Заходи щодо скорочення втрат продовольства та харчових відходів в Україні

За несприятливих погодних умов, порушення технології виробництва та використання застарілої техніки продукція може бути втрачена через несвоєчасний збір урожаю. Іноді фермери збирають урожай занадто рано через потребу в грошових коштах. У результаті продукція втрачає харчову й економічну цінність (це будуть 100-відсоткові втрати продовольства, якщо продукція не підходить для споживання), або - врожайність і валовий збір нижчі, що спричиняє ще й економічні збитки. Для вирішення цієї проблеми малим товаровиробникам слід об'єднуватися для ефективної диверсифікації виробництва, логістики та маркетингу. Об'єднані грошові, технічні та людські ресурси фермерів дозволять вирішувати тактичні й оперативні проблеми, а також формувати стратегічні плани розвитку.

Значна частка харчових відходів формується внаслідок високих стандартів супермаркетів до якості зовнішнього вигляду свіжих продуктів, що стосуються ваги, розміру, форми та зовнішнього вигляду. Безперечною є важливість стандартів якості стосовно безпеки продукції, разом із тим, стандарти якості стосовно зовнішнього вигляду спричиняють нераціональні відходи продукції, яка є безпечною та спочатку була призначена для споживання людиною. Супермаркети переконані, що споживачі не купуватимуть їжу, яка має «неправильну» вагу, розмір або зовнішній вигляд. Однак опитування показують, що споживачі готові купувати неоднорідні продукти, якщо це не впливає на смак [16].

Споживачі хочуть впливати на стандарти якості та асортимент продукції. Найефективніший спосіб вирішення цього питання - продаж продукції через короткі ланцюги постачання. Продаж продукції без вимог до якості посередників через урахування потреб безпосередньо споживачів значно зменшить кількість відходів через стандарти якості щодо зовнішньому вигляду продовольства та можливості переробки за потребами споживачів.

Відсутність необхідної кількості технологічно оснащених сховищ і нерозвинена інфраструктура зумовлюють значні втрати харчових продуктів в Україні. Значна частина фруктів і плодів, овочів, м'яса та молока в країні втрачається через відсутність інфраструктури для транспортування, зберігання, охолодження та доступних для дрібних виробників ринків збуту. Вирішити цю проблему без інвестицій в інфраструктуру й транспорт неможливо. Частково це питання уряду та місцевої влади, що стосується доріг національного та місцевого відомства, а в частині сховищ і транспорту - виробників і підприємств, що займаються переробкою продукції. Тому інвестиції мають бути як із державного, так і з місцевого бюджетів, а також - приватні вкладення капіталу.

Недотримання мінімальних стандартів безпеки харчових продуктів може призвести до їх втрат і, в крайньому випадку, впливати на стан продовольчої безпеки в країні. Ряд факторів може призвести до наявності токсинів у продовольстві, забруднення води, залишків у продуктах харчування пестицидів і ветеринарних препаратів. Відсутність необхідних норм гігієни при виробництві, первинній обробці та зберіганні продукції, а також відсутність належного температурного режиму також можуть призвести до втрати продовольства. Вирішення цієї проблеми лежить у площині освіти: необхідно розвивати знання та навички учасників харчового ланцюга застосовувати безпечні методи обробки харчових продуктів. Учасники харчових ланцюгів повинні бути кваліфікованими й обізнаними в тому, як виробляти безпечну їжу. Харчові продукти повинні вироблятися, оброблятися та зберігатися відповідно до технічних вимог, пакування, маркування, правил приймання, методів контролювання, транспортування та зберігання, гарантій постачальника, вимог щодо безпеки та охорони довкілля, зазначених у відповідних національних стандартах України.

