Освітня міграція громадян України до Республіки Польща: причини, масштаби та наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Освітня міграція громадян України до Республіки Польща: причини, масштаби та наслідки

Демиденко О.І.

EDUCATION MIGRATION OF UKRAINIAN CITIZENS TO THE REPUBLIC OF POLAND: CAUSES, SCOPE AND CONSEQUENCES

Demydenko O.I. PhD student, International Relations and Foreign Policy Department, Vasyl' Stus Donetsk National University (Vinnytsia, Ukraine)

Summary: The article examines the phenomenon of educational migration of Ukrainian citizens to the Republic of Poland in modern conditions. The causes of activation of these processes, determined in the first place by the lack of entrants' trust in the national education system and the desire to join the real European educational space, are analysed. The scale of migratory movements, which has increased at an extremely fast pace in recent years, are characterized. The consequences of this phenomenon, which tends to transform from temporary to irreversible migration, and, therefore, have influence on the national interests of Ukraine, are determined. The strong need for prompt response from the Ukrainian authorities to this problem is emphasizes.

Key words: Ukraine, Republic of Poland, intellectual potential, educational migration, foreign students, education system, brain drain

Демиденко О.І. Аспірант кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця, Україна)

Анотація: В статті досліджується явище освітньої міграції громадян України до Республіки Польща в сучасних умовах. Аналізуються причини активізації цих процесів, визначені в першу чергу недостатньою довірою абітурієнтів до вітчизняної системи освіти та бажанням долучитись до справжнього європейського освітнього простору. Характеризуються масштаби міграційних переміщень, які з року в рік зростають надзвичайно швидкими темпами. Визначаються наслідки цього явища, яке має тенденцію до трансформації з тимчасової на безповоротну міграцію і відтак загрожує національним інтересам України. Підкреслюється необхідність оперативного реагування на цю проблему з боку української влади.

Ключові слова: Україна, Республіка Польща, інтелектуальний потенціал, освітня міграція, іноземні студенти, система освіти, «відплив умів».

Постановка проблеми

В сучасних умовах світового розвитку інтелектуальний ресурс - як наявний, так і потенційний - є основним джерелом багатства держави, визначаючим елементом для процесу її стабільного розвитку. Формування специфічної «економіки знань» створює неабиякий попит на висококваліфікованих фахівців та інтелектуальну еліту. Боротьба за них стає важливим елементом державної політики на міжнародній арені. Переїзд носіїв інтелектуальних ресурсів підсилює потенціал країни-реципієнта таких мігрантів, і в той же час стає загрозою для безпеки країни їхнього походження.

Специфічним явищем в цьому контексті виступає освітня міграція - беззаперечна часина міграції інтелектуальної, яка має справу з перспективними в майбутньому фаховими спеціалістами - молоддю, що здобуває вищу освіту. На перший погляд цей процес зазвичай є тимчасовим та створює умови для повернення на Батьківщину підготовлених за кордоном спеціалістів-професіоналів. Втім, на практиці він несе й інші результаті, які також слід розглядати в рамках категорій національної безпеки. Його сутність та ключові риси ми пропонуємо розглянути на прикладі освітньої міграції українських громадян до Польщі, яка в останні роки набуває надзвичайно широких масштабів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Предмет даного дослідження в першу чергу ставав метою наукового пошуку українських спеціалістів. Серед комплексних робіт, присвячених останнім часом загальній міграційній проблематиці, слід відзначити аналітичні матеріали О.А. Малиновської [5]. Особливу увагу дослідниця приділяє міграції українців до Польщі [6]. В цьому ж напрямку працюють О. Біляковська [1], Т. Нагорняк та Ю. Пачос [7]. Причини міграції українців за кордон розглядали в своїй статті В. Черба, Г. Тоболь та Д. Мушкатьорова [9]. Наслідки означених процесів аналізував Я. Верхогляд [2]. Нарешті специфіку саме інтелектуальної міграції громадян України у визначених нами географічним межах вивчали М. Касьянова та М. Левачук [10]. Надзвичайно корисним джерелом інформації виступають дослідження аналітичного центру CEDOS, який є провідною українською установою, що залучена до вивчення національного освітнього сектору, його проблем та перспектив. В цьому контексті його експерти вивчають й явище студентської міграції наших співгромадян, опублікувавши в 2018 році спеціальний матеріал, присвячений польському напрямку такого міграційного руху [8]. Важливу та актуальну інформацію щодо предмету дослідження можна також знайти в матеріалах мас-медіа - як українських [3], так і польських [4].

