Ефективне управління інтелектуальною власністю в сучасних умовах, як запорука економічної безпеки організації

Размещено на http://www.allbest.ru

Маргасова В.Г.

Сьогодні в Україні немає іншого шляху для ви-ходу із економічної кризи, як стати на інноваційний шлях розвитку власної економіки. Реалізація інноваційних проектів, як механізма стимулювання розвитку науки й техніки, наукомістких галузей знань, та, відповідно, стимулююче ці процеси законодавство, гарантувало б Україні економічне піднесення та стабіль-ність. Треба відмітити, що інноваційні проекти прямо пов'язані з інтелектуальною власністю, оскільки в їх основі закладені новітні розробки, технічні рішення, наукові винаходи.

В Україні права на результати інтелектуальної діяльності лише в останні роки підприємства почина-ють розглядати як основу для успішного розвитку бізнесу та класифікувати їх не лише як предмет бухгал-терського обліку, а й як інтелектуальний капітал ком-паній. Накопичення цього потенціалу сприятиме збіль-шенню вартості компаній, підвищення ефективності їх господарської діяльності та успішній реалізації бізнес проектів. Але головне в цьому процесі це розробка та впровадження в практику роботи ефективної системи управління інтелектуальною власністю.

Аналіз літератури [1,2] показав, що значна увага приділяється питанням захисту та охорони інтелек-туальної власності, в той час як процеси управління інтелектуальною власністю мало досліджені. Система управління інтелектуальною власністю - є тим ін-струментом, через який реалізуються процеси управ-ління інтелектуальною власністю в ефективних про-ектах. Проектах які розробляються для власного ви-робництва, або пропонуються на ринку для передачі прав через трансфер технологій.

В роботах П. Цибульова, Г. Андрощука, Ю. Ка- піци, О. Підпригори, та Л. Федулової розроблені пев-ні питання щодо управління інтелектуальною влас-ністю. Але сучасні підходи до сталого розвитку під-приємства потребують урахування багатьох факторів та поєднання їх у ефективну систему.

Аналіз роботи сучасних підприємств свідчить про їх певну спрямованість на розробки зарубіжних компаній. Це зручно і практично на деякий час. Ви отримуєте готову технологію і вже достатньо переві-рений продукт. Але не факт, що запропонована вам технологія є на сьогодні абсолютно новою і конку-рентоспроможною [1]. Тому звернути увагу на свої, або вітчизняні творчі досягнення дуже слушна страте-гія для організації. І тут потрібен ефективний аудит нових розробок та винаходів. Встає питання і щодо оцінки інтелектуальної власності, як головного чін- ника при аналізі ефективності діяльності при викорис-тані певних розробок. На наш погляд методичні під-ходи до вирішення цього питання надані в монографії О.Б. Бутнік-Сіверського [2].

Також встає питання щодо трансферу техноло-гій. В Україні сьогодні немає достатньо ефективної прикладної науки, якій можна замовити розробку не-обхідної ринку технології. Академічна наука мало ви-конує замовлень промислового сектора. Вона вважає за краще стояти в черзі за грантами і держзамовлен-ням. Це добре, але сьогоднішні держзамовлення не можуть забезпечити всі потреби інститутів та універ-ситетів. Для подолання сформованих негативних тен-денцій необхідно створити механізм, який буде стиму-лювати українську промисловість використовувати наявні і замовляти нові вітчизняні технології, а вчених- з готовністю виконувати бізнес-замовлення.

Цим механізмом може бути державна підтримка створення консорціумів наукового (НДІ та універси-тети) та промислового підприємств для здійснення трансферу технологій.

Якщо підприємство готове придбати і вивести на ринок розробку, а її автори в особі наукової органі-зації (університету) готові брати участь в доопрацю-ванні результатів НДР до стадії промислової техноло-гії, то така діяльність повинна мати державне фінансу-вання на основі проектного підходу. У цьому випадку витрати на доопрацювання технології покриває (част-ково або повністю) держава (знижуються ризики про-мислової фірми та НДІ), а інститут (університет) до того ж отримує право на частину прибутку від реалі-зації готової продукції (стимул до участі в консор-ціумі). Організаційно-правова форма такого консор-ціуму може бути будь-якою. Головне, що ризики, по-в'язані зі створенням інновації, різко знижуються, і проект стає комерційним:

Як показує міжнародний досвід, без допомоги міжрегіональної інноваційної інфраструктури в особі мережі центрів трансферу технологій вирішити цю проблему дуже складно. Подібна мережа вже існує - це Українська ме-режа трансферу технологій (UTTN), створена за тех-нологіями Європейської релей-мережі і яка має спільні з нею формати представлення даних[3]. Мережа роз-міщує в своїх публічних базах як пропозиції, так і за-пити на технології (далі - профілі). У мережі з'явля-ються тільки профілі, що пройшли технологічний ау-дит. Мета діяльності мережі - організація максимально можливої кількості контактів між потенційними пос-тачальниками та споживачами технологій. Трансфер технологій через мережу проходить за безпосередньої участі технологічного брокера - регіонального члена мережі. Фактично, мережа - це електронний виставко-вий майданчик наукомістких продуктів, де інтереси продавців і покупців представляють технологічні бро-кери - професійні учасники ринку трансферу техноло-гій. Таким чином організація науково-дослідної ро-боти, аудит власної творчої продукції, його оцінка та втілення в проект при використанні мережі трансферу технологій надасть можливість організаціям ефек-тивно співпрацювати в єдиній системі реалізуючи власну стратегію інноваційного розвитку. Але треба сьогодні враховувати економічну безпеку організації при створені та використанні ін-телектуального продукту. Автори роботи [4] надають рекомендації щодо використання стандарту І80/ІБС 27001 «Інформаційні технології. Методи захисту. Сис-теми управління інформаційною безпекою» який дос-татньо ефективно починає використовуватися в Украї-ні. Це за думкою авторів допоможе різним організа-ціям налагодити процеси поводження з інформацією на всіх етапах життєвого циклу інноваційного про-дукту.

Список використаних джерел

інноваційний управління інтелектуальний

1. Цибульов П.М. Управління інтелектуальною власністю. - К.: Державний інститут інтелектуальної власності, 2009. - 312с.

2. Бутнік-Сіверський О.Б. Методологія оцінки вартості майно-вих прав інтелектуальної власності та практичні аспекти її застосу- вання : монографія; НДІ Ів НАПрН України. К.: Інтерсервіс, 2020. - С.344.

3. Новіков Є. А. Правове регулювання діяльності мережі тран-сферу технологій : монографія. Харків : НДІ ПЗІР НАПрНУ

4. Дорожко Г., Ромашко А., Кравець Л., Поладько О., Сучасні підходи до охорони науково-технічної інформації як результату ін-телектуальної творчої діяльності. Теорія і практика інтелектуальної власності.2021, №3, С. 34-44.

Размещено на Allbest