Позиція виробників «утилізація дешевша, ніж повторне використання» призводить до невиправданих харчових відходів. Індустріальні лінії харчової промисловості проводять обробку продукції, ставлячи за основну мету отримання правильного вигляду й розміру кінцевого продукту. У деяких випадках підрізи, які утилізуються, після додаткової обробки або переробки, при додаванні в інший харчовий продукт (наприклад, напівфабрикати) можуть бути використані для споживання людиною. Продовольство також втрачається під час переробки: помилки під час обробки призводять до кінцевої продукції з неправильною вагою, формою, або зовнішнім виглядом, що не дозволяє виробникам реалізовувати таку продукцію з відповідним маркуванням, проте такі невідповідності жодним чином не впливають на безпеку, смак та харчову цінність їжі. Можливим рішенням проблеми є розвиток ринків для так званих «нестандартних» продуктів, наприклад, овочі чи фрукти, що: мають нетипові для ботанічного сорту форму та/або колір (занадто малі чи великі, видовжені, перекручені й т. д.); неоднорідні за походженням або за ступенем стиглості чи забарвлення; мають непривабливий зовнішній вигляд через незначні фізичні ушкодження, тому, з одного доку, не можуть бути швидко реалізовані, а з іншого - зберігатися протягом тривалого часу, але придатні для споживання й можуть бути використані після обробки чи переробки. Як комерційні, так і благодійні організації, можуть організувати збирання та продаж чи використання такої продукції, яка все ще є безпечною та має гарний смак і харчову цінність.

В Україні, на відміну від країн ЄС, до високих втрат продовольства призводить також недостатня розвиненість переробних потужностей. Вітчизняна харчова промисловість не здатна обробляти та зберігати свіжою сільськогосподарську продукцію, яка б могла задовольнити наявний попит. Частково ця проблеми зумовлена сезонністю виробництва сільськогосподарської продукції та необхідністю значних інвестицій у споруди, які не будуть використовуватися впродовж усього року. Одним із напрямів вирішення цієї проблеми є договірний господарський зв'язок між переробниками та товаровиробниками. Уряду потрібно забезпечити сприятливе конкурентне середовище й інвестиційний клімат, які стимулюватимуть приватний сектор інвестувати в харчову промисловість і працювати більш тісно з товаровиробниками для вирішення проблем постачання.

В економічно розвинених регіонах до продовольчих відходів призводить велика кількість і широкий спектр брендів постачальників. Роздрібні магазини повинні замовити різні типи продуктів того ж виробника, щоб мати можливість встановити вигідні ціни. Споживачі також очікують, що в магазинах буде доступний широкий асортимент товарів, що вимагає залучення широкого спектру виробників різних брендів. Проте широкий асортимент продукції збільшує ймовірність того, що деякі з них досягають своєї дати кінцевого споживання до того, як вони будуть продані. Таким чином, перед продавцями продовольства виникає дилема: з одного боку, для залучення ширшого кола споживачів, необхідність максимального заповнення полиць схожою продукцією, а з іншого - можливість ігнорування цими ж споживачами продуктів харчування, близьких до закінчення кінцевого терміну вживання через наявність її великої кількості. Особливо ця проблема відчутна для невеликих роздрібних магазинів. Разом із тим, більшість продовольства в домогосподарствах, просто викидають через занадто високі запаси й наближений строк кінцевого споживання або втрату смакових властивостей. Однією з найважливіших причин викидання їжі на рівні споживання в багатих сім'ях є те, що вони просто можуть собі це дозволити. Роздрібні магазини пропонують знижки при купівлі великих обсягів продовольства. Результатом таких дій є не лише втрачання продовольства, але й надлишкова вага споживачів. Вирішувати цю проблему необхідно через інформованість громадськості. Освіта із цих питань у школах і політичні ініціативи є необхідною основою для привернення уваги та змінення ставлення людей до масових продовольчих втрат і відходів.

Продовольство втрачається також, коли виробництво сільськогосподарської продукції значно перевищує потреби споживачів. Для того, щоб забезпечити виконання угод за обсягами поставок продукції, передбачаючи ризики втрати врожаю через погані погодні умови, шкідників або хвороби, бажаючи отримати надприбутки, орієнтуючись на високі ціни попереднього року, фермери виробляють більшу кількість продукції, ніж потрібно. Не маючи змоги зберігати або переробляти надлишки, фермери продають продукцію за нижчими цінами. Вирішити цю проблему можна через співпрацю фермерів, у тому числі: через виробничі кооперативи, дозволяючи через надлишок виробництва сільгоспкультур на одній фермі покривати її дефіцит на іншій; через формування на місцевому рівні коротких ланцюгів постачання.

