Правове регулювання обмеження монополізму в Україні: сучасний стан та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Правове регулювання обмеження монополізму в Україні: сучасний стан та перспективи

Горобець Н.С., доктор філософії в галузі права, викладач кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки Сумського державного університету

Харченко А.Л., студентка IV курсу Навчально-наукового інституту права Сумського державного університету

Стаття присвячена визначенню сучасного стану та перспектив правового регулювання обмеження монополізму в Україні. З урахуванням існуючих наукових підходів розкрито зміст поняття «монополізм». Наведено закріплене законодавцем визначення поняття «монополізація». Наголошено на причинах появи та існування монополізації в економіці України. Зазначено, що підтримання конкуренції та попередження розвитку монополій у економіці бере свій початок в ХІХ столітті, водночас в незалежній Україні перші спроби нормативно врегулювати сферу економічної конкуренції були зроблені з прийняттям Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Зроблено висновок, що на сьогодні принципи економічної конкуренції визначено в низці нормативно-правових актів, а найголовніше, в Конституції України.

Наголошено, що конституційна норма прямо забороняє зловживання монопольним становищем на ринку, відповідно існують обмеження та заборони для суб'єктів господарювання з метою запобігання набуття ними монопольного становища на ринку, види санкцій та порядок їх застосування санкцій до суб'єктів господарювання, які зловживають своїм монопольним становищем на ринку.

Розкрито критерії визначення становища суб'єкта господарювання монопольним становищем, процес визначення монопольного становища суб'єктів господарювання та роль Антимонопольного комітету України в запобіганні зловживанню монопольним становищем на ринку.

Наголошено, що незважаючи на ті кроки, що вже зробила держава для належного правового регулювання обмеження монополізму, все ще мають місце окремі недоліки. Розкрито наукові підходи до удосконалення антимонопольної політики, запропоновано доповнити їх створенням нових вузькоспеціалізованих антимонопольних органів; удосконаленням антимонопольно-конкурентного законодавства, поглибленням окремого регулювання та контролю за природними і звичайними монополіями, що позитивно вплине на правове регулювання обмеження монополізму в Україні.

Ключові слова: конкуренція, монополізм, зловживання монопольним становищем, Антимонопольний комітет України.

LEGAL REGULATION OF MONOPOLISM LIMITATION IN UKRAINE:CURRENT SITUATION AND PROSPECTS

The article is devoted to the definition of the current state and prospects of the legal regulation of monopolism limitation in Ukraine. Taking into account the existing scientific approaches, the meaning of the concept of “monopoly” is revealed. At the same time, the definition of the concept of “monopolization” established by the legislator is given. The reasons for the emergence and existence of monopolization in the economy of Ukraine are emphasized. It is noted that maintaining competition and preventing the development of monopolies in the economy dates back to the XIX century, while in independent Ukraine the first attempts to regulate economic competition were made s with the adoption of the Law of Ukraine “On Restriction of Monopoly and Unfair Competition in Business”. It is concluded that today principles of competition and antitrust activities are defined in a number of regulations, but most importantly, in the Constitution of Ukraine. It is emphasized that the constitution norm explicitly prohibits the abuse of monopoly power in the market, аccordingly, there are prohibitions for economic entities in order to prevent them from acquiring a monopoly position in the market, the types of sanctions and the procedure for their application to economic entities that abuse their monopoly position in the market. The criteria for determining the position of a business entity with a monopoly position, the process of determining the monopoly position of business entities and the role of the Antimonopoly Committee of Ukraine in preventing abuse of a monopoly power in the market are disclosed. It is emphasized that despite the steps already taken by the state to properly regulate monopoly limitation, there are some shortcomings. Scientific approaches to the improvement of antitrust policy are revealed, it is proposed to supplement them with the creation of new specialized antitrust authorities; improvement of antitrust and competition legislation, deepening of separate regulation and control over natural and ordinary monopolies.

Key words: competition, monopoly, abuse of monopoly power, Antimonopoly Committee of Ukraine.

