Втрати продовольства та харчові відходи в ланцюзі створення вартості продовольства в Україні

У цілому обсяг втрат продовольства та харчових відходів (за ккал) в Україні у 2016 році становив 18365,8 млн ккал, що дорівнює 8,0 % від загального обсягу виробництва (табл. 10).

Вищою від усереднених даних по Україні була частка втрат продовольства та харчових відходів у Вінницькій, Волинській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Херсонській, Хмельницькій та Чернівецькій областях. Натомість у Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Черкаській та Чернігівській областях спостерігалося перевищення питомої ваги виробництва продукції цими регіонами над часткою втрат у них продовольства та харчових відходів. Така строкатість визначається переважно обсягами виробництва та, відповідно, втратами й відходами зернових культур, оскільки саме ця група займала найбільшу питому вагу за її обсягом у перерахунку на кілокалорії.

Частка втрат окремих груп продовольствата харчових відходів (за ккал) у загальному обсязі втрат продовольства та харчових відходів регіонів України у 2016 році значно коливалася (табл. 11). Так, для переважної більшості областей України найбільшою була частка втрат продовольства та харчових відходів по зернових культурах, виняток складають шість регіонів: Дніпропетровська та Херсонська області, де найбільшою була частка втрат продовольства та харчових відходів по овочах - відповідно 22,5 та 46,8 %; Закарпатська, Івано- Франківська, Рівненська та Чернівецька області, де найбільшою була частка втрат продовольства та харчових відходів по картоплі - відповідно 29,4, 36,8,39,6 та 38,4 %.

Таблиця 10

Обсяг виробництва та втрат продовольства та харчових відходів (за ккал) пні у 2016 р., %

Джерело: розраховано авторами.

Таблиця 11

Частка втрат окремих груп продовольства та харчових відходів (за ккал) у загальному обсязі втрат продовольства та харчових відходів регіонів України у 2016 р., %

Джерело: розраховано авторами.

Найменшою була частка втрат продовольства та харчових відходів по молоку (у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Хмельницькій та Чернівецькій областях) і плодах та фруктах (у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Рівненській,Сумській, Тернопільській, Харківській, Черкаській та

Чернігівській областях). Вищою, порівняно з усередненими даними по Україні, була питома вага втрат продовольства та харчових відходів: по зерну - у Вінницькій,Житомирській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській,

Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях;

по картоплі - у Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Львівській, Рівненській, Тернопільській,Харківській,Чернівецькій та Чернігівській областях; по овочах -уВолинській,Дніпропетровській,Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Харківській, Херсонській та Чернівецькій областях; по плодах та фруктах -уВінницькій,Дніпропетровській,Донецькій,

Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій та Чернівецькій областях; по м'ясу - у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Львівській, Харківській, Черкаській та Чернівецькій областях; по молоку -уВолинській,Дніпропетровській,Донецькій,

Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Луганській, Львівській,

Миколаївській, Рівненській, Тернопільській, Харківській, Чернівецькій та Чернігівській областях.

Утрати продовольства та харчові відходи в Україні на стадії виробництва в харчовому ланцюзі у 2016 році становили від 2,7 % по м'ясу до 37,6 % по картоплі; на стадії зберігання - від 2,9 % по овочах до 70,9 % по зернових; на стадії переробки та упаковки - від 1,5 % по молоку та овочах до 73,5 % по зернових; на стадії доставки та продажу - від 1,9 % по молоку до 30,6 % по овочах; на стадії споживання - від 6,0 % по молоку до 57,6 % по зернових (рис. 6).

Рис. 6. Втрати продовольства та харчові відходи в Україні за стадіями в ланцюзі створення вартості продовольства у 2016 р. (за ккал), % до загального обсягу втрат за стадією

Джерело: розраховано авторами.

