція Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2022 року, Концепція розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 роки, Концепція розвитку сільських територій та План реалізації до неї та ряд інших документів, а також Плани дій Уряду на відповідний рік (період), які визначають ключові завдання в сфері нормативно-правового забезпечення та відповідні організаційні заходи.

Особливого значення серед чинників впливу на сільськогосподарське виробництва набуває питання зміни клімату. Результати впливу людини на навколишнє природне середовище стають все більш значимими та такими, що справляють все більший вплив на життя населення планети. У зв'язку зі зміною умов проживання та умов виробництва продовольства реальними стали такі явища, як кліматичні біженці, розширення поясу голоду та необхідність адаптації технологій виробництва та культур, що вирощуються, з огляду на паралельний процес зростання населення планети.

Зміна режиму забезпечення вологою (нерівномірність опадів та зменшення рівня ґрунтової вологи) поруч із зростанням середньої температури на 1,1°С протягом 19912017 років (порівняно з середньою температурою за 1961-1990 роки, за інформацією Українського гідрометцентру), обумовлює необхідність адаптації сільського господарства до нестабільного й обмеженого волого- забезпечення, зростання чисельності днів з високими температурами, зміщення природно-кліматичних зон (виникає потреба у їх перегляді) та зростання ризиків появи нетипових для території України хвороб тварин і рослин, а також шкідників.

Вирішальну роль в удосконаленні інсти- туційного й нормативно-правового забезпечення реалізації стратегічних пріоритетів структурної політики сталого розвитку аграрного сектору, має відігравати співробітництво в широкому контексті: від проектів розвитку до форм прийняття управлінських рішень державними та громадськими партнерами [7].

Ми розділяємо позицію про те, що: «Механізм співробітництва між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, приватним сектором у вигляді державно-приватного партнерства дозволяє забезпечувати узгодження та врахування взаємних інтересів держави і бізнесу в реалізації спільних інноваційно-інвестиційних проектів, цільових галузевих програм тощо. Для держави основними перевагами такого партнерства є активізація інвестиційної діяльності, ефективне управління майном, підвищення ефективності ринкової інфраструктури, стимулювання підприємницької діяльності. Для приватного бізнесу переваги, насамперед, полягають у доступі до ресурсів, використання яких раніше було неможливим, спрощенні дозвільних процедур, розширенні можливості отримання пільгових кредитів на пільгових умовах під державні гарантії» [8].

Звідси втілення ідеї про активізацію інвестиційної діяльності, стимулювання підприємництва сільськогосподарських та несільськогосподарських видів діяльності, розвитку сільських територій та збереження аграрної екосистеми, що зокрема і визначено нормами Закону України «Про державно-приватне партнерство». Цей Закон разом із Господарським і Податковим кодексами України становить правову базу для розробки й реалізації структурної політики в аграрному секторі національної економіки.

У практичному плані конкретно слід виділити впровадження «проектів державно-приватного партнерства в частині: забезпечення функціонування та розвитку зрошувальних та осушувальних (меліоративних) систем; будівництва та/або експлуатації морських і річкових портів та їх інфраструктури» [9].

Продовжуючи виклад змісту досліджуваного питання, зазначимо, що за нашої безпосередньої участі було сформовано концептуальні пріоритети, завдання, які вважаємо обов'язковими для удосконалення інститу- ційного забезпечення розвитку аграрного сектору національної економіки, які ми відносимо до складових структурної політики (див. Рис. 3).

Рис. 3. Напрями і стратегічні пріоритети модернізаційної структурної політики в аграрному секторі економіки України

У розробці й реалізації структурної політики забезпечення сталого розвитку аграрного сектору економіки потрібно обов'язково орієнтуватися на внутрідержавну соціально-економічну ситуацію в сільському розвитку, ринкову кон'юнктуру, а також на світові тенденції, враховуючи чинники економічної та продовольчої безпеки.

Розбудовуючи економічний механізм структурної політики, його слід ідеологічно підпорядкувати необхідності посилення конкурентних позицій на глобального ринку і максимізація задоволення потреб внутрішнього споживача. Базисним же орієнтиром інноватизації структурної політики розвитку аграрного сектору має стати максимально можливе використання потенціалу експорту в стратегічній перспективі. Це головний стратегічний пріоритет, до реалізації якого за існуючих конкурентних умов і господарських традицій в агрогосподарському секторі поки що важко навіть наблизитися, але потрібно діяти через механізм якісного інноваційного оновлення та реструктуризації. Проблема глобального рівня, бо по-суті глобальний рівень конкурентоспроможності для продукції вітчизняного агросектору - це самоціль, адже обсяг внутрідержавного споживання, доходність не задовольняють потенційні можливості й інноваційні запити агробізнесу [10].

