Інноваційні закономірності технологічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Інноваційні закономірності технологічного розвитку

Дубєй Юлія

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту

м. Дніпр, Україна

Анотація

В статті проаналізовано взаємозв'язок інноваційного та технологічного розвитку в сучасних умовах, а також з'ясовано основні напрями науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт провідних країн та найбільших транснаціональних корпорацій світу у сучасних умовах. Охарактеризовано сутність та форми технологічних інновацій. Проаналізовано фази інноваційного циклу та виділено циклічні закономірності розповсюдження технологічних інновацій. Розкрито зв'язок винаходів, інновацій та рівнів технологічного розвитку економічних систем. Показано динаміку абсолютних та відносних показників витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи по деяким країнам та найбільшим транснаціональним корпораціям світу.

Відзначено суттєве відставання України за даними показниками, що зумовлює її технологічне відставання у світовій економіці.

Підкреслено ключову роль транснаціональних корпорацій у монополізації високотехнологічних галузей глобального виробництва та їх вплив на формування нерівномірності глобального техніко -технологічного розвитку. Розкрито сутність та виокремлено характеристики технологічних укладів, які мали місце в економічній історії людства.

Обґрунтовано відповідність витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи базовим технологічним процесам та базовим виробництвам шостого технологічного укладу.

Показано, що фінансування, спрямоване на отримання технологічних інновацій в сферах інформаційно-комунікаційних технологій, біотехнологій та нанотехнологій є пріоритетними у сучасних умовах. Виокремлено ключові технології, які будуть визначати розгортання четвертої промислової революції.

Обґрунтовано необхідність технологічної модернізації національної економіки України у відповідності до вимог шостого технологічного укладу.

Ключові слова: технологічні інновації, інноваційний цикл, витрати на НДДКР, технологічний уклад, технологічна модернізація.

Аннотация

ЮЛИЯ ДУБЕИ

кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры менеджмента, Национальный технический университет «Днепровская политехника», г. Днепр, Украина

ИННОВАЦИОННЫЕ ЗАКОНОМЕРНОСТИ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ

В статье проанализирована взаимосвязь инновационного и технологического развития в современных условиях, а также выяснены основные направления научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ ведущих стран и крупнейших транснациональных корпораций мира в современных условиях. Охарактеризованы сущность и формы технологических инноваций. Проанализированы фазы инновационного цикла и выделены циклические закономерности распространения технологических инноваций. Раскрыта связь изобретений, инноваций и уровней технологического развития экономических систем. Показана динамика абсолютных и относительных показателей расходов на научно-исследовательские и опытно-конструкторские работы по некоторым странам и наибольшим транснациональным корпорациям мира. Отмечено существенное отставание Украины по данным показателям, что приводит к ее технологическому отставанию в мировой экономике. Подчеркнута ключевая роль транснациональных корпораций в монополизации высокотехнологичных отраслей глобального производства и их влияние на формирование неравномерности глобального технико -технологического развития. Раскрыта сущность и выделены характеристики технологических укладов, которые имели место в экономической истории человечества. Обосновано соответствие расходов на научно -исследовательские и опытноконструкторские работы базовым технологическим процессам и базовым производствам шестого технологического уклада. Показано, что финансирование, направленное на получение технологических инноваций в сферах информационно-коммуникационных технологий, биотехнологий и нанотехнологий является приоритетными в современных условиях. Выделены ключевые технологии, которые будут определять развертывание четвертой промышленной революции. Обоснована необходимость модернизации национальной экономики Украины в соответствии с требованиями шестого технологического уклада.

Ключевые слова: технологические инновации, инновационный цикл, расходы на НИОКР, технологический уклад, технологическая модернизация.

Abstract

YULIIA DUBIEI

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor Dnipro University of Technology, Ukraine

INNOVATIVE REGULARITIES OF TECHNOLOGICAL DEVELOPMENT

The article analyzes the relationship between innovation and technological development in modern conditions, as well as clarifies the main directions of research and development work of leading countries and the largest multinational corporations in the world in modern conditions. The essence and forms of technological innovations are characterized.

