Критерії оцінки економічної ефективності інженерно-технічного забезпечення промислового підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Академія економічних наук України завідувач кафедри менеджменту ДДПУ

Критерії оцінки економічної ефективності інженерно-технічного забезпечення промислового підприємства

Коверга С.В. д.е.н., проф , академік

Попова Г.В. к.пед.н., доц. каф. менеджмента ДДПУ

Ковальов Д.М. студент 1 курсу магістратури спеціальності

073 Менеджмент

Основна частина

Підвищення ефективності сучасного виробництва цілком залежить від науково-технічного прогресу, який на сучасному етапі є головною рушійною силою розвитку промислових підприємств.

Особливої уваги потребує та ланка суспільного виробництва, де здійснюється поєднання ідей фундаментальної і прикладної науки безпосередньо зі сферою проектування й розробки нової техніки. Ключове значення в цьому процесі має інженерно-технічне забезпечення підприємства, особливо його дослідно-конструкторські та інженерно-технічні підрозділи, через діяльність яких реалізується функція підготовки виробництва. Як об'єкт стратегічного управління вони відіграють важливу роль у процесі впровадження інновацій, забезпечуючи реалізацію досягнень науки і техніки безпосередньо в нових виробах.

Неузгодження в ланках, що сполучають науку та виробництво, до яких в першу чергу належать об'єкти інженерно-технічного забезпечення підприємств, мають переважно організаційно-економічний характер, їх усунення нерозривно пов'язане з удосконаленням методів управління їх діяльністю. Це є однією з основних проблем у прискоренні темпів науково -технічного прогресу на виробництві, а підвищення ефективності роботи промислових підприємств значною мірою зводиться до вдосконалення системи управління ефективністю інженерно-технічного забезпечення.

У працях вітчизняних і зарубіжних науковців питанням, пов'язаним з оцінюванням й аналізом діяльності підприємств щодо упровадження інноваційних процесів, управління дослідженнями і розробками, приділяється багато уваги. Зокрема ці аспекти ґрунтовно досліджені в розробках Р. Акоффа, O. М. Алимова, О.І. Амоші, В.Г. Афанасьева, І.А. Ансоффа, Л.С. Бляхмана, І.П. Булєєва, В.І. Геєця, А.В. Гриньова, В.В. Новожилова, В.І. Ландика, П.Г. Перерви, В.Л. Петренко, С.Я. Салиги, Г.А. Семенова, Д.В. Солохи, P. Б. Тяна, М.Г. Чумаченка.

Водночас численні проблеми щодо оцінювання й аналізу ефективності інженерно-технічного забезпечення промислових підприємств, які мають свою специфіку, не знайшли ще свого вирішення. Виходячи з цього, необхідно детально дослідити процеси вдосконалення управління інженерно -технічним забезпеченням, розробити методи та моделі оцінювання й аналізу, які б забезпечували підготовку і прийняття управлінських рішень, спрямованих на формування управлінських рішень щодо економічної ефективності інженерно - технічного забезпечення промислового підприємства. Усе це визначило актуальність теми дослідження.

Критерії і методи оцінювання й аналізу ефективності функціонування економічних систем змінюються залежно від рівня наукових знань, характеру вирішуваних економічних і соціальних завдань. Сьогодні вже створені всі необхідні передумови для розробки науково обґрунтованих методів вирішення даної проблеми. До таких передумов, перш за все, необхідно віднести наполегливу життєво важливу потребу в її створенні. З іншого боку, досягнення сучасної науки в області дослідження теорії ефективності, розвиток економіко- математичних методів створює достатнє науково -методичне забезпечення для вирішення цієї проблеми. Нарешті, накопичено певний практичний досвід, пов'язаний з удосконаленням системи оцінки підприємств, організацій, поліпшенням на цій основі стимулювання і підвищення ефективності їх функціонування.

На сучасному етапі розвитку виробництва, підрозділи підприємств, що розглядаються як об'єкти інженерно-технічного забезпечення є складними системами. Поняття складної системи з'явилося в науці вже досить давно, проте його дослідження потребує подальшого розвитку, а визначення поняття - уточнення.

Наявність цілей функціонування є однією з головних характерних ознак складної системи, тому їх визначення є дуже важливим і відповідальним завданням, крім того, ще й досить складним. Складність і важкість вирішення даної проблеми визначаються значною мірою тим, що вона не піддається формалізації, особливо в організаційно-адміністративних системах [1, с. 23].

