Стратегічні пріоритети цифровізації суспільного виробництва: світовий досвід
Структурна перебудова промислового виробництва, послуг та соціальної сфери національного господарства країн світу та перехід до цифрової економіки у ХХІ ст. Роботизація виробничих процесів та сфера застосування промислових і сервісних NBIC-технологій.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.06.2022 |
| Размер файла | 57,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Вважають, що вперше термін «цифрова економіка» («Digital Economy») запропонував та використав канадський вчений В.Топскотт (1994 р.) [1]. Серед базових цифрових технологій провідне місце займають: технологія «Блокчейн»; трьохвимірний друк (3D прінтери); безпілотні пристрої та літальні апарати «дрони»; віртуальна реальність (з англ. virtual reality, VR); доповнена реальність (з англ. augmented reality, AR); «Інтернет речей» Internet of Things (loT); «Індустріальний Інтернет» Industrial Internet of Things (IIoT); «Інтернет цінностей», що виникає на основі iT та технології блокчейн Internet of Va (IoV);»Інтернет усього» Internet of Everyting (IoE); «Штучний інтелект» (з англ. Artificial intelligence, AI); «нейронні мережі» та «роботи». Ці базові цифрові технології у практиці бізнес-процесів та управління застосовуються не поодиноко, а синергетично, комплексно та системно. Системне поєднання цифрових технологій дає максимальний економічний ефект їх від практичного використання у всіх сферах суспільного виробництва від промисловості, до всіх складових сфери послуг.
Цифрові технології формують матеріальний фундамент «Індустрії 4.0», в основі якої перебуває інформація, а основний інструмент виробництва «Індустрії 4.0» кіберфізичні системи, що призводять до формування єдиної, уніфікованої високопродуктивної екосистеми збору, аналізу і застосування даних у виробничих та інших процесах. Кіберфізичні системи передбачають інтеграцію «розумних машин» (тобто виробничих машин, станків, обладнання, що програмуються), через підключення їх до Інтернету, або до створеної спеціальної мережі «Індустріального Інтернету» (ІІоТ), яка розглядається як виробничий аналог орієнтованого на споживача «Інтернету речей» (ІоТ) з виробництва промислових та споживчих товарів і послуг. До «Інтернету речей» можуть підключатися «розумні заводи», що користуються «Індустріальним Інтернетом», для швидкого налаштування виробничих процесів відповідно до змін у вартості та доступності ресурсів та відповідно до попиту на продукцію, що виробляється. До «Інтернету речей» підключаються і smartбудинки («розумні будинки») у smart-містах («розумних містах») з усім їх обладнанням та різноманітними предметами побуту від smart-автомобілів до smart-побутових приладів споживчого призначення (пральні машини, холодильники, кухонні комбайни, домашні роботи-прибиральники) [6].
Цифровізація суспільного виробництва на основі «Індустрії 4.0» охоплює всі процеси. Так, у сфері освіти цифрові технології дозволяють забезпечити ілюстрації, віртуальне доповнення навчального матеріалу; у сфері туризму забезпечити дію віртуальних екскурсоводів, транспортне та логістичне забезпечення туристичних маршрутів, віртуальну рекламу та організацію подорожей, віртуальні путівники, віртуальну демонстрацію послуг та IT-рекламні матеріали. Цифрові технології кардинально змінюють ігровий та шоубізнес, у т.ч. пропонують віртуальні ігри з ефектом присутності учасника гри.
Цифрові технології кардинально модифікують всю сферу роздрібної торгівлі, сферу реклами та поліграфії, менеджменту та маркетингової діяльності, а також надають можливості отримання об'єктивних даних про зміну ринкової кон'юнктури у реальному часі («real-time»).
Кожна з різновидів цифрових технологій формує низку нових можливостей для інноваційного розвитку суспільного виробництва. Так, застосування 3D прінтерів та розвиток технологій трьохвимірного друку на їх основі кардинально змінюють бізнес-процеси у наступних сферах:
- сфера охорони здоров'я: бізнес-проекти з виробництва smart медичних приборів, у т.ч. друк за допомогою 3D органів для трансплантології, друк smart протезів нової якості;
- конструкторські розробки: бізнес у сфері виготовлення інструментів, деталей, створення прототипів промислових моделей;
- сфера будівництва: будівництво за допомогою 3D прінтерів будинків, мостів, господарських та житлових споруд;
- сфера торгівлі та оптимізація ланцюгів постачання товарів, ресурсів;
- промислове виробництво: виробництво товарів з індивідуально заданими властивостями, що цільовим порядком задовольняють потреби споживача (йдеться як про виробниче споживання, так і про товари споживного призначення);
- створення системи віддаленого і дистанційного виробництва, мережі для розвитку промислового Інтернету «Індустрії 4.0» [2; 7].