Невирішені частини проблеми

В цілому проблема зовнішньої інтелектуальної міграції громадян України набуває широкого висвітлення в роботах науковців. Як бачимо, навіть специфіка україно-польських відносин в цій сфері ставала темою наукового пошуку.

Втім, роботам, присвяченим цій темі, бракує комплексності. Зазвичай вони розглядають окремий прояв досліджуваного явища, концентруючись на практичній сфері його реалізації або ж приділяючи основну увагу його причинам.

Також недостатньо уваги приділяється специфіці саме освітньої еміграції, яка виступає потужною частиною процесів інтелектуальної міграції та має певні притаманні лише їй елементи й характеристики, які в першу стосуються причин та наслідків означеного явища.

Мета статті полягає у всебічному та комплексному вивченні явища освітньої міграції українців до Польщі в наш час, враховуючи масштаби цього явища та беручи до уваги його причини й наслідки.

Викладення основного матеріалу

Республіка Польща є одним з основних реципієнтів українських мігрантів. Особливо яскраво це проявляється в контексті процесів трудової міграції - адже явище заробітчанства на польській території стає джерелом основного доходу все більшої кількості наших співгромадян. Втім, в останні роки польський напрям міграційного руху українців набуває нового забарвлення. Ця країна здобуває все більшу популярність серед молодого покоління українців, які прагнуть здобути освіту за кордоном. Освітня міграція громадян України до Польщі перетворюється не лише на важливу складову двосторонніх відносин між Києвом та Варшавою, але й безпосередньо впливає на потенціал нашої держави до стабільного та інтенсивного розвитку.

На початку ХХІ століття польські внз приймали в своїх стінах певну кількість українських студентів. Втім, масштаби цього явища не були вражаючими. Наприклад, в 2001 році у Польщі навчалося 1693 студентів з України, в 2008 році - 2470 українських громадян. На той час вони становили 18 % від кількості усіх іноземних студентів в цій державі [1, с. 293].

Ситуація різко змінилась на рубежі 2000-2010 років. В цей період саме Польща перетворилася на основного реципієнта молодих українців, які шукали освіту за кордоном. За період 2009-2013 рр. їхня кількість в польських університетах збільшилась приблизно в п'ять разів - з 2,8 до 14,9 тис. осіб. Після подій Революції Гідності ця тенденція продовжувалась. За даними Головного управління статистики Польщі, в 2014/2015 навчальному році у польських внз лише на програмах, які завершуються видачею диплома, навчалося 20 693 українці [3]. У 2016 році кількість українських студентів, які навчалися в польських університетах, становила вже понад 30 тис. осіб, тобто збільшилась за три роки вдвічі [2]. В 2016/2017 навчальному році в польських університетах налічувалось вже 35584 студенти з українським громадянством - у вісімнадцять разів більше, аніж за одинадцять років до цього [6]. Темпи приросту цієї категорії мігрантів становили до 50 % на рік. При цьому мова йде не лише про відносні, але й про абсолютні показники. Частка українців серед загальної кількості іноземних студентів Польщі також є доволі істотною - 53 % у 2015 році та 57 % в 2016 році. Звернемо особливу увагу на той факт, що цей показник значно випереджає другу за кількістю студентську діаспору - білоруську, на долю якої припадало 10 %. Таким чином, домінуючому місцю українців в освітньому середовищі іноземних студентів в Польщі в найближчий час нічого не загрожує.

Дослідження вітчизняного аналітичного центру CEDOS дає певне уявлення про те, хто прибуває до Польщі на навчання [8]. Воно базується на опитуванні, в якому взяли участь як люди, що зараз перебувають в цій державі з освітньою метою (83 % опитаних), так і особи, які мали такий досвід в минулому (17 % опитаних). Велика кількість респондентів - понад тисяча осіб - дає можливість сформулювати певні висновки й окреслити загальний портрет українського студента в Польщі.

