Методичний підхід до оцінювання рівня інвестиційного розвитку енергетичних компаній

Вступ

Утвердження засад сталого розвитку у різних сферах життя супроводжується удосконаленням підходу до використання природних ресурсів. Для попередження зміни клімату необхідне застосування комплексу заходів з декарбонізації господарської діяльності людини. Одним із способів вирішення цього питання є перехід на споживання електроенергії як в домогосподарствах, так і на підприємствах шляхом використання відновлювальних джерел енергії.

Такі світоглядні зміни зумовлюють застосування інноваційних підходів до організації діяльності енергетичних компаній. Натомість, ефективне впровадження засад сталого розвитку у діяльність таких компаній потребує залучення додаткового фінансування, формування інвестиційної привабливості компаній на ринку.

Розвиток енергетичного ринку, аспекти впровадження регуляторної тарифної політики на енергетичні послуги, формування конкурентного середовища в енергетичній сфері, забезпечення національної екологічної та енергетичної безпеки представлені у працях таких вчених як Є. Абрамова, В. Брич, Ю. Гальчинська, Д. Гамілової, В. Джеджули, А. Завербного, М. Климчук, І. Сотник, М. Федірко, М. Чучалін та ін. Зокрема, А. Завербний у [1] проводить дослідження діяльності енергетичних компаній України в умовах євроінтеграції. Крім того, окрема увага науковців [2] звернена на оновлення системи управління енергетичних компаній.

Доцільно відзначити зростання наукового інтересу до питань розвитку альтернативної енергетики [3], діяльності енергосервісних компаній [4], впровадження енергозбереження на підприємствах [5]. Зокрема, Ю. Гальчинська у [6] пропонує комплекс заходів з удосконалення розвитку біоенергетичного ринку на засадах маркетингу. Такий науковий доробок свідчить про закладання плацдарму для економного і безпечного для довкілля споживання енергії та необхідності удосконалення інвестиційної політики енергетичних компаній.

Мета статті є визначення передумов переходу до «зеленої» енергетики, удосконалення організаційно-економічного механізму функціонування енергетичних компаній на засадах розвитку інвестиційного партнерства та розробка методики оцінювання рівня інвестиційного розвитку енергетичних компаній.

Результати дослідження

Подолання наслідків впливу COVID-19 супроводжується трансформацією дизайну мислення населення у результаті активізації реалізації заходів з переходу від егоцентризму до екоцентризму. Зокрема, у рамках попередження зміни клімату основною метою Європейського Союзу є зменшення антропогенного впливу на довкілля шляхом зниження рівня викидів CO2 на 60% до 2050 р. порівняно з 1990 р. [7]. Крім того, Європейська зелена угода [8] направлена на розвиток кліматично нейтральної економіки держав на період до 2050 року. В Україні, яка підтримала реалізацію положень цієї угоди, прийнято Концепцію «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 року [9]. Згідно з цією Концепцією передбачаються заходи, які спрямовані на:

- забезпечення енергоефективності та підвищення енергозбереження (промисловість, будівлі, теплоенергетика);

- використання відновлювальних джерел енергії (сонячна енергетика, вітрова енергетика, біоенергетика);

- декарбонізація та екологізація транспорту шляхом переходу на електротранспорт (міський, міжміський, вантажний, приватний);

- управління відходами та впровадження циркулярної економіки;

- діджиталізація та технологічні зміни енергопостачальних та енергорозподільчих систем (запуск «розумних» мереж);

- підтримка науково-дослідних робіт та інновацій з розвитку «зеленої» енергетики та забезпечення енергетичної, екологічної безпеки України [9].

У цьому контексті відзначимо, що відповідно до прогнозних даних [10] у 2040 році половина енергії світу буде споживатися у формі електроенергії. Реалізація Концепції «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 року, згідно з прогнозів Міністерства енергетики та захисту довкілля України, передбачає перехід на екологічно чистий транспорт шляхом використання 70 % відновлювальних джерел енергії у виробництві електроенергії, впровадження «розумних» мереж і зменшення до 0 % частки вугільних тепплоенергостанцій в енергетиці [10].

З огляду на це, зростає значення застосування екологічних та енергоефективних підходів до забезпечення інноваційного розвитку транспортної логістики (діджиталізація процесів управління транспортними потоками, диверсифікація екологічних та енергоефективних транспортних засобів, формування партнерських відносин між енергосервісними компаніями і надавачами транспортних послуг) [11]. Крім того, актуалізується питання використання інноваційних підходів до енерго- сервісу [12; 13].