The phases of innovation cycle are analyzed and the cyclic regularities of technological innovations' distribution are highlighted. The connection between inventions, innovations and levels of technological development of economic systems is revealed. The dynamics of absolute and relative indicators of expenditures on research and development work in some countries and the largest multinational corporations in the world is shown. It is marked that Ukraine significantly lags in these indicators, which determines its technological retardation in the world economy. The key role of transnational corporations in the monopolization of hightech industries of global production and their influence on the formation of unevenness of global technical and technological development is emphasized. The essence and characteristics of technological systems that have taken place in the economic history of mankind are revealed. The correspondence of expenses for research and development works to the basic technological processes and basic productions of the sixth technological organization is substantiated. It is shown that funding aimed at obtaining technological innovations in the fields of information and communication technologies, biotechnology and nanotechnology are a priority in modern conditions. The key technologies that will determine the deployment of the fourth industrial revolution are identified. The necessity of technological modernization of the national economy of Ukraine in accordance with the requirements of the sixth technological organization is substantiated.

Keywords: technological innovations, innovation cycle, expenditures on research and development work, technological structure, technological modernization.

Вступ

Визначальним чинником сучасного економічного розвитку є необхідність постійного впровадження на всіх стадіях суспільного відтворення досягнень науково-технічного прогресу. Безпрецедентне зростання впливу науки та нових технологій на соціально-економічні результати обумовило формування нової економіки, заснованої на знаннях та масштабну переорієнтацію економічних суб'єктів з ресурсномістких на наукомісткі види діяльності.У цілому спрямованість на постійне техніко-технологічне оновлення івідповідні технологічні інновації є сьогодні невід'ємною умовою економічного розвитку та найважливішим фактором підтримки конкурентоспроможності на національному та світових ринках. Суттєве відставання технологічного рівня розвитку України від провідних країн світу та низька мотивація економічних суб'єктів до інноваційних змін визначають необхідність подальшого реформування національної економіки, її структурного зрушення до збільшення частки наукомісткого виробництва. Реалізація даного завдання передбачає розуміння причинно-наслідкових зв'язків технологічних змін та їх врахування в практичній діяльності підприємств України та проведенні національної економічної політики.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Дослідженням проблематики інноваційного та технологічного розвитку, закономірностей інноваційних та технологічних змін присвячена велика кількість публікацій вітчизняних та зарубіжних вчених. Так, фундаментальними з даної проблематики є роботи М. Кондратьєва, К. Перес, Й. Шумпетера, які сформували загальні засади даної теорії. Значну увагу проблемам специфіки технологічних та інноваційних процесів в економіці України приділяють такі вчені, як Ю. Бажал, В.М. Геєць, Л.І. Федулова та інші вітчизняні дослідники. Разом з тим, технологічна відсталість економіки України та низька інноваційна активність її економічних суб'єктів зумовлюють подальші теоретичні з даної проблематики.

Формування мети

Метою даної роботи є аналіз закономірностей інноваційного та технологічного розвитку в сучасних умовах, а також з'ясування пріоритетних напрямів НДДКР у сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу

У найбільш широкому значенні технологічний розвиток на інноваційних принципах представляє собою безперервний процес розробки та впровадження технологічних інновацій. Останні найчастіше описують, по перше, як результату розширення асортименту і поліпшення якості вироблених товарів і послуг (інновація- продукт) та, по-друге, як процесу поліпшення використовуваних при цьому технологій (інновація-процес). Зважаючи на різні масштаби, тривалість і наслідки для суспільства тих чи інших технологічних нововведень, Г. Менш запропонував їх поділяти за критерієм рівня новизни на базисні, поліпшуючі і псевдоіновації [1].

Базисні (радикальні) інновації виражаються через якісні зміни у технологічній базі виробництва, спостерігаються приблизно раз у півстоліття при переході до чергового технологічного укладу та супроводжуються створенням нових галузей і форм організації виробництва.