Найбільша група респондентів - 42 % - складається з осіб віком від 18 до 20 років, тоді як 32 % мають вік 21-23 роки. Близько 20 % респондентів представляють старші вікові категорії.

Станом на час заповнення анкети лише незначна частина респондентів проживала в Україні. Більшість учасників опитування мешкає в Польщі. Протягом тривалого часу в цій державі перебуває більше половини опитуваних - 29 % живуть на польській території щонайменше 1 -2 роки, 29 % - 3-4 роки. Для студентів польських університетів, які зараз беруть участь в навчальному процесі, така ситуація зрозуміла. Втім, загрозливу тенденцію демонструє той факт, що й випускники, які вже отримали дипломи, не поспішають повертатися до України. Серед останніх є як люди, що живуть у Польщі 3-5 років (34 %) та 1-2 роки (32 %), так і ті, хто провів ще більше часу на польській землі - 5-8 років (29 %). Серед них 35 % отримали диплом у 2017 році, і це зазвичай був диплом магістра (65 %); меншою була кількість дипломів бакалавра (28 %) та PhD (7 %). Після отримання документу про завершення освіти три чверті респондентів-випускників залишились у Польщі, і лише 20 % повернулися до України. [8].

Найчастіше особи з України вивчають гуманітарні та економічні науки. Українці навчаються у більшості воєводських міст Польщі: Варшаві, Познані, Кракові, Вроцлаві, Любліні, Жешові та інших [1, с. 293]. Більшість українців - до 60 % - вступає до приватних університетів. На думку директора центру CEDOS Єгора Стадного це є негативним сигналом. Експерт наголошує, що на польському освітньому ринку існує переконання, що приватні університети -- це синонім низькоякісної освіти. Особливо вони програють у частині наукової роботи, без якої дуже важко підтримувати високу якість освітніх послуг [3]. Відтак, існують об'єктивні сумніви, наскільки фахову освіту здобувають громадяни України в Польщі.

Найбільший попит серед українців мають соціальні науки: економіка, менеджмент, піар тощо. На такі спеціальності вступають дві третини українських студентів. Натомість на інженерні спеціальності, до яких відносять і сферу ІТ - лише одна десята. Звертаючись до даних статистики відзначимо, що в 2014/2015 навчальному році українські студенти здобували освіту за наступним фахом: суспільні науки - 12100 осіб; інженерні спеціальності - 2450 осіб; гуманітарні науки - 2367 осіб; сфера охорони здоров'я - 2170 осіб; мистецтво - 501 особа; фізико-математичні науки - 457 осіб; природничі науки - 269 осіб; сільськогосподарська галузь - 149 осіб. Таке співвідношення не відображає поділу за галузями та попиту на висококваліфіковані ресурси як в Польщі, так і в Україні [3].

Активізація української студентської міграції до Польщі має свої специфічні причини. Не останню роль в цьому процесі грає цілеспрямована політика польського уряду та освітніх установ, які прагнуть збільшити національний інтелектуальний капітал за рахунок залучення іноземних ресурсів. Паралельно навчання іноземців - в тому числі українців - стає джерелом стабільного доходу для польських університетів. Останні на початку ХХІ століття переживали спад напливу вступників через демографічну яму й виїзд поляків на навчання до країн Західної Європи і Північної Америки. З 2006 р. вони почали фіксувати поступове щорічне зменшення кількості своїх студентів. За наступні десять років цей показник зменшився на 28 %. Тому залучення іноземних студентів їхнім керівництвом розглядається як джерело додаткового фінансування [3].

Останніми роками Варшава докладає багато зусиль для розвитку системи надання освітніх послуг іноземним громадянам. З одного боку, це вигідний бізнес, з іншого - засіб збереження та розвитку системи вищої освіти в умовах, коли внаслідок демографічної кризи та виїзду молоді за кордон країна потерпає від дефіциту абітурієнтів та студентів. Крім того, освіта іноземців є важливим шляхом поповнення трудових та інтелектуальних ресурсів Польщі. Тому відповідно до законодавства, яке набуло чинності в 2014 році, іноземці-випускники польських навчальних закладів після здобуття освіти мають можливість упродовж року залишатися в країні для пошуків роботи [6]. Студенти, які навчаються на стаціонарі й мають дозвіл на тимчасове перебування, мають право працювати на території Польщі без отримування спеціального дозволу на роботу та будь-яких обмежень (хоча й підкреслюється, що здобуття освіти має залишатися основною метою їхнього перебування на польській території) [1, с. 293]. Також в цей період була спрощена нормативно-правова база, яка стосується правил та порядку вступу у вищі навчальні заклади цієї держави.