Як приклад, у сфері будівництва 3D прінтери дозволяють будувати будинки, що мають унікальний навіть футуристичний дизайн (такі будинки є у Дубаї), а також швидко «друкувати» на 3D прінтерах дешеві будинки спрощеної конструкції соціального призначення (для біженців, людей, що втратили житло внаслідок повенів, землетрусів, пожеж). У майбутньому, у сфері охорони здоров'я 3D технології дозволять ліквідувати дефіцит матеріалу для трансплантології, і найпростіше 3D друк кровеносних судин та шкіри людини. Так, у медичній школі Northwestern University за допомогою 3D прінтера надрукували яєшники для мишей, після запліднення яких отримали виводок здорових мишенят [7].
Цифрові технології становлять основу «циркулярної економіки», сутність якої полягає у нелінійному, як правило у вторинному, циркулярному використанні всіх наявних природних та матеріальних ресурсів для забезпечення виробництва та споживання без втрати якості та доступності вироблених товарів та послуг на засадах інновацій, застосування ІТ-технологій та «Індустрії 4.0». Серед пріоритетних сфер використання потенціалу циркулярної економіки слід назвати сферу ЖКГ, поводження з ТПВ та їх переробку; масовий перехід до «розумних будинків» та «розумних міст»; розвиток циркулярного аграрного виробництва, циркулярної та відновлюваної енергетики [8]. Потенціал «циркулярної економіки» повною мірою відповідає вимогам енергоефективності та раціонального споживання обмежених природних ресурсів, тому активно застосовується в країнах ЄС в процесі переходу до сталого розвитку.
Як відомо, боротьба з голодом та раціональним споживанням обмежених ресурсів є найважливішими цілями сталого розвитку, стратегію переходу до якого ЄС продовжує втілювати до 2027 року. Тільки у сфері аграрного виробництва країн ЄС, за експертними оцінками щороку понад 20% їжі викидають у відходи. Перехід до принципів циркулярної економіки у сфері продовольчого забезпечення країн ЄС передбачає пріоритетне фінансування інфраструктури аграрного виробництва, зберігання врожаїв та продуктів харчування, налагодження їх вторинної переробки. Раціоналізація сфери аграрного виробництва та налагодження у країнах ЄС раціональної логістики: «від сільськогосподарського виробника фермера, до кінцевого споживача» дозволить європейським країнам до 2030 року скоротити викиди СО2 щонайменше, на 20%, а рівень викидів нітратів в річках знизити, щонайменше на 17,7% (порівняно з 1990 р.). Інноваційна інфраструктура, логістика та екологізація позитивно позначаться як на розвитку природного середовища, так і на вирішенні проблеми раціонального продовольчого забезпечення. Це дозволить досягти позитивного економічного ефекту, якій оцінюють у понад 1,8 трлн євро до 2030 року, створити нові робочі місця, у т.ч. у сфері інновацій та ІТ-технологій [9].
Серед пріоритетів цифрової економіки в країнах ЄС визнано масовий перехід до «розумних будинків», що мають циркулярну систему використання ТПВ, води та ін. ресурсів; генерація енергії внаслідок вторинної переробки ТПВ, розвиток біоенергетики та ін. Перехід до «чистої енергії», у т.ч. завдяки цифровим технологіям та циркулярній економіці дозволить країнам ЄС до 2030 року створити біля 900 тис. нових робочих місць, у т.ч. у сфері використання «чистих» відновлюваних джерел енергії. Також йдеться про масовий перехід до «зеленого» громадського транспорту, що зменшить викиди СО2 у великих містах та у мегаполісах. Застосування технологій цифрової та циркулярної економіки у енергетичній сфері зменшить залежність країн ЄС від традиційного, викопного палива і до 2030 року дозволить щорічно заощаджувати біля 300 млрд євро [9].
Вагомий економічний ефект, максимізація прибутків формує реальні економічні стимули бізнес-структур для прискореного переходу до принципово нових, інноваційних цифрових технологій. Як відомо, в процесі цифровізації суспільного виробництва відбувається структурна перебудова органічної будови капіталу (C : V) на користь збільшення питомої ваги «С» основного капіталу, капіталооснащення виробництва. Цей процес вигідний для бізнесу, оскільки дозволяє кардинально скоротити витрати на «V» змінний капітал, що іде, переважно, на виплату оплати праці найманим працівникам. Найбільший економічний ефект, максимізацію прибутків надає бізнесу процес роботизації суспільного виробництва.
