Конкурентоздатність підприємств туристичної сфери України

Summary

COMPETITIVENESS OF ENTERPRISES OF THE TOURIST SPHERE OF UKRAINE

Boshota Nelja Vasilivna

PhD in Economics, Senior Lecturer of the Department of Finance, Mukachevo State University, Ukraine

Вступ

Постановка проблеми. Незважаючи на кризові реалії світової і української економіки, тренд на зростання споживання туристичних послуг не тільки зберігається, але й за прогнозами UNWTO (World Tourism Organization - Всесвітня туристична організація) постійно зростає [1]. Стрімкий розвиток туризму зумовив посилення конкуренції в цій сфері. Природним рішенням туристичних організацій в таких умовах стала диверсифікація своєї діяльності і розширення ареалу присутності, що проявилося в посиленні проникнення мережевого формату в регіони, розвитку франчайзингу. В процесі реалізації діяльності по зміцненню ринкових позицій в нових умовах найбільші міжнародні оператори зіткнулися з опором вже існуючих локальних операторів, туристичних фірм, які традиційно грають істотну роль в наданні туристичних послуг. Боротьба за кінцевий споживчий попит гостро поставила питання про утримання та перспективне зростання ринкових часток учасників туристичного ринку. Вирішення цих питань безпосередньо пов'язане з необхідністю управління конкурентоздатністю підприємства туристичної сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні дослідження класиків-економістів (Сміт А., Рікардо Д., Кейнс Дж., Маршалл А., Шумпетер Й., Портер М., Котлер Ф.), присвячені питанням конкуренції, до середини минулого століття сформулювали основні уявлення про рушійну силу і сутність конкуренції, виділивши її чотири класичні моделі - олігополію, монополію, монополістичну та досконалу конкуренцію. Еволюцію економічної думки щодо конкурентоздатності підприємства докладно представлено в науковій роботі Николюк О.М. [2]. Ряд українських та іноземних дослідників відомі своїми роботами у сфері теоретичних основ управління конкурентоздатністю. Важливий внесок у розвиток даного напрямку внесли дослідницькі роботи вітчизняних вчених, таких як: Базилюк Я.Б., Гальчинський А.С., Губський Б.В., Жаліло Я.А., Мочерний С.В., (конкурентоспроможність економіки, країни, регіону), Побережець Н.Б., Шевченко М.М. (конкурентоспроможність галузі), Горбаль Н.І., Кузьмін О.Є., Должанський І.З., Єхануров Ю.І., Загорна Т.О., Козак Ю.Г., Сіваченко І.Ю., Ткаченко О.М. (конкурентоздатність підприємств різних галузей економіки), Кваша С.М., Козак Л.В. (конкурентоздатність продукції, послуг).

Протягом останніх двадцяти років особливу увагу у вітчизняній науковій теорії приділяється питанням управління туристичними компаніями. Різні аспекти управління конкурентоспроможністю, системи збалансованих показників, управління конкурентоспроможності організацій, були розглянуті в працях наступних українських економістів: Бойко М.Г., Гаврилюк. С.П., Мазаракі А.А., Мельниченко С.В., [3], Василенко В.О., Ткаченко Т.І. [4] та ін. Захищено низку дисертацій з визначеної проблематики, зокрема Онишком С.М. (2017), Грабовенською С.П. (2017), Кацемір Я.В. (2017).

В останні роки спостерігаємо зростання особливої ролі стратегічного планування діяльності підприємств (виділяються напрацювання Мальської М.П. та Бордун О.Ю. [5], Давиденко І.В., Ковтуна О.І.), прийняття стратегічних рішень, націлених на розвиток підприємства в довгостроковій перспективі, враховуючи можливі зміни у зовнішньому середовищі, завдяки яким суб'єкт господарювання зможе оцінювати свої потенційні можливості, розробляти відповідні виробничі програми, координувати зусилля всіх служб, встановлювати кожному підрозділу конкретні цілі, визначати альтернативні дії на тривалий термін. І, як наслідок, підвищувати ринкову конкурентоспроможність компанії.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на значну кількість робіт, до теперішнього часу в економічній науці не сформована цілісна теорія конкурентоспроможності підприємств туристичної сфери. Актуальність і недостатня наукова розробленість в області розглянутої проблеми обумовлює цілі, завдання та логіку побудови даної статті.

Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження теоретичних аспектів конкуренції в туристичній сфері та конкурентоздатності туристичних підприємств.