Цілями системи визначаються багато її властивостей: кількість елементів, структура, набір виконуваних функцій тощо. Саме по мірі досягнення заданих цілей говорять про ефективність функціонування системи, тобто вони тісно пов'язані з критеріями її ефективності.

У загальному випадку критерій ефективності є оцінкою якості виконання системою своїх функцій [1, с. 31]. Таким чином, терміном «критерій» називаються найбільш характерні ознаки, на основі яких виробляється остаточна оцінка об'єкта і приймаються ті або інші рішення [2, с. 7]. Під критерієм ефективності інженерно-технічного забезпечення підприємства будемо розуміти такий показник (узагальнювальний, інтегральний показник ефективності), значення якого характеризує досягнутий рівень якості виконання своїх функцій, на основі якого може вироблятися оцінка їх функціонування і прийматися управлінські рішення. Отже, поняття критерій і показник ефективності вважаються тотожними.

При оцінці економічної ефективності можуть бути використані різні підходи, що відрізняються один від одного ставленням до суб'єктів оцінки та здатністю приносити або створювати результати для оточення. Змішані підходи, які включають затратні, ресурсні та ресурсно-витратні, є традиційними і дозволяють аналізувати різні спектри інженерно-технічного забезпечення підприємства. Дубровський С.А. пропонує використовувати такі критерії економічної ефективності інженерно-технічного забезпечення [3]:

1. Залучення капіталу (інвестування чи реінвестування в результати діяльності інженерно-технічних служб та підрозділів).

2. Обсяг виробництва підприємством інноваційної продукції.

3. Обсяг реалізованої інноваційної продукції та інших результатів діяльності об'єктів інженерно-технічного забезпечення підприємства.

4. Фінансовий результат діяльності об'єктів інженерно -технічного забезпечення підприємства.

Економічна ефективність від використання результатів діяльності інженерно-технічних служб та підрозділів полягає як у цінності наукових знань як таких, так і в їх здатності задовольняти насущні потреби ринку. Тим самим цінність результатів визначається їх корисністю і детермінується актом споживання, характером, масштабом та оперативністю їх використання. Але кількісно економічна ефективність може бути виміряна лише опосередковано через внесок результату дослідження і розробок у досягненні кінцевої мети розвитку підприємства. Економічний ефект виражається в кінцевому рахунку в забезпеченні найбільш повного задоволення потреб суспільства або конкретного споживача за рахунок більш раціонального використання трудових і фінансових ресурсів.

Вихідною економічною формою вираження ефективності результату діяльності об'єктів інженерно-технічного забезпечення підприємства розглянутого в законодавстві країни як «науково-технічна продукція», є економічний ефект як кінцевий результат комерційної діяльності. В основі економічного ефекту від використання результату лежить економічна вигода, як форма вираження корисності від застосування нової товарної продукції, в якій втілені результати конкретних досліджень і розробок.

Виходячи з цих міркувань, найкращою формою вираження економічної вигоди за конкретний звітний період часу (як правило один рік) на практиці є додатковий прибуток, одержуваний від продажу нової товарної продукції, що включає всі ознаки інтелектуального результату [4].

Окрім описаних вище підходів в економічній літературі отримала розвиток концепція, в якій досліджується проблема оцінки результатів діяльності виробничих колективів з метою розробки системи стимулювання їх праці [5; 6].

Згідно з цією концепцією, для оцінки результатів діяльності оцінюваних об'єктів необхідно формувати єдиний комплексний показник, що характеризує порівняльний рівень ефективності виробництва. Цей показник формується на основі системи оцінних показників, які пов'язані з ним за допомогою певного математичного виразу[5, с. 89]. Сутність і основні особливості даного підходу полягають в наступному. Автори вважають, що узагальнююча оцінка результатів діяльності повинна здійснюватися за допомогою системи показників. Ця вимога обумовлена необхідністю досягнення комплексності при оцінці та всебічному вивченні досліджуваних об'єктів. У зв'язку з цим до системи вихідних показників висувається цілий ряд різних вимог, таких як забезпечення співвимірності, комплексна характеристика ефективності тощо.