Роботи це електромеханічні пристрої, віртуальні агенти, що автономно чи відповідно до інструкції та відповідно до комп'ютерної програми (яка, до речі, може бути генерована й штучним інтелектом спільно з нейронними мережами), автоматизують, доповнюють чи заміщують дії людини [10]. Роботи функціонують на основі синергії всіх інновацій цифрових технологій, на основі системних здобутків цифрової економіки. Роботи виконують стандартизовані дії, які традиційно виконувала робоча сила, найманий працівник (за умови, якщо діяльність працівника можна «розібрати» на стандартизовані, уніфіковані та логічно пов'язані між собою виробничі алгоритми. Компанія, яка серед перших розпочала виробництво та продаж роботів «Boston Dynamics» [11].
У ХХІ ст. розрізняють промислових та сервісних роботів. Промислові роботи широко використовуються у сфері виробництва, у т.ч. у автомобілебудуванні, енергетичній сфері та обробній промисловості, металургійному виробництві, харчовій та хімічній промисловості та ін. (див. Таблиці 1 та 2). До сервісних роботів належать: професійні сервісні роботи; сервісні роботи для виконання домашніх господарських робіт; сервісні роботи для використання у сфері розваг, у т.ч. у сфері комп'ютерних ігор, шоу-бізнесу та для розвитку креативних індустрій. Сервісні роботи застосовуються у різних сферах та секторах національної та світової економіки: від військово-промислового комплексу (ВПК) до роботів-прибиральників (наприклад, побутових роботів-пилососів), роботів-таксі, роботів, що працюють у сфері надання медичних послуг, «виконують» функції допоміжного медичного персоналу (наприклад подають ліки хворому, прибирають) тощо.
Таблиця 1
Динаміка використання промислових роботів в країнах світу за 2012 2019 рр. (тисяч . одиниць)
|
Регіон світу. Країна |
2012 |
2013 |
2014 |
2015 |
2016 |
2017 |
2018 |
2019 |
|
|
Азія та Австралія |
85 |
99 |
134 |
161 |
200 |
280 |
283 |
245 |
|
|
Європа |
41 |
43 |
46 |
50 |
56 |
67 |
76 |
72 |
|
|
США |
28 |
30 |
33 |
38 |
41 |
46 |
55 |
48 |
Джерело: складено за даними World Robotics 2020 [12].
Перше місце на ринку промислових роботів у світовому господарстві (станом на 2019 р.) належить країнам Азії, а лідером серед них є КНР (див. Таблицю 1). За період 2017-2018 рр. питома вага Китаю становила 38% від загальної кількості введених в експлуатацію промислових роботів на світовому ринку робототехніки промислового призначення. За підсумками 2019 р. у Китаї було введено в експлуатацію 140492 одиниці промислових роботів, що перевищило загальну кількість промислових роботів, сумарно встановлених у Європі та США за весь 2019 р. (119741 одиниця, відповідно). Японія перебуває на другому місці у світі за кількістю діючих промислових роботів. Починаючи з 2014 р. середньорічні темпи приросту кількості роботів на промислових підприємствах Японії становили, в середньому, +11% за рік. За підсумками 2019 р. темпи роботизації промислового виробництва в Японії дещо знизились: за 2019 рік в Японії було встановлено 49908 одиниць промислових роботів, що на 10% менше ніж у 2018 р. На третьому місці у світі, за кількістю промислових роботів (за підсумками 2019 р.) перебуває США, які у 2018 р. змогли випередити Південну Корею. Для Південної Кореї «пік» введення промислових роботів в експлуатацію було зафіксовано у 2016 р. (41373 одиниці), а у 2019 р. цей показник знизився до 27873 одиниці за рік (-26%, відповідно). Для США динаміка введення у експлуатацію промислових роботів також пригальмовується: за 2019 р. було введено в експлуатацію 33339 промислових роботів, хоча ще у 2018 р. цей показник перебував на рівні 40373 одиниці [12]. Спадна динаміка процесів роботизації в країнах-лідерах цього процесу може бути пояснена досить високими показниками чинного «насичення» промисловими роботами сфери виробництва цих країн, а також падінням сукупного попиту на національному та світовому ринках внаслідок локдаунів, викликаних пандемією COVID-19.