Стратегія Польщі безпосередньо заохочує саме українську молодь вступати до польських ВНЗ. Наприкінці 1990-х рр. - початку 2000-х рр. останні розгорнули вражаючі за своїми масштабами рекламні та рекруторські кампанії. Для українців достатньо лише продемонструвати атестат про повну загальну середню освіту для навчання в польському університеті. Вони можуть навчатися у Польщі в різному форматі: як стипендіати польської сторони; на комерційній основі; без оплати за навчання і без стипендії; як стипендіати надсилаючої сторони, без оплати за навчання; як стипендіати конкретного навчального закладу [1, с. 293]. Взагалі українцям пропонується близько двох десятків різноманітних стипендіальних програм, які покривають не лише вартість студій, а й витрати на проживання, харчування тощо. При цьому вартість навчання в Польщі не набагато більша, ніж у вітчизняних вищих навчальних закладах. Так, в 2016 році середня вартість навчання за рік в провідних польських університетах (Ягеллонський університет, Університет Марії Кюрі-Склодовської, Варшавський університет) коливалась в межах 32-56 тис. грн. Натомість найбільш авторитетні українські ВНЗ (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Львівський національний університет ім. Івана Франка) пропанували свої освітні послуги за 20-40 тис. грн. [2].

Розвитку польського напрямку міграції молоді також сприяють глибокі історико-етнічні зв'язки двох держав. Так, дві третини респондентів (67 %) не мають польського коріння, але 31 % стверджують, що їхні бабусі чи дідусі народились у Польщі [8]. В даному випадку ситуація не дуже відрізняється від тієї, що склалась десять років тому - адже ще в 2008/2009 навчальному році близько чверті українських студентів в цій державі мали польське походження [1, с. 293]. Експерти навіть фіксують поступове підвищення кількості українських студентів з польським корінням - втім, воно відбувається менш стрімкими темпами, аніж зростання абсолютних показників. Таким чином певний історичний зв'язок з цією державою все ж таки виступає акомулюючим фактором для міграційних процесів.

Значна частина українських студентів в Польщі намагається отримати «карту поляка», яка в свою чергу надає її володарю певні бонуси, такі як стипендія та персональне зменшення вартості навчання. Фактично вона стала дієвим інструментом відновлення людських і трудових ресурсів Польщі. Її отримання несе ряд переваг - в тому числі можливість перебування на території Польщі без дозволів на роботу; легальне працевлаштування без оформлення дозволу на роботу; ведення бізнесу; безкоштовне медичне обслуговування; преференції при вступі до ВНЗ та безкоштовне навчання тощо [7, с. 31]. Ті, хто здобувають відповідний статус, прирівнюються у правах до громадян Польщі.

