Особливості функціонування світових моделей фінансування охорони здоров’я
Аналіз існуючих світових моделей фінансування охорони здоров’я, переваги та недоліки кожної. Досвід країн-лідерів по кожній з досліджених моделей – Великобританія, Німеччина, США. Напрями адаптації зарубіжного досвіду в українську модель фінансування.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.08.2021 |
| Размер файла | 132,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Особливості функціонування світових моделей фінансування охорони здоров'я
Н.В. Філіпова,
к. е. н., доцент
Анотація
Основна мета функціонування системи охорони здоров'я будь-якої країни - покращення стану здоров'я населення та тривалості життя. Вивчення досвіду розвинених країн дозволяє виробляти обґрунтовані пропозиції для удосконалення існуючої моделі охорони здоров'я в Україні.
Дослідження практичних аспектів функціонування охорони здоров'я, її фінансування та розвитку є пріоритетним напрямком.
Залишаються нерозкритими в повному обсязі питання адаптації досвіду розвинених країн в модель фінансування охорони здоров'я України з урахуванням соціально-економічного стану її розвитку.
Метою є аналіз існуючих світових моделей фінансування охорони здоров'я та країн-лідерів, а також визначення напрямів адаптації зарубіжного досвіду в українську модель фінансування охорони здоров'я.
Проведено аналіз трьох основних моделей системи охорони здоров'я у світі. Визначено переваги та недоліки по кожній з них, а також підходящі для України напрямки впровадження. Розглянуто досвід країн-лідерів по кожній з досліджених моделей - Великобританія, Німеччина, США.
Проведене дослідження дозволило отримати систематизовану інформацію по світовим моделям охорони здоров'я та визначити напрямки удосконалення для України (розвиток державних страхових програм, впровадження обов'язкового медичного страхування, підвищення рівня інновацій).
Ключові слова: модель; охорона здоров'я; фінансування; світовий досвід.
Основна частина
Актуальність теми дослідження. Світові системи хорони здоров'я мають спільну мету - підтримка та покращення стану здоров'я населення. Для досягнення такої мети в першу чергу необхідно виконання двох основних умов - доступність медичних послуг та якісне надання. В кожній країні система охорони здоров'я формувалась з рахуванням різних передумов. Дослідження особливостей функціонування системи охорони здоров'я сприяє розробці рішень щодо її вдосконалення та розвитку.
Постановка проблеми. Фінансування охорони здоров'я прямо впливає на рівень здоров'я населення. Навколо даного питання відбуваються постійні дискусії. Удосконалення та розвиток сфери охорони здоров'я залишається, а саме моделі фінансування та доступності медичних послуг, є пріоритетним напрямом для кожної країни.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізу та оцінці функціонування світових моделей охорони здоров'я приділяється дуже багато уваги як зарубіжними так і вітчизняними науковцями, до таких відносять: Бондар А., Варнавського В., Васкес Х., Мелехин А., Оути Е., Пабст Б., Рикке В., Решота Н., Тощаков О., Papanicolas I., Habicht T. Виокремлено основні характеристики для базових світових моделей, їх переваги та недоліки.
Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Аналіз наукових праць показав, що залишаються нерозкритими повністю питання адаптації досвіду розвинених країн в модель фінансування охорони здоров'я України з урахуванням соціально-економічного стану її розвитку.
Постановка завдання. Метою даного дослідження є аналіз існуючих світових моделей фінансування охорони здоров'я та країн-лідерів по кожній системі, а також визначення напрямів адаптації зарубіжного досвіду в українську модель фінансування охорони здоров'я.
Викладення основного матеріалу. В світі не існує загальної моделі системи охорони здоров'я, проте можна виділити основні три:
- Державна модель (модель Беверіджа);
- Модель обов'язкового медичного страхування;
- Модель приватної медицини.