Узагальнено причини та заходи щодо запобігання втрат продовольства та харчових відходів представлено на рис. 1.

Рис. 1. Причини втрат продовольства та харчових відходів і заходи щодо їх запобігання

Разом із тим, слід розуміти, що конкретні підходи для зменшення втрат продовольства та харчових відходів тісно пов'язані й будуть мати різні напрями, залежно від етапів харчового ланцюга.

На рис. 2 наведено пропозиції щодо реалізації необхідних ініціатив щодо скорочення втрат продовольства та харчових відходів на кожному з етапів у харчовому ланцюзі.

Рис. 2. Рекомендації щодо скорочення втрат продовольства та харчовихвідходів на кожному з етапів у харчовому ланцюзі

Пропозиції, їх зміст й особливості реалізації окремих підходів щодо зменшення втрат продовольства та харчових відходів наведено на рис. 3-9.

Є цілий ряд причин, з яких вирощені для споживання людьми сільськогосподарські культури, фрукти та плоди не можуть бути реалізовані.

Зокрема, якщо ціна культури не покриває необхідні для її збирання та реалізації витрати, фермер може прийняти рішення не збирати врожай. В іншому випадку сільськогосподарська продукція може бути втрачена через несприятливі погодні умови, або значні ушкодження шкідниками, або невідповідність стандартам за формою, розміром і кольором, хоча таку продукцію часто можна переробити. На етапі переробки й упаковки надлишок продукції може виникнути, коли продукція виробляється у певній кількості на виконання замовлення, яке згодом зменшується роздрібним торговцем, що його розмістив. На етапі доставки та продажу надлишок продукції може виникнути, коли магазин закуповує занадто велику кількість певного товару, який не встигає реалізувати до дати кінцевого споживання. Уся ця продукція може бути перерозподілена до банків продовольства (рис. 3).

Рис. 3. Характеристика та пропозиції стосовно реалізації підходу щодопожертвування непридатних для продажу сільськогосподарських культурабо готового продовольства з метою скорочення втрат продовольства та харчових відходів в Україні

«У Європі перший продовольчий банк створений у Парижі в 1984 р., а незабаром створений продовольчий банк у Брюсселі. Європейська федерація банківської справи створена в 1986 р. (FEBA) і впроваджувала свій досвід та ноу- хау для створення продовольчих банків в інших європейських країнах. Нині в FEBA беруть участь 326 банків харчових продуктів і місцеві відділення з 23 країн. Прикладом діяльності продовольчого банку в Україні можна вважати благодійну організацію «Київський міський благодійний фонд «Фудбенк» (КМБФ «Фудбенк»), яка є членом FEBA» [17].

Банки продовольства почали утворюватися, в першу чергу, для соціально незахищених верств населення: бездомні та безпритульні особи, безробітні, бідні, багатодітні сім'ї, непрацездатні, пенсіонери, діти, позбавлені батьківського піклування. Але із часом з'ясувалося, що вплив продовольчих банків набагато ширший: люди різних соціальних прошарків можуть опинитися в ситуації, коли їм потрібна допомога. Навіть для працюючих українців залишається проблемою низька купівельна спроможність, що може бути причиною періодичного звернення до банків продовольства. Особливо гостро проблема продовольчого забезпечення стала в часи пандемії COVID-19. Виникає парадокс: з одного боку - придатні для споживання продукти харчування, які не можуть бути реалізованими, а з іншого - люди, які потребують цих продуктів, і не можуть їх придбати. Саме для вирішення таких соціально-економічних проблем і створюють банки продовольства.

Домогосподарства, яким потрібно зберігати невеликі обсяги продукції, на відміну від сільськогосподарських підприємств, мають можливість використовувати випарні охолоджувачі (evaporative coolers), особливо для зберігання овочів та фруктів (рис. 4).