Поліпшуючі інновації спрямовані на розвиток і модифікацію базисних інновацій, їхнє поширення в різних сферах з урахуванням їх специфіки. Вони відрізняються від базисних значно меншою новизною і більш коротким життєвим циклом. Мікроінновації націлені на поліпшення окремих параметрів продукції та технології і відрізняються незначним технологічним та соціально- економічним ефектом.

Нарешті, псевдоінновації виражають помилкові шляхи людської винахідливості, спрямовані на часткове поліпшення і продовження існування застарілих у своїй основі, приречених на відхід з історичної арени технологій. інноваційний технологічний економічний винахід

Ще один із підходів до класифікації технологічних інновацій за рівнем їх новизни належить С. Кузнецю. Він запропонував до наукового вжитку термін «епохальні інновації» як такі нововведення, які здійснюються раз у кілька сторічь, тривають десятиліттями, ведуть до глибоких трансформацій тієї чи іншої сфери життя суспільства і знаменують перехід до нового технологічного способу виробництва. «Основні прориви у розвитку людського знання, ті, які стали головним джерелом довгострокового зростання і широко розповсюдились у світі, можна назвати епохальними нововведеннями. Мінливий курс економічної історії можна, мабуть, розділити на економічні епохи, кожна з яких визначається епохальним нововведенням із відповідними йому характеристиками зростання» [2]. До прикладів епохальних інновацій можна віднести освоєння землеробства і скотарства, промислову та науково- технічну революції тощо.

Важливим внеском в розвиток теорії технологічного та інноваційного розвитку стало обґрунтування їх циклічної природи. Одним із сучасних ідеологів циклічної теорії інновацій є Ю. Яковець, на думку якого інноваційна діяльність розвивається нерівномірно та циклічно, хвилі інноваційної активності змінюються спадами, тому можна спостерігати чітко виражені інноваційні цикли різної глибини і тривалості. Він виділяє в рамках інноваційного циклу п'ять взаємопов'язаних фаз. На першій відбувається хвиля базисних інновацій, які потім супроводжуються значною кількістю інновацій, які покращують і частково корегують зроблені крупні інновації. Друга фаза характеризується зменшенням числа базових інновацій та суттєвим збільшенням різноманітних поліпшуючих інновацій, які значною мірою підвищують ефективність відновленій системі. Третя - інноваційна активність стабілізується, проте її структура погіршується: базисні інновації практично припиняються, поліпшуючі інновації стають більш дрібними і менш ефективними, з'являються псевдоінновації, спрямовані на часткове поліпшення і продовження життя застарілій технологічній системі. Четверта фаза (інноваційна криза) характеризується різким зниженням рівня інноваційної активності та зростанням питомої ваги псевдоінновацій. На п'ятій (фаза депресії) - рівень інноваційної активності низький, одночасно визрівають умови для чергового вибуху, розповсюджуються хвилі базисних інновацій, таким чином спіраль оновлення вступає у черговий виток, починається новий інноваційний цикл [3].

Ще одним внеском в розвиток теорії інноваційних та технологічних змін Ю. Яковця є його обґрунтування взаємозв'язку між процесами винахідництва, інновацій та рівнями технологічного удосконалення економічної діяльності суспільства (див. рис. 1).

Рис. 1. Взаємозв'язок винаходів, інновацій та рівнів технологічного розвитку Джерело: [3, с.96].

На його думку, дрібні, середні та крупні винаходи, які втілюються, відповідно, в мікро-, поліпшуючих та базисних інноваціях, формують зміну тих чи інших моделей техніки (технологій) в рамках одного технологічного укладу. Найкрупніші ж винаходи та епохальні інновації, які їх супроводжують, зумовлюють появу нових технологічних укладів, а в окремі періоди економічного розвитку людства - нових технологічних способів виробництва.

Як вважає вчений, «структура технологічних укладів і технологічних способів виробництва визначає склад кластерів базисних та епохальних нововведень. Кожний технологічний спосіб виробництва реалізується у 4-5 технологічних укладах, де перший та останній носять перехідний характер і відображають риси способу виробництва, які, відповідно, сходять і приходять з історичної арени. Лише із другого ТУ в повній мірі реалізується переваги нового технологічного способу виробництва» [3, с.95].