Модель Беверіджа отримала свою назву на честь британського економіста та суспільного діяча. В 40-х роках вона бере початок свого функціонування як результат проведених реформ, пов'язаних з соціальним захистом населення. Характерної особливістю моделі є відведенню ключової ролі участі держави в фінансування системи охорони здоров'я. Дана модель була сформовано зусиллями Британського міністра та значно спиралась на досвід Радянського союзу. Держава забезпечує оплату більше 70% покриття витрат, також притаманна висока ступінь централізації. Приватному сектору лікарів виділена другорядна роль, а державні лікарняні заклади забезпечують надання більшості послуг [1]. Така система використовується В Великобританії, Ірландії, Данії, Італії, Греції, Португалії, Італії, Іспанії, Канаді. Система Беверіджа заснована на наступних принципах: централізоване планування, солідарність, професійний менеджмент, пряме оподаткування для фінансування, контроль якості, низькі адміністративні витрати, регіональне планування [2]. Медична допомога надається незалежно від матеріального становища та соціального статусу. Поширення трансфертних виплат лише тим категоріям людей, які не в змозі забезпечити себе. Відповідно до системи соціального страхування законодавством передбачено два типи виплат: за тимчасову непрацездатність та виплати для постраждалих на виробництві. Виплати для громадян, які отримали виробничу травму здійснюються з національного бюджету, роботодавець не залучається. В такому випадку страхова компанія не отримує прибутку, а застрахована особа не має права змінити страхувальника. Кожен роботодавець повинен застрахувати свою відповідальність у страхової компанії, яка має відповідну ліцензію на проведення діяльності. Ведення бізнесу без наявності страховки є незаконною. Держава контролює діяльність страхової компанії лише у питанні її платоспроможності [3]. Варто зазначити, що трахові компанії зацікавлені в зменшенні виплат і мають право відмовити роботодавцю, який не поліпшує умови праці та не мінімізує ризики настання виробничої травми. На (Рис. 1) представлено взаємодію страхової компанії в системі соціального страхування.
Страхові компанії мають право користуватися страховими резервами, вони їх інвестують в фондові ринки, отримуючи до 10% річного доходу [4].
Рис. 1. Страхові компанії в системі соціального страхування
Джерело: побудовано на освнові [10]
Модель Бісмарка. Це найбільш децентралізована форма охорони здоров'я. Вона була створена наприкінці 19 століття. Фінансування роботодавцями та службовцями медичного страхування за цією моделлю забезпечує працевлаштованим доступ до «лікарняних фондів», які мають обов'язкові посвідченнями про оплату праці. Страхові компанії охоплюють кожного працюючого громадянина [5]. Соціально-страхова модель характеризується обов'язковим медичним страхування. Вона використовується таких країнах як Німеччина, Японія, Франція, Нідерланди, Голландія, Бельгія, Швейцарія, Австрії. Учасниками обов'язкового страхування виступають спеціалізовані страхові організації - лікарняні каси, фонди, страхові медичні компанії. Модель Бісмарка заснована на розподілі фінансування сфери охорони здоров'я у співвідношенні 60%:40%, 60% витрат покривається за рахунок фонду обов'язкового медичного страхування, а решта 40% з державного бюджету [6].
Програми обов'язкового медичного страхування охоплюють населення повністю або майже повністю. Форма управління сферою охорони здоров'я при такому типі моделі є децентралізованою, переважну кількість послуг надають приватні некомерційні установи. Практикуючи приватні сімейні лікарі надають первинну допомогу населенню. Характерним є високий рівень розвиненості ринку медичних послуг, провідним є державне медичне страхування, а приватне відіграє додаткову роль. Також держава контролює всіх учасників страхового ринку [1].
Остання третя модель притаманна для США, Південної Кореї, Ізраїлю. Характерними особливостями є високий рівень розвиненості страхової інфраструктури, децентралізація, майже повністю відсутнє державне регулювання, високий рівень конкуренції між надавачами страхових послуг. В залежності від віку та наявності хронічних захворювань диференціюється тариф на страховий платіж. В США діють дві програми, які забезпечують надання безоплатних медичних послуг для недієздатного та для осіб з низьким рівнем доходу, проте вони не покривають всіх витрат на лікування. Присутнє вікове обмеження, вік понад 65 років. Витрати на фінансування названих програм з федерального бюджету [6].
Можна виділити основні критерії, за якими відрізняються моделі охорони здоров'я:
- роль держави;
- джерела фінансування;
- контроль за якістю надання медичних послуг;
- доступність для населення;
- взаємовідносини держави та приватних учасників системи;
- механізми стимулювання працівників сфери охорони здоров'я;
- форми власності надавачів медичних послуг.
Також слід звернути увагу на відношення громадян до участі у покритті видатків на медицину, що може або сприяти підтримці медичних служб через додаткове залучення коштів або стримуванні та заниженню попиту на медичні послуги.