Постановка проблеми

монопольний економіка україна комітет

Сучасні умови розвитку ринкових відносин визначають тенденції для всіх держав світу. Зокрема, на сьогодні існування економіки будь-якої держави неможливе без забезпечення умов для економічної конкуренції між суб'єктами господарювання. Однією із передумов добросовісної конкуренції на ринку є обмеження монополізму. Для України це питання особливо актуальне зважаючи на те, що економіка держави за радянських часів існувала в умовах адміністративно-командного режиму для якого характерним є функціонування державних підприємства монополістів. Звісно за час перехідного періоду економічна система України докорінно трансформувалась, на законодавчому рівні було врегульовано антимонопольну сферу. Але поступовий розвиток суспільних відносин обумовлює необхідність періодичного перегляду відповідності існуючих норм законодавства реальним умовам та потребам, в тому числі й у сфері обмеження монополізму, що й обумовлює актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить, що проблему монополізації й антимонопольно'].' діяльності в Україні у свої працях розглядали Т Артемчук, А. Апаров, Л. Краснікова, В. Лагутін, Б. Марков, Ю. Петруня, А. Полякова, А. Яблонська та ін. Однак зважаючи на те, що ситуація в сфері економіки кожного року змінюється, з'являються нові ризики та загрози, питання правового регулювання обмеження монополізму в Україні актуальне.

Метою статті є визначення сучасного стану та недоліків правового регулювання обмеження монополізму в України.

Виклад основного матеріалу

За сучасних умов розвитку України, тим більше з огляду на євроінтеграційні процеси, удосконалення й регулювання економіки та господарської діяльності є вкрай важливою складової політики держави. Наша держава розвивається в умовах ринкової економіки, а отже конкуренція є одним із головних її компонентів. Конкуренція забезпечує розвиток на вдосконалення якості товарів й послуг шляхом ведення так званої економічної боротьби між виробниками. Це сприяє підвищенню рівня комунікації на ринку між конкурентами. В основу конкуренції покладена мета з захоплення ринку та більшої частини споживачів у межах певної сфери, отримання більшого прибутку. Однак здійснення господарської діяльності в умовах добросовісної конкуренції може суттєво обмежувати монополізм.

На думку А.М. Апарова, монополізм є домінуванням суб'єкта на ринку товарів, робіт, послуг, яке, шляхом використання домінуючого становища, обмежує конкуренцію та порушує охоронювані законом інтереси інших учасників [1]. У свою чергу, Т Г. Удалов розглядає монополізм як: 1) виключне право на виробництво, торгівлю, промисли тощо, яке належить одній особі, певній групі осіб або державі; 2) великі об'єднання підприємців, які виникають внаслідок концентрації виробництва й капіталу, що зростає, та зосереджують у своїх руках значну частку виробництва чи продажу певного товару для досягнення домінуючого становища на ринку, одержання максимального прибутку. Водночас науковець відмічає, що монополізм є станом за якого окремі суб'єкти господарювання можуть нав'язувати власні інтереси іншим суб'єктам господарювання та суспільству, ігноруючи при цьому їх потреби [2].

У Звіті Антимонопольного комітету України за 2019 рік зазначено, що Україна займає 135-те місце серед 162 держав за рейтингом «Економічна свобода в світі - 2019. За офіційними даними наша держава все ще знаходиться серед держав в економічно невільній групі, до якої входять також Бенін, Таджикистан, Малі, Пакистан тощо державну політику в сфері економіки. Україна за рівнем економічної свободи все ще на рівні 2010. За останні п'ять років позитивні зміни в регулюванні ринкових відносин дійсно відбулись, але позитивна динаміка має також місце: велика кількість підприємств державної власності, регулювання бізнесу через адміністративні зобов'язання, умови для початку бізнесу та ліцензійні обмеження [3]. Вказане свідчить про те, що все-таки передумови для обмеження економічної конкуренції, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку в Україні все ще є.