Такі зміни у розвитку енергетичної сфери підтверджують тенденцію формування попиту на електроенергію та необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму функціонування енергетичних компаній на засадах сталого розвитку і діджиталізації бізнес-процесів. У свою чергу, реалізація цього завдання потребує оновлення інвестиційної політики енергетичних компаній. Зокрема, залучення інвестицій сприяє оновленню технологічних процесів надання «зелених» енергетичних послуг. Натомість, фінансова стійкість енергетичних компаній визначається ефективністю залучення та використання різних джерел отримання інвестицій. Це зумовлює необхідність поглиблення розвитку інвестиційного партнерства на ринку.

Для цього пропонуємо розглянути особливості методичного підходу до оцінювання рівня інвестиційного розвитку енергетичних компаній, що базується на використанні інтегрального показника. Використання такого показника уможливлює оцінку та порівняння (рейтингування) інвестиційного розвитку енергетичних компаній за відповідний період. Одним із методів факторного аналізу є метод головних компонент, перевага застосування якого полягає в тому, що він здатний виявити мінімально необхідну кількість факторів при аналізі. Крім того, на відміну від групового методу, використання методу головних компонент не потребує попереднього відбору груп елементарних ознак, а це також дозволяє спростити аналіз.

У результаті визначення головних компонент можна побудувати більш просту і разом з тим інформативну модель опису інвестиційного розвитку енергетичних компаній. При цьому одержані моделі описують причинно-наслідкові зв'язки між факторами і виділеними головними компонентами. Це сприяє дослідженню впливу головних компонент на аналізовані фактори. Крім того, результати групування на основі головних компонентів можна використовувати для проведення ком- параторного аналізу факторів, за рахунок яких енергетична компанія здійснила свій інноваційний розвиток. Це дозволяє виявити перспективні тенденції підвищення рівня інновацій та використання капіталовкладень.

Метод головних компонент виявляє k-компонент, що описують всю дисперсію і кореляції вихідних k випадкових величин. При цьому компоненти визначаються у порядку спадання частки кумулятивної дисперсії вихідних факторів. Це забезпечує можливість зменшення кількості компонентів, за умови достатньої достовірності відтворення властивостей системи факторів. Перша головна компонента K₁ визначає такий напрямок у просторі вихідних факторів, за яким сукупність об'єктів (точок) має найбільший розкид (дисперсію). Друга головна компонента K ₂ будується з таким розрахунком, щоб її напрямок був ортогональним напрямку K1 і вона описувала якомога більшу частину залишкової дисперсії і так до K _k головної компоненти.

Отже, інтегральним показником ID визначимо суму n головних компонентів, які забезпечують задовільний кумулятивний відсоток загальної дисперсії:

Де

де Wj - елементи власних векторів кореляційної матриці на основі факторів,

де X j - значення j-го фактора, X j - середнє значення j-го фактора, у j - середньоквадратичне відхилення.

Для побудови інтегрального показника виберемо фактори, що безпосередньо впливають на сам процес енергопостачання, зокрема:

- капіталовкладення на реконструкцію (оновлення, модернізацію) лінії електропередач. За своєю структурою лінії електропередач - це багаторівнева та складна система. Її оновлення та модернізація - це постійний і безперервний процес пошуку нових рішень, нових проєктів та інноваційних розробок;

- капіталовкладення на реконструкцію (оновлення, модернізацію) електричних підстанцій. Саме фактор безпеки, комфорту та функціональності вимагає пошуку оптимальних новаторських рішень у забезпеченні роботи цих елементів системи енергопостачання;

- капіталовкладення для покращення процесу обліку електроенергії. Вкрай актуальною стає проблема обліку електроенергії в умовах коли зростає вартість енергоресурсів, знижується платоспроможність споживачів та відсутність ефективної правової бази щодо відповідальності за розкрадання електроенергії. Відтак, технічна модернізація (впровадження сучасних нових технологій) обліку електропостачання - це, безумовно, вагомий чинник у інноваційному розвитку енергетичних компаній;

- капіталовкладення на оновлення та модернізацію засобів диспетчерсько-технологічного управління, що є процесом реалізації інноваційних рішень у сфері організації роботи усіх складових електропостачання, технології управління цими складовими, координації та моніторингу процесу електропостачання;

- капіталовкладення на модернізацію засобів комп'ютеризації та програмного забезпечення, стан яких свідчить про конкурентоздатність на ринку енергоресурсів, як ефективного модератора та адміністратора системи енергопостачання у регіоні;

- капіталовкладення на оновлення та модернізацію обладнання, приладів та інструментів для випробування та ремонту окремих вузлів електропостачання. Як і попередній показник, свідчить про функціональні можливості енергетичних компаній, як енергопостачаль- ника та відповідального за безпеку і надійність суб'єкта господарювання.