Рис. 4. Пропозиції щодо впровадження енергоефективного устаткуваннядля зберігання продукції з низьким умістом вуглецю (випарніохолоджувачі) з метою скорочення втрат продовольства та харчових відходів в Україні

Це порівняно недорогий спосіб збереження фруктів, овочів, коренебульбоплодів і баштанних культур, особливо в регіонах, де електроенергія є надто дорогою або недоступною через відсутність надійного електропостачання. Додатковий термін зберігання овочів у випарному охолоджувачі порівняно з кімнатною температурою становить від 71 % (цвітна капуста) до 140 % (морква) [18] (табл. 2).

Таблиця 2 Термін зберігання продукції різними способами

Пошкодження від шкідників є основним джерелом втрат їжі під час фази зберігання. Одним із найбільш ефективних, із позиції співвідношення затрат і результату, способів захисту продукції від проникнення та розмноження неспецифічної мікрофлори є використання гнучких пластикових контейнерів (рукавів, шлангів і мішків) (рис. 5).

Рис. 5. Характеристика та пропозиції стосовно реалізації підходу щодовикористання устаткування й технологій, що захищають продукти відпроникнення та розмноження неспецифічної мікрофлори (гнучкіпластикові контейнери) з метою скорочення втрат продовольства та харчових відходів в Україні Джерело: розроблено авторами.

Ще одним способом зберігання сільськогосподарської продукції є невеликі металеві силоси, які призначені для використання невеликими фермерами або домашніми господарствами (рис. 6).

Рис. 6. Характеристика та пропозиції стосовно реалізації підходу щодо використання устаткування й технологій, що захищають продукти від проникнення та розмноження неспецифічної мікрофлори (малі металеві силоси) з метою скорочення втрат продовольства та харчових відходів

На етапах продажу та споживання значна кількість продукції втрачається через непорозуміння щодо умов і строків зберігання та кінцевого терміну вживання продукції. Проблеми та способи їх вирішення щодо маркування продукції представлено на рис. 7.

Рис. 7. Характеристика та пропозиції стосовно реалізації підходу щодоудосконалення правил маркування продуктів харчування з метоюскорочення втрат продовольства та харчових відходів в Україні

Значну роль у визначенні кількості їжі, яка втрачається у домогосподарствах, відіграють позиції та поведінка споживачів. Інформаційні кампанії можуть допомогти вплинути на поведінку домогосподарств щодо культури споживання продовольства (рис. 8).

Істотною є проблема втрати продовольства та харчових відходів у закладах харчування, вирішення якої сприяє як забезпеченню продовольчої безпеки, так й економії коштів (рис. 9).

Захід 1. Протокол повинен містити рекомендації та вимоги стосовно того, що і як вимірювати, яку одиницю вимірювання використовувати, які джерела даних та методи кількісного визначення, як забезпечити порівнянність між об'єктами та в динаміці. Проводячи періодичні перевірки відповідно до протоколу, країна, регіони, підприємства агропродовольчого сектора зможуть кількісно визначити, скільки й де відбуваються втрати продовольства та харчові відходи в межах сфер їхнього впливу, де є можливості для їх скорочення, кого необхідно залучити для досягнення цілей, які стратегії можуть бути доцільними. Протокол повинен охоплювати як втрати продовольства, так і харчові відходи, і бути актуальним як для країни, так і для приватних підприємств (рис. 11).

Реалізації запропонованих підходів сприятимуть відповідні заходи у сфері політики (рис. 10).

Рис. 10. Заходи у сфері політики щодо скорочення втрат продовольства та харчових відходів в Україні

Рис. 11. Захід 1: розробити протокол вимірювання втрат продовольства та харчових відходів

Захід 2. Цілі можуть бути прийняті в різних географічних масштабах для різних типів юридичних осіб. Якщо глобальна та національна цілі вже встановлені, то регіональні та корпоративні цілі мають бути більш диференційованими залежно від обсягів втрат різної продукції на конкретних етапах харчового ланцюга. Такі цілі повинні бути прописані у відповідних стратегіях і програмах розвитку для кожного регіону та підприємства агропромислової сфери (рис. 12).