Роботизація суспільного виробництва у т.ч. на основі штучного інтелекту, задіяння всіх інших різновидів цифрових технологій, відбувається надзвичайно стрімкими темпами. Так, за даними «World Robotics Report 2020», за період з 2014 р. по 2019 р. загальна кількість промислових роботів у світовому господарстві збільшилась на 85%. Серед секторів (галузей) у яких процеси роботизації відбуваються найшвидшими темпами: автомобілебудування; енергетична галузь, система електропостачання та електроніка; металургійне виробництво, виробництво машин та обладнання а також вже роботизовані сфери «Індустріального інтернету», «Інтернету цінностей», «Інтернету усього», сфери циркулярної економіки та інші складові «Індустрії 4.0» (див. Таблицю 2).
Таблиця 2
Галузевий (секторальний) зріз введених в експлуатацію промислових роботів у світі за період 2017 2019 рр. (тисяч одиниць промислових роботів)
|
Галузь/сектор виробництва |
2017 |
2018 |
2019 |
|
|
Автомобілебудування |
123 |
126 |
105 |
|
|
Енергетична галузь, система електропостачання. Електроніка. |
122 |
105 |
88 |
|
|
Металургійне виробництво. Виробництво машин та обладнання |
44 |
44 |
44 |
|
|
Виробництво пластику та хімічна промисловість |
21 |
20 |
19 |
|
|
Харчова промисловість |
9 |
12 |
11 |
|
|
Інші галузі промислового виробництва |
23 |
34 |
30 |
|
|
Невизначені сфери (у т.ч. «Цифрова економіка», ІСТ, «Індустрія 4.0», циркулярна економіка та ін. інноваційні сектори промислового виробництва). |
56 |
81 |
76 |
Джерело: складено за даними World Robotics 2020 [12]
Лідерами роботизації промисловості є розвинуті країни світу: США, ЄС, Швеція, Японія, Канада, а також країни, що відносяться до групи нових лідерів світового економічного розвитку КНР, Індія, Південна Корея та деякі інші країни Азії. Станом на 2020 р. у світовому господарстві питома вага роботів у секторі автоматизованого промислового виробництва становила 34%; у секторі електроніки 25%; у металургії 10% і ці показники роботизації неухильно зростають. Загальна вартість нових роботів, залучених до експлуатації у 2020 р. оцінюється сумою понад 13,8 млрд. дол. США. Натомість, 73% від загальної кількості промислових роботів (2020 р.) працювали лише у п'яти країнах світу: Китай, Японія, США, Південна Корея, Німеччина. Одним із базових кількісних показників роботизації промисловості IFR визначають критерій «кількість роботів, що припадає на 10000 зайнятих у промисловому виробництві». Так, станом на 2020 р. для Сінгапуру цей показник становив 918; для Кореї 855; Японії 364; Німеччини 346; Швеції 277 роботів на 10000 зайнятих у промисловому виробництві. Для порівняння, станом на 2020 р. середньосвітовий статистичний показник по усім іншим країнам світу становить 113 роботів на 10000 зайнятих у промисловому виробництві та на підприємствах, що пов'язані між собою промисловою виробничою кооперацією [12].
Серед стратегічних пріоритетів процесів роботизації суспільного виробництва слід назвати:
- сферу виробництва, у т.ч. роботизацію шкідливого виробництва, з підвищеною радіацією або використанням хімічних речовин; у виробництві, що характеризується високими параметрами точності, якості та підвищеними вимогами щодо часових меж та точних параметрів стандартизації виробництва (наприклад при виробництві мікросхем, чіпів, мікропристроїв тощо);
- сфера ВПК, застосування роботів, у синергії зі штучним інтелектом, нейромережами та ін. інноваційними цифровими технологіями у військовій сфері;
- сфера послуг, у т.ч. роботи-бармени, роботи-баристи, роботи, що працюють у сфері грального бізнесу, сфері розваг (гральні автомати) та ін.;
- автоматизація та роботизація операцій у сфері виробництва та послуг (наприклад, роботи водії таксі, роботи «дрони»);
- готельний бізнес та туризм (надання інформаційних послуг, транспортування, прибирання);
- використання роботів у сфері управління великими масивами даних (big datа) та у всіх інших сферах корпоративного та суспільного управління тощо.