Для визначення інтегрального показника рівня інноваційного розвитку енергетичних компаній використаємо коефіцієнти інноваційного розвитку, які відображають капіталовкладення, що безпосередньо впливають на покращення процесу енергопостачання:

Х₁ - коефіцієнт реконструкції лінії електропередач;

Х₂ - коефіцієнт реконструкції і модернізації електричних підстанцій;

Х₃ - коефіцієнт модернізації обліку електроенергії;

Х₄ - коефіцієнт оновлення засобів диспетчерсько-технологічного управління;

Х₅ - коефіцієнт модернізації засобів комп'ютеризації та програмного забезпечення;

Х₆ - коефіцієнт оновлення обладнання, приладів та інструментів для випробування і ремонту.

Для визначення інтегрального показника рівня інноваційного розвитку енергетичних компаній оберемо такі енергетичні компанії західного регіону України: ВАТ «Тернопільобленерго», ПрАТ «Львівобленерго», АТ «Чернівціобленерго», ПрАТ «Рівнеобленерго» та ПрАТ «Волинь- обленерго». Зведені дані розрахованих значень коефіцієнтів інноваційного розвитку для вказаних енергетичних компаній за 2019 р. наведено в табл. 1.

Для визначення причинно-наслідкових зв'язків між факторами та головними компонентами необхідно визначити такі статистичні характеристики множини факторів як середнє значення X та середньоквадратичне відхилення а(табл. 2).

Згідно даних у табл. 1 третій фактор є константою, тому буде виключений із розрахунків, відповідно досліджуватиметься п'ять компонентів.

Таблиця 1

Статистичні характеристики множини факторів

Джерело: сформовано авторами на основі проведених власних досліджень

Наступним кроком є побудова кореляційної матриці для досліджуваних факторів, оскільки кількість головних компонент, які будуть входити в інтегральний показник, залежить від кореляції значень факторів. Для побудови кореляційної матриці та визначення власних значень та векторів застосуємо Gretl-2020b - програму для регресійного і економетричного аналізу даних, а також для обробки часових рядів. Кореляційну матрицю для факторів інвестиційного розвитку досліджуваних енергетичних компаній за 2019 р. наведено на рис. 1.

Крім того, обчислимо власні значення кореляційної матриці (табл. 3), на основі яких визначають скільки компонентів повинно входити в модель показника. Застосуємо для відбору головних компонент правило Кайзера, згідно якого відбираються головні компоненти, власні значення яких більші за середнє значення.

Проаналізувавши власні значення одержаних компонент, було прийнято рішення відбору трьох компонент, які «пояснюють» 87% загальної дисперсії, що є достатньою точністю при прийнятті рішень.

Для відображення причинно-наслідкових зв'язків компонент та факторів використовуються власні вектори кореляційної матриці (табл. 4), середнє значення X та середньоквадратичне відхилення а

Підставивши, згідно формули (3) значення Z, здійснимо перехід від головних компонент до факторів та обчислимо значення інтегрального показника для досліджуваних енергетичних компаній. У табл. 5 зведено отримані значення для окремих компонент та інтегрального показника. Для зручності та можливості рейтингування енергетичних компаній також обчислили нормований показник ID _норм.

Рис. 1. Кореляційна матриця для факторів інвестиційного розвитку енергетичних компаній за 2019 р.

Джерело: сформовано авторами на основі проведених власних досліджень

Таблиця 3

Джерело: сформовано авторами на основі проведених власних досліджень

Запропонована методика оцінювання рівня інвестиційного розвитку енергетичних компаній базується на методі головних компонент, що надає ряд переваг: метод який відноситься до методів машинного навчання, має чітке математичне обґрунтування; уможливлює одержання інтегрального показника рівня інноваційного розвитку, що враховує причинно-наслідкові зв'язки між факторами, які формують інноваційну політику компанії; інтегральний показник рівня інноваційного розвитку може використовуватися для моделювання впливу рівня інновацій на фінансову діяльність енергетичних компаній, а також дослідження стану інноваційного розвитку енергетичних компаній регіону.

Рис. 2. Розподіл енергетичних компаній західного регіону України за інтегральним показником рівня інноваційного розвитку у 2019 р.

Джерело: сформовано авторами на основі проведених власних досліджень