Рис. 12. Захід 2: визначити цілі скорочення втрат продовольства та харчових відходів

Захід 3. За оцінками різних експертів, у всьому світі лише 5 % сільськогосподарських інвестицій зосереджуються у сфері досліджень продовольчих втрат, тоді як 95 % - на збільшенні виробництва сільськогосподарських культур [22]. Парадокс у тому, що, чим більше ми виробляємо продукції - тим більше ми її втрачаємо. Загалом, наукові дослідження, пов'язані з втратою продовольства та скороченням харчових відходів, є менш дорогими, ніж тривалі дослідження створення, наприклад, нового більш продуктивного сорту сільськогосподарської культури (рис. 13).

Рис. 13. Захід 3: збільшити інвестиції в скорочення втрат продовольства та харчових відходів

Захід 4. Інституції можуть фінансуватися за рахунок благодійності, зборів за послуги та ін. (рис. 14).

Рис. 14. Захід 4: створити інституції для сприяння скороченню втратпродовольства та харчових відходів

Захід 5. Прискорення та підтримка спільних ініціатив з метою скорочення втрат продовольства та харчових відходів (рис. 15).

Рис. 15. Захід 5: прискорити та підтримати спільні ініціативи з метоюскорочення втрат продовольства та харчових відходів

Зменшення втрат і відходів харчових продуктів вимагає дій широкого кола суб'єктів - домогосподарств, компаній, фермерів, розробників політики та ін. Це також вимагає змін у технології, практиці, поведінці та політиці. Ці фактори дозволяють припустити, що жодна особа чи група не зможуть одноосібно вирішити цю проблему - потрібна співпраця.

Роздрібні та великі продовольчі компанії, повинні змінювати свою практику управління, технології та поведінку, щоб зменшити втрати продовольства та харчові відходи. Основними напрямами діяльності є: поліпшення планування через узгодження обсягів продукції з потребами споживачів, їх купівельних звичок; запровадження енергоощадних технологій зберігання продукції; вдосконалення технології упаковки; поліпшення транспортного та логістичного менеджменту (рис. 16).

Громадські організації не можуть самі по собі безпосередньо скоротити втрати продовольства та харчові відходи, але вони є необхідними для сприяння діяльності приватного сектора через: створення політики та інституційного сприятливого середовища; створення сприятливого інвестиційного клімату; підвищення обізнаності; розвиток партнерських відносин та альянсів; підтримку інноваційних продуктів і процесів; розвиток коротких ланцюгів постачання.

Спільні ініціативи можуть надавати ряд переваг. Вони можуть допомогти розбудувати потенціал у межах суб'єктів, яким потрібно вживати заходів на місцях, щоб скоротити втрати харчових продуктів і відходи. Вони можуть сприяти обміну та передачі найкращих практик. Вони можуть мотивувати та надихати своїх членів.

Рис. 16. Рекомендації щодо прискорення та підтримки спільних ініціативз метою скорочення втрат продовольства та харчових відходів

Спільні ініціативи забезпечують колегіальне вирішення проблем, яке неможливе без взаємодії.

Висновки. У результаті проведеного дослідження узагальнено причини втрат продовольства та харчових відходів, серед яких слід виділити такі: виробництво перевищує попит; несвоєчасний збір урожаю; високі стандарти супермаркетів щодо якості зовнішнього вигляду свіжих продуктів; споживачі хочуть впливати на стандарти якості й асортимент продукції; відсутність необхідної кількості технологічно оснащених сховищ і нерозвинена інфраструктура; небезпечні харчові продукти; утилізація дешевша, ніж повторне використання; відсутність переробних потужностей; купівля домогосподарствами великих обсягів продовольства.