Розглядаючи причини появи та існування монополізації в економіці України можна зробити висновок, що серед них: історична обумовленість, фактори, зумовлені слабким механізмом адміністрування та управління в Україні, бюрократизм, складність виходу на ринок, обмеженість заходів підтримки бізнесу, протекціонізм, спрямований на захист національного виробника, переважна частина ринку належить українським виробникам, велика кількість приватизованих радянських монопольних утворень [4].

Історія розвитку діяльності, що пов'язана з підтриманням конкуренції та попередження розвитку монополій у економіці та господарській діяльності у світі бере свій початок в ХІХ століття, коли монополія вважалася абсолютним пануванням однієї компаній або ж відсутність будь-якої конкуренції. Відповідно в США з'явився перший нормативний акт («Закон, спрямований на захист торгівлі і промисловості від незаконних обмежень і монополій») метою якого було створення умов для економічної конкуренції у державі, запобігання стрімкій появі монополістів на ринку. Для досягнення мети акт формально забороняв утворення трестів та інших будь-яких форм монополій [5].

Першими нормативно-правовими актами в Україні що регулювали антимонопольну сфері були Закон УРСР «Про економічну самостійність Української РСР» 1990 року, що здебільшого стосувався ринкових основ управління економічною системою. Згодом у 1992 році було прийнято Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», що втратив чинність в 2002 році на підставі прийняття Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. Крім вказаних актів до правового регулювання економічної конкуренції та обмеження монополізму в Україні належить: Господарський кодекс України, закони України «Про Антимонопольний комітет України», «Про природні монополії», Постанова Верховної Ради України «Про Державну програму демонополізації економіки та розвитку конкуренції» тощо.

Основний закон держави визначає основоположний принцип антимонопольної діяльності, що закріплено статтею 42, де зазначено, що не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція [6].

За Законом України «Про захист економічної конкуренції» монополізація полягає у досягненні суб'єктом господарювання монопольного, тобто домінуючого становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища [7]. Монополістом при цьому є підприємство, частка якого на ринку певного товару становить або перевищує 35%. Треба, також, зазначити, що безпосередньо сам статус монополіста не може вважатися правопорушенням. Так, А. С. Яблонська відмічає, що саме монопольне становище законом прямо не забороняється. Забороняється зловживання домінуючим становищем на ринку і саме це тягне за собою відповідальність. Відповідно для застосування будь-яких санкцій необхідно довести, що в поведінці суб'єкта господарювання мали місце дія чи бездіяльність, що призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції [8].

Загалом критеріїв для визначення становища суб'єкта господарювання монопольним становищем багато: відсутність конкурентів на ринку; обмеження інших суб'єктів щодо закупівлі матеріалів та сировини; обмеження інших суб'єктів щодо збуту товарів на ринку; наявність переваг у вигляді пільг, субсидій тощо; 35% частки товару на ринку, що належить одному виробнику; загальна частка не більше трьох суб'єктів господарювання, котрим на одному сегменті ринку належать найбільші частки, перевищує 50 % і не більше п'яти суб'єктів господарювання, загальна частка яких на ринку перевищує 70 % і при цьому вони не доведуть, що між ними є конкуренція та не зазнають такої [7].

Існує також спеціальна методика визначення монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку від 05.03.2002 р., яким користується Антимонопольний комітет України у своїй професійній діяльності як державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України») [9]. Згадана методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках. Відповідно до методики процес визначення монопольного становища суб'єктів включає: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного становища; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку [10].

Антимонопольний комітет України за А. М. Апаровим є суб'єктом, що здійснює управління та контроль за відносинами у сфері дотримання конкуренції та протидії монополізму [1]. Основною метою антимонопольної діяльності в Україні є організація та втілення дієвої політики у сфері правового регулювання монополізму, підтримання нормальної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання, споживачів та суспільства від негативного впливу монополізму на економічну систему та розвиток держави в цілому.

