Нематеріальні активи та їх вплив на науково-технічний прогрес

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нематеріальні активи та їх вплив на науково-технічний прогрес

Череп О.Г., д.е.н.,

професор, Савчина А.І.

Запорізький національний університет

Анотація

У статті розглянуто використання нематеріальних активів суб'єктами господарювання як основу інтелектуальної власності. Визнано, що саме нематеріальні ресурси виступають основним фактором формування конкурентних переваг підприємств на ринку, що сприяють підвищенню ефективності їхньої господарської діяльності. Виділено показники, на яких ґрунтується інтелектуальна власність, що розробляє стратегічні й тактичні підходи для забезпечення НТП. Проаналізовано основні моменти для удосконалення обліку нематеріальних активів та систематизовано основні труднощі, з якими стикаються підприємства України при оцінці об'єктів нематеріальних активів. Визначено зв'язок між нематеріальними активами та інтелектуальною власністю. Запропоновано критерії оцінки нематеріальних активів. Визначено об'єкти права інтелектуальної власності. Визначено основні методологічні та прикладні аспекти реалізації стратегічного управління нематеріальних активів на вітчизняних підприємствах. Досліджено основні напрями впливу нематеріальних активів для забезпечення науково-технічного прогресу. Проаналізовано показники ефективності використання нематеріальних активів у звітному періоді порівняно з попереднім періодом. Порівняно загальні показники надходження заявок на ОПВ за останні 4 роки. Розглянуто права на об'єкти промислової власності як частину інтелектуальної власності. Визначено причини відсутності значущого впливу нематеріальних цінностей на фінансово-господарську діяльність вітчизняних підприємств.

Ключові слова:

нематеріальні активи, інтелектуальна власність, методи оцінки, ресурс, авторські права.

INTANGIBLE ASSETS AND THEIR IMPACT ON SCIENTIFIC AND TECHNICAL PROGRESS Cherep О-G., PhD., in Economics, professor, Savchina A. I.

Zaporizhzhya National University

The relationship between intangible assets and intellectual property is defined. Criteria for evaluation of intangible assets are proposed. Identified intellectual property rights. Identified the main methodological and applied aspects of the implementation of the strategic management of intangible assets in domestic enterprises. The main directions of the influence of intangible assets to ensure scientific and technological progress. Analyzed indicators of the efficiency of the use of intangible assets in the reporting period compared with the previous period. Compared the overall rates of receipt of applications for OPS for the last 4 years Considered the rights to objects of industrial property, as part of intellectual property. Identified the reasons for the lack of a significant impact of intangible assets on the financial and economic activities of domestic enterprises.

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання нематеріальних активів як основи інтелектуальної власності розглядається в працях таких учених: О. Гребешкова [1], Г. Жаворонков [2], М. Гончаренко [3], Т. Тесленко [4] та ін. Проблеми об'єктів інтелектуальної власності та класифікації нематеріальних активів залишаються недостатньо розкриті та наведені на законодавчому рівні.

Формулювання цілей статті

Метою цієї роботи є наукове обґрунтування і удосконалення теоретико -методологічних основ нематеріальних активів та інтелектуальної власності, їх класифікація та методи оцінки.

Виклад основного матеріалу дослідження

Світова економіка перебуває на такому етапі, коли на передньому плані знаходяться нематеріальні активи, в основі яких лежать наукові знання та ідеї. Об'єкти дослідницьких процесів пов'язані з формуванням інтелектуальної власності, нематеріальних активів, нематеріальних ресурсів. Предметом дослідницьких методів та методів порівняльного аналізу категорій - це "інтелектуальна власність", "нематеріальні ресурси", "нематеріальні активи". Концепція "інтелектуальної власності", "нематеріальних ресурсів", "нематеріальних активів" доволі близькими за своїм значенням і розумінням, тому детальний розгляд цих категорій є досить необхідним [1].

