Цифрова економіка і громадянське суспільство: точки дотику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цифрова економіка і громадянське суспільство: точки дотику

Кохановська О. В.

доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) НАПрН України,

Заслужений діяч науки і техніки України, професор кафедри цивільного права

Київського національного університету імені Тараса Шевченка м. Київ, Україна

Термін «цифрова економіка» як економічна діяльність, заснована на цифрових технологіях, пов'язується сьогодні з «електронним бізнесом» і «електронною комерцією». Йдеться також про так звані «цифрові товари і послуги» і «цифрову валюту», якою вважають можливим розраховуватись за ці товари і послуги.

17 січня 2018 р. КМ України було видано розпорядження «Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства на 2018 - 2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації», пізніше в цей документ було внесено зміни 04.12.2019 р. і 09.09.2020 р. [1]; Український інститут майбутнього працює над проектом «Україна 2030 Е - країна з розвинутою цифровою економікою» [2]; 3 березня 2021 р. КМ України прийняв розпорядження №167 - р «Про схвалення Концепції розвитку цифрових компетентностей та затвердження плану заходів з її реалізації» [3]

В цих документах стверджується, що йдеться не лише про створення ринкових стимулів та мотивацій, формування потреб щодо використання цифрових технологій, конкурентоздатність, ефективність бізнесу, але і про національний розвиток, благополуччя населення, набуття громадянами цифрових компетенцій тощо. Звісно, документ спрямований, хоч про це не зазначено чітко, і на розвиток громадянського суспільства, оскільки цифрова економіка - це ще один ступінь свободи людини за умови грамотного і гуманного підходу.

Класичне розуміння поняття «цифрова економіка» полягає у тому, що це - діяльність, в якій основними засобами (факторами) виробництва є цифрові (електронні, віртуальні) дані як числові, так і тестові [1].

Стрімкий розвиток інформаційних та комунікаційних систем - запорука швидкого розвитку національної економіки, так само як і в усьому світі. Для тих же цілей здійснюється комунікаційна взаємодія електронно - цифрових пристроїв, засобів і систем, створюється «кіберфізичний простір».

Новітні технології мають виконати покладену на них роль - «позитивно вплинути на ефективність, результативність, вартість та якість економічної, громадської та особистої діяльності», а при системній державній підтримці «значно стимулювати розвиток відкритого інформаційного суспільства як одного із істотних факторів розвитку демократії в країні, підвищення продуктивності, економічного зростання, а також підвищення якості життя громадян України» [1].

При всьому надихаючому духу цих передбачень і прагнень, не складно помітити, що усі важливі для кожної окремої людини наслідки цифровізації життя, називають у відповідних документах наприкінці положень про пріоритет ринкової економіки і корисність для розвитку промисловості і ділової активності. Якість життя фізичної особи у такому світі напряму пов'язується із кількістю в її житті різного роду гаджетів, технологічних новинок і швидкості переміщення інформації.

Між тим, набагато важливіше сьогодні подбати про розвиток громадянського суспільства, яке зможе швидко реагувати на будь - які вторгнення цифровізації в особисте, сімейне життя людини, в разі порушення її особистих немайнових прав. Для цього громадянському суспільству необхідно сформувати не менш професійні команди спеціалістів у сфері цифрових технологій і на кожну ініціативу швидко висувати свої фахові експертні оцінки впливу передусім на благо - получчя, фізичне і психічне здоров'я кожної особи і суспільства в цілому в результаті впровадження тих чи інших новинок.

Сьогодні як на світовому рівні, так і на рівні окремих держав має бути сформоване цифрове середовище суспільної довіри у найшир- шому його розумінні, запорукою якого має стати саме участь у всіх вищезазначених процесах громадянського суспільства і його конкретних членів - представників від різних груп населення, включаючи незалежні експертні середовища професійного рівня, здатні оцінити як користь, так і загрози впровадження новітніх технологій в життя.

В яких сферах це має особливе значення, якщо зосередитись на цивільному праві і оновленні цивільного законодавства, яке триває у нашій країні?