Виклад основних результатів

Сьогодні ринок вніс серйозні корективи в процеси фінансово-господарської діяльності, ставлячи нові завдання перед суб'єктами ринку. Сучасні підприємства, що працюють в сфері послуг, в тому числі і туристичні компанії, все більше відчувають на собі зростаючі споживчі вимоги до якості, ціни; потреби в нових послугах зобов'язують шукати все нові шляхи вирішення виникаючих проблем утримання позицій на ринку. Цьому сприяє посилення конкуренції на зазначеному сегменті ринку, яка висунула умови, при яких підприємства туризму повинні оперативно реагувати на них, усвідомлюючи необхідність забезпечити конкурентоздатність підприємства. Однак, сучасна наука не дає єдиного трактування категорії “конкуренція” та “конкурентоздатності”.

Для того, щоб сформулювати визначення “конкурентоздатність суб'єктів господарювання в сфері туризму”, необхідно проаналізувати все різноманіття наукових підходів до визначення понять “конкуренція” і “конкурентоспроможність підприємства” в цілому.

В науковій літературі, як в закордонній, так і вітчизняній, яка присвячена вивченню та визначенню економічної сутності та змісту поняття конкуренції, загальновизнано виділення трьох основних підходів, а саме - поведінковий, структурний і функціональний.

Історично першим виник поведінковий підхід вивчення конкуренції, представниками якого були Рікардо Д., Сміт А., Маршалл А., Маркс К., і які розглядали конкуренцію з позиції змагання і змагальних відносин між господарюючими суб'єктами на доступних для них сегментах ринку, мета яких - отримання більш вигідних умов діяльності, максимізація прибутку. Сучасну інтерпретацію поведінкового підходу представили Портер М., Хаммел Г., Мур Дж. Серед вітчизняних економістів конкуренцію вважають боротьбою суперників на конкретних ринках Тимчишин-Чемерис Ю.В., Пастернак О.І. [6, с. 166], за найбільш вигідні умови виробництва і збуту - Білоус С.В., Мальська М.П., Мандюк Н.Л., Рутинський М.Й. [7, с. 85-86].

Відповідно до структурного підходу (Дж. Кейнс, Ф. Найт, Дж. Робінсон, Е. Чемберлін), зміст конкуренції визначається шляхом аналізу структури ринку і оцінки можливості (або неможливості) окремих підприємств впливати на рівень ринкових цін. У разі, якщо така можливість відсутня, ринок характеризується досконалою конкуренцією, в протилежному випадку, мова йде про один з різновидів недосконалої конкуренції: монополістичну конкуренцію (ринкова структура, при якій безліч фірм виробляє подібний, але не ідентичний продукт - найбільш реалістична по відношенню до ринку послуг), олігополію або чисту монополію.

Дослідження конкуренції за функціональним підходом (І. Кірцнер, Дж. М. Кларк, Й. Шумпетер, Ф. Хайєк) ґрунтується на тому, що конкуренція є невід'ємним елементом ринкової системи, що сприяє прояву найкращих рис ринкової економіки і відіграє найважливішу роль в її розвитку.

Розглянуті підходи показують конкуренцію багатоаспектним, багатогранним і неоднозначним поняттям, яке не обмежується будь-яким універсальним визначенням, а вимагає розгляду і аналізу.

Конкуренція в туристичній сфері може бути визначена як суперництво між підприємствами на доступних для них сегментах туристичного ринку, за отримання більш вигідних умов виробництва і реалізації туристичних послуг та продуктів, в умовах обмеженості фінансових ресурсів і споживчого попиту.

На сучасному етапі розвитку економіка України зіткнулася з новими викликами, пов'язаними зі структурними змінами економічних процесів в цілому, а також з новим етапом технологічного розвитку. Структурні зрушення відбуваються все стрімкіше і суттєво впливають на всі процеси, в тому числі і в туристичній сфері. Туризм - складне соціально-економічне явище, яке є не тільки видом економічної діяльності, а й засобом міжрегіонального та міжнародного культурного обміну, способом подолання різного роду кризових ситуацій.

Сучасні умови жорсткої конкуренції, економічної і політичної нестабільності в країні вимагають від туристичних компаній постійної адаптації до мінливих зовнішніх умов (рис. 1).