Корисну інформацію для розуміння причин активізації процесів освітньої міграції громадян України до Республіки Польща також дають дані опитування, проведеного центром ЊDOS. Вони дозволяють визначити мотивацію наших співгромадян, які звернулися до практики навчання в польських вищих навчальних закладах. Стосовно питання щодо основної причини, яка спонукала людину здобувати освіту за кордоном відзначимо, що найпопулярнішою відповіддю було назване бажання отримати диплом європейського університету з метою подальшого працевлаштування в Європейському Союзі (51 %) та бажання мати більше знань, які допомогли б із працевлаштуванням у ЄС (48 %). Незадовільні умови життя в Україні (в тому числі - невдоволення станом вітчизняних системи охорони здоров'я, транспортної інфраструктури, ринку житла тощо) назвали причиною для виїзду за кордон 47 % респондентів. Для певної частини українців важливими мотиваційними факторами стали новий культурний досвід (30 %), кращі умови для навчання в польських університетах (25 %) та бажання поліпшити знання іноземних мов (19 %). Отримання знань (9 %) або диплому (8 %) у європейському університеті для подальшого працевлаштування в Україні виявилися непопулярними причинами для навчання за кордоном. Також відзначимо, що на прийняття такого рішення майже не вплинув такий важливий для нашої держави дестабілізуючий фактор, як військовий конфлікт з Російською Федерацією. Лише 6 % респондентів назвали його в якості причини, що спонукала їх до вступу до польських ВНЗ [8]. На нашу думку, пояснення цьому слід шукати в географічному походженні студентів-мігрантів. Більшість з них представляють західні або центральні регіони України - тобто ті області, які в менших масштабах відчувають загрозу російської агресії. Опосередковано про такий стан справ свідчить опитування, проведене польським дослідником Пьотром Длугашем у Державній вищій східноєвропейській школі в Перемишлі й приватній Вищій школі інформатики та управління в Жешуві. Всього було опитано 250 українських студентів - з них 60 % представляли саме західні регіони нашої держави, 34 % - центр, і лише 6 % - східні області [3].

Акцентуючи увагу на тому, чому українська молодь обирає саме Польщу в якості джерела надання освітніх послуг, аналітики центру CEDOS підкреслюють, що основною причиною такого рішення 39 % респондентів назвали низькі - у порівнянні з іншими європейськими державами - ціни, які дозволяють жити на польській території на менші кошти. 29 % опитуваних привабила перспектива безкоштовного навчання або ж отримання знижки на нього. 28 % вказали, що в польські університеті простіше поступити, аніж до інших зарубіжних аналогів. 22 % сподіваються після завершення навчання знайти в Польщі роботу за спеціальністю. Така сама кількість опитуваних звернула увагу на якість навчання в цій державі - в конкретному університеті або ж за конкретною темою. По 12 % респондентів прагнуть знайти в Польщі роботу не за спеціальністю, приваблені умовами життя в Польщі, або ж просто використали навчальний привід для зміни місця постійного проживання - безповротної еміграції [8].

Українська дослідниця О. Біляковська, яка предметно вивчала процеси освітньої міграції українців до Польщі, наводить дещо відмінний перелік факторів, які «притягують» увагу української молоді до перспектив навчання в польських ВНЗ. На її думку, найбільш поширеними з них є: позитивна оцінка Польщі як держави можливостей; попередній контакт із Польщею, що заохотив до навчання в цій країні; польське походження; наявність у Польщі родичів; знання польської мови; доступність Польщі через просту процедуру переїзду; привабливість польського навчального закладу; доступність життя в Польщі з фінансової точки зору; перспективи працевлаштування за наявності польської освіти; перспективи отримання польської стипендії [1, с. 293]. Дніпровська дослідниця В. Черба додає до цього переліку ще кілька факторів, в тому числі: низьку вартість навчання та можливість навчатися безкоштовно; зручно побудовані навчальні програми та високий рівень науково-технічної бази польських ВНЗ; можливості для проходження практики в усьому світ; наявність пропозицій щодо вивчення унікальних спеціальностей, які не може запропонувати вітчизняний освітній сектор; територіальну та культурну суміжність України та Польщі [9, с. 71]. Т. Нагорняк та Ю. Пачос стверджують, що орієнтація на Варшаву викликана близькістю за мовною ознакою та великою українською діаспорою в цій державі. Також вони звертають увагу на наявність «ефекту країни» - репутації Польщі як країни з високими витратами на освіту та високими потенційними доходами студентів [7, с. 30].

Наведені причини можна вважати комплексом «факторів притягування» - тобто тих характерних для Польщі позитивних рис, які роблять її бажаним місцем для перебування. Втім, поруч з ними існують й так звані «фактори відштовхування» - негативні тенденції в розвитку нашої держави, що «змушують» українців шукати кращої долі за кордоном. У випадку освітнього сектору мова йде про глибоку кризу цієї галузі, подолати яку покликані останні масштабні реформи. Втім, вони були започатковані зовсім нещодавно, а до того характерними рисами української сфери освіти були панування залишкового принципу фінансування; нестача чітко сформульованої стратегії розвитку освіти; відсутність системи оцінювання якості освіти в Україні; тенденція до зволікання із наданням вищим навальним закладам реальної автономії, або ж її порушення [7, с. 30]. Не дивно, що за таких умов українська молодь недостатньо довіряла кваліфікації національної системи освіти, та прагнула реалізувати свою жагу до знань в іншому місці.