Подібні закономірності взаємозв'язку наукового, інноваційного та технологічного розвитку знаходять своє практичне відображення через масштабні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), впровадження їх результатів в економічну практику, за рахунок чого відповідно змінюється технологічний рівень економічної діяльності. З огляду на масштаби НДДКР на сучасному етапі розвитку світової економіки, то тут безумовним лідером виступають США, які витрачають на ці цілі 511,1 млрд. дол. Серед світових лідерів також Китай з обсягом фінансування 451,2 млрд. дол., Японія - 168,6 млрд. дол., Німеччина - 118,5 млрд. дол. та Республіка Корея з рівнем витрат, що сягає 79,4 млрд. дол. [4]. За відносним показником питомої ваги витрат на науку у ВВП світовим лідером є Ізраїль (4,25%), Республіка Корея (4,24%), Швейцарія (3,37%), Швеція (3,25%) і Тайвань (3,16%). США і Китай, що мали найбільший абсолютний рівень витрат на науку, за їхньою питомою вагою у ВВП займають одинадцяте та п'ятнадцяте місця (2,74% і 2,12% відповідно) [5].

Особливістю практики НДДКР у ХХІ столітті є суттєве переважання приватних форм їх фінансування, насамперед транснаціональними корпораціями. При дослідженні міжнародної монополізації у 1950 -1960-ті роки виокремлювалося 500 найбільших корпорацій, у 1970-1980-ті роки - 200, а на сьогодні йдеться про концентрацію глобальної економічної влади в руках 100 і навіть 50 найбільших монополій. Як результат - ТНК контролюють нині понад двох третин основних потоків науково-технологічних знань (патентів і ліцензій на нову техніку, технології, ноу-хау), що є ознакою зростання їх ролі у міждержавному науково-технологічному обміні. Ключова роль ТНК у монополізації високотехнологічних галузей глобального виробництва суттєво зросла в умовах п'ятого і стає домінантною в умовах зародження шостого технологічного укладу, коли витрати на інноваційні розробки подвоюються кожні 3-4 роки [6, с.75]. Цей фактор породжує технологічні розриви між багатими й бідними країнами і робить техніко -технологічний розвиток глобально нерівномірним.

Визначальною тенденцією фінансування НДДКР ТНК є їх спрямованість саме в сферу базисних інновацій, які визначають контури нового шостого технологічного укладу (див. табл. 1).

Таблиця 1 Витрати на НДДКР найбільших ТНК світу

Джерело: побудовано автором на основі [7; 8, с.21]

Згідно визначення сутності технологічних укладів, вони являють собою «...цілісні й локально стійкі утворення, сукупність технологічно пов'язаних виробництв, в рамках яких здійснюється замкнений цикл, що включає видобуток, отримання первинних ресурсів і випуск кінцевих продуктів, що відповідає певному типу суспільного споживання» [9, с.64]. Зважаючи на те, що кожний технологічний уклад характеризується однаковим технологічним рівнем включених в нього виробництв, кваліфікації кадрів та однорідністю виробничих ресурсів, які використовуються в економічних процесах, то технологічною закономірністю людства є розвиток та послідовна зміна технологічних укладів, характерні риси яких подано у табл. 2.

Таблиця 2 Характеристики технологічних укладів

Як видно з таблиці 2, саме базисні інновації в сфері нанотехнологій, біотехнологій та інформаційно-комунікаційних технологій будуть визначати зміст шостого технологічного укладу, формуючи його базові галузі виробництва. Саме в ці сфери і спрямовані витрати на НДДКР, як це відображено в таблиці 1. Три з десяти провідних ТНК світу зосереджують свої дослідження в інформаційно-комунікаційному напрямі, дві - в біотехнологіях. Щодо інших ТНК, то їх діяльність також відповідає змісту шостого технологічного укладу та породжує технологічні розриви та технологічну нерівномірність в світовій економіці.

