Стратегічне планування та процес розбудови муніципальної освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОЦЕС РОЗБУДОВИ МУНІЦИПАЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Кульчицька Н.Є.

Чортківський навчально-науковий інститут підприємництва і бізнесу

Тернопільського національного економічного університету

Анотація

В статті досліджено теорію державного стратегічного управління на регіональному рівні. Вивчено світовий досвід ефективності розвитку економіки територій та на цій основі виокремлено стратегічне планування. Аргументовано, що теорія державного стратегічного управління схожа зі стратегічним менеджментом будь якої компанії. Розроблено модель процесу стратегічного управління. Обґрунтовано ключові елементи системи стратегічного планування в Україні. Виокремлено рівні системи державного стратегічного планування. Аргументовано структуру напрямків діяльності муніципальної освіти в ОТГ. Метою написання статті стало дослідження соціально-економічного розвитку муніципальної освіти в контексті стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіону. У статті використано методи аналізу, історичного порівняння, емпіричного дослідження, акцент зроблено на подібності теорії державного стратегічного управління та стратегічного менеджменту.

Вивчено доктрини, теорії та концепції державного регулювання економіки і соціально-економічного розвитку, і тому звернено увагу на відсутність такого визначення як державне стратегічне управління, муніципальна освіта які б внесли нове бачення для збалансованого розвитку суспільства і економіки, внаслідок чого наукова новизна полягає в визначенні понять та обґрунтуванні вказаних його цілей, етапів та функцій. Практична значущість дослідження полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані у діяльності органів місцевого самоврядування. Результатами дослідження є: розробка комплексних стратегій розвитку регіонів, муніципальної освіти; організація виконання стратегічних планів; координація дій з реалізації стратегічних завдань; мотивація на досягнення стратегічних результатів; контроль за процесом виконання стратегії регіонального соціально-економічного розвитку.

Ключові слова: стратегічне планування, муніципальна освіта, державне регулювання, державне стратегічне планування, соціально-економічна політика.

Вступ

Світовий досвід і дослідження фахівців переконливо показують, що головним засобом, що визначає результати та ефективність будь-якої організації та розвитку економіки територій, суб'єктів всієї країни в цілому, є розробка і впровадження успішної стратегії.

У сучасній економіці була висунута концепція довгострокової стратегії, орієнтованої на зростання загальних соціально-економічних показників держави, її технологічного та інноваційного потенціалу. Зростання соціально-економічних показників неможливе без їх зростання в регіонах і ОТГ України, тому якість стратегічного управління надасть вирішальну роль у вирішенні поставлених завдань.

Постановка завдання

Мета статті полягає у визначенні муніципальної обізнаності та стратегічного планування, визначення пріоритетів соціально-економічної політики, цілей і завдань соціально-економічного розвитку України, суб'єктів місцевого самоврядування та ОТГ, окремих галузей і сфер державного і муніципального управління, забезпечення національної безпеки місцевого самоврядування та ОТГ.

Результати

Результатами дослідження є визначення стратегічного дослідження соціально-економічного розвитку муніципальної освіти: стратегічне планування соціально-економічного розвитку муніципальної освіти - це діяльність органів місцевого самоврядування, яка пов'язана з формуванням цілей і завдань розвитку на довгострокову перспективу, обґрунтуванням набору і черговості здійснення заходів, а також розробкою механізму їх практичної реалізації. Суть стратегічного планування полягає у виборі головних пріоритетів розвитку муніципальної освіти, провідну роль в реалізації яких повинен взяти ОТГ.

Теорія державного стратегічного управління схожа зі стратегічним менеджментом будь якої компанії. Держава, як і фірма, прагне поліпшити своє соціально-економічне становище і державні службовці в аналогії з персоналом у фірмі потребують мотивації для вдосконалення своїх навичок з метою виконання поставлених завдань, тому стратегічне управління в державній службі має ті ж основні риси, що і стратегічне управління в комерційній структурі. Тут проявляються ті ж закономірності, що і суспільне управління.

Для того щоб привести визначення державного стратегічного управління необхідно проаналізувати попередні теорії і концепції державного регулювання економіки і соціально-економічного розвитку (таблиця 1.)

Таблиця 1. Доктрини, теорії та концепції державного регулювання економіки і соціально-економічного розвитку[1]

При вивченні основних концепцій державного регулювання економіки, слід звернути увагу на відсутність такого визначення як державне стратегічне управління, яке б внесло нове бачення для збалансованого розвитку суспільства і економіки, тому необхідно привести дане визначення, вказати його цілі, етапи та функції.