У (Табл. 1) узагальнено та виділено характерні особливості трьох основних моделей сфери охорони здоров'я та досвід використання в Україні.
По кожній системі існує як ряд переваг, так і недоліків. В більшості країн відбувається поєднання різних моделей з прийнятою базовою системою (з вищерозглянутих трьох). Далі проведемо аналіз систем охорони здоров'я по країнам - представникам розглянутих вище моделей.
Яскравим прикладом державної моделі охорони здоров'я моделі Беверіджа є Великобританія. Головним органом, який регулює систему охорони здоров'я є Національна служба охорони здоров'я (НСОЗ) - загальна для Англії, Шотландії Північної Ірландії та Уельсу, яка є стовідсотково державною і фінансується за рахунок загальних податкових надходжень. Для всіх проживаючих в НСОЗ надає послуги профілактики, первинної медичної допомоги, спеціалізованої допомоги. НСОЗ доступна для всіх, незалежно від статі, раси, інвалідності, віку, сексуальної орієнтації, релігії, переконань, зміни статі, вагітності та материнства чи статусу подружнього або цивільного партнерства [7].
Центральним органом виконавчої влади є Міністерство охорони здоров'я, основною функцією якого є підтримка дії Уряду щодо покращення здоров'я населення. Міністерство розробляє стратегію розвитку охорони здоров'я, займається розробкою нормативно-правових актів. Регіональні управління несуть відповідальність за роботу місцевих служб охорони здоров'я та за відповідність дотримання стандартів якості при наданні медичних послуг.
Відповідальність за надання послуг на регіональному рівні несуть заклади охорони здоров'я, які надають первинну медичну допомогу.
Ключові параметри моделей охорони здоров'я
|
Назва моделі |
Країни, в яких використовується модель |
Характерні особливості |
Переваги |
Недоліки |
Досвід для України |
|
|
Державна модель охорони здоров'я або Модель Беверіджа |
Великобританія, Ірландія, Данія, Італія, Канада, Іспанія, Португалія, Греція |
Державне фінансування (пряме оподаткування) Державне управління та контроль за якістю медичних послуг. Централізоване планування. Орієнтація на первинну допомогу. |
Високий відсоток охоплення населення безоплатними послугами. Загальна доступність медичної допомоги. Вища ефективність при вирішенні стратегічних питань. Безоплатність. Економічність. Контроль за використання коштів. |
Великі адміністративні витрати. Бюрократизація. Обмеженість при виборі лікаря. Дефіцит бюджету. Права медичних закладів обмежені. Не враховують інтереси споживачів. Плинність кадрів. Технічне оснащення на низькому рівні. |
Дана модель з'явилась спираючись на досвід Радянського Союзу та існуючу Модель Семашко. |
|
|
Модель соціального медичного страхування або Модель Бісмарка |
Німеччина, Франція, Нідерланди, Голландія, Бельгія, Швейцарія, Австрія, Японія |
Опосередкован а участь держави в процесах медичного обслуговування Децентралізова не фінансування. Фінансування відбувається за рахунок цільових платежів учасників. Поєднується приватне та соціальне медичне страхування. |
Надання якісної безкоштовної медичної допомоги. Високий рівень інновацій. Наявність додаткових джерел фінансування. Вільний вибір лікаря. |
Розрахунок за надані послуги між різними регіонами. Надання послуг ризиковим категоріям населення. Високі адміністративні витрати. |
Впровадження в Україні обов'язкового медичного страхування. Підвищення рівня інновацій. |
|
|
Приватна Модель |
США, Північна Корея, Ізраїль |
Основне джерело фінансування - приватні кошти. Децентралізова на система управління. Наявність державних страхових програм. |
Висока інноваційність. Широке коло медичних закладів. Високий рівень доходу лікарів та медичних працівників. Контроль за якістю послуг. Висока ефективність. |
Висока вартість послуг. Високі адміністративні витрати. Складність у комплексному обстеженні через автономність працюючих лікарів. Відсутність єдиної національної системи 03 |
Розвиток державних страхових програм. Використання для платоспроможн ої категорії населення приватного медичного страхування. |
Джерело: сформовано автором на основі [1; 5; 6; 10; 14]