Інформатизація бізнесу та управління, застосування великим, середнім та малим бізнесом потенціалу ІТ, цифрової економіки та інших можливостей цифрових технологій стає об'єктивним явищем, вимогою часу, що створює нові можливості для зростання конкурентоспроможності та отримання бізнес-структурами (малим, середнім, великим бізнесом) переваг технологічного лідерства на світових ринках. Натомість, масове застосування у суспільному виробництві роботів, цифрових технологій та здобутків цифрової економіки, поряд з надприбутками для бізнес-структур, призводить до неминучої структурної перебудови всієї системи соціально-економічних та виробничих процесів, обумовлює кардинальні зміни на світовому ринку праці та кардинальне переформатування всієї соціальної системи та соціальної сфери національного господарства як окремих країн так і світового господарства в цілому.
Поряд з загальновизнаними різновидами цифрових технологій та процесами роботизації, у світі швидко розвивається такий інноваційний сегмент цифрової економіки як NBIC-технології (з англ.: nano(Nanotechnology), bio(Biotechnology), info(Information technology), cogno(Cognitive science)) [13; 14]. Серед пріоритетів розвитку NBIC-технологій особливе місце посідає взаємодія інформаційних та когнітивних технологій. Матеріалізацією їх синергії у NBIC-технологіях визнано створення нейромереж, штучного інтелекту, штучного кібернетичного «мозку» для роботів, що оцінюють як одне з перспективних та найважливіших досягнень цифрової економіки, яке визначає базовий, інноваційний вектор структурної перебудови суспільного виробництва у ХХІ ст.
Як приклад, саме на основі NBIC-технологій функціонують «нейронні мережі». Застосування нейромереж у бізнесі є різновекторним. Так, нейромережі здатні генерувати зображення, у т.ч. рекламувати товари з усіма їх параметрами в інтернет-магазинах. Нейромережі генерують змістовні тексти на задану тематику, у т.ч. для реклами та просування контенту в Інтернет. На основі NBIC-технологій нейромережі широко використовуються у google-перекладачах, «навчилися писати музику», «малювати картини», «писати тексти» на будь-яку науково-популярну тематику, «створювати» та моделювати різні стилі одягу, інтер'єр приміщень, перетворювати чорно-білі фотографії та фільми у кольорові. NBIC-технології у синтезі з нейромережами стають складовою створення безпілотних автомобілей (автомобілей-дронів, у т.ч. дронів-таксі) [13].
NBIC-технології стрімко опановують сектор «економіки здоров'я», складовими якого є різні сфери від органічного харчування, фітнес-центрів і до сучасної телемедицини, де використовуються останні новинки мікрохірургії, генетики, біотехнології. Складовою NBIC-технологій є генна інженерія, що синергетично поєднує у собі інновації молекулярної біології, молекулярної генетики, біотехнології, ДНК-конструювання, у т.ч. ставить за мету штучне створення організмів з новим набором та комбінаціями спадкових ознак, зокрема для лікування спадкових хвороб людини, які не піддаються традиційним методам лікування.
В умовах пандемії COVID-19 у сфері «економіки здоров'я» швидко почав розвиватись такий тренд NBIC-технологій як «телемедицина», що ґрунтується на цифрових технологіях та дозволяє уникнути прямого контакту хворого з лікарем. Поряд з цим, телемедицина кардинально змінює традиційні уявлення про хірургію та лікування серцево-судинних хвороб, забезпечує on-line моніторинг стану пацієнта, дистанційні консультації лікарів та дистанційне проведення операцій. З розвитком NBIC-технологій пов'язується використання «сенсорних технології» та різноманітних мініатюрних біометричних датчиків, які прикріплюються до тіла, або ж «вживляються» в організм для регулярного on-line вимірювання параметрів життєдіяльності людини. Застосування інноваційних NBIC-технологій важливо для профілактики та попередження виникнення кардіологічних захворювань, у т. ч. для моніторингу і попередження настання інфарктів та інсультів. NBIC-технології забезпечують і адресні медичні системи доставки ліків у проблемні (хворі) клітини організму людини у чітко визначений лікарем час. Як приклад, «наногубки» (мікро-губки розміром з вірус), заповнені ліками, які вільно циркулюють по кровеносним судинам людини і починають діяти, зіткнувшись з поверхнею хворої клітини, приєднавшись до неї та впорскуючи у хвору клітину ліки.