Внаслідок того, державне стратегічне управління - це науково-обґрунтований, збалансований, багатоцільовий вплив держави, а зокрема апарату державного управління, політичних і громадських організацій на соціально-економічне середовище держави, що забезпечує довгостроковий стійкий та інноваційний ріст економіки і якості життя, забезпечення безпеки особистості і держави, попередження надзвичайних ситуацій. [2]

На підставі наведеного визначення можна сказати що стратегічне управління державою, регіоном чи муніципальною освітою задає вектор соціально-економічного розвитку і дозволяє виділити ряд цілей державного стратегічного управління:

• Захист прав особистісного підходу до навчання;

• Ефективна і конкурентоздатна економіка;

• Зростання якості життя;

• Соціальний прогрес суспільства;

• Безпека держави і регіонів;

• Попередження надзвичайних ситуацій і ін.

Весь процес стратегічного управління можна зобразити у вигляді блок-схеми представленої на рис.1.

На підставі блок-схеми можна виділити функції стратегічного управління: [2]

• Розробка комплексних стратегій розвитку;

• Організація виконання стратегічних планів;

• Координація дій з реалізації стратегічних завдань;

• Мотивація на досягнення стратегічних результатів;

• Контроль за процесом виконання стратегії.

Найважливішою функцією державного стратегічного управління є стратегічне планування, в освітньо-муніципальному середовищі і причому є фундаментом, на якому будується вся система управлінських рішень, або є основою функціональної структури системи управління. Система стратегічного планування є найважливішою складовою процесу стратегічного управління, від якості стратегічного планування залежить і стан стратегічного управління. [3]

Дослідження можливостей та ризиків

Законодавча база зі стратегічного планування як така відсутня, тому весь процес спирається на Проект Закону України “Про державне стратегічне планування” [4] згідно з яким стратегічне планування в Україні здійснюється на місцеву рівні, рівні ОТГ і визначає стратегічне планування, як діяльність учасників стратегічного планування по завданнях покладених на територіальні структури, прогнозування, планування і програмування соціально-економічного розвитку Україні, суб'єктів місцевого самоврядування і муніципальних утворень, галузей економіки та сфер державного і муніципального управління забезпечення національної безпеки України.

Рис. 1. Модель процесу стратегічного управління

Fig. 1.Modelofstrategicmanagementprocess

Рис.2. Ключові елементи системи стратегічного планування в Україні

Fig. 2.KeyelementsofthestrategicplanningsysteminUkraine

Відповідно до цього основними завданнями стратегічного планування є:

• координація державного і муніципального стратегічного управління, і заходів бюджетної політики в муніципальній освіті;

• визначення внутрішніх і зовнішніх умов, тенденцій, обмежень, диспропорцій, дисбалансів, можливостей, включаючи фінансові, соціально-економічного розвитку України, суб'єктів місцевого самоврядування та ОТГ, окремих галузей і сфер державного і муніципального управління, забезпечення національної безпеки України;

• визначення пріоритетів соціально-економічної політики, цілей і завдань соціально-економічного розвитку України, суб'єктів місцевого самоврядування та ОТГ, окремих галузей і сфер державного і муніципального управління, забезпечення національної безпеки місцевого самоврядування та ОТГ;

• вибір шляхів і способів досягнення цілей і рішення задач соціально-економічної політики України, суб'єктів місцевого самоврядування та ОТГ і забезпечення національної безпеки України, які забезпечують найбільшу ефективність використання необхідних ресурсів;

• формування і проведення комплексу заходів, що забезпечують досягнення цілей і вирішення завдань соціально-економічного розвитку України, суб'єктів місцевого самоврядування та ОТГ і забезпечення національної безпеки України;

• визначення ресурсів для досягнення цілей і врегулювання соціально-економічної політики та соціально-економічного розвитку суб'єктів місцевого самоврядування та ОТГ;

• координація дій учасників стратегічного планування та заходів, передбачених документами стратегічного планування, за термінами їх реалізації, очікуваних результатів та параметрах ресурсного забезпечення;

• організація моніторингу та контролю реалізації документів стратегічного планування;

• науково-технічне, інформаційне, ресурсне та кадрове забезпечення

стратегічного планування;

• створення умов, що забезпечують залучення громадян і господарюючих суб'єктів в процес стратегічного планування.

У зв'язку з тим, варто звернути увагу на його цілі в створенні єдиної комплексної системи державного стратегічного планування соціально-економічного розвитку

України, яка забезпечить сталий економічний розвиток, підвищення якості життя і забезпечення безпеки країни (рис.2).

Слід також описати зв'язок видів діяльності представлених вище і документів стратегічного планування (табл. 2).