Поряд із цими безперечними вимогами автори, наприклад Барнгольц С.Б., висувають умову нечисленності системи показників (вона формулюється як «раціональна обмеженість»). Із цього приводу вказується: «Облік безлічі розрізнених показників, що характеризують якісно різні процеси і явища, не тільки веде до точності оцінки, а лише збільшує її невизначеність. Чим більше показників, тим важче визначити, через які заслуги й причини одні колективи виявилися переможцями, - інші - ні, а також на поліпшення яких конкретно ділянок роботи слід звернути увагу, аби досягти загального успіху. Крім того, при великій кількості показників вони, як правило, виявляються незрівнянними за своїм значенням, а також не зрозуміло, що вони в сукупності виражають» [7, с. 43].

На нашу думку, не з усіма положеннями даного твердження можна погодитися.

По-перше, число показників не повинне обумовлюватися заздалегідь, оскільки воно не може бути апріорі великим або малим, а визначається винятково метою і об'єктом дослідження. Такої думки дотримуються багато дослідників. Так Бутник-Сіверський наголошує: «Загальновизнаною є вимога включати на початковій стадії дослідження в модель максимально можливе число чинників» [8, с. 124].

По-друге, кількість оцінних показників, на нашу думку, не є перешкодою як для визначення впливу кожного з них на узагальнюючий показник ефективності, так і для вироблення управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності оцінюваних об'єктів. Таке твердження справедливе, мабуть, лише в рамках концепції авторів.

Таким чином, всі проблеми, які виникають, на думку авторів, при обліку великого числа оцінних показників, в принципі вирішувані.

Для остаточної оцінки діяльності досліджуваних об'єктів прибічники даного підходу використовують комплексний, синтетичний показник. При цьому методи його формування визначаються концепцією вибору системи оцінних вихідних показників: береться невелике число показників (3 -5); підсумовані показники, тобто вони добираються таким чином, щоб з ними можна було вчиняти арифметичні дії для здобуття узагальнюючого показника.

Такий підхід не завжди приводить до отримання узагальнюючого показника, який би повно і всебічно оцінював діяльність досліджуваних об'єктів. Так, Геєць В.М. для оцінки діяльності госпрозрахункових цехів підприємств автором пропонується 5 оцінних показників [9]:

Як синтетичний показник пропонується використовувати комплексний показник ефективності (КПЕ), який розраховується за формулою:

Тут Е - корегуючий множник, який покликаний враховувати вплив всіх неврахованих в п'яти основних показниках чинників, у тому числі соціально- економічних. Визначається він чисто емпірично і за умови, поставленої автором, не може змінити значення КПЕ більш ніж на 1/6.

Таким чином, у даному випадку узагальнюючий показник є, практично, сумою вихідних оцінних показників, скоректованою на деяку емпірично віднайдену величину.

Якщо перетворити формулу для вираження КПЕ, підставивши туди значення вихідних оцінних показників, то отримаємо:

тобто фактично КПЕ визначається одним узагальнюючим показником - обсягом товарної продукції 0,. і, мабуть, в даному випадку важко говорити про всебічну й комплексну оцінку.

Як бачимо, описаний підхід також не вільний від недоліків. Тут і недолік першого підходу, пов'язаний з обмеженням числа оцінних показників, тут і відомий суб'єктивізм при формуванні синтетичного показника.

Недоліки ці, на наш погляд, багато в чому обумовлені тим, що автори використовують традиційний підхід до даної проблеми, що дозволяє їм враховувати при її рішенні лише невелику кількість чинників. Тим часом складність процесів, що вивчаються, залежних від десятків всіляких показників, ускладнює їх дослідження даними методами. Облік же невеликої кількості показників неминуче веде до надмірного спрощення реальності і, як наслідок, до неадекватних моделей і необ'єктивних результатів. Тому з'являється наполеглива необхідність в залученні до економічних досліджень методів, які з успіхом використовуються в інших розділах науки, в розробці нових, особливо кількісних методів.

З огляду на те, що система управління розвитком підприємства досить складна категорія, вибір якогось одного критерію оцінки її ефективності видається складним. Є. Смирницький, наприклад, пропонує цілий набір кількісних показників, таких як: частка працівників управління; витрати на одного працівника управління; інтегральний коефіцієнт рівня оснащеності управлінської праці; кількість документів на один структурний підрозділ; кількість документів на одного працівника управління; коефіцієнт старанності; коефіцієнт використання інформації; коефіцієнт якості виконання управлінських функцій; коефіцієнт керованості; норматив витрат на управління по підприємству; середнє число працівників управління на один структурний підрозділ; рівень інформаційного навантаження. Проте наведені цим автором критерії мають характер розрізнених оцінок і не дозволяють зробити висновок про ефективність управлінської системи в цілому [10, с. 42 -43].