Нематеріальні ресурси є частиною потенціалу підприємства - можуть тривалий час приносити економічну вигоду, через невдалі матеріальні основи та щодо розміру майбутніх вигод від використання, це відзначається невизначеністю. Концепція "нематеріальних ресурсів" використовується, щоб описати сукупність об'єктів інтелектуальної власності, до яких входять:

- промислові захисні об'єкти;

- об'єкти, захищені авторськими та суміжними правами;

- інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність - це справедливо фіксоване право на результати духовної діяльності особистості в різних сферах суспільної життєдіяльності [2].

Об'єктом інтелектуальної власності є ідеальний субстрат, що присутній в недеформованій формі на матеріалі носіїв. На основі нематеріальних якостей інтелектуальні об'єкти власності можуть одночасно використовуватися кількома особами в кількох місцях (рис.1.)

Права інтелектуальної власності складаються з майнових та немайнових прав. Майно включає: право власності, право користування та право розпоряджатися; право на неприватні права - право на авторство, право на недоторканність роботи та інші подібні

Нематеріальний актив - це немонетарний актив, який є нематеріальним і може бути ідентифікований. Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:

- існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод від підприємства внаслідок його використання;

- його оцінка може бути достовірно визначена.

Рис. 1 Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності (сформовано авторами на основі [2])

Нематеріальні активи являють собою активи, які не є істотно матеріальними, але мають грошову оцінку, зокрема: куплені для оплати права використовувати землю, воду, мінерали та інші природні ресурси, будівлі, споруди, обладнання, авторські права, права на торгівлю знаками та торговими марками, патентами, проектами, технологічними та технічними новинками, брокерськими сайтами (права на торгівлю при зупиненій біржі), програмне забезпечення, організаційні витрати, витрати на дослідження та розробку, проектування та розробка, доброзичливість, розвиток навиків та ін.

Важливість нематеріальних активів полягає в забезпеченні стратегічного успіху компанії, робить необхідним обґрунтування методологічної основи стратегічного управління ними. На думку О. Гребешкова та О. Мельника, при стратегічному управлінні нематеріальними активами підприємству доречно розуміти комплекс заходів щодо їх ідентифікації та оцінки, виявлення джерел їх формування та створення умов для розвитку та оптимального використання з урахуванням стану та динаміки навколишнього середовища, спрямованого на збільшення капіталізації підприємства та отримання стійких конкурентних переваг у довгостроковій перспективі [3].

Виходячи із запропонованого визначення, основними методологічними та прикладними аспектами реалізації стратегічного управління нематеріальними активами на вітчизняних підприємствах є:

1) ідентифікація та інвентаризація нематеріальних активів на підприємстві;

2) капіталізація нематеріальних активів;

3) створення ефективного організаційного та економічного механізму формування та розвитку нематеріальних активів із метою підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Серед причин відсутності значущого впливу нематеріальних цінностей на фінансово-господарську діяльність вітчизняних підприємств варто виділити, насамперед, використання в практиці господарювання швидше правового, ніж економічного, тлумачення сутності нематеріальних активів та тотальну недооцінку їхньої ролі та значення для стратегічного розвитку підприємства вітчизняним менеджментом. Крім того, слід констатувати відсутність ефективного механізму управління нематеріальними активами на рівні останніх та дієвого нормативно-правового забезпечення цієї сфери на рівні держави.

Згідно з чинним законодавством ведення бухгалтерського обліку вкладення капіталу в нематеріальні активи - новий об'єкт аналізу й обліку. Їх питома вага в майні підприємства зараз на вітчизняних підприємствах дуже низька, і немає можливості провести порівняння з аналогічними документами підприємств у країнах з розвинутою економікою.

Кінцевий ефект використання нематеріальних активів відображається в загальних результатах господарської діяльності: зниженні витрат на виробництво, зменшенні обсягів збуту продукції, зростанні прибутку, підвищенні платіжності й стійкості фінансового стану. Враховуючи це, основним принципом управління динамікою нематеріальних активів є формула: потрібно збільшувати темпи зростання віддачі капіталу [4].