Безумовно за рахунок якісної, дієвої структурної політики, спираючись на все ще високий аграрний науково-технологічний потенціал, подолання ресурсного прокляття галузі видається можливим. Проте, потрібна консолідація мотивацій і можливостей на усіх рівнях організаційно-економічного механізму державного управління, ринку й підприємницького господарювання, що по-суті представляється як реалізація загальновизнаної національної ідеї структурних трансформацій з чітко зрозумілими результатами. Також слід враховувати те, що в умовах сучасного надзвичайно динамічного світу і кардинального відставання національної економіки від світових стандартів, вирішити таке завдання можна лише за умови швидкоплинних якісних змін й інноваційно-технологічного стрибка [11].

Відповідно, на наше переконання, структурна політика розвитку аграрного сектору економіки має передбачати стратегічні перспективи, виходячи з необхідності врахування сильних і слабких сторін галузі в оцінках її конкурентоспроможності. Правильне визначення стратегічних перспектив, точок дотику на які держава повинна акцентувати регуляторні дії, концентрувати організаційно-економічну підтримку, є ключем до побудови ефективної системи регулювання.

В реальному секторі національної економіки, якщо в загальному оцінювати сучасний стан і тенденції функціонування галузей, сільське господарство виявилося однією з найбільш доходних та інвестиційно-, інноваційно- привабливих галузей. Здійснюючи структурну політику стимулювання аграрного сектору економіки в рамках моделі сталого розвитку, потрібно звернути увагу на інноваційну діяльність, розробку інструментів її реалізації. Серед таких інструментів або підходів можна назвати:

- розробку і цілеспрямовану реалізацію програм фінансування відбору та підтримки перспективних інноваційних проектів;

- сприяння впровадженню галузевих та міжгалузевих інфраструктурних проектів;

- актуалізацію програм стимулювання інноваційної активності науково-освітніх установ, створення спеціалізованих галузе- во-орієнтованих дослідницьких центрів з розробки інновацій;

- створення спеціалізованих, підтримуваних державою фінансово, організацій зі стимулювання конкурентоспроможного розвитку агросектору.

Враховуючи значимість агропродо- вольчого сектору для розвитку економіки України, створення спеціалізованих організацій для ефективної реалізації галузевої структурної політики, вважаємо одним із важливих завдань. Сьогодні, коли національна економіка поступово виходить з кризи, потрібно максимально структурно підтримати позитивні тренди в аграрному секторі. Окрім класичних підходів до визначення пріоритетів структурної політики через оцінювання перспективи зростання наприклад, валового внутрішнього продукту, слід застосовувати креативні. Серед креативних підходів виділяємо зв'язок структурних змін з фактором людського капіталу, формування і розвиток якого забезпечує результативну ефективність економічної діяльності в довгостроковій перспективі.

Окрім цього необхідно чітко визначити драйвери змін, які здатні конструктивно вплинути на розвиток аграрного сектору економіки. Перш за усе - забезпечити трансформації зі сприяння від ресурсо-орієнтова- ної моделі, до інноваційної - сталого розвитку. Структурна політика повинна виходити далеко за межі внутрішнього ринку, національної економіки, враховувати міжнародну кон'юнктуру, адже продукція аграрного походження широко представлена в глобальних ланцюгах формування вартості.

Розробка і впровадження структурної політики із забезпечення стабільного функціонування сільськогосподарського виробництва та сталого розвитку аграрного сектору має вирішувати завдання мінімізації впливу сезонності, а також відновлюваний тип розвитку сільського господарства зі збереженням екосистеми.

Висновки

Забезпечення сталого розвитку аграрного сектору - визначальний пріоритет, який повинна враховувати держава при розробці і здійсненні структурної політики. Реалізація концепції сталого розвитку за рахунок раціонального використання потенціалу сільського сектору, сільського господарства й суміжних галузей має стати головною компонентою національного соціально-економічного зростання. Без відповідної структурної політики розвитку аграрного сектору рух у заданому напрямі є проблематичним. На такому баченні перспективи сьогодні наполягає усе передове світове співтовариство, тому щодо аграрного сектору сформовані принципи економічної, екологічної та соціальної сталості. Усі вони пов'язані з природою та діяльністю людини, а сільське господарство - частина природи, яка задіяна у формуванні системи забезпечення головною компонентою його виживання - продовольством. Україна за ефективної структурної політики, завдяки унікальним ресурсам, здатна отримати чималі соціальні, економічні, політичні дивіденди, адже її можливості виробництва сільськогосподарських продуктів в рази перевищують власні потреби.

Сталий розвиток аграрного сектору економіки нерозривно пов'язаний із забезпеченням сталого розвитку сільських територій. І тут необхідним до врахування є зарубіжний, зокрема європейський, досвід вирішення цієї проблеми. Це питання у своєму вирішенні вважаємо стратегічним для конкурентоспроможного розвитку агропродовольчого комплексу та сільських територій. Як зазначалося, стратегічні пріоритети сталого розвитку аграрного сектору економіки мають узгоджуватися з глобальними рішеннями, які прийняті світовою спільнотою, зокрема Цілями сталого розвитку 2030.

Список використаних джерел

1. Стратегічні напрями інституційного забезпечення розвитку аграрного сектору в Україні / Собкевич О. В., Русан В. М., Юрчен- коА. Д., КовальоваО.В., ЖураковськаЛ.А. Київ: НІСД, 2014. 45 с.