Таблиця 2. Види діяльності в рамках стратегічного планування

За даних умов і факторів, стратегічне планування в Україні повинно мати ряд узаконених новацій. Тобто, можна виділити 4 ключових відмінності (рис. 3).

У нашому розумінні одним із базисних пунктів є те, що стратегічне планування в Україні здійснюється на місцевому рівні, рівні органів місцевого самоврядування і рівні ОТГ, відповідно до цього систему стратегічного планування можна представити в наступному вигляді (рис.4). [5]

Рис.3. Інноваційні складові стратегічної розбудови

Fig.3.Innovativecomponentsofstrategicdevelopment

Рис.4. Рівні системи державного стратегічного планування

Таким чином рухаючись вниз по рівням системи стратегічного планування необхідно визначити термін макрорегіон, соціально-економічні умови в межах якого вимагають виділення окремих напрямів, пріоритетів, цілей і завдань соціально-економічного розвитку при розробці документів стратегічного планування.

Стратегії соціально-економічного розвитку ОТГ мали б відігравати важливу роль в питаннях планування та бюджетування. Стратегії покликані були визначити конкурентні переваги і перспективні економічні спеціалізації кожного суб'єкта, що входить в склад територіального округу, цільові показники соціально-економічного розвитку макрорегіону на планований період, і стратегічні пріоритети напрямки розвитку об'єктів, виробничої і соціальної інфраструктури, що роблять визначальний вплив на економічний розвиток округу і його регіонів. Крім того, вони включали в себе заходи по забезпеченню збалансованого розвитку ОТГ, а зокрема заходи щодо випереджаючого розвитку депресивних територій. [6]

Стратегії макрорегіонів, повинні стати інструментом узгодження і балансування галузевого і регіонального підходів розвитку України. Вони знаходяться на стику стратегій галузей економіки та суб'єктів України, що дозволяє їм координувати взаємодію органів виконавчої влади та органів державної влади суб'єктів України. Координуючим органом стратегій макрорегіонів (ОТГ) мають стати стратегічні відділи або стратегічні сектори. Можливо, описана конфігурація в подальшому знайде формальне відображення в нормативних правових актах України.

Для цілей нашого дослідження, необхідно особливу увагу приділити термінології соціально-економічного розвитку, а потім перейти до вивчення процесу стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіону та муніципальної освіти.

Соціально-економічний розвиток багатовимірний і багатоаспектний процес, який розглядається з точки зору сукупності різних соціальних і економічних цілей для поліпшення якості життя населення. Процес соціально-економічного розвитку включає в себе три важливі складові: [7]

• Підвищення доходів, поліпшення здоров'я населення і підвищення рівня його освіти;

• Створення умов освіченості, які сприяють зростанню самоповаги людей в результаті формування соціальної, політичної, економічної та інституційної систем, орієнтованих на повазі до людської гідності;

• Збільшення ступеня свободи людей, в тому числі їх економічної свободи.

Відповідно до цілей соціально-економічного розвитку будується система критеріїв і показників, які можна використовувати в міжтериторіальному порівнянні. На рівні регіону можна розглядати такі критерії і відповідні їм показники соціально-економічного розвитку:

• ВНП або ВВП (абсолютна величина і на душу населення) і темпи зростання цих показників;

• середній рівень доходів населення і ступінь їх диференціації;

• тривалість життя, рівень фізичного і психічного здоров'я людей;

• рівень освіти;

• рівень споживання матеріальних благ і послуг (продуктів харчування, житла, телефонних послуг), забезпеченість домашніх господарств товарами тривалого користування;

• рівень охорони здоров'я (забезпеченість лікувальними закладами, аптеками, лікарнями, діагностичними центрами і послугами швидкої допомоги, якість медичних послуг);

• стан навколишнього середовища;

• рівність можливостей людей, розвиток малого бізнесу;

• збагачення культурного життя людей.

Стандартним способом оцінки економічного розвитку регіону є оцінка рівня виробництва (до того ж, як правило, матеріального виробництва). Така оцінка є сьогодні односторонньою і недостатньою. Розроблені міжнародними організаціями підходи до оцінки економічного розвитку країн змушують при оцінці рівня розвитку регіону розглядати не тільки обсяг виробництва, а й такі, наприклад, аспекти, як освіта, охорона здоров'я, стан навколишнього середовища, рівність можливостей в економічній сфері, особиста свобода і культура життя. Цілком доречно в якості інтегрального показника розвитку регіону використовувати індекс розвитку людини, розроблений і застосовується Програмою розвитку ООН для оцінки розвитку окремих країн. [8]

Таким чином, можна підійти до наступного рівня в ієрархії державної системи стратегічного планування - це регіональне стратегічне планування, основні розділи якого представлені на рис.5.