Інакше кажучи, у динаміці темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку мають випереджувати темпи зростання нематеріальних активів.

Таблиця 1 - Аналіз ефективності нематеріальних активів

Як бачимо з (табл.1), показники ефективності використання нематеріальних активів у звітному періоді порівняно з попереднім періодом поліпшилися. Дохідність нематеріальних активів зросла на 20,3%. Основним чинником зростання дохідності є збільшення фондовіддачі нематеріальних активів і підвищення рентабельності реалізації.

Промислова власність є частиною інтелектуальної власності й безпосередньо стосується витворів людини в будь-якій сфері її діяльності. Об'єктами промислової власності є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні вказівки походження товарів тощо. Поняття промислова власність досить умовне, оскільки безпосередньо в промисловості застосовують в основному винаходи, корисні моделі та промислові зразки, які, на відміну від сфери матеріального виробництва (товари, промислова продукція), відображаються в описах, розрахунках, кресленнях, що можуть бути тиражовані та передані в промислове виробництво. Термін промислова власність використовують тому, що винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг тощо, оцінюються, насамперед, з позицій промислової значущості, економічної ефективності, отримання прибутку під час їх використання у виробничій діяльності [5]. власність інтелектуальний нематеріальний

В Україні в І півріччі 2018 року зберігалися позитивні тенденції в поданні заявок на об'єкти промислової власності (ОПВ). Порівняно з аналогічним періодом попереднього року загальна кількість заявок збільшилася на 8,2 % (табл. 1, та рис. 1). Кількість заявок на винаходи зросла більше ніж на 8 %, на корисні моделі - майже на 7 %. Кількість заявок на знаки для товарів і послуг за національною процедурою збільшилася на 6,6 %, за міжнародною процедурою - не змінилася. Суттєво зросла кількість заявок на промислові зразки (майже на 59 %). У І півріччі через систему електронного подання надійшло 4 392 заявки, із них 254 - на винаходи, 200 - на корисні моделі, 3 728 - на знаки для товарів і послуг та 210 - на промислові зразки, що становить майже 18 % від загальної кількості поданих заявок (без урахування заявок, поданих за Мадридською системою). Частка заявок на винаходи в загальній кількості поданих заявок складала, як і в І півріччі 2017 року, 7,4 %, на корисні моделі - 18,4 %, на знаки для товарів і послуг - 67, 5 % (з них 80,4 % - за національною процедурою) [6].

Частка заявок на промислові зразки становила 6,6 % (рис. 2).

Рис.2. Динаміка надходження заявок на ОПВ за 2014- 2018 років

Примітка: сформовано авторами на основі [6]

Право на об'єкти промислової власності регулює майнові, а також пов'язані з ними немайнові відносини, які виникають у зв'язку із створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків, що, як і твори науки, літератури і мистецтва, являють собою результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Науковий і технологічний успіх визначався через практичну діяльність людини, передусім виробничу, що є першочерговим джерелом і поштовхом суспільного прогресу. В сучасному світі, процвітаючі країни сприяють розвитку креативного потенціалу нації як державної політики, деінтелектуальна власність є невичерпним ресурсом, і в останні десятиріччя традиційні матеріальні активи та стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства [7].

Епоха технологічних об'єднань, у яких визначальною ланкою у виробництві є технології при створенні матеріального майнового комплексу постійне вдосконалення технологічних процесів, вимагає створення конкурентоспроможної продукції. А це можна здійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, таких як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, комерційні таємниці тощо.

Наявність у країні системи правової охорони інтелектуальної власності є необхідною умовою для ефективного створення й використання об'єктів інтелектуальної власності, яка заохочує винахідницьку діяльність і стимулює творчу активність громадян країни [8].

Висновки