У цілому за досліджуваною групою продукції втрати продовольства та харчові відходи за стадіями в ланцюзі створення вартості продовольства у 2016 році становили 3886,1 млн ккал на стадії виробництва, що дорівнює 21,2 % від загальної суми втрат; 388,3 млн ккал на стадії зберігання, що дорівнює 2,1 % від загальної суми втрат; 5123,5 млн ккал на стадії переробки та упаковки, що дорівнює 27,9 % від загальної суми втрат; 1688,9 млн ккал на стадії доставки та продажу, що дорівнює 9,2 % від загальної суми втрат; 7278,9 млн ккал на стадії споживання, що дорівнює 39,6 % від загальної суми втрат (рис. 7).

Рис. 7. Загальний обсяг та частка втрат продовольства та харчових

відходів в Україні у 2016 р.

Джерело: розраховано авторами.

Таким чином, у перерахунку на кілокалорії найбільшими були втрати продовольства на стадії споживання, виробництва, переробки та упаковки, а найменшими - на стадії доставки та продажу й зберігання.

Такі аналітичні результати одержано з тієї причини, що ФАО віднесло Україну до групи європейських країн, де вагові відсотки втрат продовольства та харчових відходів, особливо по зернових, молоку та м'ясу, дуже низькі для України. Такі показники відповідають рівню технологій розвинених країн, але поки є недосяжними для України: ступінь зносу основних засобів у сільському господарстві, лісовому господарстві та рибному господарстві становив у 2016 році 37,3 %; 57,7 % продукції тваринництва у 2016 році було вироблено господарствами населення, які не обладнанні спеціальним устаткуванням для механізованого доїння, спеціальними охолоджуваними камерами для зберігання молока та спеціалізованим обладнанням для забою тварин. З іншого боку, в Україні розроблено та прийнято відповідні закони, що вимагають дотримання європейських норм під час виробництва молока та м'яса, у тому числі механізоване доїння та спеціальні майданчики для забою тварин, що значно скоротить показники втрат продовольства та харчових відходів на цьому етапі й вони будуть відповідати визначеним ФАО. Ще одним спірним питанням є вагові відсотки втрат продовольства та харчових відходів, визначені ФАО, на етапі споживання. З одного боку, українці, справді, мають звичку ще із часів Радянського Союзу, коли був тотальний дефіцит, у тому числі й продовольства, до накопичення продовольства «про запас», що із часом призводить до його втрати через псування. З іншого боку, переважна більшість українців не може собі дозволити купувати надлишкову продукцію через економічні обмеження: низька заробітна плата та пенсія при європейських цінах на більшість видів продовольства, особливо в зимовий період через недостатню кількість інфраструктури для переробки й зберігання продукції [16]. Отже, можемо констатувати факти відмінностей щодо запропонованих ФАО для розрахунку обсягів втрат продовольства та харчових відходів коефіцієнтів для країн ЄС та України, але, разом із тим, розуміємо, що вони нівелюються специфікою українських реалій в інших аспектах.

Висновки.

За методикою ФАО встановлено, що рівень втрат продовольства та харчових відходів в Україні у 2016 році становив 18365,8 млн ккал, що дорівнює 8 % від загального обсягу виробництва оціненої продукції. В абсолютному значенні фізичний обсяг втрати продовольства та харчових відходів в Україні у 2016 році становив: 2548,9 тис. т зерна, що дорівнює 4,9 % від загального обсягу виробництва зернових; 4645,4 тис. т картоплі (21,4 %); 3155,3 тис. т овочів (31,6 %); 984,8 тис. т плодів та фруктів (41,3 %); 816,9 тис. т м'яса (35,2 %); 1715,3 тис. т молока (16,5 %).

У перерахунку на кілокалорії найбільшими були втрати продовольства на стадії споживання (39,6 %), виробництва (21,2 %), переробки та упаковки (27,9 %), а найменшими - на стадії доставки та продажу (9,2) і зберігання (2,1 %). Отримані дані слід ураховувати під час формування програм продовольчого забезпечення на національному та регіональних рівнях.