Лікарні НСОЗ поступово отримують більшу незалежність від Міністерства охорони здоров'я за рахунок перетворення в трастові фонди, які підлягають зовнішньому аудиту та інспекції. Трасти первинної медико-санітарної допомоги, як і раніше, діють в рамках цільового планування, відображаючи їх відповідальність за використання державних коштів з метою задоволення потреб приписного населення в медичних послугах. Комісія, яка забезпечує контроль якості медичної допомоги, регулює діяльність сектора охорони здоров'я за допомогою реєстрації, щорічного інспектування, моніторингу скарг і їх виконання. Фінансування системи охорони здоров'я відбувається за рахунок державних коштів, а саме загального оподаткування та внесків із заробітної плати. Окремі види медичної допомоги фінансуються за рахунок приватних джерел, шляхом використання приватного медичного страхування, деякі за рахунок коштів пацієнтів, поділу вартості послуг або прямих платежів за отримання медичних послуг, які надаються продуцентами служби охорони здоров'я або приватними виробниками [8]. На охорону здоров'я витрачається близько 10% ВВП [9]. На початку функціонування НСОЗ в 1948 році бюджет становив 437 мільйонів фунтів стерлінгів (еквівалентно 16,01 млрд. фунтів стерлінгів у 2019 році). У 2016-2017 рр. - 122,5 млрд. Фунтів стерлінгів. У 1955-6 роках витрати на охорону здоров'я складали 11,2% бюджету, у 2015-16 році це становило 29,7%, що дорівнює середньому зростанню витрат за 60 приблизно на 4% на рік з урахуванням інфляції. Під час правління Блера рівень витрат збільшувався приблизно в середньому на 6% на рік. З 2010 року зростання видатків обмежилося лише трохи більше 1% на рік [10].
Близько 60% бюджету НСОЗ використовується на оплату праці персоналу, 20% - це ліки та інші медичні матеріали, а решта 20% розподіляється між будівлями, обладнанням, витратами на навчання, медичним обладнанням, харчуванням та прибиранням. Близько 80% загального бюджету розподіляються місцевими трастами відповідно до пріоритетних напрямків охорони здоров'я по кожному району. Починаючи з 2010 року, встановлено обмеження на 1% щодо підвищення заробітної плати персоналу, який продовжує виконувати ту саму роль. Профспілки, що представляють лікарів, стоматологів, медсестер та інших медичних працівників, закликали уряд припинити обмеження заробітної плати за медичну допомогу [11].
Німеччина є класичним прикладом моделі соціального страхування. Країна є лідером в наданні якісної медичної допомоги, тут розміщені великі медичні центри, оснащені високоякісним новітнім медичним устаткуванням. Якість підготовки спеціалістів на високому рівні, на розвиток сфери охорони здоров'я виділяються значні кошти. Розподіл джерел фінансування представлено на (Рис. 2).
Рис. 2. Розподіл джерел фінансування охорони здоров'я в Німеччині
Джерело: побудовано на основі [14]
фінансування охорона здоров'я
Майже 90% населення є учасниками програми соціального медичного страхування та лише 10% користуються приватним медичним страхування, яким можуть скористатися лише у випадку. Якщо річний дохід перевищує 50 тис. євро. В іншому випадку обов'язковим є соціальне медичне страхування. Із загальних видатків покривається 75% всіх видатків на охорону здоров'я.
Рух коштів охорони здоров'я виглядає наступним чином: перш вони акумулюються в державному фонді соціального медичного страхування, далі надходять на рахунки приватних некомерційних страхових організацій, які контролюють оплату послуг лікувально-профілактичній установі. Такі організації отримали назву лікарняних кас, їх об'єднання та об'єднання лікарів лікарняних кас утворюють основу системи соціального медичного страхування (Social Health Insurance). Лікарняні каси формуються шляхом сплати податку на прибуток роботодавцем та працівником, середня ставка податку становить 15%. Вони формують саморегулюючі структури, які, спираючись закон про обов'язкове медичне страхування, керують фінансуванням і наданням послуг в гарантованому обсязі. Лікарняні каси являють собою приватні некомерційні організації, займаються страхуванням ризиків, пов'язаних з хворобою. Комісії, які поєднують в собі представників лікарняних кас та надавачів послуг беруть участь у встановленні цін, тарифів, нормативів та пільг на медичні послуги [1; 12].