Наслідки активізації освітньої міграції громадян України є двозначними. Навчання за кордоном на перший погляд є позитивним явищем, оскільки збагачує українську молодь знаннями та формально зазвичай має тимчасовий характер. Втім, у багатьох випадках воно стає кроком до подальшої еміграції.

Статистика свідчить, що значна частина українських громадян (до 80 %), які здобувають освіту в інших державах, не повертаються на Батьківщину після завершення навчальної програми [5]. Так, 24 % українців, які в 2018 року навчалися в Польщі, вказали, що планують після отримання диплому переїхати в іншу країну ЄС, 23 % - залишитись на польській території, 22 % досі не визначилися зі своїми планами, а ще 8 % хочуть виїхати в країну за межами ЄС. Повернення до України планують тільки 6 % респондентів [8]. Польські джерела підтверджують ці дані, лише трохи корегуючи їх. Так, навесні 2018 року Польський Інститут публічних справ провів в мережі Інтернет опитування, в якому взяли участь близько тисячі українських студентів. Згідно з його результатами, лише 9 % респондентів планують повертатися додому. 29 % українських випускників польських ВНЗ хочуть переїхати в іншу країну ЄС, 28 % прагнуть залишитися в Польщі, 26 % ще не визначилися [4]. Дослідження Пьотра Длугоша в Перемишлі та Жешуві також підтверджує тезу про небажання української молоді повертатися на Батьківщину після завершення навчання в Польщі. Науковець стверджував, що лише 13 % опитаних українських студентів приватного університету Жешува і 16 % державного ВНЗ Перемишля мали намір після закінчення навчання повернутися в Україну. При цьому мова йде про дослідження, реалізоване вже після подій Революції Гідності. Втім, більшість респондентів стверджувала, що не вірить у позитивні зміни на Батьківщині, а цінності Майдану знівельовані. Цікаво, що свою подальшу долю «залишенці» також планували по різному. Достатньо багато студентів (41 % опитаних в Жешуві та 23 % опитаних в Перемишлі) не мали наміру пов'язувати своє життя із Польщею, натомість прагнули переїхати до іншої держави після завершення навчання. Мова передусім йшла про США, Німеччину та Великобританію [3].

В результаті освітня міграція українських громадян до Польщі має дужу потужні негативні наслідки для нашої держави. Процес веде до депопуляції України, втрати нею трудових та інтелектуальних ресурсів. Звичайно, він несе й позитивні результати - на кшталт підвищення рівня фахової підготовки частини студентів, які після повернення на Батьківщину працюють на її благо, або ж виступаючи в якості елементу іміджевої дипломатії на міжнародній арені (наприклад, під час подій Революції Гідності українські студенти в Польщі стали потужним джерелом неупередженої інформації про Євромайдан та його цілі для польської аудиторії). Втім, вони не можуть в повній мірі нівелювати означений прояв міграційного явища в якості безпекового виклику, який загрожує потенціалу нашої держави.

Така ситуація безперечно вимагає адекватної реакції української влади. На думку М.М. Касьянової, український уряд має реалізовувати певні соціально-економічні дії для зменшення масштабів явища «відпливу умів» до Польщі. Це включає видалення різних бар'єрів, що стоять на шляху до міжнародного співробітництва в галузі освіти та науки, покликаного вдосконалити національний освітній сектор, зробити його більш професійним та конкурентоспроможним. Відповідні програми розвитку мають бути реалізовані в цілях стимулювання процесу повернення українських інтелектуальних мігрантів з-за кордону. Створення перспективних внутрішніх умов для студентів має змінити ситуацію, знижуючи їхню прихильність до міграційної перспективи. Добитися цього можна за рахунок створення керованої державою моделі саморозвиваючоїся системи освіти [10, с. 87].