З метою запобігання зловживанню монопольним становищем на ринку завданням антимонопольної політики є встановлення законодавством низки заборон для захисту конкуренції та обмеження поширення монополізму: скорочувати та затримувати реалізацію товарів, оскільки такі дії розглядаються як спроби створити дефіцит та підвищити ціни на товар; примушувати та нав'язувати контрагенту невигідні для нього умови договору; включати до договору умов, що не є предметом договору; безпідставно підвищувати ціни на товари та послуги; припиняти або затримувати виробництво товарів, сировини, матеріалів та комплектуючих виробів без попередження та узгодження зі споживачами; безпідставно відмовлятися від укладання чи продовження договору за профілем своєї діяльності [11].

Задля контролю за впровадженням та здійсненням зазначених обмежень, антимонопольні органи уповноважені аналізувати та досліджувати стан ринку та конкуренції безпосередньо; здійснювати заходи, що спрямовані на стимулювання нормальної конкуренції, демонополізації діяльності суб'єктів господарювання; удосконалювати нормативні акти та законодавство в цілому у сфері антимонопольної діяльності. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України можуть відкривати справи про порушення законодавства у сфері захисту економічної конкуренції [7].

На практиці у 2019 році Антимонопольним комітетом України припинено 168 порушень, пов'язаних із недобросовісною конкуренцією, опрацьовано понад 500 заяв про надання дозволів на концентрацію та узгоджені дії, отримано 605 повідомлень щодо державної допомоги, ухвалено 324 рішення по суті, з яких у 12 державну допомогу визнано недопустимою для конкуренції, у тому числі у 6 з них є вимога повернути таку допомогу до бюджету [12].

Говорячи про притягнення до юридичної відповідальності за зловживання монопольним домінуючим становищем на ринку необхідно зазначити, що види санкцій за таке діяння передбачені ст. 8 Закону України «Про захист економічної конкуренції»: штраф, що накладається на юридичних та фізичних осіб або групи суб'єктів господарювання; примусовий поділ, що застосовується до суб'єктів господарювання, які зловживають домінуючим становищем; адміністративна відповідальність керівників суб'єктів господарювання; відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення конкурентного законодавства. Лише у 2019 році органами Антимонопольного комітету України було накладено штрафи на суму 8,7 млрд грн. Аналіз даних Єдиного реєстру судових рішень містить низку рішень суду про притягнення винних субєктів господарювання до відповідальності. Наприклад, у справі № 143-26.13/93-19/38-19 дії групи в особі АТ «Рівнегаз» і ТОВ «Рівнегаз збут», а саме створення ними бар'єрів для виходу на ринок іншим суб'єктам господарювання, захоплення ринку збуту природного газу та викривлення конкуренції за рахунок територіальної ліцензованої діяльності, визнано зловживанням монопольним становищем (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). В результаті на АТ «Рівнегаз» накладено штраф у розмірі 4 502 360 грн, а на ТОВ «Рівнегаз збут» - 966 926 грн [12].

Та незважаючи на те, законодавча база, яка регулює антимонопольну діяльність є розгалуженою, а на практиці має місце: недостатнє методичне забезпечення контрою ціноутворення, реалізації товару та укладення договорів між суб'єктами господарювання; слабкий механізм впливу на природні монополії та конкуренцію всередині ринку, що зумовлює низький науково-технічний рівень розвитку поганий технічний стан підприємств та виробників.

Одночасно з недоліками у науковій доктрині виділяють також напрямки вдосконалення антимонопольної політики в Україні: ведення мікроекономічної статистика для дослідження стану конкуренції та монополізму на ринку, так як за Л. І. Красніковою вивчення лише юридичної сторони не дозволяє досягти бажаного результату [4]; сприяння розвитку конкуренції, стимулювання виробників для підвищення якості товарів та послуг, скорочення витрат та встановлення тарифів зважаючи на розумний розподіл витрат [13]; створення необхідних умов для розвитку адекватної конкуренції, яка дозволить розумно розподіляти виробничі ресурси між суб'єктами господарювання, що за В. Лагутінім є одним із основних завдань держави, яка має впливати на регуляцію конкуренції на ринку для створення оптимальних умов ведення підприємництва [13]; забезпечення рівності прав усіх суб'єктів господарювання щодо доступу до участі в конкурсах на отримання права постачання продукції для державних потреб [14]; створення єдиної інформаційної системи, яка забезпечить моніторинг та аналіз економічної концентрації корпорацій та узгоджених дій суб'єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку товарів [15]; забезпечення здійснення контролю в сфері природних монополій безпосередньо на окремий суб'єкт господарювання для кращої [16]