В країні високий ступінь децентралізації з розподілом повноважень в напрямку охорони здоров'я. Відповідно до кодексу соціального забезпечення лікарні, які хочуть отримати право на компенсацію витрат мають дотримуватись певних критеріїв, вони мають укладати договори з лікарняними касами щодо зовнішнього контролю якості. Також встановлені мінімальні обсяги на обслуговування та надання медичних послуг [13].
США - це країна-лідер щодо інновацій та досліджень в сфері охороні здоров'я. В цій країні витрачають на медицину значно більше коштів аніж в будь-якій іншій країні. Тут немає єдиної загальної системи страхування, яка б охоплювала все населення. Середній показник витрат на охорону здоров'я в розвинених країнах становить приблизно 9% від ВВП, а в США це більше 15% від ВВП [14; 15].
Медичне страхування купується на приватному ринку або надається Урядом певним категоріям населення. Приватне медичне страхування можна придбати в різних комерційних страхових компаніях або у некомерційних страховиків. Близько 84% населення охоплене державним (26%) або приватним (70%) медичним страхуванням. Приблизно 61% медичного страхування пов'язане із зайнятістю, в основному за рахунок економії витрат, пов'язаних із груповими програмами, які можна придбати через роботодавців, які добровільно фінансують програми медичного страхування. Замість того, щоб придбати страховий поліс у зовнішньої сторони (комерційної страхової компанії), премії роботодавців та працівників іноді фінансують у внутрішньо-організаційну програму медичного страхування. Повністю самострахована фірма бере на себе всі ризики, пов'язані з витратами на охорону здоров'я своїх працівників. Частково самострахуюча фірма обмежує ризик, який вона бере на себе, купуючи страхове покриття «стоп - лосс'', яке захищає її від виникнення витрат, які перевищують максимальну суму. У будь-якому випадку, фірма, як правило, укладає договори з третьою стороною для управління програмою медичного страхування. Як доповнення приватного медичного страхування, майже 26% населення США покривається державним медичним страхуванням. Існує два види державного медичного страхування, які почали свою діяльність у 1966 році - це Medicare та Medicaid. Medicare - уніфікована національна програма державного медичного страхування для людей похилого віку та інвалідів. Medicare є найбільшим страховиком у країні і керується федеральним урядом, охоплюючи близько 13% населення. План Medicare складається з двох частин:
1) Частина А є обов'язковою і передбачає медичне страхування стаціонарної лікарні, дуже обмежені послуги будинків для престарілих та деякі послуги охорони здоров'я вдома. Частина A Medicare фінансується за рахунок податку на Medicare, подібного до податку на соціальне страхування,
2) Частина Б - добровільний або додатковий план передбачає пільги на послуги лікарів, амбулаторних лікарняних служб, амбулаторних лабораторних та рентгенологічних служб та послуг домашнього лікування. Частина B фінансується за рахунок щомісячних премій (25%) та загальних податків (75%).
Пацієнт Medicare також відповідає за сплату франшизи та доплату за послуги основної частини В та за тривалі лікарняні послуги за частиною А. Багато отримувачів Medicare також купують страховку Medigap - приватна програма медичного страхування, яка пропонується як комерційне страхування компанії, які сплачують за медичні рахунки, не повністю відшкодовані Medicare.
Другий тип страхування, Medicaid, забезпечує охоплення певних економічно неблагонадійних категорій населення. Medicaid фінансується спільно федеральним урядом та урядами штатів і управляється кожним штатом. Федеральний уряд забезпечує урядам штатів певний відсоток додаткових коштів, від 50 до 77%, залежно від доходу на душу населення в штаті. Покриття за програмою Medicaid різниться, оскільки штати встановили різні вимоги щодо отримання права на отримання виплат. Особи, які є літніми, незрячими, інвалідами або членами сімей, у яких є діти на утриманні, повинні охоплюватися Medicaid для отримання федеральних коштів. Федеральний уряд стимулює базовий пакет пільг на охорону здоров'я (наприклад, лікарні, лікарі та будинки престарілих), окремі штати надають більш вигідний пільговий пакет за програмою Medicaid. Це єдина державна програма, яка фінансує тривале перебування вдома для громадян похилого віку. Medicaid охоплює приблизно 12% населення.