2. Стратегія розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 806-р. URL : http://zakon.rada. gov.ua (Дата звернення: 19.11.2019).

3. RusanV., DiachenkoO. Institutional

frameworks for agrarian sector development in the context of ensuring the economic security of state. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine. 2019. №2. С. 117-122. https://doi.org/10.32886/instzak.2019.02.12

4. Стратегія сталого розвитку України до 2030 року. URL: http://sd4ua.org/wpcontent/ uploads/2016/11/Strategy_Sustainable_ Development_UA.pdf (Дата звернення:.

5. Структурна гармонізація економіки України як чинник економічного зростання / за ред. д-ра екон. наук І. В. Крючкової. Київ : «Експрес», 2007. 520 с.

6. ШабатураТ. С. Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств : монографія. Одеса : ТЕС, 2019. 388 с.

7. ГришоваІ.Ю., ДяченкоО.П. Стратегія державної політики в сфері детінізації економіки України. Право та державне управління. 2016. № 4. С. 207-213

8. ShabaturaT S., KravchukA. A., HnatievaT. М. Model of economic development enterprise in the context of European integration. Науковий вісник Полісся. 2017. № 3 (11). Ч. 2. С. 89-94.

9. ГришоваІ.Ю., ДяченкоО.П., Гераси- менкоА.В. Бенчмаркінг як метод підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств: практичний досвід застосування. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2019. № 6. С. 62-72.

10. ГалицькийО.М., ЛівінськийА.І., Дя- ченко О. П. Організаційно-економічний механізм державного регулювання аграрного виробництва в Y^arni. Інвестиції: практика та досвід. 2019. №3. С. 93-98.

11 Gryshoval., PetrovaM., Tepavicharova M., DiachenkoA., GutsulT. A model for selection of a management team to ensure the sustainability and development of the business organizations. Entrepreneurship and Sustainability Issues. 2019. №7(1). P. 690703. https://doi.org/10.9770/jesi.2019.7.1(49)

References

1. Sobkevych, O. V, Rusan, V M., Yurchenko, A. D.,

Koval'ova,O.V., Zhurakovs'ka,L. (2014).

Stratehichni napriamy instytutsijnoho zabezpechennia rozvytku ahrarnoho sektoru v Ukraini. Kyiv: NISD [in Ukrainian].

2. Cabinet of Ministers of Ukraine. (2013). Stratehiia rozvytku ahrarnoho sektoru ekonomiky na period do 2020 roku: Resolution № 806-р. URL: http://zakon.rada.gov.ua (Last accessed:

19.11.2019) [in Ukrainian].

3. Rusan,V., Diachenko,O. (2019). Institutional frameworks for agrarian sector development in the context of ensuring the economic security of state. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 2, 117-122. https://doi.org/10.32886/ instzak.2019.02.12 [in Ukrainian].

4. Stratehiia staloho rozvytku Ukrainy do 2030 roku. URL: http://sd4ua.org/wpcontent/ uploads/2016/11/Strategy_Sustainable_ Development_UA.pdf. (Last accessed:

10.01.2020) [in Ukrainian].

5. Kriuchkova,V.I. (2007). Strukturna harmonizatsiia ekonomiky Ukrainy iak chynnyk ekonomichnoho zrostannia. Kyiv: «Ekspres» [in Ukrainian].

6. Shabatura,T. S. (2019). Komplemen- tarnist' mekhanizmiv realizatsii ekonomichnoho potentsialu ahroprodovol'chykh pidpryiemstv. Odesa: TES [in Ukrainian].

7. Hryshova,I.Yu., Diachenko,O.P. (2016). Stratehiia derzhavnoi polityky v sferi detinizatsii ekonomiky Ukrainy. Pravo ta derzhavne upravlinnia, 4, 207-213 [in Ukrainian].

8. Shabatura, T. S., Kravchuk, A. A.,Hnatieva,T. M. (2017). Model of economic development enterprise in the context of European integration. Naukovyj visnyk Polissia, 3 (11), 2, 89-94 [in Ukrainian].

9. Hryshova, I. Yu., Diachenko, O. P.,Herasymenko,A.V. (2019). Benchmarkinh iak metod pidvyschennia konkurentospromozhnosti ahrarnykh pidpryiemstv: praktychnyj dosvid zastosuvannia. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 6, 6272 [in Ukrainian].

10. Halyts'kyj,O.M., Livins'kyj,A.I.,Diachenko,O.P. (2019). Orhanizatsijno-ekonomichnyj mekhanizm derzhavnoho rehuliuvannia ahrarnoho vyrobnytstva vUkraini. Investytsii: praktyka ta dosvid, 3, 93-98 [in Ukrainian].

11. Gryshova,I., Petrova,M., , Tepavicharova,M., Diachenko,A., Gutsul,T. (2019). A model for selection of a management team to ensure the sustainability and development of the business organizations. Entrepreneurship and SustainabilityIssues 7(1), 690-703. https://doi.org/10.9770/ jesi.2019.7.1(49)

Размещено на Allbest.ru