На сьогодні дана нерівномірність втілюється в монополії 7 розвинутих країн на 46 з 50 макротехнологій, які забезпечують виробництво наукомісткої продукції, що дозволяє їм контролювати близько 80% світового ринку (див. напр. [11]). З огляду на те, що порушення такої монополії або створення власної потребує не тільки значних фінансових та інших витрат, але й відповідного рівня розвитку наукової інфраструктури та інтелектуального капіталу, то така технологічна нерівномірність, принаймні в найближчій перспективі, буде тільки посилюватися.

Для України, технологічна структура якої характеризується домінуванням технологій третього та четвертого технологічних укладів, подібна ситуація вказує на необхідність рішучого технологічного оновлення. Необхідно розуміти, що оскільки саме пануючий в тій чи іншій країні технологічний уклад буде визначати характер необхідних технологічних інновацій, то неможливо розраховувати на масштабні революційні інновації в країні, де домінують технології минулого століття. Тому важливою передумовою для нашої країни є попередня масштабна технологічна модернізація, за рахунок якої можна сподіватися на можливість привнесення в національну економічну систему достатньої критичної маси технологічних інновацій, які заходяться в тренді вимог четвертої промислової революції.

Термін Четвертої промислової революції, або «Індустрія 4.0» було запропоновано німецьким федеральним урядом в рамках реалізації стратегічного плану розвитку обробної промисловості на основі об'єднання промислового обладнання та інформаційних систем без участі людини. Її основні риси - «це «усюдисущий» та мобільний Інтернет, мініатюрні виробничі пристрої (які постійно дешевшають), штучний інтелект та машини, які навчаються» [12, с.11]. Передбачається, що інтегровані промислово - інформаційні системи будуть об'єднані в єдину мережу, будуть здатні самоналаштовуватися, адаптуватися під нові запити споживачів, самостійно приймати рішення без безпосередньої участі людини та навчатися новим моделям поведінки.

К. Швабом було визначено 23 технологічних напрями, які характеризують розгортання Четвертої промислової революції: технології, що імплантуються, цифрові технології забезпечення присутності, образ, як новий канал взаємодії та управління, переносний Інтернет, повсюдно присутні технології обчислення, кишеньковий суперкомп'ютер, універсальне місце зберігання для всіх, Інтернет речей, мережеві технології забезпечення взаємного з'єднання та інтероперабельності домашніх приладів і процесів у житловому будинку, «розумні міста», великі бази даних для прийняття рішень, автомобілі без водіїв, автоматизоване прийняття рішень на основі штучного інтелекту, штучний інтелект, що заміщує робочі місця розумової праці, перетворення у сфері послуг на основі робототехніки, криптовалюта та блокчейн-технології, економіка спільного споживання, урядові послуги на основі технологій «блокчейн», технології промислового виробництва на основі ЗБ-принтерів, технології надання медичних послуг на основі 3D-принтерів, технології задоволення потреб споживачів товарів на основі 3D -принтерів, технології генної інженерії для моделювання народження дитини та нейротехнології [12].

Саме з огляду на ці пріоритетні напрями і повинні відбуватися зміни в науково-технологічній сфері нашої країни. На наш погляд, основою технологічної модернізації економічної системи України повинна стати науково-обґрунтована структурна політика, спрямована на позитивні інноваційно-спрямовані структурні зрушення. Ключовими механізмами такої політики можуть стати практики надання цільових фінансових преференцій підприємствам новаторам, широке державно-приватне партнерство у розробці та впровадженні нових технологій, кооперація з іншими країнами за окремими науково-технологічними напрямками, а також залучення готових нових технологій за рахунок міжнародного науково-технологічного обміну.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Закономірністю інноваційного та технологічного розвитку в сучасних умовахє їх циклічність, спостерігається тісний взаємозв'язок між хвилями винаходів, інновацій та етапівсуспільного технологічного розвитку. Подібні закономірності знаходять своє практичне відображення через масштабні науково-дослідні та дослідно- конструкторські роботи (НДДКР), впровадження їх результатів в економічну практику, за рахунок чого відповідно змінюється технологічний рівень економічної діяльності. Особливістю сучасної практики НДДКР є суттєве переважання приватних форм їх фінансування, насамперед транснаціональними корпораціями. Визначальною тенденцією фінансування НДДКР транснаціональними є їх спрямованість саме в сферу базисних інновацій, які визначають контури нового шостого технологічного укладу та знаходяться в тренді Четвертої промислової революції.