Передусім це: уклдання онлайн - правочиниів, застосування електронних підписів (як простих, так і кваліфікованих); ідентифікація особи, зокрема, для укладення правочинів, держконтроль над укладанням певного роду угод - правочини вище певної суми чи зі специфічними об'єктами; момент укладення договору; правова природа онлайн - правочинів і її вплив на процес укладання, виконання, розірвання її; база даних як об'єкт права (для володільців мереж, користувачів, які надають ці дані); умови надання «доступу» до інформації (за Європейськими підходами нам вже відомо, що ці умови визначаються тим, хто володіє цими даними), втім цю інформацію можна розглядати і як таку, яка не охоплюється існуючими нині об'єктами цивільних прав; інформація як об'єкт цивільно - правових відносин; смарт - контракти; алгоритмізація ряду видів договорів; технологія блокчейн (фінансовий і не фінансовий), які прирівнюють факти, які посвідчує нотаріус до тих, які посвідчуються технологією блокчейн; кібервалюти, цивільно - правові проблеми роботизації; штучний інтелект тощо. цифрова економіка економічний громадський

Сьогодні стало популярним говорити, що розвиток технологій породив «четверте покоління» прав людини. На це вважаємо необхідним відповісти такою цитатою: «...сама постановка питання про «покоління» прав людини, за визначенням, так би мовити, виходить з того ніким не доведеного і нічим не підтвердженого посилу про те, що права людини неодмінно повинні «розвиватися» - проходити «стадії», «покоління».. ідея «поколінь» з необхідністю передбачає (інакше не можна змістовно говорити про покоління) залежність обсягу, так би мовити, «розмаху» прав людини від наявних «ресурсів» людства чи окремої держави «на даному етапі розвитку». Сказавши це, необхідно визнати, якщо бути послідовним, що: а) свобода залежить від ресурсів і б) «відкат» в економічному розвитку, застій передбачає відкат прав людини, зменшення його свободи - якщо і абсолютні права відносити до якогось «покоління». Думається, така логіка веде до заперечення принципу абсолютності ряду прав людини, тих самих, про які сказав Генеральний секретар ООН К.Аннан: «Не потрібно сумнівів. Є певні основні стандарти людської поведінки, порушення яких просто неприпустимі. Основні права людини - продукт людської природи, самого людського життя. Людська поведінка», в найелементарніших її проявах, не повинна залежати від наявних «соціальних ресурсів», інакше вона перестає бути людською, і про «права людини» говорити недоречно» [4, с. 44].

Поділяючи наведену думку, вважаємо за необхідне підкреслити, що дотримання прав людини, особистих немайнових прав фізичної особи зокрема, - є сенсом і метою громадянського суспільства, окрім інших важливих завдань, і вони залишаються такими, незалежно від того, йдеться про часи «цифрової економіки», чи про будь - які інші - до неї чи після. Тому усі точки дотику цифрової економіки і прав людини (особистих немайнових прав фізичної особи) мають бути пильно відстежені для того, щоб усі проблеми інформаційного суспільства були вирішені на користь кожної конкретної людини. Не останню роль у цьому має відіграти громадянське суспільство і в України.

Література:

1. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства на 2018 - 2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації. Розпорядження КМ України від 17.01.2018 р. № 67 - р. URL: https://zakon.rada.gov.uaЛaws/show/67-2018-%D1%80#Text ;

2. Український інститут майбутнього працює над проектом «Україна 2030 Е - країна з розвинутою цифровою економікою», проект Українського інституту майбутнього. URL: https://strategy.uifuture.org/ kraina-z-rozvinutoyu-cifrovoyu-ekonomikoyu.html ;

3. Про схвалення Концепції розвитку цифрових компетентностей та затвердження плану заходів з її реалізації. Розпорядження КМ України від 3 березня 2021 р. №167 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/167-2021-%D1%80#Tex ^

4. Манукян В.И. Страсбургское право. Европейский суд по правам человека. Право, практика, комментарий /В.И.Манукян. - Харьков: Право, 2019. - 600 с.

Размещено на Allbest.ru