Обґрунтовано підходи для зменшення втрат продовольства та харчових відходів, у першу чергу для малих і середніх суб'єктів господарювання (господарств населення та дрібних фермерів), для кожного з етапів у харчовому ланцюзі, а також універсальні заходи: постійне удосконалення системи менеджменту; збільшення фінансування інновацій і запровадження перспективних технологій; створення партнерства, що забезпечить максимальне нівелювання сезонності виробництва; проведення освітніх і дорадчих заходів з метою прискорення передачі найкращих практик; розвиток коротких ланцюгів постачання.

Запропоновано заходи у сфері політики (рекомендації) щодо скорочення втрат продовольства та харчових відходів: розробка протоколу вимірювання втрат продовольства та харчових відходів; визначення цілей скорочення втрат продовольства та харчових відходів; збільшення інвестицій у скорочення втрат продовольства та харчових відходів; створення інституцій, призначених для скорочення втрат продовольства та харчових відходів; прискорення та підтримка спільних ініціатив з метою скорочення втрат продовольства та харчових відходів. Перспективні дослідження слід зосередити на розробці економічних важелів, запровадження яких на державному рівні стимулюватиме усіх учасників харчового ланцюга до скорочення втрат продовольства та харчових відходів.

Список використаних джерел

1. Котикова O., Бабич М., Погорєлова О. Втрати продовольства та харчові відходи в ланцюзі створення вартості продовольства в Україні. Agricultural and Resource Economics. 2020. Vol. 6. No. 3. Pp. 191-220. URL: https://are-journal.com.

2. Abbade E. B. Estimating the nutritional loss and the feeding potential derived from food losses worldwide. World Development. 2020. Vol. 134. 105038. https://doi.org/10.1016/j.worlddev.2020.105038.

3. Rosenlund J., Nyblom A., Matschke Ekholm Н., Sorme L. The emergence of food waste as an issue in Swedish retail. British Food Journal. 2020. Vol. 122. Is. 11. Pp. 3283-3296. https://doi.org/10.1108/BFJ-03-2020-0181.

4. Alfiero S., Christofi M., Bonadonna A. Street food traders, farmers and sustainable practice to reduce food waste in the Italian context. British Food Journal. 2020. Vol. 122. No. 5. Pp. 1361-1380. https://doi.org/10.1108/BFJ-04-2019-0265.

5. Goodman-Smith F., Mirosa M., Skeaff S. A mixed-methods study of retail food waste in New Zealand. Food Policy. 2020. Vol. 92. 101845. https://doi.org/10.1016/j.foodpol.2020.101845.

6. Amicarelli V., Bux C., Lagioia G. How to measure food loss and waste? A material flow analysis application. British Food Journal. 2020. https://doi.org/10.1108/BFJ-03-2020-0241.

7. Dusoruth V., Peterson H. H. Food waste tendencies: behavioral response to cosmetic deterioration of food. PLOS ONE. 2020. Vol. 15. No. 5. e0233287. https://doi.org/10.1371/journal.pone.02332870.

8. Cane M., Parra C. Digital platforms: mapping the territory of new technologies to fight food waste. British Food Journal. 2020. Vol. 122. No. 5. Pp. 1647-1669. https://doi.org/10.1108/BFJ-06-2019-0391.

9. Kinach L., Parizeau K., Fraser E. D. G. Do food donation tax credits for farmers address food loss/waste and food insecurity? A case study from Ontario.

Agriculture and Human Values. 2020. Vol. 37. Pp. 383-396. https://doi.org/10.1007/s10460-019-09995-2.

10. Messner R., Richards C., Johnson H. The “Prevention Paradox”: food waste prevention and the quandary of systemic surplus production. Agriculture and Human Values. 2020. Vol. 37. Pp. 805-817. https://doi.org/10.1007/s10460-019-10014-7.

11. Global food losses and food waste - extent, causes and prevention. Rome: FAO, 2011. 37 p. URL: http://www.fao.org/docrep/014/mb060e/mb060e00.pdf.

12. Kotykova O., Babych M. Economic impact of food loss and waste. AGRIS on¬line Papers in Economics and Informatics. 2019. Vol. 11. No. 3. Pp. 57-71. https://doi.org/10.7160/aol.2019.110306.