Рис. 1. Особливості конкуренції підприємств туристичної сфери

Постійно зростаючі потреби і запити туристів, а також насиченість туристського ринку ставлять перед туристичними компаніями необхідність постійного пошуку нових видів туристичної продукції, відкриття нових напрямків тощо. Отже, можна стверджувати про необхідність не тільки впровадження інноваційного шляху розвитку туристичної галузі, але й про комунікації, про наявність інформації про нові розробки, про нові фірми та продукти на ринку. Не менш відповідальною є та організація успішної боротьби за ринки збуту зі значним розширенням використання нецінових факторів (політики «розкрутки» бренду, іміджу, ділової репутації тощо). Вектор в конкурентній боротьбі все більше зміщується в бік підвищення ефективності використання інтелектуальних ресурсів підприємства, здатних вирішувати не тільки питання підвищення якості або зниження витрат і цін.

Паралельно з еволюцією трактувань конкуренції розвивалися погляди на конкурентоздатність і на чинники, які відіграють важливу роль в її формуванні. Термін «конкурентоздатність» використовується по відношенню до абсолютно різних об'єктів - персоналу, товару/продукції, якості і т.д. Але звернемо увагу на те, що в українській науковій літературі зустрічається два терміни: конкурентоспроможність та конкурентоздатність, тобто поняття однокореневі, але відрізняються другою половиною слова. Звернувшись до словника, ми з'ясовуємо, що здатний - це той, хто «.. .уміє виконувати, робити що-небудь» [8, с. 453], а спроможний це той, хто «.має можливості здійснити що-небудь [8, с. 1378]. Отже, можна припустити, що відмінність конкурентоспроможності від конкурентоздатності - час знаходження на ринку. Тобто, в першому випадку маємо характеристику об'єкта, який тільки входить на ринок і, в більшій мірі описує його потенційні можливості; в той час, як конкурентоздатність - це здатність вже діючих об'єктів витримувати конкуренцію на ринку. І поділ конкурентоздатності на потенційну і фактичну [9, с. 17], на наш погляд дуже спірний, оскільки потенційні можливості змагатися мають нові фірми, а фактично змагаються ті, що мають історію на ринку. Проте, більшість науковців ототожнюють поняття конкурентоспроможності та конкурентоздатності.

Ерліх М. і Хайн Дж. (1996) назвали конкурентоспроможність здатністю держави або підприємства реалізовувати свої товари [10]. Подлепіна П.О. підкреслює, що конкурентоспроможність є складним багаторівневим терміном, аналіз і оцінку якого потрібно найтіснішим чином пов'язувати з певним часом, тобто показник має динамічний характер [11]. На думку Оберемчук В. конкурентоздатність об'єкта - економічна категорія, що характеризує стан об'єкта щодо об'єктів-конкурентів на ринку, виражена через певні показники (індикатори) [12].

Універсального поняття конкурентоздатності немає і бути не може і все залежить від того, щодо якого об'єкта (предмета) або суб'єкта йдеться мова. З представлених визначень бачимо, що в теорії конкурентоздатності відбувається заглиблення вивчення цього поняття з макрорівня (рівня країни) до мікрорівня (рівня підприємства). В свою чергу, конкурентоздатність на рівні підприємства також зазнає трансформації - ґрунтуючись на специфічних характеристиках послуг, спостерігаємо прагнення виділити з загальних понять конкурентоздатності підприємства конкурентоздатність підприємства сфери послуг і її окремих галузей, в тому числі туристичної.

У зв'язку з цим можна визнати, що макроекономічний рівень є основоположним для забезпечення конкурентоспроможності, на якому формуються ключові умови функціонування всієї господарської системи. Мезорівень є наступним за значимістю, на якому формуються можливості становлення галузі або фірми. конкурентоздатність туризм ринок

Конкурентоспроможність знаходить власну остаточну, заключну форму у вигляді співвідношення ціни і якості на мікрорівні. Це співвідношення залежить від критеріїв, що склалися на двох попередніх рівнях і від персоналу фірми, її можливостей застосувати як власні ресурси, так і порівняльні національні загальногосподарські та галузеві стандарти якості.

Процес забезпечення конкурентоздатності в сфері туризму пов'язаний з необхідністю узгодження зв'язків систем управління якістю послуг та продуктів на рівні підприємств сфери туризму з економічною та конкурентною політикою на державному і регіональному рівнях. Разом з тим важливо враховувати, що сучасні підприємства сфери туризму є складними організаціями, успіх діяльності в яких залежить від зусиль всіх працівників, спрямованих на досягнення спільної мети. В даний час забезпечення конкурентоздатності підприємства, здатності стійко триматися на ринку туристичних послуг, головним чином, залежить від швидкої реакції його співробітників на щонайменші зміни уподобань споживачів та здатності своєчасно задовольняти ці потреби.

На рис. 2 представлена характеристика конкурентоздатності підприємств туристичної сфери.