Особливості визначення терміну "цифрова економіка"

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості визначення терміну «цифрова економіка»

Баранов О. А.

доктор юридичних наук, керівник Науково-дослідного центру цифрових трансформацій і права НДІ інформатики і права НАПрН України

Поява нових масштабних соціальних явищ, процесів або об'єктів, які привертають оааао значної кількості дослідників з різних галузей знань, супроводжується великою кількістю варіантів дефініцій нових термінів, які часто майже не узгоджуються між собою. В останні роки стало дуже широко вводитися в науковий і громадський дискурс поняття «цифрова економіка», якому передували такі як: «інформаційна економіка», «економіка знань», «інтернет економіка», «мережева економіка», «нова економіка» тощо.

Визначення терміну «цифрова економіка» також має значну кількість варіацій внаслідок того, що:

по-перше, по-різному пояснюються причини появи явища «цифрова економіка»: результат переходу від сировинної або індустріальної економіки до економіки, що базується на інформаційно-комунікаційних технологіях (ІКТ) [1]; зумовлено технологічними змінами, що характерні для ХХІ століття в частині «зрощування» телекомунікаційних, ІК технологій та інновацій [2]; закономірна інноваційна форма прояву постіндустріальної економіки [3] тощо;

по-друге, мають місце особливості, іноді істотні, галузі знань, відповідно до яких проводяться дослідження, різноманітність сфер інтересів вчених та практиків.

Але вважається цілком допустимим для загального процесу наукового пізнання те, що конкретні дисциплінарні дослідження, присвячені тим чи іншим аспектам одного і того ж явища чи об'єкта, призводять до появи одного терміну, але з різними за змістом дефініціями. Однак, при цьому, в особливому становищі перебуває правова наука, основним продуктом якої є теоретико-методологічні основи та практичні рекомендації щодо формування правових норм, які регулюють суспільні відносини в тому чи іншому сегменті активної соціальної діяльності.

Це особливе становище можна пояснити діалектичним характером дуальності взаємовідносин правової науки з іншими науками, об'єктом дослідження яких також є суспільство і відносини в ньому. Дійсно, з одного боку, при формуванні змісту правових норм необхідно інтегрально враховувати результати досліджень конкретного сегмента активної соціальної діяльності, що проводяться в рамках інших наукових дисциплін, а з іншого - зміст науково сформованих і/або офіційно зафіксованих правових норм має братися до уваги в процесі інших дисциплінарних досліджень.

Іншими словами, правова наука «вбираючи» результати досліджень, проведених в рамках інших наук, здійснює їх подальшу інтеграцію і конвергенцію в інтересах синтезу найбільш ефективного правового регулювання суспільних відносин в конкретній сфері активної соціальної діяльності, створюючи в свою чергу певне джерело впливу на розвиток інших наук.

Таким чином, напрацювання дефініції терміну «цифрова економіка» в рамках правової науки є важливим і актуальним завданням не тільки для розвитку положень правової доктрини системи національного права, а й для розвитку інших суспільних наук.

Вважаємо найбільш вдалим першим історичним визначенням терміну «цифрова економіка» те, що було запропоновано Д. Танскоттом у своїй праці «Електронно-цифрове суспільство: Плюси і мінуси епохи мережевого інтелекту» [4]. Цифрова економіка по Танскотту - це економіка, яка базується на використанні інформаційних комп'ютерних технологій. При дослідженні впливу використання цифрових технологій на економіку він спирався на положення теорії трансакційних витрат в економіці, які, зокрема, знайшли також відображення в теорії економіки права. В основу теорії трансакційних витрат і прав власності в інституційній структурі та функціонуванні економіки було покладено результати досліджень нобелівського лауреата з економіки Р Коуза, початок яким поклала широко відома його стаття «Природа фірми» [5]. В якості основної переваги цифрової економіки Д. Танскотт справедливо бачив можливість радикального зниження транзакційних витрат в площині інформаційних взаємовідносин, що часто потребувало проведення певної трансформації форм ведення бізнесу.