13. Kotykova O., Babych M. Limitations in availability of food in Ukraine as a result of loss and waste. Oeconomia Copernicana. 2019. Vol. 10. No. 1. Pp. 153-172. https://doi.org/10.24136/oc.2019.008.

14. Parfitt J., Barthel M., Macnaughton S. Food waste within food supply chains: quantification and potential for change to 2050. Philosophical Transactions of Royal Society, Biological Sciences. 2010. Vol. 365. Is. 1554. Pp. 3065-3081. https://doi.org/10.1098/rstb.2010.0126.

15. Ciccullo F., Shebanina O., Burkovska A., Lunkina T., Burkovska A. Modeling the system of social stability through the food safety paradigm. Management Theory and Studies for Rural Business and Infrastructure Development. 2019. Vol. 41. No. 4. Pp. 474-486. https://doi.org/10.15544/mts.2019.38.

16. Consumer Market Study on the Functioning of the meat market for consumers in the European Union SANCO/2009/B1/010. Final report. URL: https://ec.europa.eu/info/sites/info/files/meat-market-study-final-report_en_0.pdf.

17. Шелудько Л. В. Значення розвитку продовольчих банків для продовольчої безпеки в Україні. Галицький економічний вісник. 2019. Т. 61. № 6.

С. 46-55. https://doi.org/10.33108/galicianvisnyk_tntu2019.06.046.

18. Lipinski B., Hanson C., Lomax J., Kitinoja L., Searchinger T. “Reducing

Food Loss and Waste.” Working Paper, Installment 2 of Creating a Sustainable Food Future. Washington, DC: World Resources Institute, 2013. 40 p. URL:

http://pdf.wri.org/reducing_food_loss_and_waste.pdf.

19. Lal Basediya A., Samuel D. V., Beera V. Evaporative cooling system for storage of fruits and vegetables - a review. Journal of food science and technology.

2013. Vol. 50. Pp. 429-442. https://doi.org/10.1007/s13197-011-0311-6.

20. The Food Loss & Waste Protocol. URL: https://www.wri.org/our- work/project/food-loss-waste-protocol/news.

21. Resolution adopted by the General Assembly on 20 December 2018. URL: https://undocs.org/en/A/RES/73/253.

22. Aulakh J., Regmi A. Post-harvest food losses estimation- development of

consistent methodology. URL:

http://www.fao.org/fileadmin/templates/ess/documents/meetings_and_workshops/GS _SAC_2013/Improving_methods_for_estimating_post_harvest_losses/Final_PHLs_E stimation_6-13-13 .pdf.

References

1. Kotykova, O., Babych, М. and Pohorielova, O. (2020), Food loss and waste along the value chain of food products in Ukraine. Agricultural and Resource Economics, vol. 6, no. 3, pp. 191-220. URL: https://are-journal.com.

2. Abbade, E. B. (2020), Estimating the nutritional loss and the feeding potential derived from food losses worldwide. World Development, vol. 134. 105038. https://doi.org/10.1016/j.worlddev.2020.105038.

3. Rosenlund, J., Nyblom, A., Matschke Ekholm, Н. М. and Sorme, L. (2020), The emergence of food waste as an issue in Swedish retail. British Food Journal, vol. 122, is. 11, pp. 3283-3296. https://doi.org/10.1108/BFJ-03-2020-0181.

4. Alfiero, S., Christofi, M. and Bonadonna, A. (2019), Street food traders, farmers and sustainable practice to reduce food waste in the Italian context. British Food Journal, vol. 122, no. 5, pp. 1361-1380. https://doi.org/10.1108/BFJ-04-2019- 0265.

5. Goodman-Smith, F., Mirosa, M., Skeaff, S. (2020), A mixed-methods study of

retail food waste in New Zealand. Food Policy, vol. 92. 101845.

https://doi.org/10.1016/j.foodpol.2020.101845.

6. Amicarelli, V., Bux, C. and Lagioia, G. (2020), How to measure food loss and waste? A material flow analysis application. British Food Journal, https://doi.org/10.1108/BFJ-03-2020-0241.