У роботі В. В. Бойка, розглянуті критерії і система показників ефективності розвитку виробництва, які використовуються на практиці. Показники згруповані в п'ять основних груп: узагальнювальні, використання праці, основні й оборотні засоби, а також капітальні вкладення без визначення інтегрального показника [11, с. 275].

У роботі С. Б. Довбні «Методичні основи й напрямки реструктуризації підприємств промисловості» [12] запропонована інтегральна оцінка стану розвитку промислового підприємства, яка заснована на використанні методики експрес- аналізу і комплексного деталізованого аналізу. Експрес-аналіз фінансово-економічного стану підприємства є регулярною діагностикою фінансової стійкості підприємства за невеликим числом найбільш значимих фінансових і економічних показників, що здійснюється на базі даних його фінансового обліку за стандартними алгоритмами. Об'єкти комплексного аналізу: грошові потоки; структура капіталу; склад фінансових зобов'язань; платоспроможність; використання ресурсів, результативність діяльності підприємства в ринкових умовах.

Інтегральний показник за цією методикою залежить від рівня платоспроможності, рівня фінансової незалежності і рівня якості активів підприємства і визначається як їх середня геометрична величина [12, с. 127].

І. Д. Падерін для методики оцінки розвитку підприємства розробив наступну систему критеріальних напрямів, яку застосовують і для оцінки діяльності підрозділів підприємства [13, с. 30-31]:

1. Ефект підприємства:

1.1. Обсяг продажів.

1.2. Частка ринку підприємства.

1.3. Виробнича потужність підприємства.

1.4. Вартість підприємства.

2. Ефективність підприємства:

2.1. Фондомісткість.

2.2. Капіталоємність.

2.3. Енергоємність.

2.4. Зарплатоємність.

3. Фінансовий стан підприємства:

3.1. Платоспроможність підприємства.

3.2. Фінансова стійкість.

3.3. Фінансова ліквідність.

4. Прибуток:

4.1. Фонд розвитку виробництва (капіталізація).

4.2. Фонд соціального розвитку.

4.3. Виконання зобов'язань перед бюджетами .

5. Продуктивність капіталу:

5.1. Фондовіддача основних засобів.

5.2. Віддача інвестицій.

5.3. Оборотність оборотних коштів.

6. Продуктивність праці:

6.1. Вироблення продукції на одного працюючого.

6.2. Вироблення продукції в одиницю робочого часу.

7. Умови праці:

7.1. Тягар праці (травматизм, доля безпечних місць).

7.2. Рівень використання робочого часу.

8. Інноваційність:

8.1. Кількість упроваджених винаходів і раціональних пропозицій на одного працівника.

8.2. Коефіцієнт оновлення продукції.

8.3. Частка витрат на НДДКР.

9. Рівень сучасності підприємства:

9.1. Коефіцієнт конкурентоспроможності продукції.

9.2. Коефіцієнт рівня маркетингу на підприємстві.

9.3. Коефіцієнт рівня менеджменту підприємства.

9.4. Коефіцієнт підвищення кваліфікації персоналу.

9.5. Рівень комп'ютеризації підприємства.

9.6. Рівень зовнішньоекономічної діяльності.

9.7. Інвестиційна привабливість.

9.8. Рівень екологічної чистоти виробництва.

10. Інтегральний показник соціально-економічної результативності

промислового підприємства:

10.1. Фактичні значення критерійних напрямів.

10.2. Еталонні значення критерійних напрямів.

Необхідність вироблення критеріїв ефективності інженерно -технічного забезпечення розвитку промислового підприємства викликана наступними передумовами [14, с. 186]:

• наявністю показників ефективності не лише комерційних і економічних, але й соціально-психологічних і соціально-політичних;

• великою кількістю управлінських рішень, які можуть бути прерогативою різних посадових осіб, що приймають рішення, різних служб, підрозділів і рівнів управління;

• нелінійністю зв'язків управлінського рішення з показниками станів, які є динамічними, пересічними і стохастичними;

• обмеженістю в часі на підготовку, опрацювання і санкціонування рішень з боку осіб, що їх приймають;

• інертністю прояву наслідків реалізації управлінського рішення, а, отже, недостатньою оперативністю для зупинки небажаних тенденцій, їх виникнення і прояву.