Водночас беручи до уваги існуючі наукові підходи та специфіку монополізму в сучасних ринкових умовах, вважаємо доцільним розглянути можливість створення вузькоспеціалізованого антимонопольного органу у сфері ціноутворення, договірних відносин; розробити вузькоспеціалізовані нормативні акти у сфері ціноутворення, договірних відносин та здійснення торгівлі; поглибити відокремлене регулювання та контроль за природними та звичайними монополіями, що має лише позитивно вплинути на правове регулювання обмеження монополізму в Україні.

Висновки

Отже, зважаючи на умови розвитку ринкових відносин в Україні та світі контроль, захист і регулювання процесу формування конкуренції на ринку і монополізму є виправданою необхідністю. З цією метою законодавцем визначено поняття «монополізація», перелік обмежень та заборон для суб'єктів господарювання з метою запобігання появи монополістів на ринку, критерії монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, дії, скоєння яких є зловживанням таким становищем, суб'єкта уповноваженого запобігати порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства та накладати стягнення на суб'єктів господарювання, що їх вчинили. Тим не менше статистичні дані свідчать, що ринок України стикається з проблемами щодо обмеження монополізму та мінімізації інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства. У науковій доктрині виділяють недоліки такого законодавства і напрямки їх мінімізації чи усунення, зважаючи на які вважаємо, що вони можуть бути доповнені створенням нових вузькоспеціалізованих антимонопольних органів; удосконаленням антимонопольно-конкурентного законодавства, поглибленням відокремленого регулювання та контролю за природними та звичайними монополіями, що має лише позитивно вплинути на правове регулювання обмеження монополізму в Україні.

Список використаних джерел

1. Апаров А.М., Полякова А.О. Актуальні проблеми монополізму в господарській діяльності. Право та державне управління. 2016. № 3. С. 32-35.

2. Удалов Т.Г. Конкурентне право : навч. посіб. Київ : Школа, 2004. 496 с.

3. Звіт Антимонопольного комітету України за 2019 рік.

4. Краснікова Л.І. Аналіз стану монополізму в Україні: економічний підхід. Економічні студії. Національний університет «Києво-Могилянська академія». 2005. № 18. С. 41-50.

5. Марков Б.М. Антимонопольне регулювання: зарубіжний досвід та межі його адаптації до реалій України. Ефективна економіка. 2014. № 3.

6. Конституція України від 28.06.1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

7. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 12. Ст. 64.

8. Яблонська А.С. Обмеження монополізму та захист економічної конкуренції за законодавством України.

9. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1993 р. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 50. С.472.

10. Про затвердження методики визначення монопольного становиша суб'єктів господарювання на ринку: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р.

11. Петруня Ю.Є. Формування конкурентного середовища й особливості антимонопольного регулювання у сфері роздрібної торгівлі продовольчими товарами. Вісник АМСУ. Серія «Державне управління». 2014. № 1(10). С. 46-50.

12. Офіційний веб-портал Антимонопольного комітету України.

13. Лагутін. В.Д. Монополія та конкурента політика: політико-економічно проблеми. Економічна теорія. 2015. № 4. С. 89-97.

14. Замрига А. Актуальні проблеми правового регулювання антимонопольно-конкурентних відносин в умовах сьогодення. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 10. С. 31-34.

15. Сагайдак Ю.В., Коваль В.Р Порівняльно-правовий аналіз деяких аспектів антимонопольного законодавства України, Італії та Німеччини. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 1. С. 94-96.

16. Артемчук Т.О.. Проблеми ефективного функціонування природних монополій та засади їх вирішення шляхом державного регулювання. Вісник ТНЕУ. 2015. № 4. С. 119129.

Размещено на Allbest.ru