Рис. 5. Розділи стратегічного планування регіону

Мета розробки стратегії розвитку регіону полягає в пошуку джерел ефективності та підвищення соціально-економічного розвитку регіону та його складових на основі зростання матеріального добробуту і всебічного розвитку особистості громадян.

Розробка стратегічного плану розвитку регіону є складним науково-практичним завданням, яке може бути вирішене спільними зусиллями вищого керівництва регіону і вчених в області регіонального управління. [8]

Стратегічне планування на регіональному рівні - дуже важливий елемент в системі територіального стратегічного планування, так як розробка стратегії регіону спричинить за собою зміну в усіх сферах життя суб'єкта господарювання. Не варто забувати про те, що регіон поділяється на безліч муніципальних утворень, стратегічне планування яких складається з елементів, представлених на Рис.5.

Варто звернути увагу на те, що дана стаття присвячена останньому рівню в системі державного стратегічного планування, а саме стратегічного планування в муніципальній освіті. Для подальшого вивчення питання необхідно дати визначення місцевого самоврядування та муніципального утворення, а також привести класифікацію муніципальних утворень. Місцеве самоврядування в Україні - форма здійснення народом своєї влади, що забезпечує в межах, встановлених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування самостійне і під свою відповідальність рішення населенням безпосередньо і (або) через органи місцевого самоврядування питань місцевого значення виходячи з інтересів населення з урахуванням історичних та інших місцевих традицій.

Будучи важливим структурним елементом в системі територіального поділу, ОТГ мають у своєму розпорядженні наявність органів стратегічного управління, які займаються стратегічним плануванням, так як з упевненістю можна сказати про неможливість зростання соціально-економічного потенціалу території без функціонуючої системи стратегічного планування.

З позиції системного підходу, ОТГ - об'єкт стратегічного управління, який можна розглядати як сукупність п'яти взаємопов'язаних макро- підсистем (рис.6):

Рис.6.Макро- підсистеми муніципальної освіти

Таким чином можна зробити висновок, що метою стратегічного планування в муніципальній освіті є розвиток представлених на рис.6 макро-підсистем, за допомогою розробки і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку, а також досягнення режиму функціонування муніципальної освіти “як самокерованої і саморегулятивної системи, що забезпечує стійке підвищення якості життя та забезпечує належне виконання всіх функцій регіону” [14].

На жаль в Україні ще не врегульовано на законодавчому рівні широкопланову автономію регіону, а зокрема і в освітньому просторі, що означає, що в областях, районах і містах, ОТГ розробляються, затверджуються (схвалюються) документи стратегічного планування не досконало, необхідні для забезпечення бюджетного процесу. За рішенням органів місцевого самоврядування може розроблятися, затверджуватися (схвалюватися) і реалізовуватися стратегія соціально-економічного розвитку муніципальної освіти і план заходів щодо реалізації стратегії соціально-економічного розвитку муніципальної освіти. У переліку документів муніципального стратегічного планування передбачені муніципальні програми, які можуть застосовуватися в якості механізму реалізації муніципальної стратегії. [8]

Разом з тим, слід відмітити, що стратегічне планування соціально-економічного розвитку муніципальної освіти - це діяльність органів місцевого самоврядування, яка пов'язана з формуванням цілей і завдань розвитку на довгострокову перспективу, обґрунтуванням набору і черговості здійснення освітянських заходів, а також розробкою механізму їх практичної реалізації.

Суть стратегічного планування полягає у виборі головних пріоритетів розвитку муніципальної освіти, провідну роль в реалізації яких повинен взяти муніципалітет так і суб'єкти освітнього простору.

В рамках стратегічного планування вирішуються чотири основні завдання:

* Розподіл ресурсів муніципальної освіти (фінансові, трудові, рекреаційні);

• Адаптація до зовнішнього середовища, яка становить загрозу для реалізації стратегії;

• Внутрішня інтеграція органів управління з населенням, великим і малим бізнесом для успішної стратегічної діяльності;

• Формування стратегічної організаційної культури в муніципальній освіті.

Стратегічні цілі і напрямки діяльності органів управління муніципального освіти за поліпшення соціально-економічного становища можна уявити як схеми (рис. 7):

Рис.7. Структура напрямків діяльності муніципальної освіти

Дуже актуальним і важливим етапом стратегічного планування в муніципальній освіті є ефективна оцінка реалізації стратегії. Методика оцінки стратегій соціально-економічного розвитку муніципальних утворень в розумінні стратегування як багатофакторного процесу важлива для всіх без винятку муніципальних утворень на всіх етапах розвитку системи стратегічного планування на локальному рівні (таблиця 3).