На основі порівняльного аналізу численних дефініцій різних авторів Г. Головенчік [1,6] сформулювала власне бачення дефініції терміну «цифрова економіка», яку вона розуміє як:

тип економіки, що характеризується активним впровадженням і практичним використанням цифрових технологій збору, зберігання, обробки, перетворення і передачі інформації в усіх сферах людської діяльності;

сукупність видів економічної діяльності як галузі національної економіки з виробництва і торгівлі цифровими товарами і послугами в віртуальному середовищі;

систему соціально-економічних і організаційно-технічних відносин, заснованих на використанні цифрових інформаційно-телекомунікаційних технологій та мереж в режимі реального часу;

складне поєднання різних елементів (технічних, інфраструктур- них, організаційних, програмних, нормативних, законодавчих та ін.), що представляє собою доповнення до реальної економіки, орієнтоване на сталий економічний розвиток.

Проаналізуємо саме цю дефініцію тому, що з позиції правової науки в цьому варіанті знайшли відображення характерні недоліки, притаманні іншим визначенням терміну «цифрова економіка».

Цифрова економіка - це коли в усіх сферах людської діяльності активно використовуються цифрові технології для реалізації виключно інформаційних відносин.

Автором ігнорується факт того, що на сучасному етапі цифрові комп'ютерні технології є основою соціальної трансформації і реалізації основних економічних процесів та їх складових: виробництва, розподілу, збуту, реалізації, споживання тощо. Тобто відбувається штучне зменшення переліку економічних систем з реально цифровізованими економічними процесами, які охоплюються поняттям «цифрова економіка».

Цифрова економіка - це всього лише окрема галузь економіки з виробництва і торгівлі цифровими товарами і послугами в віртуальному середовищі. цифрова економіка трансформація

Практика проведення економічних трансформацій в останні кілька десятиліть свідчить про те, що практично всі основні економічні процеси та їх складові в будь-яких сегментах активної соціальної діяльності з метою збільшення ефективності стають «цифровими» завдяки впровадженню широкого спектру технологій виробництва, розподілу, збуту, реалізації і споживання, які базуються на використанні цифрових ІКТ. Тобто відбувається штучне зменшення переліку реальних цифровізованих економічних систем які охоплюються поняттям «цифрова економіка».

Цифрова економіка - лише та частина суспільних відносин в економіці, для яких тільки в режимі реального часу використовуються цифрові інформаційно-телекомунікаційні технології та мережі.

Дійсно, в останній час спостерігається зростання обсягу суспільних відносин в економіці, які реалізується в режимі онлайн, тобто в режиме реального часу. Але природа великої частині економічних процесів обумовлює необхідність витратити якийсь час на їх реалізацію. При цьому продовжують функціонувати власні технології, які працюють на основі використання цифрових ІКТ, але співпраця із зовнішніми системами за допомогою ІКТ тимчасово припиняється до отримання результату певного економічного процесу. Саме така особливість стає формальною підставою виведення сукупності суспільних відносин, які є дотичними до таких цифровізованих економічних процесів, з класу тих, в яких цифрові інформаційно-телекомунікаційні технології та мережі використовуються лише в режимі реального часу. Тобто відбувається штучне зменшення обсягу реальних цифровізованих суспільних економічних відносин які охоплюються поняттям «цифрова економіка».

Цифрова економіка - це всього лише складне поєднання різних елементів (технічних, інфраструктурних, організаційних, програмних, нормативних, законодавчих та ін.) як доповнення до реальної економіки.

Представлення цифрової економіки лише як доповнення до реальної економіки створює методичні бар'єри для можливості її дослідження як нового етапу розвитку економіки у всьому різноманітті масштабів її впливу на соціум: загальносвітовому, міжнародному, макроекономічно- му, регіональному, локальному, мікроекономічному.

Крім того, слід звернути увагу на те, що з початком ХХІ століття сучасна цивілізація усвідомила наявність цілого комплексу викликів, що створюють загрозу існуванню людства. Реакцією на загострення сучасних цивілізаційних викликів стала четверта промислова (технологічна) революція, до основних досягнень якої слід віднести технології Інтерне- ту речей, Індустрії 4.0, штучного інтелекту, робототехніки, великих даних, хмарних обчислень, а також нано- та біотехнології, генної інженерії, електронних комунікацій і тощо. Технологічні революції сприймаються як революційні зміни в продуктивних силах суспільства і в організації його діяльності в найширшому сенсі [7], і, перш за все, в економіці. Тому широке використання різноманітних досягнень 4-й технологічної революції стало потужним каталізатором перегляду парадигми економічної діяльності.