В той же час, за оцінками експертів, близько 16% населення не мають медичного страхування та не мають доступу до медичних послуг. Чимало незастрахованих осіб отримують медичні послуги в державних клініках та лікарнях, через державні та місцеві програми охорони здоров'я або приватних постачальників послуг, які фінансуються через благодійність та іншими платниками (перекладаються витрати на інших) [16].
Отже, можна виділити основні пункти стосовно моделі охорони здоров'я в США:
1. Універсальної програми охорони здоров'я не існує.
2. Плата за медичні послуги дуже висока.
3. Переважна кількість населення США має медичне страхування.
4. Основну допомогу надає постачальник первинної медичної допомоги.
Висновки. Дослідження світових систем охорони здоров'я засвідчило, що не існує жодної ідеальної та досконалої моделі. По кожній є як переваги так і недоліки. Можна спостерігати, що основна увага приділяється фінансуванню первинної медичної допомоги, що також впроваджено в Україні. Для України, на нашу думку, необхідним є застосування обов'язкового медичного страхування, як варіант, на умовах державно-приватного партнерства, розробці державних програм попередження захворюваності населення, також варто взяти до уваги Центральну інформаційну систему Великобританії, в якій кожен пацієнт може записатися на прийом до лікаря, планову операцію та навіть замовити ліки.
Список використаних джерел
1. Омельяновский, В.В. Зарубежный опыт: модели финансирования и организации систем здравоохранения / В.В. Омельяновский, Л.В. Максимова, А.П. Татаринов // Финансовый журнал = Financial journal. - 2014. - №3. - С. 22-34. https://www.nifi.ru/images/FILES/Journal/Archive/2014/3/03_3_2014.pdf.
2. Васкес Абанто, Х.Э. Какую систему здравоохранения выберет Украина? / Х.Э. Васкес Абанто //
Світ медицини та біології. - 2013. - №4 - С. 99-104.
3. Мелехин, А.И. Практика страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний в отдельных странах Европейского союза (Германия, Финляндия, Франция) / А.И. Мелехин, О.Л. Тощаков // Вестник государственного социального страхования. - 2003. - №10. - С. 71.
4. Системы обязательного социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний: Российский опыт сквозь призму зарубежного / Э. Оути, Б. Пабст, В. Рикке и др.; под общ. ред. Г.П. Дектярева и др.; М-во труда и соц. развития РФ; Рос. фонд соц. реформ. - Москва: Просвещение, 2003.
5. Ришота, Н. Класифікація основних моделей медичних систем у світі та шлях України [Електронний ресурс] / Н. Ришота - Режим доступу: https://ingeniusua.org/articles/klasifikaciya-osnovnikh-modeley-medichnikh-sistem-u-sviti-ta - shlyakh-ukraini.
6. Бондар, А.В. Фінансування сфери охорони здоров'я у зарубіжних країнах [Електронний ресурс] / А.В. Бондар - Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/16620/1/344-587-588.pdf.
7. The NHS Constitution for England. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.gov.uk/government/publications/the-nhs-constitution-for-england/the-nhs-constitution-for-england.
8. Системы здравоохранения: время перемен. Реферат обзора: Соединенное Королевство, 2010 г. Европейская обсерватория по системам и политике здравоохранения [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.euro.who.int/ data/assets/pdf_file/0011/155558/E94836sumR.pdf.
9. John Appleby How does NHS spending compare with health spending internationally? 20 January 2016 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.kingsfund.org.uk/blog/2016/01/how-does-nhs-spending-compare - health-spend ing-internationally.
10. Берч, П. Фінансування первинної медичної допомоги / Патрік Берч // InnovAiT: Освіта та натхнення для загальної практики. - 2018. -12 (2): - С. 100-104.
11. National Health Service. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://en.regionkosice.com/wiki/National_Health_Service.
12. Thomson, S. International Profiles of Health Care Systems: Australia, Canada, Denmark, England, France, Germany, Iceland, Italy, Japan, the Netherlands, New Zealand, Norway, Sweden, Switzerland, and the United States. 2012 [Електронный ресурс] / S. Thomson, R. Osborn, D. Squires, M. Jun - Режим доступу: http://www. commonwealthfund.org/~/media/files/publications/fund-report/2012/nov/1645_squires_intl_profiles_ hlt_care_systems_2012.pdf.
13. Tanner, M. The Grass Is Not Always Greener: A Look at National Health Care Systems Around the World // Policy Analysis. - 2008. - №613. - Р. 48.