Аналізуючи показники ефективності інженерно -технічного забезпечення машинобудівних підприємств, можна зробити висновок, що вона не може бути охарактеризована якимось одним узагальнюючим показником. Тому для оцінки ефективності пропонується ціла система показників, серед яких розрізняються як основні, так і додаткові.

З урахуванням визначених передумов вироблення критеріїв ефективності інженерно-технічного забезпечення розвитку промислового підприємства, в якості основних критеріїв оцінки вибрано три показники: ефективність інженерної праці (для всіх об'єктів), приріст обсягу виробництва за рахунок підвищення продуктивності праці (для технологічних підрозділів) і додатковий прибуток за рахунок надбавок до оптових цін за підвищення ефективності машин (для конструкторських підрозділів). Усі три показники мають загальну основу - економію витрат на корисний результат.

Оскільки діяльність цих складових елементів інженерно -технічного забезпечення не може бути повністю описана цими показниками, вводиться ще цілий ряд додаткових показників, об'єднаних у дві групи: до першої входять показники, що характеризують номенклатуру, обсяги й терміни проектування нових виробів, до другої - показники якості виконаних робіт.

Висновок

Таким чином, від вибору критеріїв оцінки ефективності значною мірою залежить об'єктивність як у проведенні аналізу інженерно -технічного забезпечення підприємства, так і підготовки й прийняття управлінських рішень.

економічний управлінський реструктуризація промисловий

Список використаних джерел

1. Муравьев А. И. Теория экономического анализа: проблемы и решения / А. И. Муравьев. - М. : Финансы и статистика, 2008. - 144 с.

2. Пехтерева В.В. Организационные факторы, влияющие на эффективность труда инженерно-технических работннков/В.В.Пехтерева//Маїегіа1у VII mezinarodni vedecko-prakticka conference «Zpravy vedecke ideje - 2011».- Dil 2. Ekonomscke vedy: Praha. Publishing House «Education and Science» s.r.o.-S.86-88.

3. Дубровский С. А. Прикладной многомерный статистический анализ С. А. Дубровский. - М. : Финансы и статистика, 2002. - 216 с.

4. Иванов Н. И. Экономико-математические модели оптимального планирования производства / Н. И. Иванов, Р. С. Гейфман, Л. Ш. Гафт. - К. : Наук. думка, 2001. - 306 с.

5. Новожилов В. В. Проблемы измерения затрат и результатов при оптимальном планировании / В. В. Новожилов. - М. : Наука, 2002. - 65 с.

6. Ноткин А. И. Вопросы теории эффективности общественного производства / А. И. Ноткин // Вопросы экономики. - 2001. - № 4. - С. 47-50.

7. Барнгольц С. Б. Анализ и оценка результатов деятельности производственных систем / С. Б. Барнгольц. - М. : Финансы и статистика, 2002. - С. 43-91.

8. Бутник-Сиверский А. Б. Экономико-математические методы в анализе хозяйственной деятельности предприятий и объединений / А. Б. Бутник-Сиверский [и др.]. - М. : Финансы и статистика, 2005. - 200 с.

9. Геєць В. Інновативно-інноваційний шлях розвитку - модернізаційний проект розвитку української економіки і суспільства на початку ХХІ століття / В. Геєць // Банківська справа. - 2003. - № 4. - С. 3-32.

10. Смирницкий Е. К. Экономические показатели бизнеса / Е. К. Смирницкий. - М. : Экзамен, 2002. - 512 с.

11. Бойко В. В. Проектирование информационной базы автоматизированной системы на основе СУБД / В. В. Бойко, В. М. Савинков. - М. : Финансы и статистика, 2004. - 174 с.

12. Довбня С. Б. Методические основы и направления реструктуризации предприятий в промышленности / С. Б. Довбня. - Днепропетровск : Наука и образование, 2002. - 312 с.

13. Падерин И. Д. Методические основы и направления повышения экономической эффективности промышленного предприятия до современного уровня: [монография] / И. Д. Падерин. - Днепропетровск : ДГФА, 2005. - 272 с.

14. Захарченко В. И. Экономический механизм процесса нововведений / В. И. Захарченко. - Одесса : ИРЭНТиТ, 2009. - 200 с.

Размещено на Allbest.ru