У висновку варто зазначити, що стратегічне планування займає нижчий щабель в ієрархії державного стратегічного планування. Будучи елементом стратегічного управління муніципальною освітою, стратегічне планування встановлює зв'язок між органами управління і населенням, яке проживає на даній території, погоджує інтереси ключових суб'єктів території, акцентує увагу на найкращому задоволенні потреб місцевої громади. Суть стратегічного планування розвитку муніципальної освіти полягає у визначенні пріоритетної сфери господарської діяльності з урахуванням факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, наявних ресурсів і основних показників соціально-економічного розвитку.

Таблиця 3. Етапи розвитку стратегічного планування та їх особливості

стратегічний економічний муніципальний управління

Отже, сутність стратегічного планування на регіональному та місцевому рівнях можна визначити як “діяльність представницьких і виконавчих органів влади регіону щодо реалізації початку управління з метою перспективного забезпечення балансу галузевих і місцевих інтересів у вирішенні сукупності проблем довгострокового соціально-економічного розвитку”.

А стабільний розвиток муніципальної освіти передбачає:

по-перше, здатність до саморозвитку і прогресу, тобто забезпечення стійкого зростання виробництва, створення надійних умов і гарантій для підприємницької діяльності, створення сприятливого клімату для інвестицій і інновацій;

по-друге, раціональне використання природних ресурсів та збереження екологічної рівноваги в місті;

по-третє, стабільне підвищення якості та рівня обізнаності життя всіх жителів міста.

Таким чином, стратегічне планування в муніципальній освіті - це невід'ємні складові найважливішого процес, що сприяє комплексному соціально-економічному розвитку муніципальної освіти, який охоплює всі сфери економіки, соціальні сфери, муніципальної обізнаності та захищеності населення і представників влади.

Література

1. Історія економічних вчень: підручник / за ред. Тарасевича В. М., Петруні Ю. Є. К.: Центр учбової літератури:, 2013. 352 с.

2. Василенко, І.А. Державне і муніципальне управління. підручник для бакалаврів. Люберці: Юрайт, 2015. 494 c.

3. Іванова В. Н., Гузов Ю. Н., Безгрошових Т. І. Технології муніципального управління: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. М.: Фінанси і статистика, 2005. 394с.

4. Про державне стратегічне планування: Проект Закону України. (дата звернення: 25.10.2019)

5. Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади: Розпорядження Кабінету міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333-р.

6. Про засади державної регіональної політики: Закон України від 05.02.2015 р. №156-VIII.

7. Європейська хартія місцевого самоврядування. (дата звернення 25.09.2019)

8. Муніципальні фінанси: навч. посіб. / за ред. д.е.н., проф. О.П. Кириленко. Тернопіль: Астон, 2015. 360 с.

References

1. Istoriiaekono michnykhvchen, ed. V. M. Tarasevych, Yu. Ye. Petrunia, Tsentruchbovoi literatury, 2013.

2. Vasylenko, I.A. Derzhavne i munitsypaln eupravlinnia. Pidruchnykdliab akalavriv, Yurait, 2015.

3. Ivanova, V. N., Huzov, Yu. N., and T. I. Bezghroshovykh. Tekhnolohiim unitsypalnohoupravlinnia: navchalnyip osibnykdliast udentivvyshchykh navchaln ykhzakladiv, Finansy i statystyka, 2005.

4. “Proderz havnest ratehichneplanuvannia. Proekt Zakonu Ukrainy.” Ministerstvo ekonomichn jhorozvytku, Accessed 25 Oct. 2019.

5. “Kontseptsiiareformuvanniamistsevohosamovriaduvanniataterytorialnoiorhanizatsiivlady. RozporiadzhenniaKabinetuministrivUkrainyvid 1 kvitnia 2014 r. № 333-r.” Verkhovna Rada of Ukraine,. Accessed 12 Oct. 2019.

6. “Prozasadyderzha vnoirehionaln oipolityky: Zakon Ukrainyvid 05.02.2015 r. №156-VIII.” Verkhovna Rada of Ukraine, Accessed 15 Sept.2019.

7. “Ievropeiskak hartiiamists evohosamovriadu vannia.” Verkhovna Rada of Ukraine, Accessed 25 Sept.2019.

8. Munitsypalnifinansy,ed. O.P. Kyrylenko, Aston, 2015.

Размещено на Allbest.ru