У вартісному вимірі, світовий ринок NBIC-технологій щороку, зростає щонайменше на 10-15% [14]. Так, інноваційний потенціал NBIC-технологій дозволяє комплексно вирішувати всі системні проблеми розвитку урбанізованих територій, мегаполісів та міст на принципах «smart» йдеться про «розумні міста», «розумні будинки», «розумні села», «розумні побутові пристрої» та ін. Так, у «розумних містах» («smart city») NBIC-технології застосовують для налагодження ефективної логістики громадського транспортного сполучення, для раціонального енергопостачання, енергоспоживання і енергозаощадження, з метою екологізації систем водопостачання та водовідведення, раціонального поводження з ТПВ. Зокрема, застосування у «розумних містах» когнітивних технологій складової NBIC-технологій, дозволяє забезпечити громадську безпеку, цілодобово проводити цифрову відеозйомку та обробляти великі масиви оцифрованих відеоданих. Зокрема, за рахунок on-line ідентифікації осіб та їх поточного психологічного стану попереджати настання терористичних актів у місцях масового скупчення людей.
Застосування NBIC-технологій у «розумних будинках» дозволяє на відстані перевіряти безпеку, регулювати температуру опалення та режим освітлення, дистанційно виконувати інші функції контролю та управління системами, у т.ч. у сфері повторного використання ресурсів, що забезпечує раціональне та ефективне функціонування «розумного будинку». Отже, застосування цифрових та NBIC-технологій у поєднанні з системами «smart» у ХХІ ст. стає основою для поширення сфери дії циркулярної економіки.
Висновки
Країни-лідери світового економічного розвитку на початку третього десятиріччя ХХІ ст. прискореними темпами переходять до цифрових технологій, проводять глобальну цифровізацію суспільного виробництва. Застосування цифрових технологій та переваг цифрової економіки у суспільному виробництві, у сфері управління бізнес-процесами сприяє зниженню собівартості продукції, надає бізнесу та країнам їх базування абсолютні конкурентні переваги порівняно з традиційними умовами та технологіями ведення бізнесу та управління, притаманним світовому господарству за часів другої половини ХХ ст. початку ХХІ ст.
Серед стратегічних пріоритетів цифровізації суспільного виробництва у ХХІ ст. слід визначити: «цифрову економіку», «розумну економіку», «циркулярну економіку», «зелену економіка» та ін. види інновацій, в основі розвитку яких цифрові технології. Найважливішими складовими цифрових технологій слід назвати: технології «Блокчейн», трьохвимірний друк (3D принтери), безпілотні пристрої («дрони»), віртуальну реальність (VR) та доповнену реальність (AR), «Інтернет речей», «Штучний інтелект», роботів та NBIC-технології. Пріоритетного розвитку у сфері цифрової економіки набувають: ІТ-технології. «Інтернет речей» (IoT); «Індустріальний Інтернет» (IIoT); «Інтернет цінностей (IoV); «Інтернет усього» (IoE) та їх синергетичні поєднання стають фундаментом, на основі якого розвивається «Індустрія 4.0» та здійснюється кардинальна структурна перебудова традиційного промислового виробництва.
Провідну роль в процесі цифровізації суспільного виробництва відіграють процеси роботизації. Так, перше місце на ринку промислових роботів у світовому господарстві (2019 р.) належить країнам Азії, а лідером серед них є КНР. Японія перебуває на другому місці у світі за кількістю промислових роботів. На третьому місці, за кількістю промислових роботів у світі перебуває США (2019 р.). Роботизація суспільного виробництва у т.ч. на основі використання штучного інтелекту відбувається стрімкими темпами. За даними «World Robotics Report 2020», за період з 2014 р. по 2019 р. загальна кількість промислових роботів у світовому господарстві збільшилась на 85%. Серед секторів (галузей) у яких процеси роботизації відбуваються найшвидшими темпами: автомобілебудування; енергетична галузь, система електропостачання та електроніка; металургійне виробництво, виробництво машин та обладнання а також вже роботизовані сфери «Індустріального інтернету», «Інтернету цінностей», «Інтернету усього», сектору «циркулярної економіки» та інших складових «Індустрії 4.0». Лідерами роботизації промисловості є розвинуті країни світу: США, ЄС, Швеція, Японія, Канада, а також країни, що відносяться до групи нових лідерів світового економічного розвитку КНР, Індія, Південна Корея та деякі інші країни Азії. Понад 73% від загальної кількості промислових роботів (2020 р.) діють у п'яти країнах світу: Китай, Японія, США, Південна Корея, Німеччина.