14. Papanicolas, I. Health Care Spending in the United States and Other high-income countries / I. Papanicolas, L.R. Woskie, A.K. Jha // Journal of Armerican Medical Association. - 2018. - №319 (10). - Р. 1024-1039.
15. Habicht, T. Estonia: primary health care quality bonus system / T. Habicht // Paying for performance in health care. Implications for health system performance and accountability / ed. C. Cashin, Y.L. Chi, P. Smith, M. Borowitz, S. Thomson. - New York, 2014. - P. 127-140.
16. Ridic, G. Comparisons of Health Care Systems in the United States, Germany and Canada [Електронний ресурс] / Goran Ridic, Suzanne Gleason, Ognjen Ridic. - Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3633404/.
References
1. Omelyanovskiy, V.V., Maksimova, L.V., Tatarinov, A.P. (2014). Zarubezhnyiy opyit: modeli finansirovaniya i organizatsii sistem zdravoohraneniya [Foreign experience: models of financing and organization of health care systems]. Finansovyiy zhurnal - Financial journal, 3, 22-34. Retrieved from https://www.nifi.ru/images/FILES/Journal/Archive/2014/3/03_3_2014.pdf [in Russian].
2. Vazkes, A.H. (2013). Kakuyu sistemu zdravoohraneniya vyiberet Ukraina? [Which healthcare system Ukraine will choose?]. Svit meditsyny ta biologii - World of medicine and biology, 4, 99-104 [in Russian].
3. Melehin, A.I., Toschakov, O.L. (2003). Praktika strahovaniya ot neschastnyih sluchaev na proizvodstve i professionalnyih zabolevaniy v otdelnyih stranah Evropeyskogo soyuza (Germaniya, Finlyandiya, Frantsiya) [Practice of insurance against accidents at work and occupational diseases in some countries of the European Union (Germany, Finland, France)]. Vestnik gosudarstvennogo sotsialnogo strahovaniya - Bulletin of State Social Insurance, 10, 70-82 [in Russian].
4. Outi, E., Pabst, B., Rikke, V., et al. (2003). Sistemyi obyazatelnogo sotsialnogo strahovaniya ot neschastnyih sluchaev na proizvodstve i professionalnyih zabolevaniy: Rossiyskiy opyit skvoz prizmu zarubezhnogo [Systems of compulsory social insurance against industrial accidents and occupational diseases: Russian experience through the prism of foreign]. G.P. Dektyarev, et. al. (Eds.). Moscow: Prosveschenie [in Russian].
5. Ryshota, N. (2020). Klasyfikatsiia osnovnykh modelei medychnykh system u sviti ta shliakh Ukrainy [Classification of basic models of medical systems in the world and the way of Ukraine]. ingeniusua.org. Retrieved from https://ingeniusua.org/articles/klasifikaciya-osnovnikh-modeley-medichnikh-sistem-u-sviti-ta-shlyakh-ukraini [in Ukrainian].
6. Bondar, A.V. (n.d.). Finansuvannia sfery okhorony zdorovia u zarubizhnykh krainakh [Health care financing in foreign countries]. ena.lp.edu.ua. Retrieved from http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/16620/1/344-587-588.pdf [in Ukrainian].
7. The NHS Constitution for England. www.gov.uk. Retrieved from https://www.gov.uk/government/publications/the-nhs - constitution-for-england/the-nhs-constitution-for-england [in English].
8. Sistemyi zdravoohraneniya: vremya peremen. Referat obzora: Soedinennoe Korolevstvo. (2010). www.euro.who.int.
Retrieved from https://www.euro.who.int/ data/assets/pdf_file/0011/155558/E94836sumR.pdf [in Russian].
9. Appleby, J. How does NHS spending compare with health spending internationally? (2016). www.kingsfund.org.uk. Retrieved from https://www.kingsfund.org.uk/blog/2016/01/how-does-nhs-spending-compare-health-spending-internationally [in English].
10. Berch, P. (2018). Finansuvannia pervynnoi medychnoi dopomohy [Financing of primary health care]. InnovAiT: Osvita ta natkhnennia dlia zahalnoi praktyky - InnovAiT: Education and inspiration for general practice, 12 (2), 100-104 [in Ukrainian].
11. National Health Service. en.regionkosice.com. Retrieved from https://en.regionkosice.com/wiki/National_Health_Service [in English].