Для мінімізації негативних наслідків цивілізаційних викликів в світовій економіці реалізується безліч проектів соціальної трансформації різного рівня і масштабності. Левова частка цих проектів базується на широкому використанні досягнень четвертої технологічної революції, в тому числі, базується на всеосяжному застосуванні інформаційних комп'ютерних технологій (цифрових технологій). Процес використання цифрових технологій в ході соціальних трансформацій отримав назву цифрових трансформацій.

На основі визначення термінів «соціальна трансформація» та «цифрова трансформація», наведені в роботі [1], сформулюємо такі терміни:

трансформація економіки - це перетворення, зміна або корекція мети функціонування, структури і функцій економічної системи суспіль- ства, в тому числі, методів, способів і механізмів реалізації цих функцій, для нейтралізації або сприяння впливу зовнішніх і внутрішніх впливів на подальший розвиток суспільства;

цифрова трансформація економіки - це трансформація економіки, яка відбувається на основі максимального використання цифрових технологій таких як: Інтернет речей, Індустрія 4.0, штучний інтелект, робототехніка, обробка великих даних, хмарні обчислення, електронні комунікації, а також, нано- та біотехнологій, генної інженерії та багатьох інших.

Таким чином, пропонуємо авторське визначення:

цифрова економіка - це економіка трансформована на основі максимального використання цифрових технологій таких як: Інтернет речей, Індустрія 4.0, штучний інтелект, робототехніка, обробка великих даних, хмарні обчислення, електронні комунікації, а також, нано- та біотехнологій, генної інженерії та багатьох інших.

Висновки

Запропонована дефініція терміну «цифрова економіка» дозволяє припустити наступне:

визначення охоплює будь-які економічні процеси у всьому різноманітті масштабів її впливу на соціум: загальносвітовому, міжнародному, макроекономічному, регіональному, локальному, мікро- економічному загальносвітовому, міжнародному, макроекономіч- ному, регіональному, локальному, мікроекономічному;

цифрові технології, що використовують в межах «цифрової економіки» не мають обмежень як за своїм змістом, так і за місцем застосування в будь-яких економічних процесах або їх складових;

напрацьовані правові механізми регулювання суспільних відносин та досвід їх застосування можуть бути використані також і в трансформованій економіці, але за умови здійснення їх відповідного вдосконалення (модернізації) внаслідок певних особливостей в реалізації деякої частки суспільних відносин, поява яких обумовлена застосуванням досягнень четвертої технологічної революції, а саме застосування цифрових технологій таких як: Інтернет речей, Індустрія 4.0, штучний інтелект, робототехніка, обробка великих даних, хмарні обчислення, електронні комунікації тощо.

Література

Головенчик, Г. Г. Теоретические подходы к определению понятия «цифровая экономика» / Г. Г. Головенчик // Наука и инновации. - 2019. - № 2 (192). - С. 40-45.

Батракова Т І. Особливості та принципи цифрової економіки в Україні /Т Ш Батракова, В. Ю. Линовецька // Економічні студії. - 2018. - №2. - С. 94-96.

Пуцентейло П. Р Цифрова економіка як новітній вектор реконструкції традиційної економіки / П. Р Пуцентейло, О. О. Гуменюк // Інноваційна економіка. - 2018. - № 5-6. - С. 131-143.

Танскотт Д. Электронно-цифровое общество. Плюсы и минусы сетевого интеллекта / Д. Транскотт. - К.: INT Пресс: М.: Рефл. Бук, 1999. - 432 с.

Coase, R. H. (1937), The Nature of the Firm. Economica, 4: 386-405. https://doi.Org/10.1111/j.1468-0335.1937.tb00002.x

Головенчик, Г. Г. Цифровая экономика / Г. Г. Головенчик, М. М. Ковалев. - Минск: Изд. центр БГУ 2019. - 395 с.

Булдыгин С. С. Концепция промышленной революции: от появления до наших дней. Вестник Томского государственного университета. -

- № 420. - С. 91-95. <https://cyberleninka.ru/article/n7kontseptsiya- promyshlennoy-revolyutsii-ot-poyavleniya-do-nashih-dney>

Баранов О. А. Економіка результату та право / «Економічні свободи та інституції: правове регулювання та ефективність», збір. мат.між. науково-практич. конф. (22-23 жовтня 2020 р., м. Ужгород). - Ужгород: РІК-У, 2020. С. 23-29.

Размещено на Allbest.ru