Розрахунок обсягів втрат продовольства та харчових відходів в Україні показав, що приблизно одна з кожних десяти калорій, що виробляється для споживання людьми, в кінцевому підсумку ними не споживається. Продовольство в різній мірі втрачається в усіх регіонах України, на всіх етапах ланцюга створення харчової цінності та по всіх видах продукції. У результаті зменшується фізична та економічна доступність продовольства й збільшується навантаження на аграрний сектор, від якого вимагають виробляти все більше продуктів харчування, щоб компенсувати втрати їжі, яка, в кінцевому підсумку, не споживається людьми.

Утрата продовольства та харчові відходи здійснюють негативний вплив на довкілля через воду, землю, енергію та інші природні ресурси, які використовуються для виробництва продуктів, що не споживаються людьми. Рівень впливу зростає пропорційно рівню обробки та переробки харчових продуктів, а також у відповідності до стадій у харчовому ланцюзі. У цілому зменшення обсягів втрат продовольства та харчових відходів пов'язане з підвищенням ефективності постачання продовольства, а із часом - з більш ефективною переробкою ресурсів, зменшенням обсягів продукції на зберіганні, покращенням логістики транспортування продукції та меншим використанням енергії. Проте, на практиці рішення щодо зменшення обсягів втрат продовольства часто призводять до збільшення використання енергії, особливо на етапі збереження харчових продуктів. Очевидно, що з екологічного погляду негативні наслідки заходів щодо зменшення обсягів втрат продовольства та харчових відходів повинні бути меншими, ніж переваги.

Непродуктивне використання природних ресурсів, таких як земля та вода, що є результатом втрат продовольства та харчових відходів, стримує вирішення таких завдань, як подолання голоду та бідності, забезпечення достатнього рівня харчування, збільшення доходів та економічного зростання. У системах натурального господарства дрібних виробників, кількісні втрати продовольства призводять до зменшення фізичної доступності їжі й підвищують, тим самим, рівень продовольчої небезпеки. Сільське населення похилого віку особливо страждає від такого впливу, оскільки вони часто мають менше доступу до відповідних технологій, інфраструктури, сховищ та ринків, ніж інші групи. Зниження якості продовольчих продуктів також призводить до погіршення харчування - низькоякісні продукти можуть бути небезпечними через їх несприятливий вплив на здоров'я, добробут і продуктивність споживачів.

Таким чином, потенційні переваги скорочення втрат продовольства та харчових відходів зосереджені у двох площинах: екологічній (раціональне використання ресурсів з метою зменшення антропогенного навантаження на довкілля) та економічній (запобігання економічним втратам, економії коштів і ресурсів) за умови збереження достатнього рівня продовольчого забезпечення.

Перспективні дослідження передбачають розроблення пропозицій щодо зменшення обсягів утрат продовольства та харчових відходів, досягнення, де це можливо, нульового голоду на основі оцінки екологічних (марних витрат природних ресурсів) та економічних аспектів (марних витрат фінансових ресурсів).

Список використаних джерел

1. Бабич М. М. Втрати продовольства та харчові відходи за ланцюгом

створення їх вартості. Економіка, маркетинг та право: теоретичні підходи та практичні аспекти розвитку:матер. наук.-практ. конф. (м. Полтава,

23.04.2018 р.). Полтава, 2018. С. 16-17.

2. Lipinski B., Hanson C., Lomax J., Kitinoja L., Waite R.,Searchinger T. Reducing food loss and waste. Working paper, installment 2 of «Creating a sustainable food future». Washington: World resources institute, 2013. 40 р. URL: https://files.wri.org/s3fs-public/reducing_food_loss_and_waste.pdf.

3. Global food losses and food waste - extent, causes and prevention. Rome: FAO, 2011. 37 р. URL: http://www.fao.org/docrep/014/mb060e/mb060e00.pdf.

4. Global initiative on food loss and waste reduction. Rome: FAO, 2015. 8 р. URL: http://www.fao.org/3Za-i4068e.pdf.

5. Food wastage footprint: impacts on natural resources. Rome: FAO, 2013. 63 р. URL: http://www.fao.org/docrep/018/i3347e/i3347e.pdf.

