Обґрунтування складових інтелектуальної безпеки підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія правових наук України

Національна металургійна академія України

Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності

Обґрунтування складових інтелектуальної безпеки підприємства

Дорожко Г.К. к.т.н., доцент, заступник директора

Петренко В.О. д.т.н.,професор

Кіф'юк Є.С. науковий співробітник

Берковський Є.О. аспірант

м. Дніпро, м. Київ, Україна

Анотація. У повсякденній діяльності промислового підприємства використовується поняття інтелектуальна безпека. Навіщо вона потрібна та з яких складових вона сконструйована? Логічно було б визначати інтелектуальну безпеку як відсутність небезпек. Теорії управління визначають небезпеку як ризик настання небажаних подій в діяльності підприємства.

До таких небезпек чи ризиків треба віднести:

використання розробленої технології без оформлення охоронних документів на об'єкт інтелектуальної власності;

порушення прав на об'єкт інтелектуальної власності, який, як правило, пов'язаний з несанкціонованим використанням об'єкта інтелектуальної власності;

випуск піратської продукції;

підробка торговельних марок;

розголошення конфіденційної інформації та

інше;

Основними складовими забезпечення інтелектуальної безпеки підприємства багатьма дослідниками визнаються такі:

підвищення кваліфікації персоналу інженерно-технічного корпусу;

заохочення працівників підприємства до раціоналізаторської та винахідницької діяльності;

розвиток та вдосконалення технологій виробництва та безперервне формування блоку комерційних таємниць у сфері нових технологій та підвищення технологічної стійкості підприємства;

планування охороноздатності нових технологій та продукції виробництва;

постійне вдосконалення та впровадження нових напрямків і способів підвищення конкурентоспроможності підприємства;

розробка і впровадження нових систем управління гудвілом підприємства;

вдосконалення інформаційних систем по оцінці впровадження нових технологій;

використання способів підвищення інновацій- ності виробництва на основі використання бенчмаркетингу та франчайзингу;

дотримання вимог кібербезпеки та захисту інформаційних систем підприємства, тощо.

Формування національної безпеки з позиції прав інтелектуальної власності на думку Бутнік-Сіверсь- кого О.Б. [1, с. 79] має набувати ознак інноваційності національної безпеки України з урахуванням: принципу побудови національної безпеки та сукупності вже наявних і спеціально створюваних органів; принципів структурно-функціональної системи; принципу формування стратегії; принципів процесу стратегічного управління; принципів створення та впровадження в господарський обіг об'єктів права інтелектуальної власності; принцип дифузії інновацій з позиції прав інтелектуальної власності.

На думку авторів [2, с. 137], актуальність дослідження інтелектуальної безпеки у системі економічної безпеки держави зумовлена такими факторами: відсутністю дієвих організаційно-правових та економічних механізмів, спрямованих на захист об'єктів інтелектуальної власності та продуктів інтелектуальної діяльності; нестачею стимулів до підвищення престижності розумової праці та зацікавленості носіїв інтелекту у плідній праці; недієвістю організаційно-економічних заходів із питань відтворення інтелектуального потенціалу держави та його поступового зростання; високою ймовірністю виникнення інтелектуальної кризи внаслідок критичного відставання України від провідних країн світу щодо залучення приватного бізнесу у фінансування науки, певною девальвацією морально-духовних цінностей і відсутністю пропагування високоморальних принципів та утвердження культурно-духовних й інтелектуальних цінностей у суспільстві. У роботі автори дослідили фактори системи інтелектуальної захищеності підприємства. Встановлено, що інтелектуальна безпека являє собою один із значущих факторів у конкурентоспроможності підприємства. На основі аналізу результатів дослідження рівня національної безпеки запропонована модель взаємозв'язку національної, економічної та інтелектуальної безпеки [2].

Система інтелектуальної безпеки підприємства складається з таких напрямів: використання результатів наукових досліджень; використання розробок раціоналізаторів та винахідників з числа виробничого персоналу підприємства; використання спеціальних методів засекречування об'єктів інтелектуальної власності; використання проєктних та технологічних розробок підприємства, які не забезпечені авторськими та патентними правами (об'єктів комерційної таємниці); безпечного впровадження результатів наукових досліджень та об'єктів права інтелектуальної власності на основі щорічного стратегічного плану впровадження оновлених виробничих потужностей та сортаменту інноваційної продукції з урахуванням результатів маркетингових досліджень [2, с.134].