Серед стратегічних пріоритетів процесів роботизації суспільного виробництва слід визначити: сферу промислового виробництва, у т.ч. роботизацію шкідливого виробництва, з підвищеною радіацією або використанням хімічних речовин; сфера ВПК; сфера послуг, сфера грального бізнесу, сфера розваг та шоубізнесу; автоматизація та роботизація транспортної сфери; готельний бізнес та туризм; використання роботів у сфері управління великими масивами даних (big datа) та у всіх інших сферах корпоративного та суспільного управління тощо. Складовою процесів цифровізації суспільного виробництва є розвиток NBIC-технологій, які задіяні у створенні нейромереж, штучного інтелекту, штучного кібернетичного «мозку» для роботів тощо. NBIC-технології оцінюють як одне з перспективних та найважливіших досягнень цифрової економіки, яке визначає базовий, інноваційний вектор структурної перебудови суспільного виробництва у ХХІ ст.
Цифрові технології кардинально змінюють бізнес та моделі управління у межах компаній, фірм, бізнес-індустрій. Цифрові технології дозволяють бізнесу країн-лідерів світового розвитку застосовувати гнучку структуру організації, управління, виробництва та збуту, що ґрунтується на обробці великих масивів даних («big data») постійно (на основі on-line моніторингу) та у реальному часі (real-time). Розвиток бізнесу на основі цифрових технологій надає йому вагомі конкурентні переваги як на локальних регіональних та національних ринках товарів і послуг, так і на світовому ринку. Світовими лідерами у сфері застосуванні цифрових технологій (топ 5, станом на 2020 р.) є бізнес-структури таких країн як Китай, Японія, США, Південна Корея та Німеччина.
Перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. У третьому десятиріччі ХХІ ст. світова економіка входить у новий етап «довгої хвилі» глобального економічного циклу, невід'ємною складовою якої є структурна перебудова традиційного індустріального та постіндустріального технологічного способу виробництва у напрямі переходу до цифрової економіки, до «Індустрії 4.0» і цифрових технологій на всіх рівнях бізнес-процесів та управління. Країни, бізнес та системи управління яких першими масово перейдуть до цифрових технологій отримають абсолютні конкурентні переваги для економічного, соціального, технологічного та політичного лідерства у світовому господарстві першої половини ХХІ ст. Натомість, стрімке впровадження цифрових технологій в країнах-лідерах світового економічного розвитку породжує й низку системних соціально-економічних та соціально-політичних проблем, у т.ч. кардинальне переформатування світового ринку праці та поширення масового безробіття; зміну експортної спеціалізації країн, що розвиваються, зокрема, остаточне закріплення за ними експортної сировинної орієнтації; розриви традиційних, існуючих ще з кінця ХХ ст. промислових виробничих «ланцюгів створення доданої вартості»; розрив традиційних виробничих коопераційних зв'язків між країнами світу та формування нових, на основі цифрової економіки, «Індустрії 4.0», ІКТ, «Індустріального інтернету», «Промислового Інтернету». Соціально-економічні та політичні наслідки кардинальної структурної перебудови усіх сфер національної та світової економіки у ХХІ ст. без сумніву, будуть обумовлені процесами цифровізації суспільного виробництва, що потребує подальших системних наукових досліджень цього складного та багато ієрархічного процесу.
Список використаних джерел
1. Tapscott, D. (1994). The Digital Economy.
2. Sun, L., & Zhao, L. (2017). Envisioning the era of 3D printing: a conceptual model for the fashion industry. Fashion and Textiles, 4(1), 25.
3. Mcdowell, M. (2019). Designers Explore the Future of Digital Clothing. Vogue Business.
4. Детермінанти сталого розвитку економіки: монографія. Під з. ред. д.е.н., пр. Храпкіної В.В., д.ю.н., проф. Устименка В.А. К.: Інтерсервіс, 2019. 264 с.
5. Теоретичні та практичні аспекти розвитку Інтернет-економіки: міждисциплінарний навчальний посібник. За науковою ред. к.е.н., доц. Татомир І.Л., к.е.н., доц. Квасній Л.Г. Дрогобич: ПОСВІТ, 2021. 386 с.
6. Цифрова економіка: тренди, ризики та соціальні детермінанти /керівник проекту, автор доповіді Ольга Пищуліна. Київ, жовтень 2020. Razumkov centre. С. 16.
7. Top 6 Most Amazing Ways 3D Printing Is Now Used In Practice. 13.12.2019.
8. The Circularity Gap Report 2019.
9. Communication from the Commission to The European Parliament, The Council, The European Economic and Social Committee and The Committee of The Regions towards a circular economy: A zero waste programme for Europe.