6. Hanson C., Mitchell P. The business case for reducing food loss and waste. A

report on behalf of Champions 12.3.2017. URL:

http://www.wrap.org.uk/sites/files/wrap/Report_The%20Business%20Case%20for%20Reducing%20Food%20Loss%20and%20Waste.pdf.

7. Schuster M., Torero M. Toward a sustainable food system: reducing food loss and waste. In 2016 Global food policy report. Chapter 3. Washington: International food policy research institute, 2016. Pp. 22-31. URL: http://ebrary.ifpri.org/cdm/ref/collection/p15738coll2/id/130211.

8. ChegereM. J. Post-harvest losses reduction by small-scale maize farmers: the role of handling practices. Food Policy. 2018. Vol. 77. Pp. 103-115. https://doi.org/10.1016/j.foodpol.2018.05.001.

9. Tesfaye W., Tirivayi N. The impacts of postharvest storage innovations on food security and welfare in Ethiopia. Food Policy. 2018. Vol. 75. Pp. 52-67. https://doi.org/10.1016/j.foodpol.2018.01.004.

10. Richards T. J., Hamilton S. F. Food waste in the sharing economy. Food Policy. 2018. Vol. 75. Pp. 109-123. https://doi.org/10.1016/j.foodpol.2018.01.008.

11. MylonaK., MaragkoudakisP., Miko L., Bock A.-K., Wollgast J., CaldeiraS., Ulberth F. Future of food safety and nutrition - seeking win-wins, coping with trade-offs. Food Policy. 2018. Vol. 74. Pp. 143-146. https://doi.org/10.1016/j.foodpol.2017.12.002.

12. Zezza A., Carletto C., Fiedler J. L., GennariP., Jolliffe D. Food counts. Measuring food consumption and expenditures in household consumption and expenditure surveys (HCES). Introduction to the special issue. Food Policy. 2017. Vol. 72. Pp. 1-6. https://doi.org/10.1016yj.foodpol.2017.08.007.

13. Sheahan M., Barrett C. B. Food loss and waste in Sub-Saharan Africa. Food Policy. 2017. Vol. 70. Pp. 1-12. https://doi.org/10.1016/j.foodpol.2017.03.012.

14. Бабич М. М. Оцінка марного витрачання питної води на втрачене продовольство та харчові відходи. Агросвіт. 2018. № 11. С. 17-21.

15. Бабич М. М. Екологічні наслідки втрат продовольства та харчових відходів (викиди парникових газів). Web of Scholar.2018. Вип. 6(24). С. 8-15. https://doi.org/10.31435/rsglobal_wos/12062018/5787.

16. KotykovaO., Babych M. Economic impact of food loss and waste. AGRIS on-line Papers in Economics and Informatics. 2019. Vol. 11. No. 3. Pp. 57-71. https://doi.org/10.7160/aol.2019.110306.

17. Kotykova O., Babych M. Limitations in availability of food in Ukraine as a result of loss and waste.Oeconomia Copernicana.2019. Vol. 10. No. 1. Рр. 153172. https://doi.org/10.24136/ос.2019.008.

18. Kotykova O., BabychM., Semenchuk I. Monitoring of food security at the

regional level. Management Theory and Studies for Rural Business and InfrastructureDevelopment.2019. Vol. 41. No. 4. Pp. 463-473.

https://doi.org/10.15544/mts.2019.37.

References

1. Babych, M. M. (2018), Food losses and food waste along the value chain. Ekonomika, marketynhtapravo: teoretychnipidkhodytapraktychniaspektyrozvytku[Economics, marketing and law: theoretical approaches and practical aspects of development], Mizhnarodnanaukovo-praktychnakonferentsia [International scientific and practical conference], Poltava, Ukraine, 23 April, рр. 16-17.

2. Lipinski, B., Hanson, C., Lomax, J., Kitinoja, L., Waite, R. and

Searchinger, T. (2013), Reducing Food Loss and Waste. Working Paper, installment 2 of «Creating a sustainable food future». World Resources Institute, Washington, USA,availableat:https://files.wri.org/s3fs-

public/reducing_food_loss_and_waste.pdf.