12. Thomson, S., Osborn, R., Squires, D., Jun, M. (2012). International Profiles of Health Care Systems: Australia, Canada, Denmark, England, France, Germany, Iceland, Italy, Japan, the Netherlands, New Zealand, Norway, Sweden, Switzerland, and the United States. www.commonwealthfund.org. Retrieved from http://www.commonwealthfund.org/~/media/files /publications/fund-report/2012/nov/1645_squires_intl_profiles_ hlt_care_systems_2012.pdf [in Russian].
13. Tanner, M. (2008). The Grass Is Not Always Greener: A Look at National Health Care Systems Around the World. Policy Analysis, 613. Washington: Cato Institute [in English].
14. Papanicolas, I., Woskie, L.R., Jha, A.K. (2018). Health Care Spending in the United States and Other high-income countries. Journal of American Medical Association, 319 (10), 1024-1039 [in English].
15. Habicht, T. (2014). Estonia: primary health care quality bonus system. C. Cashin, Y.L. Chi, P. Smith, M. Borowitz, S. Thomson (Eds.). Paying for performance in health care. Implications for health system performance and accountability. (pp. 127-140). New York [in English].
16. Ridic, G., Gleason, S., Ridic, O. (2012). Comparisons of Health Care Systems in the United States, Germany and Canada. Mater Sociomed, 24 (2), 112-120. Retrieved from https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles /PMC3633404/ [in English].
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Причини масового погіршення здоров'я населення в результаті економічних реформ. Проблеми сучасного стану охорони здоров'я, потреба в покрашенні фінансування цієї сфери. Основні переваги страхової медицини. Принципи формування собівартості медичних послуг.
реферат [19,9 K], добавлен 10.11.2011Механізм фінансування медичної галузі України, роль та значення видатків на систему охорони здоров’я. Аналіз і оцінка динаміки і структури видаткової частини місцевих бюджетів на охорону здоров’я на прикладі фінансування галузі у Верхньодніпровській РДА.
дипломная работа [468,5 K], добавлен 20.01.2012Суть, значення, особливості та класифікація системи охорони здоров'я. Загальна характеристика та статистичний аналіз системи охорони здоров'я України. Прогнозування як важливий етап економічного дослідження тенденцій зміни кількості медичного персоналу.
курсовая работа [640,3 K], добавлен 07.04.2015Визначення, засоби, методи та інструменти фінансування сталого розвитку. Аналіз світового досвіду використання глобальних стратегій акумуляції, вивільнення і надходження грошових коштів. Результати використання механізмів і методів фінансування в світі.
курсовая работа [286,5 K], добавлен 09.12.2010Розгляд завдань та аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності. Особливості інвестиції в інноваційну діяльність підприємства. Обґрунтування джерел капіталовкладення та вибір інвестора. Фінансування венчурним капіталом та посередництвом лізингу.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 22.11.2014Поняття та головні властивості країн, що розвиваються, їх роль у політичному та суспільному житті сучасного світу. Моделі економічного розвитку даної категорії країн. Основні переваги та недоліки моделі Льюїса. Класифікація країн за версією ООН.
эссе [12,7 K], добавлен 06.12.2010Розгляд проблеми щорічного бюджетного фінансування сектору безпеки і оборони відповідно до Стратегії національної безпеки України та Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України. Порівняння стану світових військових витрат з витратами України.
статья [19,9 K], добавлен 24.04.2018Аналіз змісту, принципів, правової бази та джерел фінансування підприємства в Україні. Дослідження ефективності функціонування виробництва на прикладі Харківського регіону. Визначення шляхів вдосконалення та активізації підприємницької діяльності.
курсовая работа [147,5 K], добавлен 22.01.2010Сутність та зміст інноваційних проектів, джерела інвестування та методика їх аналізу. Види та типи інноваційних проектів. Порівняння вигідності джерел фінансування. Особливості фінансування інноваційних проектів в Україні та шляхи їх вдосконалення.
курсовая работа [514,6 K], добавлен 21.03.2011Дослідження особливостей та ефективності забезпечення комунальними послугами та формування механізму фінансування промислових підприємств за рахунок розвитку та підтримки державно-приватного партнерства. Аналіз методів залучення приватних інвестицій.
статья [25,5 K], добавлен 05.10.2017