10. OpenAI.
11. Boston Dynamics Changing your idea of what robots can do.
12. IFR presents World Robotics Report 2020. Record 2.7 Million Robots Work in Factories Around the Globe #WorldRobotics-2020
13. NBIC Science. Towards transhumanism. URL: http://www.nbic.info/
14. James Canton. Designing The Future: NBIC Technologies and Human Performance Enhancement.
References
1. Tapscott, D. (1994). The Digital Economy.
2. Sun, L., & Zhao, L. (2017). Envisioning the era of 3D printing: a conceptual model for the fashion industry. Fashion and Textiles, 4(1), 25.
3. Mcdowell, M. (2019). Designers Explore the Future of Digital Clothing. Vogue Business.
4. Khrapkina V., Ustimenko V. (2019) Determinants of sustainable economic development. Monograph. Kyiv: Interservice [in Ukr.]
5. Tatomyr I., Kvasniy L. (2021). Theoretical and practical aspects of Internet-economy development: interdisciplinary textbook. Drogobych: POSVIT
6. Pischulina, O. (2020). Digital economy: trends, risks and social determinants. Kyiv: Rozumkov Centre.
7. Top 6 Most Amazing Ways 3D Printing Is Now Used In Practice (2019)
8. The Circularity Gap Report (2019).
9. Communication from the Commission to The European Parliament (2019), The Council, The European Economic and Social Committee and The Committee of The Regions towards a circular economy: A zero waste programme for Europe.
10. Boston Dynamics (2020). Changing your idea of what robots can do
11. IFR presents World Robotics Report 2020 (2020). Record 2.7 Million Robots Work in Factories Around the Globe #WorldRobotics2020.
12. NBIC Science (2020). Towards transhumanism.
13. James Canton (2020). Designing The Future: NBIC Technologies and Human Performance Enhancement.
Размещено на Allbest.Ru
Подобные документы
Галузева структура суспільного виробництва. Ознаки продукту сфери товару-послуги. Взаємодія і взаємозв’язок матеріального і нематеріального виробництва. Розподіл національного багатства в суспільстві. Розрахунок вартості сукупного суспільного продукту.
курсовая работа [551,2 K], добавлен 20.01.2016Теорія структурної перебудови економіки перехідного періоду, її суть, завдання та пріоритети. Аналіз структурних змін в економіці України. Структурна перебудова: галузевий аспект. Вплив структурних змін на технологічний розвиток, напрямки оновлення.
дипломная работа [138,2 K], добавлен 29.04.2009Виробництво як процес суспільної праці, його характерні риси та сфери застосування. Основні фактори суспільного виробництва, їх взаємодія. Економічні показники результативності суспільного виробництва: межа можливостей, поєднання факторів, особливості
курсовая работа [525,5 K], добавлен 09.12.2010Еволюція суспільного виробництва, етапи його розвитку. Натуральне й товарне виробництво як форми суспільного. Товарна форма виробництва як умова становлення сучасних факторів виробництва. Проблеми та перспективи розвитку товарного виробництва в Україні.
курсовая работа [316,1 K], добавлен 16.05.2010Вказано на необхідність оцінити вплив підходів до структурної політики аграрного сектору економіки країн Європи. Виокремлено шляхи її реалізації в умовах сучасних глобальних процесів. Процес реформування сільськогосподарського виробництва в Україні.
статья [29,2 K], добавлен 11.09.2017Місце промисловості у структурі національного господарства. Головні компоненти структури національного господарства. Співвідношення між сферами народного господарства. Структура промисловості України. Показники та оцінка розвитку економіки України.
реферат [32,1 K], добавлен 27.01.2009Суть та структура суспільного виробництва, його роль в економічній системі. Форми суспільного виробництва та суспільного продукту, їх характеристика. Фактори виробництва та їх взаємодія. Шляхи розвитку суспільного виробництва та методи його оптимізації.
курсовая работа [240,5 K], добавлен 11.12.2010Визначення організації та форми організації кожної зі сторін суспільного виробництва, продуктивних сил і відносин економічної власності. Характеристика натурального господарства. Причини виникнення товарного виробництва. Власність як економічна категорія.
реферат [18,7 K], добавлен 03.02.2010Поняття суспільного виробництва. Характеристики матеріальної і нематеріальної його сфери. Комплекс галузей, що обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність підприємств і народного господарства. Напрямки їх удосконалення.
реферат [302,2 K], добавлен 06.12.2013Виникнення, еволюція, предмет політичної економії. Структура суспільного виробництва. Економічні потреби суспільства. Виникнення товарного виробництва. Характеристика економічних систем сучасного світу, ринкової економіки. Міжнародні економічні відносини.
курс лекций [164,8 K], добавлен 03.02.2010