3. Global food losses and food waste - extent, causes and prevention (2011),

FAO,Rome,Italy,availableat:

http://www.fao.org/docrep/014/mb060e/mb060e00.pdf.

4. Global initiative on food loss and waste reduction (2015), FAO, Rome, Italy, available at: http://www.fao.org/3Za-i4068e.pdf 25.02.2018.

5. Food wastage footprint: impacts on natural resources (2013), FAO, Rome, Italy, available at: http://www.fao.org/docrep/018/i3347e/i3347e.pdf.

6. Hanson, C. and Mitchell, P. (2017), The business case for reducing food loss and waste. A report on behalf of Champions 12.3, available at: http://www.wrap.org.uk/sites/files/wrap/Report_The%20Business%20Case%20for%20Reducing%20Food%20Loss%20and%20Waste.pdf.

7. Schuster, M. and Torero, M. (2016), Toward a sustainable food system: reducing food loss and waste. In 2016 Global food policy report. Chapter 3. International food policy research institute, Washington, USA, available at: http://ebrary.ifpri.org/cdm/ref/collection/p15738coll2/id/130211.

8. Chegere, M. J. (2018), Post-harvest losses reduction by small-scale maize farmers: the role of handling practices. Food Policy, vol. 77, pp. 103-115. https://doi.Org/10.1016/j.foodpol.2018.05.001.

9. Tesfaye, W. and Tirivayi, N. (2018), The impacts of postharvest storage innovations on food security and welfare in Ethiopia. Food Policy, vol. 75, pp. 5267. https://doi.org/10.1016yj.foodpol.2018.01.004.

10. Richards, T. J. and Hamilton, S. F. (2018), Food waste in the sharing

economy.FoodPolicy,vol. 75,pp. 109-123.

https://doi.org/10.1016/j.foodpol.2018.01.008.

11. Mylona, K., Maragkoudakis, P., Miko, L., Bock, A.-K., Wollgast, J., Caldeira, S. and Ulberth, F. (2018), Future of food safety and nutrition - seeking win- wins, coping with trade-offs. Food Policy, vol. 74, pp. 143-146. https://doi.org/10.1016/j.foodpol.2017.12.002.

12. Zezza, A., Carletto, C., Fiedler, J. L., Gennari, P. and Jolliffe, D. (2017), Food counts. Measuring food consumption and expenditures in household consumption and expenditure surveys (HCES). Introduction to the special issue. Food Policy, vol. 72, pp. 1-6. https://doi.org/10.1016/j.foodpol.2017.08.007.

13. Sheahan, M. and Barrett, C. B. (2018), Food loss and waste in Sub-Saharan Africa. Food Policy, vol. 70, pp. 1-12. https://doi.org/10.1016/j.foodpol.2017.03.012.

14. Babych, M. (2018), Estimation of useless consumption of drinking water for lost food and food waste. Ahrosvit, no. 11, pp. 17-21.

15. Babych, M. (2018), Environmental consequences of food and food waste losses (greenhouse gas emissions). Web of Scholar, vol. 6, no. 24, pp. 8-15. https://doi.org/10.31435/rsglobal_wos/12062018/5787.

16. Kotykova, O. and Babych, M. (2019), Economic impact of food loss and waste. AGRIS on-line Papers in Economics and Informatics, vol. 11, no. 3, pp. 5771. http s://doi.org/10.7160/aol .2019.110306.

17. Kotykova, O. and Babych, M. (2019), Limitations in availability of food in Ukraine as a result of loss and waste.Oeconomia Copernicana,vol. 10, no. 1, pp. 153-172. https://doi.org/10.24136/oc.2019.008.

18. Kotykova, O., Babych, M. and Semenchuk, I. (2019), Monitoring of food

security at the regional level. Management Theory and Studies for Rural Business and InfrastructureDevelopment,vol. 41, no. 4, pp. 463-473.

https://doi.org/10.15544/mts.2019.37.

Размещено на Allbest.ru