Використана література

1. Mench G. Dastechnoligishe Patt: Innovationenubervinden die Depression. Frankfurt, 1975. 726 p.

2. Кузнец С. Современный экономический рост: результаты исследований и размышлений. Нобелевская лекция. Нобелевские лауреаты по экономике: вигляд из России. Под. ред. Ю. В. Яковца. Спб.: Гуманистика, 2003. 585 с.

3. Яковец Ю. В. Эпохальные инновации ХХІ века. М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2004. 444 с.

4. Уровень расходов на НИОКР в странах мира. Research and Development Expenditure.

5. UNESCO Institute for Statistics: Research and Development Expenditure 2019.

6. Пилипенко Г. М., Федорова Н. Є. Наука як фактор соціально- економічного розвитку суспільства. Дніпро : НТУ «ДП», 2020. 213 с.

7. The 2018 EU Industrial R&D Investment Scoreboard.

8. Мельник Т., Гринько Е. Національні інноваційні системи: вплив транснаціоналізації. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2019. № 6.G18-26

9. Глазьев С. Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития. Москва : ВлаДар, 1993. 310 с.

10. Нанотехнологии как ключевой фактор нового технологического уклада в экономике; С.Ю.Глазьев, В.В.Харитонов. Москва: «Тровант», 2009. 304 с.

11. Лозовий С. Врахування національних інтересів у процесі інтеграції

12. української науки у світовий дослідницький простір. Аналітична записка жовтень 2018 р.Шваб К. Четвертая промышленная революция. Москва: «Эксмо». 2016. 138 с.

References

1. Mench G. Das technoligishePatt: Innovationenubervinden die Depression. Frankfurt, 1975. 726 p.

2. Kuznets S. Sovremennyy ekonomicheskiy rost: rezul'taty issledovaniy i razmyshleniy. Nobelevskaya lektsiya Nobelevskiye laureaty po ekonomike: vzglyad iz Rossii. Spb.: Gumanistika, 2003. 585 s.

3. Yakovets Yu. V. Epokhal'yye innovatsii XXI veka. M.: ZAO «Izdatelstvo «Ekonomika», 2004. 444 s.

4. Uroven raskhodov na NYOKR v stranakh myra. Research and Development Expenditure.

5. UNESCO Institute for Statistics: Research and Development Expenditure 2019.

6. Pylypenko H. M., Fedorova N. Ye. Nauka yak faktor sotsialno- ekonomichnoho rozvytku suspilstva. Dnipro : NTU «DP», 2020. 213 s.

7. The 2018 EU Industrial R&D Investment Scoreboard.

8. Melnyk T., Hrynko E. Natsionalni innovatsiyni systemy: vplyv transnatsionalizatsiyi. Zovnishnya torhivlya: ekonomika, finansy, pravo. 2019. № 6. S.18-26.

9. Hlazev S. Yu. Teoryya dolhosrochnoho tekhnyko-ekonomycheskoho razvytyya. Moskva : VlaDar, 1993. 310 s.

10. Nanotekhnolohyy kak klyuchevoy faktor novoho tekhnolohycheskoho uklada v ekonomyke; S.Yu.Hlazev, V.V.Kharytonov. Moskva: «Trovant», 2009. 304 s.

11. Lozovyy S. Vrakhuvannya natsionalnykh interesiv u protsesi intehratsiyi ukrayinskoyi nauky u svitovyy doslidnyts'kyy prostir. Analitychna zapyska zhovten 2018 r.

12. Shvab K. Chetvertaya promyshlennaya revolyutsyya. Moskva: «Йksmo». 2016. 138 s.

Размещено на Allbest.ru