Висновки та пропозиції: Протягом останніх років масштаби освітньої міграції громадян України до Республіки Польща стрімко зросли. Ця держава поступово перетворюється на основного зовнішнього реципієнта українського студентства. Вітчизняна молодь не вдоволена освітніми послугами, які надаються українськими внз, і шукає кращих умов за кордоном. Безпосередню загрозу в цьому контексті становить той факт, що переважна більшість таких освітніх мігрантів не розраховує на повернення в Україну, натомість розглядаючи навчальний процес в іноземному університеті в якості першого етапу процесу безповоротної міграції. Це веде до виснаження інтелектуального потенціалу нашої держави, втрати нею перспективних кадрів, які б мали у майбутньому забезпечувати її стабільний розвиток. В результаті питання вимагає прискіпливої уваги органів державної влади. Розуміючи, що наявність великої кількості українських студентів в Польщі має й позитивні наслідки, слугуючи елементом посилення двосторонніх відносин з Варшавою, Київ в той же час має виробити комплексну стратегію, покликану нівелювати ефект негативних результатів відповідного явища.

На нашу думку, такий план дій має стати результатом консенсусу системи державного управління та експертної еліти, залученої в дослідження процесів становлення та розвитку національної системи освіти. Лише за рахунок їхніх фахових консультацій можна виправити ситуацію в даній сфері. Відтак, саме робота в цьому напрямку становить перспективний напрям подальшого дослідження.

Список літератури

заробітчанство польський український дохід

1. Біляковська О. Освітня міграція українців до Польщі / О. Біляковська // Гуманітарні та соціальні науки: матеріали III Міжнародної конференції молодих вчених HSS-2011, 24-26 листопада 2011 року, Львів, Україна / Національний університет «Львівська політехніка». - Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2011. - С. 292-293.

2. Верхогляд Я.В. Економічні наслідки міграції населення України [Електронний ресурс] / Я. В. Верхогляд // науковий блок Національного університету «Острозька Академія». - Режим доступу до ресурсу:https://naub.oa.edu.ua/2018/економічні-нас-лідки-міграції-населе/

3. Загакайло О. Освіта в Польщі як шлях в еміграцію? / О. Загакайло // Дзеркало Тижня. - 2015. - Випуск 42 (6-13 листопада).

4. Кількість студентів з України у Польщі збільшується [Електронний ресурс] // Польське Радіо. - Режим доступу до ресурсу: http://www.polradio.p1/5/38/Artvkul/384582

5. Малиновська О.А. Зовнішня міграція громадян України в умовах поглиблення євроінтеграційних процесів: виклики та шляхи реагування [Електронний ресурс] / О.А. Малиновська // Національний інститут стратегічних досліджень. - Режим доступу до ресурсу: http://www.niss.gov.ua/content/artic1es/fi1es/bezviz-6eaa1.pdf

6. Малиновська О.А. Сучасна міграція українців до Польщі та пов'язані з нею виклики [Електронний ресурс] / О.А. Малиновська // НІСД. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/artic1es/fi1es/migratsPo1-fbd2a.pdf

7. Нагорняк Т.Л., Пачос Ю.В. Міграція українців до Польщі як наслідок державної політики / Т.Л. Нагорняк, Ю.В. Паочос // Політичне життя. - 2018. - № 3. - С. 27-35.

8. Українське студентство в Польщі: політики залучення, інтеграції та мотивація і плани студентства [Електронний ресурс] / CEDOS- Режим доступу: https://cedos.org.ua/uk/artic1es/ukrainski-studentv-v-po1shchi-po1itvkv-za1uchennia-intehratsii-ta-motvvatsiia-i-p1anv-studentiv

9. Черба В.М., Тоболь Г.Д., Мушкатьорова Д.В. Причини освітніх міграцій українських студентів за кордон / В.М. Черба, Г.Д. Тоболь, Д.В. Му- шкатьорова // Інвестиції: практика та досвід. - 2017. - № 12. - С. 68-72.

10. Kasvanova M. M., Levachuk M. S. Intellectual Migration of Ukrainian Citizens to Po1and / M. M. Kasvanova, M. S. Levachuk// Політичне життя. - 2018. - № 4. - С. 84-89.

Размещено на Allbest.ru