7. Dusoruth, V. and Peterson, H. H. (2020), Food waste tendencies: behavioral response to cosmetic deterioration of food. PLOS ONE, vol. 15, no. 5, e0233287. https://doi.org/10.1371/journal.pone.02332870.

8. Cane, M. and Parra, C. (2020), Digital platforms: mapping the territory of new technologies to fight food waste. British Food Journal, vol. 122, no. 5, pp. 1647-1669. https://doi.org/10.1108/BFJ-06-2019-0391.

9. Kinach, L., Parizeau, K. and Fraser, E. D. G. (2020), Do food donation tax credits for farmers address food loss/waste and food insecurity? A case study from Ontario. Agriculture and Human Values, vol. 37, no. 2, pp. 383-396. https://doi.org/10.1007/s10460-019-09995-2.

10. Messner, R., Richards, C. and Johnson, H. (2020), The “Prevention Paradox”: food waste prevention and the quandary of systemic surplus production. Agriculture and Human Values, vol. 37, pp. 805-817. https://doi.org/10.1007/s10460-019-10014-7.

11. Global food losses and food waste - extent, causes and prevention (2011),

FAO, Rome, Italy, available at:

http://www.fao.org/docrep/014/mb060e/mb060e00.pdf.

12. Kotykova, O. and Babych, M. (2019), Economic impact of food loss and waste. AGRIS on-line Papers in Economics and Informatics, vol. 11, no. 3, pp. 57-71. https://doi.org/10.7160/aol.2019.110306.

13. Kotykova, O. and Babych, M. (2019), Limitations in availability of food in Ukraine as a result of loss and waste. Oeconomia Copernicana, vol. 10, no. 1, pp. 153¬172. https://doi.org/10.24136/oc.2019.008.

14. Parfitt, J., Barthel, M. and Macnaughton, S. (2010), Food waste within food supply chains: quantification and potential for change to 2050. Philosophical Transactions of Royal Society, Biological Sciences, vol. 365, is. 1554, pp. 3065-3081. https://doi.org/10.1098/rstb.2010.0126.

15. Ciccullo, F., Shebanina, O., Burkovska, A., Lunkina, T. and Burkovska, A. (2019), Modeling the system of social stability through the food safety paradigm. Management Theory and Studies for Rural Business and Infrastructure Development. vol. 41, no. 4, pp. 474-486. https://doi.org/10.15544/mts.2019.38.

16. Consumer Market Study on the Functioning of the meat market for consumers in the European Union (2012), SANCO/2009/B1/010. Final report? available at: https://ec.europa.eu/info/sites/info/files/meat-market-study-final-report_en_0.pdf.

17. Sheludko, L. (2019), The importance of food bank development for food security in Ukraine. Galician economic journal, vol. 61, no. 6, pp. 46-55. https://doi.org/10.33108/galicianvisnyk_tntu2019.06.046.

18. Lipinski, B., Hanson, C., Lomax, J., Kitinoja, L. and Searchinger, T. (2013), “Reducing Food Loss and Waste.” Working Paper, Installment 2 of Creating a Sustainable Food Future. World Resources Institute, Washington, DC, USA.

19. Lal Basediya, A., Samuel, D. V. and Beera, V. (2013), Evaporative cooling system for storage of fruits and vegetables - a review. Journal of food science and technology, vol. 50, pp. 429-442. https://doi.org/10.1007/s13197-011-0311-6.

20. The Food Loss & Waste Protocol (2019), available at: https://www.wri.org/our-work/project/food-loss-waste-protocol/news.

21. Resolution adopted by the General Assembly on 20 December (2018). URL: https://undocs.org/en/ATRES/73/253.

22. Aulakh, J. and Regmi, A. (2013), Post-harvest food losses estimation- development of consistent methodology, available at: http://www.fao.org/fileadmin/templates/ess/documents/meetings_and_workshops/GS _SAC_2013/Improving_methods_for_estimating_post_harvest_losses/Final_PHLs_E stimation_6-13-13 .pdf.

Размещено на Allbest.ru