Автори [3, с. 67] до інтелектуального капіталу відносять продукт розумової, інтелектуальної праці, продукт творчих зусиль, який є авансованою вартістю в господарській інноваційній діяльності. Саме неправомірне використання об'єктів права інтелектуальної власності є ключовим в тіньовому обігу інтелектуального капіталу, що загрожує перекосами економічних відносин в сучасній ринковій інтелектуальній економіці. Сфери тінізації інтелектуальної економіки також є складовою загальної «тіньової економіки», де є іл- легальна (нелегальна) інтелектуальна економіка - незаконне виробництво та продаж легальних товарів, які розглядаються як інноваційна продукція без їх документального оформлення та/або реєстрації інноваційних підприємств знехтуванням прав інтелектуальної власності.

Промислові підприємства є власниками об'єктів права інтелектуальної власності, торгівельних марок, комерційної таємниці, ноу-хау, при несанкціонованому використанню яких, підприємству буде завдано фінансових збитків.

В сучасних умовах кризової економіки, швидкоплинності змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства, економічна та інтелектуальна безпека залежать від вміння менеджерів досліджувати та використовувати можливості підприємства, його ресурси, узгоджувати свої інтереси для протистояння загрозам, небезпекам та ризикам. Підприємству потрібно весь час адаптуватися до умов, що змінюються.

На основі аналізу наукових джерел [4, с. 86; 5, с. 5] можна визначити інтелектуальну безпеку, як створення інституційно-правового середовища діяльності особистості або суб'єкта господарювання, в якому забезпечується захищеність їх інтелектуальних інтересів, шляхом недопущення можливості втрати об'єктів інтелектуальної власності, інформації про їх створення, використання та зберігання. інтелектуальний безпека промисловий ризик

Забезпечення інтелектуальної безпеки промисловими підприємствами України є цілеспрямованою діяльністю з захисту життєво важливих інтересів, яка зумовлює вживання превентивних заходів запобігання виникненню загроз і небезпек, а також пошук засобів та інструментів як для зменшення негативних наслідків загроз та небезпек, так і для створення умов захищеності підприємства. Досягти високого рівня інтелектуальної безпеки підприємства можливо за умови організації діяльності, що полягає у забезпеченні захисту інтелектуальних інтересів особи, суспільства, держави, захисту інтелектуальних ресурсів підприємства, його інтелектуального капіталу, інтелектуального захисту знань, як інтелектуальних ресурсів суспільства, убезпечення працівників знань та їх інтелектуальної праці, інтелектуального продукту, інтелектуальної власності, інтелектуального капіталу від інтелектуальних загроз, ризиків.

Для цього на підприємстві потрібно проводити роботу по: прогнозуванню та зменшенню рівня ризиків, в тому числі ризиків впровадження новацій; аналітичному та евристичному аналізі правозастосування; умовам створення чи оновлення технологій виробництва інноваційної продукції та її сортаменту; організації заходів по охороні та захисту об'єктів права інтелектуальної власності та інформаційного права; кадрового, інжинірингового та фінансово- економічного супроводження використання об'єктів права інтелектуальної власності.

Список використаних джерел

1. Бутнік-Сіверський О.Б. Принципи формування національної безпеки України з позиції прав інтелектуальної власності: теоретичний зріз розвитку. Теорія і практика інтелектуальної власності. № 3. 2018. С. 70-83.

2. Петренко В.О., Рудченко О.В., Берковський Є.О. Проблеми формування системи інтелектуальної безпеки підприємства. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 6. С.134-138.

3. Тінізація економіки та інтелектуальної економіки як загроза національній безпеці країни та їх детінізація: монографія/

4. О.Б.Бутнік-Сіверський, В.О.Петренко/за наук редакцією д.е.н., проф. Бутнік-Сіверського О.Б. К.: Інтерсервіс, 2020. 108 с.

5. Левковець О. М. Сучасні трансформації інституційних умов функціонування сфери інтелектуальної власності. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2013. №4(15). С. 84-97.

6. Мосов С., Жарінова А. Інтелектуальна безпека України в контексті її входження до СОТ. Інтелектуальна власність, 2008. №6. С.4-9.

Размещено на Allbest.ru